Рішення

від 04.11.2024 по справі 909/656/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.11.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/656/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В., секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "К.У.Б."

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-будівельна компанія"

про стягнення заборгованості в сумі 427 309 грн 74 коп.

за участю:

від позивача: Родіонова Ольга Олександрівна,

від відповідача: представник не з"явився,

від третьої особи: представник не з"явився

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "К.У.Б." з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" про стягнення заборгованості за Договором надання транспортних послуг № 22/17-11-1 від 17.11.2022 у сумі 427309 грн 74 коп., з яких 343500 грн 00 коп. - основний борг, 11140 грн 79 коп. - інфляційні втрати, 65879 грн 41 коп. - штрафні санкції, 6789 грн 54 коп. - 3% річних.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

12.07.2024 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 14.08.2024.

14.08.2024 суд постановив продовжити підготовче провадження строком на 30 днів до 12.10.2024 та відкласти підготовче засідання на 07.10.2024.

17.09.2024 відповідач через систему "Електронний суд" подав клопотання про долучення доказів та закриття провадження у справі (.№14489/24).

13.09.2024 позивач через систему "Електронний суд" подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№14356/24), заяву про повернення судового збору (вх.№14357/24) та заперечення на клопотання відповідача про долучення доказів та закриття провадження у справі (від 17.09.2024 вх.№14489/24).

Суд визнав подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог (від 13.09.2024 вх.№14356/24) такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, у зв`язку з чим прийняв її до розгляду. За таких обставин позовними вимогами є стягнення заборгованості в сумі 83809 грн 74 коп.

07.10.2024 суд постановив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-будівельна компанія" (вул. Сімферопольська, буд. 13, корпус А, м. Київ, 02175, код ЄДРПОУ 34895959); підготовче провадження у справі № 909/656/24 закрити; розгляд справи по суті призначити на 04.11.2024.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, причин нез"явлення суду не повідомив, відзиву на позов не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до електронного кабінету відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-будівельна компанія" в судове засідання не прибув, причин неприбуття суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронних листів до його електронного кабінету.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача та третьої особи належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів та дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи без їх участі за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.11.2024 суд проголосив вступну і резолютивну частину рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов"язання щодо оплати наданих послуг, відповідно до договору про надання транспортних послуг № 22/01-11-П від 01.11.2022 , внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 343 500 грн 00 коп. За прострочення виконання грошового зобов"язання позивач, керуючись п.5.1.договору та ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 65 879 грн 41 коп. штрафних санкцій, 6 789 грн 54 коп. 3% річних та 11140 грн 79 коп. інфляційних нарахувань. Обґрунтовані позовні вимоги положеннями ст. 193 ГК України та статтями 526, 530, 610, 901, 903 ЦК України.

Позиція відповідача.

17.09.2024 відповідач подав клопотання про долучення доказів оплати основної заборгованості, до якого приєднав платіжну інструкцію №34221 від 20 серпня 2024 року. В поданому клопотанні також зазначив, що нарахована позивачем сума пені на підставі п.5.1. договору не належить до задоволення, оскільки умовами Договору надання транспортних послуг № 22/17-11-1 від 17.11.2022 року не передбачені положення щодо сплати пені за невиконання зобов`язання та не визначено її розмір, а також застосований позивачем вид відповідальності не передбачений відповідним законодавчим актом. Просив суд закрити провадження у справі у зв"язку з відсутністю предмета спору.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-будівельна компанія" письмових пояснень щодо предмета спору не надало.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

17.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "К.У.Б." (далі виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБС" (далі замовник) уклали Договір № 22/17-11-1 надання транспортних послуг (далі договір), відповідно до якого замовник замовляє, а виконавець надає послуги автотранспортом, будівельними машинами та механізми на об`єкті замовника.

Відповідно до п.2.1.договору, договір вступає в силу з дати його підписання та в редакції додаткової угоди діє до 31.12.2023, а в частині грошових зобов`язань до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з п.2.2. договору, виконавець зобов"язується забезпечити своєчасну подачу замовнику автотранспорту будівельної техніки та механізмів в технічно-справному стані, заправлені пальним та з кваліфікованими водіями.

Замовник зобов"язується використовувати наданий автотранспорт будівельні машини та механізми за призначенням; забезпечити охорону автотранспорту, будівельних машин та механізмів; відмітити талон замовника або змінний рапорт після закінчення робочого часу, який знаходиться у водія; уповноваженого представника виконавця (п.2.3. договору).

Виконавець починає надання послуг після попереднього надходження коштів на розрахунковий рахунок підприємства згідно виставлених рахунків - фактур (п.3.1. договору).

Відповідно до п.4.1. договору, замовник узгоджує з виконавцем строки надання послуги за 1 день до безпосереднього надання послуг шляхом надання письмової заявки або в телефонному режимі за домовленістю сторін, надання послуг можуть коригуватися.

Надані послуги приймаються замовником шляхом складання відповідного Акта наданих послуг, що погоджується та підписується уповноваженими представниками сторін (п. 4.2.договору).

За невиконання умов цього договору замовник та виконавець несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.5.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, для належного та своєчасного виконання умов договору № 22/17-11-1, Товариство з обмеженою відповідальністю "К.У.Б." (замовник) 01.11.2022 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-будівельна компанія" (виконавець) договір № 22/01-11-П надання транспортних послуг, предметом якого є надання виконавцем послуг автотранспортом, будівельними машинами та механізмами на об"єктах замовника. Строк дії цього договору відповідно до Додаткової угоди № 1 від 04.01.2023 до 31.12.2023.

В період з 17.11.2022 до 18.12.2023 позивач надав відповідачу транспортні послуги на суму 343 500 грн 00 коп., що підтверджується змінними рапортами та актами наданих послуг, копії яких приєднані до матеріалів справи.

В порушення умов договору відповідач свої зобов"язання в частині оплати не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 343 500 грн 00 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивач 28.05.2024 на адресу відповідача направив претензію № 27-г/24-83-г, відповідно до якої вказав на порушення відповідачем умов договору, суму заборгованості та розмір штрафних санкцій за прострочення оплати послуг; просив оплатити заборгованість в семиденний строк з моменту її отримання.

Однак станом на 09.07.2024 вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв"язку з чим позивач, керуючись п.5.1. та ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати і звернувся до суду за захистом порушеного права.

Після відкриття провадження у справі відповідач погасив заборгованість в сумі 343 500 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №34221 від 20 серпня 2024 року, копія якої приєднана до матеріалів справи, у зв"язку із чим, провадження у справі в цій частині належить закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за змістом якої господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача 11 140 грн 79 коп. інфляційних втрат, 65 879 грн 41коп. штрафних санкцій, 6 789 грн 54 коп. 3% річних.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК УКраїни).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України).

Як встановлено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, позивач керуючись ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річні та інфляційні втрати за період листопад 2023 року - травень 2024 року.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В позовній заяві позивач зазначив, що зважаючи на те, що строк (термін) виконання боржником обов`язку щодо оплати не встановлений укладеним сторонами договором, керуючись вказаними нормами законодавства, направив відповідачу вимогу щодо сплати заборгованості за надані послуги від 28.05.2024 вих. № 27-г/24-83-г, в якій вказав на порушення відповідачем умов договору, суму заборгованості та розмір штрафів за прострочення оплати послуг та надав останньому строк для оплати заборгованості - семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи та ствердив представник позивача в судовому засіданні, відповідач отримав зазначену вимогу 25.06.2024, відтак зобов"язання з оплати заборгованості у відповідача виникли - 03.07.2024. З цієї ж дати і виникає право позивача на нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Суд враховуючи оплату відповідачем суми основної заборгованості 20.08.2024, зазначає, що періодом за який позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних є період з 03.07.2024 до 20.08.2024, який не заявлений позивачем до стягнення.

Щодо стягнення штрафних санкцій.

Як вбачається з позовної заяви позивач за прострочення виконання грошового зобов"язання, нарахував відповідачу пеню в сумі 65 879 грн 41 коп.

Вказана вимога не належить до задоволення з огляду на таке.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання.

Пеня, за визначенням ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

З ч.1ст.547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч.2, 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Із наведеної норми вбачається, що для такого виду відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань як пеня, що є видом неустойки, необхідним є досягнення згоди сторін щодо такого виду відповідальності, в цьому випадку - закріплення такої норми у тексті договору.

Зважаючи на те, що сторони у справі не є суб`єктами господарювання, що належать до державного сектора економіки, а порушення не пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, а також те, що у розділі 5 "Відповідальність сторін" договору надання транспортних послуг № 22/17-11-1 від 17.11.2022 сторони не визначили такого виду відповідальності як неустойка та її розміру за порушення строків оплати наданих послуг, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені суд не вбачає.

Висновок суду.

За таких обставин суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "К.У.Б." до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" про стягнення заборгованості в сумі 343 500 грн 00 коп. на підставі ч.2 ст.231 ГПК України у зв"язку з відсутністю предмета спору та про відмову в позові в частині позовних вимог про стягнення 11 140 грн 79 коп. інфляційних втрат, 65 879 грн 41 коп. штрафних санкцій, 6 789 грн 54 коп. 3% річних.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначені Законом України "Про судовий збір".

Згідно з п.5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 6409 грн 65 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №376 від 08 липня 2024 року.

Судовий збір в сумі 5 152 грн 50 коп. сплачений за позовні вимоги в сумі 343 500 грн 00 коп. провадження з яких закрите, отже, відповідно до п.5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" такий судовий збір належить до повернення позивачу, про що суд постановив відповідну ухвалу.

Щодо судового збору в сумі 1 257 грн 15 коп. суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховуючи відмову в позові в частині позовних вимог в сумі 83 809 грн 74 коп., судовий збір в сумі 1 257 грн 15 коп. покладає на позивача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "К.У.Б.", вул. Вишгородська, буд. 28/1, оф. 3, м. Київ, 04082, (код 36656918) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС", вул. Тичини, буд. 8-А, м. Івано-Франківськ, 76018, код (32872788) про стягнення заборгованості в сумі 343 500 (триста сорок три тисячі п"ятсот) грн 00 коп. провадження закрити.

В частині позовних вимог про стягнення 11 140 (одинадцять тисяч сто сорок) грн 79 коп. інфляційних втрат, 65 879 (шістдесят п"ять тисяч вісімсот сімдесят дев"ять) грн 41 коп. штрафних санкцій, 6 789 (шість тисяч сімсот вісімдесят дев"ять) грн 54 коп. 3% річних відмовити.

Судовий збір в сумі 1 257 (одна тисяча двісті п"ятдесят сім) грн 15 коп. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.11.2024

Суддя Т. В. Максимів