Рішення

від 19.11.2024 по справі 638/5329/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/5329/24

Провадження № 2/638/3605/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретарів Рудської В.П., Морозової К.Д.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні залисудових засіданьДзержинського районногосуду м.Харковав порядкуспрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» про захист прав споживача, -

встановив:

Адвокат Романченко Олексій Михайлович звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова в інтересах ОСОБА_3 із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО», в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача вартість ненаданої за Договором про туристичне обслуговування №COS27040A2 від 31.01.2020 року туристичної послуги в сумі 75961 гривень 62 копійки та 66086 гривень 61 копійку пені відповідно до ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів».

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між ТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» та ОСОБА_3 було укладено договір на туристичне обслуговування №COS27040A2, за умовами якого відповідач за плату на замовлення замовника зобов`язався забезпечити надання туристичного продукту (комплексу туристичних послуг) у вигляді морського круїзу на 2 особи, який мав відбутись 27.04.2020 року на лайнері Cost Smeralda 5, що належить компанії Costa Cruises. На виконання вимог договору позивач сплатила Туроператору всього кошти у сумі 75961, 62 грн.. Однак круїз не відбувся з незалежних від позивача причин, від круїзу остання не відмовлялась. Відповіді на адвокатський запит про хід виконання замовлення на круїз отримано не було. З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено відповідачу вимогу про повернення вартості ненаданих за Договором на туристичне обслуговування туристичних послуг в сумі 75961, 62 грн. Проте жодної реакції від відповідача не надійшло. Крім того, у звязку з простроченням зобов`язання та свідоме та умисне небажання повернути кошти за ненадану послугу, просить стягнути з відповідача пеню за період з 08.09.2023 року по 06.10.2023 року у розмірі 3% щоденних, що становить 75961,62 грн..

Представником відповідача подано до суду письмові пояснення, які за своєю правовою природою є відзивом на позовну заяву. Вказує, що між сторонами дійсно було укладено договір на туристичне обслуговування, предметом якого була морська круїзна подорож позивача на лайнері CostSmeralda5,яка маластартувати 27.04.2020року умісті Барселона(Іспанія).Послуги авіаперельотудо складутуристичного продуктуне входили,позивач повиненбув самотужкидістатися домісця початкуподорожі.Для належноїорганізації подорожівідповідач напідставі Договору №(А)800050/04/17АЛ-МКз іноземнимтуристичним операторомAtlantisLineSeaCruisesоплатив комплекстуристичних послугдля туриста ОСОБА_3 ускладі оплатиза послугидля іншихтуристів,що подорожувализ України.В подальшомувказані коштине повернулисьвідповідачу.На виконанняумов договорувідповідач надавпозивачеві ваучерТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФПРО»,за якимдавав можливістьвідбути укруїзну подорож.У зв`язкуз прийняттямнормативних актів,спрямованих навжиття невідкладнихзаходів щодозабезпечення національноїбезпеки вумовах спалахугострої респіраторноїхвороби COVID-19,регулярне пасажирськеавіасполучення міжУкраїною такраїною слідуванняпозивача припинялосьз 00год.00хв.17березня 2020року до03квітня 2020року ПостановоюКабінету МіністрівУкраїни від25.03.2020року №239термін закриттяпунктів пропускубуло продовженодо 24.04.2020року,а згодомдо 22.05.2020року згіднорозпорядження КабінетуМіністрів Українивід 24.04.2020року №439-р.Відповідач невідкладноінформував своїхтуристів проприйняті уповноваженимиорганами владизаборони таобмеження,прикладав максимальнихзусиль дляурегулювання ситуаціїз постачальникомпослуг поперенесенню туруна більшпізні дати.Вказана перепискатривала впродовжнаступних років,компанії повідомляливідповідача прозбереження затуристом депозитута можливостіскористатись ранішеоформленими ваучерами.Проте,01.06.2022року AtlantisLineSeaCruises,яка єрезидентом рф,повідомила відповідача,що починаючиз 15.04.2022року корпораціявирішила приєднатисядо міжнароднихсанкцій такомпанію AtlantisLineSeaCruises відключили від системи бронювання круїзів. 10.01.2023 року відповідач звернувся до Atlantis Line Sea Cruises з вимогою про повернення коштів туристам, але не отримав від партнера жодної відповіді. З метою реалізації прав туриста на відпочинок позивачеві неодноразово пропонувалося перенести тур на зручні для нього дати після очікуваного закінчення обмежувальних та карантинних заходів в Україні та країні слідування, оскільки на той момент безпосередній постачальник послуг надав можливість перебронювання, однак позивач не скористалась такою можливістю.

Наполягає на тому, що відповідач оплатив туристичному оператору комплекс туристичних послуг для туриста ОСОБА_3 у складі оплати за послуги для інших туристів, натомість неможливість позивача скористатись заброньованим туром в узгоджені договором строки виникла саме у зв`язку з прийняттям нормативних актів та закриттям пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон України для міжнародних пасажирських перевезень, що не залежало від дій чи бездіяльності відповідача та свідчить про відсутність його вини в цьому. Дана обставина не могла бути усунена відповідачем, виникла поза його волею та не могла бути ним прямо передбачена, а тому ознака протиправності у діях відповідача як основна підстава для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, відсутня, а тому відсутній і причинний зв`язок. Оскільки відповідач не вчиняв правопорушення, то відсутні і підстави для стягнення з нього суми неустойки (пені). При цьому також посилається на пропуск позивачем як загального так і спеціального строку позовної давності. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 30000 гривень

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначає про свою незгоду з позицією відповідача. Вказує, що відповідач не довів наявність правових підстав, за яких слід дійти висновку про відсутність у нього обов`язку зі сплати позивачу грошових коштів за морський круїз, що не відбувся. Зазначені відповідачем обставини не впливають на зменшення чи скасування обов`язку відповідача повернути кошти позивачу за ненадану туристичну послугу, оскільки договір про надання туристичних послуг укладений саме між позивачем та відповідачем і відповідач добровільно погодився надати туристичну послугу. При цьому посилається на ту обставину, що позивач не просить відповідача про компенсацію збитків, що є ознакою деліктних правовідносин, де є обов`язковим доведення складу правопорушення та встановлення причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками від такої поведінки. Натомість позивач реалізує своє право на отримання сплачених нею коштів за ненадану послугу, незалежно від того як відповідач ними розпорядився. При цьому наполягає, що підприємницька діяльність це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тому покладення на позивача тягарю повернення коштів за туристичну послугу, що мав надати відповідач-туроператор, є проявом нечесної підприємницької практики. Вказує, що безпідставне утримання коштів відповідачем є незаконним збагаченням за рахунок позивача та не може бути визнане правопорядком добросовісною та суспільно прийнятною поведінкою. Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, зазначив, що позовна давність продовжується на час дії карантину, а тому позивачем не пропущена. Також вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені. Заперечував проти заявленої відповідачем суми судових витрат на професійну правничу допомогу за недоведеністю. На підставі викладеного позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Ухвалою судді від 25.03.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у заявах по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК Україникожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За приписом ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 ст.13та ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст.83 ЦПК Українине було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи. Кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК Україниособа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст.12 ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст.43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст.44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч.8 ст.279 ЦПК України, судом досліджуються письмові пояснення, викладені в заявах по суті і докази, надані разом із ними.

Суд, розглянувши позови в межах заявлених позовних вимог, дослідивши докази у справі, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що між ТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» (Туроператором) та ОСОБА_3 (Замовником) 31.01.2020 було укладено договір на туристичне обслуговування № COS27040A2 (далі Договір).

За умовами Договору, Туроператор ТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» за плату на замовлення Замовника зобов`язується забезпечити надання туристичного продукту (комплексу туристичних послуг) у вигляді морського круїзу на 2 особи, який мав відбутись 27.04.2020 року на лайнері Cost Smeralda 5*, що належить компанії Costa Cruises.

На виконання досягнутих домовленостей щодо оплати круїзу на умовах попередньої оплати позивач сплатила відповідачу 24430 гривень 14 копійок згідно із платіжною інструкцією №МВ42857889 від 31.01.2020 року та 51531 гривню 48 копійок згідно квитанції № 2785-TPP2-6MXH-TBBC від 26.02.2020, які містяться в матеріалах справи.

Круїз не відбувся внаслідок запровадження на території України обмежень, через розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та встановлено на всій території України карантин.

Із наданих відповідачем скріншотів електронної переписки з позивачем щодо перебронювання круїзу на інші дати, а також з круїзною компанією та компанією-посередником (резидентом російської федерації) вбачається, що інші учасники процесу організації подорожі та відповідач, як туристичний оператор, що уклав відповідний договір з позивачем, як із споживачем туристичної послуги, прийшли до висновку що кошти за не надану послугу мають бути поверненні туристу. Проте остаточно не можливо визначити порядок їх повернення.

З метою досудового врегулювання даного спору позивач направив відповідачу вимогу (вих. № 629/08-2023 від 14.08.2023 року), в якій вимагав в п`ятиденний строк з дня її отримання повернути сплачену вартість ненаданої за Договором на туристичне обслуговування № COS27040A2 від 31.01.2020 року туристичної послуги в сумі 75961,62 грн..

Проте доказів виконання цієї вимоги чи заперечень проти неї матеріали справи не містять та не надані представником відповідача в судовому засіданні.

Звертаючись до суду із позовом, позивач наголошувала, що оскільки використати оплачену туристичну подорож вона не може, то вимушена звернутися до суду із позовом про повернення сплачених коштів. А також просила стягнути пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

Статтею 1 Закону України «Про туризм» визначено, що туризм тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від`їжджає; турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов`язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін; туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов`язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об`єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про туризм» учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб`єкти туристичної діяльності), є: туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору: 1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування; 2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту); 3) готелі та інші аналогічні засоби розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування; 4) види і способи забезпечення харчування; 5) мінімальна кількість туристів у групі (у разі потреби) та у зв`язку з цим триденний строк інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи; 6) програма туристичного обслуговування; 7) види екскурсійного обслуговування та інші послуги, включені до вартості туристичного продукту; 8) інші суб`єкти туристичної діяльності (їх місцезнаходження та реквізити), які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту; 9) страховик, що здійснює обов`язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов`язаних з наданням туристичних послуг; 10) правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там; 11) вартість туристичного обслуговування і порядок оплати; 12) форма розрахунку.

Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.

Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.

Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою.

Якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані. У разі неможливості здійснення таких заходів або відмови туриста від них туроператор зобов`язаний надати йому без додаткової оплати еквівалентний транспорт для повернення до місця відправлення або іншого місця, на яке погодився турист, а також відшкодувати вартість ненаданих туроператором туристичних послуг і виплатити компенсацію у розмірі, визначеному в договорі за домовленістю сторін.

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Договір на туристичне обслуговування може передбачати компенсацію у разі спричинення шкоди туристу невиконанням або неналежним виконанням туристичних послуг, включених до туристичного продукту, відповідно до міжнародних конвенцій, що регламентують надання таких послуг.

Права і обов`язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також цим Законом.

Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України "Про захист прав споживачів".

Статтею 30 Закону України «Про туризм» визначено, що порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом. Порушеннями законодавства в галузі туризму є: провадження туроператорської діяльності без отримання відповідної ліцензії або недодержання ліцензійних умов; залучення до надання туристичних послуг осіб, які не відповідають встановленим законодавством відповідним кваліфікаційним вимогам; ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності; порушення норм і правил у галузі туризму; незаконне використання категорії об`єкта туристичної інфраструктури; порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг; невиконання розпоряджень уповноважених органів та осіб про усунення порушень ліцензійних умов; порушення правил щодо охорони чи використання об`єктів туристичної інфраструктури, знищення або пошкодження об`єктів відвідування; створення перешкод уповноваженій на те законом посадовій чи службовій особі у здійсненні контролю за туристичною діяльністю, у проведенні перевірки якості надаваних (наданих) туристичних послуг або додержанні ліцензійних умов, норм і правил щодо здійснення туристичної діяльності; незаконне втручання у здійснення туристичної діяльності; розголошення відомостей, що становлять конфіденційну або іншу охоронювану законом інформацію.

Законами може передбачатися відповідальність і за інші порушення у сфері туристичної діяльності.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства.

Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Спори майнового характеру між суб`єктами туристичної діяльності та споживачами туристичних послуг вирішуються у встановленому порядку з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про туризм» суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до вимог ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, серед яких є розірвання договору, відшкодування збитків.

Відповідно до ст.ст.901, 902 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Договір є обов`язковим для сторін (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором.

Факт ненадання туристичного продукту позивачеві відповідач не спростовує.

Суд зазначає, що спірні правовідносини стосуються не компенсації збитків позивача, як споживача туристичної послуги, а відшкодування вартості не наданої йому туроператором послуги і такий обов`язок прямо передбачений ст. 20 Закону України «Про туризм».

З цих підстав суд зазначає, що чинне законодавство не покладає на позивача, як споживача ненаданої туристичної послуги, обов`язку з самостійного пошуку способів задоволення своїх грошових вимог у інших учасників процесу організації подорожі.

Також суд не знаходить підстав для застосування наслідків закінчення перебігу строку позовної давності виходячи із наступного.

Пунктом 12 прикінцевих та перехідних положень ЦК Україниврегульовано, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681. 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено на всій території України карантин.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236(з подальшими змінами та доповненнями) «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено з 19.12.2020 року до 30.06.2023 року.

Суд зазначає, що загальний строк позовної давності для позивача не почав свій перебіг з наступного дня за погодженою датою круїзу, оскільки в цей час вже діяло правило продовження строку позовної давності на час коронавірусного карантину. Після скасування карантинних обмежень строк позовної давності поновив свій перебіг з 30.06.2023.

При цьому представник позивач звернувся до суду з даним позовом 21.03.2024 року отже на переконання суду строк позовної давності позивачем не пропущено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачеві суми, сплаченої за туристичну послугу, оскільки позивач просила про повернення вартості ненаданої їй туроператором послуги, і такий обов`язок прямо передбачений ст. 20 Закону України «Про туризм».

Щодо застосування до спірних правовідносин пені, що передбачена Законом України «Про захист прав споживачів» суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У цьому Законі не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах «слабкої сторони», якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Закономрегулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб`єкта - споживача.

У статті1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17);виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Отже, Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані будь-які договірні відносини за участі споживача.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Отже, пеня, передбачена частиною п`ятоюстатті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.

Пеня, як різновид неустойки, має забезпечувальний та компенсаційний характер.

Суд враховує, що відповідач безпідставно не повернув позивачу сплачені за ненадану туристичну послугу (морську подорож) грошові кошти.

При наданні оцінки обґрунтованості заявленого до стягнення розміру пені, суд визнає поведінку відповідача у спірних правовідносинах як таку, що не узгоджується з принципом добросовісності, як однією з засад регулювання цивільних відносин, оскільки з пояснень позивача та з наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що відповідач належним чином повернув позивачу кошти за ненадану послугу або принаймні узгодив порядок їх повернення. Відповідач заперечує свій обов`язок з повернення коштів. Відповідач не надав відповідь на запити позивача про надання інформації, що передували зверненню із позовом.

Враховуючи наведені обставини та правове регулювання, суд вважає заявлену суму пені справедливою сатисфакцією позивача за порушення її прав споживача у спірних правовідносинах та не вбачає наявності підстав для її зменшення.

Крім того суд враховує, що пеня порахована в межах однорічного строку з дня отримання відповідачем досудової вимоги про повернення вартості ненаданої туристичної послуги, тому строк позовної давності не пропущений.

Статтями 12, 81 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст.89ЦПК Українивстановлено,що судоцінює доказиза своїмвнутрішнім переконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивномута безпосередньомудослідженні наявниху справідоказів.Жодні доказине маютьдля судузаздалегідь встановленоїсили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності.Суд надаєоцінку якзібраним усправі доказамв цілому,так ікожному доказу(групіоднотипних доказів),який міститьсяу справі,мотивує відхиленняабо врахуваннякожного доказу(групидоказів).

Таким чином, оскільки відповідач на виконання свого процесуального обов`язку не надав належних і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Оцінюючи аргументи, викладені сторонами по справі в судовому засіданні та у заявах по суті справи, суд в тому числі керуєтьсяпрецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 ЦПК України відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач при зверненні до суду була звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10-13, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» про захист прав споживача задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» на користь ОСОБА_3 вартість ненаданої туристичної послуги в сумі75 961 (сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят одну) гривню 62 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» на користь ОСОБА_3 пенювідповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в сумі 66086 гривень 61 копійку за прострочення повернення вартості ненаданої туристичної послуги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» на користь держави судовий збір у розмірі 968 гривень 96 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Сторони:

позивач: ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО», ЄДРПОУ 41209176, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська буд.35.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк