Постанова

від 20.11.2024 по справі 904/828/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/828/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач),

судді Дармін М.О., Кощеєв І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2024 у справі № 904/828/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І-ПАК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води"

про стягнення 71235,38 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "І-ПАК" (далі-Позивач) 27.02.2024 року звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" (далі-Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 71235,38 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з березня 2022 по березень 2023 року Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 1245974,15 грн, Відповідач свої зобов`язання по повній та своєчасній оплаті поставленого товару здійснив частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 71235,38 грн. У зв`язку з цим Позивач звернувся з позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2024 у справі №904/828/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "І-ПАК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" про стягнення 71235,38 грн задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "І-ПАК" заборгованість в розмірі 71235,38 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що матеріалами справи доводиться факт поставки Відповідачу товару та його неоплату у повному обсязі, тому позовні вимоги Позивача про стягнення суми 71235,38 грн основного боргу - є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2024 у справі № 904/828/24, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2024 року по справі № 904/828/24 прийнято з порушенням норм матеріального права та при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-підписані позивачем та відповідачем видаткові накладні, які одночасно підтверджують факт досягнення сторонами домовленості щодо предмету та ціни такого правочину, а також, факт передачі та одержання товару, свідчить про виникнення між сторонами відносин з поставки, які регулюються Параграфом З ЦК України;

-оскільки, сторонами (Товариство з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" та Товариство з обмеженою відповідальністю «І-ПАК») не передбачено строк оплати поставленого товару, з огляду на ст. 712 ЦК України, ст. 530 ЦК України та обставини справи, товар повинен бути оплачений після звернення позивача з відповідною вимогою про оплату товару. До сьогоднішнього дня Позивач не направив на адресу Відповідача вимогу про виконання зобов`язань по оплаті за поставлений Товар, а тому строк на оплату є таким, що не настав;

-акт звірки взаємних розрахунків, на який посилається Позивач та суд надає оцінку, з боку Відповідача не підписувався;

-при винесені Рішення суд посилався лише на докази Позивача, надав їм оцінку, порушуючи процесуальні права Відповідача.

Товариством з обмеженою відповідальністю "І-ПАК" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє зазначає наступне.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Коваль Л.А., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2024 у справі № 904/828/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.

01.07.2024 апелянтом подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами їх усунення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

ТОВ "І-ПАК" надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В апеляційній скарзі ТОВ «ЦАРИЧАНСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНОЇ ВОДИ» зазначає таке. «Оскільки, сторонами (Товариство з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" та Товариство з обмеженою відповідальністю «І-ПАК») не передбачено строк оплати поставленого товару, з огляду на вище викладені положення закону та обставинам справи, товар повинен бути оплачений після звернення позивача з відповідною вимогою про оплату товару.

До сьогоднішнього дня Позивач не направив на адресу Відповідача вимогу про виконання зобов`язань по оплаті за поставлений Товар, а тому строк на оплату є таким, що не настав.

Також, звертаємо увагу суду на той факт, що акт звірки взаємних розрахунків, на який посилається Позивач та суд надає оцінку, з боку Відповідача не підписувався».

Проте, з такими висновками Відповідача позивач не погоджується.

Позивач зазначає, що 16 червня 2023 р. директор ТОВ «ЦАРИЧАНСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНОЇ ВОДИ» - Тарасенко Олег Леонідович - направив на адресу ТОВ «І-ПАК» Гарантійного листа № 124, в якому Відповідач визнав свою саме заборгованість (тобто наявність боргу через прострочене/невиконане грошове зобов`язання) перед ТОВ «І- ПАК» в розмірі 200000 грн. (копія Листа додається).

Позивач також вказує на те, що ця визнана заборгованість частково сплачувалася Відповідачем до 07.11.2023р. включно в добровільному порядку.

Позивач відмічає, що, таким чином, на дату подачі позовної заяви по справі та прийняття оскаржуваного рішення по ній Відповідач добровільно, самостійно визнав себе боржником та зобов`язався виконати прострочені грошові зобов`язання, строк яких для Боржника (відповідача) наступив.

Також, Позивач звертає увагу на ту обставину, що перед зверненням до суду з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «І-ПАК» зверталось до суду із заявою про видачу судового наказу, що є прямим волевиявленням та вимогою Товариства як Кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦАРИЧАНСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНОЇ ВОДИ" як до Боржника сплатити/виконати таке грошове зобов`язання (копія ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2024р. по справі № 904/273/24 додається). Вказані дії та документи є відомими для Відповідача через електронний судовий кабінет.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення по справі залишити без мін.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В, судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2024 у справі № 904/828/24; визначено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Позивач в березні 2023 року здійснив поставку Товару - плівка п/е, на загальну суму 141425,14 грн, що підтверджується видатковою накладною №190 від 17.03.2023, яка підписана з боку Позивача та Відповідача, а також товарно-транспортною накладною №Р190 від 17.03.2023 (арк.с. 15, 16).

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати товару здійснив частково у розмірі 70189,76 грн, внаслідок чого заборгованість Відповідача склала 71235,38 грн основного боргу, що підтверджується підписаним з боку Позивача актом звірки взаємних розрахунків за період: січень 2022 - грудень 2023 (арк.с. 9-11).

16.06.2023 директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "І-ПАК" направив гарантійний лист вих.№124 (арк.с. 17), в якому зазначив, що ТОВ "Царичанський завод мінеральної води" має заборгованість на суму 200 000,00 грн перед ТОВ "І-ПАК". ТОВ "Царичанський завод мінеральної води" зобов`язується перед ТОВ "І-ПАК" сплатити заборгованість на суму 200 000,00 грн до 30.06.2023 року.

Договір поставки окремим письмовим документом між Позивачем та Відповідачем не укладався.

Під час розгляду справи Відповідач доказів погашення заборгованості не надав.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. ч.і, 2 статті 207 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивачем та Відповідачем фактично зроблено обмін документами, які свідчать про укладення між ними правочину про поставку товару.

Правовідносини з поставки регулюється статтями 264-271 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стосовно доводів відповідача, про те, що, оскільки сторонами (Товариство з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" та Товариство з обмеженою відповідальністю «І-ПАК») не передбачено строк оплати поставленого товару, з огляду на ст. 712 ЦК України, ст. 530 ЦК України та обставини справи, товар повинен бути оплачений після звернення позивача з відповідною вимогою про оплату товару та про те, що до сьогоднішнього дня Позивач не направив на адресу Відповідача вимогу про виконання зобов`язань по оплаті за поставлений Товар, а тому строк на оплату є таким, що не настав, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Виходячи з наведених приписів законодавства, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, із припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Як встановлено колегією суддів, видаткова накладна №190 від 17.03.2023 підписана і скріплена печатками обох сторін, а також товарно-транспортна накладна №Р190 від 17.03.2023 (арк.с. 15, 16) засвідчують поставку і прийняття товару, строк його оплати не вказано, отже відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття. Відповідач отримання товару на підставі видаткової накладної №190 від 17.03.2023 не заперечив та не спростував. Враховуючи здійснену Відповідачем часткову оплату за товар, заборгованість становить 71235,38 грн, яка вірно стягнута судом першої інстанції з Відповідача на користь Позивача.

Доводи скаржника стосовно того, що акт звірки взаємних розрахунків, на який посилається Позивач та суд надає оцінку, з боку Відповідача не підписувався, колегія суддів приймає до уваги та зазначає наступне.

За позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.04.18 у справі №905/1198/17 та постанові від 05.03.19 у справі №910/1389/18, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Проте, враховуючи те, що акт звірки взаємних розрахунків не підписано відповідачем, перевага у такому разі щодо встановлення розрахунків між позивачем та відповідачем надається саме первинній документації, що підтверджує факт здійснення господарської операції, тобто, накладним на відпуск товару та товарно-транспортним накладним, а саме видатковій накладній №190 від 17.03.2023 та товарно-транспортній накладній №Р190 від 17.03.2023 (арк.с. 15, 16).

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 16.06.2023 директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "І-ПАК" направив гарантійний лист вих.№124 (арк.с. 17), в якому зазначив, що ТОВ "Царичанський завод мінеральної води" має заборгованість на суму 200 000,00 грн перед ТОВ "І-ПАК". ТОВ "Царичанський завод мінеральної води" зобов`язується перед ТОВ "І-ПАК" сплатити заборгованість на суму 200 000,00 грн до 30.06.2023 року. Тобто, відповідач визнав свою заборгованість (наявність боргу через прострочене/невиконане грошове зобов`язання) перед ТОВ «І-ПАК» в розмірі 200 000,00 грн.

Одночасно, колегія суддів критично ставиться до тверджень скаржника про те, що при винесені Рішення суд посилався лише на докази Позивача, надав їм оцінку, порушуючи процесуальні права Відповідача, оскільки у даному випадку, за переконанням апеляційного господарського суду, приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, зміст оскаржуваного рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У даній справі, з урахуванням вищевикладеного, скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання. Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене судова колегія констатує, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів, які мають значення для вирішення справи та на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позовних вимог і, відповідно, незаконність рішення суду першої інстанції.

Отже, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо законності і обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача про стягнення суми 71235,38 грн основного боргу.

За змістом ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2024 р. у даній справі відсутні.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Царичанський завод мінеральної води" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2024 у справі № 904/828/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2024 у справі № 904/828/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяО.В. Чус

СуддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв