Постанова

від 19.11.2024 по справі 722/2260/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 року м. Чернівці

Справа № 722/2260/23

Провадження №22-ц/822/894/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Литвинюк І. М.,

суддів: Височанської Н.К., Половінкіної Н.Ю.,

секретар Тодоряк Г.Д.,

учасники справи:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут»

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи - акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз», товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 вересня 2024 року, додаткове рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2024 року, та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 вересня 2024 року, головуючий у І-й інстанції Суський О.І.,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Чернівцігаз Збут» у жовтні 2023 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи - АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз», ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», про стягнення заборгованості за природний газ.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 15 серпня 2023 року судом видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості в сумі 4 902,99 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 268,40 грн.

В подальшому відповідачка звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу. 08 вересня 2023 року Сокирянським районним судом Чернівецької області постановлено ухвалу про скасування судового наказу про стягнення з відповідачки заборгованості за природний газ.

Вказувало на те, що заборгованість за спожитий природний газ відповідачкою не сплачується. Згідно з вимогами Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2496 (далі Правил), постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, укладеного між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Зокрема, ТОВ «Чернівцігаз Збут» в порядку, передбаченому Правилами, розмістив на своєму сайті Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам, а також надіслав всім побутовим споживачам заяви-приєднання із супровідним листом по формі, встановленій у постанові НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2500, яку споживачам необхідно було підписати та повернути в ТОВ «Чернівцігаз Збут».

Згідно з вимогами Правил, якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ або факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору постачальником відповідно до вимог цих Правил.

У разі незгоди споживача укласти договір з постачальником споживач не має права споживати природній газ із газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Також до обов`язків споживача згідно з Правилами належить укладення договору постачання природного газу з постачальником, а за відсутності укладеного договору - припинення відбору (споживання) природного газу з газорозподільної системи.

Відповідачка не подала до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на її об`єкт, відбір природного газу з газорозподільної системи не припиняла, фактично проводила споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 (про що свідчить у тому числі утворення у відповідачки заборгованості перед заявником) та частково сплачувала за поставлений їй газ, що окремо та в сукупності засвідчує факт згоди відповідачки про приєднання до умов Типового договору.

В результаті неналежної оплати за природний газ за період з листопада 2021 по квітень 2022 року у відповідачки утворилась заборгованість за природний газ перед позивачем, яка станом на день подання позову не сплачена та складає 4 902,99 грн.

Просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Чернівцігаз Збут» заборгованість в сумі 4 902,99 грн, а також судовий збір в сумі 2 684 грн.

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 вересня 2024 року закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1 395 грн у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Чернівцігаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за природний газ в частині стягнення залишку заборгованості в сумі 3507,99 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Закриваючи провадження та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок заборгованості та виписка останнього банківського платежу 16 грудня 2020 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 видана самим позивачем та не може достовірно свідчити про сплату відповідачкою ТзОВ «Чернівцігаз Збут» саме за постачання природного газу. У вказаному документі відсутній зміст господарської операції. А тому даний доказ не є достовірним, оскільки згідно з копіями квитанцій відповідачка сплатила за послуги використаного нею природного газу 1 395 грн відповідно до показників лічильника станом на дату розгляду справи.

Виписка з персоніфікованих даних про фактичний об`єм природного газу, якою вказано об`єми природного газу, які були спожиті відповідачкою за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року, спростовується актом звірки фактично використаних обсягів природного газу, який складений АТ «Чернівцігаз».

Позивачем не доведено наявність заборгованості за спожитий відповідачкою природний газ.

Матеріали справи не містять доказів того, що Оператор ГРМ виконував передбачений чинним законодавством обов`язок щодо здійснення ним не рідше одного разу на шість місяців контрольного зняття показань лічильника газу споживача ОСОБА_1 за листопад 2021 року по квітень 2022 року та відповідно формував об`єм розподілу та споживання природного газу по вказаному споживачу за розрахункові місяці, в якому було здійснено контрольне зняття показань лічильника газу, з урахуванням його фактичних показань.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку щодо закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1 395 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору, та відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення залишку заборгованості в сумі 3 507,99 грн.

Додатковим рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2024 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 Стягнуто з ТОВ «Чернівцігаз Збут» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 5024,60 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг та витраченого ним часу, заявлені ним вимоги щодо стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат у розмірі 5024,60 грн, понесених у даній справі, є обґрунтованими, реальними та розумними.

На рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 вересня 2024 року та додаткове рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2024 року представник позивача ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 вересня 2024 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Чернівцігаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за природний газ в частині стягнення залишку заборгованості в сумі 3 507,99 грн, та ухвалити нове рішення в цій частині, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Також просить повністю скасувати додаткове рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2024 року та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Посилається на те, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за природний газ в частині стягнення залишку заборгованості в сумі 3507,99 грн є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд при його ухваленні неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи; не в повній мірі дослідив матеріали справи, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору; обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, є недоведеними, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вказує на те, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 28 травня 2015 року №1641 ТзОВ «Чернівцігаз збут» надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території Чернівецької області, а Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Чернівцігаз» проводить ліцензовану діяльність з розподілу газу (транспортування, встановлення вузлів обліку газу, відновлення/припинення газопостачання, облік газу (визначення об`єму спожитого газу), тощо).

Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, за якими визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

Розбіжності у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку.

До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.

Визначення обсягів спожитого побутовими споживачами природного газу відноситься до виключної компетенції Оператора ГРМ.

Відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували намагання відповідача врегулювати розбіжності у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого відповідачем природного газу у спосіб, встановлений договором розподілу природного газу.

Відсутня судова справа, учасниками якої є відповідач та АТ «Чернівцігаз» (Оператор ГРМ), предметом якої є визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу за період: листопад 2021 року - квітень 2022 року.

Відповідач не звертався до Оператора ГРМ або суду щодо врегулювання розбіжностей у частині визначення об`єму розподіленого природного газу; спосіб, встановлений договором розподілу природного газу або в судовому порядку, визначені Оператором ГРМ обсяги природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

Щодо підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції вказує на те, що виходячи з сукупності з`ясованих обставин та наявних доказів, зважаючи на недоведення представником відповідача розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, недотримання представником відповідача визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порушення представником відповідача порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, заявлена вимога представника відповідача в цій частині не підлягала задоволенню, а отже додаткове рішення про задоволення вимог в цій частині є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.

На рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 вересня 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Чернівцігаз Збут» судових витрат у розмірі 763, 60 грн, а також стягнути з позивача на користь відповідачки витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 2 400 грн.

Зазначає, що закриття провадження у справі в частині стягнення 1 395 грн у зв`язку з відсутністю предмета спору не було пов`язано з визнанням відповідачкою позову (вона лише сплатила кошти у розмірі 1 395 грн за фактично використаний нею після пред`явлення даного позову природний газ), відповідно судом першої інстанції безпідставно було зазначено у резолютивній частині рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Чернівцігаз Збут" судових витрат у розмірі 763,60 грн.

У мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду відсутнє будь-яке обґрунтування щодо такого розподілу судових витрат, а також норми права, які застосував суд та мотиви застосування, що є порушенням вимог статті 265 ЦПК України.

В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зроблені висновки про те, що позивачем не доведено наявність заборгованості за спожитий відповідачкою природний газ, а отже відсутні будь-які підстави щодо стягнення з неї судових витрат у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» просить рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 вересня 2024 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Чернівцігаз Збут».

Відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Чернівцігаз збут" зі сторони відповідача ОСОБА_1 чи її представника не надходив.

У відзиві ТОВ "Чернівцігаз збут" на апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Чернівцігаз Збут» судових витрат у розмірі 763, 60 грн залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Чернівцігаз Збут» витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 20000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства)); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 вересня 2024 року оскаржується позивачем у частині відмови в задоволенні позовних вимог, а відповідачем рішення оскаржується лише в частині розподілу судових витрат, а тому щодо закриття провадження в частині позовних вимог судом апеляційної інстанції не переглядається.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги ТОВ «Чернівцігаз Збут» та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що позивачем нарахована заборгованість за постачання природного газу за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року в сумі 4 902,99 грн, який обчислювався за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на розрахунок заборгованості, складений менеджером ТОВ «Чернівцігаз Збут», виписки останнього банківського платежу, довідки про підтвердження факту споживання природного газу комерційного директора АТ «Чернівцігаз».

З копії акту демонтажу/монтажу побутового лічильника газу №1002/1651 від 01 листопада 2021 року вбачається, що 01 листопада 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 працівниками АТ «Чернівцігаз» проведено демонтаж лічильника газу та встановлено лічильник марки RS/2001-2Р заводський №7091535, показники на якому 00010 м.куб.

З долучених до матеріалів справи скріншотів з мобільного телефону про інформацію в особовому кабінеті по особовому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що станом на 11 квітня 2022 року в особистому кабінеті була зазначена переплата у розмірі 546,82 грн, а вже станом на 09 травня 2024 року в особистому кабінеті по особовому рахунку № НОМЕР_1 зазначено борг в розмірі 4 902,99 грн. В подальшому, станом на 23 травня 2022 року, було зазначено про наявність переплати в розмірі 586,14 грн.

З копії квитанцій №14 від 26 липня 2023 року, №14 від 24 жовтня 2023 року та № 14 від 23 липня 2024 року, які було долучено представником відповідачки до матеріалів справи під час розгляду справи, відповідачка сплатила за послуги використаного нею природного газу 1 395 грн, у зв`язку з чим позивач подав заяву про закриття провадження в частині стягнення заборгованості в сумі 1 395 грн та просив стягнути з відповідача залишок заборгованості в сумі 3 507,99 грн.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частини 3 статті 714 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Взаємовідносини між постачальниками та споживачами природного газу регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30 вересня 2015 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1379/2782, Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2496, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 6 листопада 2015 року за № 1382/27827.

На підставі пункту 1 глави 1 розділу 5 Кодексу газотранспортної системи постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу, укладеного між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді.

Згідно з абзацом першим пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Правил постачання природного газу постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України статті «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

У частині другій статті 13 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

За змістом абзацу четвертого, п`ятого пункту 9 розділу Ш Правил постачання природного газу за відсутності укладеного в установленому порядку договору постачання природного газу з постачальником споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати оператору газорозподільних систем письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Якщо відбулась зміна власності на об`єкт постачання природного газу, приєднаний до газорозподільних систем оператора газорозподільних систем, новий власник повинен самостійно звернутися до постачальника з відповідною заявою-приєднання до договору постачання природного газу.

За змістом пунктів 26 розділу III Правил постачання природного газу побутовий споживач зобов`язаний укласти договір постачання природного газу з постачальником, а за відсутності укладеного договору припинити відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи.

Пунктами 2, 3, 4, 5, 8 розділу III Правил постачання природного газу передбачено, що договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2500, що розміщений на офіційному веб-сайті регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

Згідно з п.2.1. Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2498, за цим договором оператор газорозподільної системи зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором газорозподільної системи обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка оператора газорозподільних систем, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Абзацами 4, 5 пункту 5 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначено, що в разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із газорозподільних систем та має подати до оператора газорозподільних систем письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт. Згідно з вимогами цього пункту здійснюється приєднання до договору розподілу природного газу споживачів-замовників, які отримують технічний доступ до газорозподільних систем.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку оператора газорозподільних систем та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем).

Відповідно частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» побутовий споживач природного газу - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 .

Установивши, що ТОВ «Чернівцігаз Збут» отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території Чернівецької області, а ОСОБА_1 є споживачем природного газу за зазначеною адресою, фактично споживає природний газ, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування між сторонами договірних правовідносин, оформлених шляхом приєднання побутового споживача до Типового договору розподілу природного газу.

Частинами першою - третьою статті 18 Закону України від 09 квітня 2015 року № 329-VIII «Про ринок природного газу» передбачено, що приладовий облік природного газу здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання.

Приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб`єктів ринку природного газу.

Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Главою 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем врегульовано порядок комерційного обліку газу по об`єктах побутових споживачів (населення).

У пункті 1 цієї глави вказано, що визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ.

У разі відсутності лічильника газу в оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.

Згідно з пунктом 2 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем періодом, за який по об`єкту побутового споживача визначається об`єм та обсяг спожитого (розподіленого) природного газу, є календарний місяць.

У пункті 4 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем вказано, що побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб (до 05 числа включно) надавати їх оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, після визначення за підсумками розрахункового періоду (газового місяця) об`єму розподіленого та спожитого природного газу по об`єкту побутового споживача оператор ГРМ в установленому законодавством порядку здійснює переведення величини об`єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії за трьома одиницями виміру: у кВт·год, Гкал, МДж.

Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

Розбіжності у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а в разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.

Відповідно до пункту 5.5 розділу V Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2498, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1384/27829, споживач, що є побутовим, який за умовами цього договору розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти календарних днів (до 05 числа включно) надавати їх оператору ГРМ в один із таких способів: 1) через особистий кабінет на сайті оператора ГРМ; 2) за телефоном; 3) шляхом зазначення показань у сплаченому рахунку (квитанції абонентської книжки) оператора ГРМ; 4) на електронну адресу.

У разі неотримання до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по споживачу за розрахунковий період визначається оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується виходячи з групи споживання споживача та його середньорічного об`єму споживання природного газу за останні 12 календарних місяців. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть показання лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань.

Оператор ГРМ має право здійснювати контрольні зняття показань лічильника природного газу споживача.

У пункті 5.6 розділу V Типового договору розподілу природного газу зазначено, що після визначення загального об`єму розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу, приведеного до стандартних умов, оператор ГРМ в установленому порядку здійснює переведення величини об`єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії, що має визначатись за трьома одиницями виміру: кВт·год, Гкал, МДж.

Дані про об`єм (м куб.) та обсяг (кВт·год, Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (місяць) зазначаються оператором ГРМ в особистому кабінеті споживача (після його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим договором.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 05 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ (пункти 6.3, 6.4 розділу VІ Типового договору розподілу природного газу).

Відповідно до пункту 4.11 розділу ІV Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2500, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1386/27831, якщо споживач не погоджується з рахунком постачальника (не згоден із розрахованою сумою тощо) та має намір оскаржувати його, споживач сплачує рахунок у тій частині, що ним не оспорюється.

При цьому споживач у зручний для нього спосіб (за телефоном, визначеним на сайті постачальника, через особистий кабінет або письмово) має звернутися до постачальника за відповідними роз`ясненнями.

У разі отримання такого звернення постачальник зобов`язується невідкладно та у термін, достатній для його аналізу (не перевищуючи терміни, встановлені законодавством), надати відповідне роз`яснення чи здійснити перерахунок споживачу.

До вирішення спору по суті величина нарахування встановлюється відповідно до даних постачальника.

Ураховуючи наведене, заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 на визначення фактичного об`єму споживання природного газу на підставі даних лічильника природного газу.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 462/5889/16-ц (провадження № 61-909св17), оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими), що є різновидом претензії, - чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживачі вправі у випадку пред`явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів.

З Акту звірки фактичного використання обсягів природного газу між АТ «Чернівцігаз» та ОСОБА_1 , о/р НОМЕР_1 , здійсненного працівником АТ «Чернівцігаз», вбачається, що оператором ГРМ було скориговано споживання природнього газу споживачем ОСОБА_1 за квітень 2022 року.

Отже, із зазначеного Акту звірки, здійсненого оператором ГРМ, вбачається, що обсяг спожитого природнього газу станом на квітень 2022 року вказано 682,08 м.куб, а в подальшому відкоригований - у травні 683, 93 м.куб. (682,08-683,93), що вказує на відсутність споживання природнього газу відповідачем у обсязі 682,08 куб.м. станом на кінець квітня 2022 року.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виписка з персоніфікованих даних про фактичний об`єм природного газу, за якою вказано об`єми природного газу, які були спожиті відповідачкою за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року, спростовується Актом звірки фактично використаних обсягів природного газу, який складений АТ «Чернівцігаз».

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Чернівцігаз Збут», що Акт звірки є неналежним, достатнім та достовірним доказом, оскільки він підписаний виключно оператором ГРМ, а зі сторони споживача відсутній підпис, є безпідставними, оскільки відсутність підпису споживача в акті звірки не може свідчити про неналежність, достатність та достовірність зазначено доказу, враховуючи те, що зазначений доказ наданий самим споживачем на спростування споживання природного газу у спірний період у визначеному об`ємі.

З урахуванням того, що під час вирішення спору встановлено, що оператором ГРМ було здійснено приведення показників у відповідність до спожитих позивачем об`ємів газу, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення залишку заборгованості в сумі 3 507,99 грн.

Та обставина, що ТОВ «Чернівцігаз Збут» не здійснено перерахунку вартості спожитого ОСОБА_1 природного газу станом на кінець 2022 року з урахуванням показників лічильника природного газу, само по собі не дає підстав для висновку про наявність у відповідачки заборгованості з оплати послуг з газопостачання на кінець квітня 2022 року в сумі 3 507,99 грн, які позивач просить стягнути.

Оскільки ОСОБА_1 у квітні 2022 року не споживався природний газ в об`ємі 682, 08 м.куб., на який здійснено розрахунок заборгованості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення залишку заборгованості в сумі 3 507,99 грн.

Що стосується доводів апеляційної скарги ТОВ «Чернівцігаз Збут» з приводу оскарження додаткового рішення суду, суд апеляційної інстанції вказує наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Тобто з аналізу викладеного слід зробити висновок, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Оскільки підставою для ухвалення додаткового рішення, визначеною пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України, є невирішення судом такого питання, то вказане може мати місце лише за умови дотримання загального порядку надання стороною, яка ставить питання про відшкодування судових витрат, - подання не лише такого клопотання, але й відповідних доказів судових витрат.

Аналіз вказаних норм вказує на те, що для наявності підстав щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу заявник повинен дотриматись вимог, визначених статтями 133, 134, 137, 141 ЦПК України, а саме: подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи та до закінчення судових дебатів у справі сторона повинна зробити відповідну заяву про подачу відповідних доказів для стягнення судових витрат.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається (виділені матеріали №2-ві/722/8/23), що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №1-43 від 16 грудня 2023 року, на підставі якого було видано ордер серії СЕ №1073779 від 16 грудня 2023 року, та 08 липня 2024 року укладено договір про надання правової допомоги №1-40, на підставі якого було видано ордер серії СЕ №1089323 від 08 липня 2024 року.

03 вересня 2024 року в судовому засіданні, до закінчення судових дебатів, представник відповідача ОСОБА_2 зробила заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

05 вересня 2024 року адвокатом Пебержною О.Д. до суду першої інстанції подано клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат та долучено до клопотання наступні докази: Додаток №1 від 05.09.2024 року до договору № 1/43 від 16.12.2023 року - розрахунок суми послуг за надану правову допомогу та витрати, які клієнт поніс у зв`язку із розглядом справи, Додаток №2 від 05.09.2024 року до договору №1-43 від 16.12.2023 року - акт прийому-передачі наданих послуг від 05.09.2024 року, квитанцією №33 від 05.09.2024 року, Додаток №1 від 05.09.2024 року до договору № 1/40 від 08.07.2024 року - розрахунок суми послуг за надану правову допомогу та витрати, які клієнт поніс у зв`язку із розглядом справи, Додаток №2 від 05.09.2024 року до договору №1-40 від 08.07.2024 року - акт прийому-передачі наданих послуг від 05.09.2024 року, квитанцією №34 від 05.09.2024 року

З наданих доказів вбачається, що адвокатом Побережною О.Д. надано ОСОБА_1 правову допомогу наступного змісту: укладання договору про надання правової допомоги, консультація та зібрання доказів 1 год 600 грн; підготовка та оформлення клопотання про залучення третьої особи 1 год 600 грн; підготовка та оформлення клопотання 2 год 1 200 грн; підготовка та подання адвокатського запиту 1 год 600 грн; участь у судових засіданнях 3 год 1 800 грн, а всього - 4 800 грн.

Виходячи з викладеного, відповідач довів обставини надання йому послуг професійної правничої допомоги та обґрунтував заявлений остаточно до стягнення розмір цих послуг в суді першої інстанції.

11 вересня 2024 року ТОВ «Чернівцігаз Збут» подало заперечення на клопотання про стягнення судових витрат, в якому просить відмовити в задоволенні клопотання про стягнення судових витрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи питання про стягнення з ТОВ «Чернівцігаз Збут» витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також витрат, які відповідачка понесла у зв`язку з розглядом справи на загальну суму 5 024, 60 грн, суд першої інстанції надав належну оцінку наданих на підтвердження понесених таких витрат доказів у їх сукупності, врахував характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі ТОВ «Чернівцігаз Збут» в частині оскарження рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 вересня 2024 року та додаткового рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2024 року, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність ухваленого ним рішення не впливають.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 з приводу стягнення з неї на користь ТОВ «Чернівцігаз Збут» судових витрат у розмірі 763, 60 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 3 статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У зв`язку з тим, що представником відповідача долучено під час розгляду справи в суді першої інстанції копії квитанцій №14 від 26.07.2023 року, №14 від 24.10.2023 року та № 14 від 23.07.2024 року, відповідно до яких відповідачка сплатила за послуги використаного нею природного газу в сумі 1 395 грн, позивачем було подано заяву про закриття провадження в частині стягнення заборгованості в сумі 1 395 грн.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження сторонами не оскаржується, а лише оскаржується відповідачем в частині розподілу судових витрат у зв`язку із закриттям провадження, позивач відмовився від частини позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача частину понесених витрат зі сплати судового збору за подачу позовної заяви.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Враховуючи наведене, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо витрат, понесених сторонами на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, слід зазначити наступне.

В апеляційнійскарзі представниквідповідача ОСОБА_2 просить стягнутиз ТОВ«Чернівцігаз Збут»на користь ОСОБА_1 витрати занадання професійноїправничої допомогиу розмірі2400грн.На підтвердженняпонесених судовихвитрат адвокатПобережна О.Д.надала:Додаток №3від 14.10.2024року додоговору №1/40від 08.07.2024року -розрахунок сумипослуг занадану правовудопомогу тавитрати,які клієнтпоніс узв`язку зрозглядом справи,відповідно доякого змістправової допомоги(послуги)містить підготовкута поданняапеляційної скарги 4год 2400грн;Додаток №4від 14.10.2024року додоговору №1-40від 08.07.2024року -акт прийому-передачінаданих послугвід 14.10.2024року;квитанція №37від 14.10.2024рокупро оплату 2 400 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Чернівцігаз Збут" просить стягнути з ОСОБА_1 на їх користь витрати на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій в розмірі 20 000 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій представником позивача ОСОБА_3 надано наступні документи: довіреність ТОВ «Чернівцігаз Збут» на уповноваження адвоката Попова В.Д. від 12 грудня 2023 року №007.2Др-21-1223; договір №38 AChrZ491-17 про надання правової допомоги від 30 листопада 2017 року; акт наданих послуг №118 від 22 жовтня 2024 року, відповідно до якого виконавцем було надано послуги на надання послуг за договором №38 AChrZ491-17 від 30.11.2017 року у кількості 10 год на суму 20 000 грн; звіт від 22 жовтня 2024 року про фактично надані послуги за додатковою угодою №167 від 23 жовтня 2023 року; в матеріалах справи також міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧЦ000306 від 30.11.2018 року, відповідно до якого ОСОБА_3 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи вищенаведене, оскільки понесені витрати відповідача у зазначеному розмірі складалися лише з витрат за подання апеляційної скарги, за наслідками якої апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, відзиву чи заперечень представник відповідача ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ТОВ «Чернівцігаз Збут» не подавала, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 400 грн.

Крім того, враховуючи, що за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ «Чернівцігаз Збут» колегія суддів дійшла висновку про залишення її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до положень статті 141 ЦПК України, підстав для задоволення заяви ТОВ ««Чернівцігаз Збут» про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 вересня 2024 року та додаткове рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2024 року залишити без змін.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відмовити.

У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій відмовити.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: Н.К. Височанська

Н.Ю. Половінкіна