Ухвала

від 18.11.2024 по справі 127/25185/21

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/25185/21

Провадження № 2/127/1554/24

У Х В А Л А

Іменем України

18 листопада 2024 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької областіБойко В.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Осанна» про розірвання договору та стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за вищевкзаним позовом.

18.11.2024 року представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Осанна», код ЄДРПОУ 23056090, які знаходяться на всіх рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах та на майно, яке належить ТОВ «Осанна» в межах суми позову 2286647,00 грн.

Заява мотивована тим, що 17.01.2008 року між ТОВ «Осанна» та ОСОБА_3 було укладено договір, за умовами якого ТОВ «Осанна» зобов`язувалося передати безоплатно ОСОБА_3 об`єкт нерухомості (3-х кімнатну квартиру загальною площею не менше 73 кв.м., в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 ) на умовах визначених договором. При цьому, ОСОБА_3 помер та його правонаступником є ОСОБА_2 . На даний час гуртожиток знесений, а будівництво першої секції знаходиться на початковій стадії, що свідчить про істотне порушення договору ТОВ «Осанна». Тому, ТОВ «Осанна» належить сплатити позивачу збитки у вигляді грошової компенсації ринкової вартості об`єкта нерухомості у розмірі 2286647,00 грн. Таким чином, виконання в майбутньому судового рішеня у справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості, а заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення коштів мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно.

Дослідивши вказану заяву, матеріали справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних права бо інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв`язаними з предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Судом також враховується охорона прав і інтересів інших осіб, які беруть участь у справі.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існуєреальназагроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави, тощо (постанови Верховного Суду від 25.09.2019 в справі №910/7141/13 , від 25.02.2019 в справі № 922/2673/18, від 17.10.2018 в справі №183/5864/17-ц). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову єдостатньо обґрунтованеприпущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, у тому числі подальше стягнення суми.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом із цим, подана заявником заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ускладнення чи унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення в даній справі. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні положень ЦПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову, та які би свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Тому, саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на можливість у майбутньому невиконання рішення суду не може свідчити про утруднення та/або неможливість виконання рішення у справі в разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, перевіривши аргументованість поданої заяви та надані докази,суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

З огляду на викладене в задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заявипредставника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Осанна» про розірвання договору та стягнення збитків.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: