Ухвала

від 05.06.2024 по справі 336/1501/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/1501/24

Провадження №: 1-кп/336/755/2024

УХВАЛА

іменем України

05 червня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023080100001008 від 24 грудня 2023 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Ганно-Требинівки Устинівського району Кіровоградської області, громадянина України, командира роти ВСП військової частини НОМЕР_1 , капітана, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України,

за участі: прокурора ОСОБА_4

потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6

представника потерпілих адвоката ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисників адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,

встановив:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження (ЄРДР № 62023080100001008 від 24 грудня 2023 року) за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України.

До обвинуваченого застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, який спливає 06 червня 2024 року.

Прокурор просив продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та продовжують існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України. Судовий розгляд неможливо завершити до спливу строку запобіжного заходу, триває допит свідків.

Потерпілі та їх представник підтримали клопотання прокурора, вважали за необхідне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою та заперечували проти клопотання захисників про зміну запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисники заперечували проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважають його необґрунтованим, а заявлені прокурором ризики недоведеними. Захисники надали до суду письмові заперечення на клопотання прокурора та клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м`який на особисте зобов`язання, домашній арешт в період доби або заставу.

Заслухавши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, з`ясувавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно з частини 1 статті 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.

Відповідно до частини 4 статті 201 КПК України суд розглядає вказане клопотання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

За змістом ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2023 року ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави. Підставою застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 було наявність обґрунтованої підозри у вчинені кримінального правопорушення та наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Строк запобіжного заходу ОСОБА_3 продовжувався ухвалами суду від 19 лютого 2024 року, від 08 квітня 2024 року.

Враховуючи характер злочину, значну суспільну небезпечність інкримінованого злочину, беручи до уваги, що кримінальне правопорушення у вчиненні якого ОСОБА_3 підозрюється, є особливо тяжким та вчинене в той час коли весь Український народ героїчно протистоїть військовій агресії російської федерації, а також те, що вказане кримінальне правопорушення має підвищений суспільно небезпечний характер, та те, що вказана його протиправна поведінка створює в очах інших військовослужбовців та суспільства в цілому негативне враження - безладдя та безкарності у Збройних силах України, сторона обвинувачення вважає що єдиним дієвим запобіжним заходом у даному випадку буде саме тримання під вартою.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Внаслідок ДТП пішоходи ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримали тілесні ушкодження від яких загинули на місці події.

При визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження була з`ясована позиція обвинуваченого, який вину визнав частково, не заперечував факту ДТП, проте заперечував, що керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та те, що рухався в населеному пункті з перевищенням дозволеної швидкості.

Судовий розгляд неможливо завершити до спливу строку запобіжного заходу.

За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України про його продовження, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Відповідно до ст. 197, 199 КПК України, за клопотанням прокурора строк тримання особи під вартою може бути продовжений за наявності обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

Суд враховує дані про особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, одружений має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце проживання, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а саме скоєння особливо тяжкого злочину в період воєнного стану працівником Військової служби правопорядку, перебування в стані алкогольного сп`яніння, конкретні обставини справи (зокрема, значна швидкість руху), наявність наслідків у вигляді загибелі двох осіб, наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив про те, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, а у справі «Летельє проти Франції» наголосив на тому, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права обвинуваченого, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Потерпілі наполягають на продовженні запобіжного заходу до обвинуваченого, оскільки внаслідок його дій останні втратили своїх самих близьких людей. ОСОБА_6 втратила єдиного сина, а ОСОБА_5 чоловіка і батька їх дитини, наразі вона сама виховує дитину.

Суд вважає, що приймаючи до уваги суворість покарання, яке передбачено за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, може визнати, що негативні наслідки від спроби переховуватись від суду, створять для нього меншу шкоду, ніж ймовірність бути притягнутим до кримінальної відповідальності з призначенням відповідного покарання.

Суд вважає, що у кримінальному провадженні існує ризик того, що перебуваючи на волі, обвинувачений матиме змогу незаконно впливати на потерпілих та свідків, оскільки останній обізнаний про анкетні дані та місце мешкання потерпілих, свідків.

Перевірка доведеності пред`явленого обвинувачення здійснюється судом під час його розгляду по суті. За змістом ст.ст. 23, 95 КПК показання потерпілих та свідків у кримінальному провадженні суд отримує усно безпосередньо в судовому засіданні і саме такими показаннями може обґрунтовувати свої висновки.

Наразі триває допит свідків, а тому залишається існувати ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків, який на переконання суду, з урахуванням конкретних обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є суттєвим.

Суд вважає, що обвинувачений зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_3 задіяний при виконанні бойових завдань на території Запорізької області може мотивувати своє неприбуття такими обставинами, що в умовах воєнного стану, буде складно перевірити та встановити його дійне місцезнаходження, що буде порушувати розумні строки розгляду кримінального провадження.

Ці обставини у сукупності із обґрунтованістю підозри і складають ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість застосування щодо ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Судом не встановлено даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави, суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. У зв`язку з чим запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 слід продовжити.

Клопотання захисника ОСОБА_8 про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту в період доби є необґрунтованим, оскільки стороною захисту не доведено, що обвинувачений має постійне місце проживання в м. Запоріжжі. Договір оренди жилого приміщення від 17 лютого 2022 року укладений між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 до 17 серпня 2022 року, доказів того, що сторони його продовжували не має.

Доводи захисника, що обвинувачений в м. Запоріжжі орендує житло суд оцінює критично, оскільки не надано належних доказів цього. В клопотанні захисником не зазначено адресу за якою обвинувачений може перебувати під домашнім арештом, відсутні відомості того, чи згоден власник житла, щоб в його житлі перебував обвинувачений під домашнім арештом, адже у випадку застосування такого запобіжного заходу працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Клопотання захисника ОСОБА_10 про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання не підлягає задоволенню, оскільки не наведено переконливих обставин для його зміни. Захисник надав до клопотання докази, яким була надана оцінка при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу та його продовження.

Клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на заставу суд вважає необґрунтованим.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд вважає за необхідне, при застосуванні вказаного запобіжного заходу не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки злочин спричинив загибель двох людей.

Обвинувачений має позитивні характеристики, з місця служби, приймав участь у бойових діях на лінії зіткнення, був нагороджений медаллю «За військову службу Україні», разом з тим, застосовуючи дискреційні повноваження, надані ч. 4 ст. 183 КПК України, виходячи з фактичних обставин справи, наслідків у вигляді загибелі двох осіб, суд вважає неможливим застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Захисник ОСОБА_9 вказує, що обвинувачений має захворювання і потребує належного медичного лікування, а в умовах слідчого ізолятору йому не надають належну медичну допомогу.

З такими доводами сторони захисту суд не може погодитися, оскільки відповідно до відповіді ДУ «ЦОЗ ДКВС України» на запит захисника, обвинуваченому надають медичну допомогу відповідно до вимог чинного законодавства про охорону здоров`я. В діях медичного персоналу Запорізької ММЧ порушень щодо надання ОСОБА_3 медичної допомоги не встановлено.

Стороною захисту не доведено не можливості утримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора внаслідок наявних захворювань.

Відповідно до відповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини наданої захиснику ОСОБА_9 слідує, що підстави для вжиття Уповноваженим додаткових заходів реагування відсутні. Уповноважений у відповіді вказав, що ОСОБА_3 отримує медичну допомогу в умовах слідчого ізолятора. За повідомленням Прокуратури підстав для вжиття заходів прокурорського реагування за результатами перевірки відсутні.

На час розгляду клопотання суду не надано доказів про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_3 в умовах слідчого ізолятора за станом здоров`я.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Геращенко проти України» від 07.11.2013 р. Суд зазначив, що пункт 4 статті 5 Конвенції забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових та процесуальних умов, які з точки зору Конвенції є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою(також Рішення у справі «Буткевичюс проти Литви»).

У Рішенні «Тимошенко проти України»(2013 рік) Європейський суд з прав людини зазначив: щоб позбавлення свободи вважалося несвавільним у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції, самого факту, що цей захід застосовується згідно з національним законодавством, що відповідає визначеним стандартам, ще недостатньо - він також повинен бути необхідним за даних обставин (також рішення у справах «Нештяк проти Словаччини», від 27.02.2007 р., «Хайредінова проти України» від 14.10.2010 р.)

Враховуючи, вище наведене запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 слід продовжити. В задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 181-183, 197, 199, 336, 372 КПК України, суд -

постановив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, до 03 серпня 2024 року включно, без права внесення застави.

В задоволенні клопотань захисників про зміну запобіжного заходу на більш м`який відмовити.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її винесення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду, обвинуваченим, який тримається під вартою-в той же строк з дня вручення копії ухвали.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

Повний текст ухвали складено 06 червня 2024 року.

Суддя: