Постанова

від 19.11.2024 по справі 906/1378/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 906/1378/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

представників учасників справи:

позивача - Мороз О. В.,

відповідача - не з`явився,

третьої особи-1 (на стороні позивача) - не з`явився,

третьої особи-2 (на стороні відповідача) - не з`явився,

третьої особи-3 (на стороні відповідача) - Михайлець О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Ресурс»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 (колегія суддів: Павлюк І. Ю. - головуючий, Юрчук М. І., Грязнов В. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Ресурс»

до Державної організації «Комбінат «Рекорд»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандтермінал»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Міністерство економіки України, 2) Державне агентство резерву України,

про зобов`язання вчинити певні дії та визнання припиненим зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вог Ресурс» (далі - ТОВ «Вог Ресурс»; Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної організації «Комбінат «Рекорд», (далі - ДО «Комбінат «Рекорд»; Організація), у якому просило: зобов`язати Організацію підписати акт звірки нафтопродуктів від 13.04.2023 (паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО) за Договором у редакції акта, запропонованого для підписання Товариством у листі від 13.04.2023 № 1511; визнати припиненим зобов`язання Товариства за Договором в частині повернення Організації дизельного палива (зимового) у спірній кількості.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані неможливістю виконання позивачем зобов`язань за Договором в частині зберігання майна - дизельного палива (зимового) у спірній кількості та повернення вказаного пального зі зберігання внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору).

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Господарський суд Житомирської області рішенням від 14.05.2024 (суддя Кравець С. Г.) позов задовольнив частково: визнав припиненим зобов`язання Товариства за Договором в частині повернення Організації дизельного палива (зимового) у спірній кількості, що перебувало на зберіганні на нафтобазі. В іншій частині позову відмовив.

2.2 Суд першої інстанції виходив з того, що вимога про зобов`язання відповідача підписати акт звірки нафтопродуктів не призведе до поновлення порушеного права Товариства та у разі її задоволення не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення. Тобто вказана вимога позивача не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права.

2.3 Водночас, враховуючи неможливість виконання позивачем зобов`язань за Договором через дію обставин непереборної сили, а також засади законності, розумності, добросовісності та справедливості, суд першої інстанції виснував, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання припиненим зобов`язання Товариства за цим Договором в частині повернення відповідачу дизельного палива (зимового).

2.4 Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 10.09.2024 рішення Господарського суду Житомирської області від 14.05.2024 скасував у частині визнання припиненим зобов`язання Товариства за Договором щодо повернення ДО «Комбінат «Рекорд» дизельного палива (зимового) у спірній кількості, що перебувало на зберіганні на нафтобазі; ухвалив у цій частині нове рішення, яким відмовив у позові. У решті рішення залишив без змін.

2.5 Постанова мотивована тим, що долучений відповідачем висновок про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що склала Волинська торгово-промислова палата, не є належним доказом настання форс-мажорних обставин у цій справі, оскільки належним чином не підтверджує обставин знищення саме переданого поклажодавцем на зберігання майна.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні питання

3.1 Товариство, не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, у касаційній скарзі просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 скасувати, а справу направити до зазначеного суду на новий розгляд.

3.2 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач посилається на застосування апеляційним господарським судом частини 1 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

3.3 Позивач у касаційній скарзі, посилаючись на приписи статей 73, 74, 76, 79, 86 ГПК України, зазначає про застосування апеляційним судом зазначених норм без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, у контексті дослідження і оцінки доказів.

3.4 Касаційна скарга мотивована відсутністю висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 14.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/1 (далі - Інструкція № 281), з урахуванням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, щодо можливості ведення підприємствами товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП в електронній формі.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що 26.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандтермінал» (орендар; далі - ТОВ «Грандтермінал») уклали договір оренди № 1, за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування майно згідно з додатками, що є невід`ємними частинами цього договору (далі - майно). Право користування майном виникає у орендаря з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. За умовами пункту 2.1 договору оренди майно, що орендується, надається орендарю для зберігання та реалізації нафтопродуктів. Сторони цього договору 30.09.2020 підписали акт приймання-передачі, за яким, крім іншого, передано резервуари РВС.

4.2 Далі ТОВ «Грандтермінал» (зберігач) та ТОВ «Вог Ресурс» (поклажодавець) уклали договір зберігання, за умовами пункту 1.1 якого зберігач зобов`язується зберігати нафтопродукти в асортименті, далі іменовані - майно, передане йому поклажодавцем, і повернути це майно в цілості на умовах, визначених цим договором.

4.3 У пункті 3.1 договору сторони передбачили, що поставка майна на зберігання здійснюється товарними партіями на таких умовах: СРТ - перевезення оплачене до пункту призначення (у редакції Інкотермс-2010). При цьому у випадку поставки майна залізничним транспортом пункт призначення - залізнична станція, вказана зберігачем, а у випадку поставки майна автомобільним транспортом - термінали місця зберігання; EXW - франко-термінал (у редакції Інкотермс-2010). Передача нафтопродукту на зберігання здійснюється за місцем знаходженню резервуарів зберігача. Поставка (передача) майна на зберігання може здійснюватися на інших умовах, додатково погоджених сторонами.

4.4 За умовами пункту 3.2 договору адреси місць зберігання майна погоджуються сторонами у додатку (додатках), що є невід`ємними частинами цього договору.

4.5 Приймання майна на зберігання за кількістю здійснюється уповноваженими представниками сторін за правилами, встановленими Інструкцією № 281 (пункт 3.3 договору).

4.6 У пункті 6.4 договору сторони погодили, що майно вважається повернутим зі зберігання з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна.

4.7 Додатком № 1 від 31.12.2021 до договору зберігання сторони погодили місця зберігання (нафтобази) майна поклажодавця.

4.8 Додатковою угодою від 01.03.2022 до договору зберігання сторони передбачили, що у зв`язку з настанням обставин форс-мажору (військова агресія російської федерації проти України та введення на території України воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»), що є надзвичайними, невідворотними обставинами, які виникли після укладення договору в результаті подій, які сторони не могли передбачити; істотним зростанням та коливанням цін на ринку нафтопродуктів, сторони дійшли згоди змінити пункт 2.2 розділу 2 та викласти його в новій редакції, визначеній цією додатковою угодою такого змісту: « 2.2. Сторони оцінюють Майно у гривнях України. Оціночна вартість (ціна) Майна, яке передається на зберігання визначається сторонами, виходячи із середньої гуртової ціни на нафтопродукти в Україні, погоджується та фіксується сторонами в додатках до даного договору. Оціночна вартість (ціна) Майна, визначена у відповідному додатку до даного договору, діє до її зміни / коригування відповідним додатком, підписаним уповноваженими представниками сторін».

4.9 Додатковою угодою від 18.04.2022 до договору зберігання сторони змінили розділ 7 «ФОРС-МАЖОР» та виклали його в такій редакції: « 7. ФОРС-МАЖОР (ОБСТАВИНИ НЕПЕРЕБОРНОЇ СИЛИ)

7.1. Сторони прийшли до згоди про те, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили, виникнення, перебіг і припинення яких не залежить від волі та дій сторін), а саме: пожежі, повені, інших стихійних лих чи сезонних природних явищ, війни, військових дій, блокади, зміни національного законодавства, обмежень, введених державними органами, які роблять неможливим (економічно недоцільним) виконання сторонами своїх зобов`язань, строк виконання сторонами своїх обов`язків продовжується на час дії вказаних обставин.

Сторона, для якої наступили обставини непереборної сили, зобов`язана письмово повідомити іншу сторону про це.

7.2. Факт настання обставин непереборної сили повинен підтверджуватися відповідним документом Торгово-промислової палати України, регіональної торгово-промислової палати або іншого компетентного органу крім випадку, коли зазначені організації не можуть виконати необхідні дії через особливості режиму їх роботи, або через існування форс-мажорних обставин чи їх наслідків.

7.3. Якщо вищевказані обставини тривають більше 30 календарних днів, кожна із сторін вправі відмовитися від цього договору (тобто розірвати (припинити) цей договір) в односторонньому порядку, направивши іншій стороні відповідне повідомлення».

4.10 Також суди встановили, що ТОВ «Вог Ресурс» (зберігач) та ДО «Комбінат «Рекорд» (поклажодавець) уклали Договір, за умовами пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зберігач зобов`язується здійснити комплекс заходів (далі - заходи) щодо забезпечення приймання та зберігання вантажів поклажодавця, а саме нафтопродуктів: дизельного палива, бензину неетильованого (далі - нафтопродукти), що будуть передані йому поклажодавцем у майбутньому, на нафтобазах, які залучаються зберігачем для виконання цього договору (далі - нафтобаза(и)), та забезпечити повернення нафтопродуктів поклажодавцеві.

4.11 Відповідно до умов Договору:

перелік (асортимент), кількість, якість нафтопродуктів, які передаються на зберігання, зазначаються в актах приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання до цього Договору. Вартість (ціна) нафтопродуктів, які передаються на зберігання, у випадку необхідності може зазначатися у довідках, наданих поклажодавцем, та має бути підтверджена первинною документацією, на підставі якої складалися такі довідки (пункт 1.2);

на зберігання за цим Договором можуть бути прийняті нафтопродукти, що надійшли залізничним (чи іншим) транспортом, а також придбані поклажодавцем нафтопродукти третіх осіб чи зберігача, що знаходяться на зберіганні на нафтобазі. Приймання-передача, зберігання та облік нафтопродуктів проводиться відповідно до Інструкції № 281 (пункт 2.1);

підставою для розміщення нафтопродуктів на нафтобазах є заявка поклажодавця на відвантаження (пункт 2.3);

приймання нафтопродуктів на зберігання здійснюється за актом приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання, який складається у двох оригінальних примірниках - для зберігача та поклажодавця в день приймання нафтопродуктів на зберігання. Результати приймання нафтопродуктів, що надійшли залізничним транспортом, зберігач оформляє актом приймання-передачі нафтопродуктів за формою 5-НП. У разі якщо транспортування нафтопродуктів здійснюється в супроводі охоронної організації, призначеної (замовленої) поклажодавцем, прийом нафтопродуктів та складання акта прийому нафтопродуктів за формою 5-НП проводиться зберігачем за участю представників такої охоронної організації, які мають відповідні посвідчення і зазначені в товарно-супровідних документах, які в такому випадку вважаються уповноваженими представниками поклажодавця за відсутності відповідних довіреностей. Акти прийому-передачі на зберігання кожної партії нафтопродуктів складаються зберігачем на підставі актів прийому нафтопродуктів за кількістю за формою 5-НП і передаються поклажодавцю для підписання протягом 5 календарних днів з дати прийому нафтопродуктів. Поклажодавець зобов`язаний підписати відповідний акт прийому-передачі партії нафтопродуктів і направити один екземпляр зберігачу протягом 5 календарних днів з моменту його отримання. В акті приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання зазначається така інформація щодо нафтопродуктів, які передаються на зберігання: найменування нафтопродукту; місце приймання нафтопродукту; фактична маса нафтопродукту; дата та час приймання нафтопродукту; реквізити та опис документів, що підтверджують якість нафтопродукту; показники якості нафтопродукту; інша необхідна інформація (пункт 2.6);

Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31.12.2022, а у випадку наявності на зазначену дату невиконаних зобов`язань договір продовжує діяти до повного їх виконання (пункт 8.1).

4.12 Відповідно до умов Договору відповідач передав, а позивач прийняв нафтопродукти, що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів від 07.03.2022 і 25.03.2022 та актами за формою № 5-НП - від 07.03.2022 № ВРС000013220 і 25.03.2022 № ВРС000013247 приймання нафти або нафтопродуктів за визначеною кількістю.

4.13 На території нафтобази сталася пожежа.

4.14 Слідчі відділу УСБУ у Волинській області 28.03.2022 зареєстрували кримінальне провадження № 220222030000000047 (частина 1 статті 438 КК України), відповідно до якого унаслідок російського вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України, в ході розвитку подій 27.03.2022 приблизно 22:00 військові підрозділи збройних сил російської федерації з використанням засобів вогневого ураження завдали ракетною зброєю ударів з повітря по території незахищеного промислового об`єкта, на якому зберігалось паливо.

4.15 Крім того, 29.03.2022 комісія у складі: головного інспектора Луцького районного управління Головного управління ДСНС України у Волинській області Губика С. М., Максимова С. В., Кравчука М. А., склала акт про пожежу, що виникла 27.03.2022 на об`єкті нафтобаза, у якому комісія зафіксувала: місце вчинення пожежі - паливний резервуар; пожежу виявила 27.03.2022 о 21:59 год охорона ТОВ «Грандтермінал» ОСОБА_4., ОСОБА_1 ; пожежею пошкоджені внаслідок потрапляння боєприпасів - згідно з додатком; причина пожежі - вибух внаслідок потрапляння боєприпасів.

4.16 Додатком до акта про пожежу зазначено втрати по н/б внаслідок ракетних ударів: 1) резервуар № 46, РВС-2000 - «повністю розрушений»; 2) резервуар № 3, РВС-1000 - «повністю розрушений»; 3) резервуар № 1, РВС-1000 - не підлягає відновленню; 4) резервуар № 2, РВС-1000 - наскрізні отвори, придатність подальшої експлуатації буде з`ясовано за результатами експертизи. В резервуарному парку наведених вище резервуарів повністю знищено систему рекуперації парів (трубопровід ДУ-200, несучі конструкції ферм, засувки, м`які резервуари МР-250), систему управління і обліку нафтопродуктів «Дніпро-ІТФ», трубопровід (Ду-200) - 114,71 м.п., (Ду-150-200) - 239,7 м.п; 5) резервуар № 5, РВС-1000 - наскрізні пошкодження бокових стінок; 6) резервуар № 6, РВС-1000 - наскрізні пошкодження бокових стінок; 7) резервуар № 4, РВС-1000 - вм`ятини та пори на бокових стінках; 8) ДП в кількості 1273 м3.

4.17 Також 29.03.2022 комісія з обстеження майна у складі: Бутерліна В. В., Максимова С. В. , Кравчука М. А. здійснила обстеження об`єкта нерухомого майна - нафтобази, та склала акт обстеження: власник об`єкта нерухомого майна - ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП»; орендар - ТОВ «Грандтермінал»; причини пошкодження або знищення майна - для встановлення факту та видів пошкодження, які виникли внаслідок ракетного удару, і встановила, що 27.03.2022 приблизно о 22 год 00 хв військові підрозділи збройних сил російської федерації з використанням засобів вогневого ураження ракетною зброєю завдали ударів з повітря по території нафтобази. Внаслідок вибуху бойової ракети на зазначеній території її уламками та вибуховою хвилею пошкоджено майно, серед іншого, вертикальний наземний стальний резервуар для зберігання нафтопродуктів РВС-2000 № 46, об`єм 2 000 м3, повністю знищений.

4.18 ТОВ «Вог Ресурс» розпорядженням 08.04.2022 № 08/04 створило комісію з інвентаризації за участю представника ТОВ «Грандтермінал» для визначення можливих втрат у результаті ракетної атаки на нафтобазі, у складі: інспектора-ревізора КРУ Шиманського А. А., головного фахівця з супроводу КРУ Герасимюк О. В., інспектора-ревізора КРУ Усика Ю. В., щодо інвентаризації нафтопродуктів та присадок, проведення якої призначено на 12.04.2022.

4.19 За результатами проведеної інвентаризації нафтопродуктів, які належать відповідачу, за місцем зберігання було встановлено, що дизельне паливо (зимове) в спірному обсязі у резервуарі 46 відсутнє, що підтверджується актом інвентаризації нафтопродуктів за формою від 12.04.2022 № 30-НП, актом вимірювання нафтопродуктів у резервуарах від 12.04.2022, актом інвентаризації від 12.04.2022 № 12/04 за формою № 24-НП, звітом про втрати нафтопродуктів (нафти) від 12.04.2022 за формою № 32-НП, довідкою про книжкові залишки нафтопродуктів (нафти) на 12.04.2022 ТОВ «Вог Ресурс».

4.20 Волинська торгово-промислова палата 03.06.2022 видала позивачу сертифікат № 0700-22-0200 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено військову агресію російської федерації проти України, ураження ракетним ударом нафтобази, щодо обов`язку (зобов`язання), зокрема: здійснити комплекс заходів щодо забезпечення приймання та зберігання вантажів поклажодавця (Об`єднання), а саме нафтопродуктів: дизельного палива, бензину нестильованого, які будуть передані йому поклажодавцем у майбутньому, на нафтобазах, які залучаються зберігачем для виконання цього договору, та забезпечити повернення нафтопродуктів поклажодавцеві у термін з 27.03.2022 за Договором, укладеним з ДО «Комбінат «Рекорд», які унеможливили його виконання в зазначений термін.

4.21 Позивач 10.06.2022 звернувся до відповідача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин за Договором, у якому повідомив, що 27.03.2022 військові підрозділи збройних сил російської федерації з використанням засобів вогневого ураження завдали ракетного удару по території вказаної нафтобази. Зазначив, що внаслідок вказаних злочинних дій знищено резервуари, у яких зберігалося, зокрема, й дизельне паливо (зимове) відповідача (резервуар № 46) та зазначив кількість знищеного дизельного палива (зимового).

4.22 У повідомленні Товариство послалось на те, що у зв`язку з настанням вказаних надзвичайних, невідворотних обставин позивач в якості зберігача не має можливості виконувати своїх зобов`язань за Договором в частині зберігання майна - дизельного палива (зимового) у спірній кількості та забезпечити повернення вказаного пального.

4.23 Відповідач 15.11.2022 звернувся з листом № 1/470 до позивача, у якому повідомив, що не може підтвердити інформації, вказаної в акті інвентаризації з таких причин: відрізняється кількість пального, прийнятого на зберігання згідно з раніше наданими актами приймання, і кількість, вказана у поточному акті інвентаризації; в ДО «Комбінат «Рекорд» відсутня інформація щодо рішення на списання пального, знищеного внаслідок агресії рф.

4.24 Товариство 09.12.2022 надіслало відповідачу листа № 299, до якого додало акт інвентаризації пального станом на 01.12.2022, яке надійшло в якості гуманітарної допомоги і належить Державному агентству резерву України.

4.25 Також 03.04.2023 ТОВ «Вог Ресурс» звернулося до Міністерства економіки України з листом № 438, у якому просило надати лист Державному агентству резерву України (ДО «Комбінат «Рекорд») щодо списання з обліку Товариства як зберігача дизельного палива (зимового) у спірній кількості.

4.26 Крім того, 13.04.2023 позивач звернувся до відповідача з листом № 1511, в якому просив з метою проведення звірки кількості дизельного палива по нафтобазі, згідно з пунктом 5.3 Договору підписати запропонований акт звірки нафтопродуктів (палива дизельного ДП-3-Євро5-ВО).

4.27 Міністерство економіки України листом від 26.04.2023 № 56-09/18676-07 повідомило ТОВ «Вог Ресурс», що за результатами проведеної в Міністерстві наради визначено, що питання, які стосуються нафтопродуктів, переданих на відповідальне зберігання до національних мереж автозаправних комплексів в межах реалізації положень постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2022 № 238, зокрема, обліку втрачених внаслідок ракетних ударів нафтопродуктів, слід вирішувати відповідно до укладених договорів зберігання нафтопродуктів між ДО «Комбінат «Рекорд» та ТОВ «Вог Ресурс».

4.28 ТОВ «Вог Ресурс» 03.05.2023 звернулося до ДО «Комбінат Рекорд» з листом № 629, у якому для виконання Договору та відповідно до листа від 03.05.2022 № 1/240 надало акт інвентаризації пального станом на 01.05.2023, яке надійшло в якості гуманітарної допомоги і належить Державному агентству резерву України.

4.29 За таких обставин позивач, посилаючись на недосягнення згоди з відповідачем в частині припинення зобов`язання щодо повернення зі зберігання дизельного палива (зимового) і невирішеність питання щодо документального оформлення, звернувся до суду з позовом у цій справі.

4.30 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.31 Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

4.32 Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на порушення апеляційним судом частини 1 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

4.33 Відповідно до частини 1 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

4.34 У пунктах 75- 77 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, на яку посилається скаржник, зазначено таке:

« 75. Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

76. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

77. Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу».

4.35 Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 також зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих собою, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку.

4.36 У постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі № 913/308/23 сформульовано такі загальні правові висновки у правовідносинах, пов`язаних зі встановленням наявності / відсутності форс-мажорних обставин: 1) неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин; 2) перед тим як з`ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з`ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин; 3) форс-мажор не звільняє сторони договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

4.37 Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що долучений відповідачем сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що склала Волинська торгово-промислова палата, не є належним доказом настання форс-мажорних обставин у цій справі, оскільки належним чином не підтверджує обставин знищення саме переданого поклажодавцем на зберігання майна.

4.38 Суд апеляційної інстанції констатував, що сертифікат від 03.06.2022 № 0700-220200 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який виданий Волинською торгово-промисловою палатою, не містить посилань та даних, що спірне дизельне паливо на час виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) знаходилося саме на нафтобазі позивача у резервуарі № 46.

4.39 Зміст оскаржуваного судового рішення свідчить, що висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування положень частини 1 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» жодним чином не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17, про неврахування якої зазначав скаржник, та, навпаки, містить посилання на цю постанову.

4.40 Водночас суд апеляційної інстанції наголосив, що належними, допустимими та достовірними доказами для встановлення обставин щодо зберігання належних позивачу нафтопродуктів, їх об`ємів, розміщення у конкретних резервуарах на момент дії форс мажорних обставин, є відповідна документація, складена згідно з вимогами Інструкції № 281.

4.41 Відповідно до абзацу 1 пункту 1 «Загальні положення» Інструкції № 281 - ця Інструкція є нормативно-правовим актом, який встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.

4.42 Абзац 4 пункту 1 «Загальні положення» Інструкції № 281 встановлює, що її вимоги є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

4.43 У пункті 2 зазначеної Інструкції визначено, що облік нафти і нафтопродуктів - операція, яка проводиться на підприємстві під час технологічного процесу і полягає у визначенні об`єму і маси нафти або нафтопродуктів для подальших облікових операцій.

4.44 За наслідками дослідження пункту 1 «Загальні положення», а також змісту Інструкції № 281 у цілому випливає, що складення передбачених нею первинних документів є обов`язковим в усіх випадках фізичного переміщення нафти і нафтопродуктів, що відбувається шляхом, зокрема, її приймання, транспортування, відпуску.

4.45 Суд апеляційної інстанції проаналізував дотримання вимог Інструкції № 281 під час здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами у спірних правовідносинах.

4.46 Так, згідно з положеннями пункту 14.4 Інструкції № 281 матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів резервуарами місткістю до 100 куб.м, ведення обліку для кожного резервуара не є обов`язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

4.47 Апеляційний господарський суд також зауважив, що відповідно до пункту 14.6 зазначеної Інструкції рух облікових залишків за марками нафти та нафтопродуктів фіксується матеріально відповідальними особами в товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП, у тому числі окремо щодо кожного власника нафти та нафтопродукту.

4.48 При цьому вищезазначені документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства.

4.49 Водночас, як встановив суд апеляційної інстанції, позивач не надав суду облікових документів за формою № 31-НП, які були б пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства відповідно до Інструкції № 281. При цьому посилання Товариства на електронну базу обліку нафтопродуктів підприємства (у матеріалах справи наявний диск) не спростовує, як наголосив апеляційний суд, відсутність облікових документів за формою № 31-НП. Не надав позивач на вимогу суду також місячних накопичувальних відомостей за кожним власником і в розрізі кожного резервуара, як-то передбачено у пункті 15.2 цієї ж Інструкції.

4.50 За таких обставин суд апеляційної інстанції виснував, що позивач до матеріалів справи не долучив належних доказів руху нафтопродуктів (нафти) відповідно до вимог Інструкції № 281, у тому числі окремо щодо кожного власника нафти та нафтопродукту в розрізі кожного резервуару, у цьому випадку щодо ДО «Комбінат «Рекорд» та перебування спірної кількості дизельного палива саме в резервуарі № 46.

4.51 Позивач у касаційній скарзі зазначає про неправильне застосування судами положень статей 73, 74, 76, 79, 86 ГПК України (без урахування висновків Верховного Суду у справах № 917/996/20, 902/418/20, 903/972/20, 906/818/19, 910/12764/20, 910/4234/22).

4.52 Колегія суддів зазначає, що ці норми права є загальними й універсальними, адже є нормами процесуального права, вміщеними у ГПК України, та застосування яких не залежить від категорії спорів, що розглядаються судами, а залежить від предмета доказування, доводів і аргументів сторін, які є вагомими і ключовими з погляду доказів та обставин справи, і впливають на кваліфікацію спірних правовідносин.

4.53 У приписах ГПК України, на які посилається позивач, визначено обов`язковість всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження судом під час вирішення спору доказів, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

4.54 З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

4.55 У кожній зі згаданих позивачем справ, які переглядалися Верховним Судом, зазначені процесуальні норми застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів, у межах конкретного спору за наявними у матеріалах справи доказами та в межах предмета доказування.

4.56 Апеляційний господарський суд оцінив подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням у їх сукупності, що відповідає приписам частини 2 статті 86 ГПК України.

4.57 Врахувавши встановлені обставини справи, дослідивши умови Договору та оцінивши надані докази, апеляційний господарський суд виснував, що Товариство не надало належних та допустимих доказів на підтвердження розміщення спірного дизельного пального, яке було передано відповідачем на зберігання позивачу згідно з Договором, у резервуарі № 46 нафтобази позивача; у матеріалах справи відсутні докази, що спірна кількість нафтопродуктів втрачена / пошкоджена саме внаслідок обставин непереборної сили.

4.58 Отже, наведена позивачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваного судового рішення з цієї підстави.

4.59 Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, позивач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 14.4 Інструкції № 281 з урахуванням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

4.60 Відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4.61 Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність / відсутність подібності правовідносин та наявність / відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

4.62 Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3 статті 311 ГПК України).

4.63 Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права суди застосували неправильно).

4.64 За результатами касаційного перегляду Суд не встановив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

4.65 Скаржник у касаційній скарзі лише висловлює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що є неможливим з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції

4.66 Висновок апеляційного господарського суду щодо застосування до спірних правовідносин норм матеріального права безпосередньо пов`язаний зі встановленими у справі обставинами.

4.67 Враховуючи викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження.

4.68 Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником та які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

4.69 Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

4.70 Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржник у цій справі аргументовано не довів.

4.71 Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

4.72 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.73 З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову - без змін.

4.74 Згідно з приписами статті 129 ГПК України судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Ресурс» залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у справі № 906/1378/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ємець

Судді І. Бенедисюк

Т. Малашенкова