Рішення

від 07.11.2024 по справі 908/2128/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/147/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2024 Справа № 908/2128/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 15, ідентифікаційний код юридичної особи 14307794)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства ПРОМЗАПАЛ (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 36, ідентифікаційний код юридичної особи 22116176)

про стягнення 6 257 463,32 грн

представники сторін

від позивача: Тараненко А.І. ордер АА №1467399 від 21.03.2024 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява (вх. № 2345/08-07/24 від 06.08.2024) Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ до Приватного акціонерного товариства ПРОМЗАПАЛ про стягнення 6 257 463,32 грн, а саме: 4 886 040,00 грн боргу, 684 045,60 грн пені, 220 259,13 грн процентів, 467 118,59 грн втрат від інфляції.

Позов мотивовано тим, що відповідач не здійснив поставку товару та не повернув суму попередньої оплати, чим порушив свої зобов`язання перед позивачем.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 06.08.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2128/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою господарського суду від 12.08.2024 вищевказану позовну заяву на підставі ч.1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви в термін до 19.08.2024 включно.

16.08.2024 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків (документ сформований в системі Електронний суд 15.08.2024), до якої додані докази на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2128/24 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 19/147/24, підготовче судове засідання призначено на 05.09.2024.

05.09.2024 від відповідача через підсистему Електронний суд надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

05.09.2024 від представника позивача через підсистему Електронний суд надійшли додаткові пояснення у справі.

05.09.2024 підготовче засідання було відкладено на 03.10.2024.

Ухвалою суду від 03.10.2024 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 07.11.2024.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судове засідання 07.11.2024 здійснювалось в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 07.11.2024 було заслухано вступне слово представника позивача.

В засіданні суду 07.11.2024 здійснено безпосереднє дослідження доказів.

У судовому засіданні 07.11.2024, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.

Представник позивача в судовому засіданні 07.11.2024 підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`являся, письмового відзиву не надав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, зокрема, ухвал суду в електронний кабінет відповідача.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним було вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2128/24, а його неявка не перешкоджала розгляду даної справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

23.11.2007 Відкрите акціонерне товариство Мотор Січ в польшому перейменовано в Публічне акціонерне товариство Мотор Січ (Покупець) та Сумісне підприємство «Промзапал» в польшому перейменовано в Приватне акціонерне товариство Промзапал (Постачальник) укладено Договір № 140/0347/08-Д про поставку продукції (товару) (Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується виготовити та поставити, а Покупець прийняти та оплатити металопрокат в асортименті згідно заявок Покупця та оформленої Специфікаці (п. 1.1 Договору).

Розгорнута номенклатура (асортимент) продукції (товару) вказується в специфікаціях, що додаються до цього договору і є невід`ємною його частиною (п. 1.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що постачання продукції провадиться протягом 30 днів з моменту надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок Постачальника.

Продукція (товар) поставляється за договірними цінами, узгодженими сторонами, що діють на момент надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок Постачальника. Після отримання передоплати, Постачальник, на підлягаючу поставці продукцію (товар) ціну не змінює (ціна на продукцію (товар) відображена в специфікації) (п.п. 4.1-4.2 Договору).

23.06.2022 відповідач звернувся до позивача листом з пропозицією поставки товару листового прокату ст. ЕІ 435 (ХН 78 Т) по ТУ 14-1-1747-76.

23.06.2022 сторони Договору уклали Специфікацію № 13, що виступає додатком до Договору. Згідно даної Специфікації Постачальник взяв на себе зобов`язання поставити Покупцю товар на загальну суму 9 772 080,00 грн, в т.ч. ПДВ 1 628 680,00 грн. Умови оплати погоджено наступні: 50% передоплати Покупець сплачує згідно із виставленим рахунком Продавця, залишок 50% сплачується по факту постачання матеріалу та проходження вхідного контролю протягом 10 календарних днів. Відповідно до специфікації, погоджено, що постачання здійснюється протягом 60-70 днів з дати надходження передоплати.

Відповідно до наданого Постачальником рахунку на оплату №174 від 22.07.2022, загальна сума до оплати Покупцем становила 9 772 080,00 грн.

Покупець виконав взяті на себе зобов`язання щодо внесення передоплати та здійснив попердню оплату на загальну суму 4 886 040,00 грн наступними платежами: 08.08.2022 на суму 500 000,00 грн, 10.08.2022 на суму 500 000,00 грн, 30.09.2022 на суму 300 000,00 грн, 25.10.2022 на суму 580 000,00 грн, 01.11.2022 на суму 1 000 000,00 грн, 02.11.2022 на суму 2 006 040,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач листами № 207 від 19.12.2022, № 04 від 19.01.2023 зазначиав про термін поставки товару 15-20 січна 2023 року та з 25.01.2023 по 01.02.2023 року відповідно.

Відповідач листом-повідомленням про існування об`єктивних обставин, що зумовлюють затримання своєчасного виконання умов договору № 37 від 28.03.2023 повідомив про затримку товару з посиланням на злочинні дії Росії на терторії України, та повідомив, що остаточна дата поставку товару до 07.04.2023.

Також відповідач листом № 77 від 09.06.2023 повідомив позивача про затримку поставки товару та зазначив, що остаточна поставка товару буде здійснена в термін 12-14 червня 2023.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору в частині не поставки товару, позивач надіслав 21.12.2023 відповідачу претензію вих. № 1752/СПЗ від 19.12.2023 з вимогою повернення здійсненної передоплати у сумі розмірі 4 886 040,00 грн в місячний строк з дня одержання.

Матеріали справи не містять відповіді на вказану вище претензію позивача.

Таким чином, відповідачем товар поставлено не було та суму попередньої оплати в розмірі 4 886 040,00 грн позивачу не повернуто.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено вище та матеріалами справи доведено, що по Договору позивачем перераховано відповідачу 4 886 040,00 грн, грошових коштів як попередня оплата за товар.

Відповідачем своє зобов`язання з поставки Товару, що встановлено Договором та Специфікацією до Договору не виконано, суму поперньої оплати в розмірі 4 886 040,00 грн позивачу не повернуто.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України унормовано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідач належних і допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, передання позивачу товару, що є предметом Договору, суду не надав.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання щодо передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного із варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.

Позивач реалізував своє право, у порядку встановленому ч. 2 ст. 693 ЦК України, шляхом пред`явлення відповідачу вимоги (претензія вих. № 1752/СПЗ від 19.12.2023) щодо повернення суми попередньої оплати, сплаченої за товар, який поставлений не був.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття майно, а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту правомірних (законних) очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на законне очікування, що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах Брумареску проти Румунії, Пономарьов проти України, Агрокомплекс проти України).

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору поставки та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

Доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 4 886 040,00 грн відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, судом встановлено, що обов`язок Приватного акціонерного товариства ПРОМЗАПАЛ з повернення суми попередньої оплати у розмірі 4 886 040,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 4 886 040,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені на підставі п. 9.1 Договору в розмірі 684 045,60 грн.

Пунктом 9.1 Договору сторонами узгоджено, що за прострочку поставки аба недопоставку товару Покупець має право стягнути з Постачальника пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленого в строк товару за кожний день прострочки, але не більше 7 %.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок суми пені за порушення строків поставки товару за період з 13.01.2023 по 23.03.2023 в розмірі 684 045,60 грн та встановлено, що заявлена сума є вірною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача за період з 13.01.2023 по 14.07.2024 суми 3 % річних в розмірі 220 259,13 грн та за період з січня 2023 по червень 2024 інфляційних втрат в розмірі 467 118,59 грн.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що нараховані суми 3 % річних та втрат від інфляції нараховані позивачем не вірно, з огляду на наступне.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензією вих. № 1752/СПЗ від 19.12.2023 позивачем встановлено відповідачу повернення суми попередньої оплати в місячний строк з дати отримання данної претензії.

Судом встановлено, що позивачем надіслано відповідачу претензію про повернення суми попередньої оплати 21.12.2023.

За таких обставин, враховуючи положення статті ст. 530 ЦК України та претензію, суд вважає за необхідне розраховувати прострочку виконання зобов`язання після закінчення місячного строку саме з моменту отримання претензії, з урахуванням поштового пробігу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд встановив, що період прострочення відповідачем оплати суми попередньої оплати починається з 25.01.2024.

Крім того, щодо суми втрат від інфляції, суд зазначає, що Об`єднана палата Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 сформулювала позицію щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

В зв`язку з чим, суд здійснивши перерахунок зазначених сум, з урахуванням періоду прострочення 3 % річних починаючи з 25.01.2024 по 14.07.2024 та періоду втрат від інфляції за період з лютого 2024 по липень 2024, дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 68 885,15 грн 3 % річних та 187 844,90 грн втрат від інфляції, в іншій частині судом відмовляється.

Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З таких обставин, враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволенних позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства ПРОМЗАПАЛ (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 36, ідентифікаційний код юридичної особи 22116176) на користь Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 15, ідентифікаційний код юридичної особи 14307794) 4 886 040 (чотири мільйони вісімсот вісімдесят шість тисяч сорок) грн 00 коп. попередньої оплати, 684 045 (шістсот вісімдесят чотири тисячі сорок п`ять) грн 60 коп. пені, 68 885 (шістдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн 15 коп. 3 % річних, 187 844 (сто вісімдесят сім тисяч вісімсот сорок чотири) грн 90 коп. втрат від інфляції.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства ПРОМЗАПАЛ (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 36, ідентифікаційний код юридичної особи 22116176) на користь Публічного акціонерного товариства МОТОР СІЧ (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 15, ідентифікаційний код юридичної особи 14307794) 69 921 (шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять одну) грн 79 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 18.11.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.