Рішення

від 18.11.2024 по справі 910/9653/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2024Справа № 910/9653/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стан комплект"

про стягнення 829 132, 26 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стан комплект"(далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 829 132, 26 грн., з яких: 498 600, 66 грн - пені та 330 531, 60 грн - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 01-000315-23/1 від 13.09.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, зокрема встановлено відповідачу строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі заяви з обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Крім того, судом повідомлено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

22.08.2024 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Стан комплект" на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що позивачем у позовній заяві не враховано, що укладення додаткової угоди № 1 від 11.01.2024 було зумовлено істотними змінами обставин - неможливістю контрагентом відповідача вчасно відвантажити продукцію за договором. Також, відповідачем наведено власний контррозрахунок розміру неустойки (пені та штрафу), у зв`язку з чим відповідач просить суд задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача на користь позивача 219 396, 42 грн неустойки в розмірі 0,1 % за прострочення поставки товару за договором № 01-000315-23/1 від 13.09.2023.

29.08.2024 до суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву, в якій позивач, зокрема зазначає, що здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу за несвоєчасно поставлений товар є правомірним, на підставі дат отримання позивачем товару вказаних у видаткових накладних, тому контррозрахунок відповідача не відповідає датам отримання товару позивачем, періоди прострочення (дні) вказані відповідачем невірно. Крім того, позивач просить суд продовжити позивачу процесуальний строк для подання відповіді на відзив до дня фактичного його подання позивачем до суду.

Розглянувши заявлене позивачем клопотання про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

При цьому, суд зазначає, що ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачає продовження процесуального строку встановленого судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, проте у даному випадку позивачем було подано відповідне клопотання про продовження встановленого судом строку на усунення недоліків після закінчення встановленого судом строку.

Як вбачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву було отримано позивачем 22.08.2022 згідно квитанції № 1569585 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету, тож позивач повинен був подати відповідь на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позовну заяву, тобто у строк до 27.08.2024 (включно), проте відповідь на відзив сформовано позивачем в системі «Електронний суд» 28.08.2024 та отримано судом 29.08.2024.

Тож, враховуючи що позивачем фактично пропущено строк на подання відповіді на відзив на один день, в свою чергу відповідачем вже подано заперечення на вказану відповідь на відзив, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, необхідність дослідження всіх обставин справи, суд вважає за можливе розцінити клопотання позивача, як клопотання про поновлення процесуального строку та, відповідно, поновлює Приватному акціонерному товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" строк для подання відповіді на відзив.

02.09.2024 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, в яких відповідач, зокрема зазначає, що юридично некоректно вважати датою поставки товару момент, коли товар розвантажено та оприбутковано на складі, а не в момент, визначений ІНКОТЕРМС-2010, - коли товар готовий до розвантаження.

06.09.2024 до суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких він зокрема зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором не поставив позивачу товар у встановлений строк (до 26.02.2024), а тому позивачем нараховані відповідачу штрафні санкції. При цьому, як вказує позивач, в таблиці розрахунку штрафних санкцій ним зазначено вартість товару, позивач не повинен зазначати номера видаткових накладних, тому що саме від вартості товару здійснюється розрахунок пені, штрафу, передбаченому умовами договору.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2023 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стан комплект" (далі - постачальник) укладено договір поставки № 01-000315-23/1, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити товар в асортименті, кількості і за цінами, визначеними в додатку № 1 до договору (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти належним чином поставлений товар та оплатити його на умовах договору.

Предмет закупівлі (за (ДК 021:2015): 31160000-5 Частини електродвигунів, генераторів і трансформаторів Високовольтні вводи Лот №1 Високовольтні вводи Uн.р.= 126 кВ, 172 кВ, 363 кВ для трансформаторів (ДК 021:2015 31160000-5 Частини електродвигунів, генераторів і трансформаторів).

Відповідно до п. 2.4. договору (в редакції додаткової угоди №1), ціна договору становить 10 907 900, 00 грн, крім того ПДВ - 2 181 580, 00 грн, всього з ПДВ - 13 089 480, 00 грн.

Згідно п. 3.3. договору, покупець здійснює оплату на наступних умовах:

3.3.1. Аванс не більше 80 % від загальної вартості товару протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунку (після набрання договором чинності).

3.3.2.Подальша оплата за товар здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів з дати підписання одержувачем (уповноваженим представником покупця) видаткової накладної.

За умовами . 4.1. договору (в редакції додаткової угоди №1), постачальник зобов`язаний поставити Товар Одержувачу(ам) (уповноваженому представнику покупця) з дати укладення договору до 26.02.2024, в кількості, за адресою (місцем) поставки товару та графіком поставки згідно з Додатком № 1 до Договору на умовах DDP в редакції «Інкотермс 2010». Одержувачі Товару за цим Договором зазначені в Додатку №1 до Договору: У разі виробничої необхідності Покупець має право змінити Одержувача Товару та місце поставки, про що Покупець повідомляє Постачальника листом, в якому зазначається, зокрема, дата та номер Договору, перелік номенклатури (асортимент) товару, кількість товару, що підлягає поставці, адреса поставки, факс та/або e-mail Покупця, спосіб підтвердження отримання листа та інші відомості у разі необхідності.

