Ухвала

від 01.11.2024 по справі 907/330/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

"01" листопада 2024 р. м. УжгородСправа № 907/330/24

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши спільну заяву сторін про затвердження мирової угоди (вх. №02.3.1-02/7097/24/24 від 12.09.2024 року), у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШБУ-77", код ЄДРПОУ - 41412376, 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Симоненка Василя, будинок 4,

до відповідача Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області, код ЄДРПОУ - 25449824, 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Собранецька, будинок 39,

за участі: Закарпатської обласної прокуратури, що діє в інтересах держави в особі відповідача Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області, код ЄДРПОУ - 25449824,

про стягнення коштів,

Секретар судового засідання - Ігнатко О.В.

Учасники справи, що з`явились в судове засідання:

від позивача - адвокат Закордонець М.М.

від позивача - адвокат Моланич І.І.

від прокуратури - Андрейчик А.М. прокурор Закарпатської обласної прокуратури

від відповідача - Євчинець Р.М. в порядку самопредставництва

в с т а н о в и в:

ТОВ "ШБУ-77", код ЄДРПОУ - 41412376, звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області, код ЄДРПОУ - 25449824, з позовною вимогою стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 31 801 621.53 грн. за надані послуги за Договором №9 на закупівлю послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення Закарпатської області, згідно переліку №2 загальною протяжністю 300.4 км. від 29.05.2023 року.

Описова частина судового рішення.

Ухвалою суду від 02.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у процедурі підготовчого провадження у справі.

За змістом позовної заяви і пояснень представників позивача 29.05.2023 між Позивачем та відповідачем - Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області (надалі - Замовник/ Відповідач) було укладено Договір №9 на закупівлю послуг з Експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення Закарпатської області, згідно переліку №2 загальною протяжністю 300,4 км. (далі Договір надання послуг).

Позивач стверджує, що згідно п. 1.1 Договору надання послуг він як Виконавець у порядку та на умовах, визначених цим договором, своїми силами і засобами та на власний ризик надав відповідні послуги з Експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення Закарпатської області. Послуги надані згідно Переліку та відомостей обсягів робіт i дефектного акту. Роботи мали бути оплачені за рахунок коштів державного бюджету (інших бюджетів) та в обумовлений цим договором термін.

Позивач стверджує, що у період дії Договору ним надано Відповідачу послуги з експлуатаційного утримання доріг на загальну суму 55 533 974,62 (п`ятдесят п`ять мільйонів п`ятсот тридцять три тисячі дев`ятсот сімдесят чотири гривні 62 копійки).

Однак, зазначає, що Відповідачем були оплачені Позивачу відповідні послуги лише частково на загальну суму 23 732 353,09 грн.. Вказує, що станом на час подання цієї позовної заяви 3амовником/Відповідачем не прийняті та не оплачені згідно Актів приймання виконаних дорожніх робіт послуги на загальну суму 31 801621,53 грн. (тридцять один мільйон вісімсот одна тисяча шістсот двадцять одна гривні 53 копійки).

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив, стверджуючи, що бюджетні зобов`язання у відповідача не виникли, просив у позові відмовити повністю, вказавши, що за пунктом 2 Додаткової угоди №9/1 від 02.06.2023 року сторони визначили, що на виконання п. 4 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у зв`язку із затримкою фінансування витрат Замовника, сторони дійшли згоди продовжити термін надання послуг та дії договору виклавши пункт 5.1. та пункт 11.1. у наступній редакції:

« 5.1. Термін надання послуг - з моменту підписання договору і до 31.01.2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

11.1. Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.01.2024 року, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.».

При цьому Відповідач зазначив, що у відповідності до пункту 2.1 «Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309 (далі - Порядок № 309), розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), з урахуванням планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), помісячних планів використання бюджетних коштів відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України.

Відповідач вказує, що у зв`язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України, станом на 31.01.2024 року Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області, не мала змогу зареєструвати бюджетні зобов`язання та бюджетні фінансові зобов`язання по договору № 9 від 29.05.2023р. укладеним з ТОВ «ШБУ-77».

Ухвалою господарського суду від 21.05.2024 задоволено заяву Закарпатської обласної прокуратури про вступ до участі у справі з метою представництва інтересів держави в особі - відповідача Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області.

Суд погодився з доводами прокурора стосовно наявності протиріч у поведінці відповідача, яка полягає у тому, що в матеріалах справи немає доказів того, що відповідачем замовлялися певні об`єми послуг (робіт), що такі послуги/роботи замовником перевірено та прийнято по кількості, якості і вартості, як то передбачено Договором про закупівлі, та що їх вартість і оцінка здійснена правильно.

У підготовчому засіданні суд роз`яснив учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані учасниками справи, оскільки було з`ясовано, що сторони не повідомили суд про всі обставини справи, які вони поклали в основу вимог і заперечень, а також в укладання мирової угоди.

В той же час, суд зазначив, що відповідно до принципів і приписів ГПК України господарський суд сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, а також сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, у зв`язку з цим, запропонував сторонам, зокрема відповідачеві, за відсутності підписаних актів приймання виконаних робіт і визначення їх вартості - письмово пояснити таку поведінку і свої рішення, якими не дотримано п. 4.1. Договору про закупівлю, яким визначено, що розрахунки проводяться виключно після підписання сторонами Актів приймання виконаних робіт та/або наданих послуг, які подаються виконавцем за 5 робочих днів до кінця звітного місяця. В той же час, надані докази вказували, що Акти виконаних робіт за січень місяць 2024 року підписані з боку виконавця лише 07.03.2024 року, а замовником станом на 21.05.2024 не підписані взагалі.

Суд зазначив, що питання затвердження мирової угоди сторін може бути вирішено лише за результатами розгляду справи по суті, після дослідження судом доказів та перевірки доводів і заперечень сторін з дотриманням визначених законом стандартів доказування і оцінки доказів.

Ухвалою господарського суду від 21.05.2024 судом Закарпатській обласній прокуратурі встановлено строк для подання заперечень проти позову (відзиву на позов), а сторонам запропоновано в розумні строки з`ясувати та узгодити спірні питання, подавши до справи додаткові докази та заяви по суті справи (заперечення, пояснення), зокрема, після отримання відзиву на позов від прокурора, у разі необхідності, запропонувати інші умови мирової угоди, подавши її текст до справи.

Позиція прокурора стосовно мирової угоди.

У письмових поясненнях, які надійшли на адресу суду від прокурора (вх. 302.3.1-02/4852/24 від 12.06.2024 року), останній просить у задоволенні позовної заяви - відмовити повністю.

Прокурор зазначив таке. Службою автомобільних доріг у Закарпатській області 04.04.2023 включено до річного плану закупівель закупівлю робіт з Експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення Закарпатської області, згідно з переліком №2 загальною протяжністю 300.4 км з очікуваною вартістю 240 864 564.00 грн. (ідентифікатор UA - 2023 - 04 - 04 - 004415- а). Джерелом фінансування вказаної закупівлю визначено Державний бюджет України. Аналогічна інформація міститься у повідомленні про намір укласти договір про закупівлю. Ціну тендерної пропозиції визначено у сумі 237700000.00 грн.

Головним розпорядником бюджетних коштів, які спрямовуються на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства - Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України.

Так, зі змісту Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018 - 2023 роки, затвердженою постановою КМУ від 21.03.2018 №382, не передбачалось виділення коштів на виконання робіт на ділянках, визначених у додатку №3 до договору №9 від 29.05.2023 року. На підставі наведених обставин та положень нормативно-правових актів підтверджується взяття Службою за Договором №9 зобов`язань за відсутності у Державній цільовій економічній програмі розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення відповідних бюджетних асигнувань.

Прокурор зазначає, що відповідачем у квітні - травні 2023 року взято зобов`язання на загальну суму 237 700 000,00 грн. за договором №9 за відсутності відповідних бюджетних асигнувань. Крім того, як встановлено матеріалами справи, визначення умови щодо перехідної дати здачі робіт до 31.01.2024 з посиланням на графік виконання робіт, який додається до договору, не є тим планом фінансування, що вимагається порядком №309 та загальними умовами. Іншого планово-фінансового документа до договору не долучено.

За твердженням прокурора, розміщене службою замовлення щодо закупівлі послуг і договір на момент укладення не відповідали відомостям державного бюджету на 2023 рік, а отже і вимогам ст. 23 БК України, що є підставою для недійсності договору згідно із ч. 3 ст. 48 кодексу. Визначена в договорі умова про "здійснення оплати виконаних робіт при наступних надходженнях з бюджету та залежно від відповідних бюджетних надходжень " (п. 3.1 договору) є такою, що суперечить правилам погодження умов щодо розрахунків за угодами зазначеної категорії, чим обумовлює недійсність договору за ч. 3 ст. 48 БК України.

Прокурор підкреслює, що договір №9 укладено всупереч вимогам статей 2, 23, 46, 48 БК України, статей 4, 5, 21, 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" та статей 203, 204 ЦКУ та є недійсним в силу закону.

Також, матеріали справи не містять ні планів - завдань, ні дефектних актів, що свідчить про їхню відсутність. Додатково прокурор вказує, що незрозумілими є підстави та обставини складання актів виконаних робіт товариством у березні 2024 року, уже після закінчення строку дії договору та за спливом тривалого часу з дати ніби виконаних робіт. Крім того, звіт про виконання договору про закупівлю №9 додатково свідчить про повне виконання договору про закупівлю №9 та закінчення строку його дії.

Прокурор висловив думку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Ухвалою суду від 13.09.2024 закрито підготовче провадження у справі №907/330/24 та призначено судовий розгляд справи по суті на 27.09.2024 року.

На розгляді Господарського суду Закарпатської області в межах даної справи перебували дві спільні заяви позивача та відповідача про затвердження мирової угоди, а саме заява про затвердження мирової угоди від сторін (вх. №02.3.1-02/3850/24 від 10.05.2024 року) та заява про затвердження мирової угоди від сторін у справі (вх. №02.3.1-02/7097/24 від 12.09.2024 року).

Відповідно до приписів ч.2 ст. 192 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

В судовому засіданні 13.09.2024 питання розгляду спільних заяв сторін про укладання мирової угоди було обговорено в судовому засіданні, протокольно вирішено розглянути їх у процедурі розгляду справи по суті, а зважаючи на обґрунтовані заперечення прокурора щодо можливості укладання мирової угоди судом ухвалено протокольне рішення про вирішення питання затвердження мирової угоди у справі лише за результатами розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 27.09.2024 до початку розгляду справи по суті заяву сторін від 10.05.2024 про затвердження мирової угоди від 07.05.2024 (вх. №02.3.1-02/3850/24) залишено без розгляду за клопотанням сторін через те, що в цій мировій угоді від 07.05.2024 був визначений строк погашення заборгованості до 31.08.2024, який вже минув, а сторони і надалі мають намір врегулювати свої відносини через укладення мирової угоди, тому предметом подальшого розгляду є новий текст мирової угоди із зміненими строками виконання зобов`язань (оновлена редакція мирової угоди).

31 жовтня 2024 після завершення розгляду справи по суті суд видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, роз`яснивши сторонам, що у зв`язку із складністю цієї справи, у відповідності до положень ст. 233 ГПК України, судове рішення у справі щодо спільної заяви сторін про мирову угоду буде прийнято і проголошено 01.11.2024 року.

Вийшовши з нарадчої кімнати 01.11.2024, суд проголосив вступну та резолютивну частини ухвали про відмову у застіердженні мирової угоди і прийняття рішення по суті.

Відповідно до положень ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного тексту ухвали може бути відкладено на строк не більш як п`ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.

Через складність обставин цієї справи, а також у зв`язку із відрядженням судді з 11.11.2024 по 15.11.2024 до Національної школи суддів України, повний текст ухвали суду складено та підписано 18.11.2024 року, негайно, у достатній час для вчинення процесуальної дії виготовлення і технічного оформлення судового рішення.

Мотивувальна частина судового рішення.

Судом в судовому засіданні 31.10.2024 за результатами розгляду справи по суті та за результатами судових дебатів судом встановлено, що представники позивача та представник відповідача наполягають на затвердженні судом спільної заяви сторін про укладання мирової угоди та затвердження судом тексту мирової угоди, що подана ними до справи 12.09.2024 (вх. №02.3.1-02/7097/24) і закриттям провадження у справі.

Прокурор проти затвердження мирової угоди заперечив, додавши до справи письмові пояснення від 27.09.2024 року. Прокурор наполягає, що наведені у позові вимоги, доводи та аргументи є необґрунтованими та неправомірними, а долучені до матеріалів справи документи є неналежними та недопустимими доказами невиконання Службою зобов`язань за договором, який в силу закону є нікчемним та не породжує правових наслідків, у томі числі щодо оплати виконаних робіт, оскільки він вчинений з порушенням вимог ст. ст. 2, 23, 46, 48 Бюджетного кодексу України внаслідок взяття Службою зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань.

Крім того, заявлені позивачем до стягнення кошти не набували статусу боргових зобов`язань, оскільки така заборгованість у відповідача щодо позивача не існує та відповідно і не виникала в силу положень бюджетного законодавства та Договору про надання послуг від 29.05.2023 № 9, а також таких фактів як: відсутності бюджетних асигнувань; не прийняття замовником (відповідачем) робіт і не підписання відповідних актів; складання у січні 2023 року звіту про виконання договору про закупівлю.

За даних обставин, як стверджує прокурор, мирова угода суперечить закону, порушує права та охоронювані законом інтереси держави у бюджетній сфері, а також умови такої не можуть бути виконані. При цьому, дії керівника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області по підписанню мирової угоди, як вважає прокурор, суперечать інтересам та позиції Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області, викладеної у відзиві як сторони за договором закупівлі, так і як сторони у даній господарській справі, а тому слід відмовити у затвердження мирової угоди і розглянути спір по суті.

Згідно з ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань е порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Досліджуючи зміст мирової угоди, суд зазначає, що її умовами передбачено таке.

«Відповідач підтверджує факт наявності заборгованості за надані послуги за Договором №9 від 29 травня 2023 року на закупівлю послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення Закарпатської області, згідно переліку №2 загальною протяжністю 300.4 км. у розмірі 31 801 621, 53 грн.

З метою мирного врегулювання спору, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області визнає суму заборгованості за надані послуги в розмірі 31 801 621,53 грн. яка є предметом позовних вимог у справі Господарського суду Закарпатської області № 907/330/24.

Відповідач сплачує на користь Позивача заборгованість в розмірі 31 801 621,53грн. та частину (50 %) витрат зі сплати судового збору в розмірі 238 512,16грн. в добровільному порядку згідно графіку.

Іншу частину (50 %) понесених Позивачем у господарській справі № 907/330/24 судових витрат, останній має намір повернути собі відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України з державного бюджету.»

За результатами розгляду справи по суті суд дійшов висновку, що подана сторонами до суду мирова угода у цій справі не може бути затвердженою з таких підстав.

Суд зазначає, що сторонами, зокрема відповідачем як особою, що визнає за собою заборгованість за виконані послуги (роботи), не надано до справи підписаних актів приймання виконаних робіт і визначення їх вартості, не надано пояснень чому акти виконаних робіт, що ніби-то складені за січень місяць 2024 року, підписані з боку виконавця лише 07.03.2024 року, а замовником до дня розгляду справи по суті - не підписані.

Відповідач за таких умов відповідно до ст. 73-79 ГПК України мав би також надати докази, як будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують його згоду укласти мирову угоду, такими засобами: 1) письмовими, речовими та електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Ці докази мають бути належними та допустимими.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України серед основних засад (принципів) господарського судочинства законодавець визначив диспозитивність, зміст якого розкривається в ст. 14 цього Кодексу. Так, відповідно до ч. 2 ст. 14 ГПК України учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Зміст принципу диспозитивності у господарському судочинстві деталізований в статтях 46, 191, 274, 298, 307 ГПК України.

Одним зі способів вирішення господарського спору (в контексті прояву принципу диспозитивності в господарському процесі) є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов`язків сторін щодо предмета позову.

Відповідно до частини сьомої статті 46 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

За приписами ч. 1 4 ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду та повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Таким чином, мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.

На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи зміст права сторін на мирову угоду, суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 (провадження № 12-55гс20).

Мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. У ній можуть вирішуватися питання, що стосуються виключно прав та обов`язків сторін.

До основних завдань та переваг мирової угоди належать процесуальна економія, спрощення роботи суду, можливість сторонам самостійно врегулювати основні питання, пов`язані із захистом порушених прав, за умови комплексного врахування інтересів всіх сторін.

Згідно з приписами п. 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України закриття провадження у справі є наслідком затвердження судом мирової угоди у позовному провадженні, відтак, процесуальні дії щодо затвердження судом мирової угоди між сторонами спору та закриття у зв`язку з цим провадження у справі перебувають у нерозривному зв`язку і не можуть розглядатися окремо одна від одної.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії (ч. 3 ст. 192 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 192 ГПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Повноваження суду щодо ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди також є обмеженими та передбачають можливість відмови у затвердженні мирової угоди та продовження судового розгляду у вказаних випадках.

Укладення мирової угоди як способу реалізації процесуальних прав є правом сторони, яке, в свою чергу, згідно з процесуальним законом неможливо реалізувати, якщо такі дії суперечать законодавству або це призводить до порушення прав та охоронюваних законом інтересів як сторони у справі так і інших осіб, які не є учасниками справи, а в цих відносинах - публічних інтересів (інтересів держави).

Затвердження мирової угоди під час розгляду справи має здійснюватися із застосуванням принципу "судового розсуду". Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Як встановлено судом у цій справі, спірні правовідносини стосуються стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №9 на закупівлю послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення Закарпатської області, згідно переліку №2 загальною протяжністю 300.4 км. від 29.05.2023 року.

Судом встановлено, що протягом 2023 року сторонами до Договором №9 на закупівлю послуг від 29.05.2023 укладено чотири додаткові угоди, відповідно до яких змінювалися об`єми і вартість послуг/робіт, які мали бути виконані за цим договором у 2023 році за наявності бюджетного фінансування. Так, зокрема Додатковою угодою № 9/4 до договору № 9 від 29.05.2023 на закупівлю послуг сторони дійшли згоди та внесли зміни до п. 3.1. договору та виклали його новій редакції, встановивши, що ціна цього договору становить 237 700 000,00 грн. з ПДВ 20%. Із них:

- на 2023 рік - 23 732 353,09 грн.,

- на 2024 рік - 213 967 646,91 грн.

Додаткові угоди не містять відомостей про те, що Позивачем як Підрядником виконувалися будь-які завдання/замовлення Замовника щодо послуг/робіт, їх кількості або вартості. Доказів такого виконання послуг на суму хоча би задекларованих у додатковій угоді № 9/4 в розмірі 23 732 353,09 грн., у матеріалах справи немає.

При намірах закрити провадження у цій справі та фактичному підписанні сторонами мирової угоди, відсутність доказів фіксації фактів виконання робіт, перевірки їх об`ємів і вартості тощо, не мають у справі розумного та логічного пояснення: з одного боку - заперечення зобов`язань у відзиві на позов і наполягання на відмові у позові; з іншого боку підписання мирової угоди з повним визнанням заявлених позовних вимог. Тобто, не підписавши протягом 2023 року та протягом 2024 року до дня прийняття рішення у справі, відповідач через мирову угоду воліє затвердити судовим рішенням факти, які він, по суті, не визнає: намагається визнати і легалізувати ті факти, що ним заперечуються, а матеріалами справи не підтверджуються.

Суд, враховуючи, що відповідачем у справі не прийняті роботи за спірним договором, не підписано відповідних актів, які є первинними документами та можуть підтверджувати факти виконання і прийняття робіт за договором, а в подальшому надавати право і можливість позивачу вимагати оплати за виконані послуги/роботи, констатує, що у сторін відсутні первинні документи отримання Відповідачем робіт послуг (результатів робіт) як господарської операції. Ця обставина виключає можливість взяття на себе Відповідачем фінансових зобов`язань та включення таких зобов`язань до бухгалтерського (бюджетного) обліку як боргові зобов`язання, що забезпечені державними коштами.

Висновки господарського суду.

Дійшовши висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд висновує, що мирова угода затвердженню не підлягає.

Дослідивши подану на затвердження суду мирову угоду від 12.09.2024, суд встановив, що її умови не ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та суперечать закону.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 192 ГПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є не виконуваними.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Суд зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Визнання позову так само як і підписання мирової угоди у справі не звільняє сторони від обов`язку доказування тих обставин, які підтверджують фактичні обставини, на підставі яких виникають конкретні права та зобов`язання сторін за договором, тягнуть за собою використання бюджетних коштів для здійснення грошових розрахунків тощо, аби задовольнити певний стандарт доказування.

Згідно приписів ч. 5 ст. 192 ГПК України про відмову у затвердженні мирової угоди суд постановляє ухвалу, а розгляд справи має бути продовжено з прийняттям рішення по суті спору.

Керуючись ст. 192, 234 ГПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. У задоволенні заяви про затвердження мирової угоди (вх. №02.3.1-02/7097/24/24 від 12.09.2024 року) - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 255 - 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 18.11.2024 року.

Суддя П. Д. Пригуза