Постанова

від 24.09.2024 по справі 908/1279/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1279/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання Карпенко А.С.

Представники сторін:

від позивача: Доніна Наталія Олегівна (поза межами приміщення суду) - від Запорізької міської ради - витяг з ЄДР від 22.05.2024

від скаржника: Галіченко Богдан Віталійович (поза межами приміщення суду) - від ТОВ "ГЕФЕСТ-ПРЕМІУМ" - адвокат, ордер серія АР № 1172491 від 02.05.2024

представник третьої особи у судове засідання не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест Преміум" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2024 (суддя Азізбекян Т.А.) у справі №908/1279/23

за позовом Запорізької міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест Преміум"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державна податкова служба України в особі Головного управління ДПС у Запорізький області

про стягнення заборгованості за договором оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

18.04.2023 до канцелярії Господарського суду Запорізької області від Запорізької міської ради надійшла позовна заява № 02/033-20/00796 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Преміум» заборгованості за договором оренди землі від 21.10.2021 № 202105000100 в розмірі 1 116 653,40 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.02.2024 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест Преміум» на користь Запорізької міської ради заборгованість за договором оренди землі від 21.10.2021 № 202105000100110 в розмірі 1 116 653,40 грн, на розрахунковий рахунок UA 508999980334139812000008479 отримувач: Головне управління казначейства у Запорізькій області , ЄДРПОУ 37941997, код 18010600.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Гефест Преміум на користь Запорізької міської ради витрати на сплату судового збору в розмірі 16 749,80 коп.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем ні документально, ні в законодавчому полі не доведено право на звільнення від оплати орендної плати за спірний період та не надані докази добросовісного виконання зобов`язань з оплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гефест Преміум" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2024 по справі №908/1279/23 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі із закриттям провадження у справі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Обставина стосовно того «що питання звільнення від оплати орендної плати стосується виключно земель сільськогосподарського призначення» суперечить нормам матеріального права (Податкового кодексу України), є недоведеною, необґрунтованою, встановленою cудом першої інстанції без застосування норм права та/або доказів що її підтверджують, а відтак є припущенням.

Відповідно до Наказу № 309 (як і у редакції від 09.03.2023, так і в редакції від 19.04.2024 чинній на теперішній час) до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, увійшли території, в тому числі Запорізької області, серед яких, відповідно до Розділу « 2.Території активних бойових дій» пункту « 2.3. ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ» підпункту «Запорізький район», всю територію Запорізького району, код UA23060000000070350, віднесено до території активних бойових дій у період з 12.03.2022 (дата початку) по 31.12.2022 (дата припинення).

На думку Скаржника, враховуючи викладене, ТОВ «Гефест-Преміум», відповідно до пп. 69.14, п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України під час дії воєнного стану має право не нараховувати та не сплачувати плату за землю ( земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки ( паї ) до його закінчення.

За 2022 рік Відповідачем виконано обсяг зобов`язання зі сплати орендної плати за Договором у розмірі 1 571 653,45 грн (в т.ч. з урахуванням податкової пільги 1 309 711,21 грн) і навіть зроблено передоплату орендної плати на майбутні періоди 2023 року в сумі 193 057,76 грн. (1 571 653,45 грн./рік - 1 309 711,21 грн. податкової пільги - 455 000,00 грн. фактичних платежів), тобто у спірних правовідносинах заборгованість Відповідача за 2022 рік відсутня в принципі, наявна передоплата за оренду на 2023 рік відповідно.

Викладені обставини із внесення річної орендної плати є зрозумілим для Відповідача та Третьої особи, оскільки саме вони є сторонами відповідних правовідносин щодо обчислення, нарахування, декларування, адміністрування, добросовісної сплати чи-то примусового стягнення орендної плати за Договором, в той час як Позивач є виключно отримувачем даних коштів та їх подальшим законним розпорядником.

Скаржник зазначає, що Запорізька міська рада не є стороною (суб`єктом) правовідносин, що стосуються адміністрування податків і зборів про, що свідчить аналіз норм чинного законодавства.

Спір по справі № 908/1279/23 не є спором між суб`єктами господарювання, не пов`язаний із здійсненням сторонами господарської діяльності, а пов`язаний із справлянням та стягненням Позивачем плати за землю (у складі податку на майно) у формі орендної плати, контроль за чим Позивачем раніше у 2015 році вже покладено на податковий орган, а тому даний спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, за позовом контролюючого органу, відтак має місце факт порушення судом першої інстанції правил юрисдикції господарських судів.

Відтак, на думку Скаржника, враховуючи те, що Господарським судом Запорізької області прийнято рішення від 17.04.2024 за результатами розгляду позовної заяви, поданої неналежною стороною, не враховано чіткі вимоги чинного податкового законодавства щодо звільнення від сплати орендної плати платниками, що перебувають на території, визначеною законодавцем, як територія активних бойових дій, відповідно таке Рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Від Запорізької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому міська рада не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, позивач зазначає, що сам по собі обов`язок Орендаря сплачувати орендну плату за земельну ділянку у 2022 році існував на підставі вимог законодавства та Договору оренди. Виключно через початок військової агресії законодавцем прийнято очевидне рішення, що на територіях де ведуться бойові дії та які знаходяться під окупацією орендна плата за земельні ділянки не буде сплачуватися орендарями.

Уточнення формулювання відносно прямої вказівки в Законі, що вказане стосується земельних ділянок, що розташовані на територіях активних бойових дій, викликане тим, що до відповідних переліків, визначених Міністерством реінтеграції, увійшли територіальні громади, які розташовані на територіях прилеглих до тих, де велися активні бойові дії, але яких бойові дії безпосередньо не торкнулися. У відповідних переліках з`явилося поняття "Територій можливих бойових дій", до яких згодом потрапила і територіальна громада Запорізького району, включаючи м. Запоріжжя.

Щодо відсутності податкових зобов`язань з березня по грудень 2022 року включно, - Податковий кодекс надає право коригування податкових зобов`язань виключно тим суб`єктам господарювання, орендовані земельні ділянки яких перебувають в зоні активних бойових дій. Крім цього, зміни до Договору оренди земельної ділянки щодо звільнення Орендаря від сплати орендних платежів у 2022 році сторонами не вносилися, жодного рішення щодо звільнення від цих платежів будь-яких орендарів земельних ділянок на території м. Запоріжжя Запорізькою міською радою не приймалося.

Головне управлінням ДПС у Запорізькій області в своєму поясненні зазначає, що враховуючи той факт, що контролюючим органом за сплатою податків зборів та платежів та органом стягнення державою делеговано податковим органам, то звернення з позовною заявою Запорізької міської ради є помилковим, необгрунтованим, внаслідок чого Позивач є неналежним.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест Преміум" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2024 у справі №908/1279/23. Поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест Преміум" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2024 у справі №908/1279/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 24.09.2024 об 11:40 год.

24.09.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

21.10.2021 року між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гефест Преміум» (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки № 202105000100110, відповідно до предмету якого орендодавець, відповідно до рішення сьомої сесії восьмого скликання Запорізької міської ради № 69/54 від 10 вересня 2021 року надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування спортивного комплексу , що знаходиться: м. Запоріжжя , проспект Маяковського, 30. Земельна ділянка належить Запорізькій міській раді на праві комунальної власності.

Об`єкт оренди - земельна ділянка загальною площею 4,8122 га, кадастровий номер земельної ділянки : 2310100000:05:002:0435; земельна ділянка передається в оренду разом з будівлями та спорудами орендаря; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 47 625 862,18 грн в цінах 2020 року.

За умовами розділу 11 договір укладено до 10 вересня 2040 року та сторони за договором домовились ( розділ 12) ,що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 1 428 775,87 грн, що складає 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2021 року.

Сторони за договором погодили ,що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного та повного внесення орендної плати, а обов`язком орендаря є своєчасне та в повному обсязі внесення орендної плати.

Пунктом 36 договору передбачено ,що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Із змісту договору оренди землі № 202105000100110 від 21.10.2021 року слідує , що документ підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Запорізької міської ради та Товариства.

Сторонами за договором сформовані та погоджені такі документи: - Розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку, грошова оцінка якої проведена на 01 січня 2021 року; - Акт приймання передачі земельної ділянки за договором оренди землі від 21.10.2021 року; - Акт визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) від 13.09.2021 року ; - Кадастровий план земельної ділянки; - План земельної ділянки , яка передається в оренду; - Рішення Запорізької міської ради № 69/54 від 10.09.2021 року «Про надання у користування на умовах оренди земельної ділянки ТОВ «Гефест Преміум» по проспекту Маяковського ,30 для розташування спортивного комплексу»; - Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

До матеріалів позовної заяви, крім іншого, надана Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 23.03.2023 року ; - Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право: 44577209; - Інформаційна довідка Державної податкової служби України Головне Управління ДПС у Запорізькій області про нараховану та згідно ІКП сплачену суму плати за землю за період з 21.10.2021 по 31.12.2022; - Претензія № 01/07-11/0285 про сплату заборгованості з орендної плати та земельного податку.

Відповідачем до матеріалів відзиву № 10/05/2023 на позовну заяву надані такі документи : - платіжна інструкція № 207 від 04 січня 2023 року на суму 25 000,00 грн.; - № 197 від 27 грудня 2022 року на суму 25 000,00 грн.; - № 183 від 07 грудня 2022 року на суму 25 000,00 грн.; - № 191 від 21 грудня 2022 року на суму 25 000,00 грн. ; - № 186 від 14 грудня 2022 року на суму 25 000,00 грн. ; - № 177 від 30 листопада 2022 року на суму 25 000,00 грн.; - № 175 від 23 листопада 2022 року на суму 25 000,00 грн.; - № 169 від 16 листопада 2022 року на суму 25 000,00 грн.; - № 164 від 09 листопада 2022 року на суму 25 000,00 грн.; - № 158 від 02 листопада 2022 року на суму 35 000,00 грн.; - № 155 від 26 жовтня 2022 року на суму 25 000,00 грн. ; - № 146 від 19 жовтня 2022 року на суму 25 000,00 грн.; - № 135 від 29 вересня 2022 року на суму 100 000,00 грн.; - № 121 від 23 серпня 2022 року на суму 15 000,00 грн.; - № 122 від 29 серпня 2022 року на суму 15 000,00 грн. ; - № 114 від 08 серпня 2022 року на суму 20 000,00 грн.; - № 115 від 16 серпня 2022 року на суму 20 000,00 грн.; - № 27 від 28 січня 2022 року на суму 119 064, 66 грн.; - № 9 від 13 грудня 2021 року на суму 119 064,66 грн. ; - № 4 від 30 листопада 2021 року на суму 42 248,75 грн.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Відповідно до частини першої ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із частиною першою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Ст. 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Положеннями пункту 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Отже, плата за землю здійснюється в залежності від суб`єкта належності земельної ділянки: власником землі сплачується земельний податок, а орендарем за договором оренди землі - орендна плата.

Згідно з пунктами 288.1- 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній станом на 17.03.2016 р. ) було встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній з 01.01.2018 р. ) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.10.2021 року між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гефест Преміум» (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки № 202105000100110, відповідно до предмету якого орендодавець, відповідно до рішення сьомої сесії восьмого скликання Запорізької міської ради № 69/54 від 10 вересня 2021 року надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування спортивного комплексу , що знаходиться: м. Запоріжжя , проспект Маяковського, 30. Земельна ділянка належить Запорізькій міській раді на праві комунальної власності.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно п. 12 Договору, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та в розмірі 1428775,87 грн, що складає три відсотки нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2021 року.

Відповідно до п. 14 Договору, орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок UA50899998033413981200008479 отримувач: Головне управління казначейства у Запорізькій області, ЄДРПОУ 37941997, код 18010600.

Відповідно до п. 31.8. договору, Орендодавець має право здійснювати контроль за виконанням умов договору з боку Орендаря, у тому числі за правильністю індексування та повнотою перерахування орендної плати.

Орендар, відповідно до п. 34.4. договору зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Відповідно до інформації, отриманої від Головного управління ДПС у Запорізькій області листом від 15.03.2023 р. № 2490/5/08-01-04-07, станом на 10.03.2023 ТОВ «Гефест-Переміум» за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:05:002:0435 сплачено орендну плату за період 21.10.2021-31.122021 у розмірі 161 313,41 (з 280 378,02 грн нарахованої річної орендної плати за вказаний період), за період 01.01.2022-21.12.2022 у розмірі 574 064,66 грн (з 1 571 653,45 грн нарахованої річної орендної плати за вказаний період) (т. 1 а.с. 34).

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що: «….Відповідно до матеріалів позовної заяви (п.5 переліку додатків до позову), листа ГУ ДПС у Запорізькій області № 2490/5/08-01-04-07 від 15.03.2023, річна орендна плата за Договором становить:

- за 2021 рік у загальному розмірі 280 378,02 грн. (з 21.10.2021);

- за 2022 рік у загальному розмірі 1 571 653,45 грн. (12 міс. * 130 971, 1208 грн./ міс)

Наголошую увагу суду, що у спірних правовідносинах відсутня мова про зміну розміру щомісячної орендної плати у 2022 році, та відсутні підстави для застосування сторонами п. 34.17. Договору, оскільки вказаний розмір відповідного платежу розрахований сторонами однаково, визнається сторонами, а відтак не підлягає доказуванню (ч. 1 ст. 75 ГПК України).

Водночас із цим, існує спір щодо умов внесення орендної плати, оскільки Відповідач вважає що має право на податкову пільгу за період березень-грудень 2022 року встановлену відповідно до підпункту 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в той час як Позивач та Суд першої інстанції таке право Відповідача не визнають, а правомірність застосування податкової пільги Відповідачем заперечують…».

Як свідчать матеріали справи, Відповідачем сплачено орендну плату за 2021 рік в повному розмірі у сумі 280378,07 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 30.11.2021 № 134, від 13.12.2021 № 9, від 28.01.2022 № 27, в яких згідно призначення платежу вказана орендна плата за відповідний місяць 2021 року (т. 1 а.с. 70-72). Разом з тим, згідно платіжних доручень за період з 08.08.2022 по 27.12.2022 Відповідачем сплачено орендну плату на загальну суму 455 000,00 грн.

Таким чином, колегія судів враховує доводи Скаржника щодо відсутності заборгованості з орендної плати за 2021 рік, однак вказане не впливає на результат розгляду справи про стягнення з Відповідача саме 1 116 653,40 грн суми, заявленої до стягнення згідно позовних вимог, оскільки доказів сплати суду не надано.

Щодо доводів Скаржника про те, що спір у цій справі є фактично спором щодо плати за землю у формі земельного податку відповідно до податкового законодавства, тому Позивач не має права звертатися до суду з такими вимогами та є неналежним Позивачем, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором за користування земельною ділянкою.

В п. п. 82, 83, 84 постанови Верховного Суду від 13.10.2021 р. у справі № 910/14176/20 зазначено, що виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України). За змістом частини другої ст. 21 Закону України "Про оренду землі" Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено в пункті 288.4 ст. 288 цього Кодексу ( такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 р. у справі № 925/258/17 ).

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платник орендної плати - орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України).

Згідно із частиною п`ятою ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Крім того, за змістом ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оцінку земель" та Закону України "Про оренду землі" дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 р. у справі № 916/3233/16, від 07.10.2019 р. у справі № 922/3321/18, від 16.03.2020 р. у справі № 922/1658/19.

З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору ( такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 р. у справі № 1917/1188/2012 ( № 826/1291/17 ) ( провадження № 11-1317апп18 )).

За таких обставин посилання Скаржника на пріоритетне застосування норм податкового законодавства у порівнянні з положеннями земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі", якими регулюються спірні орендні правовідносини між сторонами у даній справі, є безпідставними (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 09.06.2020 р. у справі № 911/2685/18, від 13.10.2021 р. у справі № 910/14176/20 ).

Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, про невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договорами оренди землі, в тому числі де предметом дослідження є наявність заборгованості з орендної плати або предметом є стягнення заборгованості з орендної плати, розглядаються саме господарськими судами в рамках договірних відносин, а не адміністративними судами в рамках контролюючих відносин, з урахуванням положень земельного законодавства, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.

Суд вправі самостійно, за наданими сторонами доказами, досліджуючи умови договору оренди землі у сукупності з наданими доказами, встановлювати наявність або відсутність заборгованості з орендної плати за договором оренди землі та розмір такої заборгованості. Це жодним чином не є підміною функцій органу доходів і зборів, адже предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості саме з орендної плати за договором оренди землі, тобто у зв`язку з неналежним виконання договірних зобов`язань Орендарем земельної ділянки перед Орендодавцем.

Крім того, Верховний Суд в ухвалі від 18.03.2021 р. у справі № 904/5955/19, закриваючи касаційне провадження вказав, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.11.2018 р. у справі № 912/1385/17, до правовідносин, які склалися саме між Орендодавцем та Орендарем у межах виконання договору оренди земельної ділянки, підлягають застосуванню норми ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відповідно до частини першої якої відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє наступні доводи апеляційної скарги: «….Акцентую увагу апеляційного суду, що спір по справі № 908/1279/23 виник внаслідок суперечливої поведінки Позивача, що призвело до порушення Судом першої інстанції правил юрисдикції господарських судів, оскільки відповідно до раніше прийнятого Позивачем рішення (2015 рік), спір має розглядатись в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного

Як вже зазначалось вище, між сторонами відсутній спір про розмір щомісячної орендної плати, оскільки вказаний розмір відповідного платежу обчислюється сторонами однаково, визнається сторонами, а відтак не підлягає доказуванню (ч. 1 ст. 75 ГПК України).

Водночас із цим, між сторонами існує спір щодо умов внесення орендної плати, оскільки Відповідач вважає що має право на податкову пільгу за період березень- грудень 2022 року встановлену відповідно до підпункту 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в той час як Позивач таке право Відповідача не визнає, а правомірність застосування податкової пільги Відповідачем заперечує.

При цьому, вирішити спірне питання між собою за згодою сторін, тобто шляхом укладення додаткової угоди до Договору про звільнення Відповідача від сплати орендної плати в індивідуальному порядку - сторони Договору не можуть, оскільки розсуд сторін є обмеженим, Позивачу не дозволяється встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів (п. 12.3.7. ПК України).

Відповідно до п. 7.2. ПК України, під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України (п. 4.4. ПК України).

Згідно ч.3 ст. 68 Статуту «Територіальної громади м. Запоріжжя», затвердженого Рішенням міської ради від 15.02.2006 №4, доступного та оприлюдненого в мережі Інтернет за посиланням https://zp.gov.ua/uk/page/statut, механізми справляння та порядок сплати місцевих податків і зборів до міського бюджету визначаються відповідними Положеннями, що затверджує міська рада.

Відповідно до п. 2.6.1 «Положення про податок на майно (в частині плати за землю)» затвердженого Рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)», доступного та оприлюдненоговмережіІнтернетзапосиланням https://zp.gov.ua/upload/editor/rishennya-mr-vid-30-06-15-6-zi-zminami.pdf особливості оподаткування платою за землю регулюються відповідно до ст. 284 ПК України, тобто особливості оподаткування платою за землю, в т.ч. орендною платою, встановлено «за замовчуванням» так, як це приписує ПК України.

Розглянемо положення статті 284 ПК України в частині спірного питання, а саме щодо правомірності застосування Відповідачем пільги для орендної плати за Договором за період березень-грудень 2022 року.

Пункт 284.1. ПК України визначає, що Позивач встановлює ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Проте у нас спір щодо застосування пільги для орендної плати, а не земельного податку. А щодо пільги для орендної плати, то у статті 284 ПК України закріплено загальне правило, згідно якого якщо така пільга у Відповідача виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. (п. 286.2 ПК України).

З урахуванням викладеного, невизнання права Відповідача на застосування податкової пільги за 2022 рік суперечить приписам Статуту «Територіальної громади м. Запоріжжя», п. 7.2., ст. 284, п. 286.2 ПК України, та частині 3 статті 24 ЗУ «Про місцеве самоврядування України», згідно яких органи місцевого самоврядування та їх посадові особи керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, прийнятими у межах їхньої компетенції.

21.10.2021 року між Запорізькою міською радою (далі за текстом - Позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ-ПРЕМІУМ» (далі за текстом - Відповідач, орендар) було укладено договір оренди землі № 202105000100110 (скорочено - Договір).

Пунктом 286.2. ПК України обов`язок щодо обчислення суми плати за землю (тобто орендної плати за Договором) та подання до контролюючого органу відповідної податкової декларації покладено саме на платника орендної плати, тобто Відповідача, а не на отримувача орендної плати, яким є Позивач.

29.05.2023 Відповідачем подано уточнюючу Податкову декларацію з плати за землю, згідно якої Відповідачем нарахована Річна сума орендної плати на 2022 рік (строка 4¬25 колонка 3) у розмірі 1 571 653,45 грн., з яких:

- 1 309 711,21 грн. сума орендної плати до зменшення (податкова пільга) за період 10 місяців, а саме за березень-грудень 2022 (10 міс. * 130 971,1208 грн.);

- 261 942,24 грн. сума орендної плати нарахована Відповідачем за звітній період 2022 рік за період 2 місяців, а саме за січень-лютий 2022 ( 2 міс. * 130 971,1208 грн.)

Відповідно до письмових пояснень Головного управління ДПС у Запорізькій області від 24.07.2023, наявних у матеріалах справи, контролюючим органом в частині адміністрування плати за землю (в т.ч. орендної плати) є податкові органи, а тому провадження по справі № 908/1279/23 підлягає закриттю.

Аналогічної правової позиції щодо покладення на контролюючий орган обов`язку адміністрування плати за землю (в т.ч. обчислення і сплати орендної плати) дійшов Позивач у п. 4.1. та 4.2. «Положення про податок на майно (в частині плати за землю)» затвердженого Рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)», доступного та оприлюдненого в мережі Інтернет за посиланням

https://zp.gov.ua/upload/editor/rishennya-mr-vid-30-06-15-6-zi-zminami.pdf відповідно до яких за несвоєчасне подання декларації, неправильне обчислення плати за землю, несвоєчасність сплати за землю Відповідач несе відповідальність згідно положень Податкового кодексу України, окрім того, контроль за правильністю обчислення плати за землю та за своєчасністю сплати плати за землю до бюджету міста покладено на контролюючі органи:

« 4.1 Платники податку на майно (в частині плати за землю) несуть відповідальність за неподання, несвоєчасне подання декларації до контролюючого органу, правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати плати за землю до бюджету міста Запоріжжя відповідно до положень Податкового кодексу України.

4.2 Контроль за своєчасністю подання податкової звітності з податку на майно (в частині плати за землю), правильністю його обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету міста покладений на відповідні контролюючі органи.»

Пунктом 14.1.137. ПК України встановлено, що орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України;

Разом із тим, із тексту позову вбачається, що Позивачем, як органом місцевого самоврядування, самостійно здійснено обчислення орендної плати та заявлено про стягнення суми 1 116 653,40 грн., обов`язок чого ним вже раніше покладено на контролюючі органи, так як згідно приписів ПК України вказана сума є платою за землю у складі податку на майно.

Вказані дії Позивача за своїм змістом суперечать п. 4.1. та п. 4.2. «Положення про податок на майно (в частині плати за землю)» раніше прийнятого ним на підставі Рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)», яким контроль за правильністю обчислення плати за землю та за своєчасністю сплати плати за землю до бюджету міста покладено на контролюючі органи, що по суті є суперечливою поведінкою Позивача.

Якщо особа, яка має право на оспорення документу (свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов 'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (Постанова КЦС ВС від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16 ц).

Відповідно до ч. 1 статті 8 ГК України, держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання.

З урахуванням усього вищевикладеного, спір по справі № 908/1279/23 не є спором між суб`єктами господарювання, не пов`язаний із здійсненням сторонами господарської діяльності, а пов`язаний із справлянням та стягненням Позивачем плати за землю (у складі податку на майно) у формі орендної плати, контроль за чим Позивачем раніше у 2015 році вже покладено на податковий орган, а тому даний спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, за позовом контролюючого органу, відтак має місце факт порушення Судом першої інстанції правил юрисдикції господарських судів...» як такі, що грунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Щодо доводів Скаржника про відсутністі у нього обов`язку сплачувати орендну плати за землю під час воєнного стану колегія суддів зазначає наступне.

З огляду на загальновідомі обставини здійснення повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої ст. 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 р. № 3 89-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. за № 2024/02.02-7.1 визначено, що ТПП України підтверджує, що обставини введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений внаслідок настання таких (обставин непереборної сили).

Відповідно до п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у наступному пункті ( абзац перший пункту 69 підрозділу 10 розділу XX в редакції Закону № 2260-IX від 12.05.2022 р.).

Відповідно до пп. 69.14, п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу визначено, що, тимчасово, на період з 01.03.2022 р. по 31.12., наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 06.12.2022 р. за № 1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Наказом від 22.12.2022 р. за № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, додатком (Переліком) до якого, актуалізованим станом на 27.02.2023, у п. 2.3 «Запорізька область» зазначено, що вся територія Запорізького району, де Запорізька територіальна громада і, відповідно, м. Запоріжжя є його невід`ємною частиною, віднесені до територій можливих бойових дій.

12.12.2022 р. Державною податковою службою України було надано роз`яснення, в якому зазначено, що після запровадження воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 2102-ГХ, п. 69 підрозділу 10 «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Кодекс) доповнено підпунктами 69.14, 69.16, 69.22 щодо нарахування та сплати плати за землю, екологічного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкти оподаткування, розташовані в межах територій, на яких ведуться ( велися ) бойові дії, та територій, тимчасове окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Скаржник наполягає, що: «…Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 84 від 09.03.2023 року територія Запорізького району Запорізької області, до складу якої входить територія Запорізької міської територіальної громади, була віднесена до території можливих бойових дій, і це дійсно так.

Відповідно до Наказу № 309 (як і у редакції від 09.03.2023, так і в редакції від 19.04.2024 чинній на теперішній час) до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, увійшли території, в тому числі Запорізької області, серед яких, відповідно до Розділу « 2.Території активних бойових дій» пункту « 2.3. ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСТЬ» підпункту «Запорізький район», всю територію Запорізького району, код UA23060000000070350, віднесено до території активних бойових дій у період з 12.03.2022 (дата початку) по 31.12.2022 (дата припинення)

Також, Судом першої інстанції встановлено, що 06 травня 2023 року набрав законної сили Закон № 3050, який не мав прямої норми про зворотну дію в часі Наказу № 309, і це дійсно так.

Проте, метою вказаного Закону № 3050 були інші питання, аніж врегулювання дії у часі Наказу № 309, зокрема внесення змін, в тому числі, до Податкового кодексу України, в тому числі, в частині звільнення від плати за землю (земельного податку та орендної плати), а саме у порядок та спосіб встановлені законодавцем Законом № 3050 в новій редакції пункту 69.14 Податкового кодексу (ПК) України:

« 69.14. За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку...»

Враховуючи зазначене, на підставах передбачених Податковим кодексом України Відповідачу не нараховується та Відповідачем не сплачується 1 309 711,21 грн. орендної плати за Договором за період 10 місяців (10 міс. * 130 971,1208 грн./міс), а саме за березень-грудень 2022, тому що застосовується податкова пільга…»

Колегія суддів зазначає, що спірна земельна ділянка, що не заперечується сторонами, розташована безпосередньо у місті Запоріжжі, в межах Запорізької територіальної громади, а не Запорізького району. Загальновідомим є той факт, що на території міста Запоріжжя ніколи починаючи з 24.02.2022 р. не велися і не ведуться активні бойові дії, вона не є тимчасово окупованою російською федерацією. Ракетні обстріли м. Запоріжжя не відносяться до активних бойових дій в тій же мірі як і до інших територій та міст України, які не перебувають безпосередньо у зоні бойових дій ( в т.ч. міста Київ, Львів, Хмельницький, Кривий Ріг, Одеса тощо). Окремі населенні пункти та території Запорізького району, який розташований навкруги м. Запоріжжя, з південного напрямку дійсно наближені до зони бойових дій і потерпають від числених щоденних обстрілів великої інтенсивності та цілком обґрунтовано внесені до відповідного Переліку, оскільки на них неможливе ведення сільського господарства або іншої підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада ухвалила Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 р. № 2120-IX, яким доповнила підрозділ 10 Перехідних положень Податкового кодексу України пунктом 69.14 наступного змісту: Тимчасово, на період з 01.03.2022 р. по 31.12., наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Очевидно, що в умовах активних наступальних дій з боку агресора та постійної зміни ліній фронту законодавець приймав нормативні акти в екстремальних умовах і цілком зрозуміло, що вказаним Законом звільнялися від плати за землю (орендної плати) земельні ділянки, на територіях де ведуться (велися) бойові дії.

При цьому, первинно затверджений Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом від 25.04.2022 р. № 75 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.04.2022 р. № 457 "Про підтримку окремих категорій населення, яке постраждало у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України", Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022 р., (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 р. за № 453/37789 ) не містив жодних територіальних громад Запорізького району серед територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних ( бойових ) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022 р.

Запорізька міська територіальна громада Запорізького району з`явилася у вказаному переліку в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 31.05.2022 р. № 104, станом на 27.05.2022 р.

За даними загальнодоступних джерел (https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20220527-karta-bojovyh-dij-na-25-05-2022-sytuacziya-na-fronti/) станом на 25.05.2022 територія м. Запоріжжя також не перебувала в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Вказана ситуація не змінювалася і в подальшому, а тому редакції Закону № 3050-IX від 11.04.2023 пункт 69.14 було викладено наступним чином: За період з 01.01.2022 до 31.12.2022 не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 01.03.2022 р до 31.12.2022 - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Тобто законодавець визначив умови оподаткування, уточнивши, що від плати за землю (орендної плати) звільняються земельні ділянки виключно в зоні активних бойових дій чи на окупованих територіях, змінивши початок цього періоду та обмежив його дію до 31.12.2022 р.

Уточнення формулювання відносно прямої вказівки в Законі, що вказане стосується земельних ділянок, що розташовані на територіях активних бойових дій, викликане тим, що до відповідних переліків визначених Міністерством реінтеграції увійшли територіальні громади, які розташовані на територіях прилеглих до тих, де велися активні бойові дії, але яких бойові дії безпосередньо не торкнулися. У відповідних переліках з`явилося поняття "Територій можливих бойових дій", до яких згодом потрапила і територіальна громада Запорізького району, включаючи м. Запоріжжя.

Підсумовуючи вищевказане колегія суддів зазначає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест Преміум" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2024 у справі №908/1279/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2024 у справі №908/1279/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 25124,70 грн покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест Преміум".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 18.11.2024

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус