Постанова

від 19.11.2024 по справі 916/2907/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2907/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської,

секретар судового засідання: Р.О. Кратковський,

за участю представників:

від позивача: А.В. Мельниченко;

від відповідача: М.С. Клепиков;

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Компанії ,,Медісон Пасіфік Траст Лімітед" (,,MADISON PACIFIC TRUST LIMITED")

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2024 про часткове задоволення заяви про забезпечення позову

у справі №916/2907/24

за позовом Компанії ,,Омега Термінал С.А. " (OMEGA TERMINAL SA)

до відповідача: Компанії ,,Медісон Пасіфік Траст Лімітед" (,,MADISON PACIFIC TRUST LIMITED"),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача - Державного Підприємства ,,Одеський Морський Торговельний Порт"

про визнання недійсним договору іпотеки,

суддя суду першої інстанції: Т.Г. Пінтеліна

місце прийняття ухвали суду: Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/2907/24 за позовом Компанії «Омега Термінал С.А.» (OMEGA TERMINAL SA) до Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» («MADISON PACIFIC TRUST LIMITED») про визнання недійсним Договору іпотеки від 28.11.2019.

11.07.2024 Компанія ,,Омега Термінал С.А. " (OMEGA TERMINAL SA) звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, згідно якої просила:

- накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності компанії «Омега Термінал С.А.» (OMEGA TERMINAL SA), а саме: нежитлову будівлю «виробнича башта» - загальною площею (кв.м.): 766.2, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, площа Митна, будинок 1/11, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 32875165, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 851820051101; комплекс для навантаження розвантаження та зберігання сипучих вантажів загальною площею (кв.м.): 2858,8, що складається з: станція літ. «А», склад літ. «Б», склад літ. «В», що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, площа Митна, будинок 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 17367108 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1972002251101;

- встановити заборону державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним підрозділам та територіальним органам, Офісу протидії рейдерству, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, анулювання рішень про державну реєстрацію прав, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо вказаного вище нерухомого майна;

- встановити заборону компанії «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» трастовій компанії, реєстраційний номер 1619851, що зареєстрована відповідно до розділу 78(1) Закону Гонконгу про керівників трасту (Глава 29), юридична адреса: 54/F, Hopewell Centre, 183 Queen's Road East, Wanchai, Hong Kong, вчиняти дії направлені на відступлення прав за Договором іпотеки від 28.11.2019, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 3953, 3954.

В обґрунтування вимог вказаної заяви позивач зазначив, що відповідач у спосіб передбачений Договором іпотеки та Законом України «Про іпотеку» не позбавлений можливості звернути стягнення на Предмет іпотеки, у тому числі шляхом вчинення виконавчого напису на зазначеному іпотечному договорі та/ або в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку» задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на Предмет іпотеки або в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» задовольнити вимоги Іпотекодержателя шляхом продажу за договором купівлі-продажу Предмета іпотеки будь-якій особі. Отже, у Позивача є обґрунтовані підстави вважати, що Відповідач має можливість звернути стягнення на Предмет іпотеки за Договором іпотеки, що позбавить Позивача можливості виконати свої зобов`язання перед Портом за Договором №КД-З та порушує право ДП «ОМТП» на викуп майна компанії «Омега Термінал С.А» (обладнання Термінала) по середньоринковим цінам, визначеним експертним шляхом. Беручи до уваги обставини викладені вище, позивач просить забезпечити позов.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2024 заяву Компанії «Омега Термінал С.А.» (OMEGA TERMINAL SA) про застосування заходів забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом:

- встановлення заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним підрозділам та територіальним органам, Офісу протидії рейдерству, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, анулювання рішень про державну реєстрацію прав, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо наступного нерухомого майна: Нежитлової будівлі «виробнича башта» - загальною площею (кв.м.): 766.2, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, площа Митна, будинок 1/11, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 32875165, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 851820051101; комплексу для навантаження розвантаження та зберігання сипучих вантажів загальною площею (кв.м.): 2858,8, що складається з: станція літ. «А», склад літ. «Б», склад літ. «В», що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, площа Митна, будинок 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 17367108 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1972002251101.

- встановлення заборони Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» («MADISON PACIFIC TRUST LIMITED») вчиняти дії направлені на відступлення прав за Договором іпотеки від 28.11.2019, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 3953, 3954.

Мотивуючи прийняття вказаної ухвали, місцевий господарський суд зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову в даній справі неодмінно призведе до неможливості захисту порушених прав позивача та ефективного їх поновлення, оскільки відповідач зможе здійснити відчуження предмета іпотеки, а позивач, як власник майна, може втратити будь-які права на вказане нерухоме майно. Судом враховано, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості поновити позивачем свої права та захистити майнові інтереси. При цьому суд врахував, що позивач надав докази того, що вищезазначене нерухоме майно дійсно є його власністю. Наведене підтверджує наявність обґрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вказав, що адекватними та ефективними способами забезпечення позову є заборона суб`єктам реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а також заборона відповідачу вчиняти дії направлені на відступлення прав за Договором іпотеки.

Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що не є достатньо обґрунтованою вимога позивача про накладення арешту на нерухоме майно, оскільки позивач не надав доказів того, що зазначене нерухоме майно не використовується за прямим призначенням третьою особою та іншими особами, отже, накладення арешту на зазначене нерухоме майно не виключає заподіяння шкоди та збитків іншим особам, які не є учасниками справи.

З огляду на зазначені обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Не погодившись з ухвалою суду, Компанія ,,Медісон Пасіфік Траст Лімітед" (,,MADISON PACIFIC TRUST LIMITED") звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2024 у справі №916/2907/24 та відмовити Компанії «Омега Термінал С.А.» у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд безпідставно відкрив провадження у справі. При цьому, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що Договором іпотеки прямо встановлена юрисдикція Лондонського міжнародного арбітражного суду.

Скаржник наголошує про безпідставність тверджень позивач про те, що Договір іпотеки є для нього економічно невигідним, при цьому, не наводячи жодних доказів на підтвердження цього твердження.

Апелянт зазначає, що підстави недійсності правочину мають існувати в момент вчинення правочину, що випливає зі змісту статті 215 ЦК України, у даному випадку підстав для визнання Договору іпотеки недійсним немає. Відтак, поведінка Позивача не відповідає принципу добросовісності, оскільки ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Позивач, не маючи жодних реальних підстав, намагається використати договір, укладений з ДП «Одеський морський торговельний порт», для уникнення виконання своїх зобов`язань перед Відповідачем. Така поведінка є недобросовісною та зловживанням приватно-правовим інструментарієм.

На переконання скаржника подача позову у даній справі є зловживанням процесуальними правами, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер. З огляду на вищезазначене, відповідач вважає, що суд першої інстанції неправильно оцінив суть іпотечних відносин та не дав належної оцінки тим обставинам справи і доказам, які мали значення.

Отже, твердження Позивача, що Договір іпотеки від 28.11.2019 було укладено з метою відчуження майна Позивача є хибним та має на меті ввести суд в оману. Судом першої інстанції взагалі не було надано оцінки вказаним обставинам, які мають значення для прийняття рішення щодо доцільності вжиття заходів забезпечення позову. Суд не навів мотивів у чому полягає обґрунтованість підстав забезпечення, не оцінив якими доказами підтверджується необхідність забезпечення позову. Суд лише формально обмежився загальними фразами про необхідність забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Так, позивач зазначає, що:

- доводи апеляційної скарги з приводу штучності позову не відповідають обставинам справи, є передчасними та хибними, оскільки при розгляді заяви про забезпечення позову суд в силу закону не розглядає обґрунтованість позовних вимог;

- підсудність даного спору належить до юрисдикції Господарського суду Одеської області, а не міжнародного арбітражу, з посиланням на практику Верховного Суду;

- у апеляційній скарзі скаржником не спростовано наявність реальних ризиків, що є підставою для застосування заходів забезпечення позову;

- вжиття заходів забезпечення позову не є тотожним задоволенню позову, оскільки заходи забезпечення позову мають лише тимчасовий характер.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді С.І.Колоколова, суддів: Н.С. Богацької, Н.М. Принцевської.

22.07.2024 від скаржника надійшов дублікат апеляційної скарги.

23.07.2024 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами надсилання її копії іншій стороні.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали оскарження ухвали від 11.07.2024 про часткове задоволення застосування заходів забезпечення позову у справі №916/2907/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Компанії ,,Медісон Пасіфік Траст Лімітед (,,MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2024 про часткове задоволення застосування заходів забезпечення позову у справі №916/2907/24 до надходження матеріалів оскарження з Господарського суду Одеської області.

31.07.2024 матеріали оскарження ухвали надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії ,,Медісон Пасіфік Траст Лімітед (,,MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2024 про часткове задоволення застосування заходів забезпечення позову у справі №916/2907/24. Встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 7 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Призначено розгляд апеляційної скарги на 09 жовтня 2024 року о 15:00 год.

10.09.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Між тим, головуючий суддя Колоколов С.І. з 26.09.2024 по 09.10.2024 відповідно до наказу в.о. голови суду від 26.09.2024 №246-в перебував у відпустці, у зв`язку з чим судове засідання, призначене на 09.10.2024, не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/2907/24 відбудеться 19.11.2024 о 14:30 год.

Між тим, суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем, Н.С.Богацька, у період з 18.11.2024 по 19.11.2024 перебувала у відрядженні відповідно до наказу голови суду від 15.11.2024 №295-в.

18.11.2024 за розпорядженням в.о. керівника апарату суду №451 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2907/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 для розгляду справи №916/2907/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді С.І.Колоколова, суддів: Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 прийнято апеляційну скаргу Компанії ,,Медісон Пасіфік Траст Лімітед (,,MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2024 про часткове задоволення застосування заходів забезпечення позову у справі №916/2907/24 до провадження у зміненому складі колегії суддів: головуючого судді С.І. Колоколова, суддів Г.І. Діброви, Н.М. Принцевської.

У судове засідання 19.11.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали оскарження, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція дійшла наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі №922/599/19.

Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання договору іпотеки недійсним.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що частини перша та друга статті четвертої ГПК України передбачає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на зазначені положення, апеляційний господарський суд зазначає, що доводи скаржника про те, що подача позову у даній справі є зловживанням процесуальними правами є необґрунтованими, оскільки право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Звернення до суду з позовом є правом особи, яке не може бути обмеженим. Натомість обґрунтованість такого позову встановлюється господарським судом під час розгляду справи по суті, а не на стадії забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 11 Господарського процесуального кодексу України).

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Дорани проти Ірландії» зазначено, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (відповідачів) чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Тобто метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини»).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі №910/20007/20).

Отже, заходи забезпечення позову (вимог), без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанові останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

При цьому апеляційним господарським судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Натомість, як вбачається зі змісту апеляційної скарги більшість доводів скаржника направлені на заперечення позову по суті, зокрема посилання скаржника на те, що: доводи позивача, що договір іпотеки є для нього економічно невигідним є безпідставними; підстави недійсності правочину мають існувати в момент вчинення правочину, що випливає зі змісту статті 215 ЦК України, у даному випадку підстав для визнання Договору іпотеки недійсним немає; намагання позивача використати договір, укладений з ДП «Одеський морський торговельний порт», для уникнення виконання своїх зобов`язань перед відповідачем; суд першої інстанції неправильно оцінив суть іпотечних відносин та не дав належної оцінки тим обставинам справи і доказам, які мали значення.

Колегія суддів ще раз звертає увагу скаржника на те, що оцінка вказаним вище обставинам має надаватися судом під час розгляду справи по суті, а не під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Щодо посилань скаржника на те, що дана справа належить до юрисдикції Лондонського міжнародного арбітражного суду, колегія суддів зазначає, що частина друга статті 278 ГПК України передбачає, що порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Натомість, у даному випадку апеляційним господарським судом переглядається ухвала про забезпечення позову, а не рішення по суті, а відтак вказаним обставинам апеляційний господарський суд оцінки не надає.

Як вже зазначалось, предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсним договору іпотеки.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник вказав, що відповідач у спосіб передбачений Договором іпотеки та Законом України «Про іпотеку» не позбавлений можливості звернути стягнення на Предмет іпотеки, у тому числі шляхом вчинення виконавчого напису на зазначеному іпотечному договорі та/ або в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку» задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на Предмет іпотеки або в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» задовольнити вимоги Іпотекодержателя шляхом продажу за договором купівлі-продажу Предмета іпотеки будь-якій особі. Отже, у Позивача є обґрунтовані підстави вважати, що Відповідач має можливість звернути стягнення на Предмет іпотеки за Договором іпотеки, що позбавить Позивача можливості виконати свої зобов`язання перед Портом за Договором №КД-З та порушує право ДП «ОМТП» на викуп майна компанії «Омега Термінал С.А» (обладнання Термінала) по середньоринковим цінам, визначеним експертним шляхом. Беручи до уваги обставини викладені вище, позивач просить забезпечити позов.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у даній справі, при розгляді питання про забезпечення позову має розглядатися достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а не сам факт настання таких заходів.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що при винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд надав оцінку доводам заявника, встановив безпосередній зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позову і правильно застосував положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовано обравши заходи забезпечення позову, які відповідають вимогам процесуального законодавства, оскільки у разі звернення відповідачем стягнення на предмет іпотеки та у випадку задоволення даного позову це нівелює мету звернення з позовом, адже з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, зумовить необхідність ініціювати інший позов, зокрема, про витребування майна, що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем.

Варто зазначити, що застосування заходів забезпечення позову лише тимчасово забороняє органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії, а відповідачу вчиняти дії на відступлення прав вимоги за договором.

Тобто, застосування вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову носить тимчасовий характер, не завдасть шкоди та збитків ні відповідачам, ні іншим особам та не позбавить можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо. Вжиття наведених заходів забезпечення позову у цій справі, як зазначалось, спрямоване виключно на збереження існуючого становища сторін та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції спір по суті не розглядався, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 269-271, 276, 281-284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Компанії ,,Медісон Пасіфік Траст Лімітед" (,,MADISON PACIFIC TRUST LIMITED") залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2024 у справі №916/2907/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.11.2024.

Головуючий суддяС.І. Колоколов

СуддяГ.І. Діброва

СуддяН.М. Принцевська