Рішення

від 19.11.2024 по справі 914/2441/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2024 Справа № 914/2441/15(914/225/24)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»про:стягнення 2580113 грн. 90 коп. (з яких: 1266735,06 грн. основний борг; 614134,38 грн. пеня; 113794,51 грн. 3% річних; 585449,95 грн. інфляційні)в межах справи:№ 914/2441/15про банкрутство:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»

Суддя:Цікало А. І.

При секретарі:Андріюк В. М.

Представники:

Позивача:не з`явивсяВідповідача:не з`явився

25.01.2024 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 253 від Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» надійшла позовна заява до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про стягнення заборгованості за договором надання послуг з переробки рядового вугілля від 02.10.2020 р. № 02/10/20 у розмірі 2580113 грн. 90 коп. (з яких: 1266735,06 грн. основний борг; 614134,38 грн. пеня; 113794,51 грн. 3% річних; 585449,95 грн. інфляційні).

Ухвалою суду від 30.01.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в межах справи № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія»; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.03.2024 р.

07.02.2024 р. до суду за вх. № 3677/24 від представника відповідача надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи № 914/2441/15(914/225/24) за правилами спрощеного позовного провадження, в якій представник просить суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 05.03.2024 р. задоволено заяву ПАТ «Львівська вугільна компанія» про розгляд справи № 914/2441/15(914/225/24) в порядку загального позовного провадження; ухвалено розгляд справи № 914/2441/15(914/225/24) здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 09.04.2024 р.

14.03.2024 р. до суду за вх. № 7288/24 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

08.04.2024 р. до суду за вх. № 9624/24 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 09.04.2024 р. підготовче засідання відкладено на 21.05.2024 р.

Ухвалою суду від 21.05.2024 р. підготовче засідання відкладено на 25.06.2024 р.

21.06.2024 р. до суду за вх. № 16410/24 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені.

Ухвалою суду від 24.06.2024р. підготовче засідання призначено на 12.09.2024 р.

Ухвалою суду від 12.09.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.10.2024 р.

Ухвалою суду від 15.10.2024 р. розгляд справи відкладено на 14.11.2024 р.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, в судове засідання не з`явились, причин неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до положень ч. 4 та ч. 5 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, рішення підписано без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне:

02.10.2020 р. між Публічним акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія» (замовник, відповідач у справі) та Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» (виконавець, позивач у справі) укладено договір надання послуг з переробки рядового вугілля № 02/10/20 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, виконавець (позивач) зобов`язався надати послуги з переробки рядового вугілля для потреб замовника (відповідача).

Згідно з п. 1.2. Договору, замовник (відповідач) зобов`язується передати рядове вугілля виконавцю (позивачу) на умовах даного договору при доставці залізничним та автомобільним транспортом. Після виконання робіт по переробці рядового вугілля виконавець зобов`язується здати вугільний концентрат станції відправлення залізниці згідно відвантажувальним документам.

Відповідно до п. 1.3. Договору, виконавець зобов`язується прийняти і переробити рядове вугілля: найменування, кількість, марочний склад, якісні показники обумовлюються сторонами щомісячно в специфікаціях, які оформляються окремими додатками і є невід`ємною частиною Договору.

Виконавець зобов`язується відвантажити одержаний вугільний концентрат по реквізитах, вказаним замовником (п. 1.4. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору, ціна збагачення 1 тони рядового вугілля становить 120,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов Договору, протягом жовтеня грудня 2020 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги по переробці та збагаченню рядового вугілля на загальну суму 13323078,00 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі виконаних робіт, а саме:

-Актом від 02.11.2020 р. приймання-передачі виконаних робіт ДП «ВК «Краснолиманська» по переробці і збагаченню рядового вугілля (давальницької сировини) ПАТ «Львівська вугільна компанія» та приймання-передачі збагаченого вугілля за жовтень 2020 року, згідно Договору № 02/01/20 від 02.10.2020 р. на суму 3825450,00 грн. (з ПДВ);

-Актом від 30.11.2020 р. приймання-передачі виконаних робіт ДП «ВК «Краснолиманська» по переробці і збагаченню рядового вугілля (давальницької сировини) ПАТ «Львівська вугільна компанія» та приймання-передачі збагаченого вугілля за листопад 2020 року, згідно Договору № 02/01/20 від 02.10.2020 р. на суму 5731605,60 грн. (з ПДВ);

-Актом від 31.12.2020 р. приймання-передачі виконаних робіт ДП «ВК «Краснолиманська» по переробці і збагаченню рядового вугілля (давальницької сировини) ПАТ «Львівська вугільна компанія» та приймання-передачі збагаченого вугілля за грудень 2020 року, згідно Договору на суму 3766022,40 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 3.1. Договору, оплата послуг із збагачення рядового вугілля проводиться протягом 15 календарних днів з моменту отримання Замовником рахунку від Виконавця, переданого Замовнику на підставі підписаних між Сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт по збагаченню вугілля та приймання-передачі збагаченого вугілля.

Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця або його відокремлених підрозділів (п. 3.2. Договору).

Відповідач частково здійснив оплату за поставлене вугілля на суму 4458003,16 грн., що підтверджується звітом по банківській виписці.

Також, 22.09.2021 р. між позивачем та ТзОВ «ТД «Кархолд» укладено договір про відступлення права вимоги № 22/09/21-1, відповідно до умов якого позивач відступив ТзОВ «ТД «Кархолд» право вимоги до відповідача на суму 7598339,78 грн., яка виникла за договором надання послуг з переробки рядового вугілля № 02/10/20 від 02.10.2020 р.

Враховуючи часткову оплату відповідачем послуг із збагачення рядового вугілля, а також умови договору про відступлення права вимоги, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті послуг із збагачення рядового вугілля за договором надання послуг з переробки рядового вугілля № 02/10/20 від 02.10.2020 р. становить 1266735,06 грн.

За неналежне виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 614134,38 грн., 3% річних у розмірі 113794,51 грн. та інфляційні втрати у розмірі 585449,95 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що оскільки рахунки на оплату послуг за договором не направлялись, претензії щодо оплати послуг не заявлялись, позов про стягнення заборгованості є передчасним. Відповідач вказує, що нарахування пені проведено позивачем поза межами 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України. Також зазначає, що 28.02.2022 р. Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 р. відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022, що є підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань у відповідності до п. 7.1. Договору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги із збагачення рядового вугілля за договором надання послуг з переробки рядового вугілля № 02/10/20 від 02.10.2020 р. становить 1266735,06 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі виконаних робіт та не заперечено відповідачем.

Відповідно до п. 3.1. Договору, оплата послуг із збагачення рядового вугілля проводиться протягом 15 календарних днів з моменту отримання замовником рахунку від учасника, переданого замовнику на підставі підписаних між сторонами актів прийняття-передачі виконаних робіт по збагаченню вугілля та прийняття-передачі збагаченого вугілля.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що відсутність доказів надіслання відповідачу рахунків на оплату свідчить про відсутність обов`язку відповідача оплачувати надані послуги, оскільки факт надання таких послуг та їх вартість підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт. Відсутність рахунків не спростовує факту надання послуг позивачем та прийняття їх відповідачем. Крім того, позивач стверджує, що відповідачем отримано рахунки на оплату в момент підписання актів приймання-передачі виконаних робіт. Відповідач частково здійснив оплату за послуги із збагачення рядового вугілля чим підтвердив настання у нього обов`язку щодо оплати за надані послуги.

Щодо твердження відповідача про те, що введений з 24.02.2022 р. воєнний стан в Україні є форс-мажорною обставиною, що звільняє відповідача від виконання зобов`язань за Договором надання послуг з переробки рядового вугілля № 02/10/20 від 02.10.2020 р., а також від відповідальності за неналежне виконання такого договору, суд зазначає таке.

Саме по собі ведення воєнного стану в Україні, без доведення учасником справи причинно-наслідкового зв`язку між його введенням та неможливістю своєчасного виконання зобов`язань за договором, не свідчить про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань. Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Враховуючи положення п. 3.1. Договору (оплата послуг проводиться протягом 15 календарних днів) та останню дату надання послуг 31.12.2020 р. (акт приймання-передачі виконаних робіт за грудень 2020 року), відповідач зобов`язаний був оплатити позивачу послуги із збагачення рядового вугілля до 15.01.2021 р., тобто до введення в Україні воєнного стану.

Отже, відповідачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між введенням в Україні воєнного стану та неможливістю своєчасного виконання зобов`язань за договором надання послуг з переробки рядового вугілля № 02/10/20 від 02.10.2020 р., оскільки відповідач повинен був виконати зобов`язання за вказаним договором більш ніж за рік до введення воєнного стану в Україні.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання грошового зобов`язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу 113794,51 грн. 3% річних та 585449,95 грн. інфляційних втрат.

Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за період 15.01.2021 р. 12.01.2024 р. на заборгованість у розмірі 1266735,06 грн.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що такі розрахунок є правильним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 113794,51 грн. 3% річних та 585449,95 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6.4. Договору надання послуг з переробки рядового вугілля № 02/10/20 від 02.10.2020 р. встановлено, що при невиконанні п. 3.1. договору замовник сплачує пеню виконавцю в розмірі однієї облікової ставки Національного Банку України від вартості товару за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу 614134,38 грн. пені за період 15.01.2021 р. 12.01.2024 р. на заборгованість у розмірі 1266735,06 грн. виходячи з однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Щодо тверджень відповідача про те, що нарахування пені проведено позивачем поза межами 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, тобто з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 р. № 540-IX, Розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № № 18-22, ст. 144) доповнено пунктом 7 такого змісту: « 7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже строк, визначений ст. 232 Господарського кодексу України, продовжений до 01.07.2023 р.

У даному випадку строк нарахування пені закінчився 01.07.2023 р.

Здійснивши власний розрахунок пені за період 15.01.2021 р. 01.07.2023 р. на заборгованість у розмірі 1266735,06 грн. виходячи з однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, суд зазначає, що розмір пені становить 486755,96 грн.

Отже, позовна вимога в частині стягнення 127378,42 грн. пені задоволенню не підлягає.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням від 21.06.2024 р. про зменшення розміру пені до 41056,10 грн.

Зазначене клопотання обґрунтоване, зокрема, тим, що пеня, 3% річних та інфляційні втрати, що нараховані позивачем, перевищують суму основного боргу. Відповідач перебуває в судовій процедурі банкрутства, що свідчий про важкий фінансовий стан відповідача. У зв`язку із значними пошкодженнями об`єктів теплової генерації через масовані обстріли рф, у відповідача відсутні ринки збуту вугільної продукції, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості із заробітної плати та заборгованості перед бюджетом.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

З аналізу зазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, тобто зменшення розміру неустойки є правом, а не обов`язком суду, та може бути застосоване на розсуд суду за наявності певних умов.

Беручи до уваги доводи відповідача, викладені у клопотанні про зменшення розміру пені, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, враховуючи фінансовий стан відповідача, суд дійшов висновку про можливість частково задоволити клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшити розмір пені яка підлягає стягненню на 20% до 389404,77 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 38764,99 грн. слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог без врахування зменшеного судом розміру пені.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 191, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про стягнення заборгованості за договором надання послуг з переробки рядового вугілля від 02.10.2020 р. № 02/10/20 у розмірі 2580113 грн. 90 коп. (з яких: 1266735,06 грн. основний борг; 614134,38 грн. пеня; 113794,51 грн. 3% річних; 585449,95 грн. інфляційні) задоволити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086; ідентифікаційний код 35879807) на користь Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (вул. Перемоги, буд. 9, м. Родинське, м. Покровськ, Донецька область, 85310; ідентифікаційний код 31599557) 2355384 грн. 29 коп. (з яких: 1266735,06 грн. основний борг; 389404,77 грн. пеня; 113794,51 грн. 3% річних; 585449,95 грн. інфляційні) та 36850 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В задоволенні позову в частині стягнення 224729 грн. 61 коп. пені відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.