Рішення

від 13.11.2024 по справі 922/2647/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2024м. ХарківСправа № 922/2647/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Катречко Д.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківського квартирно-експлуатаційного управління, 61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, буд. 61 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатранс Інвест", 61124, м. Харків, вул. Матросова, 8а провизнання недійсним договоруза участю представників сторін:

позивача: Сумцова Н.В. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів);

відповідача: Коновалов О.А. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів).

ВСТАНОВИВ:

Харківське квартирно - експлуатаційне управління звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатранс Інвест" про визнання недійсним договору про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів від 29.01.2019 року № 354/19 укладеного між позивачем та відповідачем.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 05.08.2024 року позовну заяву Харківського квартирно - експлуатаційного управління (вх. № 2647/24) залишено без руху. Встановлено Харківському квартирно - експлуатаційному управлінню строк на усунення недоліків позовної заяви - 3 дні з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

06.08.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 19742/24) про усунення недоліків, у якій останній зокрема зазначає, що з 06.12.2021 року по 17.02.2022 рік аудиторською групою Північно-Східного внутрішнього аудиту проведена оцінка діяльності установи щодо використання фінансових та матеріальних ресурсів, стану функціонування системи внутрішнього контролю фінансово-господарської діяльності установи за результатом якої складено аудиторський звіт від 17.02.2022 року № 535/31/4. За результатами перевірки висновками аудиту було встановлено безпідставне витрачання бюджетних коштiв внаслідок завищення вартості наданих послуг з вивезення побутових відходів; і як результат встановлено неправомірне укладання в період 2019-2021 року КЕВ м. Харків договорів із ТОВ "МЕГАТРАНС IHBECT", яке не було зазначене належним чином виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Харків та Харківської області, що є порушенням Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про відходи" та оплату зазначених послуг за тарифами, які перевищували встановлені органом місцевого самоврядування.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків (назва на момент укладання договору) керуючись Законом України "Про публічні закупівлі" проводив закупівлі послуг з вивезення побутових відходів на території Харківської області використовуючи процедуру відкритих торгів у період з 2019 по 2021 р.р. включно. Предметом закупівлі визначено послуги з вивезення твердих побутових відходів на об`єктах в зоні відповідальності КЕВ м. Харків, згідно додатку до Договору, м. Харків та Харківська область. Переможцем процедури відкритих торгів з яким укладено договори послуг з вивезення побутових відходів на об`єктах в зонi відповідальності КЕВ м. Харків було визначено ТОВ "МЕГАТРАНС IHBECT".

29.01.2019 року між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРАНС IHBECT" було укладено договір про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів № 1354/19

Оскільки, аудиторською групою Північно-Східного внутрішнього аудиту встановлено неправомірне укладання в період 2019-2021 роках позивачем договорів із ТОВ "МЕГАТРАНС IHBECT", яке не визначене належним чином виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Харкова та Харківської області, що є порушенням вимог Закону України "Про житлово комунальні послуги" та Закону України "Про відходи", договір визнається недійсним.

У зв`язку із чим, просить суд, прийняти уточнену позовну заяву до розгляду та відкрити провадження. Визнати недійсним договір про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів від 29.01.2019 року №1354/19 укладений між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАТРАНС IHBECT". Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 12.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

14.08.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення (вх. № 20421/24).

20.08.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 20949/24).

04.09.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення (вх. № 22144/24).

04.09.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшли документи для доручення до матеріалів справи (вх. № 22146/24)

Ухвалою суду від 04.09.2024 року, яку судом занесено до протоколу судового засідання, судом продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів. У підготовчому засіданні оголошено перерву до 16.10.2024 року.

16.10.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника (вх. № 26106/24).

Ухвалою суду від 16.10.2024 року, яку судом занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання позивача про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 16.10.2024 року, яку судом занесено до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче засідання у справі. Призначено справу до розгляду по суті на 30 жовтня 2024 року.

23.10.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 26770) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 24.10.2024 року клопотання (вх. № 26770 від 23.10.2024 року) Харківського квартирно-експлуатаційного управління про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

25.10.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 26968) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 28.10.2024 року заяву (вх. № 26968 від 25.10.2024 року) відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено частково.

Ухвалою суду від 04.11.2024 року знято з розгляду справу № 922/2647/24. Призначено розгляд справи по суті в режимі відеоконференції на "13" листопада 2024 р. о(б) 10:30 год. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є обов`язковою. Звернуто увагу представників сторін, що судове засідання у справі призначене на 13.11.2024 року відбудеться в режимі відоконференції відповідно до ухвали суду від 24.10.2024 року та відповідно до ухвали суду від 28.10.2024 року, якими було задоволено клопотання сторін про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Присутній у судовому засіданні з розгляду справи по суті уповноважений представник позивача надав усні пояснення щодо позовних вимог, та просив суд, позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Присутній у судовому засіданні з розгляду справи по суті уповноважений представник відповідача надав усні заперечення, та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, між Квартирно експлуатаційним відділом м. Харкова (перейменованого в Харківське квартирно - експлуатаційне управління позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатранс Інвест" (відповідач, виконавець) 29.01.2019 року було укладено договір № 1354/19 про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів.

Згідно пункту 1.1. договору, виконавець зобов`язується у 2019 році виконувати послуги код 021:2015-90510000-5 "Утилізація сміття та поводження зі сміттям" (вивіз твердих побутових відходів), а замовник - прийняти та оплатити вказані послуги.

Кількість та найменування послуги вказано в специфікації (додаток №1 до договору), загальна кількість послуг складає 7460,0 куб. м (додаток №2 до договору), які є невід`ємними додатками до ооговору (пункт 1.2. договору).

Пунктом 1.3. договору, сторони погодили, що місце надання послуг: 61024, Харківська область м. Харків та Харківська область на об`єктах в зоні відповідальності КЕВ м. Харків, згідно з додатком №2 до договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору ціна без ПДВ становить 783300,00 грн., ПДВ 20% - 156660,00 грн. Ціна цього Договору з ПДВ 939960,00 грн.

Пунктом 5.1. договору, сторони визначили, строк (термін) надання послуг з дати підписання договору до 31.12.2019 року.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2019 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення (пункт 10.1. договору).

Також, позивач зазначає, що з 06.12.2021 року по 17.02.2022 рік аудиторською групою Північно-Східного внутрішнього аудиту була проведена оцінка діяльності установи щодо використання фінансових та матеріальних ресурсів, стану функціонування системи внутрішнього контролю фінансово-господарської діяльності установи за результатом якої було складено аудиторський звіт від 17.02.2022 року № 535/31/4.

За результатами перевірки висновками аудиту було встановлено безпідставне витрачання бюджетних коштiв внаслідок завищення вартості наданих послуг з вивезення побутових відходів; і як результат встановлено неправомірне укладання в період 2019 року по 2021 року КЕВ м. Харків договорів із Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатранс Інвест", яке не було зазначене належним чином виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Харків та Харківської області, що є порушенням Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про відходи" та оплату зазначених послуг за тарифами, які перевищували встановлені органом місцевого самоврядування.

Позивачем на адресу відповідача було направлено лист від 12.03.2024 року № 583/1112 у якому останнім зокрема було зазначено, що оскільки вимогами чинного законодавства встановлено, що послуги з поводження з побутовими відходами можуть надавати виключно визначені суб`єкти господарювання за умови проходження конкурсу, а ТОВ "МЕГАТРАНС ІНВЕСТ" не був визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Харкова та Харківської області на період дії договору, то у КЕВ м. Харків були відсутні правові підстави для укладення договору на отримання послуг з вивозу твердих побутових відходів на території міста Харків та Харківської області. Договори, які були кладені між КЕМ м. Харків та ТОВ "МЕГАТРАНС ІНВЕСТ" можуть бути визнані недійсними, як такі, що не відповідають вимогам Цивільного кодексу України, а й такі що порушують вимоги інших законодавчих актів України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно правових актів, виданих державними органами. Зазначене порушення призвело до зайвих витрат бюджетних коштів на оплату зазначених послуг за тарифами, які перевищують встановлені органами місцевого самоврядування тарифів на загальну суму 557,38 грн.

У зв`язку з чим, позивач просив вирішити питання щодо повернення зайво витрачених бюджетних коштів на оплату зазначених послуг за тарифами, які перевищували встановлені органом місцевого самоврядування тарифів на загальну суму 557,38 грн.

У відповідь на вказаний лист ТОВ "МЕГАТРАНС ІНВЕСТ" листом від 03.04.2024 року вих. № 03/04-1 зокрема повідомило, що останній має всі правові підстави для укладення договорів зі споживачами на надання послуг з вивезення побутових відходів з територій об`єктів їх утворення в місті Харкові та Харківської області, на яких не визначено виконавців послуг з вивезення побутових відходів у порядку, передбаченому чинним законодавством України, в тому числі з Харківським КЕУ (за результатами проведених відкритих торгів).

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, у зв`язку із чим, останній звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що аудиторською групою Північно-Східного внутрішнього аудиту встановлено неправомірне укладання в період 2019 - 2021 роках позивачем договорів із відповідачем, яке не визначене належним чином виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території міста Харкова та Харківської області, що є порушенням вимог Закону України "Про житловокомунальні послуги" та Закону України "Про відходи", та заявив вимогу про визнання спірного правочину недійсним.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у наданому відзиві на позовну заяву (вх. № 20949/24 від 20.08.2024 року, зокрема зазначає, що згідно додатку № 2 до договору (пункт 1.3, 5.2. Згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) були виконані роботи (надані послуги) з вивозу твердих побутових відходів на загальну суму 871579,80 грн. Виконані роботи (надані послуги) були прийняті замовником (позивачем) без будь-яких зауважень. Також. відповідач зазначає, що саме позивач, шляхом надання належним, допустимих, достовірних (вірогідних) доказів, має довести викладені у позові припущення нібито Договором (Додатком № 2 до нього) дійсно визначені саме ті, конкретно визначені джерела (об`єкти) утворення побутових відходів, які дійсно передбачені кожною з конкурсних документації на визначення виконавця з надання послуг з вивезення побутових відходів відповідним органом місцевого самоврядування на відповідній території (зокрема Виконавчим комітетом Харківської міської ради, Виконавчим комітетом Чугуївської міської ради та Лозівською міською радою Харківської області). За відсутності таких доказів позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, отже не можуть бути задоволені. У зв`язку із чим, просить суд, відмовити у задоволенні позову у повному обсязі

Крім того, відповідачем у наданих до суду додаткових поясненнях від 04.09.2024 року вх. № 22144/24 зазначено, що позивачем заявлена вимоги лише про визнання виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності. Це вочевидь, зумовлено тим, що проведення двосторонньої реституції не відновить права позивача, а погіршить його становище, або взагалі є неможливим. Отже, у разі визнання недійсним договору, та застосування на вимогу будь-якої заінтересованої сторони (зокрема відповідача) наслідків такої недійсності, відповідач має повернути позивачеві 871579,80 грн, а позивач відшкодувати відповідачеві вартість отриманих послуг за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно відомостей системи закупівель Прозоро (prozorro.gov.ua) станом на час розгляду цієї справи вартість аналогічних послуг у місті Харкові та Харківській області становить близько 170,00 гривень за 1 куб.м. За спірним Договором позивачеві били надані послуги з вивозу твердих побутових відходів загальною кількістю 6917,30 куб.м по ціні 126,00 гривень (105,00 гривень за 1 куб.м без ПДВ) на суму 871579,80 гривень. Таким чином, у разі пред`явлення вимоги про застосування наслідків недійсності Договору позивач буде зобов`язаний повернути відповідачеві 1175941,00 гривень (тобто на 304361,20 гривень більше, ніж він може отримати від відповідача). За таких фактичних обставин та відповідних їм приписів чинного законодавства застосування наслідків недійсності договору не відновить права позивача, а навпаки - суттєво погіршить його становище

Тому як зазначає відповідач, позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Суд приймає вищевикладені заперечення відповідача, та зазнає наступне.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та стаття 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач самостійно визначає предмет, підстави позову, обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, зазначає суб`єктний склад у судовому процесі. Позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, суб`єктний склад цих конкретних спірних правовідносин, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 року у справі №917/2041/20 зазначив, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Адже, рішенням суду має вирішуватись питання про захист визначених, конкретних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, а не ілюзорних та абстрактних, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.

Під час розгляду справи суд має перевірити вищевказане у розрізі доводів та доказів як позивачів так і відповідачів, з огляду на тягар доказування, ураховуючи принцип змагальності та диспозитивності, завдань господарського судочинства в цілому.

Слід також зауважити, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що оцінюючи належність обраного позивачем (прокурором) способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З аналізу вищевикладеного слідує, що двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами.

Тобто, при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 року у справі № 904/1907/15).

Крім того, у пункту 48 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 травня 2023 року у справі № 905/77/21 сформулювано уточнюючий, в співвідношенні з постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2021 року у справі № 906/1061/20, висновок щодо застосування норм частини 3 статті 215, частин 1, 2 статті 216 ЦК України в подібних правовідносинах:

Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача. Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Відповідно до статей 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога має бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

З вищевикладеного слідує, що у разі визнання недійсним договору, та застосування на вимогу будь-якої заінтересованої сторони (зокрема відповідача) наслідків такої недійсності, відповідач має повернути позивачеві сплачені за договором кошти, а позивач відшкодувати відповідачеві вартість отриманих послуг за цінами, які існують на момент відшкодування, що як вбачається із додаткових пояснень відповідача (від 04.09.2024 року № 22144/24 відповідач має повернути позивачеві 871579,80 грн., а позивач відшкодувати відповідачеві вартість отриманих послуг за цінами, які існують на момент відшкодування, тобто позивач буде зобов`язаний повернути відповідачеві більше, ніж він може отримати від відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у випадку застосування наслідків недійсності договору зазначене не відновить права позивача, а навпаки - суттєво погіршить його становище.

Крім того, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17).

Судом встановлено, що у даній справі позивачем заявлені позовні вимоги лише про визнання виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності, що, з урахуванням зазначеного висновку щодо застосування норм частини 3 статті 215, частин 1, 2 статті 216 Цивільного кодексу України в подібних правовідносинах, та не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача, а й навіть більше того суттєво погіршить його становище.

Вищевикладене в свою чергу є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Крім того, частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

При цьому, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів, були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із обранням позивачем не ефективного способу захисту

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір у даній справі залишається за позивачем.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Харківське квартирно-експлуатаційне управління (61024, м. Харків, вул. Сковороди Григорія, буд. 61, ЄДРПОУ 07923280);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегатранс Інвест" (61124, м. Харків, вул. Матросова, 8а, ЄДРПОУ 40442258).

Повне рішення складено "19" листопада 2024 р.

СуддяО.О. Ємельянова