Ухвала

від 19.11.2024 по справі 240/5253/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 листопада 2024 року

м. Київ

справа №240/5253/24

адміністративне провадження № К/990/42177/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Єресько Л.О.,

перевіривши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2024 року у справі №240/5253/24 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до суду з позовом до Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Де Кеннедіс Романа Олександровича;

- зобов`язати головного державного виконавця Де Кеннедіс Р.О. здійснити розподіл коштів, отриманих від реалізації майна боржника: Комплексу будівель, загальною площею 2960,7 кв.м, що знаходяться за адресою: Житомирська область, м. Звягель (колишня назва - Новоград-Волинський), вул. Карпенка Василя (колишня-Герцена), 10;

- усунути порушене право ПАТ «Промінвестбанк» шляхом зобов`язання головного державного виконавця Де Кеннедіс Р.О. здійснити зарахування коштів, отриманих від реалізації майна боржника, предмета іпотеки: Комплекс будівель, загальною площею 2960,7 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на рахунок стягувача у сумі 1 918 073, 00 грн;

- притягнути до дисциплінарної відповідальності головного державного виконавця Де Кеннедіса Р.О. за вчинення бездіяльності, оскільки ним порушено норми права, зокрема Закон України «Про виконавче провадження», що свідчить про неправомірність бездіяльності державного виконавця та необхідності відновлення прав стягувача.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2024 року, у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") надіславши її засобами поштового зв`язку 30 жовтня 2024 року.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2024 року у справі №240/5253/24 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.

Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що в оскаржуваних судових рішеннях, суди застосували норми права без урахування висновків, викладених, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/7983/17, від 28 вересня 2021 року у справі №761/45721/16-ц та від 11 жовтня 2023 року у справі №757/3572/17-ц щодо застосування Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У цьому контексті Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов між собою.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Так, у справі №910/7983/17 позивачем оскаржувались дії та рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк», Державної організації (установи, закладу) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб». У вказаній справі суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що ця позовна заява не підлягала розгляду в господарських судах із цими висновками погодилася Велика Палата Верховного Суду.

У справі №761/45721/16-ц предметом позову було стягнення грошових коштів, отриманих у спадщину.

У справі №757/3572/17-ц предметом позову було стягнення збитків і зобов`язання включити позивача у реєстр акцептованих вимог кредиторів.

З огляду на наведене, обставини справи, та, відповідно, спірні правовідносини у справах №761/45721/16-ц, №757/3572/17-ц та №910/7983/17, не є подібними до обставин цієї справи, а висновки Суду у цій справі зроблені виходячи з конкретних, встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, та ґрунтуються на їх аналізі та оцінці у межах конкретних правовідносин сторін, а відтак правові позиції викладені Великою Палатою Верховного Суду не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі.

Верховний Суд уважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній справі зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та наведеним скаржником судовим рішенням суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки, яких дійшли суди.

Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

У свою чергу, статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги та текстів оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом розгляду цієї справи є оскарження бездіяльності державного виконавця та зобов`язання державного виконавця здійснити розподіл коштів, отриманих від реалізації майна боржника.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Однак, оскаржуючи судові рішення, прийняті за правилами статті 287 КАС України, скаржником не обґрунтовано, яке значення матиме рішення касаційного суду, ухвалене за наслідками розгляду цієї касаційної скарги, для формування єдиної правозастосовної практики.

Водночас, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

З огляду на зазначене та враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, у відкритті провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 287, 329, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2024 року у справі №240/5253/24 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

..........................

...........................

...........................

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Л.О. Єресько,

Судді Верховного Суду