Рішення

від 15.11.2024 по справі 120/12854/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 листопада 2024 р. Справа № 120/12854/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 04.10.2023 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення (поновлення) пенсії. За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення від 19.10.2023 №204850015877 про відмову в призначенні пенсії. Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Ухвалою суду від 02.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

17.10.2024 представником Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що рішення пенсійного органу від 19.10.2023 є правомірним. Вказує, що для призначення пенсії при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно територіальної одиниці, основним документом є пенсійна справа. Вказані документи, а також довідку атестат про дату припинення виплати пенсії на попередньому місці проживання потрібно подати до органу Пенсійного фонду за місцем свого постійного проживання. Крім того, інформація про припинення виплати пенсії в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації не надана.

З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

21.10.2024 представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та за результатом якої прийнято відповідне рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії.

Отже, відповідач зауважує, що Головним управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не приймалось рішення по суті заяви позивача, а відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

Відповідач вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області є неналежним відповідачем у даній справі.

Крім того, представник звертає увагу на терміни звернення з цим позовом.

Ухвалою від 07.11.2024 позовну заяву залишено без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

У встановлений судом строк позивачем подано заяву про поновлення строків звернення до суду.

Ухвалою від 14.11.2024 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Вік позивачки становить - 75 років.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області від 19.10.2023 №204850015877 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. За доданими документами до страхового стажу не зараховано всі періоди роботи відповідно до трудової книжки від 14.06.1970, оскільки надано копію трудової книжки. Не зараховано період догляду за дітьми до досягнення трирічного віку, оскільки надано копію свідоцтв про народження.

Також повідомлено, що відповідно до пункту 2.8. розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 22-1 від 25.11.2005, громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява про відсутність громадянства держави - окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації.

Вказаним рішенням підтверджено страховий стаж позивача - 9 років 03 місяці 06 днів.

Стаж для визначення права згідно п. 3.1 ПП ЗУ №1058 становить 10 років 2 місяці 8 днів.

На переконання позивача, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернулася з цим адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Так, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з тих підстав, що разом із заявою про призначення пенсії позивачем не надано документів, які містять інформацію про припинення виплати пенсії або про не отримання пенсії за місцем реєстрації (АР Крим).

Надаючи оцінку таким доводам відповідача, суд зазначає таке.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок).

Пунктом 1.5 Порядку №22-1 визначено, що розгляд заяв, передбачених пунктом 1.1 цього розділу, поданих громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, здійснюється з урахуванням Порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234.

Відповідно до п. 4.2 якого визначено, що заява на призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр). Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Згідно п. 4.3. Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії російської федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупованою територією визначається, зокрема сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 зазначеного Закону (в редакції чинній до змін внесених Законом №1618-IX від 01.07.2021) виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В подальшому, в ч. 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», внесено зміни згідно із Законом №1618-IX від 01.07.2021, та зазначено, що виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України №234 від 02.07.2014 затверджено Порядок виплати пенсій та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (далі - Порядок №234).

Пунктом 4 Порядку 234 визначено, що територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів РФ. Виплата пенсії після надходження-пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.

Отже, згідно вимог Порядку №234 обов`язок надсилання запиту щодо витребування пенсійної справи позивача з органів РФ покладається на саме на територіальні органи Пенсійного фонду.

Водночас, положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" зобов`язує вживати всі можливі способи захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, зокрема відновлення всіх соціальних виплат громадянам пенсійного віку за фактичним місцем проживання.

У даному контексті слід зазначити, що позивачка є громадянкою України (доказів того, що позивач змінив громадянство України матеріали справи не містять), особою пенсійного віку, вимушена була покинути АР Крим та проживає у м. Вінниці, але пенсію не отримує, тобто фактично позбавлена засобів до існування.

Суд вважає, що наведені відповідачами обставини не є перешкодою для виконання відповідним органом Пенсійного фонду покладеного на нього обов`язку.

Варто також зазначити, що в п. 1 Порядку №234 зазначено, що цей Порядок визначає механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які (1) проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і (2) не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду РФ або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у РФ (далі - особи).

Суд звертає увагу, що на час звернення до пенсійного органу позивачка не проживає на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (проживає у м. Вінниці), а тому до неї не застосовується ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII та прийнятий на її виконання Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 №234.

Відповідно, не застосовується і пункт 4 Порядку № 234, яким визначено, що територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів РФ; виплата пенсії після надходження-пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 30.01.2024 по справі №320/424/23.

Поряд з цим, суд акцентує увагу, що згідно з п. 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до абз. 1 п. 2.8 Порядку № 22-1 громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.

Суд звертає увагу, що ні Порядком №22-1, ні іншими нормами законодавства на позивача не покладено обов`язку щодо надання до органу Пенсійного фонду документів про припинення виплати його пенсії.

Порядком № 22-1 закріплено обов`язок відповідача здійснювати поновлення виплати пенсії після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.

Крім того, п. 4.12 Порядку №22-1 передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається (електронна пенсійна справа передається) органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання).

Відповідно до п. 4.8. Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що для відмови у поновленні позивачу виплати пенсії відповідачем направлялися запити щодо отримання пенсійної справи позивача, а також вживалися заходи щодо отримання його електронної пенсійної справи та відомостей з відповідних інформаційних систем, іншої інформації, з урахуванням якої визначався розмір призначеної позивачу пенсії та розмір пенсії до виплати тощо.

Відсутність пенсійної справи у паперовій формі також не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки особа не може нести негативних наслідків через відсутність або неможливість отримання її пенсійної справи з незалежних від неї причин.

Суд зауважує, що відсутність оригіналу пенсійної справи та інших доказів щодо виплати пенсії позивача, що зумовлена бездіяльністю відповідача, щодо отримання таких доказів не може нівелювати відомості копії пенсійної справи та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі №308/3864/17 зазначив, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв`язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 р. у справі № 600/555/24-а.

Указане додатково свідчить про неналежний розгляд заяви позивача про поновлення пенсії.

За таких обставин, суд вважає, що відмовляючи позивачу в поновленні виплати пенсії, відповідач у спірних правовідносинах діяв без урахування всіх обставин по справі, що мають значення для його прийняття (вчинення дій) та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Таким чином суд, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19.10.2023 №204850015877 та зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 13.10.2023 (дати звернення до пенсійного органу).

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (ч. 2 ст. 245 КАС України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У рішенні від 16.09.2015 року у справі N 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі №227/3208/16-а і з огляду на приписи частини 5 статті 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити частково, водночас обравши при цьому правильний і ефективний спосіб захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 3. ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №204850015877 від 19.10.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 з 13.10.2023.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1009,34 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська область, 10002, код ЄДРПОУ 40380333)

СуддяВіятик Наталія Володимирівна