Постанова

від 05.11.2024 по справі 465/4241/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/4241/18 Головуючий у 1 інстанції: Величко О.В.

Провадження № 22-ц/811/803/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря Матяш С.І.,

з участю: представника громадської спілки «Правозахисне

Товариство Українських Офіцерів» Тимківа М.В.,

представника АТ «Кредобанк» Мацієвського В.М.,

представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

Линника Я.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференціїцивільну справу заапеляційною скаргою громадської спілки «Правозахисне Товариство Українських Офіцерів» в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 січня 2024 року у справі за позовом громадської спілки «Правозахисне Товариство Українських офіцерів» в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», акціонерного товариства «Кредобанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів фінансових послуг банку,

в с т а н о в и в:

Громадська спілка «Правозахисне Товариство Українських Офіцерів» в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 звернулася з позовом до публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Банк Михайлівський», акціонерного товариства (далі АТ) «Кредобанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів фінансових послуг банку.

Вимоги обгрунтовано тим, що особами, в інтересах яких пред`явлено даний позов, були укладені з ПАТ «Банк Михайлівський» договори на отримання послуг банківських продуктів, пов`язаних з розпорядженнями грошовими коштами та вкладами. Зокрема: ОСОБА_1 уклала з банком договір №980-034-000002234 від 08.04.2016 року банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний»; ОСОБА_2 уклав з банком договір №980-034-000001124 від 03.07.2015 року банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний»; ОСОБА_3 уклав з банком договір №980-034-000000900 від 22.04.2015 року банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний»; ОСОБА_4 уклала з банком договір №980-078-000000861 від 23.01.2016 року банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний»; ОСОБА_5 уклав з банком договір №980-046-000000715 від 05.08.2015 року банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний»; ОСОБА_6 уклала з банком договір №980-034-000002389 від 05.05.2016 року банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний»; ОСОБА_9 уклала з банком договір №980-046-000001468 від 15.02.2016 року банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний»; ОСОБА_8 уклав з банком договір №980-034-000001572 від 22.10.2015 року банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний».

Позивачі розмістили на поточних розрахункових рахунках свої грошові кошти ще 19.05.2016 року з метою надійного збереження та подальших безготівкових розрахунків. Позивачі мали намір 23.05.2016 року розпорядитись цими коштами на свій розсуд, згідно договорів, та/чи розмістити на нові депозити, але не змогли цього зробити, оскільки їм повідомили, що з 23.05.2016 року, з 17 год. 00 хв., за рішенням Національного банку України (далі НБУ) вводиться тимчасова адміністрація в цьому банку. У зв`язку з тимчасовою адміністрацією у ПАТ «Банк Михайлівський» кошти позивачів уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб чомусь, як вважають позивачі, неправомірно заблокувала та незаконно створила їм перешкоди як в отриманні своїх коштів, так і у відшкодуванні їх за рахунок Фонду згідно закону.

Наголошується, що на рахунках ПАТ «Банк Михайлівський» розміщено грошові кошти позивачів, зокрема: на рахунку ОСОБА_1 50383 грн. 57 коп.; ОСОБА_10 12237 грн. 96 коп.; ОСОБА_3 76936 грн. 45 коп.; ОСОБА_4 42970 грн. 23 коп.; ОСОБА_5 101032 грн. 78 коп.; ОСОБА_6 28500 грн.; ОСОБА_7 11666 грн.; ОСОБА_8 183086 грн. 38 коп.

В отриманих від банку повідомленнях посадовими особами стверджувалось, що грошові кошти позивачів дійсно на їхні рахунки зараховані 19.05.2016 року, проте, банківських послуг щодо їх повернення чи відшкодування за рахунок банку або Фонду керівництвом банку не здійснювалось.

23.05.2016 року розпочато процедуру виведення з ринку ПАТ «Банк Михайлівський» шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. З 23.05.2016 року до 22.06.2016 року включно на підставі рішення НБУ від 23.05.2016 року №14/БТ віднесено ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі ФГВФО) від 23.05.2016 року №812 запроваджено в ПАТ «Банк Михайлівський» тимчасову адміністрацію. Згодом, рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 13.06.2016 року №991 строки тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» продовжено до 22.07.2016 року включно.

13.07.2016 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» (підстава: рішення Правління НБУ від 12.07.2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» та рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 12.07.2016 року №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку»).

Позивачі очікували отримати від ФГВФО відшкодування за рахунками в ПАТ «Банк Михайлівський» у розмірі до 200000 грн. або сум наявних грошових коштів на поточних розрахункових рахунках у законні терміни 15-20 днів, проте, грошові кошти так і не отримали.

14.07.2016 року на офіційному сайті ФГВФО було розміщено оголошення, відповідно до якого повідомлялося про початок виплати коштів вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський». Для здійснення вказаної процедури вкладникам запропоновано в період з 15.07.2016 року до 26.08.2016 року звернутися до установ банків агентів Фонду, зокрема, мешканцям Львівської області до ПАТ «Кредобанк». На усні звернення позивачів працівники «Кредобанку» відповідали, що список отримувачів коштів від Фонду до Банку надійшов, прізвища позивачів в ньому відсутні.

Зважаючи на викладене, просили суд: встановити факт наявності на банківських рахунках позивачів, відкритих у ПАТ «Банк Михайлівський», грошових коштів, що є їх власністю; стягнути солідарно з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «Банк Михайлівський» грошові кошти позивачів у сумі їх вкладів; стягнути солідарно з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «Банк Михайлівський» завдані збитки: матеріальні, моральні та пеню; зобов`язати дирекцію ПАТ «Кредобанк» прийняти перекази від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «Банк Михайлівський» на користь позивачів і виплатити такі на першу вимогу, попередньо проінформувавши про їх надходження; постановити окрему ухвалу про зловживання посадовими особами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб своїми посадовими обов`язками.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 30 січня 2024 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила громадська спілка «Правозахисне Товариство Українських Офіцерів» в інтересах позивачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , просить скасувати рішення і направити справу до належного суду першої інстанції для розгляду.

Наголошує, що позивачі неодноразово просили суд першої інстанції для всебічного, повного, об`єктивного вивчення всіх обставин справи, не відкидати всі матеріали справи, чи виділяти якісь окремі, для розгляду і вирішення, а дослідити всі письмові докази та документи, що подавались до суду. Додає, що позивачі подали до суду договори вкладів та касові документи про вкладення готівки на рахунки через касу банку, але вказані заяви з додатками суд кудись подів, не оцінив і нічого не повернув позивачам.

Зазначає, що судом порушено вимоги ст.28 п.5, ст.31 п.2, ст.32, ст.293 п.2 пп.5 ЦПК України.

Вказує, що замість розгляду позовної заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема, встановлення того, що грошові кошти на банківських рахунках, відкритих у ПАТ «Банк Михайлівський» на ім`я позивачів, є їхньою приватною власністю, суд розглядав похідні клопотання щодо постановлення окремої ухвали щодо завданих збитків.

Зазначає, що суд замість застосування належних норм матеріального права «про право власності», посилався на якісь прецедентні міркування іншого суду з неаналогічним предметом позову адміністративного процесу.

Звертає увагу на суперечливість висновків суду щодо документів про вкладні операції позивачів, які необхідні для встановлення факту про право власності вкладу.

Наголошує, що суд правильно констатує про єдину позовну вимогу, перераховує номера договорів, але замовчує про номера касових документів про внесення готівки на рахунки через касу банку.

На підставі вищенаведеного, вважає, що суд першої інстанції підвів себе до незаконного та несправедливого рішення, оскільки не встановив факт про право власності на вклади.

08.04.2024 року від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечив доводи та вимоги апелянта. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши пояснення сторони позивачів в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони відповідачів, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачі уклали з ПАТ «Банк Михайлівський» договори, а саме:

08.04.2016 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ «Банк Михайлівський» договір №980-034-000002234 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний».

В цей же день ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» (далі ТОВ «КІЦ») договір №980-034-000218274 від 08.04.2016 року, за яким надала ТОВ «КІЦ» 50000 грн.

Згідно виписки по рахунку 26202531058801, 19.05.2016 ТОВ «КІЦ перерахувало на рахунок ОСОБА_1 50000 грн. з призначенням платежу: повернення коштів згідно з договором №980-034-000218274 від 08.04.2016 року, та 383 грн. 23 коп. з призначенням платежу: оплата процентів по договору №980-034-000218274 від 08.04.2016 року.

03.07.2015 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ «Банк Михайлівський» договір №980-034-000001124 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний».

27.04.2016 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (далі ТОВ «ІРЦ») договір №980-034-000229459 на суму 12237 грн. 96 коп.

Згідно виписки по рахунку 26201520738401, 19.05.2016 року ТОВ «ІРЦ» перерахувало на рахунок ОСОБА_2 12237 грн. 96 коп. з призначенням платежу: повернення коштів згідно з договором №980-034-000229459 від 27.04.2016 року, та 189 грн. 59 коп. з призначенням платежу: оплата процентів по договору №980-034-000229459 від 27.04.2016 року.

22.04.2015 року ОСОБА_3 уклав з ПАТ «Банк Михайлівський» договір №980-034-000000900 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний».

13.04.2016 ОСОБА_3 уклав з ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» договір №980-034-000221278 на суму 75000 грн.

Згідно квитанції №QS570701 від 13.04.2016 року, ОСОБА_3 вніс через касу ПАТ «Банк Михайлівський» на рахунок отримувача ТОВ «КІЦ» 75000 грн.

Згідно виписки по рахунку 26206517842101, 19.05.2016 року ТОВ «КІЦ» перерахувало на рахунок ОСОБА_3 75000 грн. з призначенням платежу: повернення коштів згідно з договором №980-034-000221278 від 13.04.2016 року, та 1936 грн. 45 коп. з призначенням платежу: оплата процентів по договору №980-034-000221278 від 13.04.2016 року.

05.08.2015 року ОСОБА_5 уклав з ПАТ «Банк Михайлівський» договір №980-046-000000715 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний».

04.05.2016 року ОСОБА_11 уклав з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договір №980-046-000232594 на суму 100000 грн.

Згідно виписки по рахунку 26204521246201, 19.05.2016 року ТОВ «ІРЦ» перерахувало на рахунок ОСОБА_11 100000 грн. з призначенням платежу: повернення коштів згідно з договором №980-046-000232594 від 04.05.2016 року, та 1032 грн. 78 коп. з призначенням платежу: оплата процентів по договору №980-046-000232594 від 04.05.2016 року.

05.05.2016 року ОСОБА_6 уклала з ПАТ «Банк Михайлівський» договір №980-034-000002389 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний».

В цей же день, 05.05.2016 року ОСОБА_6 уклала з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договір №980-046-000233934 на суму 28500 грн.

Згідно виписки по рахунку 26205532510301, 19.05.2016 року ТОВ «ІРЦ» перерахувало на рахунок ОСОБА_6 28500 грн. з призначенням платежу: повернення коштів згідно з договором №980-046-000233934 від 05.05.2016 року, та 258 грн. 16 коп. з призначенням платежу: оплата процентів по договору №980-046-000233934 від 05.05.2016 року.

15.02.2016 року ОСОБА_9 уклала з ПАТ «Банк Михайлівський» договір №980-046-000001468 від 15.02.2016 року банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний».

В цей же день, 15.02.2016 року ОСОБА_9 уклала з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договір №980-046-000189499 на суму 18000 грн.

Також, 12.05.2016 року ОСОБА_7 уклала з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договір №980-046-000237565 на суму 11666 грн.

Згідно виписки по рахунку 26206529294101, 19.05.2016 року ТОВ «ІРЦ» перерахувало на рахунок ОСОБА_7 11666 грн. з призначенням платежу: повернення коштів згідно з договором №980-046-000237565 від 12.05.2016 року, та 18000 грн. з призначенням платежу: повернення коштів згідно з договором №980-046-000189499 від 15.02.2016 року, а також 38 грн. 36 коп. з призначенням платежу: оплата процентів по договору №980-046-000189499 від 15.02.2016 року, та 45 грн. 89 коп. з призначенням платежу: оплата процентів по договору №980-046-000237565 від 12.05.2016 року.

22.10.2015 року ОСОБА_8 уклав з ПАТ «Банк Михайлівський» договір №980-034-000001572 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний».

21.04.2016 року ОСОБА_8 уклав із ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» договір №980-034-000225658 на суму 80000 грн. та договір №980-034-000225646 від 21.04.2016 року на суму 100000 грн.

Згідно виписки по рахунку 26208523917802, 19.05.2016 року ТОВ «КІЦ» перерахувало на рахунок ОСОБА_8 80000 грн. згідно договору №980-034-000225658 від 21.04.2016 року та 100000 грн. згідно договору №980-034-000225646 від 21.04.2016 року, а також проценти в сумі 1505 грн. 06 коп. згідно договору №980-034-000225658 від 21.04.2016 року, та 1881 грн. 32 коп. згідно договору №980-034-000225646 від 21.04.2016 року.

23.01.2016 року ОСОБА_4 уклала з ПАТ «Банк Михайлівський» договір №980-078-000000861 банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний».

04.04.2016 року ОСОБА_4 уклала з ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» договір №980-034-000215310 на суму 42500 грн.

Згідно квитанції №QS719101 від 04.04.2016 року ОСОБА_4 внесла через касу ПАТ «Банк Михайлівський» на рахунок отримувача ТОВ «КІЦ» 42500 грн.

Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_1 , 19.05.2016 року ТОВ «КІЦ» перерахувало на рахунок ОСОБА_4 42500 грн. з призначенням платежу: повернення коштів згідно з договором №980-034-000215310 від 04.04.2016 року та 470 грн. 28 коп. з призначенням платежу: оплата процентів по договору №980-034-000215310 від 04.04.2016 року.

Постановою правління НБУ від 22.12.2015 року №917/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», зі змінами, внесеними постановою правління НБУ від 27.04.2016 року №295/БТ, встановлено факт здійснення публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» ризикової діяльності та віднесено останнього до категорії проблемних строком до 180 днів.

Пунктом 4 вказаної постанови правління НБУ для ПАТ «Банк Михайлівський» встановлено обмеження в його діяльності, зокрема: не здійснювати кредитних операцій в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов`язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам; не здійснювати кредитування/надання коштів/майна у користування акціонерам ПАТ «Банк Михайлівський» та пов`язаним особам; не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до дати прийняття цієї постанови, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

На період віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку та призначено куратором службовця НБУ ОСОБА_12 .

Рішенням правління НБУ від 23.05.2016 року №14/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» ПАТ «Банк Михайлівський» визнано неплатоспроможним.

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.05.2016 року №812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», з 23.05.2016 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

13.06.2016 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» з 23.06.2016 року до 22.07.2016 року включно.

Відповідно до рішення правління НБУ від 12.07.2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 року №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно із зазначеним рішенням, всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» визначені ст.ст.37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі, з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку, у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку та повноважень, визначених в п.п.4, 5, 6 та 8 ч.2 ст.37, п.4 ч.1 ст.48 Закону, делеговано ОСОБА_13 з 05.09.2016 року.

Також, відповідно до вищезазначеного рішення, з 25.01.2017 року уповноваженою особою Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» призначено ОСОБА_14 .

На підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 21.06.2018 року №1758 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» строком на два роки з 13.07.2018 року до 12.07.2020 року включно.

Згідно з зазначеним рішенням, продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі, з підписання всіх договорів пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку та повноважень, визначених пунктами 4, 5, 6 та 8 частини другої 37, пунктом 4 частини першої статті 48 Закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами ОСОБА_13 строком на два роки з 13.07.2018 року до 12.07.2020 року включно, та:

-продовжено повноваження ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_13 по 12.07.2020 включно, визначені статтями, 37, 38, 47-52, 52, 53 Закону, крім повноважень визначених пунктами 4, 5, 6, 8 частини 2 статті 37, пунктом 4 частини 1 статті 48 Закону;

-продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Смолія Б.В. по 12.07.2020 року включно, пунктами 4, 5, 6, 8 частини 2 статті 37, пунктом 4 частини 1 статті 48 Закону.

Із змісту наданої ОСОБА_8 відповіді від 22.08.2016 року на звернення останнього щодо включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами відповіді, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» за довіреністю повідомила, що переказ коштів (транзакція), здійснена на рахунок ОСОБА_8 , є нікчемною. Відповідно до ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов`язані з його недійсністю.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі серед іншого просили встановити факт наявності на їх рахунках грошових коштів, вважаючи, що їх безпідставно не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, через визнання правочину щодо перерахування коштів нікчемним. Зокрема: на рахунку ОСОБА_1 , рахунок № НОМЕР_2 , в загальній сумі 50383 грн. 57 коп.; ОСОБА_2 , рахунок № НОМЕР_3 , в загальній сумі 12237 грн. 96 коп.; ОСОБА_3 , рахунок № НОМЕР_4 , в загальній сумі 76936 грн. 45 коп.; ОСОБА_4 , рахунок № НОМЕР_5 , в загальній сумі 42970 грн. 23 коп.; ОСОБА_5 , рахунок № НОМЕР_6 , в загальній сумі 101032 грн. 78 коп.; ОСОБА_6 , рахунок № НОМЕР_7 , в загальній сумі 28500 грн.; ОСОБА_7 , рахунок № НОМЕР_8 , в загальній сумі 11666 грн.; ОСОБА_8 , рахунок № НОМЕР_9 , в загальній сумі 183086 грн. 38 коп., що є їх власністю та підлягають відшкодуванню Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у загальній сумі до 200000 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлені Законом України від 23.02.2012 №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі Закон, який діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодування за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Згідно з п.п.3, 4 ч.1 ст.2 Закону, вклад кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Статтею 26 Закону визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону, відповідно до якої уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України Про банки і банківську діяльність, у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.

Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодування вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.

Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті Урядовий кур`єр або Голос України.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону, Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Положеннями статті 38 Закону визначено ряд заходів, які повинна вживати уповноважена особа Фонду, щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку.

Згідно з ч.2 ст.38 Закону, протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина третя статті 38 Закону №4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно до ч.4 ст.38 Закону №4452-VI, Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Згідно з п.п.7-9 ч.3 ст.38 Закону (на які є посилання в наказі тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» від 01.06.2016 року №42/2 про затвердження результатів проведеної перевірки правочинів), правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.38 Закону, уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Так, наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» від 01.06.2016 року №42/2 затверджено результати проведеної перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, викладені в акті №2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунки 12160 фізичних осіб в сумі 1298015973,74 грн., у відповідності до положень пунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно додатку 1 до акту №3 Комісії по перевірці правочинів, що є нікчемними, комісія встановила, що виконуючи 19.05.2016 року платіжні документи ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» з перерахування коштів на рахунки 2445 фізичних осіб у сумі 206980863,90 грн., банк здійснив операції з порушенням вимог законодавства, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, що є ознакою нікчемності правочин згідно положень п.9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Колегія суддів зауважує, що жодна з підстав, вказаних у статті 38 Закону, не має відношення до правочинів, вчинених ПАТ «Банк Михайлівський» у правовідносинах з позивачами (зокрема, й стосовно зарахування коштів на їх рахунок у банку).

За ст.38 Закону, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів), укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.

Згідно з ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

При цьому, згідно з ч.3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Пунктом 1.24 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що переказ коштів рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі.

Згідно з п.1.30 даного Закону визначено, що платіжне доручення розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Як свідчать матеріали справи та надані документи, ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» відповідними платіжними дорученням зі свого розрахункового рахунку, який відкритий в ПАТ «Банк Михайлівський», ініціювали переказ коштів позивачам на підставі відповідних договорів між ними.

ПАТ «Банк Михайлівський», виконуючи розрахунковий документ ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» на переказ коштів на користь позивачів, не набув прав на суму коштів, які переказувались. А отже, ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов`язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», забезпечуючи рух коштів від ініціатора до отримувача переказу, тобто позивачів.

Саме на умовах договорів, що були укладені позивачами з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», ПАТ «Банк Михайлівський» здійснив 19.05.2016 року відповідні транзакції.

Виконуючи операції з перерахунку коштів, щодо яких не існувало ніяких обмежень, банк по суті здійснював діяльність з виконання умов правочинів, які були укладені з банком до визнання його проблемним та які не визнані нікчемними. Тому сама по собі транзакція з перерахування коштів не є правочином.

Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ №22 від 21.01.2004 року (чинної станом на 19.05.2016 року).

При цьому, договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банку відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.

ПАТ «Банк Михайлівський» при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а, отже, операції по перерахунку коштів були правомірними та відповідали чинному законодавству України.

Посилання ПАТ «Банк Михайлівський» на те, що операції на банківському рахунку позивача, мають ознаки нікчемності, є помилковими, так як свідчать про помилкове ототожнення Уповноваженою особою понять банківської операції (транзакції) та правочину.

Транзакція інформація в електронній формі про окрему операцію із застосуванням платіжної картки, яка сформована за результатами її виконання, що визначено постановою правління НБУ №620 від 10.12.2004 року. Натомість, поняття правочину визначено ст.202 ЦК України, відповідно до якої правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, відповідач повинен був, насамперед, встановити, щодо якого правочину виник сумнів, лише після цього встановлювати ознаки нікчемного правочину. При цьому, оцінка банківських операцій, що здійснені на виконання такого правочину, не може впливати на права та обов`язки його сторін.

Саме по собі отримання ПАТ «Банк Михайлівський» коштів на рахунки згідно з укладеними позивачами договорами не призводить до автоматичного визнання таких переказів нікчемними, оскільки це не суперечило чинному законодавству.

Також суттєвим є те, що перерахування коштів з рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» на поточний рахунок позивача було здійснено 19.05.2016 року, тобто до прийняття рішення НБУ від 23.05.2016 року №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних».

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

З аналізу вищенаведеного слідує, що уповноважена особа Фонду дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема, щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

При цьому, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI), незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №826/1476/15.

Застосовуючи частину третю статті 38 Закону №4452-VI, Фонд або його уповноважена особа, зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, з огляду на особливу правову природу діяльності уповноваженої особи Фонду, обов`язковим є зазначення останнім конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, перелік яких є вичерпним. При цьому, положення статті 216 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону №4452-VI.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, тому позивачі не могли знати про встановлені для ПАТ «Банк Михайлівський» обмеження. Протилежного відповідачем не доведено.

Таким чином, постанова правління НБУ від 22.12.2015 року №917/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 року №295/БТ змінами стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.

Звертаючись до суду з позовом про встановлення факту наявності грошових коштів на рахунках позивачів, відповідачі не заперечували про проведення ПАТ «Банк Михайлівський» транзакції з переказу коштів, разом з тим, визнаючи їх нікчемними, такі рахунки не були включені до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року №14 (далі - Положення №14), перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах суми граничного розміру відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації, така сума відшкодування включається до Переліку.

До Переліку не включаються: інформація про вкладників, які отримали всю належну їм гарантовану суму відшкодування під час дії тимчасової адміністрації; інформація про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону; записи, що повернуті банку для доопрацювання як помилкові, до усунення помилок.

Перелік та переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом, подаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом: на паперових носіях пронумеровані, прошиті, складені в алфавітному порядку за прізвищами та засвідчені підписом уповноваженої особи Фонду і відбитком печатки банку, що ліквідується; на електронних носіях у csv файлі.

Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати можливість його ідентифікації відповідно до законодавства.

Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Перелік вкладників» (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).

Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Додаткова інформація надається окремими файлами залежно від її типу.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення №14, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (з урахуванням обмежень, визначених уповноваженою особою Фонду відповідно до частини другої статті 38 Закону), за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду Переліку.

Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Загальний Реєстр» (додаток 12) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Разом з тим, матеріали справи не містять і позивачами не надано суду доказів того, що ними оскаржувалися дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації (ліквідації) ПАТ «Банк Михайлівський» щодо складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду включення інформації про їхні рахунки до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Заявляючи вимогу про встановлення факту наявності на банківських рахунках грошових коштів, позивачі не надали суду доказів, які б давали підстави стверджувати про протилежне. Визнання Фондом нікчемними транзакцій не може свідчити про відсутність зазначених коштів на рахунках ПАТ «Банк Михайлівський».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги про встановлення факту наявності на рахунках, відкритих у ПАТ «Банк Михайлівський», грошових коштів позивачів є неефективним і невірним способом захисту, а тому така вимога не може бути задоволена, оскільки позивачі в такий спосіб намагаються підмінити визначену Законом процедуру оскарження дій уповноваженої особи Фонду заявленням в порядку цивільного судочинства вимоги про встановлення факту.

У пункті 32 рішення "DeGeouffredelaPradelle v. France" (№12964/87) ЄСПЛ наголосив на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити безладного руху судового процесу. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Подібних висновків щодо забезпечення гарантій справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду, дійшов ЄСПЛ у рішенні "Bellet v. France" (№23805/94, п.36) та у рішенні "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (№20347/03, п.35). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (вказаний висновок висловлено з урахуванням п.57 рішення "Ashingdane v. theUnitedKingdom", №8225/78).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається, встановлено, що позивачів не було включено до Переліку вкладників в межах тих сум, які останні просять солідарно стягнути з відповідачів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «Банк Михайлівський», тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у Фонду відсутні правові підстави для здійснення виплат у вказаних позивачами гарантованих сумах відшкодування через банки-агенти.

Щодо солідарного стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «Банк Михайлівський» матеріальної та моральної шкоди, а також пені, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Згідно з приписами п.3 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних ) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 46 цього Закону, з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Частиною 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Оскільки під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування штрафних санкцій (пункт 3 частини п?ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), тому законних підстав для стягнення з відповідачів на користь позивачів 20% неотриманої вигоди немає.

Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду України від 20 січня 2015 року у справі №6-2001цс15, від 13 червня 2016 року у справі №6-1123цс16, від 12 квітня 2017 року у справі №6-35017, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2018 року у справі №761/20791/15-ц та в постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №761/3 1569/16-ц.

Право фізичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу.

Зокрема, ст.56 Конституції України встановлює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, статтею 23 якого визначено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім?ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку із знищенням чипошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній і чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, які регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди. Дана позиція співпадає з позицією Верховного Суду, висловленою в постанові Верховного Суду, ухваленою у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року у справі №761/13137/16-ц.

За встановлених судом обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для солідарного відшкодування моральної шкоди.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що вимоги, заявлені позивачами до відповідача АТ «Кредобанк», є безпідставними, адже останній, як встановлено під час розгляду справи, дійсно є банком-агентом, проте, не отримував жодного розпорядження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення виплат позивачам, які вони бажають отримати як гарантовані суми відшкодування по вкладам у ПАТ «Банк Михайлівський».

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення. Натомість, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

За наслідками апеляційного розгляду справи порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування рішення, не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу громадської спілки «Правозахисне Товариство Українських Офіцерів» в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Рішення Франківськогорайонного судум. Львова від 30 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 15 листопада 2024 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич