Ухвала

від 18.12.2024 по справі 904/5036/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про розстрочення виконання рішення суду

18.12.2024м. Дніпро№ 904/5036/23

Суддя Бажанова Ю.А., розглянувши заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" про розстрочення виконання рішення суду у справі

за позовом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, м. Краматорськ Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна податкова служба України, м. Київ

про визнання недійсними пунктів 1.1 договорів, стягнення 6 869 914,16 грн., -

Представники:

від прокуратури: Карпенко О.І., службове посвідчення №080211

від позивача: Матвєєнко Г.М., виписка з ЄДР

від відповідача: Мельник В.В., ордер ДП №1641/000025 від 07.11.2023

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіон в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" та просить суд:

- визнати недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/56 від 22.09.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 1 385 853,77 грн., що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта";

- визнати недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/62 від 28.09.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 1 585 310,72 грн, що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта";

- визнати недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/74 від 20.10.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 550 000 грн, що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта";

- визнати недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/95 від 24.11.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 2 949 900 грн, що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" на користь Міністерства оборони України грошові кошти у розмірі 6 869 914,16 грн, з яких: 6 456 571,56 грн сплачений ПДВ (основний борг), 112 597,96 грн, 3% річних та 300 744,64 грн інфляційних втрат на суму основного боргу;

- стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі зі сплати судового збору в сумі 113 784,72 грн за подачу указаного позову на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (рахунок иА228201720343110002000025746, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 39969443).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 у справі № 904/5036/23 позов Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Державна податкова служба України, про визнання недійсними пунктів 1.1 договорів, про стягнення 6 869 914,16 грн. задоволено: визнано недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/56 від 22.09.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 1 385 853,77 грн., що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта"; визнано недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/62 від 28.09.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 1 585 310,72 грн, що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта"; визнано недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/74 від 20.10.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 550 000 грн, що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта"; визнано недійсним пункт 1.1 Договору №286/1/22/95 від 24.11.2022 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 2 949 900 грн., що укладений між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" на користь Міністерства оборони України 6 456 571,56 грн сплачений ПДВ (основний борг), 112 597,96 грн 3% річних та 300 744,64 грн інфляційних втрат; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону 113 784,72 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 у справі №904/5036/23 залишено без змін.

25.11.2024 на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024, яке набрало законної сили 06.11.2024, видані накази.

13.12.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду в якій просить суд надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" розстрочку виконання судового рішення від 13.02.2024 у справі № 904/5036/23, строком до 13.02.2025, за наступним графіком сплати: 459311,54 гривень грудень 2024 року, 1570732,28 гривень січень 2025 року, 4839870,34 гривень до 13 лютого 2025 року.

Заява обґрунтована падінням обсягів реалізації на 12%, зниженням прибутку від діяльності на 47%. Відповідач зазначає, що провести виплату на користь бюджету за рахунок коштів банківського кредиту не має можливості оскільки кредитні кошти вже повністю вибрані (і фактично знаходяться у складі поточної дебіторської заборгованості) за умовами кредитного договору їх не можливо спрямувати на виплату яка не стосується купівлі товару. Крім того, кредит гаситься з коштів які надходять від погашення поточної дебіторської заборгованості. Також у разі одночасної виплати за рішенням суду, велика імовірність, що банк пред`явить вимогу, щодо дострокового повернення кредиту, оскільки істотно погіршуються фінансові показники які моніторяться банком щомісячно.

Що стосується суми ПДВ (6 456 571, 56 гривень) яка підлягає поверненню з бюджету, то вона повертається податковим органом, не "живими" грошима, а зараховуються у вигляді електронних відомостей на спец. рахунок товариства з ПДВ у вигляді податкового кредиту, і може бути витрачена тільки для погашення податкових зобов`язань перед бюджетом. Виходячи з поточної реалізації, щоб витратити таку суму ПДВ відповідачу знадобиться не менше 16 - 18 місяців.

Відповідач вказує, що має бажання, виконати рішення суду в повному обсязі, в добровільному порядку, вказує, розуміє, що держава перебуває в стані війни і потрібні кошти, для забезпечення потреб оборони. Однак на сьогоднішній день 6 456 571, 56 гривень, коштів товариства сплачені, як ПДВ за оскаржуваними договорами (платіжні доручення наявні в матеріалах справи) вже перебувають в бюджеті (і коли повернуться в розпорядження товариства не відомо).

Крім того у разі примусового виконання рішення, виконавчою службою буде накладено арешт на рахунки відповідача, що призведе до зупинки діяльності товариства, неможливості ведення господарської діяльності та отримання в майбутньому прибутку (за рахунок якого можливо виконувати рішення суду). Як результат виконання судового рішення суттєво ускладниться.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2024 прийнято заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" про розстрочення виконання рішення у справі №904/5036/23 та призначено її до розгляду в засіданні на 18.12.24.

18.12.2024 від Міністерства оборони України до господарського суду надійшли заперечення на клопотання в якій зазначає, що в обґрунтування поданої заяви боржник не надає доказів неможливості виконання судового рішення через своє фінансове (матеріальне) становище.

Також, боржник не надає довідки про наявність або відсутність майна (правова позиція Верховного Суду згідно постанови від 15.03.2018 у справі №910/8153/17).

Враховуючи зазначене, просить в задоволенні заяви ТОВ "Нафталіта" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024 року по справі №904/5036/23 відмовити.

У судовому засіданні, яке відбулось 18.12.2024, прокурор та представник позивача заперечували проти задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, представник відповідача просив задовольнити заяву, вказав, що що товариство має намір найближчим часом здійснити часткове перерахування коштів на користь позивача.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" про розстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку про її задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

Відповідно до частин 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Виходячи з вищевикладеного у сукупності, беручи до уваги викладені заявником (боржником) підстави для розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2024, залишеного без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2024 у справі №904/5036/23, з метою дотримання збалансованості інтересів і кредитора, і боржника, та враховуючи, що рішення у справі набрало законної сили 06.11.2024, заявник (відповідач) просить надати розстрочку до 13.02.2025 (нетривалий період), суд дійшов висновку задовольнити подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" заяву.

Таким чином, за висновками суду, у даному випадку задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" та розстрочення виконання рішення по справі до 13.02.2025 (на строк менший трьох місяців) не призведе до порушення прав та законних інтересів Міністерства оборони України, не порушить балансу інтересів обох сторін і ніяким чином не призведе до нівелювання гарантій виконання правозахисної функції держави.

З урахуванням викладеного заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 331, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/5036/23 задовольнити.

Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафталіта" розстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/5036/23 згідно наступного графіку:

- 459 311,54 грн. (чотириста п`ятдесят дев`ять тисяч триста одинадцять гривень 54 коп.) - грудень 2024 року;

- 1 570 732,28 грн. (один мільйон п`ятсот сімдесят тисяч сімсот тридцять дві гривні 28 коп.) - січень 2025 року ;

- 4 839 870,34 грн. (чотири мільйони вісімсот тридцять дев`ять гривень вісімсот сімдесят гривень 34 коп.) - до 13 лютого 2024 року.

Ухвала набирає законної сили 18.12.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.А. Бажанова