Постанова

від 13.11.2024 по справі 902/111/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року Справа № 902/111/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр" на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.06.2024 у справі № 902/111/24 (суддя Нешик О.С., повний текст рішення складено 12.06.2024)

за позовом Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в особі Вінницької обласної військової адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр"

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Іллінецьке лісове господарство"

про розірвання договору тимчасового користування та зобов`язання повернути лісову ділянку

за участю представників:

прокурор - Сачук І.Р.;

позивача - Страшок О.В.;

відповідача - 1 - Чернілевська Р.В.;

відповідача - 2 - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Вінницької області із позовом в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації (далі - позивач, Вінницька ОВА) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр" (далі - відповідач-1, ТОВ "РМРГ "Вольєр") та Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Дашівське досвідне лісомисливське господарство" (далі - відповідач-2, ДСГП "Ліси України" в особі Філії) про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 06.12.2019 та зобов`язання ТОВ "РМРГ "Вольєр" повернути лісову ділянку загальною площею 3,4 га, що розташована в кварталі 32, виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва на території Іллінецької міської ради Вінницького району, розпоряднику земельної ділянки - Вінницькій ОВА за актом приймання - передачі.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що ТОВ "РМРГ "Вольєр", всупереч умовам п. 22 договору довгострокового тимчасового користування лісами від 06.12.2019, на земельній ділянці було здійснено капітальну забудову 2-поверхової будівлі готельного типу та інших споруд комерційного призначення для здійснення господарської діяльності. Натомість право користувача у встановленому порядку зводити тимчасові будівлі та споруди, паркани, інші споруди, необхідні для ведення господарської діяльності, могло бути реалізоване ним лише за погодженням з ДП "Дашівське ДГМГ". Згода на здійснення користувачем забудови та огородження парканом постійним користувачем не надавалась. Підставою для розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 06.12.2019 є самовільне будівництво на лісовій ділянці відповідачем ТОВ "РМРГ "Вольєр" паркану, будівель та споруд без дозволу постійного землекористувача - ДП "Дашівське ДГМГ" (на даний час - ДСГП "Ліси України" в особі Філії), що передбачено п. 22, 29 договору, що призвело до пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву, ґрунтів та погіршення навколишнього природного середовища. Крім того, підставою для розірвання договору є невиконання зобов`язань іншою стороною - ДП "Дашівське ДГМГ", визначених п. 21 договору від 06.12.2019. Прокурор посилається на п. 29 договору, яким визначено, що дія договору припиняється у випадках використання ТОВ "РМРГ "Вольєр" лісової ділянки у цілях, не передбачених договором, використання лісової ділянки не за цільовим призначенням, використання лісової ділянки способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів або призводять до погіршення навколишнього природного середовища, проведення будь-якого будівництва, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу без згоди, систематичного невиконання обов`язків, що передбачені цим договором та законом.

Прокурором стверджується, що ТОВ "РМРГ "Вольєр" порушило умови договору, вимоги ст. ст. 20, 74 Лісового кодексу України та Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 №502, шляхом зведення без дозволу постійного землекористувача - ДП "Дашівське ДГМГ" споруд і будівель на лісовій ділянці, що може призвести до зміни цільового призначення земельної ділянки в межах забудови та призвело до пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву і ґрунтів, що, в свою чергу, призводить до порушення інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації в Україні принципів регулювання земельних відносин.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.06.2024 у справі № 902/111/24 позов задоволено. Розірвано договір довгострокового тимчасового користування лісами від 06.12.2019, укладений між ДП "Дашівське досвідне лісомисливське господарство" та ТОВ "РМРГ "Вольєр". Зобов`язано ТОВ "РМРГ "Вольєр" повернути лісову ділянку загальною площею 3,4 га, що розташована в кварталі 32, виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва на території Іллінецької міської ради Вінницького району, розпоряднику земельної ділянки - Вінницькій обласній державній (військовій) адміністрації за актом приймання-передачі.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "РМРГ "Вольєр" на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.06.2024 у справі №902/111/24, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- судом першої інстанції неповно та невірно досліджено матеріали справи щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави;

- апелянт вважає ухвалу суду першої інстанції щодо відхилення клопотання відповідача про надання можливості скористатися правничою допомогою незаконною та необґрунтованою;

- подаючи копії документів, прокурор вказує про перебування їх оригіналів в різних місцях, проте не надає суду доказів законного отримання таких копій документів. Відповідач ставить під сумнів наявність та законність отримання доказів, які надані прокурором, оскільки будь - які докази можуть бути визнані в рамках кримінального процесу недопустимими, а отже наявність таких доказів - копій документів з кримінального провадження не звільняє від обов`язку доказування;

- справа містить виключно документи та докази, які отримані прокурором в рамках проведення досудового слідства по кримінальному провадженню № 62021240040000202, зареєстрованого 01.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, в доступі до якого скаржник обмежений в силу закону, а отже й надані оцінки законності їх отримання;

- суд першої інстанції не дослідив та не надав відповідної оцінки тому, що згідно копії витягу з ЄРДР від 18.01.2022 кримінальне провадження зареєстроване за фактом кримінального правопорушення, а саме: "посадові особи ДП "Дашівське дослідне лісомисливське господарство", зловживаючи своїм службовим становищем умисно, з метою отримання неправомірної вигоди для себе та в інтересах третіх осіб, всупереч інтересам служби, внаслідок втілення протиправної схеми передачі в оренду земельної ділянки без сплати передбачених законом платежів, спричинили тяжкі наслідки у вигляді ненадходження коштів до державного бюджету";

- в даному випадку, на підставі ч. 2 ст. 77 ГПК України, суд першої інстанції не мав приймати до уваги надані прокурором докази через незаконність їх походження та отримання;

- прокурор не надав суду жодного підтверджуючого документа, який би свідчив про проведення будівельних робіт та зведення паркану за відсутності згоди ДП "Дашівське ДЛМГ" на території переданої в оренду лісової ділянки. Прокурор та позивач не надали суду жодного належного та допустимого доказу - документу, який би підтверджував проведення відповідачем відповідних робіт з будівництва;

- судом першої інстанції, в порушення вимог щодо оцінки доказів, залишено без уваги те, що прокурор в позовній заяві посилається на неіснуючий документ, який ним не надавався - висновок судово - будівельної та земельно - технічної експертизи від 31.10.2023, відтак прокурор не довів задля чого ним надано відповідно висновок експерт від 30.10.2023 - недопустимий та неналежний доказ. Крім того, суд невірно дослідив висновок експерта за результатами проведення судової будівельно - технічної та земельно - технічної експертизи у кримінальному провадженні №6201240040000202 від 30.10.2023 та не надав йому належної оцінки;

- суд першої інстанції безпідставно відмовив у призначенні та проведенні судової будівельно - технічної експертизи, яка була запропонована відповідачем.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.

Листом від 03.07.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.

16.07.2024 матеріали справи надійшли на адресу суду.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "РМРГ "Вольєр" на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.06.2024 у справі № 902/111/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 09.10.2024 о 15:30 год.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 суд відмовив заявнику в поновленні пропущеного строку на витребування доказів та відмовив в задоволенні клопотання про витребування доказів; відклав розгляд справи на 13.11.2024 о 14:30 год.

Вінницька ОВА надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає наступне:

- прокурором в позовній заяві обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави та дотримано порядок, встановлений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Відтак, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Вінницької ОВА;

- засвідчення копій документів, які додавались до позовної заяви прокурором як докази здійснено відповідно до правил, встановлених Національним стандартом ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", який набув чинності з 01.09.2021;

- щодо надання дозволу прокурору Ярмощуку В.П. на розголошення відомостей досудового розслідування, то позивач зазначає, що вказане питання не є предметом розгляду в даній справі;

- суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність погодження ДП "Дашівське ДЛМГ" на зведення паркану, будівель і споруди на спірній лісовій ділянці загальною площею 3,4 га квартал 32 виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва, що знаходиться у користуванні ТОВ "РМРГ "Вольєр" та прийняв законне рішення про задоволення позову.

Перший заступник керівника Вінницької обласної прокуратури надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Прокурор зазначає наступне:

- з урахуванням висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 05.07.2023 у справі № 442/1208/21 про те, що питання про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою безпосередньо стосуються прав та інтересів обласної державної адміністрації, повноважень Вінницької ОВА, визначених ст. ст. 13, 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. ст. 7, 31 Лісового кодексу України, ст. 4 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації", а також того, що остання є розпорядником лісу та земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394, в межах якої розташована спірна лісова ділянка установлено, що саме Вінницька ОВА є уповноваженим органом, який має здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах;

- відсутність наміру Вінницької ОВА вжити заходів на захист інтересів держави в судовому порядку свідчить про обов`язок прокурора захистити інтереси держави у даному випадку. Саме зазначені обставини і вказують на неналежний захист державних інтересів, бездіяльність державного органу і є підставою для звернення прокурора до суду із позовом в інтересах держави в особі Вінницької ОВА;

- з огляду на наявність необхідних реквізитів на копіях доданих до позову документів та факту встановлення судом на підставі службового посвідчення, особи, що здійснила засвідчення цих документів, у суду першої інстанції не виникло сумнівів щодо засвідчення доданих доказів відповідно до вимог Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги дооформлення документів";

- факт забудови та розташування паркану будівель та споруд на лісовій ділянці загальною площею 3,4 га у кварталі 32 виділи 10,9,6,5 Дашівського лісництва підтверджено рядом доказів доданих до позовної заяви;

- під час судового розгляду даної справи представники апелянта не заперечували факту розташування будівель та споруд на лісовій ділянці загальною площею 3,4 га квартал 32 виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва, що передана на підставі спірного договору довгострокового тимчасового користування лісами від 06.12.2019, та не надали жодного доказу на спростування факту відсутності згоди ДП "Дашівське ДЛМГ" на забудову спірної земельної ділянки та огородження її парканом чи вжитих дій спрямованих на його отримання;

- за результатами розгляду справи та сукупного аналізу умов договору, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність погодження ДП "Дашівське ДЛМГ" на зведення паркану, будівель і споруд на спірній лісовій ділянці загальною площею 3,4 га у кварталі 32 виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва, що знаходиться у користуванні ТОВ "РМРГ "Вольєр" та прийняв законне рішення про задоволення позову;

- самовільне будівництво на лісовій ділянці ТОВ "РМРГ "Вольєр" паркану, будівель та споруд призвело до пошкодження рослинного покриву під об`єктами забудови та суміжних ділянках, ґрунтів та погіршення навколишнього природного середовища, яке надалі може вплинути на екологічний стан лісової ділянки та призвести до більш значних збитків державі через ймовірне оформлення права власності на побудовані об`єкти, що, в свою чергу, створить передумови для набуття забудовником права власності на землі лісогосподарського призначення, відповідно до вимог ст. 120 ЗК України.

Філія "Іллінецьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" надіслала до суду додаткові пояснення, в яких зазначає наступне:

- суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Вінницької ОВА з дотриманням порядку, встановленого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру";

- засвідчення копій документів, які додавались до позовної заяви прокурором як докази, здійснено відповідно до Правил, встановлених Національним стандартом ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", які набули чинності з 01.09.2021. Відповідно до зазначеного стандарту, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів: "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати посвідчення копії;

- щодо надання дозволу прокурору Ярмощуку В.П. на розголошення відомостей досудового розслідування, то вказане питання не є предметом розгляду в даній справі;

- факт забудови та розташування паркану будівель та споруд на лісовій ділянці загальною площею 3,4 га, розташованої у кварталі 32 виділи 10,9,6,5 Дашівського лісництва підтверджено рядом доказів, доданих до позовної заяви; погодження щодо зведення будівель та споруд на лісовій ділянці та встановлення паркану державним підприємством не надавалось;

- доводи апелянта щодо того, що ДП "Дашівське ДЛМГ" не висувало заперечень проти зведення парканів, будівель та споруд ТОВ "РМРГ "Вольєр" на території земельної ділянки, у зв`язку з чим зведення об`єктів та паркану не може бути здійснено без відома ДП "Дашівське ДЛМГ", що на думку апелянта, свідчить про наявність дозволу на проведення таких робіт, вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки така згода мала бути письмовою та оформленою належним чином. Обізнаність та мовчазна згода ДП "Дашівське ДЛМГ" зі зведенням споруд не вказує на наявність такого погодження;

- суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність погодження ДП "Дашівське ДЛМГ" на зведення паркану, будівель і споруди на спірній лісовій ділянці загальною площею 3,4 га квартал 32 виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва, що знаходиться у користуванні ТОВ "РМРГ "Вольєр" та використовується не за призначенням, шляхом спорудження майнових об`єктів за відсутності дозволу постійного землекористувача.

Філія "Іллінецьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" надіслало до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

В судових засіданнях представник відповідача-1 підтримав доводи апеляційної скарги, просить задоволити її вимоги.

Прокурор та представник позивача в судових засіданнях заперечили доводи апеляційної скарги, просять відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач-2 не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, беручи до уваги клопотання відповідача-2 про розгляд справи без участі його представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзивів, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, Північно - західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, відповідно до звернення ТОВ "РМРГ "Вольєр" від 02.09.2019 № 02/09, за погодженням Державного агентства лісових ресурсів України від 12.09.2019 з вимогою неухильного додержання норм і вимог щодо використання корисних властивостей лісів, визначених відповідними Правилами використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 № 502, з урахуванням акту обстеження лісових площ заявлених до надання у довгострокове тимчасове користування від 03.09.2019 та висновку Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства від 18.09.2019 про надання погодження на виділення в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки, згідно з розпорядженням Вінницької ОВА від 04.12.2019 № 934, ТОВ "РМРГ "Вольєр" було виділено у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей лісову ділянку площею 3,4 га квартал 32, виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва, що знаходиться у постійному користуванні ДП "Дашівське ДЛМГ" та розташована на території Іллінецької міської об`єднаної територіальної громади.

На підставі розпорядження Вінницької ОВА від 04.12.2019 № 934, між ДП "Дашівське ДЛМГ" (правонаступником якого є відповідач - 2) та ТОВ "РМРГ "Вольєр" укладено договір довгострокового тимчасового користування лісами від 06.12.2019. Того ж дня між сторонами складено акт прийому - передачі лісової ділянки.

Згідно п. п. 1, 2 договору, ДП "Дашівське ДЛМГ" виділило, а ТОВ "РМРГ "Вольєр" прийняло у строкове платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів рекреаційних цілей. В користування виділено лісову ділянку загальною площею 3,4 га квартал 32 виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва, що знаходилася в постійному користуванні ДП "Дашівське ДЛМГ" та розташована на території Іллінецької міської об`єднаної територіальної громади згідно з планом-схемою.

Згідно п. 3 договору на момент передачі користування на лісовій ділянці розміщення будь-яких об`єктів відсутнє.

Відповідно до п. п. 4, 5 договору лісова ділянка, яка передається в користування, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Інші особливості лісової ділянки, які можуть вплинути на її використання, відсутні.

Згідно пунктів 22, 23 договору, ТОВ "РМРГ "Вольєр" має право: здійснювати господарську діяльність в межах виділеної лісової ділянки з дотриманням умов цього договору та законодавства; за погодженням з ДП "Дашівське ДЛМГ" в установленому порядку зводити тимчасові паркани, будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності, не забороненої чинним законодавством України та у відповідності з цільовим призначенням лісової ділянки; вносити пропозиції щодо перегляду умов цього договору або його розірвання у випадках, передбачених цим договором та законом, здійснювати інші права, надані законом.

ТОВ "РМРГ "Вольєр" зобов`язалось проводити використання лісової ділянки у порядку, визначеному цим договором та законодавством; при використанні лісової ділянки додержуватись зобов`язань та виконувати заходи щодо забезпечення охорони, захисту лісових насаджень, властивостей лісів, що передбачені бізнес-планом; посилення корисних властивостей лісів, що передбачені бізнес-планом; виконувати встановлені обмеження (обтяження) на земельну ділянку, на якій розташована лісова ділянка, в обсязі, передбаченому законодавством та цим договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель, на яких розташована лісова ділянка; вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; не порушувати права інших лісокористувачів, користуватися лісовою ділянкою з дотриманням правил протипожежної та екологічної безпеки та здійснювати заходи щодо збереження об`єкта користування від пожеж та явищ, які можуть вплинути на екологічний стан лісової ділянки; підтримувати належний санітарний стан лісової ділянки; забезпечувати ДП "Дашівське ДЛМГ" безперешкодний доступ на об`єкт користування з метою перевірки його стану і відповідності напрямкам використання, що визначені цим договором; не допускати на лісовій ділянці незаконних рубок та інших порушень лісового законодавства, аварій та інших подій, що погіршують стан лісової ділянки.

У випадку виявлення таких випадків протягом доби письмово повідомляти ДП "Дашівське ДЛМГ", вживаючи негайних заходів щодо встановлення лісопорушників або усунення негативних наслідків порушень; не допускати засмічення та забруднення лісової ділянки відходами, забезпечувати підтримання належного санітарного стану ділянки, а також прилеглої до неї території в радіусі 50 метрів; на письмові запити ДП "Дашівське ДЛМГ" щодо використання лісової ділянки надавати у 10-денний термін ґрунтовні та вичерпні відповіді; сприяти ДП "Дашівське ДЛМГ" у веденні лісового господарства та не перешкоджати його представникам здійснювати лісогосподарські заходи; після закінчення терміну дії Договору, а також в інших випадках припинення його дії, повернути ДП "Дашівське ДЛМГ" лісову ділянку протягом 10 (десяти) днів; виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства; тощо.

Водночас, згідно з умовами цього ж договору, ДП "Дашівське ДЛМГ" взяло на себе зобов`язання здійснювати контроль за належним станом лісової ділянки, яка передана в користування; забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових інших насаджень, які знаходяться на лісовій ділянці, яка передана в користування, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати лісогосподарських заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту і відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель, забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; забезпечувати уповноваженим суб`єктам безперешкодний доступ до об`єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку для їх обслуговування; не допускати використання земельної ділянки в цілях, не пов`язаних з умовами цього договору та законодавства; відвести на місцевості із встановленням лісогосподарських знаків межі лісової ділянки і нанести їх на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування; надавати ТОВ "РМРГ "Вольєр" необхідну консультативно-методичну допомогу щодо використання лісової ділянки; виконувати інші обов`язки, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до пунктів 24, 29, 34 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір укладено строком на 49 років, що діє з 06.12.2019 до 08.12.2068 включно.

Дія договору припиняється у випадку: закінчення строку, на який його було укладено; припинення дії договору за взаємною згодою сторін; припинення діяльності однієї зі сторін; випадкового знищення, пошкодження лісової ділянки, що істотно перешкоджає її використання ТОВ "РМРГ "Вольєр"; системного невиконання ТОВ "РМРГ "Вольєр" обов`язків, що передбачені цим договором та законом; використання лісової ділянки способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів або призводять до погіршення навколишнього природного середовища; вилучення у ДП "Дашівське ДЛМГ" у встановленому законом порядку земельної ділянки, на якій розташована виділена в користування лісова ділянка; використання ТОВ "РМРГ "Вольєр" відповідної земельної ділянки не за цільовим призначенням; проведення ТОВ "РМРГ "Вольєр" будь-якого будівництва, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу без згоди ДП "Дашівське ДЛМГ"; з інших підстав, визначених законодавством.

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору відповідно до чинного законодавства України. Усі спори і розбіжності, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він підлягає вирішенню в судовому порядку (пункти 31, 33 договору).

Як встановлено судом в ході розгляду справи, у 2021 ДП "Дашівське ДГМГ" було проведено обстеження лісової ділянки загальною площею 3,4 га, розташованої у кварталі 32 виділи 10,9,6,5 (у межах земельної ділянки з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394), переданої у довгострокове тимчасове користування ТОВ "РМРГ "Вольєр", у ході якого встановлено, що остання по периметру огороджена парканом та використовується не за цільовим призначенням. Також обстеженням (акт від 10.05.2021) встановлено, що на вищевказані лісові ділянці розташовані будівлі та споруди, а саме: альтанка дерев`яна № 1 площею забудови - 77,4 м. кв.; альтанка дерев`яна № 2 площею забудови - 48 м. кв.; альтанка дерев`яна № 3 площею забудови - 72,7 м. кв.; альтанка дерев`яна № 4 площею забудови - 19 м. кв.; альтанка дерев`яна № 5 площею забудови - 173,2 м.кв.; альтанка дерев`яна № 6 площею забудови - 87,57 м.кв.; баня площею забудови - 116 м.кв.; готель 2 поверхи площею забудови - 282,6 м.кв.; казковий будиночок площею забудови - 6,7 м.кв.; кладка площею забудови - 30,6 м.кв.; забетонований майданчик з гойдалкою №1 площею забудови - 4,9 м.кв.; забетонований майданчик з гойдалкою № 2 площею забудови - 4,9 м.кв.; забетонований майданчик з гойдалкою № 3 площею забудови - 4,9 м.кв.; вбиральня № 1 площею забудови - 2,1 м.кв.; вбиральня № 2 площею забудови - 7,4 м.кв.; вбиральня № 3 площею забудови - 3,78 м.кв.; підсобне приміщення № 1 площею забудови - 22,47 м.кв.; підсобне приміщення № 2 площею забудови - 27,8 м.кв.; фундамент закладений на площі - 18,36 м.кв.

Наявність вищевказаних об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці лісогосподарського призначення, яка виділена у довгострокове тимчасове користування ТОВ "РМРГ "Вольєр" на підставі договору від 06.12.2019, загальною площею 3,4 га в межах кварталу квартал 32, виділи 5,6,9,10 Дашівського лісництва також підтверджується схемою прив`язки об`єкта до місцевості в масштабі 1:5000 від 2023.

Листом № 251 від 31.10.2022 у відповідь на лист № 12-466 вих-22/ від 05.10.2022, ДП "Дашівське досвідне лісомисливське господарство" повідомило Вінницьку обласну прокуратуру про те, що між ним та ТОВ "МРГ "Вольєр" укладено договір довгострокового тимчасового користування лісами від 06.12.2019 року стосовно лісової ділянки площею 3,4 га, що розташована у виділах 5,6,9,10 кварталу 32. Вказана ділянка огороджена парканом та містить забудови. Згода на здійснення користувачем забудови та огородження парканом державним підприємством не надавалась. До даної ділянки примикає вольєр орієнтовною площею понад 50 га в урочищі "Дашівська дача" який використовується ПП "ТМРГ "Дашівське" також огороджено парканом.

Згоду для створення та огородження вольєру підприємство в той же час не надавало.

Вінницьким науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою було надано спеціаліста для огляду земельних ділянок. Результат проведених геодезичних робіт відображено в графічних матеріалах, з яких вбачається, що ТОВ "МРС "Вольєр"" на вищевказаній ділянці було здійснено капітальну забудову 2-поверхової будівлі готельного типу та інших споруд комерційного призначення для здійснення господарської діяльності.

