Постанова

від 12.11.2024 по справі 918/799/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 918/799/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

прокуратури - Савицька О. В.,

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 (судді: Мельник О. В. - головуючий, Петухов М. Г., Олексюк Г. Є.) та рішення Господарського суду Рівненської області від 18.04.2024 (суддя Горплюк А. М.) у справі

за позовом Керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селянсько-фермерське господарство "Джерела"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Інститут рибного господарства НААН України

про розірвання договорів оренди землі та водного об`єкта, повернення земельних ділянок та водного об`єкта,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У серпні 2023 року керівник Дубенської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області (далі - Крупецька сільська рада) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Селянсько-фермерське господарство "Джерела" (далі - ТОВ СФГ "Джерела") про:

- розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.05.2010, укладеного між Радивилівською районною державною адміністрацією та ТОВ СФГ "Джерела", зареєстрованого 19.07.2010 у Радивілівському районному відділі Рівненської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК" за № 041059400154 (далі - договір-1 оренди землі від 20.05.2010);

- розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.05.2010, укладеного між Радивилівською районною державною адміністрацією та ТОВ СФГ "Джерела", зареєстрованого 19.07.2010 у Радивілівському районному відділі Рівненської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК" за № 041059400152 (далі - договір-2 оренди землі від 20.05.2010);

- зобов`язання ТОВ СФГ "Джерела" повернути Крупецькій сільській раді земельну ділянку загальною площею 19,8509 га, кадастровий номер 5625888500:05:015:0079, розташовану на території Крупецької сільської ради (на території колишнього Теслугівської сільської ради Радивилівського району Рівненської області) (далі - земельна ділянка 1);

- зобов`язання ТОВ СФГ "Джерела" повернути Крупецькій сільській раді земельну ділянку загальною площею 19,4444 га, кадастровий номер 5625888500:05:015:0082, розташовану на території Крупецької сільської ради (на території колишнього Теслугівської сільської ради Радивилівського району Рівненської області) (далі - земельна ділянка 2);

- розірвання договору оренди водного об`єкта від 16.05.2011 № 16, укладеного між Радивилівською районною державною адміністрацією та ТОВ СФГ "Джерела" 16.05.2011 № 16 (далі - договір водного об`єкта від 16.05.2011 № 16);

- зобов`язання ТОВ СФГ "Джерела" повернути Крупецькій сільській раді водний об`єкт.

1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на статті 610, 611, 651 Цивільного кодексу України, статті 18, 19, 58, 96 Земельного кодексу України, статті 1, 3, 35, 44, 68 Водного кодексу України, статтю 32 Закону України "Про оренду землі", обґрунтовані порушенням відповідачем умов договорів оренди та вимог чинного законодавства щодо використання земельних ділянок та водного об`єкту, оскільки порушено режим використання земельних ділянок та їх заростання, обміління водного об`єкта, що встановлено під час проведення позивачем обстеження земельних ділянок.

1.3. ТОВ СФГ "Джерела" у відзиві на позовну заяву просило відмовити в її задоволенні, вказуючи на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, акцентуючи увагу на тому, що прокурор не довів істотного порушення відповідачем умов договорів та наявність підстав для їх розірвання.

1.4. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.10.2023 залучено до участі у справі Інститут рибного господарства Національної аграрної академії наук України (далі - Інститут рибного господарства НААН України) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

1.5. Інститут рибного господарства НААН України у поясненнях на позовну заяву просив відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що ТОВ СФГ "Джерела" відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та Української академії аграрних наук України від 04.12.2009 № 858/140 було присвоєно статус племрепродуктора з відтворення любінського внутрішньопородного типу української рамчастої породи коропа та внесено до Державного реєстру суб`єктів племінної справи у тваринництві. Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 23.11.2011 № 377 ТОВ СФГ "Джерела" визнано господарством селекційного досягнення. Основні наукові напрацювання та господарські здобутки цього товариства у травні 2023 року були визначені на міжнародному рівні.

Позбавлення ТОВ СФГ "Джерела" хоча б одного зі ставків, який є складовою всього рибницького господарства відповідача, повністю унеможливить функціонування повносистемного рибницького господарства. При цьому задоволення позовних вимог прокурора у цій справі призведе до того, що Інститут рибного господарства НААН України буде вимушений розпочати науково-дослідні роботи спочатку та потребуватиме повторного фінансування.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.04.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2024, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, враховуючи відсутність порушення інтересів держави, з метою сприяння розвитку рибної галузі України, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 та рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.04.2024, прокурор у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор вважає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального (статей 4, 60, 96 Земельного кодексу України, стате 68, 88, 95 Водного кодексу України, статті 18 Закону України "Про аквакультуру", статей 25, 32 Закону України "Про оренду землі", статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 611, 629, 651 Цивільного кодексу України) та з порушенням норм процесуального права (статей 2, 14, 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України).

Також судами застосовано до спірних правовідносин статтю 32 Закону України "Про оренду землі", статтю 85 Водного кодексу України та статтю 651 Цивільного кодексу України без врахування позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 31.10.2018 у справі № 902/760/17, від 11.07.2019 у справі № 922/1899/18 та від 08.03.2023 у справі № 925/14/22.

3.1.1. Прокурор у касаційній скарзі зазначає, що чинним законодавством передбачено право ініціювати в судовому порядку розірвання договору оренди не лише органом державного контролю згідно зі статтею 144 Земельного кодексу України, а й стороною договору відповідно до положень статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі" та статті 651 Цивільного кодексу України.

Ураховуючи викладене, прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов невірних висновків, що порядок припинення права користування земельними ділянками регулюється виключно статтею 144 Земельного кодексу України, якою передбачена спеціальна адміністративна процедура щодо виявлення відповідних порушень, яка не була застосована у спірних правовідносинах, суб`єктом в яких може виступати відповідний державний інспектор, що, на думку суду, свідчить про недоведеність позовних вимог.

При цьому виходячи з положень чинного законодавства та умов укладених між сторонами спірних договорів, у Крупецької сільської ради як власника та орендодавця спірних земельних ділянок та водного об`єкта наявні повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, у тому числі, шляхом здійснення обстеження земельних ділянок та водного об`єкта, встановлення стану дотримання відповідачем умов договорів оренди та положень чинного законодавства, а також звернення до суду з позовом про розірвання договорів оренди та повернення земельних ділянок і водного об`єкта, а орендар (ТОВ "СФГ "Джерела"), укладаючи договір оренди водного об`єкту, погодився з умовою, що у орендодавця наявне право перевіряти самостійно або з залученням інших державних органів дотримання ним умов договору.

Також умови договору оренди водного об`єкта від 16.05.2011 № 16 та положення законодавства не містять вимог щодо форми документу, яким оформлюється перевірка, а також обов`язкової участі орендаря під час її проведення, та способу повідомлення користувача про її проведення, що свідчить про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що відсутність відповідача під час проведення позивачем із залученням державного інспектора обстежень, ставить під сумнів достовірність даних, викладених в актах щодо виявлених порушень вимог екологічного та земельного законодавства та дотримання умов договір оренди ТОВ "СФГ "Джерела".

Крім того Крупецька сільська рада листом від 16.05.2023 № 11-09/1230 повідомила ТОВ "СФГ "Джерела" про проведенні 13.04.2023 обстеження земельних ділянок водного фонду та виявлені порушення, а також зазначила, що у разі не вжиття заходів до усунення зазначених порушень буде вирішено питання про розірвання договорів оренди. Отже, відповідач був обізнаний про проведені органом місцевого самоврядування перевірки дотримання ним умов договорів оренди, однак доказів усунення виявлених порушень не надав.

3.1.2. Скаржник у касаційній скарзі вказує на те, що суди дійшли висновку, що виявлені Крупецькою сільською радою як власником та орендодавцем землі порушення ТОВ "СФГ "Джерела" умов договорів оренди земельних ділянок та водного об`єкта не є істотними, а тому підстав для їх розірвання не має.

Проте згідно з чинним законодавством використання водного об`єкта без використання земельної ділянки на якій він розташований неможливе.

Утримання в належному стані земельних ділянок безпосередньо залежить від утримання в належному стані водного об`єкта, що узгоджується з положеннями статті 25 Закону України "Про оренду землі", а відтак, недотримання умов користування водного об`єкта свідчить про відповідні порушення щодо земельних ділянок.

У ході проведеного 13.04.2023 обстеження представниками Крупецької сільської ради та Державної екологічної інспекції Поліського округу встановлено, що на орендованих земельних ділянках знаходяться водні об`єкти, в яких частково відсутня вода, дно заросло очеретом, чагарниковою рослинністю, рибоводно-меліоративні заходи регулярно не проводяться, а орендарем - ТОВ "СФГ "Джерела" порушено вимоги чинного законодавства та умов договорів.

При цьому судами попередніх інстанцій не надано оцінку тій обставині, що на час проведення відповідних обстежень земельних ділянок в орендаря був відсутній діючий режим роботи ставків, а також дозвіл на спецводокористування (термін дії завершився 04.10.2022, а новий оформлено лише 21.09.2023), що свідчить про те, що відповідач в порушення вимог статей 68, 77, 78 Водного кодексу України в період з 04.10.2022 по 21.09.2023 здійснював експлуатацію ставків без дозволу на спецводокористування та дотримання режиму їх роботи.

Прокурор акцентував увагу на тому, що судами не надано оцінки фактам, які встановлені під час огляду місця події 11.04.2023 та обстеження 13.04.2023 та 06.07.2023 земельних ділянок органом місцевого самоврядування, про те, що: у водному об`єкті частково відсутня вода, дно заросло очеретом, чагарниковою рослинністю, а рибоводно-меліоративні заходи регулярно не проводяться, прибережні захисні смуги не винесено в натурі, заходи щодо утримання їх у належному стані не здійснювалися.

Суд апеляційної інстанції лише констатував, що акти обстежень не місять інформації про порушення орендарем режиму користування прибережною захисною смугою, при цьому не надавши жодної оцінки неналежному стану її утримання.

Прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги як належний та допустимий доказ протокол огляду місця події від 11.04.2023, наданий прокурором в підтвердження використання земельних ділянок та водного об`єкта ТОВ "СФГ "Джерела" з порушенням умов договорів оренди та вимог чинного законодавства, а також суди не надали оцінки листу Державної екологічної інспекції Поліського округу від 08.05.2023, в якому зазначено про порушення ТОВ "СФГ "Джерела" умов договір оренди земельних ділянок та водного об`єкта.

При цьому, на думку прокурора, суди помилково вказали на участь ТОВ "СФГ "Джерела" у науково-дослідній діяльності, посилаючись на Науково-технічний звіт № 124/23 про дослідження функціонування повносистемного рибного господарства ТОВ "СФГ "Джерела" біля с. Коритне Лубенського району Рівненської області, у той час як такий науково-технічний звіт, наданий відповідачем, стосується хронологічного аналізу, аналізу кліматичних, геологічних та гідрогеологічних умов, характеристик гідротехнічних споруд та не спростовує факту утримання водного об`єкта та земельних ділянок в неналежному стані.

3.1.3. Оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, визначеної у пункті 3 частини2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, прокурор вказує на відсутність висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах стосовно того, що не дотримання адміністративної процедури виявлення порушень земельного законодавства, передбаченої статтею 144 Земельного кодексу України, перешкоджає/не перешкоджає органу місцевого самоврядування в силу статті 85 Водного кодексу України, статті 4 Земельного кодексу України, статті 651 Цивільного кодексу України, статті 32 Закону України "Про оренду землі", статті 18 Закону України "Про місцеве самоврядування", реалізувати своє право на захист своїх інтересів, в тому числі шляхом проведення перевірок дотримання орендарем умов договорів оренди землі та водного об`єкту, за наслідками яких складати відповідні документи (акти тощо), звертатись до суду про їх розірвання. При цьому, матеріали перевірки органів контролю є/не є єдиними доказами, які підтверджують порушення.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "СФГ "Джерела" просить відмовити в її задоволенні та залишити судові рішення без змін, вказуючи на безпідставність доводів скаржника, акцентуючи увагу на такому: суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності факту притягнення орендаря - ТОВ "СФГ "Джерела" уповноваженими особами до адміністративної відповідальності за порушення земельного, екологічного та природоохоронного законодавства щодо користування спірними земельними ділянками та водним об`єктом; прокурором не доведено наявності шкоди, завданої порушеннями, та яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє іншій стороні договору оренди отримувати очікуване при укладенні договору; факт відсутності дозволів на спеціальне водокористування протягом періоду з 04.10.2022 по 21.09.2023 не доводить здійснення відповідачем скиду води в цей період, жодних звернень та скарг щодо спорожнення водойм без попередження протягом вказаного періоду від суміжних користувачів (нижче за течією) не надходило, та матеріали справи таких доказів не містять; суд апеляційної інстанції підтвердив, що такі порушення як нерегулярне проведення рибоводно-меліоративних заходів на водному об`єкті та не доведення до відома населення умови користування водним об`єктом з урахуванням положень чинного законодавства, дає підстави для висновку, що вони мають загальний, формальний характер та не можуть бути оцінені судом, як істотні порушенням умов договору оренди землі та водного об`єкта у розумінні частини2 статті 651 Цивільного кодексу України для їх розірвання; здійснення відповідачем науково-дослідної діяльності підтверджено третьою особою - Інститутом рибництва НААН України.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні прокурора, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 20.05.2010 між Радивилівською районною державною адміністрацією Рівненської області (орендодавець) та ТОВ "СФГ "Джерела" (орендар) укладено договори оренди земельної ділянки (договір-1 щодо земельної ділянки кадастровий номер 562588500:05:015:0079 та договір-2 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5625888500:05:015:0082), згідно з пунктами 1-3 яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для рибогосподарських потреб, які знаходяться на території Теслугівської сільської ради. В оренду передаються земельна ділянка загальною площею 19,8509 га (договір-1), та загальною площею 19,4444 га (договір-2). На земельних ділянках немає об`єктів нерухомого майна, а також немає інших об`єктів інфраструктури.

За змістом пунктів 4 цих договорів земельні ділянки, що передаються в оренду не обтяжені жодними сервітутами чи обмеженнями або правами третіх осіб на дані земельні ділянки та, повністю придатні до їх використання за призначенням.

Договори укладено на 20 років. Після закінчення строку дії договорів орендар має переважне право поновити їх на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договорів повідомити письмового орендаря про намір продовжити його дію (пункт 8 договорів).

За умовами пунктів 14, 15, 16 договорів земельні ділянки передаються в оренду для рибогосподарських потреб. Цільове призначення земельних ділянок - землі запасу водного фонду. Умови збереження стану об`єктів оренди - використання ділянок у відповідності до вимог чинного законодавства, інших норм і правил.

Дія договорів припиняється у разі: закінчення строку, на який їх було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом. Договори припиняються також в інших випадках в порядку, встановленому законом (пункт 34 договорів).

Дія договорів припиняється шляхом їх розірвання, зокрема, за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункту 35 договорів).

Відповідно до пункту 41 договорів, вони набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації.

Договори зареєстровані у Радивилівському районному відділі Рівненської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 19.04.2010 за № 041059400154 (договір-1) та за № 041059400152 (договір-2).

На виконання укладених договорів оренди 20.05.2010 між орендодавцем та орендарем підписано акти приймання-передачі земельних ділянок.

4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що 16.05.2011 між Радивилівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "СФГ "Джерела" (орендар) укладено договір оренди водного об`єкта № 16, згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в користування на умовах оренди водний об`єкт (ставкове господарство) для риборозведення, на території Теслугівської сільської ради Радивилівського району Рівненської області.

Характеристика об`єкта оренди, зокрема, земельна ділянка площею 94,5151 га, у тому числі площа водного дзеркала: 86,015 га, середня глибина 0,9 м. Об`єм води, що надається в оренду: 888,40 тис.м.куб.; наявність гідротехнічних споруд, їх стан: земляні дамби в задовільному стані; наявність винесених в натуру меж водоохоронної зони та прибережної смуги: необхідно винести в натуру межі водоохоронної смуги та встановити вказівні знаки; наявність джерел забруднення в межах водоохоронної зони та прибережної смуги: джерела забруднення відсутні; наявність режиму рибогосподарської експлуатації водного об`єкта: відсутній; наявність робочого проєкту на будівництво водойм, паспорта водного об`єкту.

Цей договір діє з моменту його реєстрації, підписання акта приймання-передачі, на період дії договорів оренди земельних ділянок. У разі розірвання достроково дії одного з договорів оренди земельних ділянок дія цього договору припиняється. Орендар зобов`язаний в цьому випадку повернути водний об`єкт орендодавцю (пункт 7.1.1 договору).

За змістом пункту 8.2 договору оренди водного об`єкта на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний у разі не виконання стороною їх обов`язків, передбачених пунктом 3.2 та 4.2. даного договору, у разі знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке суттєво перешкоджає передбаченому договором використанню водного об`єкта, а також на підставах, визначених Водним кодексом України та іншими законами України.

17.05.2011 між орендодавцем та орендарем підписано акт приймання-передачі водного об`єкта.

4.4. Суди також установили, що 13.04.2023 тимчасовою комісією з обстеження земельних ділянок водного фонду, створеною розпорядженням Крупецького сільського голови, проведено обстеження земельних ділянок, які знаходяться за межами села Теслугів Дубенського району Рівненської області (кадастровий номер 5625888500:05:015:0079) та за межами села Коритне Дубенського району Рівненської області (кадастровий номер 5625888500:05:015:0082) у зв`язку з вивченням стану використання та дотримання вимог екологічного та природоохоронного законодавства, у тому числі, дотримання умов договорів оренди земельних ділянок від 20.05.2010 та договору оренди водного об`єкта від 16.05.2011 № 16.

За результатами обстеження земельних ділянок складено відповідні акти, а саме:

- акт № 2 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5625888500:05:015:0079, в якому встановлено, що земельна ділянка утримується в неналежному стані, не встановлено відповідних водоохоронних знаків, заростає чагарниковою рослинністю. Порушено положення договору оренди водного об`єкта, а саме пункт 3.2.11 оскільки не здійснюються заходи щодо утримання в належному стані прибережної захисної смуги та забезпечення режиму її охорони у відповідності з вимогами Водного кодексу України та іншими нормативними актами; п.3.2.16 - не винесено межі прибережної захисної смуги в натурі;

- акт № 3 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5625888500:05:015:0082, в якому встановлено, що у водному об`єкті частково відсутня вода (спущено), наявне дно, яке заростає очеретом, чагарниковою рослинністю. Порушено положення договору оренди водного об`єкта, а саме пункт 3.2.5 оскільки регулярно не проводяться рибоводно-меліоративні заходи на водному об`єкті (не наповнюється вчасно водою до необхідного рівня); пункт 3.2.7 - не доводяться до відома населення умови користування водним об`єктом; пункт 3.2.9 - не проводяться роботи зі спорожнення та наповнення водойми згідно із затвердженими правилами технічної експлуатації (опорожнення ставка для вилову риби здійснено без дозволу на спеціальне водокористування з передбаченим скидом води з водного об`єкта); пункт 3.2.11 - не здійснюються заходи щодо утримання у належному стані прибережної захисної смуги та забезпечення режиму її охорони у відповідності з вимогами Водного кодексу України та іншими нормативними актами; пункт 3.2.16 - не винесено в натуру прибережні захисні смуги.

4.5. 16.05.2023 Крупецька сільська рада у листі як власник земельних ділянок та водного об`єкта, повідомила орендаря (ТОВ "СФГ "Джерела") про виявлені порушення та вказала на необхідність здійснення заходів для їх усунення.

У відповідь на вказаний лист, ТОВ "СФГ "Джерела" повідомило, що орендар здійснює усі заходи з утримання земельних ділянок в належному стані згідно з цільовим призначенням земельних ділянок - риборозведення. Регулярно знищується рослинність у ложі ставів, проводиться зариблення з жовтня по липень кожного року. Прибережна захисна смуга згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки не була виділена в натурі, тому межові знаки не були встановлені.

4.6. 06.07.2023 тимчасовою комісією повторно проведено обстеження спірних земельних ділянок, за результатами яких складено відповідні акти № 2 (щодо земельної ділянки кадастровий номер 5625888500:05:015:0079) та № 3 (щодо земельної ділянки кадастровий номер 5625888500:05:015:0082) та виявлено аналогічні порушення договору оренди водного об`єкта від 16.05.2011 № 16, які були зафіксовані в актах від 13.04.2023.

4.7. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Крупецької сільської ради про розірвання договорів оренди земельних ділянок та водного об`єкта та зобов`язання ТОВ СФГ "Джерела" повернути Крупецькій сільській раді земельні ділянки та водного об`єкта х посиланням на використання відповідачем земельних ділянок з порушенням пункту 30 договорів оренди земельних ділянок від 20.05.2010 та обов`язків орендаря, передбачених статтею 25 Закону України "Про оренду землі", а водний об`єкт використовується з порушенням пунктів 3.2.2, 3.2.5, 3.2.7, 3.2.9, 3.2.11, 3.2.16 договору оренди водного об`єкта від 16.05.2011 № 16, що є підставою для розірвання спірних договорів за рішенням суду у відповідності до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

4.8. Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори, правочини, інші юридичні факти.

За змістом частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі", визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 24 вказаного Закону, яка кореспондується з пунктом 27 договорів оренди земельних ділянок, орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил, дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - дотримання зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ і ставків відповідно до встановлених в установленому порядку режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами та права спеціального використання.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (стаття 31 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Суди установили, що за приписами пункту 30 договорів оренди землі передбачено обов`язки орендаря, зокрема, не допускати погіршення екологічного стану земельних ділянок; виконувати інші вимоги щодо використання земельної ділянки згідно з чинними законодавством України.

Пунктом 3.2 договору оренди водного об`єкта також встановлено обов`язки орендаря, зокрема, використовувати наданий йому у користування на умовах оренди водний об`єкт за цільовим призначенням, відповідно до умов договору; регулярно проводити рибоводно-меліоративні заходи на водному об`єкті; утримувати в належному стані прибережну захисну смугу водного об`єкта, здійснювати заходи щодо забезпечення режиму її охорони тощо.

За змістом пункту 4.1.5 договору оренди водного об`єкта орендодавець вправі вимагати від орендаря дотримання вимог екологічного, санітарно-епідеміологічного, земельного законодавства, державних стандартів, норм і правил, проектних рішень щодо безпечної експлуатації водного об`єкта, утримання в належному стані прибережних смуг, а також території, які особливо охороняються.

Згідно з пунктом 4.1.3 договору оренди водного об`єкта орендодавець вправі перевіряти самостійно, або із залученням інших державних органів дотримання орендарем умов договору.

4.9. Суди попередніх інстанцій установили, що реалізовуючи свої повноваження як власник та орендодавець спірних земельних ділянок, а також права, передбачені Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України, Крупецькою сільською радою у складі тимчасової комісії, у тому числі, за участю державного інспектора Державної екологічної інспекції Поліського округу, проведено обстеження земельних ділянок водного фонду, що перебувають в оренді ТОВ "СФГ "Джерела" за договорами оренди земельних ділянок від 20.05.2010, та на яких розташовано водний об`єкт, який перебуває в оренді за договором водного об`єкта від 16.05.2011 № 16, про що складено відповідні акти від 13.04.2023 № 2, № 3 та акти від 06.07.2023 № 2, № 3.

Згідно зі статтею 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Статтею 144 Земельного кодексу України передбачено порядок припинення права користування земельними ділянками, що використовуються з порушенням земельного законодавства, зокрема:

1) у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор (з контролю за використанням та охороною земель чи з охорони навколишнього природного середовища) складає протокол про адміністративне правопорушення, накладає на особу, яка допустила правопорушення, адміністративне стягнення та видає цій особі припис про його усунення у 30-денний строк;

2) у разі невиконання особою протягом вказаного строку припису щодо припинення правопорушення, державний інспектор накладає на таку особу адміністративне стягнення відповідно до закону та повторно видає припис про припинення правопорушення та усунення його наслідків у 30-денний строк;

3) у разі неусунення наслідків порушення земельного законодавства у 30-денний строк орган державного контролю (за використанням та охороною земель або за охороною навколишнього природного середовища) звертається до суду, зокрема, з позовом про розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту.

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що вказаною нормою врегульована спеціальна адміністративна процедура притягнення до відповідальності винних у порушенні екологічного законодавства осіб, а також процедура припинення права оренди землі саме за ініціативою Державної екологічної інспекції з підстав допущених порушень законодавства.

Проте суди виходили з того, що будь-яких доказів на підтвердження проведення адміністративної процедури щодо виявлення відповідних порушень орендарем у спірних правовідносинах та вчинення державним інспектором дій на виконання своїх повноважень, зокрема, складення протоколу про адміністративне правопорушення, видання припису про припинення правопорушення та усунення його наслідків, накладення адміністративного стягнення, визначення розміру завданих збитків або звернення до суду з відповідним позовом органу державного контролю, сторонами не надано та матеріали справи не містять.

Отже, суди установлено факт відсутності притягнення орендаря (ТОВ "СФГ "Джерела") уповноваженими особами до адміністративної відповідальності за порушення земельного, екологічного та природоохоронного законодавства щодо користування спірними земельними ділянками та водним об`єктом.

4.10. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, прокурор вказує на відсутність висновку Верховного Суду в подібних правовідносинах стосовно того, що не дотримання адміністративної процедури виявлення порушень земельного законодавства, передбаченої статтею 144 Земельного кодексу України, перешкоджає/не перешкоджає органу місцевого самоврядування в силу статті 85 Водного кодексу України, статті 4 Земельного кодексу України, статті 651 Цивільного кодексу України, статті 32 Закону України "Про оренду землі", статті 18 Закону України "Про місцеве самоврядування", реалізувати своє право на захист своїх інтересів, у тому числі, шляхом проведення перевірок дотримання орендарем умов договорів оренди землі та водного об`єкту, за наслідками яких складати відповідні документи (акти тощо), звертатись до суду про розірвання договорів.

4.11. Так, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що статтею 144 Земельного кодексу України встановлений порядок припинення права користування земельними ділянками, що використовуються з порушенням земельного законодавства та визначено суб`єктів, які встановлюють такі порушення і у разі їх не усунення можуть ініціювати питання, зокрема, щодо розірвання договору оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки або договору про встановлення земельного сервітуту.

У свою чергу, статтею 651 Цивільного кодексу України визначені підстави для зміни або розірвання договору та частиною 2 вказаної норми встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 2 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

За умовами пунктів 27 спірних договорів оренди орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, дотримуватися вимог екологічного, санітарно-епідеміологічного, земельного законодавства екологічної безпеки землекористування, державних стандартів, норм і правил експлуатації об`єкта, а також виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною взятих на себе обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Умовами договору оренди водного об`єкта також передбачене право орендодавця розірвати договір в разі використання орендарем об`єкта оренди не за цільовим призначенням та в разі невиконання інших умов договору (пункт 4.1.2 договору).

4.12. Отже, чинним законодавством та умовами спірних у цій справі договорів передбачено право орендодавця на розірвання договору внаслідок істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому посилання судів на недотримання у цьому випадку процедури, встановленої статтею 144 Земельного кодексу України, є помилковими та не свідчить про відсутність в орендодавця (сторони за договором) правових підстав для заявлення вимоги про розірвання договорів оренди земельних ділянок та водного об`єкта у зв`язку із порушенням чи неналежним виконанням другою стороною зобов`язань за догвором..

4.13. Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах.

Колегія суддів зазначає, що у розумінні положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору, на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до положень частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 зазначеного Кодексу).

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

4.14. Суди попередніх інстанцій установили, що у відповідь на лист Крупецької сільської ради від 16.05.2023 щодо виявлених порушень та необхідності їх усунення, ТОВ "СФГ "Джерела" повідомило, що орендар здійснює усі заходи з утримання земельних ділянок у належному стані згідно з їх цільовим призначенням - риборозведення, а також регулярно знищується рослинність у ложі ставів, проводиться зариблення з жовтня по липень кожного року. Прибережна захисна смуга згідно акту приймання-передачі земельної ділянки не була виділена в натурі, тому межові знаки не були встановлені.

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що однією із підстав для розірвання спірних договорів прокурор визначив недотримання орендарем обов`язку проведення робіт зі спорожнення та наповнення водойм згідно з затвердженими правилами експлуатації та дозволом на спуск, виданим Рівненським обласним управлінням меліорації та водного господарства, на спецвикористання, передбаченого пунктом 3.2.9 договору водного об`єкта від 16.05.2011 № 16.

Проте суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини, зазначені в актах від 13.04.2023 № 3 та від 06.07.2023, які складені в односторонньому порядку, щодо часткової відсутності води у водоймі, є суб`єктивно оцінені виключно представниками орендодавця.

Згідно з актами від 13.04.2023 № 3 та від 06.07.2023, які складені за результатами обстеження земельної ділянки, судом встановлено, що будь-які фізичні заміри площі, глибини чи об`єму води водного плеса комісією орендодавця не проводилися, факт скиду води під час обстеження та складання відповідних актів зафіксовано не було, а орендарем факт скиду води заперечується. Крім того вказані акти не містять інформації про неможливість зміни площі, глибини чи об`єму води водного плеса в силу природніх процесів.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що аналіз змісту інших порушень договору оренди водного об`єкта, які зафіксовані у вказаних актах, а саме нерегулярне проведення рибоводно-меліоративних заходів на водному об`єкті (пункт 3.2.5) та не доведення до відома населення умови користування водним об`єктом (пункт 3.2.7), з огляду на положення статей 1, 35 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", статей 1, 18 Закону України "Про аквакультуру", дає підстави для висновку, що вони мають загальний, формальний характер та не можуть бути оцінені судом, як істотні порушенням умов договорів оренди землі та водного об`єкта в розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України для їх розірвання.

Разом з цим суд апеляційної інстанції посилався на те, що Інститут рибного господарства НААН України наголошував, що ТОВ СФГ "Джерела" є повносистемним рибним господарством та на підставі договору від 25.03.2021 проводяться науково-дослідні роботи за програмою 32 "Система комплексного наукового забезпечення рибного господарства на внутрішніх водоймах України (рибництво та рибальство)", а також здійснюється дослідження з вдосконалення і створення нових, продуктивних порід, породних груп і внутрішньопородних типів ставкових риб.

ТОВ СФГ "Джерела" протягом останніх декількох десятків років, маючи селекційний статус, інтенсивно, на загальнодержавному рівні, займається впровадженням наукових розробок та робить вагомий внесок в розвиток рибної галузі України, забезпечуючи ставові господарства регіону високопродуктивним посадковим матеріалом.

Судами попередніх інстанцій також враховано, що зі змісту Науково-технічного звіту №124/23 про дослідження функціонування повносистемного рибного господарства ТОВ СФГ "Джерела", виготовленого Науково-дослідною лабораторією експлуатаційної надійності будівель і споруд Національного університету водного господарства та природокористування вбачається, що водний об`єкт, що перебуває в оренді відповідача за спірним договором існує як частина єдиного комплексу (рибного господарства), який може існувати лише як єдиний гідтотехнічний комплекс, про що вірно зазначив господарський суд.

4.15. Суди попередніх інстанцій виходячи з положень статей 1, 9, 88 Водного кодексу України та статті 60 Земельного кодексу України дійшли висновку про те, що наведені в актах від 13.04.2023 та від 06.07.2023 порушення пунктів 3.2.11 та 3.2.16 щодо прибережної захисної зони необґрунтовані, оскільки аналіз чинного законодавства свідчить про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них". Тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги (аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 07.04.2020 у справі 372/1684/14-ц).

При цьому суди установили, що акти обстеження земельних ділянок не містять інформації про порушення орендарем режиму користування прибережною захисною смугою, яка є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

4.16. Отже, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшли висновку, що порушення, вказані в актах від 13.04.2023 та від 06.07.2023 не свідчать про позбавлення орендодавця того, на що він розраховував при укладенні спірних договорів, зокрема, отримання орендної плати, умов збереження стану об`єкта та неможливості повернення земельних ділянок та водного об`єкта у відповідному стані після закінчення договору оренди. Натомість задоволення позову може призвести до негативних наслідків для територіальної громади і прокурор у цьому випадку не підтвердив порушення інтересів держави та не обґрунтував, яким чином розірвання спірних договорів усуне негативні наслідки для держави в особі Крупецької сільської ради.

4.17. Оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, прокурор вказував на застосування до спірних правовідносин статті 32 Закону України "Про оренду землі", статті 85 Водного кодексу України та статті 651 Цивільного кодексу України без врахування позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 31.10.2018 у справі № 902/760/17, від 11.07.2019 у справі № 922/1899/18 та від 08.03.2023 у справі № 925/14/22.

4.18. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Колегія суддів також зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення/цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Крім того посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

4.19. Так, у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 902/760/17, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції про задоволення позову заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації та Департаменту агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації до Фізичної особи-підприємця Римара Г. О. про розірвання договору оренди водного об`єкта та його повернення, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції, враховуючи пункт 40 спірного договору, який регулює припинення дії договору шляхом його розірвання, правильно застосовано норми матеріального права, на підставі яких суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність та доведеність обставин для задоволення позову з підстав порушення відповідачем умов оспорюваного договору і вимог водного законодавства, невиконання відповідачем покладених на нього договором зобов`язань щодо здійснення спеціального водокористування лише за наявності дозволу.

У справі № 922/1899/18 (постанова Верховного Суду від 11.07.2019) Верховний Суд залишив без змін судові рішення про задоволення позову про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення у зв`язку із встановлення судами із сукупності наявних у матеріалах справи належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів вбачається систематичне порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки та вимог чинного законодавства, зокрема щодо дотримання використання ділянки за цільовим призначенням та з огляду на зафіксовані уповноваженим органом порушення.

У справі № 925/14/22 (постанова Верховного Суду від 08.03.2023), залишаючи без змін судові рішення про задоволення позову про розірвання договору оренди земельної ділянки із земель запасу під водним об`єктом та повернення землі, Верховний Суд виходів із встановлених судами попередніх інстанції обтсавин, зокрема, що протягом дії договорів оренди земельних ділянок контролюючими органами проводилися відповідні перевірки, за результатами яких встановлено, що орендовані відповідачем земельні ділянки не використовуються за цільовим призначенням - для риборозведення; ставки зневоднені, заросли чагарниками, очеретом та деревами, гідроспоруди знаходяться в аварійному стані і потребують капітального ремонту.

4.20. Натомість у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій виходили із встановлених обставин зокрема стосовно того, що докази у справі в їх сукупності та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, ураховуючи недоведення прокурором істотності порушень відповідачем умов договору, а також відсутність порушення інтересів держави у цьому випадку, а також з метою сприяння розвитку рибної галузі України, підстави для задоволення позовних вимог прокурора відсутні.

При цьому як свідчить зміст оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції відхилив посилання прокурора в апеляційній скарзі на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 902/760/17 та від 09.03.2023 у справі № 925/14/22, та необхідність їх врахування при розгляді цієї справи, вказавши, що у наведених прокурором справах мали місце інші фактичні обставини, відмінні від обставин у цій справі, а тому висновки, викладені в них, не є релевантними для перегляду оскаржуваного рішення у межах даної справи.

4.21. З огляду на обставини справи, яка розглядається, встановлені судами попередніх інстанцій, та обставини, встановлені судами у справах, на неврахування висновків в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, правовідносини у цих справах не є подібними, а застосування судами норм матеріального права було здійснено виходячи із встановлених обставин кожної конкретної справи на підставі оцінки судами всіх доказів щодо наявності/відсутності підстав для задоволення позовних вимог, а тому колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 18.04.2024 у справі № 918/799/23, поданої з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги прокурора не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані у справі судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід закрити, а з інших підстав оскарження судових рішень, визначених заявником - залишити судові рішення у справі без змін.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 18.04.2024 у справі № 918/799/23, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення.

3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 та рішення Господарського суду Рівненської області від 18.04.2024 у справі № 918/799/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак