Рішення

від 24.10.2024 по справі 910/10408/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2024Справа № 910/10408/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/10408/24

за позовом Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3»

про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_4

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1.;

від відповідача: ОСОБА_2.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_5" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_4

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів для потреб ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_1, у зв`язку з чим відповідачу нараховані штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2024 відкрито провадження у справі № 910/10408/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.10.2024 року.

13.09.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення розміру неустойки.

17.09.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

24.09.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення.

У судовому засіданні 17.10.2024 без виходу до нарадчої кімнати суд відмовив у залученні третьої особи та призначенні у справі судової експертизи, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 24.10.2024.

У судовому засіданні 24.10.2024 представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд її задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 24 жовтня 2024 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

03.05.2024 між Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_5" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» (виконавець) було укладено державний контракт на поставку (закупівлю) товарів для потреб ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_2, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товари для потреб ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі - Товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті та в Специфікації Товарів (Додаток І до Контракту) (далі - Специфікація), для подальшого використання ІНФОРМАЦІЯ_7, а Замовник зобов?язується прийняти та оплатити Товар в строки та на умовах, визначених цим Контрактом. Комплектність Товару наведено в Додатку 2 до Контракту.

Згідно з п.2.2 контракту загальна вартість (ціна) Товару за цим Контрактом становить ІНФОРМАЦІЯ_8. Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України операції з постачання Товару за цим Контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Обсяг фінансування та бюджетні зобов`язання визначаються шляхом укладання додаткової угоди до цього Контракту у встановленому законодавством порядку.

Товар поставляється Виконавцем відповідно до умов DDP Україна, місце знаходження отримувача, визначеного державним замовником, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2020 року. Точне місце поставки буде повідомлено Замовником Виконавцю не менше ніж за 3 (три) робочих дні до планової дати поставки. Сторони погодили, що Товар може поставлятися партіями. Розмір кожної партії Виконавець погоджує завчасно із Замовником до початку відвантаження. (п.3.2 контракту)

Згідно з п.3.4 контракту датою виконання Виконавцем зобов`язань щодо поставки Товару є дата підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару за Контрактом.

Відповідно до п.3.5 контракту право власності, ризики втрат від випадкового знищення та пошкодження Товару і контроль над Товаром переходять від Виконавця безпосередньо до отримувача в день підписання Замовником та уповноваженим представником отримувача Акту приймання-передачі ІНФОРМАЦІЯ_9, за формою згідно з додатком 23 до Інструкції з обліку ІНФОРМАЦІЯ_9 у ІНФОРМАЦІЯ_10, затвердженою наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.08.2017 р. Nє 440 (далі - Акт приймання-передачі ІНФОРМАЦІЯ_9), про що Замовник офіційно повідомляє Виконавця.

Виконавець зобов`язаний поставити Товар згідно з умовами цього Контракту не пізніше строку, визначеному в Специфікації. Акт приймання-передачі ІНФОРМАЦІЯ_9, що підписується Замовником та отримувачем, та Акт приймання-передачі Товару за Контрактом, підписуються одночасно в місці передачі Товару. Видаткова накладна, акт приймання-передачі та/або інший документ, який підтверджує факт передачі Товару Виконавцем, в обов`язковому порядку має містити код УКТЗЕД для кожного найменування Товару(п.4.1 контракту)

Пунктом 7.2 контракту передбачено, що у разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з п.7.8 контракту сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Контрактом, якщо це невиконання або неналежне виконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно з п.7.9 контракту, під обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) розуміються надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно виливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами Контракту, обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Дія таких обставин може бути викликана: винятковими погодними умовами і стихійним лихом (епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо);

непередбаченими обставинами, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника, в тому числі, але не виключно: збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, обмеження комендантської години,

експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту тощо;

умовами, регламентованими відповідними рішеннями та актами державних органів влади, тощо.

Вищезазначений перелік обставин не є вичерпним.

Не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти. недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Відповідно до п.7.10 контракту у разі виникнення та у максимально короткий час (не пізніше 5 календарних днів) після виникнення причин, що призвели до форс-мажорних обставин, постраждала Сторона повинна у письмовому вигляді з детальним описом ситуації проінформувати іншу Сторону про такі обставини або причини, якщо в силу дії таких причин постраждала Сторона частково або повністю неспроможна виконувати свої обов`язки і зобов`язання за Контрактом.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої розділом 7 цього Контракту, навіть при наявності відповідного сертифікату, який видається Торгово-промисловою палатою України.

Специфікацією до державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_1 сторони узгодили найменування товару, кількість, ціну, загальну вартість у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_11., строк поставки товару 30.06.2024.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_1 відповідач поставив товар, а позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується актами приймання-передачі товару №38Б/1449 від 30.07.2024 на суму 30541715,10 грн., №38Б/14461 від 31.07.2024 на суму 8614329,90 грн.

Претензією №11/2-9282 від 07.08.2024 позивач вимагав від відповідача сплатити штрафні санкції. У відповідь на яку останній листом №13/08-2024 від 13.08.2024 повідомив про настання форс-мажорних обставин.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач усупереч умовам Договору не здійснив поставку товару у строк, визначений умовами договору. Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» на його користь пеню у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_12

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що неможливість своєчасної поставки виникла внаслідок відсутності запчастин для ІНФОРМАЦІЯ_17, що підтверджується висновком про істотну зміну обставин. Крім того, штраф нараховується у строк понад 30 календарних днів, а тому прострочення відповідача відсутнє.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_5" не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_1 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_1 відповідач поставив товар, а позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується актами приймання - передачі товару №38Б/1449 від 30.07.2024 на суму 30541715,10 грн., №38Б/14461 від 31.07.2024 на суму 8614329,90 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

Специфікацією до державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_1 сторони узгодили найменування товару, кількість, ціну, загальну вартість у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_11., строк поставки товару 30.06.2024.

Відповідно до п.3.5 контракту право власності, ризики втрат від випадкового знищення та пошкодження Товару і контроль над Товаром переходять від Виконавця безпосередньо до отримувача в день підписання Замовником та уповноваженим представником отримувача Акту приймання-передачі ІНФОРМАЦІЯ_9, за формою згідно з додатком 23 до Інструкції з обліку ІНФОРМАЦІЯ_9 у ІНФОРМАЦІЯ_10, затвердженою наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.08.2017 р. Nє 440 (далі - Акт приймання-передачі ІНФОРМАЦІЯ_9), про що Замовник офіційно повідомляє Виконавця.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи умови державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_1 відповідач повинен був здійснити поставку товару на загальну суму в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_11. у строк по 01.07.2024, оскільки відповідно до ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, в порушення умов державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_1, відповідач здійснив поставку товару на суму в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_13.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Із наведених приписів законодавства вбачається, що форс-мажорні обставини можуть не лише унеможливлювати виконання зобов`язання в цілому, а й обумовлювати неналежне виконання зобов`язання, в тому числі прострочення його виконання.

Згідно з п.7.8 контракту сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Контрактом, якщо це невиконання або неналежне виконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно з п.7.9 контракту під обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) розуміються надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно виливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами Контракту, обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Дія таких обставин може бути викликана: винятковими погодними умовами і стихійним лихом (епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо);

непередбаченими обставинами, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника, в тому числі, але не виключно: збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, обмеження комендантської години,

експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту тощо;

умовами, регламентованими відповідними рішеннями та актами державних органів влади, тощо.

Вищезазначений перелік обставин не є вичерпним.

Не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти. недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Відповідно до п.7.10 контракту у разі виникнення та у максимально короткий час (не пізніше 5 календарних днів) після виникнення причин, що призвели до форс-мажорних обставин, постраждала Сторона повинна у письмовому вигляді з детальним описом ситуації проінформувати іншу Сторону про такі обставини або причини, якщо в силу дії таких причин постраждала Сторона частково або повністю неспроможна виконувати свої обов`язки і зобов`язання за Контрактом.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої розділом 7 цього Контракту, навіть при наявності відповідного сертифікату, який видається Торгово-промисловою палатою України.

Верховний Суд аналізував окремі аспекти, пов`язані з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), зокрема щодо тягаря доказування наявності непереборної сили, предмета (обсягу) доказування, відсутності у форс-мажорних обставин преюдиційного характеру, повідомлення іншої сторони про форс-мажор, наслідків неповідомлення або несвоєчасності такого повідомлення.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (аналогічний висновок викладено в пункті 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 в справі №904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

При цьому в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).

У постанові від 22.06.2022 у справі №904/5328/21 Верховний Суд зазначив, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Листом №07/06/24.5 від 07.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» повідомило позивача на офіційну електронну пошту, що не зможе виконати поставку товару у повному обсязі до 30.06.2024 з причин, що від нього не залежать, а тому просив позивача внести зміни до контракту.

Листом №14/06/24.1 від 14.06.2024 відповідач повідомив позивача на офіційну електронну пошту про настання істотної зміни обставин відповідно до п.7.12 контракту, а також листом на поштову адресу позивача, що підтверджується копією накладної Нової пошти.

Листом №20/06-2024-11 від 20.06.2024 відповідач надіслав на адресу позивача сертифікат ТПП.

Як убачається з висновку №1494/1.5-7.1 від 19.06.2024 про істотну зміну обставин, виданого Торгово-промисловою палатою України, ним підтверджено настання істотної зміни обставин за Державним контрактом НОМЕР_1 року, пов`язаної із обмеженням поставки квадрокоптерів ІНФОРМАЦІЯ_14) у травні-червні 2024 року виробником ІНФОРМАЦІЯ_15 - компанією ІНФОРМАЦІЯ_16 що пов`язано з певною нестачею запчастин для цієї моделі ІНФОРМАЦІЯ_17, про що повідомив 10.06.2024 року продавець за зовнішньоекономічним контрактом Nє НОМЕР_3 - компанія ІНФОРМАЦІЯ_18). Та поставки у великих обсягах (ІНФОРМАЦІЯ_19 та більше, що визначається виробником ІНФОРМАЦІЯ_15 ІНФОРМАЦІЯ_20) плануються з 30 червня 2024 року і гарантуються продавцем ІНФОРМАЦІЯ_21. do 20.07.2024. Однак це, у свою чергу, унеможливлює виконання зобов`язань з поставки товару за Державним контрактом НОМЕР_1 року, укладеним ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» з Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_22 «ІНФОРМАЦІЯ_5», у визначені в ньому строки. У зв`язку з настанням істотної зміни обставин згідно зі ст. 652 ЦК України виконавець, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», має право на перегляд та внесення змін до умов Державного контракту НОМЕР_4 за зверненням до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_22 «ІНФОРМАЦІЯ_5» щодо перенесення строків поставки товару до 30.07.2024р.

Пунктом 2.1. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 р. № 44(5) (далі - Регламент) встановлено, що його затверджено на підставі Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (зі змінами), що визначає компетенцію ТПП України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат як єдиних органів із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в Україні і встановлює перелік обставин форс-мажору (обставин непереборної сили).

Відповідно до п. 3.1. Регламенту сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом.

Відповідно до п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Таким чином, Торгово-промислова палата України у своїй діяльності повинна керуватись виключно Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні», іншими законами, нормативно-правовими актами та своїм Статутом.

Із наведених норм випливає, що Торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати мають право посвідчувати форс-мажорні обставини виключно шляхом видачі сертифікату (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

За таких підстав, суд зазначає, що висновок №1494/1.5-7.1 від 19.06.2024 про істотну зміну обставин був виданий Торгово-промисловою палатою України в межах наданих їй повноважень, визначених Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні», який посвідчує настання істотної зміни обставин.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 913/308/23 сформульовано такі правові висновки: 1) неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин; 2) перед тим як з`ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з`ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин; 3) форс-мажор не звільняє сторони договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду також детально виснував про те, що: 1) потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифіката; 2) саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору; 3) водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор), тобто про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі.

У постанові від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22 Верховний Суд наголосив на тому, що суд повинен дослідити своєчасність повідомлення стороною про виникнення форс-мажорних обставин.

Відповідно до п.7.10 контракту у разі виникнення та у максимально короткий час (не пізніше 5 календарних днів) після виникнення причин, що призвели до форс-мажорних обставин, постраждала Сторона повинна у письмовому вигляді з детальним описом ситуації проінформувати іншу Сторону про такі обставини або причини, якщо в силу дії таких причин постраждала Сторона частково або повністю неспроможна виконувати свої обов`язки і зобов`язання за Контрактом.

Судом установлено, що у передбачений державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів для потреб ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_1 строк відповідач повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин, про що також не заперечував позивач у поданих заявах по суті спору.

У справі від 13.09.2023 № 910/8741/22 Верховний Суд зазначив про те, що: "… форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою статтею 611 ЦК України та статтею 217 ГК України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 ЦК України та статтею 218 ГК України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого частиною другою статті 625 ЦК України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми".

У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2024 у справі № 686/16312/22 зазначено, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору. Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі договору.

З огляду на викладене, висновок №1494/1.5-7.1 від 19.06.2024 про істотну зміну обставин, виданий Торгово-промисловою палатою України, є належним, у розумінні процесуального закону, доказом на підтвердження виникнення істотної зміни обставин внаслідок настання форс-мажорних обставин, що свідчить про об`єктивну неможливість виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» прийнятих на себе зобов`язань за державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів для потреб ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_1.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.07.2024 р. по 31.07.2024 р. у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_23

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно норми ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК)

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

При цьому суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Пунктом 7.2 контракту передбачено, що у разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов`язання з 01.07.2024 р. по 31.07.2024 р. у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_24. вважає, що ця частина позовних вимог не підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки під час розгляду справи відповідачем доведено суду належними та допустимими доказами на підтвердження об`єктивної неможливості виконання прийнятих на себе зобов`язань за Контрактом внаслідок існування обставин непереборної сили.

Суд, перевіривши розрахунок 7% штрафу у розмірі 600 600 грн. 69 коп. на підставі п.7.2 Державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб ІНФОРМАЦІЯ_6 НОМЕР_1, прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Так, судом встановлено, що відповідач повинен був здійснити поставку товару на загальну суму в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_11. у строк по 01.07.2024, оскільки відповідно до ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

На виконання умов вказаного контракту відповідач здійснив поставку товару у повному обсязі у строк по 31.07.2024, що становить 30 календарних днів прострочення з поставки товару. В той же час, нарахування штрафу здійснюється за прострочення поставки понад тридцять днів, тобто починаючи з 31 дня прострочення поставки, що в даному випадку відповідачем допущено не було, а тому відповідальність не настає.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_5" до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_3» про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_4 є недоведеними та задоволенню не підлягають у повному обсязі. При цьому, судом не досліджується клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, у зв`язку з відмовою позову по суті.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 19.11.2024.

Суддя А.І. Привалов