Відсутність згоди на забудову спірної земельної ділянки та огородження її парканом стверджується листами ДП "Дашівське ДГМГ" від 31.10.2022 та Філії "Дашівське ДЛМГ" ДП "Ліси України" від 09.01.2024.

В ході досудового розслідування кримінального провадження № 62021240040000202 від 01.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, встановлено порушення ТОВ РМРГ "Вольєр" вимог земельного, лісового законодавства та умов договору від 06.12.2019 довгострокового тимчасового користування лісами.

Також в ході досудового розслідування кримінального провадження №62021240040000202 від 01.12.2021 було проведено огляд земельної ділянки, якою користується ТОВ РМРГ "Вольєр" на підставі вищевказаного договору від 06.12.2019 (протокол огляду місця події від 12.05.2022). Під час огляду встановлено, що на території Дашівського лісництва ДП "Дашівське ДГМГ" у кварталі 32 виділи 5 6, 9, 10, на земельній ділянці із кадастровим номером 0521281200:01:000:0394, фактично проведені будівельні роботи з нового будівництва, а саме: в 10 виділі на південь виявлено одноповерховий дерев`яний будиночок на дерев`яних стовпах, які частково розташовані у водоймі, що розділяє 9,10 виділ з 5,6 виділом 32 кварталу; далі на південь знову будинок зі зрубу, оточений бетонною площадкою і східцями до водойми; на південному заході 2-поверховий будинок, оточений площадкою з тротуарною плиткою зі східцями до водойми; на півдні території розташований ігровий розважальний майданчик та 2 будинки на дерев`яних стовпах; далі на південний захід виявлено будинок з причалом.

Під час огляду здійснювалось фотографування, фототаблиця міститься в додатку до протоколу огляду лісової ділянки (квартал 32 виділи 5 6, 9, 10) Дашівського лісництва ДП "Дашівське ДЛМГ" від 12.05.2022 та долучена до матеріалів справи.

Судом в рамках дослідження доказів у даній справі були досліджені докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження № 62021240040000202 від 01.12.2021. При цьому суд відзначає, що Ярмощук Віталій Павлович, який здійснював представництво у даній господарській справі, є процесуальним керівником у кримінальному провадженні № 62021240040000202 від 01.12.2021. Ним, відповідно до ст. 222 КПК України, надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування, зібраних в межах зазначеного кримінального провадження для використання їх, як доказів під час підготовки позову та судового розгляду господарської справи щодо розірвання договору та повернення лісової ділянки загальною площею 3,4 га, що розташована в кварталі 32, виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва на території Іллінецької міської ради Вінницького району.

Згідно із висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз від 31.10.2023 щодо будівництва на лісовій ділянці (квартал 32 виділи 5,6, 9,10) Дашівського лісництва ДП "Дашівське ДЛМГ" встановлено, що на території Дашівського лісництва Вінницької області загальною площею 3,4 га у кварталі 32 виділи 5 6, 9, 10 на земельній ділянці з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394 фактично проведені будівельні роботи з нового будівництва. Майнові об`єкти, що розташовані на території спірної ділянки, можливо віднести до об`єктів нерухомого майна з незначними наслідками - СС1 з кодом 1212 "Інші будівлі для тимчасового проживання" (табори відпочинку, будинки відпочинку та інші будівлі для тимчасового проживання).

Предметом позову у справі є вимоги Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької ОВА до ТОВ "РМРГ "Вольєр" та ДСГП "Ліси України" в особі Філії про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 06.12.2019 та зобов`язання ТОВ "РМРГ "Вольєр" повернути лісову ділянку загальною площею 3,4 га, що розташована в кварталі 32, виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва на території Іллінецької міської ради Вінницького району, розпоряднику земельної ділянки - Вінницькій обласній державній (військовій) адміністрації за актом приймання - передачі.

Щодо представництва інтересів держави прокурором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно з положеннями ч. ч. 3-5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, зі змісту зазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Таким чином, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

У контексті вищенаведеного колегія суддів зазначає, що за своїм змістом положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" спрямовані саме на забезпечення балансу прав, свобод та інтересів учасників процесу з метою, з одного боку, недопущення підміни прокурором належного суб`єкта владних повноважень або надання необґрунтованих переваг відповідним суб`єктам, права яких порушуються, а з іншого боку, захисту інтересів держави у випадку, коли цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює їх захист.

З огляду на викладене, встановлюючи підстави для представництва прокурором інтересів держави, суд повинен здійснити оцінку не тільки виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову, а й наявних у справі інших доказів щодо обставин, які йому передували, зокрема попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, що за своїм змістом може мати різний характер.

При цьому якщо в процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямоване на отримання документів та/або інформації про можливе порушення і пов`язане саме зі з`ясуванням факту його наявності або відсутності, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

Водночас якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, і такий орган протягом розумного строку на зазначену інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави вказаним органом. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №926/14/19.

Верховний Суд звертає увагу, що критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися судом з урахуванням великого кола чинників. До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність компетентного органу про наявність правопорушення або про можливе порушення інтересів держави та вжиті ним заходи з моменту виникнення такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави. Схожі за змістом висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 913/124/10, від 08.04.2021 у справі № 925/11/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких відповідний орган не здійснює захисту своїх інтересів (правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, від 16.08.2018 у справі № 910/21265/17).

Відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" визначено повноваження військово-цивільної адміністрації населених пунктів на відповідній території щодо забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Положеннями ст. 17 ЗК України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 ст. 122 ЗК України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Статтею 1 Указу Президентом України від 24.02.2022 № 68/2022 на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку утворено, зокрема, Вінницьку обласну військову адміністрацію, у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Колегія суддів зазначає, що предметом позовних вимог у даній справі є вимоги про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 06.12.2019 та зобов`язання ТОВ "РМРГ "Вольєр" повернути земельну ділянку загальною площею 3,4 га, що розташована в кварталі 32, виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва на території Іллінецької міської ради Вінницького району, розпоряднику земельної ділянки - Вінницькій обласній державній (військовій) адміністрації за актом приймання - передачі.

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Вінницької ОВА, прокурор зазначав, що позивач є власником лісу, земель лісового фонду та органом уповноваженим на здійснення контролю за додержанням законодавства у сфері лісових відносин.

Також суд приймає до уваги те, що у постанові від 05.07.2023 у справі № 442/1208/21, Верховний Суд вказав, що питання про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою безпосередньо стосуються прав та інтересів обласної державної адміністрації.

Суд звертає увагу на те, що Вінницька ОВА є власником лісу та земельної ділянки з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394, в межах якої розташована спірна лісова ділянка, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №354198157 від 13.11.2023.

Як встановлено апеляційним судом, Вінницькою обласною прокуратурою, на виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", листом від 18.12.2023 № 12-871вих-23 повідомлено Вінницьку ОВА про невиконання тимчасовим лісокористувачем умов договору та наявності підстав для захисту інтересів держави.

В той же час, із листа Вінницької ОВА від 03.01.2024 № 01.01-67/110 вбачається відсутність в останньої наміру здійснювати захист порушених інтересів держави та вживати в судовому порядку заходів щодо розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення лісової ділянки.

Тобто, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про їх порушення, проявив пасивність та не вжив жодних дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій. Не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави в особі позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Щодо суті позовних вимог.

Статтею 15 ЦК України унормовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст. 8 ЛК України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно ст. 18 ЛК України, об`єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п`ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Статтею 20 ЛК України передбачено права та обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування. Зокрема, тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: 1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; 2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності; 3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації.

Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов`язані: 1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором; 2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; 3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; 5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; 6) не порушувати прав інших лісокористувачів.

Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.

Статтею 22 ЛК України встановлено, що підставами припинення права постійного користування лісами є: використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення; використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.

Разом із тим, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції), зокрема, установлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

За приписами статті 25 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції) орендар має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження. Водночас орендар зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Правові підстави для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання визначені у статті 32 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції). Так, згідно з частиною 1 цієї норми на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 289/718/18).

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ст. 391 ЦК України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння, яке (право) належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень (схожі за змістом висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 71), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункти 88, 97, 100), від 15.11.2023 у справі № 918/119/21).

Відповідно до ч. 2 та п. "б" ч. 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340.

Отже, коли особа звернулася до суду по захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20.

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Таким чином, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

Суди повинні встановити, настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач шляхом подання позову і чи за встановлених обставин обраний позивачем спосіб захисту призведе до поновлення його прав та інтересів.

Апеляційний господарський суд вказує, що звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор наголошує на необхідності розірвання спірного договору від 06.12.2019 та повернення земельної ділянки у власність держави в особі Вінницької ОВА за актом приймання - передачі на підставі ст. 391 ЦК України .

Під час розгляду справи в суді прокурор звертає увагу на порушенні ТОВ "РМРГ "Вольєр" умов спірного договору шляхом зведення без дозволу постійного землекористувача - ДП "Дашівське ДГМГ" (на даний час - ДСГП "Ліси України" в особі Філії) споруд і будівель на земельній ділянці лісогосподарського призначення, що є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання, а також повернення земельної ділянки у власність держави в силу вимог ст. 391 ЦК України.

Колегія суддів встановила, що земельна ділянка з кадастровим номером 0521281200:01:000:0394, в межах якої розташована спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 354198157 від 13.11.2023 .

Із матеріалів справи слідує та не заперечується учасниками справи, що спірна земельна ділянка огорожена парканом та на ній здійснено забудову споруд і будівель.

Разом з тим, ТОВ "РМРГ "Вольєр" заперечує обставини будівництва ним будь-яких споруд і будівель на земельній ділянці, яку йому надано в користування згідно умов договору від 06.12.2019.

Із доводів відповідача-1 слідує, що прокурор та позивач не довели в суді обставин проведення апелянтом робіт з будівництва на спірній земельній ділянці. В той же час, як зазначає ТОВ "РМРГ "Вольєр", дана справа містить виключно документи та докази, які отримані прокурором в рамках проведення досудового слідства по кримінальному провадженню №62021240040000202, зареєстрованого 01.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, в доступі до якого відповідач-1 обмежений в силу вимог закону.

Отже, відповідач - 1 доводить в суді те, що матеріалами справи не підтверджено обставин будівництва саме ним на орендованій земельній ділянці будівель і споруд, що,на думку апелянта , є підставою для відмови в позові про розірвання договору та повернення земельної ділянки у власність держави.

Суд апеляційної інстанції вказує, що в кожному конкретному випадку власник має право на власний розсуд конкретизувати, як саме буде усунене те чи інше порушення прав власника земельної ділянки. Зокрема, порушення прав власника може бути усунене шляхом демонтажу споруд (будівель), які розташовані на орендованій земельній ділянці. Вимога позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу споруд (будівель), які розташовані на цій земельній ділянці, по-перше, відповідає змісту ст. 152 ЗК України, по-друге, означає приведення орендарем земельної ділянки у стан, придатний для її подальшого використання за цільовим призначенням.

При цьому орендар зобов`язаний у разі розірвання договору звільнити земельну ділянку, привести її в належний стан та повернути її орендодавцю. Приведення у придатний стан включає в себе благоустрій території, а при необхідності і знесення будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду із даним позовом, прокурор не ставить позовної вимоги про знесення будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці, в той час як відповідач заперечує факт будівництва ним на земельній ділянці, а тому задоволення позову про розірвання спірного договору та зобов`язання повернути земельну ділянку у власність держави без знесення нерухомого майна не призведе до повного відновлення порушених прав Вінницької ОВА. На думку суду апеляційної інстанції, задоволення позову в частині повернення земельної ділянки без заявлення позовної вимоги про знесення будівель та споруд, які на ній знаходяться призведе до фактичного безпідставного володіння власником земельної ділянки самочинно побудованими об`єктами нерухомого майна.

В даному випадку залишається невизначеною доля самочинного будівництва. Земельна ділянка не може бути повернута у придатному стані без вимоги про знесення самочинного будівництва.

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку відмовити в задоволенні позову прокурора про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 06.12.2019 та зобов`язання ТОВ "РМРГ "Вольєр" повернути лісову ділянку загальною площею 3,4 га, що розташована в кварталі 32, виділи 5, 6, 9, 10 Дашівського лісництва на території Іллінецької міської ради Вінницького району, розпоряднику земельної ділянки - Вінницькій обласній державній (військовій) адміністрації за актом приймання - передачі відповідно до вимог ст. 391 ЦК України.

В той же час, посилання прокурора на висновки Європейського суду з прав людини у справі "Hamer проти Бельгії" (скарга № 21861/03), в якій зазначено, що "заявниці належав будинок в лісосмузі без отримання дозволу на будівництво. На неї був поданий позов до суду за зведення будинку з порушенням лісового законодавства. Суд вирішив, що заявниця повинна привести ділянку до його попереднього стану. Будинок було знесено примусово. Суд заявив, що навколишнє середовище являє собою цінність, у збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада. Економічні міркування і навіть право власності не повинні превалювати над екологічними проблемами, особливо коли з цього питання є прийняте чинне законодавство", суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, зважаючи на їх нерелевантність для обставин цієї справи.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ТОВ "РМРГ "Вольєр" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Вінницької області від 07.06.2024 у справі № 902/111/24 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги судові витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на прокуратуру у відповідності до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр" задоволити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 07.06.2024 у справі № 902/111/24 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

3. Стягнути з Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, буд. 33, м. Вінниця, Вінницька обл., 21050, ідентифікаційний код: 02909909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекреаційне мисливсько-рибальське господарство "Вольєр" (вул. Партизанська, буд. 27, с. Василівка, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22727, ідентифікаційний код: 43203113) 7 267, 20 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу судового наказу доручити Господарському суду Вінницької області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений 19 листопада 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.