Ухвала

від 12.11.2024 по справі 916/3437/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3437/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: адвокат Дударенко А.М.,

від відповідача: адвокат Ткачук О.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх.№38549/24 від 23.10.2024) про закриття провадження у справі № 916/3437/24

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Арт Вілль» (вул. Спрейса Василя, № 1, інше приміщення В01, смт. Авангард, Одеський р-н, Одеська обл., 67806, код ЄДРПОУ 39803569)

про визнання недійсним рішення загальних зборів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Арт Вілль», в якому просить суд визнати недійсним рішення відповідача від 24.01.2024, яке оформлене у вигляді протоколу загальних зборів членів ОК «Арт Вілль» № 24/01/2024/Р від 24.01.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог закону та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів кооперативу 24.01.2024, зокрема щодо повідомлення ОСОБА_1 про дату, місце, час проведення та порядок денний вказаних загальних зборів членів кооперативу.

09.09.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх. № 3511/24 від 05.08.2024) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3437/24. Постановлено справу № 916/3437/24 розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "01" жовтня 2024 року об 11:40 год.

01.10.2024 в підготовчому засіданні, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 (вх. № 35109/24 від 26.09.2024) про закриття провадження у справі № 916/3437/24, судом була постановлена протокольна ухвала про відмову в її задоволенні.

Окрім того, 01.10.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/3437/24 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "05" листопада 2024 року о 14:20 год.

05.11.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/3437/24 судом проголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження за ініціативою суду на 30 днів та протокольну ухвалу про перерву до "12" листопада 2024 року о 10:00 год.

Між тим, 23.10.2024 від представника ОСОБА_1 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява (вх. № 38549/24), відповідно до якої позивач просить закрити провадження у справі № 916/3437/24 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

В обґрунтування поданої заяви позивач, посилаючись на ст.ст. 10, 14 ЗУ «Про кооперацію» та на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 10.04.2024 у справі № 750/319/18, зазначає, що спори між асоційованим членом обслуговуючого кооперативу і таким кооперативом щодо сплати пайових внесків, визначених кооперативними договорами, не пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності цього кооперативу та такі спори слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Також позивач додає, що відповідно до вищевказаної постанови Верховного Суду, асоційований член обслуговуючого кооперативу не наділений правомочностями, які б у повному обсязі відповідали ознакам поняття корпоративних прав, а спори між ним та кооперативом не є такими, що виникають із корпоративних відносин.

На переконання позивача, судова практика свідчить про розгляд справ між асоційованим членом кооперативу та кооперативом в порядку цивільного судочинства. При цьому, позивач наголошує, що справа за аналогічними вимогами, які є предметом розгляду у даній справі, а саме про визнання недійсним рішення загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу, розглядається судом першої інстанції Комінтернівського районного суду м. Харкова в межах справи № 761/43997/23 від 14 жовтня 2024 року.

Також, за ствердженням позивача, в Єдиному реєстрі судових рішень наявні процесуальні документи судів першої інстанції, аналіз яких свідчить про застосування судами висновків Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 10.04.2024 у справі № 750/319/18.

Відтак, оскільки даний спір підлягає розгляду за правилами не господарського, а цивільного судочинства, то позивач вважає, що відповідно до норм чинного законодавства провадження у справі слід закрити.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про закриття провадження у даній справі, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (надалі за текстом - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №161/14289/17.

Відповідно до статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч.2 ст.20 ГПК), зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п.3 ч.1 ст.20 ГПК).

Згідно з частиною першою статті 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього кодексу, зокрема, фізичні особи, які не є підприємцями. Винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, визначені у статті 20 цього кодексу.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4 і 45 цього кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2019 у справі №921/367/19.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав (ч.6 ст.96-1 ЦК).

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом «Про кооперацію».

Обслуговуючий кооператив це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та / або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статі 2, 23 Закону «Про кооперацію»).

Згідно з ч.1 ст.12 Закону «Про кооперацію» та ч.1 ст.99 ГК одними з основних прав члена кооперативу є участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справах №683/351/16-ц, №695/2665/16-ц, на які послався скаржник).

При цьому у кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай. Асоційований член кооперативу фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю. Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов`язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу (ст.14 Закону «Про кооперацію»).

Отже, специфіка управлінських прав асоційованих членів кооперативу полягає в тому, що вони мають право брати участь у діяльності загальних зборів кооперативу з правом лише дорадчого голосу.

В силу положень ст.8 Закону «Про кооперацію» основним правовим документом, що регулює діяльність кооперативу, є статут. У ньому визначаються порядок вступу до кооперативу і виходу з нього, права і обов`язки його членів та асоційованих членів, порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов`язань щодо їх сплати, порядок скликання загальних зборів, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна кооперативу і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації кооперативу та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Отже, Законом «Про кооперацію» та статутом встановлюються особливості правового статусу асоційованих членів кооперативу, наділення їх як майновими правами (участь у формуванні майнових фондів кооперативу шляхом внесення внесків, переважне право на одержання паю при ліквідації кооперативу), так й іншими правами, зокрема, на участь таких асоційованих членів у господарській та іншій діяльності кооперативу.

Позивач з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №750/319/18 вважає, що спір у цій справі не стосується корпоративних відносин, у зв`язку з чим підлягає розгляду не судом господарської юрисдикцій, а в порядку цивільного судочинства.

Суд, у свою чергу, вважає, що ця постанова Великої Палати Верховного Суду не підлягає застосуванню у цій справі з огляду на відмінність у характері спірних правовідносин, суб`єктному складі сторін та предметі спору.

У постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття «подібні правовідносини», яке полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно.

Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, визначити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

У справі №750/319/18 спір виник між обслуговуючим кооперативом та асоційованим членом щодо несвоєчасного виконання зобов`язань за договорами будівництва нерухомості (первісний позов) та у зв`язку про відшкодування майнової та моральної шкоди (зустрічний позов).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі №750/319/18 вказала, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що між сторонами виникли цивільні правовідносини щодо відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договорами будівництва нерухомості за кошти замовника (п.110) та погодилася з тим, що суди правильно визначили цивільно-правову природу правовідносин між сторонами, і що предметом спору була відповідальність особи за несвоєчасне внесення інвестиційних коштів на будівництво квартир, які передані їй у власність, та відшкодування майнової і моральної шкоди.

Велика Палата Верховного Суду у справі №750/319/18 вважала, що правовідносини між сторонами (кооперативом та асоційованим членом цього кооперативу) мають інвестиційну природу, оскільки насправді виникли за несвоєчасне виконання зобов`язань за договорами будівництва нерухомості за кошти замовника, тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Водночас у цій справі спір стосується визнання недійсним рішення загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу «Арт Вілль» від 24.01.2024, оформлене протоколом № 24/01/2024/Р, у частині виключення із складу асоційованих членів обслуговуючого кооперативу «Арт Вілль» ОСОБА_1 , а також дострокового розірвання в односторонньому порядку персонального меморандуму асоційованого члену кооперативу № АВ-05-12/00009 від 18.05.2021, укладеного з ОСОБА_1 .

Таким чином, висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №750/319/18, не підлягають застосуванню у цій справі з огляду на неподібність правовідносин.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 у справі №509/577/18 дійшла висновку, що члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності, є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі №750/319/18, на яку посилається позивач, не вказувала про те, що між асоційованим членом та кооперативом або його іншими членам зовсім не виникають корпоративні відносини, а лише вказала, що вони не виникають у повному обсязі.

Так, наприклад, Верховний Суд у постановах від 28.03.2023 у справі №916/213/22, від 30.05.2023 у справі №916/212/22, від 07.06.2023 у справі №916/211/22, від 28.02.2024 у справі №906/160/23 дійшов висновку, що неповідомлення асоційованого члена про проведення загальних зборів, на яких прийняті рішення щодо його обов`язків, є порушенням його прав і має наслідком визнання недійсними таких рішень, тобто фактично встановив порушення саме корпоративних прав асоційованого члена .

У вказаних вище справах Верховний Суд розглянув різні спори за позовами асоційованого члена кооперативу до обслуговуючого кооперативу про визнання недійсним та скасування рішень загальних зборів членів про встановлення розміру внесків. Верховний Суд у кожній справі вважав такий спір корпоративним.

Як вже було зазначено, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками юридичної особи або між юридичною особою та її учасником, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п.3 ч.1 ст.20 ГПК).

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приписами п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи визначені позивачем позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу від 24.01.2024 і те, що, на переконання позивача, спір у цій справі виник у зв`язку з порушення відповідачем вимог закону та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів кооперативу 24.01.2024, зокрема щодо повідомлення ОСОБА_1 про дату, місце, час проведення та порядок денний вказаних загальних зборів членів кооперативу, то в силу п.3 ч.1 ст.20 ГПК ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 щодо закриття провадження у справі № 916/3437/24 на підставі п 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 20, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх. № 38549/24 від 23.10.2024) про закриття провадження у справі № 916/3437/24 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили 05.11.2024 та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 18.11.2024.

Суддя О.В. Цісельський