Постанова

від 11.11.2024 по справі 285/4798/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №285/4798/23 Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.

Категорія 44 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

мІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Антоневської В.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Житомиріцивільну справу№285/4798/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖБК-1» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 серпня 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Літвин О.О.

в с т а н о в и в:

У серпні 2023 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь заподіяні внаслідок залиття її квартири АДРЕСА_1 майнові збитки, моральну шкоду та витрати на проведення експертного дослідження і судового збору.

На обґрунтування позову вказувала, що 24.02.2023 року її квартира була затоплена внаслідок того, що у квартирі АДРЕСА_2 у внутрішньому водопроводі на з`єднанні труби, на якій встановлено центральний кран, лопнула різьба. Згідно висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №1573/05-2023 вартість завданої позивачеві матеріальної шкоди внаслідок залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 , що відображено у акті від 21 квітня 2023 року, в діючих цінах на момент проведення дослідження становить 30464,47 грн. За проведення вказаної експертизи нею було сплачено 5000,00 грн.

Окрім того, у зв`язку із затопленням квартири, окрім матеріальної шкоди їй було завдано моральну шкоду, яка проявляється у стражданнях, порушенні її звичного способу життя, яке завдало душевних страждань з огляду на незручності проживання у пошкодженій квартирі, потребу здійснення ремонту та залучення коштів для відновлення стану квартири, внаслідок чого вона відчувала емоційну напругу, нервозність, переживання, що фактично погіршувало стан її здоров`я. Розмір спричиненої їй моральної шкоди діями відповідача оцінює у 5000,00 грн.

08 серпня 2024 року позивач подала до суду заяву, в якій просила залишити без розгляду її позовну заяву, вказувала, що наслідки вчинення вказаної процесуальної дії їй зрозумілі.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про залишення без розгляду її позову до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, та закрито провадження у даній цивільній справі.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість та неврахування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що вона згідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України як учасник справи має право розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Нею було подано до суду офіційну письмову заяву про залишення позову без розгляду, однак суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою відмовив їй в задоволенні цієї заяви, розцінив її як відмову від позову, прийняв дану відмову від позову та закрив провадження в справі.

Вказує, шо згідно ч. 3 ст. 256 ЦПК України в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Таким чином, суддя Літвин О.О. не лише розпорядилася наданими позивачу законом процесуальними правами на власний розсуд, але й позбавила її права на повторне звернення до того ж відповідача за вирішенням цього спору.

Окрім того, суддя дійшла помилкового висновку, що подана позивачем заява про залишення без розгляду її позову є проявом зловживання процесуальними правами. В силу вимог ч. 3 ст. 44 ЦПК України суддя, розцінивши її заяву як зловживання процесуальними правами, мала б залишити її без розгляду або повернути, однак вона відмовила у її задоволенні та закрила провадження у справі, чим вийшла за межі дозволеного для цього процесуальним законом.

Додає, що 08.08.2024 року нею було подано клопотання про зупинення провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступників померлої власниці квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_3 . Суддею Літвін О.О. у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено, після цього суддя продовжила судове засідання та перейшла до дослідження доказів, а потім до судових дебатів. Її представник ОСОБА_4 заявив клопотання про оголошення перерви в справі для підготовки до судових дебатів, однак суддею було відмовлно у задоволенні вказаного клопотання. Більше того суддя почала давати вказівки представникові щодо того, що вона хоче почути від нього у судових дебатах, а чого не хоче. Враховуючи таку поведінку судді, її представник заявив клопотання про оголошення п`ятихвилинної перерви для узгодження правової позиції. Під час даної перерви вона вирішила написати заяву про залишення позову без розгляду та подала її до канцелярії суду. Повернувшись до залу судового засідання, суддя Літвін О.О. була відсутня. Секретар сказала, що повідомить про прийняте рішення телефоном. Вже наступного дня її представник отримав оскаржувану ухвалу. Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу судового засідання від 08.08.2024 суддею було проведене судове засідання з 15 год. 18 хв. до 15 год. 28 хв., про яке сторона позивача не була повідомлена і чим було позбавлено її права надати пояснення з-приводу поданої заяви про залишення позову без розгляду.

Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу без змін.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася.

Представник позивача адвокат Купець Б.Л. у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити її вимоги, скасувати ухвалу суду, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У судовому засіданні відповідач та її представник адвокат Шевчук Р.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору ОСББ «ЖБК-1» в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала не відповідає.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив із того, що подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду після закінчення з`ясування усіх обставин у справі та перед судовими дебатами є зловживання нею своїми правами, підстав для поновлення позивачу строку на подання заяви про залишення позову без розгляду після початку розгляду справи по суті суд не вбачає, а таку її заяву розцінює як відмову від позову, приймає її та закриває провадження у справі.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Тобто, за змістом статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Суд зобов`язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням.

Закріплене за позивачем право на подання такої заяви є абсолютним.

Подання до суду заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Судом встановлено, що 08.08.2024 року позивач скористалася своїм правом та подала до суду заяву, в якій просила залишити без розгляду її позовну заяву.

В силу вимог п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України позивач має право подати заяву про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 січня 2024 року підготовку справи до судового розгляду закінчено, призначено розгляд справи по суті на 09 год. 10 хв. 21.03.2024 року.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем строку для звернення із заявою про залишення позову без розгляду та відсутність підстав для поновлення строку.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що подану позивачем заяву можна розцінити як відмову від позову та прийняти таку відмову.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно положень ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Таким чином, процесуальним законом закріплено за позивачем право на подання заяви про відмову від позову, вказане право є абсолютним та свідчить про вільність особи розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.

Як вбачається із матеріалів справи заяви про відмову від позову ОСОБА_1 не подавала.

Із заяви про залишення позову без розгляду, яка подана позивачем, не вбачається будь-якої її спрямованості відмовитися від позовних вимог, тому висновок суду про те, що заява про залишення без розгляду позову може бути розцінена як відмова від позову є безпідставними.

Суд не вправі розпоряджатися правами, які наділені сторони у справі, на свій розсуд.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а зазначені в скарзі процесуальні порушення, які допущені районним судом такими, що заслуговують на увагу суду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена із порушенням норм чинного процесуального законодавства, а тому згідно положень статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 серпня 2024 року в частині закриття провадження у справі скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді