Рішення

від 12.02.2025 по справі 905/1450/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.02.2025 Справа № 905/1450/24

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Лободи Т.О.

при секретарі судового засідання Білик М.Л.,

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго", смт. Козин Київської області, код 22927045,

до Державного підприємства "Мирноградвугілля", м. Мирноград Донецької області, код

32087941,

про стягнення 26 314 974,36 грн,

за участю представників сторін: не з`явились,

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Державного підприємства "Мирноградвугілля" про стягнення заборгованості за Договором поставки вугілля № 111/10 від 20.11.2023 в загальній сумі 26 314 974,36 грн, з якої 20 474 511,11 грн попередньої оплати, 144 328,52 грн 3% річних, 808 121,17 грн інфляційних витрат та 4 888 013,56 грн пені за недопоставку вугілля.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов вищевказаного договору в частині повної та своєчасної поставки вугілля.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 18.11.2024 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Державного підприємства "Мирноградвугілля" про стягнення 26 314 974,36 грн залишив без руху; надав позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме шляхом надання до суду належних доказів сплати судового збору в сумі 315 779,69 грн.

22.11.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано докази сплати судового збору, а саме платіжну інструкцію № 3464 від 21.11.2024 про сплату судового збору в сумі 315 779,69 грн.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 26.11.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 905/1450/24; справу вирішив розглядати за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 24.12.2024 об 11:00 год.; встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 24.12.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 15.01.2025 року о 12:00 год.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 15.01.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.02.2025 року о 10:30 год.

Позивач у судовому засіданні 05.02.2025 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, зазначених у позові, просив суд їх задовольнити.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 05.02.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 12.02.2025 року об 11:35 год.

У судове засідання 12.02.2025 сторони не з`явились.

Від позивача 11.02.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява про проведення судового засідання 12.02.2025 без участі представника позивача ПАТ "Центренерго", в заяві позивач також зазначив, що не заперечує проти прийняття судового рішення по результатам розгляду справи по суті та дослідження наявних доказів в матеріалах справи.

Враховуючи те, що позивач надав обґрунтування своєї позиції в судовому засіданні 05.02.2025, враховуючи його заяву від 11.02.2025 та те, що явка позивача не визнавалась судом обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні 12.02.2025 за відсутності представника позивача.

Суд встановив, що відповідач по даній справі не з`являвся ні в підготовчі засідання, ні в судові засідання з розгляду справи по суті, про дату, час та місце проведення судових засідань, в тому числі і про оголошення перерви в розгляді справи по суті на 05.02.2025, був повідомлений шляхом доставлення відповідних ухвал суду до його особистого електронного кабінету в системі "Електронний суд".

Відповідач про причини неявки суд не повідомляв, відзиву на позов чи будь-яких інших документів до суду не надавав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача в судовому засіданні 05.02.2025, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

20.11.2023 між Державним підприємством "Мирноградвугілля" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (Покупець) укладено Договір поставки вугілля № 111/10 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник має поставити (передати) у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити вугільну продукцію (далі - вугілля) на зазначених у Договорі умовах.

Відповідно до п. 1.2 Договору необхідні для виконання Договору відомості вказуються в специфікаціях до Договору, які є невід`ємною частиною Договору (далі - Специфікації). В Специфікаціях вказуються (в тому числі, але не виключно) назви виробників, вантажовідправників, відокремлених підрозділів Покупця (ТЕС) - вантажоотримувачів (далі - Вантажоотримувачі), залізничні станції відправлення, залізничні станції Вантажоотримувачів (далі - залізничні станції призначення) або місце/пункт передачі, їх реквізити, а також кількість, асортимент і строки (терміни) поставки (передачі) вугілля на кожну залізничну станцію призначення в залежності від потреби Покупця, але в будь-якому випадку в межах загальної суми Договору і терміну його дії.

Згідно з п. 2.1 Договору поставка вугілля по Договору здійснюється залізничним транспортом на умовах DDР (залізнична станція призначення) згідно з "Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі", з урахуванням передбачених Договором особливостей.

Узгоджений Сторонами в відповідній Специфікації обсяг вугілля постачається окремими партіями. Партією вугілля вважається вироблений і відвантажений на адресу Вантажоотримувача за певний проміжок часу обсяг вугілля, середня якість якого характеризується однією об`єднаною пробою, за результатами лабораторних випробувань якої оформлене посвідчення якості вугілля в партії та враховані особливості пункту 3.5. Договору (п. 2.2 Договору).

За умовами п. 2.4 Договору вугілля поставляється виключно при наявності та на підставі відповідних підписаних Сторонами Специфікацій. Відвантажене вугілля, яке не відповідає умовам відповідних Специфікацій, до обсягів поставленого по Договору вугілля не зараховується.

Пунктом 2.5 Договору сторони погодили, що право власності на вугілля від Постачальника до Покупця переходить після підписання Сторонами акту приймання - передачі вугілля згідно з умовами Договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору загальна сума Договору складається з визначеної відповідно до умов Договору фактичної вартості поставленого вугілля, вартості доставки вугілля від залізничної станції відправлення до залізничної станції призначення територією України (далі - вартість доставки) у випадку її оплати Постачальником і відшкодування Покупцем, ПДВ у випадку його нарахування, та не може перевищувати 210 000 000,00 грн.

Згідно з п. 7.1 Договору оплата вартості вугілля та вартості доставки/відшкодування вартості його доставки здійснюється Покупцем на підставі підписаних Сторонами Актів приймання-передачі вугілля та Актів відшкодування вартості доставки, в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або його відокремленого підрозділу протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту підписання відповідних Актів; також можлива часткова попередня оплата Покупцем вартості вугілля на підставі наданого Постачальником рахунку.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та Договором (п. 9.1 Договору).

Пунктом 9.13 Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов`язання по поставці (передачі) вугілля Покупець має право стягнути з Постачальника пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачуються пеня, від вартості вугілля, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє по 29.02.2024, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 11.1 Договору).

Суд зазначає, що Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності.

20.11.2023 до Договору сторонами підписано Специфікацію № 1, відповідно до умов якої Постачальник поставить (передасть), а Покупець прийме вугілля кам`яне в обсязі 10,0 (+/-5%) тис.т. в наступному асортименті:

- вантажоотримувач/ місце (пункт) поставки (передачі) - Зміївська ТЕС (код 4479, залізнична станція Лиман Південної код ст.444002), Трипільська ТЕС (код 3371, залізнична станція Трипілля-Дніпровське код 344707);

- виробник - ПрАТ "ЦЗФ "Мироноградська";

- вантажовідправник та його реквізити - ПрАТ "ЦЗФ "Мироноградська" код 6191;

- залізнична станція відправлення та її реквізити - ст. Покровськ код 482004;

- марка (група) згідно ДСТУ 3472 - ГЖП;

- умовне позначення - ГЖП (0-100).

Відповідно до п. 2 Специфікації № 1 від 20.11.2023 строк (термін) поставки (передачі) вугілля : з 20 листопада 2023 року по 31 грудня 2023 року.

30.11.2023 до Договору сторонами підписано Специфікацію № 2, відповідно до умов якої Постачальник поставить (передасть), а Покупець прийме вугілля кам`яне в обсязі 15,0 (+/-5%) тис.т. в наступному асортименті:

- вантажоотримувач/ місце (пункт) поставки (передачі) - Зміївська ТЕС (код 4479, залізнична станція Лиман Південної код ст.444002), Трипільська ТЕС (код 3371, залізнична станція Трипілля-Дніпровське код 344707);

- виробник - ПрАТ "ЦЗФ "Мироноградська";

- вантажовідправник та його реквізити - ПрАТ "ЦЗФ "Мироноградська" код 6191;

- залізнична станція відправлення та її реквізити - ст. Покровськ код 482004;

- марка (група) згідно ДСТУ 3472 - ГЖП/Г(Г2);

- умовне позначення - ГЖП (0-100)/ Г(Г2) (0-100).

Відповідно до п. 2 Специфікації № 2 від 30.11.2023 строк (термін) поставки (передачі) вугілля : з 1 грудня 2023 року по 15 січня 2024 року.

12.01.2024 між сторонами підписано Додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої, у зв`язку з повідомленням Постачальника про неможливість виконати свої зобов`язання в строки, встановлені Специфікацією № 2 від 30.11.2023 до Договору, про що зазначено Постачальником у листі № 1-70/1 від 12.01.2024, сторони вирішили внести зміни до Специфікації № 2 від 30.11.2023 до Договору, а саме викласти пункт 2 Специфікації № 2 від 30.11.2023 до Договору в наступній редакції: "2. Строк (термін) поставки (передачі) вугілля : з 1 грудня 2023 року по 29 лютого 2024 року ".

28.12.2023 до Договору сторонами підписано Специфікацію № 3, відповідно до умов якої Постачальник поставить (передасть), а Покупець прийме вугілля кам`яне в обсязі 10,0 (+/-5%) тис.т. в наступному асортименті:

- вантажоотримувач/ місце (пункт) поставки (передачі) - Зміївська ТЕС (код 4479, залізнична станція Лиман Південної код ст.444002), Трипільська ТЕС (код 3371, залізнична станція Трипілля-Дніпровське код 344707);

- виробник - ПрАТ "ЦЗФ "Мироноградська";

- вантажовідправник та його реквізити - ПрАТ "ЦЗФ "Мироноградська" код 6191;

- залізнична станція відправлення та її реквізити - ст. Покровськ код 482004;

- марка (група) згідно ДСТУ 3472 - ГЖП/Г(Г2);

- умовне позначення - ГЖП (0-100)/ Г(Г2) (0-100).

Відповідно до п. 2 Специфікації № 3 від 28.12.2023 строк (термін) поставки (передачі) вугілля : з 1 січня 2024 року по 29 лютого 2024 року.

На підставі виставлених відповідачем рахунків позивач перерахував відповідачу попередню оплату згідно з Договором № 111/10 від 20.11.2023 у загальній сумі 162 280 004,26 грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій № 3974 від 21.11.2023 на суму 50 760 000,00 грн, № 4178 від 11.12.2023 на суму 50 760 000,00 грн, № 4325 від 26.12.2023 на суму 10 000 004,26 грн, № 4383 від 28.12.2023 на суму 50 760 000,00 грн.

Відповідач за умовами Договору та Специфікацій до нього здійснив поставку товару позивачу на загальну суму 106 805 493,15 грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями Актів приймання-передачі партії вугільної продукції за Договором, а саме:

за Специфікацією №1 за актами (на загальну суму 51 911 470,03 грн в кількості 10 183,59 т):

- № 1-МВ/10 від 30.11.2023 на суму 5 511 117,56 грн в кількості 1 069,150 т,

- № 2-МВ/10 від 06.12.2023 на суму 13 988 784,38 грн в кількості 2 625,750 т,

- № 3-МВ/10 від 11.12.2023 на суму 3 333 257,69 грн в кількості 700,690 т,

- № 4-МВ/10 від 11.12.2023 на суму 3 461 832,26 грн в кількості 697,200 т,

- № 5-МВ/10 від 13.12.2023 на суму 1 806 954,48 грн в кількості 349,000 т,

- № 8-МВ/10 від 18.12.2023 на суму 5 263 658,27 грн в кількості 1 044,700 т,

- № 417/МВ від 18.12.2023 на суму 5 263 998,79 грн в кількості 1 045,400 т,

- № 424/МВ від 25.12.2023 на суму 4 638 081,30 грн в кількості 905,400 т,

- № 433/МВ від 31.12.2023 на суму 8 643 785,30 грн в кількості 1 746,300 т,

за Специфікацією №2 за актами (на загальну суму 54 894 023,12 грн в кількості 10 944,35 т):

№ 6-МВ/10 від 13.12.2023 на суму 1 746 841,68 грн в кількості 348,000 т,

№ 7-МВ/10 від 15.12.2023 на суму 1 717 347,30 грн в кількості 349,800 т,

№ 425/МВ від 25.12.2023 на суму 10 388 601,95 грн в кількості 2 024,800 т,

№ 432/МВ від 31.12.2023 на суму 11 894 627,95 грн в кількості 2 375,250 т,

№ 434/МВ від 31.12.2023 на суму 1 669 058,23 грн в кількості 348,800 т,

№ 03/МВ від 08.01.2024 на суму 8 800 487,34 грн в кількості 1 743,250 т,

№ 12/МВ від 10.01.2024 на суму 6 011 409,44 грн в кількості 1 187,500 т,

№ 16/МВ від 12.01.2024 на суму 2 162 350,04 грн в кількості 414,150 т,

№ 28/МВ від 19.01.2024 на суму 2 849 391,61 грн в кількості 561,000 т,

№ 38/МВ від 25.01.2024 на суму 1 306 555,99 грн в кількості 278,600 т,

№ 39/МВ від 25.01.2024 на суму 2 252 715,95 грн в кількості 483,650 т,

№ 40/МВ від 29.01.2024 на суму 964 304,64 грн в кількості 208,350 т,

№ 78/МВ від 16.02.2024 на суму 1 671 197,35 грн в кількості 341,000 т,

№ 113/МВ від 26.02.2024 на суму 1 459 133,65 грн в кількості 280,200 т.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав зобов`язання з поставки вугілля за Специфікацією № 1 в повному обсязі та в установлений сторонами строк, а позивач прийняв та оплатив таке вугілля.

За Специфікацією № 2 відповідач лише частково виконав зобов`язання з поставки вугілля, залишок не поставленого вугілля складає 4 055,65 тон.

Зобов`язання з поставки вугілля в кількості 10 000 тон за Специфікацією № 3 відповідач не виконав в повному обсязі.

Суд також встановив, що відповідач частково повернув позивачу кошти за вугілля за Договором. Як зазначає позивач відповідач повернув кошти в загальній сумі 35 000 000,00 грн, на підтвердження чого надав до матеріалів справи копії платіжних інструкцій № 96 від 29.01.2024 на суму 10 000 000,00 грн, № 137 від 05.02.2024 на суму 2 000 000,00 грн, № 317 від 26.02.2024 на суму 8 000 000,00 грн, № 327 від 04.03.2024 на суму 2 000 000,00 грн, № 328 від 04.03.2024 на суму 5 000 000,00 грн, а також довідку щодо коштів, отриманих (реєстр платежів) по Договору ДП "Мирноградвугілля" №111/10 від 20.11.2023.

Позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 06/1908 від 16.04.2024, в якому повідомив, що станом на 15.04.2024 ДП "Мирноградвугілля" не повернуло надлишково отримані кошти за поставку вугілля по договору №111/10 від 20.11.2023 в розмірі 20 474 511,11 грн, та вимагав невідкладно перерахувати на розрахунковий рахунок ПАТ "Центренерго" зазначені кошти.

У відповідь на вказану вимогу відповідач направив позивачу лист вих. №1-418 від 24.04.2024, в якому підтвердив суму заборгованості у розмірі 20 474 511,11 грн. У вказаному листі відповідач також зазначив, що виникнення заборгованості було зумовлене максимальним наближенням підприємства до зони зіткнення та неодноразовими обстрілами шахт. Крім того, відповідач зазначив, що на теперішній час відсутні реальні фінансові можливості для погашення заборгованості, проте підприємство вживає всіх можливих заходів щодо відновлення сталої роботи та запевняє, що буде вживати всі зусилля для розрахунку із зазначеної заборгованості по мірі фінансових можливостей.

Позивачем надано до матеріалів справи лист вих. №06/2776 від 19.06.2024 з повторною вимогою до відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок ПАТ "Центренерго" заборгованість за Договором №111/10 від 20.11.2023. Проте, доказів направлення такого листа відповідачу матеріали справи не містять.

23.07.2024 позивач направив відповідачу претензію вих. №22/3207 від 22.07.2024 з вимогою повернути сплачені кошти (попередню оплату) у розмірі 20 474 511,11 протягом 5 банківських днів з дати отримання претензії на вказаний у претензії рахунок. Направлення вказаної претензії підтверджується описом вкладення до цінного листа, фіскальним чеком та списком згрупованих відправлень.

Згідно відомостей з сайту Укрпошти вказану претензію відповідач отримав 30.07.2024.

25.09.2024 позивач направив відповідачу на електронну пошту mvug_gp@mvug.com.ua претензію вих. №08/4041 від 23.09.2024 з вимогою сплатити ПАТ "Центренерго" 4 888 013,56 грн пені відповідно до п. 9.13 Договору за порушення строків виконання зобов`язання по поставці (передачі) вугілля.

Недопоставка вугілля та неповернення відповідачем коштів попередньої оплати в загальній сумі 20 474 511,11 грн зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення заборгованості та нарахованих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також пені за недопоставку вугілля.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з Договору, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В статті 665 ЦК України зазначено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до положень ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу суму попередньої оплати у загальному розмірі 162 280 004,26 грн. Відповідач за умовами Договору та Специфікацій до нього здійснив поставку товару на загальну суму 106 805 493,15 грн. Крім того, відповідач повернув позивачу кошти в загальній сумі 35 000 000,00 грн. Тобто, залишок попередньої оплати за вугілля, яке не було поставлено, складає 20 475 511,11 грн.

Скориставшись свої правом, передбаченим ч. 2 ст. 693 ЦК України, 16.04.2024 направив відповідачу вимогу про повернення коштів у сумі 20 474 511,11 грн.

Позивач вважає, що у відповідача виникло зобов`язання з повернення коштів з 07.08.2024, оскільки у позивача відсутні докази вручення відповідачеві інших листів з вимогою повернути кошти.

Суд вважає таку позицію позивача помилковою, оскільки в матеріалах справи наявний лист позивача № 06/1908 від 16.04.2024, в якому чітко зазначено про отримання відповідачем надлишкових коштів за поставку вугілля по договору №111/10 від 20.11.2023 у розмірі 20 474 511,11 грн та викладена вимога про повернення таких коштів.

Також в матеріалах справи наявна відповідь відповідача № 1-418 від 24.04.2024 на вказаний лист з визнанням наявності заборгованості в сумі 20 474 511,11 грн.

З урахуванням того, що позивачем була здійснена передоплата на виконання умов договору, на яку станом на 29.02.2024 не було поставлене вугілля, а також того, що позивачем надану вимогу відповідно до положень ч. 2 ст. 693 ЦК України з посиланням на відповідний договір, враховуючи відповідь відповідача на таку вимогу, що підтверджує факт її отримання, з урахуванням всіх обставин та фактичних відносин, що склалися між сторонами, суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача з повернення суми попередньої оплати в розмірі 20 474 511,11 грн виникли з 24.04.2024, тобто з дати надання відповідачем відповіді на вимогу позивача про визнання наявності заборгованості.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати від відповідача повернення попередньої оплати за не отримане вугілля в сумі 20 474 511,11 грн.

Враховуючи, що відповідачем не надані та в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, а також докази, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення коштів у сумі 20 475 511,11 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути 3% річних в сумі 144 328,52 грн та інфляційні втрати в сумі 808 121,17 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наведеного у позові розрахунку, 3% річних та інфляційні втрати нараховані позивачем за період з 07.08.2024 по 31.10.2024 на суму заборгованості 20 475 511,11 грн.

Перевіривши наведений розрахунок 3% річних у загальній сумі 144 328,52 грн та інфляційних втрат у сумі 808 121,17 грн за заявлений позивачем період прострочення та суму заборгованості, суд встановив, що такі нарахування відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, арифметично обчислення здійснені вірно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути 4 888 013,56 грн пені за порушення строків поставки товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 9.13 Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов`язання по поставці (передачі) вугілля Покупець має право стягнути з Постачальника пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачуються пеня, від вартості вугілля, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

З наведеного у позовній заяві розрахунку вбачається, що позивач нарахував пеню за період з 01.03.2024 по 31.08.2024 на вартість недопоставленого вугілля у сумі 71 346 479,40 грн (14 055,65 тон недопоставленого вугілля х 5076,00 грн вартість тонни вугілля).

Визначаючи предмет спору та характер спірних правовідносин на підготовчому засіданні та надаючи обґрунтування своєї позиції при розгляді справи по суті представники позивача пояснювали, що оскільки умовами договору попередня оплата не була визначена як обов`язкова умова поставки товару, то відповідач міг здійснювати повернення коштів, вважаючи, що товар після його поставки буде оплачений у строк, визначений умовами договору, а тому незважаючи на повернення частини коштів та вимогу позивача про повернення коштів, які не були поверненні відповідачем самостійно, позивач вважає, що станом на 01.03.2024 у відповідача існували зобов`язання з поставки товару на суму 71 346 479,40 грн, а тому правомірним є нарахування пені відповідно до умов договору саме на таку суму недопоставки товару за період 6 місяців.

Суд не погоджується з даною позицією позивача, виходячи з наступного.

Так, умови договору передбачали можливість попередньої оплати (п. 7.1 Договору), позивач на підставі рахунків відповідача та відповідно до умов договору, про що зазначено в якості призначення платежу, здійснив попередню оплату товару на загальну суму 162 280 004,26 грн, тобто в цій частині умови щодо здійснення попередньої оплати узгоджені позивачем. Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині повернення суми попередньої оплати позивач посилається саме на ч. 2 ст. 693 ЦК України, яка передбачає його право вимагати саме повернення попередньої оплати. Відповідно, кошти в сумі 162 280 004,26 грн є сумою попередньої оплати за договором № 111/10 від 20.11.2023 та не є такими, що сплачені помилково або безпідставно, тому подальші правовідносини сторін врегульовані як умовами договору, так і нормами цивільного законодавства щодо обов`язку постачальника поставити товар та права покупця вимагати поставки товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, отже, такі кошти не могли перераховуватись сторонами одна одній безпідставно і щоб при цьому не виникали в сторін права та обов`язки щодо таких коштів або щоб щодо цих коштів виникали якісь зобов`язання поза межами умов договору.

Фактичні відносини, що склалися між сторонами, свідчать про те, що протягом строку дії договору та строку, в який відповідач мав поставити товар позивачу, а саме до 29.02.2024, позивач одночасно здійснює частково поставку товару, а також частково повертає кошти позивачу, які були сплачені останнім в якості попередньої оплати.

До 29.02.2024 відповідач повернув позивачу кошти, які були сплачені останнім в якості попередньої оплати за договором № 111/10 від 20.11.2023, у загальній сумі 28 000 000,00 грн, в подальшому 04.03.2024 повернуто ще 7 000 000,00 грн. Позивач прийняв вказані кошти без будь-яких зауважень, без з`ясування причин повернення (суду не надано доказів звернення позивача до відповідача з питання з`ясування причин повернення коштів), а також без пред`явлення як станом на дати повернення коштів, так і в подальшому будь-яких вимог саме щодо поставки товару.

У судовому засіданні представник позивача також не надавав пояснень, що він звертався до відповідача з вищевказаного питання, фактично позиція зведена до того, що відповідач повернув та й повернув кошти.

Одночасно, представник позивача в судовому засіданні, не стверджуючи, також допустив існування такої ймовірності, що відповідач, розуміючи, що не зможе здійснити повну поставку товару відповідно до умов договору та на всю суму передплати, почав здійснювати повернення таких коштів.

Таке припущення підтверджено і доводами відповідача, які викладені в листі від 24.04.2024.

Суд вважає, що позивач є таким, що обізнаний про події, які відбуваються в нашій державі, відповідно, маючи договірні відносини з підприємством, яке веде свою діяльність щодо видобутку вугілля в Донецькій області, обізнаний про військову обстановку біля таких шахт, а тому мав бути достеменно обізнаним про причини повернення коштів, а також розумів про те, що він не отримає таку кількість товару, яка передбачена умовами договору. Вказаного висновку суд дійшов також з урахуванням того, що позивачем не надано жодного листа (вимоги, претензії тощо) до відповідача з вимогою поставки саме відповідного товару в кількості, що передбачена умовами договору та Специфікаціями до нього.

Конклюдентні дії у цивільному праві - дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що прийнявши від відповідача повернення коштів за вугілля згідно договору 111/10 від 20.11.2023 та не здійснивши ніяких дій щодо з`ясування причин повернення коштів, не висуваючи вимоги щодо поставки товару на таку суму, позивач фактично погодився, що поставка товару на суму повернення не буде здійснена, тобто фактично погодив зменшення кількості товару до поставки. Крім того, суд зазначає, що в подальшому позивач вимагав від відповідача саме повернення коштів, які були сплачені як попередня оплата, а не поставки товару.

Як вже встановив суд, зобов`язання з повернення коштів у сумі 20 475 511,11 грн виникло з 24.04.2024, що виключає існування зобов`язання з поставки товару на вказану суму.

Оскільки з 24.04.2024 у відповідача виникло грошове зобов`язання (саме позивач скористався правом вимагати кошти, а не поставку товару) з повернення коштів у сумі 20 475 511,11 грн, то зобов`язання відповідача з поставки товару на таку суму припинилось, що виключає можливість нарахування пені за недопоставку товару на вказану суму з 24.04.2024.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що строк дії Договору № 111/10 від 20.11.2023 був погоджений сторонами до 29.02.2024, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Договір, який є обов`язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов`язки, тобто виконати свою частину зобов`язання. Кожна зі сторін у зобов`язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони.

Водночас зобов`язання, не виконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб, якщо інше не визначено таким договором або законом.

У постанові від 05.09.2024 у cправі № 910/14283/21 Верховний Суд щодо виконання невиконаних сторонами зобов`язань за договором, строк дії якого припинився, наголошує, що не виконане зобов`язання має виконуватися або припинятися на вже погоджених сторонами у договорі умовах, незважаючи на визначений строк дії такого договору. Закінчення строку дії договору не дає сторонам права відійти від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення, та діяти на свій власний розсуд.

Таким чином, станом на 01.03.2024 невиконаними з боку відповідача були зобов`язання з поставки товару на загальну суму 43 346 479,40 грн (загальна сума не допоставленої продукції 71 346 479,40 - сума повернутої до 29.02.2024 передплати 28 000 000,00 грн), отже правомірним є нарахування пені в сумі 71 059,80 грн на вказану суму за період з 01.03.2024 по 04.03.2024.

04.03.2024 відповідачем повернуто 7 000 000,00 грн коштів, які були оплачені позивачем як сума попередньої оплату та на яку не була здійснена своєчасно поставка товару, отже правомірним є нарахування пені в сумі 724 943,44 грн на суму недопоставки товару 36 346 479,40 грн за період з 05.03.2024 по 23.04.2024.

З 24.04.2024 по 31.08.2024 правомірним є нарахування пені на суму недопоставленої продукції 15 871 968,29 грн, оскільки з 24.04.2024 у відповідача виникло зобов`язання з повернення коштів, а щодо решти товару, який був погоджений сторонами, але не був поставлений, між сторонами не існувало ніяких інших домовленостей. Пеня за період з 24.04.2024 по 31.08.2024 на суму недопоставки товару вартістю 15 871 968,29 грн складає 744 811,63 грн.

Суд дійшов висновку, що правомірним та обґрунтованим є нарахування пені в загальній сумі 1 540 814,87 грн відповідно до п. 9.13 Договору (розмір - одна облікова ставка НБУ) за не здійснення в установлені строки поставки товару в повному обсязі, погодженому сторонами в Специфікаціях, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Щодо решти заявленої пені в сумі 3 347 198,69 грн суд вважає, що нарахування здійснені безпідставно та вимоги в цій частині необґрунтовані, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору в сумі 275 613,31 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в іншій частині сплачений судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Мирноградвугілля" (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Соборна, будинок 1, код 32087941) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, код 22927045) заборгованість у сумі 20 474 511,11 грн, 3 % річних у сумі 144 328,52 грн, інфляційні втрати в сумі 808 121,17 грн, пеню в сумі 1 540 814,87 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 275 613,31 грн.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний тест рішення складено та підписано 25.02.2025.

Суддя Т. О. Лобода