Постанова

від 06.11.2024 по справі 904/5036/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2024 року м. Дніпро Справа № 904/5036/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання: Солодова І.М.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Мусієнко А.О. (в залі суду) прокурор;

від позивача: Матвєєнко Г.М. (в залі суду) самопредставництво;

від відповідача: Мельник В.В. (в залі суду) адвокат;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 (повне рішення складено 14.02.2024, суддя Бажанова Ю.А.) у справі №904/5036/23

за позовом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, м. Краматорськ Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна податкова служба України, м. Київ

про визнання недійсними пунктів 1.1 договорів, стягнення 6 869 914,16 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" та просить суд :

- визнати недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/56 від 22.09.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 1 385 853,77 грн., що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта";

- визнати недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/62 від 28.09.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 1 585 310,72 грн, що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта";

- визнати недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/74 від 20.10.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 550 000 грн, що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта";

- визнати недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/95 від 24.11.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 2 949 900 грн, що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" на користь Міністерства оборони України грошові кошти у розмірі 6 869 914,16 грн, з яких: 6 456 571,56 грн сплачений ПДВ (основний борг), 112 597,96 грн, 3% річних та 300 744,64 грн інфляційних втрат на суму основного боргу;

- стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі зі сплати судового збору в сумі 113 784,72 грн за подачу указаного позову на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (рахунок UA228201720343110002000025746, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 39969443).

В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначає, що операції з постачання Міністерству оборони України палива за договорами №286/1/22/56, №286/1/22/62, №286/1/22/74 та №286/1/22/95 оподатковується за нульовою ставкою, що свідчить про безпідставне включення в ціну вказаних договорів, зазначену в п. 1.1 договорів, сум податку на додану вартість, що суперечать пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" від 02.03.2022 № 178, тому вказаний пункт має бути визнаним недійсним на підставі ст. 203, 215, 217 Цивільного кодексу України в цій частині. Крім того, грошові кошти в сумі 6 456 571,56 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України. Також, підлягають стягненню 112 597,96 грн. 3% річних та 300 744,64 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 у справі № 904/5036/23 позов Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Державна податкова служба України, про визнання недійсними пунктів 1.1 договорів, про стягнення 6 869 914,16 грн. задоволено.

Визнано недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/56 від 22.09.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 1 385 853,77 грн., що укладений між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (49000, м. Дніпро, вул. Глінки, буд.7; код ЄДРПОУ 43244715).

Визнано недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/62 від 28.09.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 1 585 310,72 грн, що укладений між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (49000, м. Дніпро, вул. Глінки, буд.7; код ЄДРПОУ 43244715).

Визнано недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/74 від 20.10.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 550 000 грн, що укладений між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (49000, м. Дніпро, вул. Глінки, буд.7; код ЄДРПОУ 43244715).

Визнано недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/95 від 24.11.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 2 949 900 грн., що укладений між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (49000, м. Дніпро, вул. Глінки, буд.7; код ЄДРПОУ 43244715).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (49000, м. Дніпро, вул. Глінки, буд.7; код ЄДРПОУ 43244715) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) 6 456 571,56 грн сплачений ПДВ (основний борг), 112 597,96 грн 3% річних та 300 744,64 грн інфляційних втрат.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (49000, м. Дніпро, вул. Глінки, буд.7; код ЄДРПОУ 43244715) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (юридична адреса: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, 21; фактична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 29, код ЄДРПОУ 39969443; рахунок UА228201720343110002000025746, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 39969443) 113 784,72 грн. витрат по сплаті судового збору.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційних скарг Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта".

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося, через систему "Електронний суд", Міністерство оборони України, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 у справі № 904/5036/23, ухваливши нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, через систему Електронний суд, звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафталіта", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 у справі № 904/5036/23, ухваливши нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Апеляційні скарги Міністерства оборони України та ТОВ "Нафталіта" обґрунтовані наступним:

-суд, задовольняючи позовні вимоги щодо визнання недійсними п.п. 1.1. Договорів, в рішенні від 13.02.20224 року зазначає, що судом установлено, що позивач ототожнює мету прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 178 з метою укладення договорів. Постанова № 178 прийнята з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні". Однак нормативні положення Постанови № 178 не містять умови про постачання товарів саме на виконання мобілізаційних завдань. Договори №286/1/22/56, №286/1/22/62, №286/1/22/74 та №286/1/22/95 укладені між Міноборони та ТОВ Нафталіта після прийняття Постанови КМУ №178. Таким чином на правовідносини, що виникли за Договором, поширюється дія Постанови №178. Міністерство оборони України не підтримує таку правову позицію прокурора та суду першої інстанції. Вважаємо зазначені висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки судом не враховано норми Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.2018 року №1043-0039 "Про затвердження мобілізаційних завдань (замовлень) на особливий період";

- постановою КМУ № 178 від 02.03.2022 фактично створена (змінена, розширена) нова норма закону, оскільки первинна норма ПК України передбачає 0% ставку ПДВ для операцій, заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, а норма Постанови № 178 поширюється на всі види транспорту щодо вказаних в ній суб`єктів господарювання. ПК України не містить роз`яснення термінів: забезпечення, транспорт, наземний військовий транспорт, таке роз`яснення також відсутнє в будь-яких інших нормативних документах законодавства України, в тому числі для цілей оподаткування. Загальне тлумачення терміну транспорт в широкому сенсі має на увазі комплекс засобів для переміщення людей та вантажів (автотранспорт, рейковий транспорт, повітряний та морський транспорти). Таким чином, наявні прямі суперечності (юридична колізія) між нормами Постанови № 178 і Податковим кодексом України;

-ПК України не відносить Кабінет Міністрів України до органу, уповноваженого встановлювати або змінювати розмір ставок та порядок справляння податків. Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Крім того, пунктом 7.3. статті 7 ПК України визначено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу. Таким чином, постанови Кабінету Міністрів України хоча і є частиною національного законодавства, але не відносяться до податкового законодавства, як акт який може встановлювати, відміняти або змінювати систему оподаткування України;

-делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади порушує вимоги Основного Закону України, згідно з яким органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6), а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19); прийняття законів належить до повноважень парламенту - Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні (Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 2009 року N 15-рп/2009). Апелянт звертає увагу на положення ст. 92 Конституції України, відповідно до якої виключно законами України встановлюються: 1) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи; аналізуючи норми закону в сукупності, в тому числі вимоги частини 2 пункту 1 статті 92 Конституції України система оподаткування може визначатися виключно Законами України, а не постановами Кабінету Міністрів України;

-скаржники вважають, що під терміном "законодавство" в підпункті "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України необхідно розуміти сукупність законів, прийнятих Верховною Радою України. Саме в такому значенні цей термін вживається в цій нормі;

-згідно з пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством. У вступній частині Постанови № 178 зазначено, 3 метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», та відповідно до підпункту г підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України Кабінет Міністрів України. Тобто, пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України регулює оподаткування за нульовою ставкою операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України. Інший випадок, передбачений законодавством це виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану в Україні (мета Постанови №178). У контексті викладеного, скаржник посилається на усталене правило тлумачення юридичних текстів «casus omissus pro omisso habendus est», що означає, що «пропущений випадок має вважатися таким, що пропущений навмисно». Те, що не охоплено законом законом не охоплено. Тобто, ступінь свободи інтерпретації закону має мати певні межі. Той, хто застосовує закон, не може додавати до тексту те, чого там немає, або те, що недвозначно мається на увазі. Під час правотлумачення необхідно чітко дотримуватися балансу між істинним змістом норми та її текстуальним викладенням, у жодному разі не допускаючи при цьому свавільної добудови норми;

-вступна частина постанови № 178 сформульована наступним чином: «З метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», та відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановляє: ». Отже, виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану є метою прийняття постанови № 178. Актом законодавства, відповідно до якого прийнято постанову № 178, як убачається з вступної частини останньої, є пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України.»;

-суд першої інстанції помилково прийшов до висновку: «Оскільки нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту передбачено підп. "г" підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, враховуючи, що замовником товару за договорами виступає Міністерство оборони України, а одержувачами - військові частини, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20 % (а не 0 %), суперечить постанові Кабінету Міністрів України № 178, яка прийнята відповідно до пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним п. п. 1.1. та 3.1. Договорів № 14-17, № 67, № 81 з відповідними змінами в цій частині.» Міноборони зауважує, що Пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України регулює оподаткування за нульовою ставкою операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України. Тобто, вказаний підпункт передбачає оподаткування за нульовою ставкою операцій за кордоном України, а поставка за договорами №286/1/22/56, №286/1/22/62, №286/1/22/74 та №286/1/22/95 здійснювалася в межах України. Постанова №178 прийнята на виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану в Україні;

-апелянти, аналізуючи пункти 7 та 9 Інструкції про організацію в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України укладення договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), затвердженої наказом Міністерства оборони України від 08 листопада 2016 року № 595/ДСК, висновують, що договори (контракти) на виконання мобілізаційних завдань укладаються в мирний час з визначенням орієнтовної ціни предмета договору та виконуються після рішення про мобілізацію (крім цільової) чи з моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, при чому договірна ціна предмета договору та строки виконання договорів визначаються після оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) чи з моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, шляхом укладання додаткової угоди до вже укладених у мирний час договорів на виконання мобілізаційних завдань. Також, зі змісту Зміни до Інструкції, що затверджені наказом Міністерства оборони України від 20.05.2019 № 248 вбачається, що договори, які укладаються на виконання мобілізаційних завдань мають затверджену типову форму. Враховуючи, що оспорювані договори укладені після введення воєнного стану в Україні та не у відповідності до певної типової форми договору, слід дійти висновку, що вони не є договорами, що укладаються на виконання мобілізаційних завдань. Міноборони зазначає, що згідно зі статтею 3 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію укладення мобілізаційних договорів є складовою частиною мобілізаційної підготовки, відповідно після 24.02.2022 (введення воєнного стану в Україні) договори на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) не укладалися. Отже, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою виключно з метою виконання мобілізаційних завдань, однак, положення Постанови № 178 не можуть застосовуватись до договорів на постачання пально-мастильних матеріалів, які починаючи з 24.02.2022 укладаються Міноборони не в рамках мобілізаційних завдань. Аналізуючи договори №286/1/22/56, №286/1/22/62, №286/1/22/74 та №286/1/22/95, що укладені між Міноборони та ТОВ "Нафталіта", слід дійти висновку, що вони не є договорами, які укладені на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), а отже, на них не розповсюджуються вимоги Постанови № 178.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

24.04.2024 від представника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу Міноборони, яким просить апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 у справі№ 904/5036/23 без змін.

Відзив обґрунтований наступним:

-у постанові КМУ № 178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні». Відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством. Відтак, як виснував суд першої інстанції, ПК України чітко передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством. Такий висновок суду першої інстанції обґрунтовано з посиланням на правовий висновок Верховного Суду щодо застосування пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України та п. 1 постанови № 178 у подібних правовідносинах, який викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23;

-аргументи Міністерства оборони України про застосовність постанови № 178 виключно до договорів, укладених на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), ґрунтується на помилковому ототожненні мети прийняття постанови № 178 з метою укладення господарських договорів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України;

-cтаттею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено поняття «мобілізаційна підготовка», якою є комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Таким чином, мобілізаційна підготовка як комплекс відповідних заходів (у тому числі й укладення договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), що є змістом указаної підготовки) здійснюється в мирний час із метою підготовки державного апарату та економіки до мобілізації та виконання відповідних функцій в особливий період. Ураховуючи наведене, укладення та виконання договорів на виконання мобілізаційних завдань (замовлень) у період воєнного стану унеможливлено вказаними нормами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Тому фундаментально неправильним і помилковим є доводи Міністерства оборони України про те, що постанова КМУ № 178 підлягає застосуванню виключно щодо договорів, укладених на виконання мобілізаційних завдань (замовлень);

-Договори №286/1/22/56, №286/1/22/62, №286/1/22/74 та №286/1/22/95 між позивачем та відповідачем укладено після прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану». Оскільки нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту передбачено підп. «г» підп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, враховуючи, що замовником товару за договорами виступає Міністерство оборони України, а одержувачами - військові частини, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20 % (а не 0 %), суперечить постанові Кабінету Міністрів України № 178, яка прийнята відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України. Ураховуючи наведене, вважаємо, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними пунктів 1.1. договорів №286/1/22/56, №286/1/22/62, №286/1/22/74 та №286/1/22/95 з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість;

-оскільки сторона зобов`язання набула кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі ст. 1212 ЦК України. Таким чином, відповідач отримав від позивача суму ПДВ, попри те, що відповідний товар оподатковувався за нульовою ставкою, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 6 456 571,56 грн, оскільки неповернення відповідачем оборонному відомству зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 916/707/21. Позаяк відповідач безпідставно набув кошти в указаній сумі, тобто за рахунок позивача не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором поставки, тобто на підставі ст. 1212 ЦК України, та незаконно користувався ними до дати пред`явлення позову, то наявні підстави для нарахування на безпідставно набуті кошти 3% річних та інфляційних втрат. За змістом статей 625, 1212 Цивільного кодексу України, положення ст. 625 Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

04.06.2024 від представника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону до ЦАГС надійшли додаткові пояснення у справі, в яких просить апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафталіта» та Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 по справі № 904/5036/23 - без змін.

Щодо аргументів Міністерства оборони України стосовно того, що до спірних правовідносин не мають застосовуватися положення постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану», додатково пояснюємо наступне. Так, предметом доказування у справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для визнання недійсними пунктів договорів, укладених між Міністерством оборони України та ТОВ «Нафталіта» у період дії воєнного стану, та стягнення безпідставно набутих грошових коштів. Зокрема, упродовж вересня-листопада 2022 року між Міністерством оборони України та ТОВ «Нафталіта» укладено договори № 286/1/22/56, № 286/1/22/62, № 286/1/22/74, № 286/1/22/95 за умовами яких постачальник зобов`язується передати покупцю мастильні засоби, а замовник зобов`язався прийняти товар та здійснити оплату на умовах цих договорів. На виконання зазначених договорів поставки замовником в особі Міністерства оборони України сплачено на рахунки ТОВ «Нафталіта» понад 38,7 млн грн, у тому числі ПДВ на суму 6 456 571,56 грн. Водночас, пунктами, 1, 2 Постанови КМУ від 02.03.2022 № 178 встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022. Постановою № 178 визначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02. 2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні». У зв`язку з відкритою військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 на всій території України з 24.02.2022 на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє станом на теперішній час. Поряд з цим, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством. У контексті вищенаведених правових норм слід зазначити, що фактичне постачання товару за договорами поставки № 286/1/22/56, № 286/1/22/62, № 286/1/22/74, № 286/1/22/95 було здійснено ТОВ «Нафталіта» після набрання чинності постановою КМУ № 178. Такі недобросовісні дії відповідача ТОВ «Нафталіта» призвели до безпідставних перевитрат коштів державного бюджету, послаблення обороноздатності всієї країни в умовах воєнного стану, що є порушенням не лише матеріальних інтересів держави, а й нематеріальних, зокрема принципів законності та верховенства права, що визначені та закріплені Конституцією України.

Отже, суд першої інстанції, розглядаючи по суті заявлені прокурором позовні вимоги та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам дійшов до правильного висновку про те, що Міністерством оборони України під час дії правового режиму воєнного стану укладено з суб`єктом господарювання ТОВ «Нафталіта» договори про постачання товару, які не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим відповідач безпідставно набув кошти у сумі понад 6 млн грн не у порядку виконання договірних зобов`язань, а за рахунок позивача, та незаконно користувався ними до дати пред`явлення позову прокурором.

16.07.2024 від Державної податкової служби України до ЦАГС надійшли додаткові пояснення у справі, в яких просить долучити пояснення ДПС України до матеріалів справи; залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 по справі № 904/5036/23 без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафталіта» та Міністерства оборони України без задоволення.

Пояснення обґрунтовані наступним:

-у постанові КМУ № 178 зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні». При цьому, поза увагою апелянта залишилось те, що постанова КМУ № 178 містить посилання на підпункт «г» п.п. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Кодексу. Відповідно до п.п.п. «г» п.п. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Кодексу за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством. Відтак, Кодексом чітко передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством, а тому є неспроможними доводи апелянта про те, що постанова КМУ № 178 суперечить положенням Кодексу. Таким чином, оскільки не тільки постановою КМУ № 178 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Кодексу, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20%, враховуючи, що замовником товару за договором постачання мастильних матеріалів виступає Міністерство оборони України, а одержувачами - військові частини, суперечить постанові КМУ №178 від 02.03.2022, яка прийнята відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Кодексу. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2023 по справі № 910/2416/23. Отже, в даному випадку не порушено принцип стабільності податкового законодавства. Також за обставин, що встановлені у даній справі, норми нормативно-правового акту не припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків, чим у свою чергу виключає підстави для застосування до спірних правовідносин норми підпункту 5.2. статті 5 Кодексу. При цьому, норми Кодексу не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку;

-Кабінет Міністрів України в силу статті 117 Конституції України будучи суб`єктом нормотворчості, шляхом прийняття постанови № 178 урегулював суспільні відносини на період дії правового режиму воєнного стану. Зважаючи на те, що постановою № 178 установлюється «інший випадок, передбачений законодавством» щодо застосування нульової ставки податку на додану вартість (а саме - потреба забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави), який згадується в підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статі 195 Кодексу, то логічним є висновок, що прийняттям цієї постанови Уряд України прагнув урегулювати суспільні відносини щодо застосування нульової ставки такого податку в період воєнного стану в зв`язку із потребою забезпечити оборону держави, захист безпеки її населення та інтересів. Натомість помилкове ототожнення мети прийняття постанови № 178 із метою укладення договорів, зумовлює те, що це рішення Уряду буде направлено на регулювання тих суспільних відносин, які ніколи не можуть виникнути в умовах воєнного стану, позаяк така неможливість обумовлена законодавством. Аналіз змісту постанови № 178 свідчить, що її норми слід застосовувати до всіх операцій із постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту суб`єктів, указаних у п. 1 цієї постанови, до припинення чи скасування воєнного стану, оскільки відсутність такої мети укладання спірних правочинів як виконання мобілізаційних завдань, не є підставою для оподаткування операцій із постачання товарів за ставкою ПДВ, відмінною від нульової. Тобто підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статі 195 Кодексу в його взаємозв`язку із п. 1 постанови КМУ № 178 підлягає застосуванню безвідносно до факту здійснення постачання відповідних товарів за договорами, укладеними на виконання мобілізаційних завдань, чи за іншими господарськими договорами. При цьому, жодне із зазначених положень стаття 195 Кодексу не вказує, що постачання має відбуватись виключно за межами митної території України, чим беззаперечно спростовує твердження Міністерства оборони України про необхідність застосування 20% ПДВ.

Заявлені клопотання та результати їх розгляду.

16.07.2024 від Міністерства оборони України до ЦАГС надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яким просить зупинити провадження у справі № 904/5036/23 у зв`язку з переглядом Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах (іншої справи №922/4055/23 за позовом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг-С" про визнання недійсними договорів в частині включення до ціни договору суми ПДВ; стягнення сплаченого ПДВ, 3% річних та інфляційних втрат) до закінчення перегляду в касаційному порядку.

В обґрунтування заявленого клопотання, Мін`оборони зазначило, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/4055/23 задоволено клопотання Міністерства оборони України про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Справу №922/4055/23 разом з касаційною скаргою Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Останні зміни по справі - 11.07.2024 призначено склад суду Великої Палати Верховного Суду. Предметом спору судової справи №922/4055/23 є визнання недійсними договорів в частині включення до ціни договору суми ПДВ; стягнення сплаченого ПДВ, 3% річних та інфляційних втрат. Тобто, предмет спору аналогічний предмету спору по справі №904/5036/23.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні вищенаведеного клопотання про зупинення провадження у даній справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

У поданому 16.07.2024 під час розгляду справи по суті клопотанні Мін`оборони посилається на п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України як на підставу для зупинення провадження, в той час як зазначене суперечить ч. 3 ст. 195 ГПК України.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.03.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/5036/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/5036/23.

13.03.2024 матеріали справи надійшли до ЦАГС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024 в задоволенні клопотання Міністерству оборони України про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 у справі №904/5036/23 відмовлено. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 у справі №904/5036/23 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику у строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме подати до апеляційного суду: - належні докази сплати судового збору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 у справі №904/5036/23 відмовлено. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 у справі №904/5036/23 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику у строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме подати до апеляційного суду: - належні докази сплати судового збору.

01.04.2024 від представника Міністерства оборони України до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги у даній справі.

01.04.2024 від представника Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги платіжну інструкцію від 01.04.2024 про сплату судового збору у розмірі 136 546,00 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2024 відмовлено Міністерству оборони України у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Повідомлено Міністерство оборони України про можливість усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 у справі №904/5036/23, зазначених в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024, тривалістю 5 днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 у справі №904/5036/23. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 22.05.2024 о 10 год. 00 хв.

03.04.2024 від представника Міністерства оборони України до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання, яким долучено до матеріалів апеляційної скарги платіжну інструкцію від 29.03.2024 про сплату судового збору у розмірі 136 545,26 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 у справі №904/5036/23. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 у справі №904/5036/23 об`єднано в одне провадження з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 у справі №904/5036/23. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 22.05.2024 о 10 год. 00 хв.

У судове засідання 22.05.2024 з`явилися прокурор та представники позивача та відповідача.

Представники позивача та відповідача підтримали доводи апеляційних скарг, просили їх задовольнити. Прокурор заперечив проти доводів апеляційних скарг, просив відмовити у їх задоволенні.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 17.07.2024 на 12 год. 20 хв.

У судовому засіданні 17.07.2024 в призначений час 12:20 год. підсистема відеоконференцзв`язку ЄСІТС, що знаходиться за вебпосиланням: https://vkz.court.gov.ua/ - не завантажилася. За таких обставин неможливо провести судове засідання в підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС, про що було складено Акт про технічний збій в ході фіксування судового засідання від 17.07.2024.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2024 розгляд апеляційних скарг Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 у справі №904/5036/23 відкладено на 06.11.2024 о 10:20 год.

У судове засідання 06.11.2024 з`явилися представники апелянтів та прокурор. Третя особа не скористалася своїм правом участі в судовому засіданні, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.

У судовому засіданні 06.11.2024 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи.

22.09.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (постачальник) був укладений договір про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/22/56 від 22.09.2022 (далі - договір №286/1/22/56), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити у 2022 році мастильні засоби (09210000-4) (товар) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з наведеною специфікацією.

Відповідно пункту 1.1 зазначеного договору загальна сума закупівлі складала 8 384 997,6 грн, у тому числі ПДВ 1 397 499,6 грн.

Відповідно до додаткової угоди №1 до договору №286/1/22/56 від 28.12.2022 сторони внесли зміни до специфікації п. 1.1 та змінили загальну суму договору на 8 315 122,62 грн, у тому числі ПДВ 1 385 853,77 грн.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (пункт 10.1 договору).

На виконання цього договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" поставило обумовлений товар на суму 8 315 122,62 грн, а Міністерство оборони України сплатило вказані кошти в повному обсязі, включаючи ПДВ - 1 385 853,77 грн, що підтверджується видатковими накладними актами прийому-передачі продукції та платіжним доручення.

28.09.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (постачальник) був укладений договір про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/22/62 від 28.09.2022 (далі - договір №286/1/22/62), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити у 2022 році мастильні засоби (09210000-4) (товар) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з наведеною специфікацією.

Відповідно пункту 1.1 зазначеного договору загальна сума закупівлі складала 9 542 400 грн, у тому числі ПДВ 1 590 400 грн.

Відповідно до додаткової угоди №1 до договору №286/1/22/62 від 28.12.2022 сторони внесли зміни до специфікації п. 1.1 та змінили загальну суму договору на 9 511 864,32 грн, у тому числі ПДВ 1 585 310,72 грн.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (пункт 10.1 договору).

На виконання цього договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" поставило обумовлений товар на суму 9 511 864,32 грн, а Міністерство оборони України сплатило вказані кошти в повному обсязі, включаючи ПДВ - 1 585 310,72 грн, що підтверджується видатковими накладними актами прийому-передачі продукції та платіжними дорученнями.

20.10.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (постачальник) був укладений договір про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/22/74 від 20.10.2022 (далі - договір №286/1/22/74), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити у 2022 році мастильні засоби (09210000-4) (мастильні оливи та мастильні матеріали і трансмісійні оливи) (09211400-5) трансмісійні оливи (олива трансмісійна 75W-90 GL5), а саме: олива трансмісійна OLF CARTER SYNT 75W-90 (товар) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з наведеною специфікацією.

Відповідно пункту 1.1 зазначеного договору загальна сума закупівлі складала 3 300 000,00 грн, у тому числі ПДВ 550 000,00 грн.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (пункт 10.1 договору).

На виконання цього договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" поставило обумовлений товар на суму 3 285 315, 00 грн, а Міністерство оборони України сплатило вказані кошти в повному обсязі, включаючи ПДВ 547 552,50 грн, що підтверджується видатковими накладними актами прийому-передачі продукції та платіжними дорученнями.

Відповідно до пункту 5.5 договору він вважається виконаним у зв`язку із поставкою товару не менше ніж на 99%.

24.11.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" (постачальник) був укладений договір про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/22/95 від 24.11.2022 (далі - договір №286/1/22/95), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити у 2022 році мастильні засоби (09210000-4) (товар) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з наведеною специфікацією.

Відповідно пункту 1.1 зазначеного договору загальна сума закупівлі складала 17 699 400,00 грн, у тому числі ПДВ 2 949 900,00 грн.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (пункт 10.1 договору).

На виконання цього договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" поставило обумовлений товар на суму 17 627 127,45 грн, а Міністерство оборони України сплатило вказані кошти в повному обсязі, включаючи ПДВ 2 937 854,57 грн, що підтверджується видатковими накладними актами прийому-передачі продукції та платіжними дорученнями.

Відповідно до пункту 5.5 договору він вважається виконаним при умові постачання не менше 99% Товару.

Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до норм вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Разом з тим, Постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 містить посилання на норми підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Прокурор посилається на те, що умови пунктів 1.1 договорів про постачання для державних потреб мастильних засобів для техніки спеціального призначення №286/1/22/56, №286/1/22/62, №286/1/22/74 та №286/1/22/95 в частині включення сум податку на додану вартість суперечать пп. "г" пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України та Постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" від 02.03.2022 № 178, тому вказані пункти підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215, 217 Цивільного кодексу України в цій частині, грошові кошти в сумі 6 456 571,56 грн (сума податку на додану вартість) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як такі, що безпідставно отримані внаслідок незаконного збагачення, проти чого заперечують позивач та відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені в апеляційних скаргах, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 180 Господарського кодексу України деталізовано істотні умови господарського договору. Так, за приписами частин 1, 3 цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

Датою виникнення податкових зобов`язань зі сплати ПДВ з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, перелічених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Отже, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (див. постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20).

Таким чином ціна договору визначається, виходячи з її договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, які регулюються Податковим кодексом України, та не залежить від волі сторін договору.

Причиною звернення з позовом у даній справі стало те, що укладені договори №286/1/22/56, №286/1/22/62, №286/1/22/74 та №286/1/22/95, за якими Міністерству оборони України постачались мастильні засоби для техніки спеціального призначення, в частині включення до їх ціни умов щодо суми ПДВ не відповідають положенням Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178. Як наслідок, включення до ціни договорів №286/1/22/56, №286/1/22/62, №286/1/22/74 та №286/1/22/95 сум ПДВ та отримання відповідачем від позивача відповідних сум ПДВ, призвело до безпідставного набуття відповідачем коштів в сумі 6 456 571,56 грн. (суми ПДВ за вказаними договорами).

У підпункті 193.1 статті 193 Податкового кодексу України визначено розміри ставок податку. Так, згідно з вказаною нормою ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях (з наведенням відповідних операцій).

У статті 194 Податкового кодексу України визначено операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою.

Так, відповідно до підпункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Податок становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг (підпункт 194.1.1 статті 194 Податкового кодексу України).

У статті 195 Податкового кодексу України визначено операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою.

За нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством (підпункт "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України).

02 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (надалі - Постанова № 178).

У Постанові № 178 відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема військових частин, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів звертається до правових висновків, викладених в постанові від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23, де Верховний Суд зазначив про таке:

"Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Оскільки не тільки постановою КМУ № 178 від 02.03.2022 визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, але й це передбачено підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, то включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20%, враховуючи, що замовником товару за договором виступає Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, суперечить постанові КМУ №178 від 02.03.2022, яка прийнята відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, що є підставою для визнання недійсним пункту договору в цій частині.

Враховуючи викладене, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними пункту 3.1 договору № 9-22 від 14.03.2022 з відповідними змінами у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість".

До аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 23.05.2024 у справі № 911/1870/23, від 28.05.2024 у справі № 910/12151/23, в ухвалі від 23.05.2024 у справі № 918/587/23.

Правовідносини у зазначених справах є подібними правовідносинам даної справи № 904/5036/23.

Отже, аналіз наведеного дає підстави стверджувати, що наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та пункту 1 Постанови № 178, і здійснене судом першої інстанції у цій справі правозастосування відповідає такому висновку.

До того ж, постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2024 № 831, яка набрала чинності 01.08.2024, внесено зміни до Постанови № 178, а саме:

- у вступній частині постанови слова і цифри "З метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні"," замінено словами "З метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації";

- пункт 1 викладено в такій редакції: "1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", операції з постачання товарів (запасних частин, акумуляторних батарей, автомобільних шин, охолоджуючих рідин, комплектуючих, додаткового обладнання тощо), визначених нормативними та технічними документами, для транспортних засобів (зокрема спеціальних, спеціалізованих транспортних засобів), а також пально-мастильних матеріалів Збройним Силам, Національній гвардії, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, іншим утвореним відповідно до законів військовим формуванням, їх з`єднанням, військовим частинам, підрозділам, розвідувальним органам, Міністерству оборони, Державній прикордонній службі, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Міністерству внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Управлінню державної охорони, закладам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення національної безпеки та оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.".

Отже, враховуючи викладене та встановлені обставини справи, зокрема, те, що предметом договорів №286/1/22/56, №286/1/22/62, №286/1/22/74 та №286/1/22/95 є постачання мастильних засобів для техніки спеціального призначення для потреб Мін`оборони з метою забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави під час дії воєнного стану, та як наслідок спірні умови договорів в частині сплати ПДВ суперечать положенням Податкового кодексу України та Постанови № 178, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсними спірних пунктів 1.1. договорів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.09.2024 у справі №922/4055/23.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг позивача та відповідача щодо неможливості застосування положень Постанови № 178 до договорів № №286/1/22/56, №286/1/22/62, №286/1/22/74 та №286/1/22/95.

Враховуючи обставини недійсності спірних умов договорів в частині сплати ПДВ, отримання відповідачем від позивача сум ПДВ, тобто, встановивши безпідставність набуття відповідачем коштів в сумі 6 456 571,56 грн., суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення 112 597,96 грн. 3% річних та 300 744,64 грн. інфляційних втрат.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що сторонами не ставився під сумнів відповідний розрахунок задоволених позовних вимог.

З урахуванням вищенаведеного, перевіривши оскаржуване рішення в межах вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, колегія суддів вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Доводи заявників апеляційних скарг не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в розумінні ст. 277 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, судовий збір за їх подання в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржників.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287-289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 у справі №904/5036/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 у справі №904/5036/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на апелянтів - Міністерство оборони України та Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафталіта".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.11.2024.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін