Ухвала

від 14.11.2024 по справі 480/6138/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 листопада 2024 року

м. Київ

справа №480/6138/20

адміністративне провадження №К/990/28103/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Білак М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кандиби Є.С.,

представників Міністерства оборони України - Нонка А.В., Маловацького О.В.,

представника відповідача-3 - Сіробаби О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про часткову відмову від вимог касаційної скарги у справі № 480/6138/20 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2, Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на військовій службі, стягнення середнього заробітку та

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_5 від 31 серпня 2020 року №143КП (зі змінами, внесеними наказом від 07 вересня 2020 року №151) у частині притягнення полковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність;

- поновити полковника ОСОБА_1 на військовій службі на посаді військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 31 серпня 2020 року до дня поновлення на посаді;

- рішення в частині поновлення на військовій службі на посаді військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ ІНФОРМАЦІЯ_5 від 31 серпня 2020 року №143КП зі змінами, внесеними наказом від 07 вересня 2020 року №151, в частині притягнення полковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність.

Визнано протиправним та скасовано наказ ІНФОРМАЦІЯ_5 (по особовому складу) №479 від 21 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Визнано протиправним та скасовано наказ тимчасово виконуючого обов`язки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) № 234 від 16 жовтня 2020 року про виключення зі списків особового складу та зняття з усіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на військовій службі на посаді військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 з 17 жовтня 2020 року.

Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 жовтня 2020 року в сумі 245 818,59 грн.

Рішення в частині поновлення на військовій службі на посаді військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в сумі 22 973,7 грн допущено до негайного виконання.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року у справі № 480/6138/20 скасовано. Прийнято постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року та залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 24 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року у справі №480/6138/20.

Ухвалою від 02 травня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ОСОБА_3 провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до касаційного у відкритому судовому засіданні.

19 серпня 2024 року до суду касаційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про часткову відмову від вимог касаційної скарги у справі № 480/6138/20, у якій він просить:

- прийняти відмову від частини вимог про залишення без змін рішення суду першої інстанції;

- постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року скасувати в повному обсязі;

- рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року залишити без змін у частині часткового задоволення позову про визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 від 31 серпня 2020 року № 143КП (зі змінами, внесеними наказом від 07 вересня 2020 року №151) у частині притягнення полковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність (абзаци 1 та 2 резолютивної частини), а також у частині стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 17 жовтня 2020 року в сумі 245818,59 грн та допущення рішення в частині поновлення на військовій службі на посаді військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в сумі 22973,7 грн до негайного виконання (абзаци 6 та 7 резолютивної частини).

Відмову від частини вимог касаційної скарги заявник обґрунтовує наступними обставинами.

У період між ухваленням рішення судом першої інстанції (02 вересня 2021 року) та прийняттям судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови (05 липня 2023 року) відбулися події, про які позивач інформував апеляційний суд, а саме:

- 17 листопада 2021 року наказом тимчасово виконуючого обов`язки ІНФОРМАЦІЯ_5 № 559 (по особовому складу) скасовано наказ ІНФОРМАЦІЯ_5 № 479 від 21 вересня 2020 року, поновлено ОСОБА_1 на військовій службі та призначено начальником відділу організації забезпечення матеріальними засобами продовольчої служби тилу логістики управління Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних Сил України, ВОС - 7022002.

- 09 грудня 2021 року наказом тимчасово виконуючого обов`язки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 № 247 (по стройовій частині) скасовано пункт 1 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) №234 від 16 жовтня 2020 року та поновлено ОСОБА_1 на військовій службі з 17 жовтня 2020 року.

- 19 грудня 2021 року наказом тимчасово виконуючого обов`язки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 №254 (по стройовій частині) наказано вважати ОСОБА_1 таким, що 19 грудня 2021 року вибув до нового місця служби в м. Чернігів та виключено зі списків особового складу, знято з усіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- 20 грудня 2021 року командир Військової частини НОМЕР_1 наказом № 305 зарахував ОСОБА_1 до списків особового складу частини та на всі види забезпечення з 20 грудня 2021 року.

- 23 грудня 2021 року наказом Головнокомандувача Збройних Сил України № 607 (по особовому складу) ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду).

Отже, з 23 грудня 2021 року позивача звільнено з військової служби вдруге, після поновлення на ній на підставі допущеного до негайного виконання в цій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року у справі № 480/6138/20, але вже на законних підставах. Окрім того, 08 листопада 2023 року позивачу виповнилося 60 років, тобто він досяг граничного віку перебування на військовій службі.

Тож за обставин, що склалися станом на 07 серпня 2024 року в позивача відсутня необхідність у подальшому підтриманні юридичного інтересу до поновлення на військовій службі. Відповідно, відсутня потреба підтримувати вимоги касаційної скарги у повному обсязі.

На основі таких обґрунтувань ОСОБА_1 у заяві вказує, що відмовляється від касаційної скарги в частині вимоги про залишення без змін рішення суду першої інстанції повністю та наполягає на залишенні його без змін лише в частині часткового задоволення позову про визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 від 31 серпня 2020 року № 143КП (зі змінами, внесеними наказом від 07 вересня 2020 року №151) у частині притягнення полковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність (абзаци 1 та 2 резолютивної частини), а також у частині стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 17 жовтня 2020 року в сумі 245818,59 грн та допущення рішення в частині поновлення на військовій службі на посаді військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в сумі 22973,7 грн до негайного виконання (абзаци 6 та 7 резолютивної частини).

27 вересня 2024 року представник Міністерства оборони України подав заперечення на заяву позивача, у яких просить Суд задовольнити заяву ОСОБА_1 та закрити касаційне провадження у справі № 480/6138/20 на підставі частини п`ятої статті 337 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо наступних вимог касаційної скарги про залишення рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року в силі:

- визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 (по особовому складу) № 479 від 21 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- визнання протиправним та скасування наказу тимчасово виконуючого обов`язки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) № 234 від 16 жовтня 2020 року про виключення зі списків особового складу та зняття з усіх видів забезпечення позивача ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- поновлення ОСОБА_1 на військовій службі на посаді військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 з 17 жовтня 2020 року;

- стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 17 жовтня 2020 року в сумі 245818,59 грн.;

- допущення до негайного виконання рішення у частині поновлення на військовій службі на посаді військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в сумі 22973,7 грн.

Ключовими аргументами представника Міністерства оборони України є те, що ОСОБА_1 обґрунтував причини подання заяви про часткову відмову від вимог касаційної скарги втратою власного інтересу до поновлення на військовій службі та тими подіями, що відбулися після прийняття рішення судом першої інстанції у зв`язку із допущенням такого рішення до негайного виконання у частині його поновлення на посаді. Отже, у цій частині вказане рішення вже фактично виконане, а тому задоволення Верховним Судом касаційної скарги позивача у повному обсязі не матиме правовим наслідком повторне поновлення позивача на вказаній посаді. У цьому сенсі також не мають ніякого юридичного значення ті фактичні обставини, що відбулися після допущення негайного виконання рішення суду першої інстанції, у тому числі прийняття наказу від 17 листопада 2021 року № 559 (яким скасовано наказ ІНФОРМАЦІЯ_5 №479 від 21 вересня 2020 року) та наказу від 09 грудня 2021 року № 247 (яким скасовано пункт 1 наказу № 234 від 16 жовтня 2020 року).

Окрім того, позовні вимоги у тому вигляді, як заявляє їх позивач через заяву про часткову відмову від вимог касаційної скарги, не можуть бути розділені та відповідно задоволені судом. Зокрема такі вимоги, як (!) стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та (!) допущення до негайного виконання рішення в частині поновлення на військовій службі на посаді військового комісара та стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, юридично не можуть бути задоволені без реалізації саме тих вимог, в частині яких позивач відмовляється. Таким чином, на думку представника відповідача, відмова ОСОБА_1 від тієї частини вимог касаційної скарги, про яку вказано у його заяві, по суті є відмовою також від інших вимог касаційної скарги.

Більше того, представник Міністерства оборони України зауважує, що позивач не змінював у касаційній скарзі вимогу щодо часткового оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року, він наполягає на її повному скасуванні. Натомість, юридично неможливо одночасно залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року частково, але при цьому скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року повністю, як це просить позивач. Відповідно, правова реалізація заяви позивача можлива лише через її оцінку судом як відмову від касаційної скарги в повному обсязі.

У судове засідання 14 листопада 2024 року позивач не з`явився; подав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.

Представники Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 заперечили проти задоволення заяви ОСОБА_1 .

Перевіривши доводи заяви позивача про часткову відмову від вимог касаційної скарги та заслухавши думку представників сторін, які з`явились у судове засідання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на наступне.

Згідно з частиною п`ятою статті 337 КАС України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження.

В аспекті питання, що розглядається, у першу чергу принагідно зауважити, що у цій справі Сумський окружний адміністративний суд задовольнив частково позов ОСОБА_1 у спосіб:

визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 від 31 серпня 2020 року № 143КП (зі змінами, внесеними наказом від 07 вересня 2020 року №151) - про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність;

- визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 № 479 від 21 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- визнання протиправним та скасування наказу тимчасово виконуючого обов`язки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 № 234 від 16 жовтня 2020 року про виключення ОСОБА_1 із списків особового складу та зняття з усіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- поновлення позивача на військовій службі на посаді військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 з 17 жовтня 2020 року;

- стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 жовтня 2020 року в сумі 245 818,59 грн.

При цьому, задоволення позовних вимог у частині визнання протиправними та скасування наказів від 21 вересня 2020 року № 479 та від 16 жовтня 2020 року № 234 відбулося шляхом виходу за межі позовних вимог відповідно до частини другої статті 9 КАС України, з метою повного захисту прав позивача.

Тобто, одночасно із скасуванням наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, суд першої інстанції скасував також і накази про звільнення позивача з військової служби та про виключення із списків особового складу та зняття з усіх видів забезпечення.

Як зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначених у частині першій статті 235 та статті 240-1 Кодексу законів про працю України, позаяк встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд приймає рішення про поновлення працівника на попередній роботі. Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Так, на час ухвалення судом першої інстанції рішення від 02 вересня 2021 року стаття 235 Кодексу законів про працю України встановлювала, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235). При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235).

Із наведених положень трудового законодавства слідує висновок, що поновлення працівника на попередній роботі з одночасною виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу є прямим наслідком установлення органом, який розглядає трудовий спір, що звільнення працівника є незаконним.

Відповідно, задоволення судом першої інстанції вимог ОСОБА_1 про поновлення на військовій службі на посаді військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 було неможливим без визнання протиправним і скасування наказу від 21 вересня 2020 року №479 (про звільнення позивача з військової служби у запас), а вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - без визнання протиправним і скасування наказу від 16 жовтня 2020 року № 234 (про виключення позивача із списків особового складу та зняття з усіх видів забезпечення), оскільки закінченням проходження військової служби згідно з частиною третьою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Підсумовуючи викладене Верховний Суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та допущення до негайного виконання рішення в частині поновлення на військовій службі на посаді військового комісара та стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, не можуть бути задоволені без реалізації тих вимог, у частині яких позивач відмовляється, оскільки вони є взаємопов`язаними.

Додатково колегія суддів зазначає, що в силу приписів частини першої статті 349 КАС України заявник касаційної скарги має право просити суд касаційної інстанції, зокрема: (1) залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; (4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Змістовний аналіз цих положень КАС України дає Суду підстави для висновку, що процесуальний закон не передбачає можливості часткового залишення в силі рішення суду першої інстанції з одночасним скасуванням постанови суду апеляційної інстанції у повному обсязі, як це просить позивач.

Наприкінці слушно звернути увагу, що конструкція частини п`ятої статті 337 КАС України закріплює право особи, яка подала касаційну скаргу, відмовитися від такої скарги, а не від окремої частини судового рішення.

Поряд із цим, частинами першою і другою цієї статті передбачено право особи, яка подала касаційну скаргу, доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

Відтак, позивач мав процесуальну можливість реалізувати право на зміну касаційної скарги (її вимог) протягом строку на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року, тим більше, що обставини, якими він обґрунтовує подану заяву, виникли ще у 2021 році, тобто до прийняття оскаржуваної постанови та подання касаційної скарги. Проте наданим КАС України правом змінити касаційну скаргу позивач не скористався.

На тлі цього заява ОСОБА_1 про часткову відмову від вимог касаційної скарги не може бути прийнята Судом і задоволена з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 243, 248, 344, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про часткову відмову від вимог касаційної скарги у справі № 480/6138/20 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2, Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на військовій службі, стягнення середнього заробітку відмовити.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

М.В. Білак ,

Судді Верховного Суду