Постанова

від 14.11.2024 по справі 560/8301/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 560/8301/22

адміністративне провадження № К/990/13670/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І.,

секретаря судового засідання: Мамчича Р.В.

за участю:

представника позивача: Семенов С.В.

представник відповідача: Балабан Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року (головуючий суддя - Шевчук О.П.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2023 року (головуючий суддя - Сушко О.О., судді: Мацький Є.М., Залімський І.Г.)

у справі №560/8301/22

за позовом Комунального підприємства «Міськтепловоденергія»

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про визнання в частині протиправною та скасування постанови №2740 від 22 грудня 2021 року.

I. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2022 року Комунальне підприємство «Міськтепловоденергія» (далі - КП «Міськтепловоденергія») звернулось до суду з цим позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2740 від 22 грудня 2021 року «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії КП «МІСЬКТЕПЛОВОДЕНЕРГІЯ» в частині включення в структуру тарифу коштів в розмірі 9 500 105,35 грн (далі - постанова НКРЕКП №2740).

2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 22 грудня 2021 року постановою НКРЕКП №2740, яка набрала чинності з 01 січня 2022 року, встановлено тарифи на виробництво теплової енергії КП "Міськтепловоденергія".

3. Зі змісту структури тарифів на виробництво теплової енергії, що виробляється на когенераційних установках, яка є невід`ємним додатком до постанови №2740, затверджено показник відсотків за кредит в розмірі 9 648,6 тис. грн. Однак згідно з Протоколом відкритого обговорення з розгляду питання встановлення тарифів на виробництво теплової енергії КГУ на 2022 рік від 11 жовтня 2022 року для сплати відсотків за користування кредитом Світового банку джерелом фінансування є фінансові витрати, які становлять 243,05 тис. грн. Зазначає, що відповідачем фактично включено 9 500 105,35 грн збитку, які зобов`язано відшкодувати згідно з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі №560/1380/20.На переконання позивача, закладення в структуру тарифу таких коштів свідчить про порушення відповідачем процедури встановлення тарифу, а також засадам належного виконання остаточного судового рішення.

4. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2023 року, позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову НКРЕКП №2740 в частині включення в структуру тарифу коштів в розмірі 9 500 105,35 грн.

Стягнуто на користь КП "Міськтепловоденергія" сплачений судовий збір в розмірі 2 481 грн за рахунок бюджетних асигнувань НКРЕКП.

5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

6. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2023 року для розгляду справи №560/8301/22 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., суддів Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І.

8. Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2024 року справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні.

9. У судових засіданнях 18 квітня, 25 липня та 14 листопада 2024 року представники сторін надали свої пояснення щодо обставин справи та обґрунтувань касаційної скарги.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року у справі №560/1380/20, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року, визнано протиправною бездіяльність НКРЕКП щодо перегляду та встановлення економічно обґрунтованого тарифу відповідно до Угоди про позики від 26 травня 2014 року №8387-UA, договору субкредитування від 20 листопада 2014 року №13010-05/102 та заяв від 30 жовтня 2018 року №01-10/2817, від 30 жовтня 2018 року №01-10/2816. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь КП «Міськтепловоденергія» 9 500 105,35 грн майнової шкоди, яка завдана НКРЕКП.

11. Постановою НКРЕКП №2740, яка набрала чинності з 01 січня 2022 року, встановлено тарифи на виробництво теплової енергії КП "Міськтепловоденергія".

12. Пунктом 1 постанови №2740 установлено наступні тарифи: - для забезпечення послугами населення - 2 117,60 грн за 1 Гкал (без ПДВ); - для забезпечення послугами установ, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, - 3 312,85 грн за 1 Гкал (без ПДВ); - для забезпечення послугами інших споживачів - 4 987,54 грн за 1 Гкал (без ПДВ).

13. Згідно з пунктом 2 постанови №2740 позивачу установлено структуру тарифів на виробництво теплової енергії, що виробляється на когенераційних установках, згідно з додатком.

14. Пунктом 3 постанови №2740 визнано такою, що втратила чинність, постанову НКРЕКП від 24 грудня 2020 року №2746 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії КП "Міськтепловоденергія" (зі змінами).

15. Згідно з Протоколом відкритого обговорення з розгляду питання встановлення тарифів на виробництво теплової енергії КГУ на 2022 рік від 11 жовтня 2021 року встановлено, що для сплати відсотків за користування кредитом Світового банку джерелом фінансування є фінансові витрати, які становлять 2 43,05 тис. грн.

16. НКРЕКП надано відповідь стосовно наявності розбіжності між розміром фінансових витрат, зазначених в Протоколі відкритого обговорення з розгляду питання встановлення тарифів на виробництво теплової енергії когенераційними установками на 2022 рік від 11 жовтня 2021 року, та розміром визначеним в структурі тарифів на виробництво теплової енергії, що виробляється на когенераційних установках КП "Міськтепловоденергія", затвердженим постановою НКРЕКП від 22 грудня 2021 року №2740.

17. З наданої відповіді позивач встановив, що у структуру тарифів на виробництво теплової енергії враховані кошти у сумі 9 648,6 тис. грн (без ПДВ) за статтею «відсоток за кредит», які мають бути спрямовані на: поточну сплату відсотків за користування субкредитом у розмірі 245,05 тис. грн та компенсацію відсотків за користування кредитом та плати за надання позики згідно з положень укладених договорів про субкредитування від 20 листопада 2014 року №13010-05/101 та №13010/05/102 та судових рішень у справі №560/1380/20.

18. На переконання позивача закладення в структуру тарифу коштів в розмірі 9 500 105,35 грн свідчить про порушення відповідачем процедури виконання судового рішення у справі №560/1380/20 шляхом прийняття постанови НКРЕКП №2740, оскільки остання в односторонньому позасудовому порядку змінює спосіб та порядок виконання вказаного судового рішення, а саме стягнення понесених збитків не з Державного бюджету України, а за рахунок населення.

19. Вважаючи, що дії відповідача мають протиправний характер, оскільки фактично перекладається тягар відповідальності за протиправність дій, встановлених судовими рішеннями у справі №560/1380/20, на споживачів КП "Міськтепловоденергія", звернувся до суду із цим позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення виходили з того, що відповідно до Методики формування, розрахунку та встановлення тарифів на електричну та (або) теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках, структурою тарифу є структура обґрунтованих витрат ліцензіата (операційних, фінансових витрат та прибутку) на здійснення ліцензованої діяльності, що групуються за економічними елементами, і на основі яких розраховуються та встановлюються тарифи. В структуру тарифу можуть входити виключно обґрунтовані витрати КП "Міськтепловоденергія", зокрема, але не виключно такі, як придбання природного газу і його транспортування, які також були затверджені в спірній постанові. Закладені в структуру тарифу кошти в розмірі 9 500 105,35 грн за своєю правовою природою не є витратами КП "Міськтепловоденергія", а є шкодою заподіяною відповідачем, оскільки положення Методики не містять будь-яких умов, за яких така шкода може бути включена в структуру тарифу.

21. Судовими рішеннями у справі №560/1380/20 вирішено стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь КП "Міськтепловоденергія" 9 500 105,35 грн майнової шкоди, яка завдана НКРЕКП.

22. Відповідач при винесенні постанови НКРЕКП №2740 в частині включення в структуру тарифу коштів в розмірі 9 500 105,35 грн порушив принцип балансу інтересів споживачів, тим самим створено дисбаланс між споживачами та КП "Міськтепловоденергія".

23. НКРЕКП в цій ситуації не забезпечує захист споживачів, оскільки спірною постановою порушує їх право отримувати товари і послуги за обґрунтованими цінами, тому що стягнення понесених збитків за судовим рішенням у справі №560/1380/20 відбувається не з Державного бюджету України, а за рахунок населення.

24. Включення в структуру тарифу розміру шкоди, заподіяної відповідачем, відбулось з порушення встановленого порядку, тому такі дії є протиправними.

25. Щодо тверджень відповідача про обраний позивачем невірний спосіб захисту, адже позивач фактично не погоджується з порядком виконання рішення у іншій справі (№560/1380/20), суди зазначили, що захист прав КП "Міськтепловоденергія" був би ефективним, як би полягав у відновленні балансу приватного та публічного інтересів, шляхом прийняття рішення, направленого на визнання протиправною та скасування постанови відповідача №1563 від 16 вересня 2021 року в частині включення в структуру тарифу коштів в розмірі 9 500 105,35 грн, у зв`язку з тим, що таке включення відбулось в порушення визначених Методикою вимог та є таким, що призводить до стягнення з кінцевих споживачів підприємства вартості послуг за необґрунтованими цінами.

26. Виключення з структури тарифу коштів в розмірі 9 500 105,35 грн, як шкоди яка має бути стягнута в рамках виконання остаточного судового рішення у справі №560/1380/20, усуває юридичний конфлікт та відповідає об`єкту порушеного права.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. У касаційній скарзі відповідач з посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, пункту 3.6 Методики формування, розрахунку та встановлення тарифів на електричну та (або) теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках (постанова НКРЕКП №991 від 01 серпня 2017 року) (далі - Методика).

28. Скаржник указує, що судами попередніх інстанцій неправильно визначено правовий статус коштів в розмірі 9 500 105,35 грн, які були включені до структури тарифу під час прийняття постанови №2740, внаслідок чого неправильно застосовано пункт 3.6. Методики, відповідно до якого фінансові витрати включаються до розрахунку тарифів на відпуск електричної eнepгії та (або) виробництво теплової eнepгії лише за кредитними договорами (чи іншими запозиченнями), умови яких узгоджені з НКРЕКП.

29. Скаржник зазначає, що кошти в розмірі 9 500 105,35 грн за своєю суттю є фінансовими витратами за Угодою про позику від 26 травня 2014 року Договору субкредитування від 20 листопада 2014 року №13010-05/101 та №13010-05/102, які упродовж 2015-2019 років підприємство недоотримувало в структурі тарифу.

30. На переконання скаржника, при правильному застосуванні норм пункту 3.6 Методики суди попередніх інстанцій мали дійти висновку, що включення фінансових витрат у розмірі 9 500 105,35 грн до структури тарифу, які Регулятором не були враховані протягом 2015-2019 років є правомірним та в повній мірі узгоджується з положеннями чинного законодавства.

31. Звертає увагу, що позивач, оскаржуючи протиправність постанови №2740 в частині включення в структуру тарифу коштів в розмірі 9 500 105,35 грн, не оспорював розмір встановлених тарифів оскаржуваною постановою.

32. Отже, виникає правовий колапс, при якому позивач вважає включення певних коштів протиправними, водночас, з кінцевим розрахованим розміром тарифу погоджується. Так, скасування постанови саме в частині включення певних коштів не тягне за собою перегляду тарифу для підприємства вцілому.

33. НКРЕКП указує на те, що судами попередніх інстанцій протиправно застосовано положення Закону України від 09 липня 2010 року №2479-VI «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» (далі - Закон № 2479-VI), оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 цього Закону тарифи на комунальні послуги - це тарифи на теплову енергію, виробництво (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях i когенерацiйних установках та установках з використанням нетрадиційних або відновлюваних джерел eнepгії), транспортування теплової eнepгії магістральними та місцевими (розподільними) тепловими мережами, постачання теплової eнepгії, тарифи на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, тарифи на послуги з постачання теплової eнepгії, на послуги з постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, послуги з централізованого водовідведення.

34. Постанова №2740 передбачає, що встановлення для позивача тарифу на виробництво теплової eнepгії, що виробляється на когенерацiйних установках, що унеможливлює застосування судом першої інстанції положень Закону №2479-VI до спірних правовідносин.

35. Суд першої інстанції послався на Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджене Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715/2014 (далі - Положення про НКРЕКП), дія якого розповсюджувалась на НКРЕКП до 26 листопада 2016 року (дати набрання чинності Законом про НКРЕКП).

36. Отже, як вважає касатор, судами попередніх інстанцій, не було належним чином враховано те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту про що неодноразово наголошував Регулятор.

37. Позивач наполягає на тому, що Регулятор порушує спосіб виконання рішення у справі №560/1380/20, однак, не погоджуючись з виконанням такого рішення, звернувся до суду з новим позовом, фактичною підставою якого є незгода з Постановою №1563 в частині. На переконання скаржника така незгода позивача з виконанням рішення суду в межах справи №560/1380/20 є підставою для звернення до суду у спосіб, встановлений статтею 383 КАС України.

38. КП "Міськтепловоденергія" надіслало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.

39. Вказував на те, що в структуру тарифу можуть входити виключно обґрунтовані витрати підприємства, зокрема, але не виключно, такі як придбання природного газу і його транспортування, які також було затверджено в спірній постанові. Між тим, закладені в структуру тарифу кошти в розмірі 9 500 105,35 грн мають іншу правову природу.

40. В межах розгляду справи № 560/1380/20 протиправність дій відповідача та заподіяний такою протиправністю збиток не підлягає доказуванню, а відтак вважає правильним висновок судів, що кошти в розмірі 9 500 105,35 грн, які були включені до структури тарифу, за своєю правовою природою є саме збитком. Відповідно, оскільки фінансові витрати за кредитним договором (чи іншими запозиченнями), умови яких узгоджені з НКРЕКП, не є предметом розгляду в межах цієї справи, висновок касатора про необхідність застосування пункту 3.6 Методики вважає невірним.

41. Повноваження відповідача на затвердження тарифу на виробництво теплової енергії КГУ дійсно охоплюються статтею 8 Закону України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», між тим вказане не спростовує той факт, що зазначений тариф є складовим тарифу на постачання теплової енергії до кінцевого споживача, зокрема, населення, що впливає на коло відносин, які підлягають під регулювання Закону № 2479-VI.

42. Не погоджувався також з твердженням касатора, що має місце правовий колапс, вказуючи на чіткість резолютивної частини судового рішення у справі № 560/1380/20, що свідчить про чіткість способу його виконання, що не припускає можливості його зміни у інший спосіб і порядок.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

43. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

44. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

45. Спірні правовідносини склалися з приводу постанови НКРЕКП №2740 в частині правомірності включення в структуру тарифу коштів в розмірі 9 500 105,35 грн.

46. Одним із доводів касаційної скарги скаржник вказує на те, що незгода позивача з виконанням рішення суду в межах справи №560/1380/20 є підставою для звернення до суду у спосіб, встановлений статтею 383 КАС України.

47. Так, згідно із частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

48. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а викладено правовий висновок, відповідно до якого не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

49. Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертав увагу, що положення статей 382 та 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

50. Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (стаття 382), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

51. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

52. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

53. Відповідно до матеріалів справи, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року, у справі №560/1380/20 позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність НКРЕКП щодо перегляду та встановлення економічно обґрунтованого тарифу відповідно до Угоди про позики від 26 травня 2014 року №8387-UA, договору субкредитування від 20 листопада 2014 року №13010-05/102 та заяв від 30 жовтня 2018 року №01-10/2817, від 30 жовтня 2018 року №01-10/2816.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь КП «Міськтепловоденергія» 9 500 105,35 грн майнової шкоди, яка завдана НКРЕКП.

54. 28 жовтня 2021 року Хмельницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №560/1380/20 (міститься в матеріалах справи).

55. Також до матеріалів справи долучено відповідь Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про те, що після виконання рішень судів, що надійшли раніше виконавчого листа у справі №560/1380/20 Казначейство здійснить заходи щодо перерахування коштів на користь КП «Міськтепловоденергія».

56. Таким чином, ДКС України прийнято до виконання виконавчий лист, виданий у справі №560/1380/20, і вживаються всі передбачені законодавством заходи щодо його виконання із дотриманням принципу черговості, а списання коштів на користь КП «Міськтепловоденергія» відкладено в зв`язку з їх недостатністю для здійснення безспірного списання.

57. Перерахування коштів стягувачу із затримкою відбувається/відбувалося не через протиправні дії або бездіяльність Регулятора, а виключно у зв`язку з наявністю сформованої черги.

58. З урахуванням викладеного Верховний Суд висновує, що вказаний спір підлягає розгляду не в порядку статті 383 КАС України, а в порядку окремо поданого позову.

Щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 3.6. Методики, Верховний Суд зазначає таке.

59. Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначено Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII (далі - Закон №1540-VIII).

60. За приписами частин першої та третьої статті 1 Закону №1540-VIII НКРЕКП є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

61. За змістом статті 2 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері комунальних послуг діяльності з виробництва теплової енергії на теплогенеруючих установках, включаючи установки для комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами); діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

62. Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

63. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом, зокрема, формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом.

64. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 17 Закону №1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.

65. Таким чином, встановлення тарифів на теплову енергію належить до повноважень НКРЕКП. При цьому тариф має встановлюватись відповідно до затвердженого порядку (методики) таким чином, щоб забезпечити досягнення балансу інтересів між споживачами та суб`єктами господарювання.

66. Постановою НКРЕКП від 01 серпня 2017 року №991 затверджено Методику формування, розрахунку та встановлення тарифів на електричну та (або) теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках.

67. Пунктом 3.6 Методики передбачено, що фінансові витрати включаються до розрахунку тарифів на відпуск електричної енергії та (або) виробництво теплової енергії лише за кредитними договорами (чи іншими запозиченнями), умови яких узгоджені з НКРЕКП.

68. Таким чином, фінансові витрати, які виникають у зв`язку з укладанням кредитних угод або інших видів запозичень, можуть бути включені до розрахунків тарифів.

69. Відповідно до пункту 4.8 Методики рішення НКРЕКП про встановлення тарифів та їх структури оформлюється постановою. До структури тарифів додаються розрахунки окремих її складових.

70. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з Протоколом відкритого обговорення з розгляду питання встановлення тарифів на виробництво теплової енергії когенераційними установками на 2022 рік від 11 жовтня 2021 року встановлено, що для сплати відсотків за користування кредитом Світового банку джерелом фінансування є фінансові витрати, які становлять 243,05 тис. грн.

71. Проте, до структури тарифів на виробництво теплової енергії на 2022 рік відповідач включив кошти у сумі 9 648,6 тис. грн (без ПДВ) за статтею «відсоток за кредит», які мають бути спрямовані на поточну сплату відсотків за користування Субкредитом у розмірі 243,05 тис. грн та компенсацію відсотків за користування кредитом та плати за надання позики згідно положень укладених договорів про субкредитування від 20 листопада 2014 року №13010-05/101 та №13010/05/102 та судових рішень у справі №560/1380/20.

72. Відповідно до зазначеної Методики структурою тарифу є структура обґрунтованих витрат ліцензіата (операційних, фінансових витрат та прибутку) на здійснення ліцензованої діяльності, що групуються за економічними елементами, і на основі яких розраховуються та встановлюються тарифи.

73. Верховний Суд зазначає, що підставою для стягнення збитків з НКРЕКП у справі №560/1380/20 є бездіяльність НКРЕКП щодо невключення до складу тарифів витрат на сплату відсотків за позикою та плату за надання позики за періоди з 2015-2019 роки, у зв`язку з чим КП «Міськтепловоденергія» понесло збитки у 9 500 105,35 грн.

74. Сума 9 500 105,35 грн, що не була включена НКРЕКП до структури тарифу в частині «відсоток за кредит», має бути відшкодована позивачу з Державного бюджету за рішенням суду №560/1380/20, яке перебувало на час розгляду судами попередніх інстанцій на виконанні у ДКС України, тому безпідставним є включення відповідачем цієї суми до структури тарифів на виробництво теплової енергії, що виробляється на когенераційних установках КП «Міськтепловоденергія» у 2022 році.

75. Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що закладені в структуру тарифу у 2022 році кошти в розмірі 9 500 105,35 грн за своєю правовою природою не є витратами КП «Міськтепловоденергія» на сплату відсотку за кредит, а є шкодою, заподіяною відповідачем, оскільки положення Методики не містять будь-яких умов, за яких така шкода може бути включена в структуру тарифу.

76. Таким чином, Верховний Суд доходить висновку, що невідповідне Методиці формування тарифу включення в структуру тарифів суми, яка за судовими рішеннями підлягає стягненню як майнова шкода, може призвести до стягнення з кінцевих споживачів вартості послуг за необґрунтованими цінами, що в силу принципу законності, встановленого статтею 19 Конституції України, є підставою для визнання оскаржуваної постанови НКРЕКП №2740 протиправною та підлягає скасуванню.

77. Верховний Суд не уважає помилковим посилання суду першої інстанції на Положення про НКРЕКП, затверджене Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715/2014, з огляду на його чинність на час розгляду справи судом першої інстанції.

78. Відповідно, і посилання судом першої інстанції на Положення та статтю 1 Закону №2479-VI не призвело до ухвалення протиправного рішення по суті позовних вимог.

79. Також колегія суддів звертає увагу на те, що 14 серпня 2024 року Верховний Суд у справі №560/15334/21 ухвалив постанову про залишення без змін рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2022 року, якими визнано протиправною бездіяльність Регулятора щодо перегляду та встановлення економічно обґрунтованого тарифу відповідно до Угоди про позики від 26 травня 2014 року №8387-UA, договору субкредитування від 20 листопада 2014 року №13010-05/102 та заяв від 30 жовтня 2018 року №01-10/2817, від 30 жовтня 2018 року №01-10/2816; стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь КП "Міськтепловоденергія" 9 500 105,35 грн майнової шкоди, яка завдана Регулятором. Верховний Суд у цій справі керувався тим, що збитки в розмірі 9 500 105,35 грн, які заподіяно позивачу Регулятором згідно з судовим рішенням у справі №560/1380/20 не мають бути у структурі тарифу, а мають відшкодовуватись за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду - КПКВК 3504030 "Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб". Спірна у цій справі постанова Регулятора від 16 вересня 2021 року № 1563 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 24 грудня 2020 року № 2746" фактично змінює тарифи на виробництво теплової енергії, що виробляється на когенераційних установках та використовується для забезпечення різних груп споживачів за рахунок включення у структуру тарифу збитки в розмірі 9 500 105,35 грн, які заподіяно позивачу Регулятором згідно з судовим рішенням у справі № 560/1380/20, що суперечить положенням Порядку №1174 та Методики.

80. Отже, наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень.

81. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

82. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 350, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2023 року у справі №560/8301/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Повний текст судового рішення виготовлено 19 листопада 2024 року.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

Ж.М. Мельник-Томенко

М.І. Смокович,

Судді Верховного Суду