Постанова

від 12.11.2024 по справі 916/1329/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1329/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

прокурора - Савицької О. В.,

відповідача - Дарієнка В. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОФОРТПОСТ"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 (судді: Савицький Я. Ф. - головуючий, Богацька Н. С., Колоколов С. І.) у справі

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області та Одеської обласної державної (військової) адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОФОРТПОСТ",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління ДПС в Одеській області та Кілійська районна державна адміністрація,

про стягнення 720 533,18 грн, розірвання договору оренди, зобов`язання повернути водний об`єкт та земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2024 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (далі - Вилківська міськрада) та Одеської обласної державної (військової) адміністрації (далі - Одеська ОДА) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОФОРТПОСТ"</a> (далі - ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ") про стягнення з нього на користь Вилківської міськради заборгованості з орендної плати за водний об`єкт (водний простір) у сумі 111 640,68 грн, а також заборгованості з орендної плати за землю у сумі 608 892,50 грн, розірвання договору оренди водного об`єкта від 01.03.2005 № 94, укладеного між Кілійською районною державною адміністрацією (далі - Кілійська РДА) та ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" (далі - договір оренди від 01.03.2005), із змінами, внесеними додатковою угодою від 17.05.2019 № 568, укладеною Одеською ОДА, від імені якої діяла Кілійська РДА та ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ"; зобов`язання ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" повернути Вилківській міськраді водний об`єкт - озеро Лімба та земельну ділянку, кадастровий номер 5122310300:01:014:0001.

1.2. Позов обґрунтовано істотним порушенням відповідачем умов договору оренди від 01.03.2005 в частині сплати орендної плати за користування водним об`єктом разом із земельною ділянкою, що носило систематичний характер. Підставами звернення прокурора з позовом у цій справі в інтересах держави в особі Вилківської міськради та Одеської ОДА він зазначив порушення інтересів держави у сфері охорони та використання земель і невжиття самостійно цими уповноваженими органами заходів щодо їх захисту; вказав, що невиконання відповідачем обов`язків за спірним договором щодо вчасної та у повному обсязі внесенні орендної плати, призводить до ненаповнення бюджету територіальної громади та, відповідно, порушує економічні інтереси держави; звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - захисту майнових інтересів територіальної громади в особі Вилківської міськради та Одеської ОДА як орендодавця за договором оренди. Прокурор зазначав про повідомлення позивачів в порядку положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про порушення інтересів держави в спірних правовідносинах та невжиття ними належних заходів щодо усунення порушень в межах своїх повноважень, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 (суддя Литвинова В. В.) позов прокурора в інтересах держави в особі Вилківської міськради та Одеської ОДА до ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" залишено без розгляду.

Місцевий господарський суд виходив із того, що прокурором не було дотримано розумних строків, які би надали можливість позивачам відреагувати на порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки повідомлення про намір прокурора звернутися з позовом до суду датовані 25.03.2024 та 26.03.2024, тоді як вже 27.03.2024 прокурором було подано позов до суду. За висновками суду першої інстанції, прокурор у наведеному випадку діяв як альтернативний суб`єкт звернення, замінивши позивачів, які можуть самостійно захищати інтереси держави у суді, і фактично усунувши можливість подання позову останніми, у зв`язку з чим суд зазначив про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, позаяк підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді у цьому випадку відсутні.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 (судді: Савицький Я. Ф. - головуючий, Богацька Н. С., Колоколов С. І.) ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 скасовано, а справу направлено до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Суд апеляційної інстанції установив, що наявне у матеріалах справи листування прокурора з позивачами свідчить про їх інформування прокурором про раніше ним виявлені порушення інтересів держави в спірних правовідносинах, а отже, Вилківська міськрада та Одеська ОДА були обізнані про порушення інтересів держави у наведеному випадку значно раніше від звернення прокурора з повідомленням позивачів в порядку положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір прокурора звернутися до суду. У наведеному випадку господарський суд першої інстанції помилково не надав належної оцінки змісту листування прокурора із позивачами, яке передувало зверненню до суду з цим позовом, та котре свідчить про фактичну обізнаність про порушення прав держави з боку відповідача, яке триває з 2021 року. Отже, за висновками суду апеляційної інстанції, ухвала про залишення позову прокурора без розгляду постановлена з неправильним застосуванням положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", позаяк застосований судом першої інстанції підхід є занадто формалізованим та таким, що не охоплює усіх особливостей цього спору.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із ухваленою у справі постановою, ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у цій справі та залишити без змін ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 про залишення позовної заяви прокурора без розгляду.

На обґрунтування доводів касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; вважає, що висновок апеляційного господарського суду про правомірність подання прокурором позовної заяви в інтересах держави в особі Вилківської міськради та Одеської ОДА суперечить висновку щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеному в постанові Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 923/833/20. Зокрема, за доводами скаржника, Одеська ОДА після отримання від прокурора повідомлення від 26.03.2024 № 15/1/1-517ВИХ-24 незаконно була позбавлена можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави шляхом подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. На думку скаржника, прокурор передчасно як альтернативний суб`єкт звернення до суду, замінивши компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави, подав до господарського суду позов у цій справі. Скаржник наголошує на тому, що прокурор не довів того, що суб`єкт владних повноважень, зокрема, Вилківська міськрада не здійснює захист інтересів держави, а також не навів причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом.

3.2. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу проти її доводів заперечив та просив залишити без задоволення, наголошуючи на доведеності та обґрунтованості підстав представництва прокурором інтересів держави в суді в особі визначених ним позивачів у наведеному випадку.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили попередні судові інстанції, між Кілійською РДА (орендодавець) та ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" (орендар) 01.03.2005 було укладено договір оренди водного об`єкта № 94, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1214,70 га, у тому числі: під озерами та прибережними замкнутими водоймами - 151,33 га; низинних боліт - 1063,37 га, розташовану на території Вилківської міськради за межами населених пунктів (о. Лімба).

Договір укладено на 49 років (пункт 5 цього договору).

Відповідно до пунктів 6, 7 договору оренди від 01.03.2005 орендна плата за використання земельної ділянки вноситься у грошовій формі у розмірі 30367,50 грн (з розрахунку 25 грн за 1 га) частини річної суми вносити до 1 серпня, остання до 1 листопада. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції.

У пункті 8 вказаного договору передбачено можливість перегляду розміру орендної плати.

Цей договір зареєстровано в Одеській філії ДП "Одеський регіональний центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.03.2005 за № 040552200004.

04.03.2005 за актом приймання-передачі земельної ділянки в натурі земельна ділянка площею 1214,70 га передана ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ".

У подальшому 17.05.2019 між Одеською ОДА (орендодавець) в особі Кілійської РДА та ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" (орендар) укладено додаткову угоду № 568 до договору оренди від 01.03.2005, у якій сторони дійшли згоди про викладення вказаного договору в новій редакції, з урахуванням положень Типового договору оренди водних об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 № 420, у тому числі, змінивши назву цього договору - договір оренди водного об`єкта.

Зокрема, за умовами договору у новій редакції орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування водний об`єкт для експлуатації та обслуговування водогосподарського комплексу та риборозведення - озеро Лімба, який розташований на території Вилківської міськради; об`єктом оренди за ним є вода (водний простір) водного об`єкта - озера Лімба площею 151,3300 га; земельна ділянка під водним об`єктом загальною площею 1214,7006 га, кадастровий номер 5122310300:01:014:0001 (пункти 1, 2 договору зі змінами).

Договір укладено на 35 років (пункт 7 договору).

Згідно з пунктом 4 цього договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 16 044 750,64 грн.

Орендна плата обчислюється відповідно до вимог чинного законодавства та вноситься орендарем: за воду (водний простір) у розмірі 37 213,56 грн за кожен рік оренди на рахунок № UA448999980000033210805015622 Одеської ОДА, призначення платежу: орендна плата за воду ККДБ 22130000; за земельну ділянку за місцем її розташування у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що становить 481 342,52 грн за кожен рік оренди на рахунок Вилківської міськради та становить 40 111,88 грн за один місяць (пункт 8 договору з урахуванням змін).

За змістом пункту 9 вказаного договору за користування земельною ділянкою орендна плата вноситься не пізніше 28-го числа місяця, наступного за звітним, за кожний місяць; за користування водою (водний простір) щороку одним платежем не пізніше 29-го серпня поточного року.

4.3. Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Вилківської міськради та Одеської ОДА, до ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" про стягнення з нього заборгованості з орендної плати за водний об`єкт (водний простір), орендної плати за землю, розірвання договору оренди від 01.03.2005 (зі змінами) та зобов`язання відповідача повернути міськраді водний об`єкт та земельну ділянку. Як на підставу для здійснення представництва інтересів держави в особі визначених ним органів, прокурор посилався на порушення економічних інтересів держави, оскільки внаслідок несплати орендної плати за спірним договором завдається шкода місцевому бюджету, та, відповідно, порушуються інтереси територіальної громади; наголошував на невжитті вказаними уповноваженими у спірних правовідносинах органами заходів щодо усунення порушень в межах своїх повноважень, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про їх бездіяльність.

4.4. Ухвалою місцевого господарського суду від 05.06.2024 вказаний позов прокурора було залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

4.5. Натомість, суд апеляційної інстанції згідно з постановою від 23.07.2024, яка є предметом касаційного оскарження, скасував цю ухвалу, а справу направив до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду.

В основу оскаржуваної постанови покладено висновки апеляційного суду про доведеність та обґрунтованість прокурором підстав представництва інтересів держави в суді в особі визначених ним уповноважених органів у спірних правовідносинах; бездіяльність компетентних органів (нездійснення захисту інтересів держави), які знали про порушення інтересів держави та мав повноваження для захисту, проте не зверталися до суду з відповідним позовом; та дотримання прокурором визначеного нормами Закону "Про прокуратуру" порядку повідомлення компетентних органів про порушення інтересів держави у спірних правовідносинах.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд установив, що у матеріалах справи наявний лист Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС) від 16.02.2024 № 4743/5/15-32-04-07- 05 з інформацією, що за даними інформаційно-комунікаційних систем ДПС, ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" подано податкові декларації з орендної плати за землю за кодом КАТОТТГ Вилківської міської територіальної громади Ізмаїльського району Одеської області, а саме за 2021 рік задекларована земельна ділянка площею 1214,7000 га згідно з договору оренди від 01.03.2005 № 94, кадастровий номер 5122310300:01:014:0001; розмір орендної плати становить 3 % від НГО; нарахована річна сума орендної плати - 481 342,61 грн; за 2022 рік нарахована річна сума орендної плати за вказану земельну ділянку у розмірі 529 476,80 грн, за 2023 рік така сума дорівнює 608 898,50 грн. Проте ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" сплатило орендну плату за землю за 2021 рік у сумі 491 171,08 грн; за 2022 рік - у сумі 140 272,02 грн; за 2023 рік - у сумі 12 736,24 грн. Станом на 13.02.2024 сума податкового боргу становить 1 043 224,42 грн.

Аналогічна інформація зазначена у листах ГУ ДПС від 31.01.2024 № 2920/5/15-32-04-07-05 та від 11.03.2024 № 6091/5/15-32-04-07-05, наявних у матеріалах справи. При цьому, згідно з листом від 11.03.2024 сума податкового боргу ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" за несплату за договором оренди за земельну ділянку, кадастровий номер 5122310300:01:014:0001, станом на 29.02.2024 вже становила 1 042 919,10 грн. Також вказано, що з метою стягнення податкового боргу на підставі абзацу 2 пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України ГУ ДПС прийнято рішення керівника від 25.08.2023 № 723/4-1532 про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 428 686,48 грн, який виник у період із 03.05.2022 по 23.05.2023. Аналогічне рішення прийнято щодо стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 618 450,69 грн, що виник у період із 30.05.2023 по 31.01.2024.

Зі змісту листа ГУ ДПС також вбачається, що ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" подало заяву від 06.02.2024 № 18-вих. (вх. ГУ ДПС від 07.02.2024 № 17287/6) про відсутність у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 "Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу та переліків документів на підтвердження" (Наказ № 225). За наслідками розгляду такої заяви ГУ ДПС прийнято попереднє рішення від 26.02.2024 № 13/15-32-04, згідно з яким платником не дотримано вимоги пункту 3 розділу ІІ Наказу № 225, зокрема до заяви про неможливість виконувати обов`язки не надано доказів неможливості подання такої заяви в термін передбачений Порядком. Крім того, ГУ ДПС вказало про відсутність доказів на підтвердження неможливості здійснення ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" господарських операцій у зв`язку з використанням території товариства в оборонних цілях, починаючи із 24.02.2024.

Разом із цим, як установив суд апеляційної інстанції, матеріали справи свідчать про те, що ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" 05.07.2023 звернулось до Одеської ОДА та Вилківської міськради з листом, в якому повідомило про неможливість здійснення господарської діяльності з 17.03.2022 з огляду на заборону начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.05.2022 № 20-ОД здійснювати вихід (перебування) маломірних суден та інших плавзасобів, суден рибного господарства, зокрема, в районі о. Лімба. ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" зазначило, що у зв`язку з цим у нього виник податковий борг, а тому у травні 2023 року товариство звернулось до Вилківської міськради щодо розгляду питання про скасування заборгованості з орендної плати і відповідне звернення було зареєстровано 04.05.2023 за вх. № 90/01-73. Однак, відповіді на нього ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" не отримало. За таких обставин ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" знову просив позивачів розглянути питання стосовно скасування боргу з орендної плати за о. Лімба, який виник з березня 2022 року до дозволу його використання.

У листі від 21.07.2023 № 2217/01-26 Вилківська міськрада у відповідь на вказаний лист ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" поінформувала відповідача, що він не підлягає звільненню від сплати орендної плати за договором оренди, оскільки територія Вилківської міськради не входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, а інших пільг щодо звільнення товариства від сплати орендної плати законодавством не передбачено.

Вказаний лист, за твердженнями прокурора, свідчить про те, що вже в липні 2023 року позивач (Вилківська міськрада) був обізнаний про відповідні порушення відповідачем умов спірного договору в частині невнесення орендних платежів, що, відповідно, є порушенням майнових інтересів територіальної громади в особі Вилківської міськради.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що жодного платіжного документу на підтвердження сплати за спірним договором оренди у матеріалах справи немає.

Також апеляційний господарський суд з`ясував, що 07.02.2024 у листі № 15/1/1-187ВИХ-24 прокуратура поінформувала Вилківську міськраду про здійснення вивчення стану додержання земельного законодавства під час використання фізичними та юридичними особами земельних ділянок водного фонду, розташованих на території Ізмаїльського району Одеської області, за результатами чого прокуратурою встановлено, зокрема, наявність у ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" заборгованості зі сплати за оренду земельної ділянки, кадастровий номер 5122310300:01:014:0001, у період 2021- 2023 років, у зв`язку з чим відповідний борг товариства станом на 24.01.2024 становить 1 043 224,42 грн. Тому прокурор просив в строк до 29.02.2024 надати інформацію, зокрема, про вжиті з боку Вилківської міськради як отримувача коштів та розпорядника земель водного фонду комунальної власності заходи щодо стягнення з ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" заборгованості з орендної плати, у тому числі, в судовому порядку. При цьому, прокурор зазначив, що така інформація необхідна для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва в суді інтересів держави.

У відповідь на цей лист Вилківська міськрада у листі від 23.02.2024 № 619/01-26 повідомила прокурора про те, що ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" після 24.02.2022 зверталось з листом щодо неможливості використання земельної ділянки, кадастровий номер 5122310300:01:014:0001; при цьому, фінансовим відділом Вилківської міськради директору ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" був надісланий лист від 14.02.2024 № 40/01-15 з повідомленням про необхідність сплатити суму грошового зобов`язання у розмірі 1 043 224,42 грн до бюджету Вилківської міськради.

Апеляційний господарський суд установив, що у матеріалах справи наявне повідомлення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 28.02.2024 № 15/1/1-341ВИХ-24, яке прокурор надіслав Вилківській міськраді, в якому поінформував останню про підготовку Одеською обласною прокуратурою позовної заяви в інтересах держави в особі Вилківської міськради стосовно стягнення з ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" заборгованості з орендної плати та зобов`язання повернути спірну земельну ділянку; зазначив, що позовна заява найближчим часом буде скерована до суду для розгляду по суті.

Водночас прокурор звернувся до Одеської ОДА з листом від 15.03.2024 за вих. № 15/1/1-437-ВИХ-24, в якому повідомив про порушення відповідачем умов договору оренди від 01.03.2005 щодо сплати орендної плати за водний об`єкт і землю та просив з метою встановлення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді вказати чи сплачувало ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" упродовж 2022-2023 років плату за воду (водний простір) за кодом ККДБ 2213000 згідно з договором на користь Одеської ОДА. Також прокурор просив повідомити прокуратуру в найкоротший строк про вжиті заходи або про заходи, що плануються з боку Одеської ОДА за фактом заборгованості ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" за договором оренди водного об`єкта озера Лімба у комплексі із земельною ділянкою 1214,7000 га, кадастровий номер 5122310300:01:014:0001.

У листі від 26.03.2024 № 3551/7/01-46/3772/2-24 Одеська ОДА повідомила прокуратуру, що заходи з приводу порушень законодавства, наведених у листі прокуратури від 15.03.2024 № 15/1/1-437-ВИХ-24, не вживались; кошти за оренду водного об`єкта озера Лімба від ТОВ "ЕКОФОРТПОСТ" до обласного бюджету не надходили.

25.03.2024 (лист № 15/1/1-498ВИХ-24) прокурор повторно направив Вилківській міськраді повідомлення про подачу позову до суду.

Аналогічне повідомлення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 26.03.2024 № 15/1/1-517ВИХ-24 прокурор направив Одеській ОДА.

4.6. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

4.7. Частинами 3- 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Отже, у розумінні наведених положень прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом із тим згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Відповідно до абзаців 1- 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Здійснення захисту неналежним чином проявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Таким чином, як невиконання, так й неналежне виконання своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави уповноваженим суб`єктом є рівнозначними підставами для здійснення такого захисту прокурором.

У пунктах 37- 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (яка була врахована судом апеляційної інстанції) акцентовано на тому, що "прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо".

У пунктах 8.8- 8.11 постанови Верховного Суду від 10.08.2021 у справі № 923/833/20, на яку послався суд апеляційної інстанції, сформульовано такий правовий висновок:

"… суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Зокрема, такі документи (незалежно від їх назви) можуть бути спрямовані на:

- отримання інформації з метою встановлення наявності або відсутності порушення інтересів держави у випадку виявлення прокурором ознак такого порушення на підставі абзацу четвертого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

- інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення інтересів держави та отримання інформації щодо обізнаності такого органу про вказане порушення та вжиття або невжиття відповідних заходів;

- отримання від відповідного органу інформації (матеріалів та копій), необхідних для здійснення представництва в суді.

При цьому, якщо у процесі такої оцінки буде встановлено, що листування було спрямовано на отримання документів та/або інформації щодо можливого порушення і пов`язано саме зі з`ясуванням факту наявності або відсутності порушення, то обов`язковим є подальше інформування відповідного органу про виявлені прокурором порушення та надання відповідному органу можливості відреагувати протягом розумного строку на повідомлення при поданні відповідного позову прокурором, що відповідає змісту приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", усталеній практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.

Водночас, якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

За встановлених обставин щодо попереднього інформування про виявлені порушення та відповіді щодо обізнаності про порушення із зазначенням причин тривалого незвернення до суду, вимога про надання відповідному органу "розумного строку" для самостійного реагування на порушення, розрахованого саме від останнього повідомлення прокурора, з огляду на встановлення факту тривалої обізнаності такого органу про порушення інтересів держави та нереагування на нього (незалежно від його причин) і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи".

За висновком наведеним у пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 "прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва".

Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 у справі № 922/5002/21 звернув увагу на те, що "критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися судом з урахуванням великого кола чинників. До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення або про можливе порушення інтересів держави та вжиті ним заходи з моменту виникнення такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави. Схожі за змістом висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 913/124/10 та від 08.04.2021 у справі № 925/11/19".

Разом із тим Верховний Суд у пункті 34 постанови від 29.09.2021 у справі № 916/3620/19, у пункті 8.15 постанови від 10.08.2021 у справі № 923/833/20 (врахованій судом апеляційної інстанції) звернув увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 20.01.2021 у справі № 927/468/20 та від 11.03.2021 у справі № 910/3158/19, згідно з яким "часовий проміжок, що минув між повідомленням позивача та поданням позову у справі, не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально. До таких чинників належать, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення та вжиті ним заходи з моменту такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави".

Згідно з положеннями частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

4.8. Як уже зазначалося, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду скасував ухвалу місцевого господарського суду про залишення позову прокурора без розгляду, зазначивши про неправильне застосування судом статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та ненадання оцінки наявному у справі попередньому до звернення до суду листуванню прокурора з позивачами.

Під час апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції установив обставини обізнаності позивачів (компетентних органів) про порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, яке відбулось раніше звернення прокурора до позивачів з повідомленням про намір подати до суду позов. Таких висновків апеляційний господарський суд дійшов, надавши оцінку, зокрема, наявному у справі листуванню прокурора із позивачами, яке передувало зверненню до суду з цим позовом. Апеляційний господарський суд установив, що таке попереднє листування мало характер інформування відповідних органів (позивачів) про вже раніше виявлені прокурором порушення, а отже, і Вилківська міськрада, і Одеська ОДА були обізнані про порушення інтересів держави у наведеному випадку значно раніше від звернення прокурора з повідомленням позивачів про намір подати відповідний позов до суду. При цьому вказане порушення інтересів держави з боку відповідача триває з 2021 року. Разом із цим судом апеляційної інстанції було враховано, що у кожному листі прокурор вказував, що вся запрошувана інформація була необхідна виключно для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Таким чином, надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам відповідно до положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України, урахувавши правові висновки суду касаційної інстанції щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність підстав представництва прокурором інтересів держави в суді у наведеному випадку та дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо повідомлення позивачів про встановлені порушення та надання строку для вжиття заходів щодо поновлення порушених інтересів держави. Підставою реалізації прокурором представницьких функцій згідно зі статтею 23 Закону "Про прокуратуру" стала усвідомлена пасивна поведінка позивачів. Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають та узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у вказаних вище постановах, натомість доводи касаційної скарги наведеного не спростовують та ґрунтуються на власному тлумаченні скаржником норм права та судової практики у питанні представництва прокурором інтересів держави в суді в особі відповідних компетентних органів та стосуються переоцінки наявних у справі доказів (листування прокурора з позивачами), що згідно з імперативними положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

4.9. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної, покладених в основу оскарженої постанови у справі щодо відсутності правових підстав для залишення позову прокурора без розгляду, в зв`язку з чим постанова підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування оскарженої у справі постанови та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за її подання слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОФОРТПОСТ" залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі № 916/1329/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак