Постанова

від 19.11.2024 по справі 915/46/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 рокум. Одеса Справа № 915/46/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської,

секретар судового засідання: Р.О. Кратковський,

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства ,,Масляного

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2024, повний текст складено та підписано 29.04.2024

у справі №915/46/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Агро Експерт

до відповідача: Фермерського господарства ,,Масляного

про стягнення 846 629,50 грн.,

суддя суду першої інстанції: Н.О. Семенчук

місце прийняття рішення суду: Господарський суд Миколаївської області

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Експерт звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства Масляного заборгованості в розмірі 846629,50 грн., з яких: 761250,38 грн. основної заборгованості, 5879,39 грн. 3% річних, 64174,79 грн. пені та 15324,94 грн. інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позову позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №АЕ-124-2510/23 від 25.10.2022 в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2024 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Фермерського господарства Масляного на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Експерт заборгованість у вказаній вище сумі, а також витрати по сплаті судового збору.

Приймаюче вказане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що з матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 761250,38 грн., а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім цього, враховуючи задоволення позовної вимоги про стягнення суми основного боргу, суд першої інстанції, перевіривши розрахунок 3% річних, пені та інфляційних нарахувань, дійшов висновку про задоволення позову також і в цій частині.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Фермерське господарство ,,Масляного звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Миколаївської області.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник повідомляє, що в 2023 році між сторонами виникли договірні зобов`язання. Згідно умов договору відповідач повинен був закінчити розрахунки за поставлений товар до кінця 2024 року. В 2024 році вся продукція не була продана і відповідно порушувались виконання договорів по причині повної відсутності реалізації продукції в зв`язку закриттям зернового коридору та переповненням портових елеваторів. Інші канали збуту були повністю відсутні. Ціни на продукцію впали до історичного мінімуму. У зв`язку з падінням цін на ринку продукції було достатньо лише для перекриття більше половини заборгованості перед позивачем.

Скаржник повідомляє про переговори з позивачем на предмет пролонгування строків розрахунків до кінця першого кварталу 2024 року. Позивач погодився із вказаними доводами по перенесенню строків у зв`язку з чим сторони уклали додаткову угоду, однак в лютому позивач подав позов до суду, а тому відповідач зупинив розрахунки. Кошти були направлені на фінансування виживання господарства в умовах воєнного стану. Причиною невиконання розрахунків по виконанню договору є форс-мажорні обставини викликані війною, що встановлено пунктом 8 договору поставки, що не було враховано судом першої інстанції.

Апелянт зазначає, що він не відмовляється від погашення основної заборгованості за поставлений товар, однак відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України з урахуванням форс мажорних обставин, викликаних воєнним станом, просить суд перенести строки розрахунків строком на один рік.

Одночасно з апеляційною скаргою, членом Фермерського господарства ,,Масляного - Масляним Олександром Володимировичем подано заяву про приєднання до апеляційної скарги Фермерського господарства ,,Масляного.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.06.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді С.І. Колоколова, суддів Я.Ф. Савицького, Н.С. Богацької.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/46/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства ,,Масляного на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2024 у справі №915/46/24 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Миколаївської області.

09.07.2024 матеріали справи №915/46/24 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

10.07.2024 від скаржника надійшла заява про доповнення апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 апеляційну скаргу Фермерського господарства ,,Масляного на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2024 у справі №915/46/24 залишено без руху. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів шляхом надання суду у встановленому законом порядку докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів позивачу з урахуванням вимог ст..42 ГПК України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 повернуто без розгляду заяву ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги Фермерського господарства ,,Масляного на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2024 у справі №915/46/24.

22.07.2024 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 задоволено клопотання Фермерського господарства ,,Масляного про поновлення строку на апеляційне оскарження. Поновлено Фермерському господарству ,,Масляного строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2024 у справі №915/46/24. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства ,,Масляного на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2024 у справі №915/46/24. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Призначено розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства ,,Масляного на 02 жовтня 2024 року о 15:00 год.

Між тим, головуючий суддя Колоколов С.І. з 26.09.2024 по 09.10.2024 відповідно до наказу в.о. голови суду від 26.09.2024 №246-в перебував у відпустці, у зв`язку з чим судове засідання, призначене на 02.10.2024, не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №915/46/24 відбудеться 19.11.2024 о 14:00 год.

04.11.2024 від скаржника надійшло клопотання про приєднання доказів.

У судовому засіданні 19.11.2024 колегією суддів залишено вказане клопотання без розгляду, з огляду на те, що скаржником пропущено строк на подачу нових доказів та не заявлено клопотання про його поновлення.

Між тим, суддя зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Я.Ф.Савицький, у період з 18.11.2024 по 22.11.2024 прийматиме участь у підготовці для підтримання кваліфікації У НШСУ відповідно до наказу голови суду від 01.11.2024 №279-в.

Крім цього, суддя зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Н.С.Богацька, у період з 18.11.2024 по 19.11.2024 перебуває у відрядженні відповідно до наказу голови суду від 15.11.2024 №295-в.

18.11.2024 за розпорядженням в.о. керівника апарату суду №449 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/46/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 для розгляду справи №915/46/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді С.І.Колоколова, суддів: Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 прийнято апеляційну скаргу Фермерського господарства ,,Масляного на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2024 у справі №915/46/24 до провадження у зміненому складі колегії суддів: головуючого судді С.І. Колоколова, суддів Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської.

Учасники справи про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

18.11.2024 та 19.11.2024 від сторін надійшли заяви про розгляд справи без участі їх представників.

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Агро Експерт своїм правом на подачу відзиву згідно статті 263 ГПК України не скористалось, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

25 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Експерт (постачальник) та Фермерським господарством Масляного (покупець) укладено Договір поставки №АЕ-124-2510/23 (далі Договір), у відповідності до умов якого постачальник приймає на себе зобов`язання поставляти і передавати у власність покупця товар (партію товару), а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором та додатків до нього (п.1.1 Договору).

Згідно п.1.2 Договору, товаром за цим Договором є насіння та/або засоби захисту рослин, а також інший асортимент, який буде визначатися в Додатках Специфікаціях до цього Договору.

У відповідності до п.1.3 Договору, кількість, одиниці виміру, асортимент, упаковка, ціна, вартість товару (партії товару), що поставлятиметься постачальником в адресу покупця, умови його поставки, прийняття та оплати визначаються у Додатках Специфікаціях на кожну партію товару, що є невід`ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору, ціна товарів визначається у Додатках Специфікаціях. Ціна товарів включає вартість тари, пакування й маркування, а також податок на додану вартість, що нараховується згідно із законодавством України.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що загальна орієнтовна ціна Договору залишається відкритою, а остаточна сума Договору складає суму всіх видаткових накладних, на підставі яких здійснюється поставка товару за даним Договором окремими партіями, та визначається виходячи із встановлених цін на товар.

Згідно п.3.1 Договору, основні умови оплати товару (форма, розміри та строки оплати) визначаються Додатками Специфікаціями до Договору з урахуванням положень, визначених цим розділом Договору, та можуть передбачати як повну або часткову передплату за партію товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок постачальника до фактичного відвантаження товару, так і оплату за партію товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок постачальника після фактичного відвантаження товару, що зазначається у Додатках Специфікаціях.

У відповідності до п.4.1 Договору, товар, що постачається постачальником протягом дії цього Договору, замовляється та оплачується покупцем, та відвантажується постачальником партіями відповідно до підписаних Додатків Специфікацій, або їх частинами.

Відповідно до п.4.2 Договору, для отримання товару покупець повинен надіслати постачальнику замовлення на поставку поштою, факсимільним зв`язком чи по електронній пошті. Номенклатура товарів, їх кількість та періодичність замовлень визначаються покупцем самостійно, якщо інше не передбачено спеціальними домовленостями сторін (зокрема заздалегідь погодженим сторонами планом поставок).

У відповідності до п.4.5 Договору, зобов`язання постачальника з поставки товару покупцю вважається виконаним, а право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі йому товару та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на цей товар.

Відповідно до п.5.1 Договору, приймання товару покупцем за кількість підтверджується належним чином оформленою видатковою накладною. Після приймання товару за кількістю, претензії покупця щодо кількості, пакування (крім претензій щодо нестач товару всередині упаковки або тари) чи зовнішнього вигляду товару не приймаються. Покупець зобов`язується після прийняття товару (партії товару) підписати видаткову накладну та передати її постачальнику, та або направити засобами поштового зв`язку на адресу постачальника не пізніше 2-х банківських днів (п.5.2 Договору).

Пунктом 5.4 Договору визначено, що доказами поставки товару (партії товарів) можуть бути: реєстрація постачальником податкової накладної в ЄДРПНВ, якщо така накладна реєструється по факту поставки; відображення відповідної поставки у податковому обліку покупця; інші документи.

Згідно п.12.1 Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання та завірення печатками сторін і діє до 31 грудня 2023 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від обов`язку погашення своїх грошових зобов`язань та відповідальності за порушення умов цього Договору (п.12.2 Договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем було складено та підписано Додаток Специфікацію №3 від 09.03.2023 до Договору поставки №АЕ-124-2510/23 від 25.10.2022, відповідно до якої постачальник постачає товар: раундап Макс в.р., 20 л у кількості 600 л. за ціною 506,36 грн. без ПДВ на загальну суму 303 816,00 грн. без ПДВ; галас Гербіцид у кількості 15 л. за ціною 1 115,22 грн. без ПДВ на загальну суму 16728,30 грн. без ПДВ; дікопур ТОП 464, в.р.к. у кількості 30 л., за ціною 404,45 грн. без ПДВ на загальну суму 12 133,50 грн. Всього поставляється товару на суму 399213,36 грн. з ПДВ.

У відповідності до п.5 вказаної Специфікації, оплата здійснюється у наступному порядку: 20% від вартості товару що становить 79842,67 грн. сплачується покупцем до 20 березня 2023 року, 80% від вартості товару, що становить 319370,69 грн. сплачується покупцем до 10 жовтня 2023 року.

Згідно п.7 вказаної Специфікації, вона доповнює Договір поставки №АЕ-124-2510/23 від 25.10.2022 та є його невід`ємною частиною.

Також, між позивачем та відповідачем було складено та підписано Додаток Специфікацію №4 від 29.03.2023 до Договору поставки №АЕ-124-2510/23 від 25.10.2022, відповідно до якої постачальник постачає товар: ЛГ 50797 КЛП Круїзер, насіння соняшнику у кількості 60 міш. за ціною 6464,78 грн. без ПДВ на загальну суму 387886,80 грн. без ПДВ. Загальна вартість партії товару становить 442190,95 грн. з ПДВ.

У відповідності до п.5 Специфікації №4, оплата здійснюється у наступному порядку: 20% від вартості товару що становить 88438,19 грн. сплачується покупцем до 10 квітня 2023 року, 80% від вартості товару, що становить 353 752,76 грн. сплачується покупцем до 10 жовтня 2023 року.

Згідно п.7 Специфікації №4, вона доповнює Договір поставки №АЕ-124-2510/23 від 25.10.2022 та є його невід`ємною частиною.

Між позивачем та відповідачем було складено та підписано Додаток Специфікацію №6 від 28.04.2023 до Договору поставки №АЕ-124-2510/23 від 25.10.2022, відповідно до якої постачальник постачає товар: Авіатор Хрro ЕС, К.Е. у кількості 50 л. за ціною 2178,39 грн. без ПДВ на загальну суму 108919,50 грн. без ПДВ. Загальна вартість партії товару становить 130703,40 грн. з ПДВ.

У відповідності до п.5 Специфікації №6, оплата здійснюється у наступному порядку: 50% від вартості товару що становить 65351,70 грн. сплачується покупцем до 10 травня 2023 року, 50% від вартості товару, що становить 65351,70 грн. сплачується покупцем до 10 жовтня 2023 року.

Згідно п.7 Специфікації №6, вона доповнює Договір поставки №АЕ-124-2510/23 від 25.10.2022 та є його невід`ємною частиною.

На виконання умов договору та Специфікацій позивачем (постачальником) поставлено відповідачу (покупцю) товар на загальну суму 972 107,71 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною №3306 від 02.05.2023 на суму 130 703,40 грн.;

- видатковою накладною №2958 від 25.04.2023 на суму 442 190,95 грн.;

- видатковою накладною №1666 від 31.03.2023 на суму 384 653,16 грн.;

- видатковою накладною №3859 від 09.05.2023 на суму 14 560,20 грн.;

Видаткові накладні підписані сторонами без зауважень.

Позивач у позові зазначає, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 210 857,33 грн., у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 761 250,38 грн.

Несплата решти суми заборгованості стала підставою звернення позивача до господарського суду із даним позовом.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно вимог ст.712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Агро Експерт та Фермерським господарством ,,Масляного виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий договір поставки №АЕ-124-2510/23 від 25.10.2022.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, те, що матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов`язань, строк виконання яких настав, те, що наявність заборгованості за договором поставки підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними, те, що матеріали справи не містять доказів погашення вказаної заборгованості, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних нарахувань та пені.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на неправильність розрахунків сум, що стягуються.

Між тим, в апеляційній скарзі скаржник зазначив, що заборгованість перед позивачем не була погашена у зв`язку з тим, що продукція відповідача не була продана по причині повної відсутності її реалізації в зв`язку закриттям зернового коридору та переповненням портових елеваторів та відсутністю інших каналів збуту, а також у зв`язку з падінням цін на вказану продукції.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі ст. 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

З огляду на зазначені положення законодавства, вищенаведені доводи скаржника не можуть бути підставою для невиконання ним зобов`язань за договором поставки, а відтак вказані доводи судовою колегією відхиляються.

Крім цього, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що причиною невиконання зобов`язання є форс-мажорні обставини викликані війною, що встановлено пунктом 8 договору поставки, що не було враховано судом першої інстанції.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

За умовами укладеного договору поставки №АЕ-124-2510/23 від 25.10.2022 сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань, якщо воно є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини): ураган, буря, повінь, землетрус, пожежа, вибух, страйк, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, протиправні дії третіх осіб, примусове позбавлення ліцензії, а також нормативні акти державної влади та органів місцевого самоврядування, які суттєво обмежують господарську діяльність, що стосується предмета цього Договору. Сторона, для якої склалися форс-мажорні обставини, зобов`язана негайно, не пізніше 5-ти календарних днів з дати настання обставин повідомити про це іншу Сторону, протягом 10-ти календарних днів з дати настання обставин звернутися до Торгово-промислової палати України за отриманням сертифікату про наявність обставин, протягом 5-ти календарних днів з дати отримання такого сертифікату надати його іншій стороні, на підтвердження форс-мажорних обставин за договором.

Колегія суддів зазначає, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Отже, у будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Факт, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 22.06.2022 у справі №904/5328/21 та від 25.01.2022 у справі №904/3886/21).

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" шляхом видачі сертифіката.

При цьому колегією суддів наголошує, що таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Відтак сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Як зазначалося вище, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Сама по собі збройна агресія проти України та воєнний стан, не можуть автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 15.06.2023 у справі №910/8580/22.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи відсутній та відповідачем до місцевого господарського суду не подано сертифікату Торгово-промислової палати України або уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат на підтвердження визнання військової агресії Російської федерації проти України або введеного з 24.02.2022 у зв`язку з цією агресією воєнного стану, форс-мажорними обставинами, які б зумовили неможливість виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки №АЕ-124-2510/23 від 25.10.2022.

За таких обставин, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами об`єктивної неможливості виконання ним прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором внаслідок існування обставин непереборної сили.

Крім того, в силу узгодженого сторонами пункту 8 договору про настання форс-мажорних обставин сторони мають інформувати одна одну у строк, встановлений у цьому пункті, а відтак неповідомлення відповідачем про форс-мажорні обставини позбавляє його, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності.

Наостанок в апеляційній скарзі скаржником зазначено, що він не відмовляється від погашення основної заборгованості за поставлений товар, однак відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України просить апеляційний суд відстрочити виконання рішення на один рік.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що відповідно до частини першої статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

З огляду на зазначені положення законодавства, колегія суддів зазначає, що відстрочити виконання рішення може суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, тобто Господарський суд Миколаївської області. Враховуючи викладене, у апеляційного господарського суду відсутні повноваження на відстрочення виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2024 у справі №915/46/24.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фермерського господарства ,,Масляного залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2024 у справі №915/46/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.11.2024

Головуючий суддя С.І. Колоколов

СуддяН.М. Принцевська

СуддяГ.І. Діброва