Постанова

від 19.11.2024 по справі 904/1679/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1679/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпус Консалт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 (суддя Ніколенко М.О., повний текст рішення складений та підписаний 05.07.2024) у справі № 904/1679/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брукс Лімітед", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпус Консалт", м. Дніпро

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 754 598,30 грн., інфляційної складової у розмірі 5 992,44 грн. та пені у розмірі 34 123,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Брукс Лімітед" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпус Консалт" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 754 598,30 грн., інфляційної складової у розмірі 5 992,44 грн. та пені у розмірі 34 123,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором поставки № 10/10/22 від 10.10.2022 та не оплатив поставлений товар у встановлені строки у повному обсязі. Всього покупцем було оплачено отриманий товар на суму 12 772 170,96 грн. За таких обставин, за розрахунком позивача, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпус Консалт" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Брукс Лімітед" у розмірі 754 598,30 грн. За порушення відповідачем строків виконання грошових зобов`язань позивачем було нараховано до сплати інфляційну складову у розмірі 5 992,44 грн. та пеню у розмірі 34 123,51 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі №904/1679/24 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпус Консалт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брукс Лімітед" суму основної заборгованості у розмірі 754 598,30 грн., інфляційну складову у розмірі 5 992,44 грн., пеню у розмірі 34 123,51 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 960,36грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпус Консалт", в якій просить: рішення господарського суду скасувати в частині стягнення з ТОВ "Олімпус Консалт" на користь ТОВ "Брукс Лімітед" пені в сумі 34123, 51 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарським судом не взято до уваги, що Позивачем не надавалось доказів негативних наслідків (збитків) внаслідок порушення Відповідачем договірних зобов`язань у спірних правовідносинах, у зв`язку із чим збитками є лише знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, позовні вимоги про стягнення яких також заявлені у даній справі та задоволені судом у повному обсязі. Так, розмір пені в п`ять разів перевищує розмір інфляційних втрат, що свідчить про значне перевищення розміру неустойки перед розміром збитків.

Позивач у відзиві просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05 липня 2024 року у справі № 904/1679/24 - без змін.

Зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 02.08.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/1679/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпус Консалт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі № 904/1679/24; розгляд справи призначено у судове засідання на 19.11.2024.

18.11.2024 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Як вбачається з клопотання представника відповідача, він повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

У даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.

В свою чергу, саме відповідач не забезпечив участі свого представника.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, неявку його та його представника у судове засідання, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача-3 про відкладення розгляду апеляційної скарги та про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представника відповідача.

В судовому засіданні 19.11.2024 підписано вступну та резолютивну частину постанови у справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Брукс Лімітед" (надалі продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпус Консалт" (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 10/10/22 від 10.10.2022 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що продавець зобов`язується передати у власність покупцеві товар відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов`язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість.

Згідно з п. 2.1 договору, асортимент, кількість (тираж), дизайн та ціна товару та послуг визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що ціна одиниці товару зазначається у рахунку-фактурі (видатковій накладній) може змінюватися за взаємною згодою сторін у разі зміни ринкової вартості сировини та матеріалів, що використовуються при виробництві товару.

Позивач стверджує, що виконав умови договору, у період з 14.10.2022 по 19.12.2023 поставив відповідачу товар на загальну суму 13 526 769,26 грн.

Пунктом 4.3 договору визначено, що покупець здійснює оплату товару в розмірі 100% від суми, вказаної в рахунку, упродовж 3-х банківських днів.

З урахуванням п. 4.3 договору, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив поставлений товар у встановлені строки у повному обсязі. Всього покупцем було оплачено отриманий товар на суму 12 772 170,96 грн.

За таких обставин, за розрахунком позивача, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпус Консалт" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Брукс Лімітед" у розмірі 754 598,30 грн.

За порушення відповідачем строків виконання грошових зобов`язань позивачем було нараховано до сплати інфляційну складову у розмірі 5 992,44 грн. та пеню у розмірі 34 123,51 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано законністю, доведеністю та обґрунтованістю вимог позивача.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги позивача, рішення господарського суду оскаржується позивачем лише у задоволеній частині вимог щодо стягнення пені у розмірі 34123,51 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням меж апеляційного оскарження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 34123, 51грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору сторони узгодили, що у випадку затримки покупцем в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених даним договором на строк більше ніж 30 календарних днів, він зобов`язаний сплатити продавцю пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

На підставі пункту 6.2 договору та абзацу 3 частини 2 статті 231 ГК України, позивач нарахував пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за загальний період з 22.12.2023 по 31.03.2024 у розмірі 34 123,51 грн.

Встановивши факт порушення відповідачем зобов`язання за спірним договором, здійснивши перерахунок пені, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 34123,51грн.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі з огляду на таке.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

На відповідача покладається обов`язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні докази на підтвердження цього.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення ст. 551 ЦК України.

Доводи апелянта не є беззаперечними, а надані докази не є належними доказами неплатоспроможності відповідача, оскільки реальний майновий стан та платоспроможність боржника має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, зокрема але не виключно, інформацією про всі розрахунки боржника: доказами відсутності руху коштів по банківських рахунках, доказами про відсутність майна або його недостатності для виконання зобов`язання перед позивачем та інше.

Також у постанові від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19 Верховним Судом зазначено, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) розміру заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондує обов`язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18.

У справі, що розглядається, відповідач не надав суду доказів в підтвердження винятковості тих обставин, за наявності яких є підстави для зменшення розміру пені за порушення строку виконання зобов`язання за спірним договором.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпус Консалт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 необхідно залишити без задоволення.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпус Консалт" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі № 904/1679/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2024 у справі № 904/1679/24 - залишити без задоволення

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпус Консалт" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.11.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков