Постанова

від 06.11.2024 по справі 920/1092/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 920/1092/22

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Білоуса В. В., Картере В. І.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю представника Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» - Мошенця Д.В. та представника керівника [колишнього] Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Оіл ЛТД» ОСОБА_1. - Тополь А. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»

на ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.01.2024 (у частині відмови у покладенні солідарної відповідальності на керівника боржника)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024

у справі № 920/1092/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Оіл ЛТД»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альбіленд Інвест» (далі - ТОВ «Альбіленд Інвест») подало до Господарського суду Сумської області заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Оіл ЛТД» (далі - ТОВ «Сіті Оіл ЛТД», Боржник) у порядку вимог статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Ухвалою від 10.01.2023 Господарський суд Сумської області відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ «Сіті Оіл ЛТД», ввів процедуру розпорядження майном Боржника та призначив розпорядником його майна арбітражного керуючого Удовенка Р. П.

Згідно ухвали попереднього засідання місцевого господарського суду від 28.03.2023 до реєстру вимог кредиторів Боржника підлягали включенню визнані судом вимоги ініціюючого кредитора ТОВ «Альбіленд Інвест» в сумі 1 611 320,00 грн основного боргу, 24 810,00 грн витрат зі сплати судового збору та авансування винагороди арбітражного керуючого в розмірі 60 300,00 грн.

Ухвалою від 18.05.2023 Господарський суд Сумської області, зокрема, визнав вимоги Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (далі - АТ «Укртатнафта», Кредитор) до Боржника в розмірі 12 899 628,03 грн основного боргу, 5 368,00 грн судового збору без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Постановою від 08.06.2023 Господарський суд Сумської області визнав Боржника банкрутом, ввів ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Удовенка Р. П.

Короткий зміст заяви у справі про банкрутство

Кредитор (АТ «Укртатнафта») подав до місцевого господарського суду заяву про покладення солідарної відповідальності на керівника Боржника, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Укртатнафта» 12 899 628,03 грн заборгованості за зобов`язаннями ТОВ «Сіті Оіл ЛТД».

Також Кредитор подав до суду клопотання про відсторонення арбітражного керуючого Удовенка Р. П. від виконання повноважень ліквідатора Боржника.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

Ухвалою від 11.01.2024 Господарський суд Сумської області:

- відмовив у задоволенні клопотання АТ «Укртатнафта» про відсторонення арбітражного керуючого Удовенка Р. П. від виконання повноважень ліквідатора у справі № 920/1092/22 про банкрутство ТОВ «Сіті Оіл ЛТД»;

- відмовив у задоволенні заяви АТ «Укртатнафта» про покладення солідарної відповідальності на керівника.

Іншою ухвалою від 11.01.2024 Господарський суд Сумської області затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував банкрута ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» як юридичну особу, закрив провадження у справі.

Ухвалу від 11.01.2024 в частині розгляду заяви Кредитора про покладення солідарної відповідальності на керівника Боржника суд першої інстанції мотивував необґрунтованістю такої заяви через відсутність підстав у колишнього керівника ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» ОСОБА_1. протягом 2021 року звертатися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство цього Товариства.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 11.01.2024, постановленою за результатом розгляду заяв Кредитора, останній оскаржив таку [ухвалу] в апеляційному порядку виключно в частині відмови у задоволенні заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника Боржника.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 24.04.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив апеляційну скаргу АТ «Укртатнафта» без задоволення, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.01.2024 у справі № 920/1092/22 - без змін.

За результатом апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для покладення солідарної відповідальності на керівника Боржника, оскільки, за встановлених судами обставин, ОСОБА_1 не було порушено норми частини шостої статті 34 КУзПБ.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Кредитор (скаржник) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив:

- скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.01.2024 в частині відмови у покладенні солідарної відповідальності на керівника Боржника та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі №920/1092/22;

- прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву АТ «Укртатнафта» про покладення солідарної відповідальності на директора ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» ОСОБА_1 та стягнути з останнього 12 899 628,03 грн.

Касаційну скаргу (з урахуванням уточнень до неї) Кредитор мотивував підставою касаційного оскарження, визначеною пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судом апеляційної інстанції норм частини шостої статті 34 КУзПБ без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених [висновків] у постановах від 23.03.2021 у справі №910/3191/20, від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21:

За змістом наведених у скарзі доводів скаржник стверджує про невірне застосування норм матеріального права через порушення судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних норм з підстав залишення поза увагою обставин того, що:

- суд повинен займати активну процесуальну позицію при перевірці наявності ознак загрози неплатоспроможності боржника як необхідної умови для застосування до керівника боржника солідарної відповідальності;

- коефіцієнт покриття Боржника (ТОВ «Сіті Оіл ЛТД») станом на кінець 2021 року складав 0,9, що свідчить про стан надкритичної неплатоспроможності та необхідність ініціювання процедури банкрутства відносно підприємства, що керівником Боржника не було зроблено. Зокрема станом на 30.08.2021 ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» мало заборгованість перед АТ «Укртатнафта» в розмірі 12 899 628,03 грн, тоді як Боржник ще в 2020 році мав збиток в розмірі 870,40 тис. грн, а у 2021 році вказана тенденції погіршилася - збитки склали 3 625,60 тис. грн;

- у 2021-2022 роках кошти систематично виводилися з ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» шляхом укладання відповідних договорів щодо надання безвідсоткової фінансової допомоги на користь ТОВ «Лівайн Торг» на суму більше 60 млн. грн та відступлення права вимоги до дебіторів Боржника також на суму більше 60 млн. грн;

- знаючи про незадовільний фінансовий стан підприємства, керівник ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» укладав договори поставки з АТ «Укртатнафта», отримав нафтопродукти на достатню значну суму та не розрахувався за отриманий товар. Тобто, дії керівника Боржника були спрямовані на завдання шкоди Кредитору, позбавивши останнього законного права на отримання належних йому коштів, на які він мав правомірні очікування.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Директор [колишній] ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» ОСОБА_1. подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги АТ «Укртатнафта» з викладених у відзиві підстав, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

За змістом наведених у відзиві доводів колишній керівник Боржника доводить безпідставність касаційної скарги та стверджує, що за фактом закриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» заява AT «Укрататнафта» про притягнення винних осіб до солідарної відповідальності і стягнення з них розміру завданих Боржнику збитків не може бути задоволена через відсутність правового механізму її наступної реалізації.

Касаційне провадження. Розгляд клопотань

03.06.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга AT «Укрататнафта».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 920/1092/22 визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Картере В. І., Жуков С. В.

Ухвалою від 20.06.2024 Верховний Суд залишив касаційну скаргу без руху з підстав невідповідності її змісту вимогам процесуального закону, надав скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 20.06.2024 до касаційного суду 01.07.2024 надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.

У зв`язку з відпусткою судді Жукова С. В. розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.07.2024 № 32.2-01/1454 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколами від 19.07.2024, 22.07.2024 - 26.07.2024 підтверджено неможливість автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із нестачею потрібної кількості суддів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. (головуючий), Пєсков В. Г., Жуков С. В.

Ухвалою від 01.08.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Укртатнафта» на ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.01.2024 (в частині відмови у покладенні солідарної відповідальності на керівника Боржника) та постанову Північного апеляційного господарського суду 24.04.2024 у справі №920/1092/22; зупинив касаційне провадження у справі до розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/3236/21, виготовлення та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Ухвалою від 14.10.2024 Верховний Суд поновив касаційне провадження у справі №920/1092/22; призначив касаційну скаргу до розгляду на 06.11.2024 о 11:15 год.

У зв`язку із запланованою відпусткою судді Жукова С. В. та відпусткою судді Пєскова В. Г. розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04.11.2024 № 32.2-01/2749 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, згідно якого визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. (головуючий), Картере В. І., Білоус В. В.

04.11.2024 на адресу касаційного суду надійшло клопотання АТ «Укртатнафта» про передачу справи №920/1092/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У судовому засіданні 06.11.2024 взяли участь представники Кредитора (скаржника) та колишнього керівника Боржника, які надали пояснення щодо поданого клопотання та суті доводів касаційної скарги. Інші учасники справи (ініціюючий кредитор та арбітражний керуючий Удовенко Р. П., який виконував повноваження ліквідатора ТОВ «Сіті Оіл ЛТД») явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Подане Кредитором клопотання мотивоване наявністю виключної правової проблеми, оскільки наразі у практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відсутній єдиний підхід у застосуванні норм частини шостої статті 34 КУзПБ щодо можливості звернення кредиторів до органу управління боржника з метою притягнення до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів.

Окрім того, за змістом наведених у клопотанні доводів скаржник стверджує про наявність виключної правової проблеми через незгоду з правовими висновками щодо застосування означених норм КУзПБ, сформульованими судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21.

У цьому зв`язку скаржник вважає, що: «обмеження, які виключають можливість розгляду індивідуальних вимог кредиторів до керівника боржника з метою притягнення останніх до солідарної відповідальності, прямо суперечить частині шостій статті 34 КУзПБ. Це обмеження не лише порушує правову природу кредиторських прав, але й значно знижує шанси кредиторів на реальне задоволення його вимог, створюючи серйозні перешкоди для відновлення справедливості».

Розглянувши клопотання АТ «Укртатнафта» про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вирішила за необхідне відмовити у його задоволенні з таких підстав.

Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до положень частини п`ятої статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 33/29 (914/2953/21).

Колегія суддів також враховує, що при передачі справ як таких, що містять виключну правову проблему, на розгляд Великої Палати, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність наявного їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики. Виключність правової проблеми належить оцінювати з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. За якісним критерієм виключна правова проблема полягає, зокрема, у відсутності сталої судової практики, необхідності застосування інституту аналогії, необхідності здійснення судового тлумачення норм закону. За своєю правовою природою виключна правова проблема має зачіпати фундаментальні (конституційні, конвенційні) права та свободи (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в ухвалі від 12.08.2019 у справі № 175/3057/17-к).

Заявлене скаржником клопотання у цій справі не містить належного обґрунтування виключної правової проблеми за кількісним та якісним критеріями.

Наведені заявником обставини не свідчать про існування виключної правової проблеми в спірних правовідносинах та можуть бути вирішені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Більш того, колегія суддів враховує, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики у питанні застосування норм частини шостої статті 34 КУзПБ судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду уже сформульовано висновки щодо застосування відповідних норм права у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 (до розгляду якої зупинялось касаційне провадження у цій справі).

Втім, стверджуючи про незгоду із висновками судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у означеній постанові та розпоряджаючись процесуальними правами учасника справи на власний розсуд, скаржник не заявив клопотання про відступ від висловленої раніше судовою палатою правової позиції.

Натомість, колегія суддів не вбачає підстав для передачі цієї справи з власної ініціативи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у порядку частини першої статті 302 ГПК України, оскільки не вбачає вагомих та достатніх доводів, які б свідчили про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21.

Аргументи заявника в обґрунтування помилковості правової позиції судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21, спрямовані на доведення необхідності формування висновку про застосування норм частини шостої статті 34 КУзПБ у тому контексті, який захищатиме права окремого кредитора боржника без урахування принципу конкурсного імунітету, тобто здійснення правозастосування виключно в інтересах скаржника та без урахування інтересів інших кредиторів у такій категорії справ, що є неприйнятним.

Ураховуючи наведені мотиви та відсутність правових підстав як для передачі цієї справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, так і на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідне клопотання АТ «Укртатнафта» задоволенню не підлягає.

Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

У матеріалах справи знаходиться Фінансовий звіт ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» за 2021 рік, за показниками якого активи Боржника є більшими ніж вимоги кредиторів, строк виконання яких настав.

З відомостей означеного звіту суди встановили, що коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості (71775500,00 грн/14510948,03 грн) знаходиться в межах нормативного.

На підставі висновків звіту суди з`ясували, що на визначену заявником дату вартість активів Боржника у виді дебіторської заборгованості значно перевищує суму заборгованості перед простроченими кредиторами, тобто у ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» було достатньо активів щоб провести розрахунок з кредиторами, що свідчить про відсутність у Боржника стану загрози неплатоспроможності.

Щодо додаткових письмових пояснень заявника про виведення директором з підприємства 42 448 100,00 грн (що стало наслідком неплатоспроможності боржника) суди встановили, що фінансова допомога, надана ТОВ «Лівайн Торг» Боржником на загальну суму 63 989 888,18 грн на підставі договору про надання фінансової допомоги від 06.01.2021 № СІ-06-01, була повернута у повному розмірі, що підтверджується банківськими виписками.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом касаційного дослідження є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду заяви Кредитора про визнання колишнього керівника Боржника таким, що порушив вимоги частини шостої статті 34 КУзПБ, та застосування до нього солідарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

КУзПБ визначає особливі підстави та порядок покладення солідарної відповідальності на виконавчі органи (одноосібний орган - керівника) юридичної особи-боржника, щодо якої здійснюється судова процедура банкрутства.

Так, за приписами абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ (тут і надалі у редакції цього Кодексу, чинній на момент звернення Кредитора із заявою про покладення солідарної відповідальності у спірних правовідносинах) боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з абзацом другим частини шостої цієї статті КУзПБ, якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.

За змістом наведених норм солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно та господарсько-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду.

Сутність солідарної відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника як правового механізму захисту та відновлення прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з його вини про стан неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом зобов`язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати) внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.

Підставами покладення на керівника боржника солідарної відповідальності є порушення керівником боржника визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ обов`язку та строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, факт чого за абзацом другим частини шостої вказаної статті встановлюється судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство. Будь-яких інших підстав для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство на керівника боржника КУзПБ не передбачено.

До предмету доказування при вирішенні питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство, належить встановлення таких обставин:

- виникнення обставин, визначених абзацом 1 частини 6 статті 34 КУЗПБ щодо загрози неплатоспроможності боржника;

- моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника;

- факту неподання керівником боржника до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника в місячний строк з дня виникнення такого обов`язку;

- обсягу грошових зобов`язань боржника, на момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника.

Для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника необхідним є доведення заявником та встановлення судом сукупності таких умов - юридичних фактів:

- порушення визначеного абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ місячного строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності.

Обов`язок керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об`єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.

Бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього КУзПБ обов`язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб`єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави.

Частиною шостою статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника боржника у недотриманні ним обов`язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативний обов`язок керівника боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Така презумпція полягає в наявності причинно-наслідкового зв`язку між неподанням керівником боржника заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та негативними наслідками для кредиторів у вигляді неможливості погашення збільшеної заборгованості.

Однак наведена презумпція є спростовною, оскільки керівник боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, може довести відсутність причинного зв`язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов`язку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Для цілей вирішення питання покладення солідарної відповідальності на керівника суттєве значення має встановлення моменту, з якого виникає в керівника боржника визначений абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ обов`язок зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з огляду на наявну загрозу неплатоспроможності, враховуючи, що момент виникнення такого обов`язку в кожному конкретному випадку визначається моментом усвідомлення керівником критичності ситуації, що склалася, яка очевидно свідчить про неможливість продовження нормального режиму господарювання без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.

Загроза неплатоспроможності відповідно до КУзПБ настає у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Отже, умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів:

- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.

Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.03.2021 у справі №910/3191/20, від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21 (на які покликається Кредитор у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі).

Колегія суддів наголошує, що наведені правові висновки щодо застосування норм частини шостої статті 34 КУзПБ є усталеними у практиці Верховного Суду, при чому відступу від таких висновків судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 здійснено не було.

З матеріалів цієї справи судами попередніх інстанцій встановлено (як зазначалось вище в описовій частині цієї постанови), що за показниками Фінансового звіту ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» за 2021 рік активи Боржника є більшими ніж вимог кредиторів, строк виконання яких настав, а коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості (71 775 500,00 грн/14 510 948,03 грн) знаходиться в межах нормативного.

У результаті проведеного аналізу попередні судові інстанції з`ясували, що колишній керівник Боржника довів належними та допустимими доказами, що вартість активів ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» у виді дебіторської заборгованості значно перевищувала суму простроченої заборгованості перед кредиторами, тобто на визначену заявником дату у товариства було достатньо активів, щоб провести розрахунок з кредиторами, що, у свою чергу, свідчить про відсутність у Боржника стану загрози неплатоспроможності.

Ураховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини цієї справи щодо відсутності у зазначеному періоді у Боржника стану загрози неплатоспроможності, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів про те, що у колишнього керівника Боржника не виник визначений абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ обов`язок зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.

За таких обставин, відсутність у Боржника у досліджуваному періоді ознак загрози неплатоспроможності унеможливлює покладення солідарної відповідальності на його колишнього керівника, у зв`язку з чим відповідна заява Кредитора вірно була залишена без задоволення судами попередніх інстанцій у цій справі.

Таким чином, у касаційного суду відсутні підстави вважати, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень попередніми судовими інстанціями не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у зазначених скаржником постановах, адже зміст таких висновків повністю узгоджується із здійсненим судами правозастосуванням.

Аргументи скаржника наведеного не спростовують, натомість фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Доводи скаржника про те, що у 2021-2022 роках кошти систематично виводилися з ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» шляхом укладання, зокрема, договору щодо надання безвідсоткової фінансової допомоги на користь ТОВ «Лівайн Торг» на суму більше 60 млн. грн колегія суддів відхиляє за безпідставністю, оскільки суди встановили, що надана фінансова допомога у сумі 63 989 888,18 грн була повернута Боржнику в повному обсязі.

Також Верховний Суд вважає неспроможними твердження скаржника щодо залишення поза увагою судами обставин виведення коштів Боржника шляхом укладання договорів щодо відступлення прав вимоги до дебіторів, позаяк предметом судового розгляду є заява Кредитора про покладення солідарної відповідальності на колишнього керівника Боржника, тоді як наявність у зазначених договорів ознак фраудаторності та можливість визнання їх недійсними у встановленому законом порядку в межах цього провадження у справі про банкрутство ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» залежала виключно від реалізації Кредитором своїх процесуальних прав, тобто мала суб`єктивний характер.

Крім того, згідно викладеного у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 правового висновку Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: «беручи до уваги принцип конкурсного імунітету, що діє разом із принципом судового контролю процедури банкрутства, не допускається стягнення кредитором або кредиторами з керівника/ органів боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури».

Зважаючи на зазначений правовий висновок, Верховний Суд погоджується з обґрунтованістю наведених у відзиві колишнього керівника Боржника доводів про те, що при закритому провадженні у цій справі про банкрутство ТОВ «Сіті Оіл ЛТД» (Кредитором не оскаржено відповідну ухвалу місцевого господарського суду від 11.01.2022, яка набрала законної сили) відсутній інститут банкрутства - «ліквідаційна маса боржника», яка може бути поповнена від стягнення коштів за результатом задоволення заяви Кредитора про притягнення керівника Боржника до солідарної відповідальності, що унеможливлює у подальшому задоволення відповідної заяви.

З огляду на викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства та на підставі належно встановлених судами попередніх інстанцій обставин і оцінених доказів, тому доводи скаржника про невірне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.

Інших порушень норм процесуального права, які є підставами для обов`язкового скасування оскарженого судового рішення (частина перша статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Ураховуючи наведені вище мотиви та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги АТ «Укртатнафта» та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.01.2024 (у частині відмови у покладенні солідарної відповідальності на керівника боржника) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі № 920/1092/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді В. В. Білоус

В. І. Картере