Постанова

від 04.02.2025 по справі 910/10408/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2025 р. Справа№ 910/10408/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Онищенко О.А. - адвокат, посвідчення № 21/1423;

від відповідача: Моргун А.К. - адвокат, посвідчення № 3123;

за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 (повний текст - 19.11.2024)

у справі № 910/10408/24 (суддя - Привалов А.І.)

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ДЖІ ПОН"

про стягнення 1 740 181,99 грн

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ДЖІ ПОН" про стягнення 1 740 181,99 грн (з яких 1 139 581,30 грн пені за період з 01.07.2024 по 29.07.2024 та 600 600,69 грн - 7% штрафу).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони №21/2-208-VDK-24 від 03.05.2024, у зв`язку з чим відповідачу нараховані штрафні санкції.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕН ДЖІ ПОН» про стягнення 1 740 181,99 грн. є недоведеними та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" 26.11.2024 (через Електронний суд) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 27.11.2024), в якій просило прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Розгляд справи здійснювати в закритому судовому засіданні. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 по справі № 910/10408/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕН ДЖІ ПОН» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» грошові кошти за Державним контрактом від 03.05.2024 №21/2-208-VDK-24, в розмірі 1740 181,99 грн, з яких: 1 139 581,30 грн - пені та 600 600,69 грн - штрафу. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕН ДЖІ ПОН» на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 31 323,27 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 було, зокрема, задоволено клопотання скаржника про розгляд справи в закритому судовому засіданні; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/10408/24, розгляд якої призначено на 21.01.2025.

11.12.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі, який було прийнято судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України.

24.01.2025 від відповідача також надійшли письмові пояснення у даній справі.

27.01.2025 від Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" надано правові висновки Верховного Суду, зокрема, постанова від 04.09.2024 у справі № 910/5550/23.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, з метою забезпечення рівності сторін, враховуючи узгодження сторонами продовження строку розгляду апеляційної скарги, з урахуванням дії воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Апелянт вважає що судом першої інстанції не повністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Так, у поданій апеляційній скарзі скаржник посилається, зокрема, на висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, відповідно до яких, крім дослідження доказів, що підтверджують виникнення форс-мажорних обставин, слід встановити зміст спірних правовідносин, виходячи зі умов та зобов`язань, передбачених договором, а також дій вчинених з його виконання; повідомлення/неповідомлення сторони договору про неможливість виконання умов договору; дотримання порядку такого повідомлення, передбаченого договором: причини такого невиконання; взаємозв`язок наведених причин невиконання (неповного виконання) обов`язку щодо поставки товару з умовами договору щодо їх предмета та об`єкта; наявність/відсутність підстав для стягнення грошових коштів з урахуванням положень договору та їх розмір.

Окрім цього, апелянт зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції з посиланням на сертифікат про настання форс-мажорних обставин. Так, за доводами апелянта, відповідач у жодному листі, надісланому на адресу позивача, а також в жодній процесуальній заяві по даній справі не посилався на настання форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення від відповідальності. Матеріали справи не містять жодного сертифікату настання форс-мажорних обставин, виданого ТПП України. Тому, очевидним є той факт, що за умови відсутності посилань відповідача на настання форс-мажорних обставин, позивач в заявах по суті не заперечував проти неіснуючих обставин.

За доводами скаржника, суд першої інстанції внаслідок неповного та всебічного дослідження доказів по справі, а також правовідносин сторін за державним контрактом, в рішенні хибно ототожнив такі поняття як: «настання форс-мажорних обставин» та «істотна зміна обставин», «сертифікат про настання форс-мажорних обставин виданий ТТ України» та «висновок про істотну зміну обставин виданий ТТП України». Вказані висновки суду першої інстанції, на думку апелянта, є помилковими та такими, що були взяті за основу прийняття помилкового рішення у даній справі.

А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції - скасувати, задовольнивши позовні вимоги повністю.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому відзиві відповідач зазначив про неможливість своєчасної поставки виробником дронів - компанією SZ DJI TECHNOLOGY CO. LTD, у зв`язку з певною нестачею запчастин для цієї моделі квадрокоптера, призвела до неможливості виконання зобов`язань виконавцем у строк, встановлений Державним контрактом з незалежних від виконавця причин.

Окрім цього, на думку відповідача, суд першої інстанції вірно та у повному обсязі встановив зміст спірних правовідносин, надав вірну та належну оцінку доказам та аргументам відповідача, зокрема, щодо підстав невчасного виконання відповідачем зобов`язань за державним контрактом № 21/2-208-VDK-24 від 03.05.2024, про що і йдеться в вищезазначених постановах Верховного Суду.

За доводами відповідача, поставка товару сталось внаслідок зміни істотних обставин, а не з вини ТОВ «Ен Джі Пон», оскільки останнім було вжито всіх можливих від нього заходів щодо належного виконання цього контракту та у передбачений державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони №21/2-208-VDK-24 від 03.05.2024 повідомлено позивача про виникнення таких обставин, про що також не заперечував позивач у поданих заявах по суті спору.

Таким чином, відповідач вважає, що суд першої інстанції вірно та всебічно дослідив обставини справи, взяв до уваги саме зміст спірних правовідносин, виходячи зі умов та зобов`язань, передбачених договором, а також дій, вчинених з його виконання; повідомлення сторони договору про неможливість виконання умов договору; дотримання порядку такого повідомлення, передбаченого договором: причини такого невиконання; взаємозв`язок наведених причин з умовами договору щодо його предмета та об`єкта; відсутність підстав для стягнення грошових коштів з урахуванням положень договору і їх розмір та прийняв обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог скаржника.

Отже, з урахуванням того, що сторони контракту передбачили можливість зміни істотних обставин у самому контракті, відповідач, окрім іншого, вчинив усі необхідні дії для підтвердження настання істотних обставин, отримавши висновок ТПП від 19.06.2024 № 1494/1.5-71. Сторона вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.05.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕН ДЖІ ПОН» (виконавець) було укладено державний контракт на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони №21/2-208-VDK-24, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього контракту товари для потреб безпеки і оборони (далі - товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в специфікації товарів (додаток І до контракту) (далі - специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник - прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим контрактом. Комплектність товару наведено в додатку 2 до контракту.

Згідно з п.2.2 контракту загальна вартість (ціна) товару за цим контрактом становить 39 000 045,00 (тридцять дев`ять мільйонів сорок п`ять) гривень 00 коп. Сторони визнають та підтверджують, що згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України операції з постачання товару за цим Контрактом звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Обсяг фінансування та бюджетні зобов`язання визначаються шляхом укладання додаткової угоди до цього Контракту у встановленому законодавством порядку.

Товар поставляється виконавцем відповідно до умов DDP Україна, місце знаходження отримувача, визначеного державним замовником, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2020 року. Точне місце поставки буде повідомлено Замовником виконавцю не менше ніж за 3 (три) робочих дні до планової дати поставки. Сторони погодили, що товар може поставлятися партіями. Розмір кожної партії виконавець погоджує завчасно із замовником до початку відвантаження. (п.3.2 контракту)

Згідно з п. 3.4 контракту датою виконання виконавцем зобов`язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару за контрактом.

Відповідно до п.3.5 контракту право власності, ризики втрат від випадкового знищення та пошкодження товару і контроль над товаром переходять від виконавця безпосередньо до отримувача в день підписання замовником та уповноваженим представником отримувача акту приймання-передачі військового майна, за формою згідно з додатком 23 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 р. № 440 (далі - акт приймання-передачі військового майна), про що замовник офіційно повідомляє виконавця.

Виконавець зобов`язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеному в специфікації. акт приймання-передачі військового майна, що підписується замовником та отримувачем, та акт приймання-передачі товару за контрактом, підписуються одночасно в місці передачі товару. Видаткова накладна, акт приймання-передачі та/або інший документ, який підтверджує факт передачі товару виконавцем, в обов`язковому порядку має містити код УКТЗЕД для кожного найменування товару (п.4.1 контракту).

Пунктом 7.2 контракту передбачено, що у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з п. 7.8 контракту сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим контрактом, якщо це невиконання або неналежне виконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно з п. 7.9 контракту, під обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) розуміються надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно виливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами контракту, обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Дія таких обставин може бути викликана: винятковими погодними умовами і стихійним лихом (епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо); непередбаченими обставинами, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника, в тому числі, але не виключно: збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, обмеження комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту тощо; умовами, регламентованими відповідними рішеннями та актами державних органів влади, тощо. Вищезазначений перелік обставин не є вичерпним.

Не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти. недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Відповідно до п. 7.10 контракту у разі виникнення та у максимально короткий час (не пізніше 5 календарних днів) після виникнення причин, що призвели до форс-мажорних обставин, постраждала сторона повинна у письмовому вигляді з детальним описом ситуації проінформувати іншу сторону про такі обставини або причини, якщо в силу дії таких причин постраждала сторона частково або повністю неспроможна виконувати свої обов`язки і зобов`язання за контрактом.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) сторона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої розділом 7 цього контракту, навіть при наявності відповідного сертифікату, який видається Торгово-промисловою палатою України.

Специфікацією до державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони №21/2-208-VDK-24 від 03.05.2024 сторони узгодили найменування товару, кількість, ціну, загальну вартість у розмірі 39000045 грн., строк поставки товару 30.06.2024.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони №21/2-208-VDK-24 від 03.05.2024 відповідач поставив товар, а позивач, в свою чергу, прийняв вказаний товар, що підтверджується актами приймання-передачі товару №38Б/1449 від 30.07.2024 на суму 30541715,10 грн., №38Б/14461 від 31.07.2024 на суму 8614329,90 грн.

Претензією №11/2-9282 від 07.08.2024 позивач вимагав від відповідача сплатити штрафні санкції. У відповідь на яку останній листом №13/08-2024 від 13.08.2024 повідомив про настання форс-мажорних обставин.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. У відповідності до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Як передбачено ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення строків поставки товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 139 581,30 грн пені за період з 01.07.2024 по 29.07.2024 та 600 600,69 грн - 7% штрафу на підставі п. 7.2 укладеного договору.

Щодо стягнення 600 600,69 грн 7% штрафу на підставі п. 7.2 укладеного договору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, специфікацією до державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони №21/2-208-VDK-24 від 03.05.2024 сторони узгодили найменування товару, кількість, ціну, загальну вартість у розмірі 39000045 грн., строк поставки товару - 30.06.2024.

Відповідно до п.3.5 контракту право власності, ризики втрат від випадкового знищення та пошкодження товару і контроль над товаром переходять від виконавця безпосередньо до отримувача в день підписання замовником та уповноваженим представником отримувача акту приймання-передачі військового майна, за формою згідно з додатком 23 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440 (далі - акт приймання-передачі військового майна), про що замовник офіційно повідомляє виконавця.

Разом з цим, в порушення умов державного контракту на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони №21/2-208-VDK-24 від 03.05.2024, відповідач здійснив поставку товару на суму в розмірі 30 541 715,10 грн. - 30.07.2024, а на суму в розмірі 8 614 329,90 грн - 31.07.2024.

Пунктом 7.2 контракту передбачено, що у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Так, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про необхідність скасування рішення в частині відмови в стягненні штрафу та погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач повинен був здійснити поставку товару на загальну суму в розмірі 39000045 грн. у строк по 01.07.2024. Відповідно, суд першої інстанції правильно застосував норму - ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

На виконання умов вказаного контракту відповідач здійснив поставку товару у повному обсязі у строк по 31.07.2024, що становить 30 календарних днів прострочення з поставки товару. В той же час, нарахування штрафу здійснюється за прострочення поставки понад тридцять днів, тобто, починаючи з 31 дня прострочення поставки, що в даному випадку відповідачем допущено не було. А тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині. Таким чином, доводи скаржника в цій частині не відповідають обставинам справи, а відповідно, відсутні підстави для застосування відповідної норми матеріального права по стягненню штрафу.

Водночас, щодо нарахованої позивачем пені за загальний період прострочки з 01.07.2024 по 31.07.2024 у розмірі 1139581 грн. 30 коп., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Щодо доводів відповідача про наявність обставин непереборної сили, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Узагальнюючими обставинами непереборної сили є їх об`єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин. До таких обставин відносяться перш за все природні та техногенні явища катастрофічного характеру (землетрус, повінь, пожежі тощо), а також соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо).

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20)..

Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Виходячи з аналізу статті 218 Господарського кодексу України звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов`язань.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Так, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і під час їх виникнення сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

При цьому доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести не тільки наявність таких обставин, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності обставин непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та в сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката Торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Відповідно до пункту 7.8. - 7.9. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України.

Так, на підтвердження факту настання обставин непереборної сили відповідачем було надано висновок (довідка) Торгово-промислової палати від 19.06.2024 № 1494/1.5-7.1 про істотну зміну обставин за нормами статті 652 ЦК України.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що приймає доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що судом першої інстанції помилково в рішенні було ототожнено висновок ТПП про істотну зміну обставин за нормами статті 652 ЦК України та сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Водночас, згідно умов договору для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати позивачу саме сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) разом із відповідним повідомленням у строк, передбачений умовами договору. Тоді як матеріали справи вказаного сертифікату не містять.

В цій частині суд апеляційної інстанції встановив, що в останньому абзаці поданого висновку (довідки)) Торгово-промислової палати від 19.06.2024 № 1494/1.5-7.1 про істотну зміну обставин було зазначено: «У зв?язку з настанням істотної зміни обставин згідно зі ст. 652 ЦК України виконавець, ТОВ «ЕН ДЖІ ПОН», має право на перегляд та внесення змін до умов державного контракту № 21/2-208-VDK-24 від 03.05.2024 за зверненням до Державного підприємства Міністерства закупівель» щодо перенесення строків оборони «Агенція оборонних поставки товару до 30.07.2024».

Таким чином, вказаний висновок може бути підставою для внесення змін до умов державного контракту № 21/2-208-VDK-24 від 03.05.2024, однак не засвідчує настання форс-мажорних обставин, як помилково зазначив суд першої інстанції.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем до суду першої інстанції подавалось клопотання про зменшення розміру неустойки. Вказане клопотання мотивоване тим, що з огляду на специфічний характер поставленого товару, а також, наявність військового стану у країні - прострочення поставки на 29 днів є незначним терміном. Окрім цього, відповідач зазначив, що ним було вчинено усі належні дії задля повідомлення позивача про можливе затримання поставки з причин, які не залежать від відповідача, а також, задля якнайшвидшої поставки товару позивачу. Так, при виконанні контракту, ним було дотримано умов пункту 4.2 контракту, і повідомлено позивача листом № 07/06/24.5 від 07.06.2024 (поштою та електронною поштою) щодо можливого порушення строків поставки з незалежних від відповідача причин. Так, постачальник відповідача виконання зобов`язання щодо вчасної поставки товару, що є предметом закупівлі, затримує через логістичні проблеми та дефіцит запчастин у безпосереднього виробника товару - SZ DJI TECHNOLOGY CO., LTD. Також відповідач зазначив, що ТОВ «ЕН ДЖІ ПОН» та Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» плідно та добросовісно співпрацюють вже тривалий час. За період співпраці було укладено 9 контрактів на 2 300 комплектів БпАК на загальну суму 299 530 965,00 грн, які всі виконано в повному обсязі. А тому відповідач просив зменшити розмір неустойки на 95 %.

Водночас висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність і розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України), а також принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В цій частині суд апеляційної інстанції враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у cправі № 910/12377/22, відповідно до якої Верховний Суд виснував про те, що, реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, установлених у кожній справі, і на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто суди повинні досліджувати конкретні обставини справи у контексті ступеню виконання договірних зобов`язань, майнового стану сторін тощо. Крім того, вказаній справі суд не робив висновків, які би певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду в питаннях зменшення розміру пені так, щоби лише один з варіантів реалізації розсуду суду можна було би вважати правильним.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що враховує як доводи скаржника, так і відповідача про причини несвоєчасної поставки товару, дії самого відповідача щодо повідомлення позивача про настання обставин, які зумовлюють несвоєчасне виконання зобов`язань, незначний строк такого порушення.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, неправильно застосував норму матеріального права (617 ЦК України) і не розглядав доводи відповідача про зменшення розміру неустойки, тоді як суд апеляційної інстанції частково погоджується з доводами сторони на підставі ст. 233 ГК України та частини третьої ст. 551 ЦК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що з урахуванням поведінки сторін, а також відсутністю доказів в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України заподіяння збитків позивачу, застосовуючи положення статей, якими передбачена можливість зменшення розміру штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції (частково враховуючи доводи скаржника, заперечення відповідача), оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази у сукупності, визначив, що такі обставини є достатніми для часткового зменшення заявлених до стягнення позивачем штрафних санкції, а саме до 500 000,00 грн (із заявлених 1 139 581 грн. 30 коп) пені. А тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення пені у розмірі 500 000,00 грн. Тоді як рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає частковому скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України з урахуванням нового рішення про часткове задоволення позову.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає про нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування судового рішення частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині (стягнення 500 000,00 грн пені) про задоволення позову на підставі ст. 277 ГПК України.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/10408/24 та ухвалення нового рішення в оскаржуваній частині - про часткове задоволення позову про стягнення 500 000,00 грн. пені з новим розподілом судових витрат.

9. Судові витрати

Згідно з положеннями ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог за результатами розгляду апеляційної скарги, з відповідача за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає (пропорційно задоволеним вимогам) стягненню судовий збір у розмірі 16 500 грн (7 500,00 грн - за розгляд справи в суді першої інстанції та 9 000,00 грн - за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (з урахуванням подання апеляційної скарги через Електронний суд).

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275-277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/10408/24 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/10408/24 в частині відмови у стягненні 500 000,00 грн пені та в частині розподілу судового збору - скасувати, задовольнивши позов в цій частині з новим розподілом судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ДЖІ ПОН" (03148, м.Київ, бульвар Кольцова 14-Д, офіс 610, ідентифікаційний код 40130713) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м.Київ, вул. Автозаводська 2, ідентифікаційний код 44725823) 500 000 (п`ятсот тисяч) грн пені.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 910/10408/24 - залишити без змін, а апеляційну скаргу в решті - без задоволення.

4. Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕН ДЖІ ПОН" (03148, м.Київ, бульвар Кольцова 14-Д, офіс 610, ідентифікаційний код 40130713) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м.Київ, вул. Автозаводська 2, ідентифікаційний код 44725823) 16 500 (шістнадцять тисяч п`ятсот) грн судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

5. Видачу наказів доручити суду першої інстанції.

6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.02.2025.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім