Постанова
від 20.11.2024 по справі 904/677/24
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/677/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач),

судді Дармін М.О., Кощеєв І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалпромсервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі № 904/677/24

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалпромсервіс", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

про стягнення 261 717,29 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалпромсервіс" про стягнення 261 717,29 грн, з яких: 230 226,74 грн основний борг, 456,12 грн заборгованість за абонентське обслуговування, 464,62 грн пеня, 8 104,51 грн 3% річних, 22 465,30 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі №904/677/24 позов Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалпромсервіс" про стягнення суми задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалпромсервіс" (50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Миру, буд. 37, ідентифікаційний код 30363594) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, ідентифікаційний код 03342184) 264 857,90 грн, а саме: 261 717,29 грн, з яких: 230 226,74 грн основний борг, 456,12 грн заборгованість за абонентське обслуговування, 464,62 грн пеня, 8104,51 грн 3% річних, 22 465,30 грн інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3140,61 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсалпромсервіс" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі № 904/677/24, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді даної справи, Господарським судом Дніпропетровської області не в повному обсязі досліджено усі наявні докази та не були з`ясовані всі обставини, що мають значення для справи, були неправильно застосовані норми матеріального права та зроблені невідповідні висновки, встановленим обставинам справи, що мають суттєве значення для вирішення справи, що в свою чергу і призвело до винесення незаконного рішення, та є підставою для його скасування.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- твердження суду, про те, що позовні вимоги доведені Позивачем в повному обсязі протирічить обставинам справи та наданим доказам;

- представник Відповідача звертала неодноразово увагу суду на те, що предмет позову є безпідставний, оскільки послуга з постачання теплової енергії Відповідачу Позивачем не надається. В подальшому це було визнано і Позивачем;

- отримавши Відповідь на відзив, Відповідач зрозумів, що Позивач фактично змінив по суті свої позовні вимоги, без подання відповідної заяви. Позивачем фактично були визначені вимоги про стягнення заборгованості: 1 - за послуги опалення місць загального користування (МЗК); 2 - забезпечення функціонування внутрішньобуднкових систем опалення до 31.12.2021 р.; 3 - на забезпечення загально будинкових потреб на опалення з (ЗБП) з 01.01.2022 року. Це зовсім інші позовні вимоги. Таким чином, відповідно до ст. 231 ГПК України, у зв`язку із відсутністю предмету спору, справа підлягає закриттю;

- твердження суду про те, що в якості доказів теплової енергії до будинку позивач надав акти подання теплоносія на будинок та акти припинення подання теплоносія, звіти за період споживання теплової енергії не відповідає обставинам справи. У Відповідача за даною адресою взагалі відсутня обладнана система опалення;

- ні до позову, ні до Відповіді до відзиву не додано належних доказів, які саме приміщення МЗК та допоміжні приміщення наявні в будинку 37 по проспекту Миру в місті Кривому Розі. Немає переліку цих приміщень, креслень, планів із зазначеної площі, тощо. Не надано доказів, як саме функціонує внутрішньобудинкова система опалення. Окрім того, підвалом володіє Відповідач на праві приватної власності;

- між Позивачем і Відповідачем відсутній укладений Індивідуальний Договір, на який посилається Позивач та який зазначається в Рішенні суду. Жодних повідомлень споживачам про розміщення Договору на сайті не надано, позивач просто зачекав місяць і вже по факту виставив до нарахування суми до сплати за новим законом і Методикою 315. Договір був опублікований 05.10.2021 року і набрав чинності з 05.11.2021 року. Відповідач про це нічого не знав, оскільки жодної інформації не опублікування договору у загальнодоступних місцях не було. Тобто, фактично умови договору були в односторонньому порядку нав`язані Позивачем Відповідачу;

- твердження суду про те, що незгода відповідача зі змінами в законодавстві, відмова від підписання заяви на приєднання, не визнання індивідуального договору не може ставитися в залежність щодо отримання ним послуги з постачання теплової енергії та відповідних сплат за послуги згідно затвердженими тарифами, грубо порушує норми чинного законодавства України та спростовується наступним:

Між ТОВ «УНІВЕРСАЛПРОМСЕРВІС» та КПТМ «Криворіжтепломережа» укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії № 3073від 27.09.2017 р.(Договір).

Відповідно до п. 1.3. Договору, теплопостачальна організація-Продавець відпускає Споживачу - Покупцю теплову енергію на об`єкти, вказані в таблиці №2, а саме: нежитлове приміщення по проспекту Миру, 37, приміщення 101.

01 листопада 2021 року, Позивач надав Відповідачу Додаткову угоду про зміну умов Договору № 3073 від 27.09.2017 року.

Відповідачем була надана відповідь № 15/12-2021 від 15.12.2021 року, відповідно якої було зазначено, що наразі, потреби в придбанні теплової енергії у Продавця немає, теплову енергію не споживаємо, іншими послугами не користуємося. На підставі зазначеного, Додаткову угоду повернули без виконання та підписання.

Не дочекавшись жодної відповіді від Позивача, Відповідач подав повторний лист № 25/1-22 року, в якому все чітко роз`яснив та повторно повідомив про відсутність споживання теплової енергії. Проте і цей лист залишився поза увагою Позивача.

15 лютого 2023 року ТОВ «Універсалпромсервіс» було отримано від Позивача Інформаційний лист № 585113 від 08.02.2023 р. з проханням приєднатися до Індивідуального Договору про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: пр. Миру, 37/101 шляхом підписання Заяви-приєднання.

Відповідно, листом № 20-23 від 20.02.2023 року, Відповідач направив Позивачу відмову від приєднання до Договору, оскільки Позивачем не була дотримана процедура приєднання до Публічного Договору.

Проте, незалежно від цього, і в Договорі № 3073 від 27.09.2017 року (п. 2.1.), і в Індивідуальному Договорі (п.16) зазначено, що облік споживання здійснюється згідно приладів обліку.

Таким чином, відповідач вважає, що жодні нарахування неможливі за наявності офіційного лічильника та нульових обсягів споживання, підтверджених цим лічильником;

- у Рішенні зокрема суд посилається на п. 4. Договору, відповідно до якого фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що свідчать про його бажання укласти договір. Відповідачем жодної із цих дій не виконано, такого бажання немає, це все нав`язано примусово при повній відсутності отримання послуг;

- твердження суду про те, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 230 226,74 грн. та заборгованості за абонентське обслуговування у розмірі 456,12 грн є правомірними та підлягають задоволенню та судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних витрат та встановлено що він виконаний правильно не відповідає обставинам справи. Відповідач зазначає, що не зрозуміло яким чином був зроблений математичний розрахунок заборгованості, та яким доказами він підтверджений невідомо, а тому не може бути взятий судом до уваги;

- жодної послуги Відповідач від Позивача не отримував: опалення в належному йому приміщення відсутнє. На підтвердження надано витяг з технічного паспорту; місцями загального користування не користується взагалі, має окремий вхід; має власний підвал; горище в даному будинку відсутнє. Окрім того, між Позивачем та Відповідачем відсутні будь-які договірні відносини, а отже відсутні і будь-які зобов`язання один перед одним;

- Господарський суд Дніпропетровської області не в повному обсязі дослідив та з`ясував усі фактичні обставини справи, а також докази у ній, що мають значення для справи;

- Господарським судом Дніпропетровської області були неправильно застосовані норми матеріального права;

- Господарським судом Дніпропетровської області зроблені невідповідні висновки, встановленим обставинам справи, що мають суттєве значення для вирішення справи, що в свою чергу і призвело до винесення незаконного рішення, та є підставою для його скасування.

Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє зазначає наступне.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що, діючим Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (п.5 ст.13) до 25.10.2021р. вже було передбачено, що у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Позивач відмічає, що перехід на нові договірні відносини має здійснюватися усіма споживачами у багатоквартирному будинку, адже нові договори про надання комунальних послуг передбачають суттєві зміни у підходах до розподілу комунальних послуг у будівлі та нарахуванні плати за комунальні послуги споживачам. Тому існування в одному багатоквартирному будинку двох видів договорів (старих і нових) є неприпустимим.

Позивач звертає увагу на те, що згідно з Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII передбачається, що у багатоквартирному будинку споживачам (співвласникам багатоквартирного будинку) надається комунальна послуга - послуга з постачання теплової енергії (а не здійснюється купівля-продаж теплової енергії як товарної продукції, як було передбачено «старими» договорами). Тому Договір купівлі-продажу теплової енергії № 3073 від 27.09.2017р. (на який посилається відповідач) припинив свою дію в силу змін в законодавстві (що відповідало приписам ч. 2 ст. 651 ЦК України) та з появою індивідуальних договорів, про що зазначалося у відповіді на відзив представником позивача, тобто під час розгляду справи в першій інстанції.

Позивач зауважує, що, в даному випадку, співвласники багатоквартирного будинку № 37 по пр. Миру не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, отже з ними (у тому числі й також з відповідачем, як співвласником багатоквартирного будинку) було укладено індивідуальний (публічний) договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Позивач зазначає, що приміщення відповідача вбудовано-прибудоване до багатоквартирного будинку, а відтак відповідач підпадає під дію приписів ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» щодо здійснення права власності у багатоквартирному будинку, у тому числі й несення відповідних обов`язків.

У відзиві на скаргу відзначено, що статтею 7 ЗУ «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» передбачено, що співвласники (а відповідача є співвласником) зобов`язані (окрім іншого): забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Щодо посилання відповідача на те, що ним не було здійснено будь-яких дій, які б свідчили про прийняття умов публічного договору, позивач зазначає, що факт отримання послуги і є тією дією, яка свідчить про укладання договору з надавачем (виконавцем) послуги.

Позивач звертає увагу, що фактом отримання послуги з постачання теплової енергії відповідачем (про що заперечує відповідач), як одна з підстав для укладання публічного договору (приєднання до нього) з відповідачем є те, що приміщення відповідача вбудовано-прибудоване до багатоквартирного будинку, який є цілісним майновим комплексом, до якого подається теплова енергія з початком опалювальною періоду, а також надання відповідачу (як співвласнику) права обрання іншої моделі договірних відносин з виконавцем послуги ніж публічний договір.

Позивач зауважує, що наявність факту присутності приміщення відповідача в такому цілісному майновому комплексі як багатоквартирний будинок є підставою для укладання з відповідачем публічного договору, а отже визнання відповідача споживачем послуги з постачання теплової енергії.

Позивач вказує, що з початком опалювального періоду теплова енергія подається до всього багатоквартирного будинку, яка розподіляється в подальшому на потреби централізованого опалення та загально будинкових потреб (МЗК+фунціонування (до 31.12.2021р.) та ЗБП (з 01.01.2022р. й по сьогодні), втрати від транзитних мереж, вважається що всі співвласники отримують надану послугу (кожен окремо свою) та додатково, всі разом несуть витрати теплової енергії на загально-будинкові потреби (кожен співвласник в залежності від кількості квадратних метрів, які має на праві приватної власності в багатоквартирному будинку), що підтверджується приписами законодавчих актів.

Позивач наголошує, що факт улаштування відповідачем окремого (від багатоквартирного будинку) інженерного вводу мережі теплопостачання до свого приміщення, із встановленням свого приладу індивідуального обліку теплової енергії впливає лише на централізоване опалення конкретно приміщення відповідача. І даний факт було взято до уваги позивачем, так як теплова енергія для потреб централізованого опалення відповідачу не нараховувалась.

Позивач вказує, що, як зазначалося в позовній заяві, постачання теплоносія до багатоквартирного будинку, в якій вбудовано - прибудовано приміщення відповідача здійснює КПТМ «Криворіжтепломережа». На багатоквартирний будинок встановлений прилад комерційного обліку надавача послуги з постачання теплової енергія (позивача), яким обліковується вся послуга з постачання теплової енергії, яка увійшла (була подана) до будинку, як цілісного майнового комплексу. Факти фіксації подання теплоносія, та його припинення фіксувалися представниками теплопостачальної організації та ОСББ «Миру-35» тощо (докази додавалися до позовної заяви (дотаток 4).

Крім того, позивач зазначає, що покази приладу комерційного обліку знімаються щомісяця уповноваженим представником на обслуговування приладу комерційного обліку. В даному випадку це ФОП Воронченко І.А. та передаються надавачу послуги з теплопостачання. В процесі подання та припинення подання теплоносія до багатоквартирного будинку, зняття та передача показів здійснюється відповідними відповідальними особами, а отже не вимагається присутність відповідача. Після отримання показів щодо споживання теплової енергії (ГКал), яка пройшла через прилад комерційного обліку на потреби всього багатоквартирного будинку позивач здійснює розподіл наданої послуги з постачання теплової енергії на кожне приміщення (житлове/не житлове) в цьому будинку, згідно приписів чинного законодавства.

Позивач звертає увагу, що в позовній заяві також було вказано, що приміщення відокремлене від мереж централізованого опалення (облаштовано автономним опаленням), та враховуючи положення п. 11 ч. 40 Індивідуального договору (в якому мова йде про те, що відключення від мереж централізованого опалення не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загально-будинкових потреб, потреб функціонування багатоквартирного будинку тощо).

Також у відзиві відзначено, що постачальник (позивач) згідно приписів законодавства (Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих комунальних послуг» № 315 від 22.11.2018р. зі змінами (надалі Методика № 315)) здійснював нараховування (він же розподіл) відповідачу виходячи із загального обсягу спожитої теплової енергії Q опал. буд. на опалення будівлі/будинку (як цілосного майнового комплексу) у розрахунковому періоді, який (обсяг) визначався за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) багатоквартирного будинку та розподілявся, згідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг:

- на потреби опалення житлових/нежитлових приміщень (Q прим.) (у відповідача в спірний період не існувало централізованого опалення, отже відповідачу даний показник не нараховувався);

- опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (до 31.12.2021) - нараховувалось;

- на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) та на обсяг теплової енергії (з 01.01.2022р.) - нараховувалось,

- втрати від транзитних мереж (з 01.01.2022р.) (у разі їх наявності), про що вказано позивачем у порядку нарахування заборгованості - не нараховувалось

- абонентська плата.

