Постанова

від 15.01.2025 по справі 127/25185/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/25185/21

Провадження № 22-ц/801/211/2025

Категорія: 18

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 рокуСправа № 127/25185/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Матківської М.В., Стадника І.М.,

за участю секретаря судового засідання Пантелеймонової А.І.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Вінниці цивільнусправу №127/25185/21запозовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Осанна» про розірвання договору та стягнення збитків,

за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 адвоката Щавінського Костянтина Станіславовича на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 листопада 2024 року про відмову в забезпеченні позову, яку постановив суддя Бойко В.М. в Вінницькому міському суді Вінницької області, повний текст складено 18 листопада 2024 року,

в с т а н о в и в :

У вересня 2021 року ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Осанна» про розірвання договору та стягнення збитків.

18 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Щавінський К.С. подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Осанна», код ЄДРПОУ 23056090, які знаходяться на всіх рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах та на майно, яке належить ТОВ «Осанна» в межах суми позову 2286647 грн.

Заява мотивована тим, що 17 січня 2008 року між ТОВ «Осанна» та ОСОБА_2 було укладено договір, за умовами якого ТОВ «Осанна» зобов`язувалося передати безоплатно ОСОБА_2 об`єкт нерухомості (3-х кімнатну квартиру загальною площею не менше 73 кв.м., в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 ) на умовах визначених договором. При цьому, ОСОБА_2 помер та його правонаступником є ОСОБА_1 . На даний час гуртожиток знесений, а будівництво першої секції знаходиться на початковій стадії, що свідчить про істотне порушення договору ТОВ «Осанна». Тому, ТОВ «Осанна» належить сплатити позивачу збитки у вигляді грошової компенсації ринкової вартості об`єкта нерухомості у розмірі 2286647 грн. Таким чином, виконання в майбутньому судового рішення у справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості, а заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення коштів мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 листопада 2024 року відмовлено в задоволені заяви про забезпечення позову.

Ухвала судупершої інстанціїмотивована тим,що не надано належних та допустимих доказів в розумінні положень ЦПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову, та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Не погодившисьз ухвалоюсуду представник ОСОБА_1 адвокат Щавінський К.С. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою, суд першої інстанції не надав оцінки обставинам на які посилався позивач в обґрунтування заяви про забезпечення позову, порушено норми процесуального права. Просив скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 листопада 2024 року, а заяву про забезпечення позову задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливістю розпоряджатися ним. Отже забезпечення позову у спорі про стягнення коштів є додатковою гарантією для позивача, що рішення суду в разі задоволення позову буде реально виконане.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2статті 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22, постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 904/1934/23.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі №910/12404/21.

Як вбачається з позовних вимог ОСОБА_1 просила стягнути з ТОВ «Осанна» збитки у вигляді грошової компенсації середньої вартості об`єкта житлової нерухомості по АДРЕСА_1 , загальною площею 73 кв.м. (кількість житлових кімнат - 3) у розмірі 2286647,00 грн.

Отже, предметом позову у цій справі є вимоги майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 2286647,00 грн.

У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме можливість розрахуватись із стягувачем за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах або майна, на яке можливо буде звернути стягнення.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав, які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Висновки суду першої інстанції щодо того, що заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачем вчинялися будь-які дії, направлені на відчуження належного йому майна, колегія суддів також вважає помилковими, адже нічим не обмежене права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном є очевидним та не потребує доведення, та судом не зазначено конкретних осіб, права яких можуть бути порушені вжиттям заходів забезпечення позову.

З урахуванням прямого зв`язку між заходами забезпечення позову і предметом позову, існування обґрунтованого припущення про можливість відчуження відповідачем свого майна, оскільки таке його право наразі нічим не обмежено, що матиме наслідком ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, колегія суддів вбачає підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Задоволення заяви про забезпечення позову не є фактичним вирішенням справи по суті і не порушує права відповідача щодо користування та володіння майном, оскільки майно фактично зберігається у володінні та користуванні власника, а лише обмежує його у розпорядженні ним на певний період.

Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

При цьому, у разі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з вимогами про скасування заходів забезпечення позову відповідно до статті 158 ЦПК України. Також, статтею 159 ЦПК України передбачено право на звернення з позовом про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Оскільки справа по суті спору не розглядалась, питання щодо розподілу судових витрат за подачу апеляційної скарги не вирішується.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Щавінського Костянтина Станіславовича задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 листопада 2024 року про відмову в забезпеченні позову скасувати.

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Щавінського Костянтина Станіславовича про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Осанна» про розірвання договору та стягнення збитків задовольнити.

Вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Осанна» (код ЄДРПОУ 23056090), в межах ціни позову у розмірі 2286647,00 грн, які знаходяться на всіх рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Осанна» (код ЄДРПОУ 23056090).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 січня 2025 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Матківська М.В.

Стадник І.М.