Ухвала

від 10.12.2024 по справі 914/2441/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.12.2024 Справа № 914/2441/15(914/3408/21)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія:

про:визнання наказу таким, що не підлягає виконаннюу справі:№ 914/2441/15(914/3408/21)за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТО «Укрресурс»до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»про:стягнення 724887 грн. 22 коп. (з яких: 627300,00 грн. основний борг; 67299,50 грн. інфляційні; 30287,72 грн. 3% річних)

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Андріюк В. М.

Учасники справи у судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 р. у справі № 914/2441/15(914/3408/21) стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТО «Укрресурс» 701701 грн. 86 коп. (з яких: 604600,00 грн. основний борг; 67299,50 грн. інфляційні; 29802,36 грн. 3% річних) та 10525 грн. 36 коп. витрат по сплаті судового збору.

На виконання зазначеного рішення, 21.05.2024 р. Господарським судом Львівської області видано наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТО «Укрресурс» 701701 грн. 86 коп. (з яких: 604600,00 грн. основний борг; 67299,50 грн. інфляційні; 29802,36 грн. 3% річних) та 10525 грн. 36 коп. витрат по сплаті судового збору.

03.12.2024 р. до суду за вх. № 4497/24 від Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» надійшла заява про визнання наказу Господарського суду Львівської області від 21.05.2024 р. у справі № 914/2441/15(914/3408/21) таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 04.12.2024 р. заяву Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про визнання наказу Господарського суду Львівської області від 21.05.2024 р. у справі № 914/2441/15(914/3408/21) таким, що не підлягає виконанню призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.12.2024 р.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання.

Сторони в судове засідання не з`явились, причин неявки не повідомили.

Частиною третьої статті 328 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Заява Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню обґрунтована тим, що ПАТ «Львівська вугільна компанія» отримано заяву ТзОВ «ВТО «Укрресурс» від 22.05.2024 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій ТзОВ «ВТО «Укрресурс» повідомило про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимог ТзОВ «ВТО «Укрресурс», що виникли на підставі договору оренди № 03/01/19 від 03.01.2019 р. та підтверджені рішенням Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 р. у справі № 914/2441/15(914/3408/21) на суму 701701,86 грн. та 10525,36 грн. і частини вимог ПАТ «Львівська вугільна компанія», що виникли на підставі договору оренди № 02/02-18 від 02.02.2018 р. та підтверджені рішенням Господарського суду Львівської області від 30.09.2021 р. у справі № 914/2441/15(914/1182/20) на суму 712227,22 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань визначені у главі 50 розділу першого книги 5 Цивільного кодексу України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання (матеріально-правові підстави).

Згідно зі ст. ст. 202, 203 Господарського кодексу України, зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названих правових норм, залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов`язань між двома особами, де кредитор одного зобов`язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема, можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред`явити до зарахування вимоги за таким зобов`язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов`язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

У межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, слід встановити наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.

У статті 602 Цивільного кодексу України визначено випадки, коли не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема, у випадках, встановлених договором або законом.

При цьому вимоги, які можуть бути зараховані, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого (меншого) зобов`язання.

Суд звертає увагу на те, що важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань.

Вимоги, які зараховуються за заявою ТзОВ «ВТО «Укрресурс» від 22.05.2024 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, підтверджені рішеннями Господарського суду Львівської області від 30.09.2021 р. у справі № 914/2441/15(914/1182/20) та від 09.04.2024 р. у справі № 914/2441/15(914/3408/21). Зазначені рішення набрали законної сили. Строк виконання таких вимог настав.

Відтак, суд дійшов висновку, що заявою ТзОВ «ВТО «Укрресурс» від 22.05.2024 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог не було порушено жодних вимог, встановлених статтями 203 і 601 ЦК України.

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Зазначений Закон не містить заборони щодо можливості виконання судового рішення шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Також не містять обмежень щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення стаття 203 Господарського кодексу України і стаття 602 Цивільного кодексу України.

Отже, виконання наказу господарського суду може здійснюватися у будь-який передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства, в тому числі - шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, встановлених ст. 601 ЦК України, та відсутності обставин, встановлених ст. 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

Відтак, подана Публічним акціонерним товариством «Львівська вугільна компанія» заява про визнання наказу Господарського суду Львівської області від 21.05.2024 р. у справі № 914/2441/15(914/3408/21) таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 42, 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Заяву Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про визнання наказу Господарського суду Львівської області від 21.05.2024 р. у справі № 914/2441/15(914/3408/21) таким, що не підлягає виконанню задоволити.

2.Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Львівської області від 21.05.2024 р. у справі № 914/2441/15(914/3408/21) про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (с. Сілець, Сокальський район, Львівська область, 80086; ідентифікаційний код 35879807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТО «Укрресурс» (вул. С. Амброса, буд. 173, м. Черкаси, 18006; ідентифікаційний код 41525387) 701701 грн. 86 коп. (з яких: 604600,00 грн. основний борг; 67299,50 грн. інфляційні; 29802,36 грн. 3% річних) та 10525 грн. 36 коп. витрат по сплаті судового збору.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-сторінка на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/fair/sud5015.

Суддя Цікало А.І.