Як зазначалося позивачем вище, для кожного споживача, платіж за послугу з постачання теплової енергії складається з саме його спожитої частки теплової енергії від загальнобудинкового обсягу (що розрахований та розподілений у відповідності Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики розподілу №315) помножений на тариф, що затверджується місцевими органами самоврядування.

Позивач здійснював нарахування згідно Методики № 315, згідно якої до 31.12.2021р. існувало окремо МЗК та витрати на функціонування внутрішньобудинкової системи, а після змін, з 01.01.2022р. з`явилося поняття ЗБП (так зване збірне поняття, яке включає МЗК та витрати на функціонування внутрішньобудинкової системи). Тобто, дії позивача щодо виконання розподілу теплової енергії в багатоквартирному будинку, та нарахувань за спожити обсяги теплової енергії відповідають приписам діючого законодавства.

Так, як здійснювати розподіл теплової енергії в багатоквартирному будинку законодавець зобов`язав надавача (виконавця) комунальної послуги, яким є позивач, що підтверджується ч. 27 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» № 830 від 21 серпня 2019 р. (надалі Правила № 830), де вказано - розподіл обсягів спожитої у будівлі послуги здійснює виконавець або визначена власником (співвласниками) будівлі інша особа, що здійснює розподіл обсягів послуги відповідно до обраної моделі договірних відносин, та окремо листом-роз`ясненням Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України № 12436/25/10-23 від 02.08.2023р.

Стосовно посилань відповідача, що він начебто не користується місцями загального користування, позивач зазначає, що, по перше, даний показник МЗК діяв лише до 31.12.2021р., а з 01.01.2022р. з`явився (та діє й на досі) такий показник як ЗБП - споживання теплової енергії на загальні потреби багатоквартирного будинку. Так, згідно приписів ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики розподілу №315 користування чи не користування місцями загального користування не ставиться в залежність до нарахувань оплати за результатом здійсненого розподілу надавачем послуги. У вище вказаних регуляторних актах вказано, що нарахування (та розподіл послуги) здійснюються для всіх (без виколючення) житлових та нежитлових приміщень, але з урахування частки (загальної площі) кожного окремого співвласника у спільному майні.

Позивач наголошує, що сама по собі незгода Відповідача із змінами в законодавстві, відмова від підписання заяви на приєднання, не визнання Індивідуального договору не може ставитися в залежність до отримання ним послуги з постачання теплової енергії та відповідних сплат за послуги, згідно затверджених тарифів, так як нежитлове приміщення вбудовано-прибудоване в багатоквартирний будинок, а отже відповідач на рівні зі всіма співвласниками зобов`язаний утримувати свою частку майна у спільній сумісній власності у тому числі вчасно сплачувати за житлово-комунальні послуги.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач як співвласник сумісного майна не позбавлений був можливості ініціювання іншого виду правовідносин ніж публічний договір, або ініціювати на зборах співвласників багатоквартирного будинку обрання іншої моделі організації договірних відносин щодо отримання послуги з постачання теплової енергії, ніж публічний договір тощо.

Позивач вважає, що відповідач, як співвласник приміщення в багатократному будинку, враховуючи не обраний інший вид правовідносин мешканцями будинку та особисто ним, змушений лише підкорюватися приписам індивідуального (типового) договору, який запровадило КПТМ «Криворіжтепломережа» (як виконавець послуги) на офіційному сайті, та який наразі діє.

Щодо посилань відповідача на те, що ним не було здійснено будь-яких дій, які б свідчили про прийняття умов публічного договору, позивач зазначає, що факт отримання послуги і є тією дією, яка свідчить про укладання договору з надавачем (виконавцем) послуги.

На думку позивача, заперечення відповідача (причому не обґрунтовані) про не отримання ним послуг, трактування (тлумачення) на свій лад законодавства, не визнання ним Медодики № 315 у якості нормативно-правого акту тощо, є ні чим іншим, як намагання уникнути відповідальності щодо утримання свого майна у вигляді оплати за житлово-комунальні послуги, як це передбачено низкою нормативно-правих актів (після змін в галузі житлово-комунального законодавства).

Стосовно посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що справа не містила інформації, яким чином здійснювався розподіл послуги та нарахування по ній, позивач зауважує, що в процесі розгляду справи, з боку позивача надавалися пояснення (20.05.2024р.) до яких додавався Детальний розрахунок нарахувань з інформацією щодо виконаного розподілу між споживачами обсягу теплової енергії, зафіксованої будинковим вузлом комерційного обліку, де було визначені кількісні показники багатоквартирного будинку на підставі яких, позивач здійснював розподіл та нарахування за послугу.

Таким чином, позивач вважає, що Господарським судом було зроблено правильний висновок щодо належності відповідача до споживачів послуги з постачання теплової енергії, та отримання відповідачем вищевказаної послуги у спірний період, досліджено наявні у справі докази та ухвалено законне та обґрунтоване рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024р. у справі № 904/677/24 залишити без змін.

Не погоджуючись з доводами викладеними позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсалпромсервіс» надало відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/677/24 скасувати в повному обсязі, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства теплових мереж «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсалпромсервіс» про стягнення заборгованості в розмірі 261 717,29грн. відмовити в повному обсязі.

Відповідач із доводами Відзиву не апеляційну скаргу не погоджується в повному обсязі виходячи з наступного:

По-перше, Позивач у Відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що ним повністю виконана процедура переходу на нове законодавство у сфері житлово-комунального господарства, зокрема при укладання Публічного Договору. Проте, як зазначає відповідач, це не відповідає дійсності. Позивачем не було виконано самого головного: не доведено до споживачів інформацію, про укладання даного Договору.

По-друге, Позивач зазначає, що приміщення відповідача вбудовано-прибудоване до багатоквартирного будинку, який є цілісним майновим комплексом, до якого подається теплова енергія. Відповідач відмічає, що і дане твердження не відповідає дійсності. Позивач окрім цих слів не додав жодного доказу на підтвердження сказаного. Не додано також і доказів системи опалення в даному будинку. При цьому Відповідач у справі надавав копію технічного паспорту приміщення, в якому чітко зазначається, що належне приміщення не обладнане системою опалення.

По-третє, Позивач зазначає, що в позовній заяві вказано, що приміщення відокремлене від мереж централізованого опалення. Відповідач наголошує, що це не відповідає дійсності. В позовній заяві взагалі жодним словом про це не йдеться. Позивач даним твердженням просто вводить суд в оману (копію позову додаю на підтвердження своїх слів). Лише після того, як Відповідач звернув увагу суду на даний факт, Позивач фактично змінив свої позовні вимоги.

По-четверте, Позивач зазначає, що співвласники багатоквартирного будинку зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Із даним твердженням Відповідач повністю згоден, з одним але, саме за спожиті, за ті що він отримав, а не за ті, що йому нарахували безпідставно.

По-п`яте, Позивач зазначає, що обов`язок сплачувати за місця загального користування був лише до 01.01.2022, а потім з`явився показник загальні потреби багатоквартирного будинку. Відповідач звертає увагу, що, проте, Позивач не зазначає взагалі, які ж саме потреби існують в даному будинку.

По-шосте, Позивач зазначає, що ним надавалися пояснення в процесі розгляду справи щодо розрахунку. Проте, як вказує відповідач, дане твердження не відповідає дійсності. Представник Позивача не володів жодною інформацією щодо нарахування, посилаючись на той факт, що розрахунок здійснює інший відділ, і в процесі не зміг надати жодних пояснень з приводу правильності, використання відповідних формул, тощо.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.

У зв`язку з перебуванням на лікарняному головуючого судді Коваль Л.А., на підставі розпорядження № 253/24 від 06.08.24 призначено повторний автоматизований розподіл справи між суддями від 07.08.2024, за результатами якого, для вирішення питання відкриття провадження у справі, залишення без руху тощо, визначено новий склад суду у складі: головуючого судді Чус О.В., суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 апеляційну скаргу залишено без руху, надавши апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

08.08.2024 апелянтом подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами їх усунення.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалпромсервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі № 904/677/24. Розгляд справи визначено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням № 827/24 від 07.10.2024 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/677/24: вчинено процесуальну дію, підлягає передачі раніше визначеному складу суду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.10.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Коваль Л.А., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.

Розпорядженням № 1060/24 від 09.10.2024 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/677/24: рішення зборів суддів, оформлене протоколом зборів суддів №5 від 04.10.2024 року, розпорядження керівника апарату суду №6 від 07.10.2024 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В, судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалпромсервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі № 904/677/24; визначено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Позивач зазначає, що КПТМ «Криворіжтепломережа» є надавачем послуги з постачання теплової енергії в м. Кривому Розі.

Індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Позивач зазначає, що на сайті КПТМ «Криворіжтепломережа» (за посиланням http://kpts.dp.ua/dogovorte.php) 05.10.2021 було розміщено текст індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Таким чином, як зазначає позивач, з 05.11.2021 договірні відносини між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором (який є публічним договором приєднання, текст якого розміщено на сайті КПТМ "Криворіжтепломережа", за посиланням http://kpts.dp.ua/dogovorte.php) про надання послуги з постачання теплової енергії, що укладений в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Товариству з обмеженою відповідальністю «Універсалпромсервіс» на підставі права власності належить нежиле приміщення № 101, загальною площею 1542,5 кв.м у багатоквартирному будинку № 37 по пр. Миру у м. Кривому Розі, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності № 342036663 від 08.08.2023 (а.с. 11-13).

Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсалпромсервіс», як співвласник багатоквартирного будинку № 37 по пр. Миру у м. Кривому Розі, не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії відповідний договір.

Таким чином, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", з 05.11.2021 між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсалпромсервіс» (споживач) укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір).

Цей договір (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п. 1. договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті Виконавця http://kpts.dp.ua/ (п. 2. договору).

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток до цього договору), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуги (п. 4. договору).

Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для протеб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення (п. 5. договору).

Виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (зайве закреслити) (п. 7. договору).

Виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку) (п. 8. договору).

Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика розподілу). Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (п. 11. договору).

У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу (п. 12. договору).

Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 p., № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру, затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.dp.ua/. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року) (п. 30. договору).

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.dp.ua/. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (п. 31. договору).

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (п. 32. договору).

Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п. 33. договору).

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34. договору).

Під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі її наявності (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а у разі відсутності такої заборгованості в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу (п. 36. договору).

У разі коли споживач вніс плату виконавцю за розрахунковий період не в повному обсязі або більшому, ніж зазначено в рахунку, обсязі, виконавець здійснює зарахування коштів згідно з призначенням платежу. За відсутності призначення платежу у такому порядку: в першу чергу в рахунок плати за послугу; в другу чергу в рахунок плати за абонентське обслуговування (п. 37. договору).

Відповідно до пп. 11 п. 40 договору споживач має право відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26.07.2019 № 169; це право не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (пп. 3 п. 41. договору).

У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином (п. 45. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51. договору).

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52. договору).

Позивач зазначає, що будинок № 37 по пр. Миру є багатоквартирним, подання теплоносія до нього здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача (відповідно до п 5.23 наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури № 80 від 18.05.2005 «Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», де зазначено, що житлові будинки повинні обладнуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно зі СНиП 2.04.05), які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку, в тому числі приміщення № 101, оскільки нежитлове приміщення вбудовано-прибудоване в житловий багатоквартирний будинок 37. На виконання своєї статутної мети КПТМ «Криворіжтепломережа» здійснювало у період з 05.11.2021 по 30.11.2023 постачання теплової енергії відповідачу, а відповідач отримував теплову енергію, оскільки нежитлове приміщення № 101 вбудоване та не виокремлено від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення вказаного багатоквартирного житлового будинку № 37 по пр. Миру.

В якості доказів подачі теплової енергії до будинку позивач надав акти подання теплоносія на будинок та акти припинення подання теплоносія (а.с. 19-21), звіти за період споживання теплової енергії (а.с. 22-30).

Позивач зазначає, що на багатоквартирний будинок встановлений прилад комерційного обліку надавача послуги з постачання теплової енергія (позивача), яким обліковується вся послуга з постачання теплової енергії, яка увійшла (була подана) до будинку, як цілісного майнового комплексу. Факти фіксації подання теплоносія та його припинення фіксувалися представниками теплопостачальної організації та управляючою організацію ТОВ «Житлосервіс КР». Отже, з моменту подання теплоносія до багатоквартирного будинку, як цілісного майнового комплексу, вважається, що будинок (тобто всі його складові житлові, нежитлові приміщення, підвали, горища тощо) споживає теплову енергію. Покази приладу комерційного обліку знімаються щомісяця уповноваженим представником на обслуговування приладу комерційного обліку та відображені у звітах за період споживання теплоносія. Після отримання показів щодо споживання теплової енергіі (ГКал), яка пройшла через прилад комерційного обліку на потреби всього багатоквартирного будинку позивач здійснює розподіл наданої послуги з постачання теплової енергія на кожне приміщення (житлове/нежитлове) в цьому будинку, згідно з приписами чинного законодавства.

Як зазначає позивач, спірне приміщення відокремлене від мереж централізованого опалення (облаштовано окремим вводом, який опломбовано у закритому положенні), враховуючи положення пп. 11 п. 40 договору (в якому мова йде про те, що відключення від мереж централізованого опалення не звільняє споживача від зобов`язання відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загально-будинкових потреб, потреб функціонування багатоквартирного будинку тощо) відповідач, як співвласник багатоквартирного будинку має сплачувати витрати теплоносія, який споживає весь житловий будинок, як цілісний майновий комплекс.

Так, постачальник (позивач) згідно приписів законодавства (Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих комунальних послуг» № 315 від 22.11.2018 здійснював нараховування (він же розподіл) відповідачу, виходячи із загального обсягу спожитої теплової енергії Q опал. буд. на опалення будівлі/будинку у розрахунковому періоді, який (обсяг) визначався за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) багатоквартирного будинку та розподілявся згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг:

- на потреби опалення нежитлового приміщення (Q прим.) (у відповідача в спірний період не існувало централізоване опалення, отже відповідачу даний показник не нараховувався);

- на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) та на обсяг теплової енергії (з 01.01.2022) - нараховувалось,

- втрати від транзитних мереж (з 01.01.2022) (у разі їх наявності), про що вказано позивачем у порядку нарахування заборгованості не нараховувалось.

- абонентська плата.

Відповідно до п. 34. договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлену теплову енергію та абонентське обслуговування не розрахувався, у зв`язку із чим за період з 05.11.2021 по 30.11.2023 у нього утворилася заборгованість за послуги постачання теплової енергії у розмірі 230 226,74 грн, а також заборгованість за абонентське обслуговування за період 05.11.2021 - 30.11.2023 в розмірі 456,12 грн.

Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію № 3073/14858 (вих. № 2479/13) від 30.11.2023 (а.с. 49), в якій вимагав сплатити заборгованість.

В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної претензії позивач надав до суду копію списку згрупованих поштових відправлень (а.с. 50-51).

Однак, як зазначає позивач, відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Згідно з положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України відпуск енергії (електричної енергії, пару, гарячої і перегрітої води) без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать послуги з постачання теплової енергії.

На підставі ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Абзацом 3 п. 3 розд. VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, які набрали чинності 01.10.2021 року; Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 року) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

За приписами п. 13 вказаних Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно із ч. 7 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частинами 4,5 ст.13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця, договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Як зазначено вище, КПТМ "Криворіжтепломережа" 05.10.2021 року на офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Опублікування у такому засобі масової інформації як мережа Інтернет вважається належним повідомленням споживачів.

Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від відповідача не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення про обрання моделі договірних відносин.

Враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Миру, 37, прим. № 101 між позивачем та відповідачем є укладеним з 05.11.2021 року.

Відповідач отримував теплову енергію, так як вказане вище нежитлове приміщення не відокремлене від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнане для забезпечення опалення вищевказаних будинків, що свідчить про приєднання його до умов Типового договору.

Доказів зворотного відповідачем не надано.

Викладені обставини, у тому числі, спростовують доводи скаржника про те, що між Позивачем і Відповідачем відсутній укладений Індивідуальний Договір, на який посилається Позивач та який зазначається в Рішенні суду.

При цьому, як було правильно зазначено місцевим господарським судом, незгода відповідача із змінами в законодавстві, відмова від підписання заяви на приєднання, не визнання індивідуального договору тощо не може ставитися в залежність щодо отримання ним послуги з постачання теплової енергії та відповідних сплат за послуги згідно з затвердженими тарифами, оскільки за умов не відключення в законодавчий спосіб приміщення відповідача від мереж теплоспоживання (докази відключення від мереж центрального теплопостачання матеріали справи не містять), відповідач фактично отримував послуги з постачання теплової енергії без здійснення оплати за них.

Крім того, за сталою практикою Верховного Суду, у будь-якому випадку факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Щодо доводів скаржника стосовно твердження суду про те, що в якості доказів теплової енергії до будинку позивач надав акти подання теплоносія на будинок та акти припинення подання теплоносія, звіти за період споживання теплової енергії не відповідає обставинам справи та те, що у Відповідача за даною адресою взагалі відсутня обладнана система опалення, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в якості доказів подачі теплової енергії до будинку позивач надав акти подання теплоносія на будинок та акти припинення подання теплоносія (а.с. 19-21), звіти за період споживання теплової енергії (а.с. 22-30).

Також, як встановлено вище, на багатоквартирний будинок встановлений прилад комерційного обліку надавача послуги з постачання теплової енергія (позивача), яким обліковується вся послуга з постачання теплової енергії, яка увійшла (була подана) до будинку, як цілісного майнового комплексу. Факти фіксації подання теплоносія та його припинення фіксувалися представниками теплопостачальної організації та управляючою організацію ТОВ «Житлосервіс КР». Отже, з моменту подання теплоносія до багатоквартирного будинку, як цілісного майнового комплексу, вважається, що будинок (тобто всі його складові житлові, нежитлові приміщення, підвали, горища тощо) споживає теплову енергію. Покази приладу комерційного обліку знімаються щомісяця уповноваженим представником на обслуговування приладу комерційного обліку та відображені у звітах за період споживання теплоносія. Після отримання показів щодо споживання теплової енергіі (ГКал), яка пройшла через прилад комерційного обліку на потреби всього багатоквартирного будинку позивач здійснює розподіл наданої послуги з постачання теплової енергія на кожне приміщення (житлове/нежитлове) в цьому будинку, згідно з приписами чинного законодавства.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд вірно зазначив, що з наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем плата за послуги з постачання теплової енергії до спірного нежитлового приміщення не нараховувалась, оскільки, у відповідача в спірний період не існувало централізоване опалення. Втрати від транзитних мереж (з 01.01.2022) позивачем також не нараховувались.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював нараховування (розподіл) відповідачу, виходячи із загального обсягу спожитої теплової енергії Q опал. буд. на опалення будівлі/будинку у розрахунковому періоді, який визначався за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) багатоквартирного будинку та розподілявся між споживачами спожитих у будівлі обсягів комунальних послуг: опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (до 31.12.2021), забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) та на обсяг теплової енергії (з 01.01.2022), абонентська плата.

Щодо доводів апелянта стосовно твердження суду про те, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 230 226,74 грн. та заборгованості за абонентське обслуговування у розмірі 456,12 грн є правомірними та підлягають задоволенню та судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних витрат та встановлено, що він виконаний правильно - не відповідає обставинам справи, та про те, що не зрозуміло яким чином був зроблений математичний розрахунок заборгованості, та яким доказами він підтверджений невідомо, а тому не може бути взятий судом до уваги, слід зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 714 цього Кодексу визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Пунктом 5 ч.3 ст.20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.5 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.

Так, інформація щодо встановленого тарифу на теплову енергію є публічною та розміщена на офіційному сайті позивача.

Порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалень місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільчого обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, визначення вимог до приладів-розподілювачів теплової енергії, поплавкових коефіцієнтів для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічується два та більше споживачів, здійснюється відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, з урахуванням укладення між сторонами Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, було здійснено розрахунок за послуги постачання теплової енергії відповідачу за спірний період та нараховано плату за абонентське обслуговування у вказаних вище сумах.

Оскільки відповідач порушив умови договору щодо строку оплати поставленої теплової енергії, позивач, з посиланням на п. 45 договору, нарахував пеню у розмірі 464,62 грн за загальний період з 01.08.2023 по 26.01.2024.

Так, порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Як зазначено в частині першій статті 230 та частині шостій статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 45 договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії, за наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженою належним чином.

Місцевим господарським судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що розрахунок є вірним, пеня розрахована відповідно до умов п. 45 договору, не суперечить вимогам наведених вище положень чинного законодавства, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Судом першої інстанції здійснено перевірку виконаного позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, внаслідок якої порушень норм чинного законодавства та умов договору не встановлено, з чим також погоджується судова колегія.

Стосовно тверджень скаржника про те, що жодної послуги Відповідач від Позивача не отримував: опалення в належному йому приміщення відсутнє, на підтвердження надано витяг з технічного паспорту; місцями загального користування не користується взагалі, має окремий вхід; має власний підвал; горище в даному будинку відсутнє, окрім того, між Позивачем та Відповідачем відсутні будь-які договірні відносини, а отже відсутні і будь-які зобов`язання один перед одним, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг", затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.

Відповідно до п. 3 розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Методикою розподілу встановлено, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень (п. 12 розділу IV Методики розподілу).

Пунктом 2 розділу ІІ Методики розподілу визначено, що загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення (Qопбуд) у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень (Qпр), забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (Qопз.п.б) будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії (Уi Qвідкл.і), що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, у відповідності до наступної формули: Qоп.буд. = Qпр + Qоп.з.б.п + УiQвідкл.і, де: Qпр - обсяг спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у будівлі/будинку, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, або власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано, Гкал; Qоп.з.б.п - обсяг спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначений відповідно до розділу IV цієї Методики, Гкал; УiQвідкл.і - сумарний обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, через які прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, Гкал.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав, та згідно з п. 1 ч. 1 ст. 6 цього Закону співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.

Отже, з урахуванням положень наведених вище норм та фактичних обставин справи, на відповідача покладено обов`язок з оплати частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене судова колегія констатує, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів, які мають значення для вирішення справи та на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позовних вимог і, відповідно, незаконність рішення суду першої інстанції.

Отже, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо законності і обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 261 717,29 грн, з яких: 230 226,74 грн основний борг, 456,12 грн заборгованість за абонентське обслуговування, 464,62 грн пеня, 8104,51 грн 3% річних, 22 465,30 грн інфляційні втрати.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі № 904/677/24 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює судового рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі № 904/677/24, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсалпромсервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі № 904/677/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі № 904/677/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв


Суд	Центральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	20.11.2024
Оприлюднено	21.11.2024
Номер документу	123152668
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Мілєва Ірина Вікторівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 20.11.2024 по справі 904/677/24ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —904/677/24

Постанова від 20.11.2024

Постанова
від 20.11.2024 по справі 904/677/24
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД