Рішення

від 31.10.2024 по справі 921/329/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 жовтня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/329/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком" (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Соборності, 52)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" (47823, Тернопільська область, Підволочиський район, с. Токи)

про стягнення 196751,32 грн боргу, 8771,85 грн інфляційних втрат, 3052,67 грн 3% річних, 14101,81 грн пені.

За участю від:

позивача Демченко М.М.

відповідача Бойчук В.І.

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" про стягнення 246751,32 грн - основного боргу, 1284,08 грн - втрат від інфляції, 1384,60 грн - 3% річних та 13457 грн - пені.

В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві б/н від 09.05.2024 (вх. №364 від 22.05.2024) позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №06122023 від 06.12.2023, в частині оплати за отриманий товар.

У відповіді на відзив б/н від 26.07.2024 (вх. №5974 від 29.07.2024) ТОВ "Компанія Інтерком" підтверджено факти здійснених ТОВ "Агробізнес" часткових оплат на загальну суму 50000 грн. У зв`язку з цим, ним вказано, що залишок боргу складає 196751,32 грн.

Щодо наведених у відзиві доводів відповідача відносно заявленої позивачем позовної вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 15000 грн зазначено, що заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на правничу допомогу становить 6% від суми заборгованості, а також обсяг виконаної адвокатом роботи, який включає в себе аналіз наявних документів щодо спірних правовідносин, консультацію клієнта, підготовку позовної заяви, підготовка документів та подання їх до суду, участь в судових засіданнях, підготовка даної відповіді на відзив, клопотання про долучення доказів, заяви про уточнення позовних вимог, в подальшому даний перелік буде доповнено, а повний перелік наданих послуг буде викладено у відповідному акті та надано до суду у встановленому ГПК України порядку, свідчить про те, що заявлений розмір таких витрат є співмірним предмету спору та обгрунтованим.

Про те, що понесення витрат на правничу допомогу для позивача було невідворотним та неминучим, вказує та обставина, що після подання позову відповідачем хоча б частково сплачена заборгованість. Про ефективність таких витрат свідчить та обставина, що позивач за наслідками даного спору таки отримає від відповідача кошти за належним чином поставлений товар, а також штрафні санкції за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Надалі, у заяві б/н від 26.07.2024 (вх. №5976, 5977 від 29.07.2024) про зменшення позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 222677,65 грн, яка складається з: 196751,32 грн основного боргу; 3052,67 грн - 3% річних; 8771,85 грн - інфляційних втрат; 14101,81 грн - пені.

У заяві про зменшення позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем 26.06.2024 частково сплачено суму основного боргу в розмірі 20000 грн, а 17.07.2024 30000 грн.

Зменшуючи позовні вимоги, в частині заявленої до стягнення суми основного боргу, позивачем збільшено позовні вимоги в частині інфляційних нарахувань, 3% річних та пені.

Позиція відповідача.

У відзиві б/н від 10.07.2024 (вх. №5525 від 11.07.2024) відповідач не заперечив факт наявності невиконаного зобов`язання з оплати отриманого товару у сумі 246751,32 грн.

Ним також зазначено, що умовами п. 4.3 договору, з урахуванням умов протоколу розбіжностей, передбачено можливість нарахування пені в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення, від простроченої до сплати суми, а не подвійної облікової ставки Національного банку України.

Про незгоду відповідача з іншими обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги у відзиві не вказано.

У зв`язку з цим, відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України, відповідач позбавляється права заперечувати проти них під час розгляду справи по суті.

Стверджуючи про те, що дана категорія справи є типовою та нескладною, відповідачем не заперечуються позовні вимоги та визнано факт прострочення оплати, заявлені вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню в заявленому у позові обсязі, з огляду на невірно здійснений розрахунок, ТОВ "Агробізнес" просило зменшити витрати на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених вимог.

18.07.2024 відповідачем через "Електронний суд" подано клопотання б/н від 17.07.2024 (вх. №5713) про долучення часткової оплати суми основного боргу у розмірі 20000 грн та 30000 грн, разом з платіжними інструкціями №Ф1723 від 26.06.2024 та №Ф1907 від 17.07.2024.

Надалі, 30.09.2024 ТОВ "Агробізнес" через "Електронний суд" подано клопотання б/н від 29.09.2024 (вх. №7510) про долучення часткової оплати суми основного боргу у розмірі 30000 грн, разом з платіжною інструкцією №Ф2620 від 26.09.2024.

31.10.2024 через канцелярію суду ним також подано клопотання б/н від 31.10.2024 (вх. №8326) про долучення часткової оплати суми основного боргу у розмірі 20000 грн, разом з платіжною інструкцією №ф2982 від 31.10.2024.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/329/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.06.2024.

Ухвалою суду від 27.06.2024: повернено без розгляду відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" на позовну заяву б/н від 18.06.2024 (вх. № 5001 від 25.06.2024), з додатками; відкладено підготовче засідання на 18.07.2024.

Ухвалами суду від 18.07.2024: продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/329/24; прийнято до розгляду відзив відповідача на позовну заяву б/н від 10.07.2024 (вх. № 5525 від 11.07.2024), з додатками та клопотання відповідача про долучення доказів б/н від 17.07.2024 (вх. № 5713 від 18.07.2024), з додатками; відкладено підготовче засідання на 19.08.2024.

У зв`язку із перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення підготовчого засідання 19.08.2024, ухвалою суду від 01.08.2024 підготовче засідання у даній справі призначено на 30.09.2024.

Надалі, ухвалою суду від 30.09.2024: прийнято до розгляду: заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог б/н від 26.07.2024 (вх. № 5976, 5977 від 29.07.2024), з додатками та подальший розгляд справи постановлено здійснювати з їх урахуванням; відповідь позивача на відзив на позовну заяву б/н від 26.07.2024 (вх. № 5974 від 29.07.2024); клопотання відповідача про долучення доказів б/н від 29.09.2024 (вх. № 7510 від 30.09.2024), з додатками; закрито підготовче провадження по справі №921/329/24 та призначено її до розгляду по суті на 31.10.2024.

Представником позивача в судовому засіданні 31.10.2024 підтримано позовні вимоги.

ТОВ "Агробізнес" 31.10.2024 через канцелярію суду подано клопотання б/н від 31.10.2024 (вх. №8326) про долучення часткової оплати суми основного боргу у розмірі 20000 грн, разом з платіжною інструкцією №ф2982 від 31.10.2024.

Представником відповідача в судовому засіданні 31.10.2024 зазначено, що з урахуванням усіх здійснених відповідачем оплат сума основного боргу складає 146751,32 грн.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Суд, у судовому засіданні 31.10.2024, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком" (надалі продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" (надалі покупцем) 06.12.2023 укладено договір купівлі-продажу №06122023 (надалі договір), згідно п. 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах передбачених цим договором ягоди швидкозаморожені в асортименті, згущувачі, крохмалі (надалі - товар) згідно додатків (специфікацій) та/або рахунків до даного договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

Додатки-заявки покупця на доставку або виробництво товару, специфікації є невід`ємними частинами цього договору. Вказані документи, підписані сторонами, підтверджують факт замовлення покупцем товару, згоду (зобов`язання) продавця на виробництво та/або доставку в узгоджений термін, та згоду (зобов`язання) покупця оплатити замовлений товар у встановлений термін.

Рахунки також є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 2.1, п. 2.2 договору загальна вартість цього договору складається з сум вказаних в окремих накладних. Ціни на товар визначаються у додатках (специфікаціях) та/або в рахунках і видаткових накладних і приймаються на умовах склад продавця або погодженням сторін.

Оплата товару здійснюється покупцем на умовах відтермінування 14 календарних днів згідно рахунку (п. 2.7 договору).

У п. 4.3 договору сторонами обумовлено, що за порушення строків оплати товарів згідно п. 2.7 покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від простроченої до сплати суми.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024 з умовою виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань до повного взаєморозрахунку сторін (п. 11.2 договору).

В матеріалах справи міститься підписаний у двосторонньому порядку протокол узгодження розбіжностей до договору купівлі-продажу №06122023 від 06.12.2023, зміст якого вказує, що сторонами погоджено умови п. 4.3 договору викласти в наступній редакції: "за порушення строків оплати товарів згідно п. 2.7 покупець сплачує продавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від простроченої до сплати суми".

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв зазначений у договорі товар на загальну суму 383901,84 грн, на підтвердження чого долучено до позову:

- рахунки на оплату №1301 від 07.12.2023 на суму 53450,28 грн, №1328 від 14.12.2023 на суму 50600,16 грн, №1377 від 29.12.2023 на суму 33100,08 грн, №27 від 11.01.2024 на суму 51550,20 грн, №72 від 24.01.2024 на суму 43750,20 грн, №130 від 07.02.2024 на суму 52500,24 грн, №182 від 22.02.2024 на суму 51550,20 грн, №272 від 12.03.2024 на суму 47400,48 грн;

- видаткові накладні №1305 від 07.12.2023 на суму 53450,28 грн, №1330 від 14.12.2023 на суму 50600,16 грн, №1380 від 29.12.2023 на суму 33100,08 грн, №28 від 11.01.2024 на суму 51550,20 грн, №69 від 24.01.2024 на суму 43750,20 грн, №129 від 07.02.2024 на суму 52500,24 грн, №181 від 22.02.2024 на суму 51550,20 грн, №265 від 12.03.2024 на суму 47400,48 грн;

- товарно-транспортні накладні №595 від 07.12.2023, №605 від 14.12.2023, №626 від 29.12.2023, №15 від 11.01.2024, №33 від 24.01.2024, №51 від 07.02.2024, №73 від 22.02.2024, №107 від 12.03.2024.

У свою чергу, відповідачем частково оплачено вартість отриманого товару в сумі 137150,52 грн, підтвердженням чому є наявні у матеріалах справи копії платіжних інструкцій: №Ф87 від 11.01.2024 на суму 53450,28 грн; №Ф394 від 01.03.2024 на суму 33100 грн; №Ф633 від 11.03.2024 на суму 50600,24 грн.

Вартість товару на суму 246751,32 грн відповідач не оплатив.

З метою досудового врегулювання питання щодо відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" суми боргу за переданий згідно договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком" товар, останнім 11.04.2024 направлено вимогу б/н від 05.04.2024 на його юридичну адресу.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

У відзиві відповідачем визнано факт укладення договору купівлі-продажу №06122023 від 06.12.2023, виконання його умов позивачем щодо передачі товару згідно з наведеними у позові накладними та існування у відповідача, станом на момент звернення з позовом до суду, бору в сумі 246751,32 грн.

Після відкриття провадження у справі №921/329/24, Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" здійснено часткову оплату суми боргу на загальну суму 50000 грн, згідно з платіжними інструкціями №Ф1723 від 26.06.2024 на суму 20000 грн та №Ф1907 від 17.07.2024 на суму 30000 грн.

Наслідком цього мало місце звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком" 29.07.2024 із заявою б/н від 26.07.2024 (вх. №5976, 5977) про зменшення позовних вимог, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" 196751,32 грн основного боргу, 3052,67 грн 3% річних, 8771,85 грн інфляційних втрат, 14101,81 грн пені.

Зменшуючи позовні вимоги, в частині заявленої до стягнення суми основного боргу, позивачем збільшено позовні вимоги в частині інфляційних нарахувань, 3% річних та пені.

Надалі, 30.09.2024 та 31.10.2024 відповідачем до матеріалів справи подано копії платіжних інструкцій № 2620 від 26.09.2024 на суму 30000 грн, №ф2982 від 31.10.2024 на суму 20000 грн. Згідно вказаних платіжних інструкцій відповідачем перераховано позивачу кошти на загальну суму 50000 грн за отриманий товар згідно договору купівлі-продажу №06122023 від 06.12.2023.

Таким чином, решта зобов`язання в сумі (383901,84 грн 137150,52 грн 50000 грн 50000 грн) 146751,32 грн залишилось не виконаним.

Вказану суму боргу визнано представником відповідача у клопотанні б/н від 31.10.2024 (вх. №8326 від 31.10.2024) та в судовому засіданні 31.10.2024.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли зобов`язання за договором купівлі-продажу.

Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 694 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як вже зазначалось, у п. 2.7 договору сторонами обумовлено, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах відтермінування 14 календарних днів згідно рахунку.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом з`ясовано, що в порушення умов договору купівлі - продажу №06122023 від 06.12.2023, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України відповідач не здійснив оплату вартості отриманого ним товару в обумовлений п. 2.7 договору строк, заборгувавши станом на момент ухвалення рішення 146751,32 грн.

Доказів на підтвердження проведення повного розрахунку за отриманий товар як в строк обумовлений у договорі, так і станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 ГК України).

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 146751,32 грн за невиконання грошових зобов`язань по договору купівлі-продажу №06122023 від 06.12.2023 підлягають задоволенню як обґрунтовані.

У зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання, позивач також просив стягнути з відповідача 3052,67 грн - 3% річних, 8771,85 грн - інфляційних втрат, 14101,81 грн - пені.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, у п. 4.3 договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до договору купівлі-продажу №06122023 від 06.12.2023) сторони обумовили, що за порушення строків оплати товарів згідно п. 2.7 покупець сплачує продавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від простроченої до сплати суми.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань № 543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом проведено перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних, інфляційних нарахувань та пені за допомогою інформаційно-правової системи "Ліга:Закон".

Згідно проведеного перерахунку встановлено, що правомірними є нарахування 14072,29 грн пені, 8771,85 грн інфляційних нарахувань та 3045,87 грн 3% відсотків річних. Тому, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

При цьому, як визначається п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 (з наступними змінами та доповненнями) день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Також день фактичної оплати заборгованості не включається до часу прострочення виконання грошового зобов`язання при здійсненні розрахунку відсотків річних, оскільки відповідний розрахунок здійснюється у днях, протягом яких не виконувалось грошове зобов`язання. День фактичної оплати заборгованості не може вважатись днем, протягом якого не виконувалось грошове зобов`язання. (Дану правову позицію викладено у Постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі №3-1276г15, постановах Вищого господарського суду України від 24.01.2017 у справі №915/693/16, від 27.04.2016 у справі № 908/5105/15, від 18.10.2016 у справі №914/3794/15, від 20.07.2016 у справі № 914/4004/15, від 12.03.2015 у справі № 904/7361/14, від 15.02.2017 у справі №904/2556/16 ).

Судом з`ясовано, що дати 26.06.2024 та 17.07.2024 (дати фактичної часткової оплати відповідачем суми боргу) позивачем помилково включено до періодів нарахувань заявлених до стягнення сум пені та 3% річних.

Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff; результати долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком" підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" 146751,32 грн боргу, 14072,29 грн - пені, 8771,85 грн - інфляційних нарахувань, 3045,87 грн 3% річних.

Позовні вимоги в частині стягнення 29,52 грн - пені, 6,80 грн 3% відсотків річних не підлягають до задоволення, як необґрунтовані.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Зокрема повністю або частково відсутня заборгованість відповідача в межах розміру, вказаного позивачем у позові.

Дослідивши вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині заявленої до стягнення 50000 грн суми основного боргу, який сплачено відповідачем протягом слухання справи.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в частині позовних вимог ТОВ "Компанія Інтерком" про стягнення з ТОВ "АГРОБІЗНЕС" 50000 грн боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Судом враховано, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Розподіл судових витрат.

Частиною 2 статті 123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З врахуванням наведеного, суд роз`яснює позивачу, що за його клопотанням, йому може бути повернено судовий збір в сумі 602,99 грн, у зв`язку із зменшенням позовних вимог.

У ч. 4 ст. 231 ГПК України зазначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Частиною 9 статті 129 ГПК України зазначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Спір у справі №921/329/24 стосувався стягнення заборгованості в сумі 222677,65 грн за договором купівлі-продажу. Після відкриття провадження у справі, відповідачем здійснено часткову оплату вказаної заборгованості в сумі 50000 грн, наслідком чого є закриття провадження у справі через відсутність предмету спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Відповідно до ст. ст.123, 129 ГПК України, виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме несвоєчасної оплати за договором купівлі-продажу, зміст ч.9 ст. 129 ГПК України, суд приходить до висновку, що позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір в сумі 3339,62 грн.

Решта сплаченого при зверненні з позовом до суду судового збору в сумі 0,54 грн, в порядку ст. ст. 123,129 ГПК України покладається на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 231, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

1. Закрити провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" 50000 грн боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОБІЗНЕС" (47823, Тернопільська область, Підволочиський район, с. Токи, ідентифікаційний код 30915832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Інтерком" (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Соборності, 52, ідентифікаційний код 39777618) 146751 (сто сорок шість тисяч сімсот п`ятдесят одну) грн 32 коп. боргу, 8771 (вісім тисяч сімсот сімдесят одну) грн 85 коп. інфляційних нарахувань, 3045 (три тисячі сорок п`ять) грн 87 коп. 3% річних, 14072 (чотирнадцять тисяч сімдесят дві) грн 29 коп. пені, 3339 (три тисячі триста тридцять дев`ять) грн 62 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

У зв`язку із проходженням тижневої підготовки суддів 11-15 листопада 2024 року суддею Шумським І.П., повне рішення складено 18 листопада 2024 року.

Суддя І.П. Шумський