Ухвала

від 14.11.2024 по справі 910/14809/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

14.11.2024Справа № 910/14809/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" від 18 березня 2024 року про відстрочення виконання судового рішення в справі № 910/14809/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансрейл" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 4 421 114,20 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Курила Р.М.;

від відповідача (заявника): Подольського А.А.;

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансрейл" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) заборгованості у розмірі 4 423 458,16 грн, з яких: 3 881 543,58 грн - основний борг, 117 478,54 грн - три проценти річних, 424 436,04 грн - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 30 червня 2010 року № 6256/02.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 жовтня 2023 року відкрито провадження в справі № 910/14809/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2023 року провадження у справі № 910/14809/22 в частині стягнення з Підприємства на користь Товариства 2 343,96 грн основного боргу закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору. Цією ж ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2024 року позов Товариства задоволено частково, стягнуто з Підприємства на користь останнього 3 874 218,60 грн основного боргу, 295 427,04 грн інфляційних втрат, 117 098,17 грн трьох процентів річних та 64 301,15 грн судового збору. Провадження у справі в частині стягнення з Підприємства 4 981,02 грн основного боргу закрито в зв`язку з відсутністю предмета спору. У задоволенні решти позовних вимог Товариства відмовлено.

У період з 18 березня 2024 року по 26 березня 2024 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.

19 березня 2024 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшла заява від 18 березня 2024 року про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2024 року в справі № 910/14809/23 на строк 1 рік з моменту ухвалення вказаного судового рішення.

Однак, супровідним листом від 27 березня 2024 року № 910/14809/23/1771/24 матеріали справи № 910/14809/23 скеровано до Північного апеляційного господарського суду на виконання ухвали останнього від 19 березня 2024 року про витребування з Господарського суду міста Києва матеріалів справи № 910/14809/23 у зв`язку з поданням до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2024 року.

У зв`язку з цим ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 березня 2024 року відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду вказаної заяви Підприємства від 18 березня 2024 року до повернення матеріалів справи № 910/14809/23 до Господарського суду міста Києва.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2024 року апеляційну скаргу Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2024 року залишено без задоволення, прийнято відмову Товариства від позову в частині стягнення з Підприємства заборгованості за жовтень 2021 року в сумі 66 704,70 грн, визнано нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2024 року в частині вказаної суми основного боргу в розмірі 66 704,70 грн та закрито провадження у справі в цій частині. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2024 року залишено без змін.

4 листопада 2024 року на адресу Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/14809/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5 листопада 2024 року заяву Підприємства від 18 березня 2024 року про відстрочення виконання судового рішення в даній справі призначено до розгляду в судовому засіданні на 14 листопада 2024 року.

11 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" від представника Товариства надійшло клопотання від 8 листопада 2024 року про його участь у призначеному засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке задоволено ухвалою суду від 12 листопада 2024 року.

13 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли заперечення на заяву Підприємства про відстрочення виконання судового рішення в даній справі, в яких позивач вказував на необґрунтованість такої заяви та про відсутність правових підстав для її задоволення.

У судовому засіданні 14 листопада 2024 року представник відповідача підтримав зазначену заяву, просив відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2024 року в даній справі терміном на 1 рік з моменту його ухвалення.

Представник позивача проти задоволення заяви Підприємства заперечував з підстав, викладених у запереченнях Товариства, а також вказував на наявність усної домовленості між сторонами щодо непред`явлення відповідних виконавчих документів у справі до їх примусового виконання в межах тримісячного строку.

Розглянувши заяву Підприємства про відстрочення виконання рішення, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується ця заява, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

В обґрунтування своєї заяви Підприємство посилалося на сукупність таких обставин як: відсутність в Положенні про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії, що здійснюють операції з експорту електричної енергії, для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії протягом дії воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 року № 775 (далі - Положення ПСО), визначення джерел для покриття витрат на оплату трьох процентів річних та інфляційних втрат за договорами, укладеними на виконання цього Положення; часткова оплата відповідачем вартості електричної енергії за спірний період позивачу; необхідність підтримання фіксованої ціни на електричну енергію для побутових споживачів на рівні, визначеному Положенням ПСО; фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису, затвердженого Регулятором; відсутність вини щодо несвоєчасної оплати електричної енергії та складний фінансовий стан Підприємства; залучення Підприємства до функціонування критичної сфери інфраструктури в період воєнного стану; надання Регулятором настанови щодо заборони нарахування та стягнення штрафних санкцій у період дії воєнного стану згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 25 лютого 2022 року № 332; неналежне виконання Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго") свого обов`язку щодо забезпечення надходження грошових коштів Підприємству для оплати останнім електричної енергії виробникам за "зеленим" тарифом у повному обсязі; наявність судових проваджень про стягнення із заявника заборгованості іншими виробниками електроенергії за "зеленим тарифом".

Також заявник вказував на те, що внаслідок збройної агресії російської федерації господарська діяльність учасників ринку електричної енергії ускладнена або взагалі неможлива, наслідком чого є несвоєчасне постачання електричної енергії та несвоєчасна оплата у повному обсязі вартості послуг Підприємства. Тобто, покладені в основу даної заяви твердження Підприємства фактично зводяться до відсутності відповідного фінансування.

У той же час згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зауважує, що між сторонами даного спору виникли господарські відносини, а приписи ГПК України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов`язань, у зв`язку з чим відповідні доводи заявника на залежність від відповідного фінансування в межах кошторису, затвердженого Регулятором, як на підставу для відстрочення виконання рішення суду, відхиляються.

Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування та ненадходження коштів від ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" у будь-якому випадку не можуть бути підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. Крім того, заявником не надано доказів того, що протягом одного року з моменту постановлення рішення в даній справі відповідач отримає від ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" або будь-яких інших осіб грошові кошти в обсязі, достатньому для виконання даного рішення суду.

Так само, посилання Підприємства на те, що порушення грошового зобов`язання сталось не з його вини, не приймається судом до уваги, оскільки неналежне виконання грошових зобов`язань контрагентом державного підприємства не є підставою для звільнення його від виконання своїх договірних зобов`язань.

Наявність судових проваджень про стягнення із заявника заборгованості іншими виробниками електроенергії за "зеленим тарифом" також не є підставою для відстрочення виконання рішення, а навпаки, свідчить про недоведеність того, що відстрочення наявної у відповідача заборгованості забезпечить виконання рішення Господарського суду міста Києва в даній справі і в майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму для виконання даного рішення.

Заявником також не надано жодних доказів на підтвердження погіршення фінансового стану чи призупинення діяльності Підприємства внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що призвело до неможливості виконання рішення суду. Тим більше, судом враховано, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач, на господарську діяльність якого теж негативно впливають наслідки, пов`язані з військовою агресією російської федерації.

Суд зазначає, що обов`язок держави полягає у захисті прав виробників "зеленої" електроенергії, саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, які використовують альтернативні джерела енергії, і було створено Підприємство, тому воно зобов`язане добросовісно і своєчасно здійснювати розрахунок з виробниками.

Отже, відповідачем не подано суду жодних належних доказів, у розумінні приписів статті 76 ГПК України, на підтвердження викладених у його заяві обставин.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої Підприємством заяви про відстрочення виконання рішення, ухваленого в даній справі.

Керуючись статями 74, 76-79, 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" від 18 березня 2024 року про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22 лютого 2024 року в справі № 910/14809/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту ухвали: 19 листопада 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко