Рішення

від 20.11.2024 по справі 613/849/23

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/849/23 Провадження № 2/613/46/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14листопада 2024року Богодухівський районний суд Харківської області у складі

головуючого судді Шалімова Д.В.,

при секретарі Герасимюк Л.А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Богодухові в режимі відеоконференції цивільнусправу № 613/849/23, пров. № 2/613/46/24 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до держави України в особі Богодухівського відділу Державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, представник відповідача Казанцев Д.О., держави України в особі Міністерства юстиції України, представник відповідача Литовченко Ю.С., третя особа, що не заявляє самостійних вимог Державна казначейська служба України, про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з державного бюджету України на її користь компенсацію завданої моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. та понесені у справі судові витрати.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що в провадженні Богодухівського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 67263030 про примусове виконання виконавчого листа, виданого 01 червня 2021 року Богодухівським районним судом Харківської області, про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Богодухівської районної державної адміністрації на користь позивачки заборгованості в розмірі 38279,62 грн., яких: 15428 грн. заробітна плата, 9973,63 компенсація за невикористану відпустку, 12878 грн. вихідна допомога, 908 грн. судовий збір та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 2000 грн., згідно із рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 28 квітня 2021 року, ухваленого у цивільній справі № 613/358/21.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 25 травня 2022 року, постановленою за скаргою позивачки, визнано неправомірною постанову державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 24 січня 2022 року у виконавчому провадженні № 67263030 про повернення позивачці виконавчого листа, виданого 01 червня 2021 року Богодухівським районним судом Харківської області, про стягнення з боржника - Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Богодухівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 38279,62 грн.

Суд цією ухвалою також зобов`язав державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відновити виконавче провадження № 67263030 та вчинити виконавчі дії з урахуванням вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Державним виконавцем зазначена ухвала суду не виконана, як і приписи Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», внаслідок чого до цього часу не здійснено виконання рішення суду і присуджені судом кошти не виплачені позивачці.

Позивачка вважає, що внаслідок вказаних протиправних дій (рішень) та бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби, тривалого невиконання рішення суду, їй завдано моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Держави України.

Також позивачка вважає, що у даному випадку наявні і встановлені протиправні дії та бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби в процесі виконання судового рішення про стягнення коштів, а тому наявні усі складові цивільно-правової відповідальності, що є підставою для пред`явлення вимоги про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування визначеного розміру моральної шкоди зазначає, що важливо врахувати природу коштів, які вона не може отримати протягом тривалого часу, а саме заборгованість із заробітної плати, невиплата якої поставила її в скрутне становище.

Розмір моральної шкоди позивачка оцінює в 50 000 грн. Вважає, що визначений розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивачки, ступеня вини посадових осіб державної виконавчої служби у завданні моральної шкоди.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 08 червня 2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Держави України в особі Міністерства юстиції України, третя особа: Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначенопідготовче судове засідання.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 20 вересня 2023 року закрито підготовче засідання у дані справі та призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, від представника надійшла заява про завершеня розгляду справи без участі в судовому засіданні сторони позивачки та ухвалити рішення, яким позов задовольнити повністю.

Крім того, від представника позивачки до суду надійшли письмові пояснення, згідно яких останній зазначив, що складовою моральної шкоди душевних страждань позивача є: розчарування позивачки і втрата довіри до державних органів, в їх дієвість щодо забезпечення її прав, тривалість виконавчого провадження, ухвалення виконавчою службою протиправних рішень в ході виконавчого провадження, вчинення дій, не передбачених законом, необхідність вжиття додаткових зусиль і матеріальних витрат щодо поновлення своїх прав через протиправні дії, рішення та бездіяльність відповідачів, через, що їй завдано триваючі душевні страждання, природа коштів, стягнення яких намагається добитись позивачка - заробітна плата, яка є необхідною для забезпечення потреб життєдіяльності її та її родини, приниження, через зазначені протиправні рішення, дії та бездіяльність ВДВС людської гідності позивача, пережитий стрес, внаслідок чого позивачка перебуває в стані постійно триваючих душевних страждань, розчарування та пригнічення, присуджені позивачці кошти не сплачені до даного часу. За ЄСПЛ моральна шкода полягає в: невизначеності ситуації з результатом судового (виконавчого) провадження та його фінансових наслідків; стурбованості і тривозі через те, що ситуація триває довго; негативний вплив на членів сім`ї; психічне напруження; глибоке відчуття несправедливості, викликане тривалим невиконання судового рішення; розчарування. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, свідчать про заподіяння моральної шкоди позивачці.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, то у своїх заявах від 04 червня 2024 року та 19 серпня 2024 року, представник позивача зазначив, що докази витрат позивача на правничу допомогу адвоката будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду для їх стягнення з відповідача за наслідками розгляду справи шляхом ухвалення додаткового рішення.

Представник Богодухівського відділу Державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Казанцев Д.О. в судовому засіданні вважав, що позивач не довів заподіяння йому моральної шкоди діями чи бездіяльністю державного виконавця, оскільки не надав жодного доказу.Також позивачем не зазначено, які саме моральні страждання він переніс з даного приводу, жодним чином не аргументував розмір моральної шкоди, не надав доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями державного виконавця та його моральними стражданнями. Зазначив, що Богодухівським відділом Державної виконавчої служби було вжито всіх заходів щодо виконання судового рішення ухваленого у цивільній справі № 613/358/21. У зв`язку з чим просив у позові відмовити.

Крім того, надав до суду письмове заперечення проти позову, в якому зазначив, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 67263030 з примусового виконання документу: виконавчий лист № 613/358/21 виданий 01 червня 2021 року документ видав: Богодухівський районний суд Харківської області про: стягнення з Територіального центру соціального обслуговування Богодухівської РДА на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати в розмірі 38279,62 грн. Боржник: Територіальний центр соціального обслуговуваня (надання соціальних послуг) Богодухівської районної державної адміністрації . 28 жовтня 2021 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого проведення. В ході виконання встановлено, що з 31 грудня 2020 року Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Богодухівської районної державної адміністрації (надали Боржник) знаходиться у стані припинення. Державним виконавцем для з`ясування майнового стану було направлено запити до реєструючих установ, згідно відповіді ДФС України відкритих рахунків боржник не має. Відповідно до відповіді МВС за боржником обліковуються транспортні засоби, а саме: Марка ТЗ: FT Модель ТЗ: 50QT-11 Категорія ТЗ: МОПЕД Рік виробництва ТЗ: 2008 VIN: LFETABHLX83000840 Номера шасі: LFETABHLX83000840 Номерний знак: АХАА3669 Колір ТЗ: СИНІЙ; Марка ТЗ: FT Модель ТЗ: 50QT-11 Категорія ТЗ: МОПЕД Рік виробництва Т3:;2008 VIN: LFETABHL783000844 Номер шасі: LFETABHL783000844 Номерний знак: НОМЕР_1 Колір ТЗ: СИНІЙ. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомоґо майна щодо суб`єкта, прав на нерухоме майно не має. 01 листопада 2021 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. 29 листопада 2021 року винесено постанову про арешт коштів боржника. 19 січня 2022 року на адресу відділу надійшов лист від голови ліквідаційної комісії Боржника, з якого вбачається, що з 31 грудня 2020 року боржник знаходиться у стадії припинення в результаті ліквідації. Зазначена установа була створена Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області та відповідно до положення фінансувалась з місцевого бюджету з 01.01.2021 фінансування установи не здійснюється, рахунки закрити. Майно, яке перебувало на балансі Боржника, передано в комунальну власність Богодухівської міської ради. Майно на яке можливо звернути стягнення - відсутнє. 24 січня 2022 року на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з тим, що під час проведення виконавчих дій, при перевірці майнового стану боржника та за вказаною у виконавчому документі адресою майна, належному боржнику в межах суми стягнення, не виявлено, державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

11 січня 2023 року відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження, на підставі заяви представника стягувача ОСОБА_2 від 09 січня 2023 року та ухвали Богодухівського районного суду від 01 червня 2021 року про визнання неправомірною постанови державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби від 24 січня 2022 року про повернення виконавчого документа стягувачу, головним державним виконавцем Мірошником О.М. було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.

Згідно з відомостями Реєстру неприбуткових організації, за пошуковимм критерієм код ЄДРПОУ Боржника, виявлено запис, який свідчить про неприбутковість організації Боржника у виконавчому провадженні. При цьому ознака неприбутковості - 0031 (бюджетні установи).

Відповідно до положень ст.ст. 3, 6, 27 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011, 13 січня 2023 року відділом направлено заяву про виконання виконавчого документу на адресу Головного управління Державної казначейської служби України у Харківської області. 25 січня 2023 року на адресу відділу надійшов лист ГУ Державної казначейської служби України у Харківської області, в якому зазначено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунку боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього порядку.

Боржник, зазначений у виконавчому листі Богодухівського районного суду Харківської області, не знаходиться на казначейському обслуговуванні в Головному управлінні та його територіальних управліннях, тобто не має відкритих рахунків.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У зв`язку з чим заява була повернута Головним управління Державної казначейської служби України у Харківській області.

З відповіді Богодухівської РДА на запит головного державного виконавця від 25 січня 2023 року вбачається, що Розпорядженням голови Богодухівської районної адміністрації від 27 квітня 2016 року № 134 затверджено положення Територіального центру соціального обслуговуваня (надання соціальних послуг) Богодухівської районної державної адміністрації.

Рішенням II позачергової сесії VIII скликання Богодухівської міської ради від 24 грудня 2020 року № 52- VIII створено Комунальний заклад Центр надання соціальних послуг Богодухівської міської Ради Харківської області. Враховуючи, що центр фінансується за рахунок місцевого бюджету, подальше функціонування на території міста Богодухів двох установ з надання соціальних послуг було недоцільним. Розпорядженням голови Богодухівської районної державної адміністрації від 30 грудня 2020 року № 338 прийнято рішення про ліквідацію Боржника та утворення ліквідаційної комісії.

15 лютого 2023 року відділом до Богодухівського районного суду направлена заява про заміну сторони у виконавчому провадженні у виконавчому провадженні з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Богодухівської районної державної адміністрації на Комунальний заклад центр надання соціальних послуг Богодухівської міської ради Харківської області.

Ухвалою від 29 березня 2023 року у задоволенні заяви головного державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про заміну боржника у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа Богодухівського районного суду Харківської області по справі № 613/355/21 - відмовлено.

27 березня 2023 року заява про виконання виконавчого документу відповідно до Закону України «Про гарантії держави, щодо виконання судових рішень» було направлено на адресу Державної казначейської служби України.

Також відповідач зазначає, що у 2020 році світ охопила пандемія короновірусу. Зміни торкнулися і роботи та доходів, і навіть таких речей, як спосіб життя, дозвілля і спілкування, привелі до карантинних обмеженнь До наслідків впливу пандемії на людину відносять депресію, тривожність, безсоння, психічні розлади, невпевненість, фрустрацію, страх.

24 лютого 2022 року РФ почала широкомасштабнее вторгнення в Україну. Від початку війни в Україні зростає чисельність людей, які постраждали від агресивних і насильницьких дій та потребують комплексної психологічної допомоги. Окрім постійної загрози фізичних травм під час війни, багато українців переживають травми психологічні. Практично все населення України живе в постійному стресі, відчуває страх та тривогу, не почувається у безпеці, що в цілому має негативний вплив на психічне здоров`я.

У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань позивачка виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. З урахуванням викладеного відповідач вважає позовні вимоги необгрунтованими та незаконними, а викладені у ньому обставини такими, що не відповідають дійсності та не знаходять свого підтвердження доказами. Наявна інформація в наданій позивачкою заяві викликає обгрунтований сумнів у законності її дій та вимог і створює уяву про бажання позивачки вирішити свої фінансові питання чи свого представника за рахунок відповідача - без належних на те підстав. Позивачка просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 50 000 грн., при цьому, жодним доказом такі вимоги не підтверджує. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки відсутні підстави для його задоволення.

Представник Міністерства юстиції України Литовченко Ю.С., в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечила, просила відмовити в його задоволенні, пояснила, що позовна заява ОСОБА_1 не містить обґрунтування вимог до Міністерства юстиції, жодним доказом не підтверджено, те що саме Мін`юстом спричинено їй шкоду. Наголосила, що Міністерство не є стороною виконавчого провадження, не відкривало виконавче провадження, не проводило виконавчих дій, отже жодним чином не порушило права позивача. Заявлені вимоги стосуються дій Богодухівського відділу Державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, виконавче провадження знаходиться на виконанні саме в цьому ВДВС, тому просила відмовити у задоволенні позову до Міністерства юстиції, як до неналежного відповідача. Також зазначила, що на її думку і Богодухівським відділом Державної виконавчої служби у Богодухівському районі вжито всіх заходів щодо виконання рішення суду,

Крім того, від Міністерства юстиції України до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.У відзиві представник відповідача зазначає, що позивач жодним чином не обґрунтував порушення своїх прав Міністерством юстиції України та не надав до суду жодного доказу на підтвердження цього.Вказано, що одним із завдань Мін`юсту є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень. Відповідно до Типового положення про відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, Відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, є структурним підрозділом та підпорядковується міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України через відповідні управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України. відповідний Відділ державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції України є самостійним учасником цивільно - процесуальних правовідносин, виконує покладені на нього функції в силу закону чи договору .Зокрема, державний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежним, керується принципом верховенства права та діє виключно відповідно до закону. Забороняється втручання державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об`єднань, інших осіб у діяльність державного виконавця, приватного виконавця з примусового виконання рішень. 24 січня 2022 року постановою державного виконавця Богодухівського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) повернуто вказаний виконавчий лист стягувачу на підставі п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 25 травня 2022 року по справі № 613/358/21 визнано неправомірною постанову державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Нагорної С.П. від 24 січня 2022 року у виконавчому провадженні № 67263030 про повернення стягувачу ОСОБА_1 . виконавчого листа та зобов`язано державного виконавця відновити виконавче провадження № 67263030 та вчинити виконавчі дії з урахуванням вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Разом з цим із змісту вказаної ухвали суду вбачається, що судом було встановлено наявність на виконавчому листі відмітки начальника УДКСУ у Богодухівському районі «Повернуто без виконання на підставі постанови КМУ від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» п.9 абз. 3 боржник не має відкритих рахунків в органах казначейства». В подальшому, на виконання вказаної ухвали суду державним виконавцем було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження. 13 січня 2023 року державним виконавцем було направлено заяву до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області про стягнення коштів з боржника Головним управлінням Державної виконавчої служби України у Харківській області на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Однак, згідно із відповідю Головного управління ДКСУ у Харківській області, боржник не знаходиться на казначейському обслуговуванні у Головному управлінні та його підрозділах, не має відкритих рахунків, у зв`язку з чим виконати рішення в порядку Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» неможливо. Тобто, з урахуванням зазначених обставин, державним виконавцем Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вживаються всі заходи передбачені діючим законодавством щодо своєчасного та повного виконання рішення суду. Законодавством не передбачені повноваження державного виконавця щодо зобов`язання органів казначейської служби прийняти відповідний виконавчий лист до виконання, також відсутні законодавчо закріплені засоби примусу таких органів вчинити дії в порядку Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Таким чином, позивач має довести наявність такої шкоди, протиправну поведінку заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача. Натомість, на підтвердження факту порушення прав позивача саме Міністерством юстиції України чи відділом державної виконавчої служби, факту спричинення їй шкоди таким порушенням та в обґрунтування розміру заподіяної моральної шкоди, позивачкою не було надано жодних доказів. Позовна заява та додатки до неї не містять обґрунтувань та підтверджень причинно-наслідкового зв`язку між діями, зокрема, державного виконавця та душевними стражданнями, які нібито зазнала позивачка, та доказів того, що ці душевні страждання стали наслідком винесення скасованих постанов в межах виконавчого провадження № 67263030. Також, акцентовано увагу суду на тому, що невиплачені позивачці кошти на виконання судового рішення, ухваленого на її користь, не є шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів. Державний виконавець лише забезпечує примусове виконання судового рішення шляхом вжиття заходів примусового характеру, в той час як обов`язок виконати таке рішення безпосередньо покладено на боржника, без участі якого, виконавець позбавлений можливості забезпечити виконання судового рішення. А відтак, Міністерство юстиції України та органи державної виконавчої служби не є органами державної влади, якими завдано шкоду позивачці. В матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази протилежного. Враховуючи вищевикладене, фактичні обставини справи не дають обґрунтованих підстав вважати, що позивачці було завдано моральної шкоди діяннями відповідачів, оскільки відділом державної виконавчої служби було вжито всіх заходів щодо виконання рішення суду відповідно до повноважень, визначених законодавством. Позивачкою не доведено ні факту заподіяння їй шкоди, ані причинного зв`язку між діями Відповідачів та такою шкодою. Крім того, визначена у позовній заяві компенсація у розмірі 50 000 грн., суперечить вимогам розумності, справедливості, а тому відсутні підстави для задоволення позову у повному обсязі. Також просили відмовити і у стягненні правничої допомоги, оскільки вважають, що розмір коштів на правничу допомогу, вказаний представником позивачки не відповідає критеріям встановленим приписами законодавства.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про дату і час судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку.Згідно наданих суду письмових пояснень просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, розгляд справи проводити без їх участі. В обґрунтуваннязазначає,що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна, як учасник цивільних відносин (ч.2 ст. 2 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органидержавної владиу межахїхньої компетенції,зазвичай орган, діями якого завдано шкоду.

За висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішенні №12-рп/2001 від (справа про відшкодування шкоди державою), структура бюджетної класифікації України у функціональній структурі видатків України не передбачає видатків (коштів) на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю судів та правоохоронних органів, за рахунок видатків на їх утримання. Конституція України гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди саме за рахунок Держави, а не за рахунок коштів державного органу.

Тому,залучення абонезалучення доучасті утаких категоріяхспорів органуказначейства невпливає направильність визначенняналежного відповідачау справіта встановленняфактичних обставин,оскільки казначействоне єтим суб`єктомякий порушивправа чиінтереси позивача. Зазначене підтверджується висновком Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц.

Відповідно до п.2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно Порядкувиконання рішеньпро стягненнякоштів державногота місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 №845.

Відповідно до Порядку відшкодування шкоди здійснюється Державною Казначейською службою України (далі-Казначейство), за бюджетною програмою для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб (КПКВ 3504030).

Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню зДержавного бюджету України, тому не підлягають задоволенню вимоги про безспірне списання коштів з казначейського рахунку.

Також зазначає, що розмір відшкодування шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави.

Просив взяти до уваги надані пояснення при вирішенні справи та вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до закону.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові матеріали, матеріали виконавчого провадження, встановив наступне.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 28 квітня 2021 року у справі №613/358/21, позовні вимоги ОСОБА_1 доТериторіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)Богодухівської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)Богодухівської районної державної адміністрації, на користь ОСОБА_1 38279,62 грн. заборгованості при звільненні з роботи, з яких: 15428 грн. заробітної плати, 9973,62 грн. компенсації за невикористану відпустку, 12878 грн. вихідної допомоги, 908 грн. судового збору за подання позову та 2000 грн. за правничу допомогу. Допущено негайне виконання рішення в частині присудження стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць ( том 1 а.с. 7-9).

01 червня 2021 року у вищевказаній справі Богодухівським районним судом Харківської області видано виконавчий лист ( том 1 а.с. 109-110).

Постановою державного виконавця Богодухівського ВДВС від 28 жовтня 2021 року відкрито виконавче проведення на підставі виконавчого листа №613/358/21, виданого 01 червня 2021 року Богодухівським районним судом Харківської області. Номер виконавчого провадження 67263030 ( том 1 а.с115).

Відповідно до відповіді МВС за боржником обліковуються транспортні засоби від 28 жовтня 2021 року, а саме: Марка ТЗ: FT Модель ТЗ: 50QT-11 Категорія ТЗ: МОПЕД Рік виробництва ТЗ: 2008 VIN: LFETABHLX83000840 Номера шасі: LFETABHLX83000840 Номерний знак: АХАА3669 Колір ТЗ: СИНІЙ; Марка ТЗ: FT Модель ТЗ: 50QT-11 Категорія ТЗ: МОПЕД Рік виробництва Т3:2008 VIN: LFETABHL783000844 Номер шасі: LFETABHL783000844 Номерний знак: НОМЕР_1 Колір ТЗ: СИНІЙ ( том 1 а.с. 117-118)

28 жовтня 2021 року отримано відповідь Державної фіскальної служби України про відсутність інформації про наявні рахунки боржника ( том 1 а.с. 119) .

Постановою державного виконавця від 01 листопада 2021 накладено арешт майно боржника, а саме: на FT реєстраційний номер АХАА3669 VIN: НОМЕР_2 ; FT реєстраційний номер НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_3 . (том 1 а.с. 122-123).

Постановою державного виконавця від 22 грудня 2021 накладено арешт на грошові кошти , що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника , крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та /або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ( том 1 а.с. 125-126).

Постанову про арешт коштів боржника від 22 грудня 2021 року, 04 січня 2023 року повернуто Управлінням Державної казначейської служби України в Богодухівському районі Харківської області без виконання у зв`язку з тим, що в постанові КМУ від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників» відсутній механізм прийняття до виконання постанови про арешт коштів боржника. Також у листі УДКС зазначено, що установа (боржник) не включена до мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на 2021 бюджетний рік і відповідно не відкриті рахунки в органах казначейства ( том 1 а.с. 129).

Також на адресу Богодухівського ВДВС надійшов лист голови ліквідаційної комісії Територіального центру соціального обслуговування громадян (надання соціальних послуг) Богодухівської РДА, з якого вбачається, що з 31 грудня 2020 року боржник знаходиться у стадії припинення в результаті ліквідації. Зазначена установа була створена Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області та відповідно до положення фінансувалась з місцевого бюджету з 01 січня 2021 року фінансування установи не здійснюється, рахунки закрити. Майно, яке перебувало на балансі Терцентру, передано в комунальну власність Богодухівської міської ради. Майно на яке можливо звернути стягнення - відсутнє. У зв`язку з чим , фінансової можливості сплатити ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати та витрати на правничу допомогу у Територіального центру соціального обслуговування громадян (надання соціальних послуг) Богодухівської РДА не має ( том 1 а.с. 130 ).

Постановою державного виконавця Богодухівського ВДВС від 24 січня 2022 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист №613/358/21 від 01 червня 2021 року, було повернуто стягувачу без виконання у зв`язку з тим, що під час виконавчих дій, при перевірці майнового стану боржника та за вказаною адресою у виконавчому документі, майна належного боржнику в межах суми стягнення не виявлено ( том 1 а.с. 132 ).

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 25 травня 2022 року, постановленою за скаргою позивача, визнано неправомірною постанову державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 24 січня 2022 року у виконавчому провадженні № 67263030 про повернення позивачці виконавчого листа, виданого 01 червня 2021 року Богодухівським районним судом Харківської області, про стягнення з боржника - Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Богодухівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 38279,62 грн. Зобов`язано державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відновити виконавче провадження № 67263030 та вчинити виконавчі дії з урахуванням вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» ( а.с. 10-16 том. 1)

Постановою державного виконавця від 11 січня 2023 року відновлено виконавче провадження №67263030 (том 1 а.с. 152 -153).

Заяву про виконання виконавчого документу виконавчого листа 613/358/21 від 01 червня 2021 року, в.о. начальника Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 16 січня 2023 року направлено до ГУ ДКС України в Харківській області (том 1 а.с. 160-162).

Згідно листа ГУ ДКС України у Харківської області №04-20/337 від 20 січня 2023 року, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунку боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього порядку. Боржник, зазначений у виконавчому листі Богодухівського районного суду Харківської області по справі 613/358/21 від 01 червня 2021 року, не знаходиться на казначейському обслуговуванні в Головному управлінні та його територіальних управліннях, тобто не має відкритих рахунків. Відповідно до статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, у зв`язку з чим заяву було повернуто ( том 1 а.с. 164).

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 29 березня 2023 року у задоволенні заяви головного державного виконавця Богодухівського відділу державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про заміну боржника у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа Богодухівського районного суду Харківської області по справі № 613/358/21 відмовлено ( том 1 а.с. 169-174).

27 березня 2023 року заяву про виконання виконавчого документу виконавчого листа 613/358/21 від 01 червня 2021 року направлено до Державної казначейської служби України ( том 1 а.с. 175-177).

Відповідно до відповіді Державної Казначейської служби України на запит адвоката Колєсніка І.А., в Казначействі за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» обліковується з 05 червня 2023 року виконавчий лист Богодухівського районного суду Харківської області, виданий 01 червня 2021 року у справі №613/358/21 про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування громадян Богодухівської РДА на коштів користь ОСОБА_1 . Також у відповіді зазначено, що заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами погашається у другу чергу (перша черга це рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, аліментів, відшкодування шкоди та ін.). Виконавчий лист по справі №613/358/21 підлягає виконанню за бюджетною програмою у другу чергу. Відповідно до норм чинного законодавства Казначейство не наділено повноваженнями щодо зміни черговості виконання судових рішень чи збільшення обсягу бюджетних призначень ( том 2 а.с. 60-61).

Згідно зіст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 55 Конституції Українивизначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Частиною першою вказаної статті визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст.1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповіднодо ч.1ст.1167ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно дост. 1173 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно із ч.1 ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктами 3 та 9постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За положеннями ст. 129-1 Конституції України обов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Положеннями Закону України«Про гарантіїдержави щодовиконання судовихрішень» встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

За змістом частини першої статті 2Закону України«Про гарантіїдержави щодовиконання судовихрішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

У статті 3Закону України«Про гарантіїдержави щодовиконання судовихрішень» зазначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Положеннями статті 4Закону України«Про гарантіїдержави щодовиконання судовихрішень» встановлено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства (установи, організації) або юридичної особи, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Статтею 4вказаного Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десятиднів здня встановленнядержавним виконавцемфакту наявностіпідстав дляповернення виконавчогодокумента стягувачувідповідно допунктів 2-4,9ч.1ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом.

Стаття 6 § 1 Конвенції застосовується на усіх стадіях провадження з метою «визначення цивільних прав та зобов`язань», враховуючі додаткові процедури у справі. Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину судового провадження відповідно до статті 6 Конвенції.

У справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) суд у своєму рішенні від 19 березня 1997 року зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення від 28 липня 1999 року у справі «Імобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, пункт 66).

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 44, від 20 липня 2004 року).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02, та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06).

Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

З досліджених матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження вбачається, що на момент розгляду даної справи рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати залишається невиконаним більше трьох років.

Так протиправність рішення державного виконавця була встановлена ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області суду від 25 травня 2022 року. Цією ухвалою постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу - визнано неправомірною, зобов`язано державного виконавця вчинити виконавчі дії з урахуванням вимог статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Незважаючи на положення згаданого закону та ухвалу Богодухівського районного суду Харківської області від 25 травня 2022 року за наслідками розгляду скарги на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу, державним виконавцем тривалий час не вчинялись дії, передбачені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що підтверджується матеріалами справи та матеріалами виконавчого провадження, більше того, виконавче провадження було відновлено лише 11 січня 2023 року, майже через вісім місяців після постановлення судом відповідної ухвали.

Направлення державним виконавцем заяв до Управління ДКС України у Богодухівському районі та ГУ ДКС України у Харківській області не є діями з належного виконання рішення, оскільки законом передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється саме центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, таким органом є Державна казначейська служба України.

Зрештою виконавчий лист Богодухівського районного суду Харківської області, виданий 01 червня 2021 року у справі №613/358/21 про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування громадян (надання соціальних послуг) Богодухівської РДА на коштів користь ОСОБА_1 прийнято на виконання Казначейством за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». Виконавчий лист обліковується в Казначействі з 05 червня 2023 року перебуває у другій черзі на виконання.

В своїй постанові від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17 КАС ВС зазначив, що неможливість для позивача отримати виконання рішення, винесеного на його користь, протягом тривалого строку становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог § 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 1 Протоколу №1.

Суд зазначає, що обставинами, які безумовно вплинули на заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає у понесених ним моральних (душевних) стражданнях є: бездіяльність відповідача, вчинення дій та прийняття рішень, які суперечили вимогам ЗУ «Про виконавче провадження» та ЗУ «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень», надмірна тривалість таких дій і бездіяльності, необхідність витрачати значні зусилля на захист своїх прав і свобод, тобто змінювати звичний уклад життя, відчуття напруги та цілком природнього розчарування, викликаного неможливістю отримати кошти, які належать позивачеві за законом.

Отже,через душевністраждання: розчарування і втрату довіри до державних органів, в їх дієвість щодо забезпечення її прав, необхідність вжиття додаткових зусиль і матеріальних витрат щодо поновлення своїх прав через протиправні дії, рішення та бездіяльність відповідачів, через, що їй завдано триваючі душевні страждання, природа коштів, стягнення яких намагається добитись позивачка - заробітна плата, яка є необхідною для забезпечення потреб життєдіяльності, приниження, через зазначені протиправні рішення, дії та бездіяльність ВДВС людської гідності, пережитий стрес, внаслідок чого перебуває в стані постійно триваючих душевних страждань, розчарування та пригнічення, які позивачка зазнала у зв`язку з тривалим невиконанням рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 28 квітня 2021 року, з вини посадових осіб Богодухівського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за дії (бездіяльність) яких держава несе відповідальність, відповідно до ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, заявниця має право на відшкодування їй за рахунок держави моральної шкоди.

Таким чином,суд констатуєнаявність моральноїшкоди,протиправність дійта бездіяльностізаподіювача,наявність причинногозв`язкуміж шкодоюі бездіяльністюзаподіювача,що увстановленому закономпорядку неспростовано представником Богодухівського ВДВС у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Оцінючи доводи представника Богодухівського ВДВСу Богодухівськомурайоні Харківськоїобласті Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції, про те, що позивачкою не доведено факт заподіяння їй моральної шкоди, суд зазначає наступне.

В постанові від 03липня 2019року усправі №750/1591/18-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

В рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Щодо позовних вимог заявлених до Держави в особі Міністерства юстиції України , суд зазначає наступне.

Згідно із частиною четвертою статті 58 ЦПК України держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції.

У свою чергу, під компетенцією розуміють сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов`язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 серпня 2022 року у справі № 910/5201/19також нагадала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав (постанова ВП ВС від 27 листопада 2019 року у справі N 242/4741/16-ц).

Згідно з п.1 Положення «Про Міністерство юстиції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 228, Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Відповідно до п.п. 2-3) п.3 Положення, одним з основних завдань Мін`юсту є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень;

Згідно з п.п. 4-1) п.4 Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань бере участь у справах, діє в судах України від імені та в інтересах держави у випадках, передбачених законом, зокрема через територіальні органи Мін`юсту.

Територіальними органами Мінюсту є його міжрегіональні управління (в тому числі Східне міжрегіональне).

Згідно зПоложенням про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 23 червня 2011 року № 1707/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 20 вересня 2022 року№ 3959/5)одним зосновними завданьміжрегіонального управлінняє забезпечення реалізації державної політики у сферах організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Міжрегіональнеуправління відповіднодо покладенихна ньогозавдань: організовує через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України (п. 4.14); контролює через структурний підрозділ, що забезпечує реалізацію повноважень у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), здійснення примусового виконання рішень у випадках, передбачених законом, відповідним відділом примусового виконання рішень та відділами державної виконавчої служби міжрегіонального управління (4.15); за дорученням Мін`юсту представляє інтереси, бере участь, діє від імені та в інтересах Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, держави у випадках, передбачених законом (самопредставництво органу державної влади), в судах України, готує матеріали до розгляду цих справ (п.4.34).

З урахуванням викладеного, виходячи з сукупності прав, обов`язків, завдань та повноважень Міністерства Юстиції, зокрема в сфері забезпечення реалізації державної політики з питань організації примусового виконання рішень судів та інших органів, беручи до уваги, що з будь-якими скаргами, заявами з приводу тривалого невиконання рішення суду про стягнення на свою користь заборгованості з заробітної плати ОСОБА_1 до Міністерства не зверталась, а порушником своїх прав зазначає саме Богодухівський відділ Державної виконавчої служби у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивачки до Держави в особі Міністерства юстиції України, оскільки останнім не були порушені її права .

Вирішуючи питанняпро розмірвідшкодування,суд виходитьз того, що еквівалентом моральної шкоди виступають гроші. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).

Також розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує як характер моральних страждань позивачки, про які зазначено вище, так і їх тривалість (більше трьох років), той факт, що рішення залишається невиконаним і на сьогоднішній день, бере до уваги рівень психологічного напруження, яке весь цей час відчуває позивачка, суттєвість додаткових зусиль, докладених позивачкою для організації свого життя, пов`язаних з необхідністю звернення з письмовими заявами і скаргами до виконавчої служби та суду, витрачений на це час, моральні та матеріальні зусилля.

Крім того, суд погоджується з доводом сторони позивачки, що при визначенні розміру моральної шкоди слід врахувати і природу коштів, які стягнуті на користь позивачки за рішенням суду, а саме заробітна плата, яку вона мала отримати за виконану роботу.

Заробітна плата є важливою соціально-економічною категорією, яка формує платоспроможність особи, є основою для повноцінного відтворення працівника, покликана задовольняти потреби життєдіяльності людини, забезпечувати соціальні гарантії. Отже довготривала відсутність можливості отримати належні за законом кошти у вигляді заробітної плати в порядку примусового виконання рішення суду про стягнення таких коштів, природньо завдає моральних страждань, викликає хвилювання у зв`язку з відсутністю можливості придбати речі першої необхідності, продукти харчування і взагалі забезпечити нормальне існування себе та своєї родини.

На підставі викладеного, з урахуванням всіх перелічених вище чинників, таких як тривалість і глибина моральних страждань, їх характер і обсяг, суд доходить висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 грн. відповідатиме засадам розумності та справедливості, а також обставинам справи та наслідкам, що настали для позивачки, яка зазнала моральних страждань.

Вирішуючи питання щодо порядку стягнення коштів, суд зазначає наступне. Як неодноразово зазначав в своїх рішеннях Верховний Суд, у справах про стягнення моральної шкоди, де відповідачем є Держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів. Отже кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

З квитанції 32528798800007043310 від 06 червня 2023 року вбачається, що при зверненні до суду з позовом позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Згідно з п.13 ч.2 ст.3 ЗУ «Про судовий збір», за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, судовий збір не справляється.

Згідно з п.6 ч. ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже враховуючи, що позивачка, будучи звільненою від сплати судового збору, сплатила його при подачі позову, а відповідачем у справі є Держава, сплачений позивачкою судовий збір підлягає поверненню та компенсується у даній справі за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі приведеного вище, керуючись ст..ст. 19, 55, 56, 129-1 Конституції України, ст..ст. 23, 1166, 1167, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, ст.. 13 Закону України « Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 1, 18, 41 Закону України « Про виконавче провадження», ст..ст. 3, 4 Закону України « Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ст..ст. 15, 16, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

У задоволенні решти вимог в частині стягнення моральної шкоди відмовити.

У задоволенні вимог до держави України в особі Міністерства юстиції України відмовити.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 грн., помилково сплачений позивачкою при подачі позову згідно з квитанцією 32528798800007043310 від 06 червня 2023 року.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20 листопада 2024 року

СУДДЯ