Постанова

від 19.11.2024 по справі 727/2389/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 року місто Чернівці справа №727/2389/24

провадження №22-ц/822/947/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Височанської Н.К.,

суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.

секретар Тодоряк Г.Д.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Чернівецької міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Якобишена Тетяна Дмитрівна на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 вересня 2024 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Масюк Л.О.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на утримання дітей.

Посилалася на те, що 03 січня 2019 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб, від якого мають двох дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 квітня 2023 року шлюб між ними розірвано і стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі по 2500 гривень на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 березня 2023 року до настання повноліття дітей.

З часу винесення рішення відповідач дітей не бачив, ними не цікавився та не піклується, аліменти не сплачує.

Станом на 23 січня 2024 року заборгованість по сплаті аліментів складає 45800 гривень.

18 жовтня 2023 року ОСОБА_2 було внесено до Єдиного реєстру боржників та встановлено тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, тимчасове обмеження у праві полювання, тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом, проте зазначені дії по відношенню до ОСОБА_2 не принесли ніякого результату. Він і надалі не сплачує аліменти та ніяким чином не цікавиться вихованням та утриманням дітей, тому є підстави розцінювати його поведінку як злісне ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Крім цього, посилається на те, що самостійно виховуючи та забезпечуючи всім необхідним їхніх дітей, вона несе тягар їх утримання та відповідно несе додаткові витрати на дітей, які викликані піклуванням про них, а саме відвідування дошкільного закладу освіти, розвитком здібностей, харчуванням, купівлею одягу, взуттям та відвідуванням оздоровчих закладів.

Вважає, що батько дітей, ОСОБА_2 , повинен допомагати їй при понесенні таких витрат шляхом їх компенсування. На підтвердження суми додаткових витрат додає квитанції про оплату за відвідування дітьми закладу дошкільної освіти комбінованого типу №10 «Попелюшка» за період з жовтня 2023 року по січень 2024 року, що складає за відвідування ОСОБА_3 групи середнього віку №10 «Метелики» на суму 2940 грн. та за відвідування ОСОБА_4 групи раннього віку № НОМЕР_1 «Капітошка» на суму 2158 грн.

Просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з відповідача на користь позивачки додаткові витрати на утримання малолітніх дітей у розмірі 5098 гривень та судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на утримання дітей - відмовлено.

Повний текст рішення складено судом 13 вересня 2024 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників

На дане рішення ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Якобишена Т.Д., подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Посилається на те, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі наводить обставини й підстави для задоволення вимог, які викладені в позовній заяві та свої доводи мотивує тим, що ОСОБА_2 не сплачує аліменти та ніяким чином не цікавиться вихованням та утриманням дітей, їхнім станом здоров`я, а тому є підстави розцінювати його поведінку як злісне ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування щодо позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 вбачається, що виконавчий комітет як орган опіки та піклування не може визначити позицію з окресленого питання (доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав, у зв`язку із неможливістю з`ясування причини відсутності батьківського піклування (винної поведінки).

Навіть при вирішенні такого питання, відповідач свідомо уникав засідань, у зв`язку із чим орган опіки та піклування не зміг визначити позицію з даного питання.

Вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідатиме інтересам дітей, оскільки діти проживають та виховуються у стійкому сімейному середовищі матері, якою створені належні умови для фізичного та духовного розвитку дітей.

Разом з тим, якщо суд і прийшов до висновку про відмову в частині позовної вимоги щодо необхідності позбавлення батьківських прав відповідача, враховуючи інтереси дітей, відповідача необхідно хоча б було попередити про необхідність змінити ставлення до своїх дітей, необхідність брати участь у їх вихованні та утриманні та покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням відповідачкою своїх батьківських обов`язків.

Також не погоджується з висновками суду, що відвідування дитячих садочків не є додатковими витратами на дітей у розумінні ст. 185 СК України, оскільки відповідач взагалі не несе витрати на утримання дітей та відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Кіцманського ВДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що станом на 23 січня 2024 року у боржника ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів за період з березня по грудень 2023 року, яка становить 45 800 гривень. Вважає, що позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Щодо можливості розгляду справи за відсутності відповідача та третьої особи

У судове засідання відповідач та представник третьої особи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку, про поважність причин неявки в судове засідання апеляційний суд не повідомили (а.с.149-152).

Згідно із статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №755/20287/21.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та представника третьої особи, які не з`явилися в судове засідання.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 15 січня 2022 року батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.18).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 29 грудня 2021 року батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.19).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 квітня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі по 2500 гривень на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 березня 2023 року до настання повноліття дітей. 12 квітня 2023 року по вказаному рішенню видано виконавчий лист (а.с.20-26).

12 червня 2023 року заступником начальника Кіцманського ВДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федоряком В.І. відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 по виконанню виконавчого листа у справі №727/2010/23 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження (а.с.27-28).

18 жовтня 2023 року постановами заступника начальника Кіцманського ВДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федоряка В.І. встановлено тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України (а.с.29), тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві полювання (а.с.30), тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (а.с.31), тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортним засобом (а.с.32).

Згідно повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників від 18 жовтня 2023 року вбачається, що на виконанні у Кіцманському ВДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Федоряка В.І. знаходиться виконавчий лист №727/2010/23, виданий 12 квітня 2023 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Станом на 18 жовтня 2023 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 01 жовтня 2023 року за період з 12 червня 2023 року по 01 жовтня 2023 року становить 35000 гривень, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці (а.с.33).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Кіцманського ВДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції станом на 23 січня 2024 року у боржника ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів за період з березня по грудень 2023 року в розмірі 45800 гривень (а.с.34).

Згідно копії Акту від 29 січня 2024 року вбачається, що до складу сім`ї ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 входять: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають за вказаною адресою без реєстрації (а.с.35).

З довідки закладу дошкільної освіти комбінованого типу №10 «Попелюшка» про участь батька ОСОБА_2 у житті дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що дитина ОСОБА_4 відвідує групу раннього віку № НОМЕР_1 «Капітошка» закладу дошкільної освіти №10 «Попелюшка» з вересня 2023 року. За час перебування дитини в групі дитина приходить чиста, охайна, доглянута. Вона з задоволенням відвідує групу. Мати ОСОБА_1 завжди цікавиться життям дитини в закладі дошкільної освіти, відвідує батьківські збори, ввічливо спілкується з вихователями, цікавиться навчально-виховним процесом в закладі дошкільної освіти, завжди вчасно оплачує за харчування, приводить і забирає дитину, на виклики приходить тільки мати. За час перебування дитини в закладі дошкільної освіти батько ОСОБА_2 не був жодного разу, не цікавився життям дитини навіть по телефону, на зборах не був присутній (а.с.36).

З довідки закладу дошкільної освіти №10 «Попелюшка» про участь батька ОСОБА_2 у житті дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що дитина ОСОБА_3 відвідує групу середнього віку №10 «Метелики» закладу дошкільної освіти №10 «Попелюшка» з квітня 2023 року. За час перебування дитини в групі дитина приходить чиста, охайна, доглянута. Вона з задоволенням відвідує групу. Мати ОСОБА_1 завжди цікавиться життям дитини в закладі дошкільної освіти, відвідує батьківські збори, ввічливо спілкується з вихователями, цікавиться навчально-виховним процесом в закладі дошкільної освіти, завжди вчасно оплачує за харчування, приводить і забирає дитину, на виклики приходить тільки мати. За час перебування дитини в закладі дошкільної освіти батько ОСОБА_2 не був жодного разу, не цікавився життям дитини навіть по телефону, на зборах не був присутній (а.с.37).

05 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Чернівецького районного управління поліції з проханням внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування з підстав вчинення правопорушення, що має ознаки складу злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України відносно ОСОБА_2 (а.с.38-41).

З платіжних інструкцій вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала плату за садочок закладу дошкільної освіти №10 «Попелюшка» за дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.50-57).

З висновку органу опіки та піклування щодо позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 вбачається, що виконавчий комітет, як орган опіки та піклування, не може визначити позицію з окресленого питання (доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав, у зв`язку із неможливістю з`ясування причини відсутності батьківського піклування (винної поведінки) (а.с.101-103).

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави передбачені ч.1 ст. 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав. Щодо стягнення додаткових витрат, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що відвідування дитячих садочків не є додатковими витратами на дітей у розумінні ст.185 СК України, вони не пов`язані з розвитком здібностей дітей, а звичайними щомісячними витратами, тому в цій частині позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Колегія суддів в цілому погоджується з такими висновками суду першої інстанції, однак вважає за необхідне змінити рішення, з огляду на таке.

Щодо позбавлення батьківських прав

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України

від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини 1 статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що: «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100)».

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Верховний Суд звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи, особистості учасників цих правовідносин, оцінки сімейної ситуації й інтересів дитини (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.

У постанові від 12 лютого від 2024 року в справі № 202/1931/22 Верховний суд вказав на те, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою не надано належних доказів, які б достовірно та беззаперечно підтверджували свідоме, умисне чи злісне нехтування ОСОБА_2 своїми обов`язками щодо участі в утриманні та вихованні дочок й умисне ухилення від їх виконання.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин даної справи не доведено.

Не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків по утриманню дітей факт стягнення з відповідача аліментів, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дітям належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав (постанова Верховного Суду від 16 січня 2019 року, справа №199/5032/16-ц).

З огляду на викладені норми права, які регулюють дані правовідносини, колегія суддів вважає, що посилання позивачки в апеляційній скарзі про те, що ОСОБА_2 не здійснює свої батьківські обов`язки, зокрема фінансово не утримує дітей, не піклується про них, не спілкується й не займається вихованням дітей, не є підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

З урахуванням обставин цієї справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що при розгляді справи не було встановлено фактичних даних, які б давали підстави вважати, що поведінку відповідача неможливо змінити, не містить таких даних і поданий висновок органу опіки та піклування, у якому не зазначена позиція органу опіки та піклування, у зв`язку з неможливістю з`ясувати причини відсутності батьківського піклування (винної поведінки).

Матеріали справи не містять доказів, які вказують на наявність виняткового випадку для позбавлення батьківських прав, яке є крайнім заходом вирішення сімейних питань, а також достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька як особи, що становить реальну загрозу для дітей, їх здоров`я та психічного розвитку.

Разом з цим, апеляційний суд звертає увагу відповідача на недопустимість ігнорування своїх батьківських обов`язків та вчинення будь-яких дій, незалежно від їх характеру, які не відповідатимуть інтересам дитини і можуть завдати шкоди як фізичному так і психологічному здоров`ю.

Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна рости під опікою і відповідальністю обох батьків, в атмосфері любові, поваги, моральної та матеріальної забезпеченості.

Тому апеляційний суд вважає необхідним цією постановою попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покласти на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Щодо стягнення додаткових витрат

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною 1, 2 статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у пункті 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої статті 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Тлумачення відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Також, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19).

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дітей, які обумовлені оплатою за відвідуванням доньками закладу дошкільної освіти за період з жовтня 2023 року по січень 2024 року в загальній сумі 5098 грн.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).

Проте, витрати, пов`язані із відвідуванням закладу дошкільної освіти, не зумовлені особливими обставинами, пов`язаними з розвитком певних здібностей дітей і відвідування такого закладу не відноситься до особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат згідно зі статтею 185 СК України.

Ураховуючи наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення слід змінити.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Якобишена Тетяна Дмитрівна - задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 вересня 2024 року щодо вирішення позовної вимоги про позбавлення батьківських прав, виклавши її в редакції цієї постанови.

Змінити резолютивну частину рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 вересня 2024 року щодо вирішення позовної вимоги про позбавлення батьківських прав, доповнивши її абзацом наступного змісту.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання доньок - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 20 листопада 2024 року.

Головуючий: Н.К. Височанська

Судді: О.О. Одинак

Н.Ю. Половінкіна