Пунктом 4.9. договору передбачено, що датою поставки (передачі) товару визнається дата підписання одержувачем (уповноваженим представником покупця) видаткової накладної. З дати підписання одержувачем (уповноваженим представником покупця) видаткової накладної до нього переходить право власності на товар, ризик випадкового знищення або випадкового його пошкодження.

Відповідно до п. 7.3. договору, за порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, строк поставки якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 20.05.2024, а в частині оплати за поставлений товар та виконання гарантійних зобов`язань на товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань (п. 11.1. договору).

Додатком до договору поставки № 01-000315-23/1 від 13.09.2023 є специфікація, в якій сторони визначили найменування, кількість, вартість товару, загальні вимоги до товару, технічні характеристики товару та адреси поставки.

Так, позивачем відповідно до умов договору, а саме п. 3.3.1. договору, було перераховано на користь позивача аванс 80 % від загальної вартості товару у сумі 11 022 720, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № АУ_6179 від 22.09.2023.

Тож, відповідно до умов договору відповідач зобов`язаний був поставити товар визначений у специфікації у строк до 26.02.2024 (включно).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з березня по квітень 2024 відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 13 089 480, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 55 від 21.03.2024 на суму 287 280, 00 грн, № 56 від 22.03.2023 на суму 1 518 480, 00 грн, № 57 від 21.03.2024 на суму 3 137 280, 00 грн, № 58 від 22.03.2024 на суму 1 077 300, 00 грн, № 59 від 21.03.2024 на суму 287 280, 00 грн, № 60 від 21.03.2024 на суму 574 560, 00 грн, № 61 від 21.03.2024 на суму 1 772 700, 00 грн, № 87 від 29.04.2024 на суму 1 254 000, 00 грн, № 88 від 29.04.2024 на суму 3 180 600, 00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печаткою постачальника.

В свою чергу, 20.05.2024 позивачем було перераховано відповідачу решту вартості поставленого товару, що підтверджується платіжною інструкцією № АУ_3075 на суму 2 066 760, 00 грн.

Тож, за поставлений товар позивач розрахувався у повному обсязі.

Так, позивач звернувся до відповідача з претензію №0129587 від 16.05.2024, в якій у зв`язку із порушенням строків поставки товару, просив відповідача сплатити суму пені у розмірі 486 060, 66 грн та штраф у розмірі 330 531, 60 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копією фіскального чеку та накладною АТ «Укрпошта» № 0103283673344.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку першої партії товару у визначений договором строк, тобто до 26.02.2024, поставивши товар у період з березня по травень 2024, тому просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 829 132, 26 грн., з яких: 498 600, 66 грн - пені за період з 27.02.2024 по 08.05.2024 та 330 531, 60 грн - штрафу у розмірі 7 % від вартості товару, строк поставки якого порушений.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 01-000315-23/1 від 13.09.2023 суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до умов договору, а саме п. 3.3.1. договору, було перераховано на користь позивача аванс 80 % від загальної вартості товару у сумі 11 022 720, 00 грн, що підтверджується платіжною інстркцією № АУ_6179 від 22.09.2023.

За умовами п. 4.1. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 12.01.2024), постачальник зобов`язаний поставити Товар Одержувачу(ам) (уповноваженому представнику покупця) з дати укладення договору до 26.02.2024, в кількості, за адресою (місцем) поставки товару та графіком поставки згідно з Додатком № 1 до Договору на умовах DDP в редакції «Інкотермс 2010».

Тож, відповідно до умов договору відповідач зобов`язаний був поставити товар визначений у специфікації у строк до 26.02.2024 (включно).

Пунктом 4.9. договору передбачено, що датою поставки (передачі) товару визнається дата підписання одержувачем (уповноваженим представником покупця) видаткової накладної. З дати підписання одержувачем (уповноваженим представником покупця) видаткової накладної до нього переходить право власності на товар, ризик випадкового знищення або випадкового його пошкодження.

Як зазначено судом вище, у період з березня по квітень 2024 відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 13 089 480, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 55 від 21.03.2024 на суму 287 280, 00 грн, № 56 від 22.03.2023 на суму 1 518 480, 00 грн, № 57 від 21.03.2024 на суму 3 137 280, 00 грн, № 58 від 22.03.2024 на суму 1 077 300, 00 грн, № 59 від 21.03.2024 на суму 287 280, 00 грн, № 60 від 21.03.2024 на суму 574 560, 00 грн, № 61 від 21.03.2024 на суму 1 772 700, 00 грн, № 87 від 29.04.2024 на суму 1 254 000, 00 грн, № 88 від 29.04.2024 на суму 3 180 600, 00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печаткою постачальника.

Таким чином, постачальником здійснено поставку товару на загальну суму 13 089 480, 00 грн з порушенням строку визначеного у договорі та погодженого сторонами.

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, суд не приймає їх до розгляду, з огляду на наступне.

Як встановлено статтею 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, частиною 1-2 статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідач у відзиві вказує на істотну зміну обставин - неможливістю контрагентом відповідача вчасно відвантажити продукцію за договором, що вплинуло на строки поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано висновок Торгово-промислової палати України від 03.01.2024 № 3730/1.5-7-1 про істотну зміну обставин, в якому зазначено, що у зв`язку з настанням істотної зміни обставин, згідно зі ст. 652 ЦК України постачальник, ТОВ «СТАН КОМПЛЕКТ», має право звертатися до ПрАТ «НЕК «Укренерго» про перегляд та внесення змін до умов договору № 01-000315-23/1 від 13.09.2023 щодо перенесення термінів поставки товару до 26.02.2024».

Тож, 03.01.2024 відповідач звернувся з листом № 3/1 до позивача щодо можливості укладання додаткової угоди щодо перенесення строку поставки та зменшення ціни договору.

Суд зазначає, що у даному випадку позивачем було враховано висновок Торгово-промислової палати України від 03.01.2024 № 3730/1.5-7-1 про істотну зміну обставин та з урахуванням листа відповідача № 3/1 від 03.01.2024 між сторонами було укладено 12.01.2024 додаткову угоду № 1, відповідно до якої сторони виклали пункт 4.1. договору в новій редакції зі строком поставки товару до 26.02.2024.

Тобто, відповідачу було продовжено строк поставки до 26.02.2024, проте останнім поставлено товар лише у період з березня по квітень 2024.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Суд зазначає, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи спірний договір, з урахуванням додаткових угод із строком поставки товару до 26.02.2024 (включно) відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний договором строк.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/14628/17, від 13.06.2018 у справі № 910/17259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/496/18, від 15.08.2018 у справі № 910/21804/17, від 22.05.2019 у справі № 904/1782/19 та від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, як встановлено судом вище, відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару до 26.02.2024 (включно), проте відповідачем було поставлено позивачу товар партіями 21.03.2024 по 29.04.2024, тобто із порушенням погодженого сторонами строку.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 829 132, 26 грн., з яких: 498 600, 66 грн - пені за період з 27.02.2024 по 08.05.2024 та 330 531, 60 грн - штрафу у розмірі 7 % від вартості товару, строк поставки якого порушений.

Відповідно до п. 7.3. договору, за порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, строк поставки якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Отже, сторонами у договорі погоджено, що за порушення строків поставки постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, строк поставки якого порушений, за кожний день прострочення,.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду нарахування пені та, відповідно, у розмірі пені заявленої до стягнення, оскільки позивачем у даному випадку визначено період прострочення виходячи з зазначених у видаткових накладних дат отримання.

Проте, суд зазначає, що такі відмітки «отримано (дата)» на окремих видаткових накладних не дають змоги ідентифікувати особу, яка їх зробила, у даному випадку одержувачів товару, оскілки не містить названу - одержувача, не скріплені підписом та печаткою одержувачів та відсутні будь-які інші документи які можуть підтвердити, що товар був отриманий одержувачем саме у дати нанесені окремо на видаткових накладних, а не у дати складання таких видаткових накладних, враховуючи що відповідно до пункту 4.9. договору датою поставки (передачі) товару визнається дата підписання одержувачем (уповноваженим представником покупця) видаткової накладної.

Відтак, суд вважає, що у дану випадку розрахунок має здійснюватися до дати, що передувала даті поставці товару, оскільки день поставки не враховується у період прострочення.

Тож, за розрахунком суду обгрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 476 603, 22 грн, яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за періоди: з 27.02.2024 по 20.03.2024, з 27.02.2024 по 21.03.2024 та з 27.02.2024 по 28.04.2024, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Крім того, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 7.3 договору, та встановлено, що у розрахунку допущено помилки, оскільки штраф у розмірі 7 % від вартості товару, строк поставки якого порушений нараховується у за прострочення понад тридцять днів, у даному випадку таке прострочення відбулося лише за 2 видатковими накладними № 87 від 29.04.2024 на суму 1 254 000, 00 грн, № 88 від 29.04.2024 на суму 3 180 600, 00 грн, тож за розрахунком суду до стягнення підлягає штраф у розмірі 310 422, 00 грн.

Тож, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стан комплект" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" підлягають стягненню штрафні санкції у розмірі 787 025, 00 грн (476 603, 22 грн + 310 422, 00 грн).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Частинами 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стан комплект" (пр. Бандери Степана, буд. 23, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код - 39264856) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код - 00100227) 476 603 (чотириста сімдесят шість тисяч шістсот три) грн 22 коп. - пені, 310 422 (триста десять тисяч чотириста двадцять дві) грн 00 коп. - штрафу та 9 444 (дев`ять тисяч чотириста сорок чотири) грн 29 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков