Ухвала

від 20.11.2024 по справі 336/1501/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/1501/24

Провадження №: 1-кп/336/755/2024

УХВАЛА

іменем України

20 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, заяву сторони захисту в порядку ст.206 КПК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023080100001008 від 24 грудня 2023 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Ганно-Требинівки Устинівського району Кіровоградської області, громадянина України, командира роти ВСП військової частини НОМЕР_1 , капітана, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України,

за участі: прокурора ОСОБА_4

потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6

представника потерпілих адвоката ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисників адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

встановив:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження (ЄРДР № 62023080100001008 від 24 грудня 2023 року) за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України.

До обвинуваченого застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, який спливає 21 листопада 2024 року.

Прокурор просив продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та продовжують існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України. Судовий розгляд неможливо завершити до спливу строку запобіжного заходу. Прокурор заперечував проти клопотань сторони захисту.

Потерпілі та їх представник підтримали клопотання прокурора, просили продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою та заперечували проти клопотання захисників про зміну запобіжного заходу та заяви сторони захисту в порядку ст.206 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисники заперечували проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважають його необґрунтованим, а заявлені прокурором ризики недоведеними. Сторона захисту надала до суду клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м`який на особисте зобов`язання або інший не пов`язаний з позбавленням волі, а також вирішити клопотання сторони захисту в порядку ст.206 КПК України.

Заслухавши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, заяву сторони захисту в порядку ст.206 КПК України, з`ясувавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно з частиною 1 статті 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.

Відповідно до частини 4 статті 201 КПК України суд розглядає вказане клопотання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

За змістом ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2023 року ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави. Підставою застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 було наявність обґрунтованої підозри у вчинені кримінального правопорушення та наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Строк запобіжного заходу ОСОБА_3 продовжувався ухвалами суду від 19 лютого 2024 року, від 08 квітня 2024 року, від 05 червня 2024 року, 31 липня 2024 року, 23 вересня 2024 року.

Враховуючи характер злочину, значну суспільну небезпечність інкримінованого злочину, беручи до уваги, що кримінальне правопорушення у вчиненні якого ОСОБА_3 підозрюється, є особливо тяжким та вчинене в той час коли весь Український народ героїчно протистоїть військовій агресії російської федерації, а також те, що вказане кримінальне правопорушення має підвищений суспільно небезпечний характер, та те, що вказана його протиправна поведінка створює в очах інших військовослужбовців та суспільства в цілому негативне враження - безладдя та безкарності у Збройних силах України, сторона обвинувачення вважає що єдиним дієвим запобіжним заходом у даному випадку буде саме тримання під вартою.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Підозра ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованою.

Внаслідок ДТП пішоходи ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримали тілесні ушкодження від яких загинули на місці події.

При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження була з`ясована позиція обвинуваченого, який вину визнав частково, не заперечував факту ДТП, проте заперечував, що керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та те, що рухався в населеному пункті з перевищенням дозволеної швидкості.

Судовий розгляд неможливо завершити до спливу строку запобіжного заходу.

За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України про його продовження, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Відповідно до ст. 197, 199 КПК України, за клопотанням прокурора строк тримання особи під вартою може бути продовжений за наявності обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

Суд враховує дані про особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, одружений має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце проживання, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а саме скоєння особливо тяжкого злочину в період воєнного стану працівником Військової служби правопорядку, перебування в стані алкогольного сп`яніння, конкретні обставини справи (зокрема, значна швидкість руху), наявність наслідків у вигляді загибелі двох осіб, наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив про те, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, а у справі «Летельє проти Франції» наголосив на тому, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права обвинуваченого, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Потерпілі наполягають на продовженні запобіжного заходу до обвинуваченого, оскільки внаслідок його дій останні втратили своїх самих близьких людей. ОСОБА_6 втратила єдиного сина, а ОСОБА_5 чоловіка і батька їх дитини, наразі вона сама виховує дитину.

Суд вважає, що приймаючи до уваги суворість покарання, яке передбачено за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, може визнати, що негативні наслідки від спроби переховуватись від суду, створять для нього меншу шкоду, ніж ймовірність бути притягнутим до кримінальної відповідальності з призначенням відповідного покарання.

Суд вважає, що у кримінальному провадженні існує ризик того, що перебуваючи на волі, обвинувачений матиме змогу незаконно впливати на потерпілих та свідків, оскільки останній обізнаний про анкетні дані та місце мешкання потерпілих, свідків.

Перевірка доведеності пред`явленого обвинувачення здійснюється судом під час його розгляду по суті. За змістом ст.ст. 23, 95 КПК показання потерпілих та свідків у кримінальному провадженні суд отримує усно безпосередньо в судовому засіданні і саме такими показаннями може обґрунтовувати свої висновки.

Наразі не допитані поняті у кримінальному провадженні, на допиті яких наполягала сторона захисту, а тому залишається існувати ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків, який на переконання суду, з урахуванням конкретних обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є суттєвим.

Посилання сторони захисту на пояснення медичних працівників та поліцейських, які були допитані в якості свідків про відсутність у ОСОБА_3 ознак сп`яніння, суд не бере до уваги, оскільки оцінка дослідженим доказам буде надана в нарадчій кімнаті після дослідження всіх доказів, а не вибірково.

Суд вважає, що обвинувачений зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_3 задіяний при виконанні бойових завдань на території Запорізької області може мотивувати своє неприбуття такими обставинами, що в умовах воєнного стану, буде складно перевірити та встановити його дійне місцезнаходження, що буде порушувати розумні строки розгляду кримінального провадження.

Ці обставини у сукупності із обґрунтованістю підозри і складають ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість застосування щодо ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Судом не встановлено даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 616 КПК України у разі введення воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, умисного вбивства двох або більше осіб або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152 156-1, 258 258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також підозрюваний, обвинувачений, який згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України на момент вчинення кримінального правопорушення займав особливо відповідальне становище, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, що виключає застосування положень ч. 1 ст. 616 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави, суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. У зв`язку з чим запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 слід продовжити.

Клопотання захисника ОСОБА_9 про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, домашнього арешту або застави не підлягає задоволенню, оскільки не наведено переконливих обставин для його зміни. Захисник надав до клопотання докази, яким була надана оцінка при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу та його продовження. До клопотань про зміну запобіжного заходу сторона захисту надає одні і ті ж докази.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд вважає за необхідне, при застосуванні вказаного запобіжного заходу не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки злочин спричинив загибель двох людей.

Обвинувачений одружений, має дитину, позитивно характеризується за місцем служби, приймав участь у бойових діях на лінії зіткнення, був нагороджений медаллю «За військову службу Україні», разом з тим, застосовуючи дискреційні повноваження, надані ч. 4 ст. 183 КПК України, виходячи з фактичних обставин справи, наслідків у вигляді загибелі двох осіб, суд вважає неможливим застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

На час розгляду клопотання суду не надано доказів про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_3 в умовах слідчого ізолятора за станом здоров`я.

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник звернулися до суду із заявою в порядку ст.206 КПК України, в якій просили суд забезпечити право на медичне лікування та належне медичне обстеження в стаціонарних умовах відповідних медичних закладів, що зазначені у висновку експертів. До клопотання захисник долучив висновок експерта № 319 від 16 вересня 2024 року та відповідь КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» за вих. 3705-05 від 19.11.2024 року щодо конкретного обсягу досліджень.

Відповідно доухвали судувід 23вересня 2024року зобов`язано ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України та Філію державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально виконавчої служби України» в Запорізькій області відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я від 10.02.2012 року №239/5/104:

- забезпечити надання обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідної медичної допомоги з урахуванням наявних у нього хронічних захворювань та рекомендацій лікарів щодо необхідності проведення поглибленого медичного обстеження, яке може бути здійснено у стаціонарах кардіологічного, неврологічного, оторіноларінготичного профілю із клінічним наглядом у динаміці та проведення всіх додаткових обстежень.

На виконання ухвали суду щодо проведення поглибленого медичного обстеження обвинуваченого ОСОБА_3 за участю невропатолога, отоларинголога, кардіолога начальник Філії ЦОЗ ДКВС України в Запорізькій області повідомив наступне. 11 жовтня 2024 року ОСОБА_3 був доставлений на консультацію та обстеження до фахівців КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР. В умовах стаціонару оглянутий лікарем-кардіологом, вказаний діагноз та призначено лікування, вказаний препарат. Проведено ЕХО-КС, вказані результати дослідження. Оглянутий сурдологом та вказаний діагноз. Крім того, ОСОБА_3 був оглянутий лікарями невропатологом та оториноларингологом. Проведена аудіограма 11.10.2024 року. Надано до суду консультативні висновки та результати обстежень ОСОБА_3 .

На виконання ухвали суду медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_3 проведено, а тому доводи захисника ОСОБА_9 щодо невиконання ухвали, суд відхиляє, як необґрунтовані.

Враховуючи те, в судовому засіданні, 20 листопада 2024 року, сторона захисту вказує на незадовільний стан здоров`я ОСОБА_3 , що унеможливлює утримання його в умовах слідчого ізолятору, суд вважає за необхідне відреагувати на повідомлення сторони захисту та відповідно до п.п. 1, 2 ст. 206 КПК України доручити ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» здійснити перевірку стану здоров`я ОСОБА_3 який перебуває в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», а у разі необхідності надати належне лікування.

Керуючись ст.ст. 181-183, 197, 199, 206, 331, 372 КПК України, суд -

постановив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, тобто до 18 січня 2025 року включно, без права внесення застави.

В задоволенні клопотання захисників про зміну запобіжного заходу на більш м`який відмовити.

Доручити уповноваженим особам Філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально виконавчої служби України» в Запорізькій області організувати здійснення обстеження обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та за потреби забезпечити належне лікування.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її винесення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду, обвинуваченим, який тримається під вартою-в той же строк з дня вручення копії ухвали.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

Суддя: