Ухвала

від 18.11.2024 по справі 905/1450/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18.11.2024 Справа № 905/1450/24

Господарський суд Донецької області у складі

судді Лободи Т.О.,

розглянувши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Центренерго", смт. Козин Київської області, код 22927045,

до Державного підприємства "Мирноградвугілля", м. Мирноград Донецької області, код 32087941,

про стягнення 26 314 974,36 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Державного підприємства "Мирноградвугілля" про стягнення заборгованості за Договором поставки вугілля №111/10 від 20.11.2023 в загальному розмірі 26 314 974,36 грн, з якої 20 474 511,11 грн попередньої оплати, 144 328,52 грн 3% річних, 808 121,17 грн інфляційних витрат та 4 888 013,56 грн пені за недопоставку вугілля.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Основні вимоги, що пред`являються до форми та змісту позовної заяви, а також вимоги щодо надання разом з нею певних доказів, визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Пунктом 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розміри ставок судового збору встановлено п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з позовної заяви, вона подана в електронній формі та заявлені позивачем вимоги мають майновий характер. Таким чином, за подання до господарського суду даної позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у сумі 315 779,69 грн.

Проте, доказів сплати судового збору позивачем не надано. Разом з цим, в позовній заяві позивачем викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору до моменту винесення рішення по даній справі. Клопотання обґрунтоване наявністю виключних та невідворотних обставин, що наразі унеможливлюють сплатити у такий короткий термін, таку значну суму судового збору. Так, позивач зазначає, що ПАТ "Центренерго" є товариством критичної інфраструктури, основним видом діяльності якого є виробництво та продаж електроенергії. До складу товариства входять три теплові електростанції, а саме Вуглегірська ТЕС (м. Світлодарськ, Бахмутський р-н, Донецька обл.), Зміївська ТЕС (смт. Слобожанське, Чугуївський р-н, Харківської обл.) та Трипільська ТЕС (м. Українка, Обухівський р-н, Київська обл.). У зв`язку з військовою агресією РФ Вуглегірська ТЕС опинилась в окупації, а Зміївська ТЕС та Трипільська ТЕС були зруйновані внаслідок ракетних атак. Вказані обставини призвели до критичної ситуації та відсутності вільних обігових коштів, оскільки єдиним джерелом отримання грошових коштів для товариства є виробництво та продаж електроенергії. Окрім цього, у зв`язку із втратою генеруючих потужностей та зупинки виробництва електроенергії, товариство було змушене ввести простій на Зміївській ТЕС та Трипільській ТЕС.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених у статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пункті 1 та пункті 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (зазначений висновок щодо застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).

Предметом заявленого позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тому підстави для відстрочення ПАТ "Центренерго" сплати судового збору не має.

У позовній заяві позивач посилається на висновки, викладені в пункті 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, а саме : "Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору."

Суд звертає увагу, що вказаний висновок зроблений з урахуванням аналізу положень статей 132, 133 КАС України та ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Положеннями статті 132 КАС України зокрема передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Однак, Господарський процесуальний кодекс України не містить норми, яка дає право суду відстрочити сплату судового збору за подання позову до господарського суду.

Суд керується нормами Закону України "Про судовий збір" і, як вже зазначено судом, такий Закон не надає суду право відстрочити сплату судового збору за подачу даного позову до суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).

Разом з тим, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 року).

Суд зазначає, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак, таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд звертає увагу на те, що наведені позивачем доводи не свідчать переконливо про його важкий майновий стан, так, позивач посилається на загальновідомі факти, водночас не надає жодного документу на підтвердження його фінансового стану. До того ж позивачем не доведено та не обґрунтовано можливість сплати судового збору на момент винесення рішення у даній справі.

Суд вважає, що визначений законодавством розмір судового збору в цій справі, з урахуванням наведених вище аргументів щодо майнового стану позивача, не може вважатись перешкодою для звернення позивача за судовим захистом та, виходячи з заявлених вимог позивача, є адекватним та розумним. Встановлення законодавством України необхідності сплати судового збору у відсотковому відношенні до ціни позову зумовлює більш відповідально визначати майнові вимоги позивачем.

Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд дійшов висновку, що заявником не обґрунтовано та не додано належних та допустимих доказів, з якими Закон України "Про судовий збір" пов`язує обставини відстрочення сплати судового збору.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано належним чином вимоги п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим позовна заява залишається судом без руху.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГПК України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Центренерго" в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору до моменту винесення рішення у даній справі.

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Державного підприємства "Мирноградвугілля" про стягнення 26 314 974,36 грн залишити без руху.

Надати позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме шляхом надання до суду належних доказів сплати судового збору в сумі 315 779,69 грн.

Роз`яснити, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили 18.11.2024 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Ухвалу складено та підписано 18.11.2024.

Суддя Т. О. Лобода