Рішення

від 20.12.2024 по справі 638/5329/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/5329/24

Провадження № 2-др/638/115/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретарів Рудської В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Романченко Олексій Михайлови про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» про захист прав споживача, -

встановив:

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 19 листопада 2024 року повністю задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» про захист прав споживача. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» на користь ОСОБА_1 вартість ненаданої туристичної послуги в сумі 75961,62 грн. Також, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» на користь ОСОБА_1 пеню відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в сумі 66086,61 грн. за прострочення повернення вартості ненаданої туристичної послуги та судовий збір у розмірі 968,96 грн. на користь держави.

22.11.2024 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Романченко Олексія Михайловича про ухвалення додаткового рішення, в якій він, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» на користь позивача ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що між адвокатським об`єднанням «Олексія Романченко» та позивачем укладено договір на надання професійної правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокатом надано клієнту правову допомогу в рамках цієї справи, відповідно до додаткової угоди до договору сторони погодили, що гонорар адвокатського бюро за ведення справи у суді першої інстанції становить 25000,00 грн. у будь-якому випадку навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь позивача. Сума гонорару адвокату є фіксованою та не залежить від витрат, часу, обсягу, підготовлених та поданих документів чи ухвалення судом рішення на користь клієнта, а тому ці обставини не впливають на вартість наданої професійної допомоги та відповідно на розмір судових витрат. Судовим рішенням від 19.11.2024 року позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, у позовній заяві на виконання вимог ЦПК України позивачем повідомлено суд про орієнтовний розрахунок суми витрат на правову допомогу та надання доказів на підтвердження судових витрат протягом п`яти днів у випадку ухвалення рішення на користь позивача. Адвокатом в рамках цієї справи надано позивачу правову допомогу, позивачем узгоджений розмір гонорару не сплачено, проте незалежно від того чи вартість витрат на професійну правничу допомогу уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачена, ці витрати у разі підтвердження обсягу надання послуг та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи, в зв`язку з чим просить заяву задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 26 листопада 2024 року заяву прийнято до розгляду.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явились, в прохальній частині заяви про ухвалення додаткового рішення просили розгляд заяви здійснити за відсутності позивача та її представника.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причину своєї неявки суду не повідомив, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши заяву, оглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема, довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті27 зазначеного Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції Українита законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 вищевказаного Закону встановлено, що представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 вказаного Законувидами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного Закону).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним З`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268, від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Інтереси ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції представляв адвокат Романченко Олексій Михайлович на підставі договору №13/03-2023 від 20 березня 2023 року.

Статус Романченко Олексія Михайловича, як адвоката, підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №1584 від 10.09.2008 року.

Статус адвоката Романченко О.М., як представника позивача по цій справі, підтверджується ордером на надання правничої (правової) допомоги від 20 березня 2024 року.

Умовами укладеного договору (п.п. 6.1., 6.2.) передбачено, що за виконання доручень згідно даного договору клієнт сплачує Адвокатському бюро гонорар, розмір гонорару, порядок та умови його сплати визначаються у додатковій угоді до даного договору.

Відповідно до п.1 додаткової угоди №1 від 18 березня 2024 року до договору №13/03-2023 від 20 березня 2023 року, Адвокатському бюро «Олексія Романченко» приймає на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу в рамках цивільної справи про захист прав споживачів, а саме: стягнення на користь клієнта з ТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» вартості туристичної послуги та пені.

Відповідно до п.2. додаткової угоди № 1 від 18 березня 2024 року до договору сторони погодили, що гонорар Адвокатського бюро за ведення справи, визначений у п.1. додаткової угоди, у суді першої інстанції становить 25000,00 грн. у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь клієнта.

Відповідно до п.8 додаткової угоди №1 від 18 березня 2024 року надання Адвокатським бюро правничої допомоги при розгляді справи у суді першої інстанції включає у разі необхідності: підготовка та подання до суду позовної заяви, підготовку і подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву, підготовка та подання до суду клопотань про залучення доказів, надання суду відповідних доказів, за необхідності підготовку та подання до суду заяв та клопотань з процесуальних питань або заперечень на заяви та клопотання з процесуальних питань, участь у судових засіданнях, надання пояснень суду, підготовку та подання до суду інших документів, передбачених ЦПК України, які необхідні для розгляду справи.

Згідно акту виконаних робіт №1 від 21 листопада 2024 року до договору №13/03-2023 від 20 березня 2023 року, сторони погодили, що відповідно до п.п.1, 8 додаткової угоди №1 від 18 березня 2024 року Адвокатське бюро надало клієнту наступну правничу допомогу у Дзержинському районному суді м.Харкова при розгляді справи №№ 638/5329/24:

- підготовлено позовну заяву від 20.03.2024 року витрачено 4 години;

-вивчено пояснення відповідача (відзив на позовну заяву) та підготовлено відповідь на відзив від 14.06.2024 року витрачено 3 години;

- участь у судових засіданнях по справі 13.05.2024, 17.09.2024, 19.11.2024 - витрачено 3 години (враховуючи час прибуття до суду та очікування судового засідання).

Загальний час витрачений бюро становить 10 годин.

Виходячи з викладеного, при визначенні суми відшкодування витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

До подібних висновків висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 про те, що суд з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, дійшов Верховний Суд також у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Матеріалами справи підтверджується надання адвокатом Романченко Олексієм Михайловичем професійної правничої допомоги ОСОБА_1 у справі № 638/5329/24.

Однак, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив, що заявлений представником позивача до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є завищеним.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, враховуючи особливості характеру правовідносин, предмет спору, ціну позову, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, складність справи, яка є незначної складності, необхідність процесуальних дій сторони, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в акті виконаних робіт від 21.11.2024 року, виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, суд приходить до висновку про те, що заява представника позивача підлягає до часткового задоволення, у зв`язку з чим з ТОВ «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн., що відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133-141, 259, 268, 270 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Романченко Олексій Михайлови про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» про захист прав споживача, -задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Сторони:

позивач: ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КРУЇЗ-ЛАЙФ ПРО», ЄДРПОУ 41209176, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.35.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк