Рішення

від 18.11.2024 по справі 904/4193/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024м. ДніпроСправа № 904/4193/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текслайт" (м. Харків)

до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором № 526 від 10.03.2021 у загальному розмірі 142 163 грн. 05 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текслайт" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, з урахуванням уточнень до неї, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (далі - відповідач) заборгованість за договором № 526 від 10.03.2021 у загальному розмірі 142 163 грн. 05 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 103 298 грн. 21 коп. - основний борг;

- 32 108 грн. 03 коп. - інфляційні втрати;

- 6 756 грн. 81 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором №526 від 10.03.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 14.12.2021 та 24.01.2022 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 103 298 грн. 21 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період прострочення з березня 2022 року по квітень 2024 року в загальній сумі 32 108 грн. 03 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 29.01.2022 по 30.04.2024 у сумі 6 756 грн. 81 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь сплачений судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2024 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду № 46807/24 від 08.10.2024).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 10.10.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 49436/24 від 25.10.2024), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- на кожну поставлену партію товару позивач повинен надати відповідачу наступні документи: рахунок-фактуру - 1 примірник (оригінал); сертифікат якості виробника/паспорт на товар - 1 примірник (оригінал або копія, завірена печаткою позивача); видаткову накладну - 1 примірник (оригінал) та необхідну кількість копій в залежності від виду транспорту; інші документи, перераховані в специфікації (додатку). Зазначені документи при поставці товару автотранспортом надаються позивачем одночасно з товаром, а при поставці залізничним транспортом - не пізніше, ніж через 2 робочих дні з дати прибуття товару до відповідача (пункт 2.3 договору);

- в силу положень пункту 4.3. договору у випадку коли документи, зазначені в пункті 2.3 договору, не надані позивачем у встановлений в пункті 2.3. договору строк або оформлені позивачем неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов договору), відповідач має право затримати оплату товару до надання позивачем повного комплекту належним чином оформленої документації, при цьому строк оплати, вказаний у пункті 4.1. договору збільшується на період надання документів, зазначених у пункті 2.3. договору, оформлених належним чином. Також, в даному випадку, штрафні санкції до відповідача за порушення строків розрахунків за договором не застосовуються, 3% річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються відповідачем;

- системний аналіз положень договору дає підстави стверджувати, що обов`язковою передумовою здійснення відповідачем оплати за партію товару є надання позивачем повного пакету документів, передбачених, зокрема, пунктом 2.3. договору. У випадку не виконання вказаного обов`язку позивачем, у відповідача не настає обов`язок здійснювати оплату за товар, а штрафні санкції до відповідача за порушення строків розрахунків за договором не застосовуються, 3% річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються відповідачем;

- позивач повинен не тільки довести свої вимоги належними, достатніми та допустимими доказами, а й повинен їх надати суду разом з позовною заявою. Позивач, в свою чергу, не додав до позовної заяви доказів надання відповідачу повного пакету документів, передбачених положеннями договору, зокрема, рахунків-фактури, що є передумовою здійснення відповідачем оплати за поставлений товар. Відтак, позивач не надав суду доказів виникнення у відповідача обов`язку здійснення оплати за договором, так як у відповідача не настав обов`язок здійснити оплату за договором внаслідок прострочення позивача, то нарахування 3% річних, інфляційних втрат за вказаний у позовній заяві період є необґрунтованим та неправомірним;

- згідно з пунктом 10.1. договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у разі виникнення форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили після укладення договору. До форс-мажорних обставин належать: війна і військові конфлікти, терористичні акти, аварії на транспорті, цивільні безлади, страйки, рішення і розпорядження урядових і державних органів, а також будь-які інші події і факти, які перебувають поза контролем сторін, коли їх неможливо уникнути і подолати, і якщо ці обставини вплинули або впливають на виконання сторонами зобов`язань за договором. До обставин непереборної сили відносяться: стихійні лиха, пожежа, землетрус, повінь, епідемії та інші природні явища, що знаходяться поза контролем сторін, коли їх неможливо уникнути і подолати, і якщо ці обставини вплинули на виконання сторонами зобов`язань за договором. Так, 28.02.2022 листом № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україна", Статуту Торгово-промислової палати України, - засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у зв`язку з введенням воєнного стану. Відтак, компетентним органом - Торгово-промисловою палатою України було офіційно підтверджено настання форс-мажорних обставин, які фактично тривають з 24.02.2022 і по теперішній час.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 50361/24 від 30.10.2024), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором № 526 від 10.03.2021, здійснивши поставку товару відповідачу. Жодних зауважень щодо належності та повноти пакету документів, передбачених вказаним договором, під час отримання товару відповідачем висловлено не було. Також позивач звертає увагу, що подання неповного пакету документів не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату за поставлений товар;

- за наявності обов`язку у відповідача оплатити поставлений товар, відповідач не звільняється від обов`язку сплати 3% річних та інфляційних втрат, зважаючи на порушення ним умов договору. Таким чином, доводи відповідача про відсутність обов`язку з оплати товару, 3% річних та інфляційних втрат не мають братися до уваги судом. Відповідач, як на підставу невиконання зазначеного договору, посилається на існування форс-мажору, зважаючи на введення воєнного стану на території України з 24.02.2022. Позивач зазначає, що здійснив поставку товару до моменту введення на території України воєнного стану. Поставки товару позивачем були здійснені 14.12.2021 та 24.01.2022. Відповідно, оплата товару мала бути здійснена до настання форс-мажору. Також відповідачем жодним чином не доведено яким чином зазначена форс-мажорна обставина завдала перешкод відповідачу у здійсненні обов`язку зі сплати постановленого товару. Тобто, будь-який причинно-наслідковий зв`язок між вказаним форс-мажором та невиконанням зобов`язання відсутній.

Слід відзначити, що ухвалою суду від 10.10.2024, з урахуванням вимог частини 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу, у 5-ти денний строк з дня отримання від позивача відповіді на відзив надати суду, а також усім учасникам справи заперечення з урахуванням вимог частин третьої шостої статті 165 та статті 167 ГПК України.

Як убачається з матеріалів справи, відповідь на відзив на позовну заяву була надіслана позивачем відповідачу до його Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, та доставлена до Електронного кабінету відповідача - 30.10.2024 о 17:32, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією про доставку документів да зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС №1967622.

Частиною 6 статті 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Враховуючи вказане, граничним строком для подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву було 05.11.2024.

Згідно з частиною 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання заперечень на відповідь на відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо висловлених позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву аргументів. У даному випадку додатково наданий строк, - два тижні, господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.

Приймаючи до уваги Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, станом на 18.11.2024 строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченого частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

З огляду на викладене вбачається, що відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 10.11.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 09.12.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що 10.03.2021 між Приватним акціонерним товариством "Суха Балка" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текслайт" (далі - постачальник, позивач) укладено договір № 526 (далі - договір, а.с. 12-18), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати покупцю продукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених договором умовах.

У пункті 13.4. договору сторони визначило, що договір та всі первинні документи, які фіксують здійснення фінансово-господарських операцій між постачальником і покупцем, повинні бути скріплені печатками підприємств і підписані особисто уповноваженими посадовими особами.

Відповідно до умов пункту 13.7. договору невід`ємною частиною договору є: додаток №1 "Форма довіреності"; додаток № 2 "перелік видів порушень та матеріальної відповідальності за їх вчинення".

У пункті 13.5. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці договору.

Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом також встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1.2. договору номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами у специфікаціях (додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною договору. При зазначенні переліку, асортименту в специфікаціях (додатках) обов`язково указується код УКТ ЗЕД товару з дотриманням наступних вимог:

- при придбанні товарів, вироблених в Україні (крім підакцизних), вказується не менш як 4 перших символів коду УКТ ЗЕД;

- при придбанні товарів, імпортованих в Україну та підакцизних, вказується 10 символів коду УКТ ЗЕД.

Умовами пункту 2.2. договору передбачено, що базисні умови, терміни поставки товару, а також відвантажувальні реквізити, узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках) до договору.

У розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо ціни та загальної вартості договору, а саме:

- ціна товару встановлюється та узгоджується сторонами відповідно до пункту 1.2. договору (пункт 3.1. договору);

- загальна вартість договору визначається вартістю всіх специфікацій (додатків), підписаних по договору, які є невід`ємною частиною договору (пункт 3.2. договору);

- ціни на товар, що поставляється за договором, фіксуються на момент підписання договору і не підлягають зміні в односторонньому порядку протягом строку дії договору. Зміна ціни допускається тільки за наявності письмової угоди сторін, умову про яку сторони зазначають у специфікації (додатку). Сторони прийняли, що всі ціни, обумовлені в специфікаціях (додатках) до договору, є звичайними, справедливими, ринковими (пункт 3.3. договору).

У відповідності до вказаних умов, позивачем та відповідачем були підписані такі Специфікації до договору:

- Специфікація № 3 від 29.10.2021 до договору, в якій сторони узгодили умови поставки товару на загальну суму 84 531 грн. 84 коп. (а.с.44);

- Специфікація № 4 від 16.12.2021 до договору, в якій сторони узгодили умови поставки товару на загальну суму 65 493 грн. 36 коп. (а.с.45).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до пункту 2.1. договору поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - товар, оформлений одним товарно-транспортним документом.

У розділі 2 договору сторонами були визначені умови поставки, зокрема:

- поставка товару здійснюється партіями. партія товару - товар, оформлений одним товарно-транспортним документом (пункт 2.1. договору);

- базисні умови, терміни поставки товару, а також відвантажувальні реквізити, узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках) до договору (пункт 2.2. договору);

- на кожну поставлену партію товару постачальник повинен надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру - 1 примірник (оригінал); сертифікат якості виробника/паспорт на товар - 1 примірник (оригінал або копія, засвідчений печаткою постачальника); видаткову накладну - 1 примірник (оригінал) та необхідну кількість копій в залежності від виду транспорту; інші документи, перераховані в специфікації (додатку). Зазначені документи при поставці товару автотранспортом надаються постачальником одночасно з товаром, а при поставці залізничним транспортом - не пізніше, ніж 2 робочих дні з дати прибуття товару до покупця. В зазначених документах поруч з найменуванням товару зазначається код УКТ ЗЕД також товару з дотриманням вимог, вказаних у пункті 1.2. договору (пункт 2.3. договору);

- датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару; при поставці залізничним транспортом - відмітка станції призначення в залізничній накладній, якщо інше не обумовлено специфікацією (додатком). Право власності на товар, а також всі пов`язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця у відповідності до умов переходу права на товар, визначений у специфікаціях (додатках) (пункт 2.4. договору).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем 14.12.2021 та 24.01.2022 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 138 141 грн. 83 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи:

- видатковою накладною № 551 від 14.12.2021 на суму 69 687 грн. 24 коп. (а.с. 19) та товарно-транспортною накладною № Р551 від 14.12.2021 (а.с.46);

- видатковою накладною № 30 від 24.01.2022 на суму 68 454 грн. 59 коп. (а.с. 16).

Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору (Специфікацій № 3 та № 4), у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з видатковими накладнами від 14.12.2021 та від 24.01.2022, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що товар, зазначений у видаткових накладних від 14.12.2021 та від 24.01.2022, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Вказані відомості відповідачем оспорені чи спростовані під час розгляду справи не були; факт отримання товару за вказаними вище видатковими накладними відповідачем не заперечується.

Отже, протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за видатковими накладними від 14.12.2021 та від 24.01.2022 відповідачем не заявлено.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

У розділі 4 договору сторонами були визначені умови платежу, зокрема:

- оплата вартості партії товару (платежі) здійснюються в гривнях, на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у договорі, на умовах оплати, узгоджених сторонами у відповідній специфікації (додатках) до договору. У цьому випадку, умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими специфікаціями (додатками) (пункт 4.1. договору);

- підставою для оплати узгодженої до відвантаження партії товару є вставлений постачальником рахунок (пункт 4.2. договору);

- у випадку, коли документи, зазначені у пункті 2.3. договору, не надані постачальником у встановлений в пункті 2.3. договору у строк або оформлені постачальником неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов договору), про що покупець направляє постачальнику відповідне повідомлення про порушення умов пункту 2.3. договору, покупець має право затримати оплату товару для надання постачальником повного комплекту належними чином оформленої документації, при цьому строк оплати, вказаний у пункті 4.1. договору збільшується на період надання документів, зазначених у пункті 2.3. договору, оформлених належним чином. Також, в даному випадку штрафні санкції до покупця за порушення строків розрахунків за договором не застосовуються, 3% річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються покупцем (пункт 4.3. договору).

Так, у пункті 2 Специфікацій № 3 та № 4 визначені умови оплати, а саме: протягом 45 календарних днів з моменту надходження товару на склад покупця.

Слід також відзначити, що згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначає позивач, та що не заперечується відповідачем, поставлений позивачем 14.12.2021 та 24.01.2022 товар у визначені в Специфікаціях № 3 та № 4 строки оплачений відповідачем у повному обсязі не був; відповідач 15.02.2022 здійснив лише часткову його оплату на суму 34 843 грн. 62 коп.

Враховуючи вказане, позивач звертався до відповідача із претензією № 03/3004 від 30.04.2024, в якій вимагав протягом 10 календарних днів з моменту отримання цієї претензії сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 145 320 грн. 57 коп. (а.с.21-27)

Як зазначає позивач, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, позивач посилається на те, що відповідачем були порушені зобов`язання за договором № 526 від 10.03.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 14.12.2021 та 24.01.2022 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 103 298 грн. 21 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період прострочення з березня 2022 року по квітень 2024 року в загальній сумі 32 108 грн. 03 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 29.01.2022 по 30.04.2024 у сумі 6 756 грн. 81 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Враховуючи визначені у Специфікаціях № 3 та № 4 порядок та строк оплати поставленого 14.12.2021 та 24.01.2022 товару, строк оплати товару на залишкову суму 103 298 грн. 21 коп. є таким, що настав 28.01.2022 (щодо товару, поставленого за видатковою накладною від 14.12.2021) та 10.03.2022 (щодо товару, поставленого за видатковою накладною від 24.01.2022).

При цьому, суд не досліджує питання фактичного отримання відповідачем рахунків-фактур на оплату поставленого 14.12.2021 та 24.01.2022 товару, оскільки:

- за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а в даному випадку такі реквізити містилися, зокрема у договорі поставки та видаткових накладних від 14.12.2021 та від 24.01.2022;

- ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє боржника від обов`язку з оплати наданих товарів (послуг). Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі № 918/537/18 від 02.07.2019, у справі № 910/19702/17 від 20.12.2018, у справі № 910/21406/17 від 10.10.2018, у справі № 910/22589/17 від 05.09.2018, у справі № 905/915/17 від 13.07.2018.

Таким чином, заперечення відповідача щодо ненадання позивачем доказів вручення (передачі) відповідачу рахунків на оплату судом відхиляються.

З приводу заперечень відповідача щодо передачі/непередачі постачальником разом із товаром товаросупровідних документів суд зазначає таке.

Статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять, а сторонами у справі не надано доказів:

- звернення відповідача з вимогою надати документи щодо якості чи інші документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з ним, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання;

- відмови відповідача від договору № 526 від 10.03.2021;

- доказів повного повернення отриманого 14.12.2021 та 24.01.2022 товару на загальну суму 138 141 грн. 83 коп.;

- відмови від прийняття товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором у повному обсязі.

Більше того, як було вказано вище, пунктом 4.3. договору передбачено, що у випадку, коли документи, зазначені у пункті 2.3. договору, не надані постачальником у встановлений в пункті 2.3. договору у строк або оформлені постачальником неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов договору), про що покупець направляє постачальнику відповідне повідомлення про порушення умов пункту 2.3. договору, покупець має право затримати оплату товару для надання постачальником повного комплекту належними чином оформленої документації.

У той же час, доказів направлення відповідачем повідомлення про порушення позивачем умов пункту 2.3. договору та ненадання товаросупровідних документів, матеріали справи не містять, що додатково свідчить про належне виконання позивачем своїх обов`язків по договору.

Більше того, 15.02.2022 відповідач частково оплатив поставлений у спірний період товар на суму 34 843 грн. 62 коп., що додатково свідчить про відсутність будь-яких порушень позивачем своїх зобов`язань за договором.

Враховуючи вказане, заперечення відповідача в цій частині відхиляються судом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем 14.12.2021 та 24.01.2022 товару на залишкову суму 103 298 грн. 21 коп. (138 141,83 - 34 843,62) відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 103 298 грн. 21 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період прострочення з березня 2022 року по квітень 2024 року в загальній сумі 32 108 грн. 03 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат (а.с. 40-41), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення (які не виходять за межі періодів, визначених судом), арифметично розрахунок проведено також вірно.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, судом враховано таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат (а.с. 119-120), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені сума заборгованості та період нарахування інфляційних втрат, розрахунок проведено з урахуванням вказаної вище методики та арифметично вірно.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с. 40-41), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договору, вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 32 108 грн. 03 коп.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати товару у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення 3% річних за загальний період прострочення з 29.01.2022 по 30.04.2024 у сумі 6 756 грн. 81 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних (а.с. 40-41), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та період нарахування 3% річних, але арифметично розрахунок проведено невірно.

Враховуючи вказане, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем (а.с.40-41), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Отже, враховуючи вказане вище, а також визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, господарський суд встановив таке:

- за прострочення оплати поставленого 14.12.2021 товару (з урахуванням його часткової оплати в сумі 34 843 грн. 62 коп.) 3% річних підлягають нарахуванню в період з 29.01.2022 по 30.04.2024 на суму заборгованості 34 843 грн. 62 коп. та в цей період складають 2 356 грн. 01 коп.;

- за прострочення оплати поставленого 24.01.2022 товару 3% річних підлягають нарахуванню в період з 11.03.2022 по 30.04.2024 на суму заборгованості 68 454 грн. 59 коп. та в цей період складають 4 397 грн. 99 коп.

Всього 3% річних складають 6 754 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 6 754 грн. 00 коп.

З приводу обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву, щодо наявності форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

У розділі 10 договору сторонами були визначені умови щодо форс-мажорних обставин, а саме:

- сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у разі виникнення форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили після укладення договору (пункт 10.1. договору);

- до форс-мажорних обставин належать: війна і військові конфлікти, терористичні акти, аварії на транспорті, цивільні безлади, страйки, рішення і розпорядження урядових і державних органів, а також будь-які інші події і факти, які перебувають поза контролем сторін, коли їх неможливо уникнути і подолати, і якщо ці обставини вплинули або впливають на виконання сторонами зобов`язань за договором. До обставин непереборної сили відносяться: стихійні лиха, пожежа, землетрус, повінь, епідемії та інші природні явища, що знаходяться поза контролем сторін, коли їх неможливо уникнути і подолати, і якщо ці обставини вплинули на виконання сторонами зобов`язань за цим договором (пункт 10.2 договору);

- у разі виникнення форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили строк виконання за договором відповідно відсувається на час, протягом якого діяли обставини (пункт 10.3 договору);

- сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за договором, внаслідок виникнення форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили, зобов`язана сповістити іншу сторону про це в письмовому вигляді протягом 10-ти (десяти) календарних днів (з попереднім одночасним направленням повідомлення в найкоротші терміни по факсу або телеграмою) про настання, терміни можливого їх припинення, характер несприятливих обставин, що наступили і можливі наслідки (пункт 10.4 договору).

- після припинення дії форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили сторона, яка знаходилася під дією таких обставин, зобов`язана протягом 3-х календарних днів письмово (з попереднім одночасним направленням повідомлення в найкоротші терміни по факсу або телеграмою) повідомити іншу сторону про припинення дії форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили (пункт 10.5. договору);

- у випадку, якщо форс-мажорні обставини та/або обставини непереборної сили будуть тривати більше 3-х місяців поспіль, то кожна із сторін має право розірвати договір в односторонньому порядку без відшкодування іншій стороні збитків за умови письмового повідомлення іншої сторони про майбутнє розірвання договору не менше ніж за 14 календарних днів до передбачуваної дати розірвання. У цьому випадку договір вважається розірваним з дати, зазначеної у письмовому повідомленні ініціюючої сторони про дострокове розірвання договору (пункт 10.7. договору).

Доказів вчинення дій, передбачених вказаними вище умовами договору, відповідач суду не надав.

Слід також відзначити, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору № 526 від 10.03.2021, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Відтак, аргументи відповідача судом відхиляються.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3 027 грн. 94 коп. частина витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Текслайт" до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" про стягнення заборгованості за договором № 526 від 10.03.2021 у загальному розмірі 142 163 грн. 05 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" (вулиця Конституційна, будинок 5, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029; ідентифікаційний код 00191329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текслайт" (Ващенківський в`їзд, будинок 4, м. Харків, 61010; ідентифікаційний код 40459303) 103 298 грн. 21 коп. - основного боргу, 32 108 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 6 754 грн. 00 коп. 3% річних та 3 027 грн. 94 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 18.11.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко