Рішення

від 08.11.2024 по справі 902/1557/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2024 р. Cправа № 902/1557/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

та ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

до відповідача - 1 ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3

відповідача - 2 ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4

відповідача - 3 ОСОБА_5 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5

відповідача - 4 ОСОБА_6 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_6

відповідача - 5 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1", 24026, Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258, ідентифікаційний код юридичної особи 05527717

відповідача - 6 ОСОБА_7 , АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_7

відповідача - 7 ОСОБА_8 , АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_8

відповідача - 8 ОСОБА_9 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_9

про визнання недійсними договорів дарування часток у статутному капіталі СТОВ "Україна-1", акту приймання передачі частки у статутному капіталі, стягнення (витребування з володіння) часток у статутному капіталі, визначення розміру статутного капіталу СТОВ "Україна-1" та розміру часток учасників товариства у зазначеному позивачами розмірі

за участю:

позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника позивачів - адвокат Корченюк А.В., згідно ордерів,

відповідачів - ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_9

інші учасники справи - не з`явились

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 19.12.2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1", ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у якій позивачі просять:

- визнати недійсними договір дарування часток у статутному капіталі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (код ЄДРПОУ: 05527717) та Акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (код ЄДРПОУ: 05527717) від 31.10.2023 р., укладені між ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_9 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_6 );

- стягнути (витребувати з володіння) ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_9 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (код ЄДРПОУ: 05527717, адреса: 24026, Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258) у розмірі 24,49%, що складає 2 890,00 грн. (дві тисячі вісімсот дев`яносто грн. 00 коп.);

- визначити розмір статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (код ЄДРПОУ: 05527717, адреса: 24026, Вінницька область, Могилів- Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258) та розмір часток учасників у такому товаристві наступним чином: розмір частки в статутному капіталі ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) становить 10 836,00 грн., що відповідає 91,83% статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (код ЄДРПОУ: 05527717); розмір частки в статутному капіталі ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) становить 964,00 грн., що відповідає 8,17% статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (код ЄДРПОУ: 05527717).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Разом із позовною заявою позивачами подано до суду заяву № № б/н від 19.12.2023 (вх. № 01-48/70/23 від 19.12.2023) про забезпечення позову, а також клопотання № б/н від 19.12.2023 (вх. 01-34/12188/23 від 19.12.2023) про витребування доказів.

Згідно вимог частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судом було здійснено запити до Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області, Могилів-Подільської міської ради Вінницької області та до Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Ухвалою від 21.12.2023 судом заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 № б/н від 19.12.2023 (вх. № 01-48/70/23 від 19.12.2023) про забезпечення позову призначено до розгляду у судовому засіданні 29.12.2023 року о 09:30 год.

28.12.2023 до суду від представника відповідача-1 ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви по забезпечення позову на іншу дату.

29.12.2023 до суду від відповідача-1 ОСОБА_3 надійшли заперечення (вх. № 01-34/12497/23 від 29.12.2023) щодо забезпечення позову.

29.12.2023 до суду від відповідача-2 ОСОБА_4 надійшла заява-заперечення (вх. № 01-34/12498/23 від 29.12.2023) щодо забезпечення позову.

29.12.2023 до суду від відповідача-3 ОСОБА_5 надійшла заява-заперечення (вх. № 01-34/12499/23 від 29.12.2023) щодо забезпечення позову.

У судовому засіданні 29.12.2023 представником позивача подано заяву № б/н від 29.12.2023 (вх. № 01-34/12504/23) про долучення витягу з ЄДР ЮО ФОП ГФ щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1".

За результатами судового засідання 29.12.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 № б/н від 19.12.2023 (вх. № 01-48/70/23 від 19.12.2023) про забезпечення позову у справі № 902/1557/23 на 12.01.2024 о 12:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

29.12.2023 на електронну адресу суду від Нерубайської сільської ради надійшла відповідь на запит № 902/1557/23/1703/23 від 21.12.2023 щодо адреси реєстрації ОСОБА_6 без електронного підпису.

04.01.2024 до суду від Вендичанської селищної ради надійшла відповідь на запит № 902/1557/23/1702/23 від 21.12.2023 щодо адреси реєстрації ОСОБА_7

08.01.2024 до суду від представника відповідача-1 надійшла заява № б/н від 07.01.2024 (вх. № 01-34/186/24 від 08.01.2024) про проведення судового засідання у справі №902/1557/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

09.01.2024 до суду від представника позивача-1 надійшли заперечення на клопотання (заяву) представника відповідача-1 про проведення судового засідання у справі №902/1557/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

09.01.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшов супровідний лист № б/н від 04.01.2024 (вх.№ 01-34/2681/24 від 09.01.2024) із додатками.

Ухвалою від 10.01.2024 судом заяву представника відповідача-1 № б/н від 07.01.2024 (вх. № 01-34/186/24 від 08.01.2024) про проведення судового засідання у справі №902/1557/23 в режимі відеоконференції задоволено.

11.01.2024 до суду від представника позивачів надійшло клопотання № б/н від 10.01.2024 (вх. № 01-34/355/24) про долучення до матеріалів справи копії заяви ОСОБА_3 та копії порядку денного загальних зборів СТОВ "Україна-1".

11.01.2024 до суду від представника позивачів надійшла заява № б/н від 10.01.2024 (вх. № 01-34/356/24) із поясненнями щодо заяви про забезпечення позову. У вказаній заяві представник позивачів клопотав про прийняття позовної заяви у новій редакції та заяви про забезпечення позову у новій редакції.

11.01.2024 до суду від представника позивачів надійшла заява про забезпечення позову № б/н від 10.01.2024 (вх. № 01-34/357/24) у новій редакції.

11.01.2024 до суду від представника позивачів надійшла позовна заява у новій редакції № б/н від 10.01.2024 (вх. № 01-34/360/24 від 11.01.2024).

12.01.2024 до суду від відповідача-1 ОСОБА_3 надійшли додаткові заперечення на заяву про забезпечення позову.

У судовому засіданні 12.01.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про задоволення усної заяви позивача-1, представника позивачів про залишення без розгляду заяви позивачів про забезпечення позову від 19.12.2023 в частині вимоги про вжиття заходів забезпечення позову зазначеної у пункті 2 цієї заяви щодо накладення арешту на частки у статутному капіталі, а також про залишення без розгляду поданої 11.01.2024 року заяви про забезпечення позову № б/н від 10.01.2024 (вх. № 01-34/357/24 від 11.01.2024) у новій редакції.

Ухвалою від 12.01.2024 судом заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 № б/н від 19.12.2023 року (вх. № 01-48/70/23 від 19.12.2023 року) про забезпечення позову у справі № 902/1557/23 задоволено, заборонено суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (24026, Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258, ідентифікаційний код юридичної особи 05527717), а саме заборонити вносити зміни щодо розміру статутного капіталу, зміни щодо засновників (учасників) або відомостей про таких осіб, зміни про керівника або відомостей про керівника, зміни щодо особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, або відомостей про таку особу до набрання законної сили рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/1557/23.

15.01.2024 до суду від ОСОБА_8 надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 09.01.2021 (вх. № 01-34/4321/24 від 15.01.2024).

15.01.2024 до суду від ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 12.01.2021 (вх. № 01-34/490/24 від 15.01.2024).

18.01.2024 до суду від Нерубайської сільської ради надійшла відповідь на запит № 902/1557/23/1703/23 від 21.12.2023 щодо адреси реєстрації ОСОБА_6 у письмовому вигляді з підписом уповноваженої особи.

24.01.2024 на електронну адресу суду від Могилів-Подільської міської ради надійшла відповідь на запит № 902/1557/23/1701/23 від 21.12.2023 щодо адреси реєстрації відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 без електронного підпису.

23.01.2024 та 25.01.2024 на електронну та поштову адресу суду надійшли клопотання ОСОБА_3 № б/н від 23.01.2024 (вх. № 01-47/1/24 від 23.01.2024 та вх. № 01-47/2/24 від 25.01.2024) про відвід судді Шамшуріної М.В. від розгляду справи № 902/1557/23 та додаткові заперечення до клопотання про відвід № б/н від 25.01.2024 (вх. № 01-47/3/2024 від 25.01.2024).

Ухвалою від 25.01.2024 судом (суддя Шамшуріна М.В.) визнано клопотання ОСОБА_3 № б/н від 23.01.2024 (вх. № 01-47/1/24 від 23.01.2024 та вх. № 01-47/2/24 від 25.01.2024) про відвід судді Шамшуріної М.В. від розгляду справи № 902/1557/23 з урахуванням додаткових заперечень до клопотання про відвід № б/н від 25.01.2024 (вх. № 01-47/3/2024 від 25.01.2024) необґрунтованим та передано матеріали справи № 902/1557/23 для визначення складу суду автоматизованою системою для вирішення питання про відвід судді відповідно до положень статті 32 ГПК України.

26.01.2024 року здійснено автоматизований розподіл у справі та матеріали справи в частині розгляду клопотання ОСОБА_3 про відвід судді Шамшуріної М.В. було передано судді Матвійчуку В.В.

З огляду на перебування суддя Матвійчука В.В. на лікарняному на підставі Розпорядження керівника апарату від 29.01.2024 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/1557/23, за результатами якого матеріали справи в частині розгляду клопотання ОСОБА_3 про відвід судді Шамшуріної М.В. передано на розгляд судді Міліціанову Р.В.

29.01.2024 та 30.01.2024 до суду від Могилів-Подільської міської ради надійшла відповідь на запит № 902/1557/23/1701/23 від 21.12.2023 щодо адреси реєстрації відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у письмовому вигляді з підписом уповноваженої особи.

Ухвалою від 30.01.2024 судом (суддя Міліціанов Р.В.) відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 № б/н від 23.01.2024 (вх. № 01-47/1/24 від 23.01.2024 та вх. № 01-47/2/24 від 25.01.2024), з урахуванням додаткових заперечень № б/н від 25.01.2024 (вх. № 01-47/3/2024 від 25.01.2024), про відвід судді Господарського суду Вінницької області Шамшуріної М.В. від розгляду справи № 902/1557/23.

31.01.2024 року на електронну адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_3 № б/н від 31.01.2024 (вх. № 01-47/5/24 від 31.01.2024) про відвід судді Шамшуріної М.В. від розгляду справи № 902/1557/23.

01.02.2024 року на поштову адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_3 № б/н від 29.01.2024 (вх. № 01-47/8/24 від 01.02.2024) про відвід судді Шамшуріної М.В. від розгляду справи № 902/1557/23 у паперовій формі, підписане заявником.

Ухвалою суду від 02.02.2024 року з огляду на повторне заявлення відводу з підстав, розглянутих в ухвалах Господарського суду Вінницької області від 25.01.2024 та від 30.01.2024 клопотання ОСОБА_3 № б/н від 31.01.2024 (вх. № 01-47/5/24 від 31.01.2024), № б/н від 29.01.2024 (вх. № 01-47/8/24 від 01.02.2024) про відвід судді Шамшуріної М.В. від розгляду справи № 902/1557/23 залишено без розгляду.

Ухвалою від 05.02.2024 судом постановлено позовну заяву № б/н від 19.01.2023 (вх. № 1590/23 від 19.12.2023) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без руху із встановленням строку та способу усунення недоліків позовної заяви.

05.02.2024 на електронну адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_3 № б/н від 04.02.2024 (вх. № 01-47/9/2024 від 05.02.2024) про відвід судді Шамшуріної М.В. від розгляду справи № 902/1557/23 без електронного підпису.

07.02.2024 на поштову адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_3 № б/н від 04.02.2024 (вх. № 01-47/10/2024 від 07.02.2024) про відвід судді Шамшуріної М.В. від розгляду справи № 902/1557/23 у паперовій формі, підписане заявником.

07.02.2024 на електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_3 до клопотання про відвід судді у порядку ст.20, ст.35 ГПК України № б/н від 07.02.2024 (вх. № 01-47/11/24 від 07.02.2024) без електронного підпису.

Ухвалою від 09.02.2024 судом клопотання ОСОБА_3 № б/н від 04.02.2024 (вх. № 01-47/9/2024 від 05.02.2024 та вх. № 01-47/10/2024 від 07.02.2024) про відвід судді Шамшуріної М.В. від розгляду справи № 902/1557/23 з урахуванням додаткових пояснень до клопотання про відвід судді у порядку ст.20, ст. 35 ГПК України від 07.02.2024 року (вх № 01-47/11/2024 від 07.02.2024) залишено без розгляду.

15.02.2024 до суду від представника позивачів надійшла заява про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою від 19 лютого 2024 року Господарським судом Вінницької області прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відкрито провадження у справі 902/1557/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 19 березня 2024 року о 10:00.

27.02.2024 до суду від ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 23.02.2024 (вх. № 01-34/2103/24 від 27.02.2024).

27.02.2024 до суду від ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 23.02.2024 (вх. № 01-34/2104/24 від 27.02.2024).

29.02.2024 від представника відповідача-1 ОСОБА_3 надійщов відзив на позовну заяву № б/н від 28.02.2024 (вх. № 01-34/2196/24 від 29.02.2024).

29.02.2024 від ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 надійшла заява про застосування строків позовної давності № б/н від 26.02.2024 (вх. № 01-34/2207/24 від 29.02.2024).

29.02.2024 від представника відповідача-1 ОСОБА_3 надійщло клопотання про витребування реєстраційної справи СТОВ «Україна-1» № б/н від 28.02.2024 (вх. № 01-34/2197/24 від 29.02.2024).

29.02.2024 від ОСОБА_3 надійшло клопотання про застосування строків позовної давності № б/н від 27.02.2024 (вх. № 01-34/2229/24 від 29.02.2024).

29.02.2024 від ОСОБА_3 надійшов відзив та документи по справі, заява про застосування строків позовної давності, клопотання про витребування реєстраційної справи (вх. № 01-34/2234/24, вх. № 01-34/2237/24, вх. № 01-34/2236/24 від 29.02.2024).

29.02.2024 від ОСОБА_3 надійшло клопотання про витребування оригіналів документів, бухгалтерських документів СТОВ «Україна-1» № б/н від 28.02.2024 (вх. № 01-34/2238/24 від 29.02.2024).

29.02.2024 від ОСОБА_3 надійшло клопотання про зняття заборони реєстраційних дій № б/н від 28.02.2024 (вх. № 01-34/2239/24 від 29.02.2024).

04.03.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення до відзиву на позов № б/н від 02.03.2024 (вх. № 01-34/2328/24 від 04.03.2024).

05.03.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про повернення заявнику без розгляду позовної заяви у новій редакції № б/н від 04.03.2024 (вх. № 01-34/2364/24 від 05.03.2024).

07.03.2024 до суду від ОСОБА_7 надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 05.03.2024 (вх. № 01-34/2511/24 від 07.03.2024).

07.03.2024 до суду від представника позивачів надійшла відповідь на відзив представника відповідача-1 на позовну заяву № б/н від 04.03.2024 (вх. № 01-34/2512/24 від 07.03.2024).

07.03.2024 до суду від представника позивачів надійшла відповідь на відзив відповідача-3 на позовну заяву № б/н від 04.03.2024 (вх. № 01-34/2513/24 від 07.03.2024).

07.03.2024 до суду від представника позивачів надійшла відповідь на відзив відповідача-2 на позовну заяву № б/н від 04.03.2024 (вх. № 01-34/2515/24 від 07.03.2024).

07.03.2024 до суду від представника позивачів надійшла відповідь на відзив відповідача-1 на позовну заяву № б/н від 04.03.2024 (вх. № 01-34/2516/24 від 07.03.2024).

07.03.2024 до суду від представника позивачів надійшла заява про залучення співвідповідача № б/н від 04.03.2024 (вх. № 01-34/2517/24 від 07.03.2024).

Ухвалою від 11.03.2024 судом задоволено клопотання представника позивачів № б/н від 04.03.2024 (вх. № 01-34/2364/24 від 05.03.2024) про залишення без розгляду та повернення позовної заяви у новій редакції № б/н від 10.01.2024 (вх. № 01-34/360/24 від 11.01.2024 ), позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у новій редакції № б/н від 10.01.2024 (вх. № 01-34/360/24 від 11.01.2024) залишено без розгляду.

14.03.2024 до суду від ОСОБА_10 надійшли заперечення на відповідь на відзив № б/н від 11.03.2024 (вх. № 01-34/2799/24 від 14.03.2024).

14.03.2024 до суду від ОСОБА_4 надійшли заперечення на відповідь на відзив № б/н від 11.03.2024 (вх. № 01-34/2807/24 від 14.03.2024).

15.03.2024 до суту від ОСОБА_9 надійшла заява по справі № б/н від 12.03.2024 (вх. № 01-34/2864/24 від 15.03.2024).

18.03.2024 до суду від ОСОБА_4 надійшли пояснення до відзиву № б/н від 14.03.2024 (вх. № 01-34/2937/24 від 18.03.2024).

19.03.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про долучення копії заперечень до матеріалів справи № б/н від 19.03.2024 (вх. № 01-34/2972/24 від 19.03.2024).

19.03.2024 до суду від ОСОБА_4 надійшли пояснення до відзиву № б/н від 14.03.2024 (вх. № 01-34/2973/24 від 19.03.2024).

19.03.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про витребування оригіналів документів № б/н від 19.03.2024 (вх. № 01-34/2975/24 від 19.03.2024).

У судовому засіданні 19.03.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про задоволення клопотання представника позивачів, залишення клопотання представника позивачів про витребування доказів від 19.12.2023 без розгляду за його заявою, яку занесено до протоколу судового засідання.

Також суд ухвалив клопотання відповідача-1 від 29.02.24 про витребування оригіналів документів за його заявою залишити без розгляду в частині витребування та надання відомостей щодо реєстрації відповідача-5 у ЄСІТС, подання позивачем-2 заяви про розгляд справи без його участі.

Ухвалою від 19.03.2024 судом задоволено клопотання представника позивачів № б/н від 04.03.2024 (вх. № 01-34/2517/24 від 07.03.2024) про залучення співвідповідача у справі № 902/1557/23 та залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_9 . Також судом постановлено задовольнити клопотання представника позивачів, представника відповідача-1, відповідача-1 про витребування доказів, витребувано докази та оригінали доказів, у задоволенні клопотання відповідача-1 № б/н від 28.02.2024 (вх. № 01-34/2239/24 від 29.02.2024) про зняття заборони реєстраційних дій відмовлено, відкладено підготовче засідання у справі № 902/1557/23 на 09 квітня 2024 о 14:00 год.

19.03.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшло пояснення щодо клопотання про застусування строків позовної давності № б/н від 19.03.2024 (вх. № 01-34/3002/24 від 19.03.2024).

19.03.2024 до суду від ОСОБА_9 надійшло клопотання про розгляд справи спочатку № б/н від 19.03.2024 (вх. № 01-34/3003/24 від 19.03.2024).

19.03.2024 до суду від ОСОБА_9 надійшло клопотання про скасування ухвали про забезпечення позову № б/н від 19.03.2024 (вх. № 01-48/14/24 від 19.03.2024).

20.03.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про долучення скарги до матеріалів справи № б/н від 18.03.2024 (вх. № 01-34/3032/24 від 20.03.2024).

25.03.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про відмову позивачам у задоволенні їхніх позовних вимог на підставі застосування строків позовної давності (вх. № 01-34/3215/24 від 25.03.2024).

25.03.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про призначення експертизи (вх. № 01-34/3217/24 від 25.03.2024).

29.03.2024 до суду від Могилів-Подільської РВА на виконання вимог суду надійшли матеріали реєстраційної справи СТОВ «Україна-1» зі супровідним листом № 616/02-02.09 від 28.03.2024 (вх. № 01-34/3429/24 від 19.03.2024).

01.04.2024 до суду від представників позивачів надійшла заява про зміну предмету позову № б/н від 29.03.2024 (вх. № 01-34/3451/24 від 01.04.2024).

03.04.2024 від Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради надійшла відповідь щодо адреси місцезнаходження відповідача-8 № 02-22/679 від 01.04.2024 (вх. № 01-34/3549/24 від 03.04.2024).

04.04.2024 до суду від представника позивачів надійшов супровідний лист із оригіналами договорів на виконання вимог суду № б/н від 03.04.2024 (вх. № 01-34/3608/24 від 04.04.2024).

04.04.2024 до суду від ОСОБА_9 надійшло клопотання про витребування доказів та визнання явки позивачів у судове засідання обов`язковою № б/н від 01.04.2024 (вх. № 01-34/3612/24 від 04.04.2024).

04.04.2024 до суду від ОСОБА_9 надійшов відзив № б/н від 01.04.2024 (вх. № 01-34/3613/24 від 04.04.2024).

04.04.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшла копія договору дарування від 27.12.2023 (вх. № 01-34/3615/24 від 04.04.2024).

04.04.2024 до суду від СТОВ «Україна-1» надійшов супровідний лист із оригіналами документів на виконання вимог суду № б/н від 04.04.2024 (вх. № 01-34/3635/24 від 04.04.2024).

05.04.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про призначення експертизи у новій редакції (вх. № 01-34/3669/24 від 05.04.2024).

05.04.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшли відзив та клопотання ОСОБА_9 (вх. № 01-34/3682/24 та №01-34/3683/24 від 05.04.2024).

09.04.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшла копія договору дарування від 27.12.2023 (вх. № 01-34/3757/24 від 04.04.2024).

09.04.2024 до суду від ОСОБА_9 надійшли заяви про відкладення розгляду справи та про долучення доказів № б/н від 09.04.2024 (вх. № 01-34/3758/24 та вх. № 01-34/3759/24 від 04.04.2024) а також відзив та клопотання про витребування доказів та визнання явки позивачів у судове засідання обов`язковою (вх. № 01-34/3762/24 та вх. № 01-34/3763/24 від 09.04.2024).

09.04.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про повернення без розгляду клопотання про призначення експертизи (вх. № 01-34/33766/24 від 09.04.2024).

09.04.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення щодо клопотання про призначення експертизи № б/н від 09.04.2024 (вх. № 01-34/3786/24).

У судовому засіданні 09.04.2024 суд постановив ухвалу про задоволення клопотання ОСОБА_9 від 19.03.2024 про розгляд справи спочатку, ухвалив вважати, що розгляд справи спочатку здійснюється з першого підготовчого судового засідання, які занесено до протоколу судового засідання.

Також судом ухвалено про залишення без розгляду клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі за заявою останнього та про залишення без розгляду за заявою відповідача-1 клопотання про призначення експертизи від 21.03.24 (надійшло на адресу суду 25.03.24), а також клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи в новій редакції 04.04.24 (надійшло на адресу суду 05.04.24).

Ухвалою від 09.04.2024 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_9 № б/н від 19.03.2024 (вх. № 01-48/14/24 від 19.03.2024) про скасування ухвали від 12.01.2024 про забезпечення позову та відмови позивачам у задоволенні їх заяви про забезпечення позову.

За наслідком судового засідання 09.04.2024 суд постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/1557/23 до 14:00 02.05.2024.

18.04.2024 до суду від ОСОБА_9 надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів надіслання відзиві відповідачам № б/н від 12.04.2024 (вх. № 01-34/4128/24).

23.04.2024 до суду від представника позивачів надійшла відповідь на відзив відповідача-8 № б/н від 22.04.2024 (вх. № 01-34/4291/24).

25.04.2024 до суду від ОСОБА_9 надійшла заява про відмову у позові з огляду на застосування строків позовної давності № б/н від 22.04.2024 (вх. № 01-34/4366/24).

25.04.2024 до суду від ОСОБА_9 надійшло клопотання про закриття провадження у справі № б/н від 22.04.2024 (вх. № 01-34/4367/24).

30.04.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшла заява з поясненнями по справі № б/н від 26.04.2024 (вх. № 01-34/4520/24 від 30.04.2024).

30.04.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про закриття провадження у справі № б/н від 26.04.2024 (вх. № 01-34/4520/24 від 30.04.2024).

01.05.2024 до суду від ОСОБА_9 надійшло клопотання про закриття провадження у справі № б/н від 28.04.2024 (вх. № 01-34/4567/24 від 01.05.2024), клопотання про залишення позовної заяви без розгляду № б/н від 28.04.2024 (вх. № 01-34/4568/24 від 01.05.2024) клопотання про закриття провадження у справі № б/н від 28.04.2024 (вх. № 01-34/4570/24 від 01.05.2024) та заява про долучення документів до матеріалів справи № б/н від 29.04.2024 (вх. № 01-34/4571/24 від 01.05.2024).

01.05.2024 до суду від представників позивачів надійшла заява про зміну предмету позову № б/н від 01.05.2024 (вх. № 01-34/4588/24 від 01.05.2024).

02.05.2024 до суду від представника відповідача-1 надійшла заява № б/н від 01.05.2024 (вх. № 01-34/4597/24 від 02.05.2024) з поясненнями щодо заявлених позовних вимог.

02.05.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без його участі № б/н від 02.05.2024 (вх. № 01-34/4617/24 від 02.05.2024), доповнення до відзиву та супровідний лист до доказів надіслання вказаного доповнення учасникам справи (вх. № 01-34/4619/24, вх. № 01-34/4620/24 від 02.05.2024), а також клопотання про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду (вх. № 01-34/4624/24 від 02.05.2024).

02.05.2024 до суду від ОСОБА_9 надійшов супровідний лист з доказами надіслання клопотань по справі сторонам № б/н від 30.04.2024 (вх. № 01-34/4621/24 від 02.05.2024), заява про долучення доказів (вх. № 01-34/4622/24 від 02.05.2024), а також клопотання про закриття провадження (вх. № 01-34/4625/24, вх. № 01-34/4626/24 від 02.05.2024) та заява-пояснення (вх.№ 01-34/4648/24 від 02.05.2024).

У судовому засіданні 02.05.2024 суд на місці ухвалив залишити без розгляду клопотання відповідача-8 про витребування книги протоколів, за заявою останнього.

За наслідком судового засідання 02.05.2024 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/1557/23 до 12:00 16.05.2024.

03.05.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшли доповнення до відзиву у зв`язку зі зміною предмета позову (вх. № 01-34/4677/24 від 03.05.2024).

10.05.2024 до суду від представника позивачів надійшли додаткові пояснення до заяв про зміну предмета позову № б/н від 09.05.2024 (вх. № 01-34/4882/24 від 10.05.2024).

10.05.2024 до суду від представника позивачів надійшли заперечення щодо поданих заяв та клопотань відповідачів 1, 8 № б/н від 09.05.2024 (вх. № 01-34/4883/24 від 10.05.2024).

10.05.2024 до суду від представника позивачів надійшло клопотання про застосування заходу процесуального примусу № б/н від 09.05.2024 (вх. № 01-34/4887/24 від 10.05.2024).

13.05.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшла заява-пояснення № б/н від 03.05.2024 (вх. № 01-34/4953/24 від 13.05.2024).

13.05.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшли пояснення-заперечення до заяви позивачів у зв`язку зі зміною предмету позову № б/н від 06.05.2024 (вх. № 01-34/4954/24 від 13.05.2024).

13.05.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання щодо зловживання процесуальними правами № б/н від 06.05.2024 (вх. № 01-34/4956/24 від 13.05.2024).

16.05.2024 до суду від представника ОСОБА_3 , ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, заява щодо поданих ним клопотань та заперечення (вх. № 01-34/5105/24, вх. № 01-34/5124/24, вх. № 01-34/5125/24 від 16.05.2024).

Судове засідання 16.05.2024 не відбулось у зв`язку з відсутністю електроенергії у приміщенні суду.

Ухвалою від 21.05.2024 судом повідомлено учасників справи про призначення підготовчого засідання на 31.05.2024 о 12:00.

31.05.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності № б/н від 31.05.2024 (вх. № 01-34/5707/24 від 31.05.2024).

У судовому засіданні 31.05.2024 суд, розглянувши клопотання відповідача-8 від 28.04.24 про закриття провадження, що надійшло на адресу суду 01.05.24 (вх. №01-34/4570/24) та 02.05.24 (вх. №01-34/4625/24) та клопотання про закриття провадження у справі від 28.04.24, що надійшло на адресу суду 01.05.24 (вх. № 01-34/4567/24) та 02.05.24 (вх.№01-34/4626/24), на місці ухвалив у задоволенні вказаних клопотань відмовити.

Розглянувши клопотання відповідача-8 про залишення позовних вимог без розгляду від 29.04.24, що надійшло на адресу суду 01.05.24 (вх. №01-34/4568/24) та 02.05.24(вх.№01-34/4623/24), яке є аналогічним за змістом, суд на місці ухвалив у задоволенні вказаного клопотання відмовити.

Також, суд на місці ухвалив залишити без розгляду клопотання відповідача-8 про закриття провадження у справі від 22.04.24, що надійшло на адресу суду 25.04.24 (вх.№ 01-34/4367/24), за заявою відповідача-8.

Крім того, у судовому засіданні суд на місці ухвалив у задоволенні клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю правосуб`єктності сторін у справі від 26.04.24, що надійшло до суду 30.04.24 (вх.№01-34/4521/24) та 02.05.24(вх.№ 01-34/4624/24) відмовити.

За наслідком судового засідання 31.05.2024 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/1557/23 до 15:00 11.06.2024.

31.05.2024 до суду від представника відповідача-1 надійшла заява про прийняття рішення про відмову від подальшого представництва інтересів відповідача-1 з доказами понесених судових витрат на правничу допомогу № б/н від 31.05.2024 (вх. № 01-34/5715/24 від 31.05.2024).

04.06.2024 до суду від представника позивачів надійшла заява № б/н від 04.06.2024 (вх. № 01-34/5838/24 від 04.06.2024) про зміну предмету позову.

У судовому засіданні 11.06.2024 судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання представника позивачів та про залишення заяви про зміну предмета позову № б/н від 29.03.24 (вх. № 01-34/3451/24 від 01.04.2024 ) та заяви про зміну предмета позову № б/н від 01.05.2024 (вх. № 01-34/4588/24 від 01.05.2024) без розгляду за заявою представника позивачів, яку занесено до протоколу судового засідання.

За результатом розгляду заяви представника позивачів про зміну предмету позову № б/н від 04.06.2024 (вх. № 01-34/5838/24 від 04.06.2024) судом ухвалено прийняти вказану заяву до розгляду та здійснювати подальший розгляд справи з її урахуванням.

З урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про зміну предмету спору № б/н від 04.06.2024 (вх. № 01-34/5838/24 від 04.06.2024) предметом спору у справі № 902/1557/23 є вимоги про:

- визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (Код ЄДРПОУ: 05527717) №б/н від 31.10.2023 р., укладений між ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_9 );

- визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (Код ЄДРПОУ: 05527717) №б/н від 31.10.2023 р., укладений між ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_9 );

- визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (Код ЄДРПОУ: 05527717) №б/н від 31.10.2023 р., укладений між ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_6 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_9 );

- визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (Код ЄДРПОУ: 05527717) від 31.10.2023 р., укладені між ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_9 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_6 ).

- стягнення (витребування з володіння) у ОСОБА_9 (РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (Код ЄДРПОУ: 05527717, адреса: 24026, Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258) у розмірі 24,49%, що складає 2 890,00 грн. (дві тисячі вісімсот дев`яносто грн. 00 коп.).

- стягнення (витребування з володіння) у ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_9 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (Код ЄДРПОУ: 05527717, адреса: 24026, Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258) у розмірі 51%, що складає 6018,00 грн. (шість тисяч вісімнадцять грн. 00 коп.).

- визначення розміру статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (Код ЄДРПОУ: 05527717, адреса: 24026, Вінницька область, Могилів - Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258) та розміру часток учасників у такому товаристві наступним чином:

розмір частки в статутному капіталі ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) становить 10 836,00 грн., що відповідає 91,83% статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (Код ЄДРПОУ: 05527717);

розмір частки в статутному капіталі ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) становить 964,00 грн., що відповідає 8,17% статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (Код ЄДРПОУ: 05527717).

За наслідком судового засідання 11.06.2024, з урахуванням прийняття до розгляду заяви представника позивачів про зміну предмету позову, з метою забезпечення рівності та змагальності сторін та надання можливості всім учасникам справи висловити позицію щодо прийнятої заяви про зміну предмета позову, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні у справі № 902/1557/23 до 09:30 25.06.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

21.06.2024 до суду від ОСОБА_6 надійшов відзив на позов з урахуванням змін (вх. № 01-34/6496/24 від 21.06.2024).

24.06.2024 до суду від ОСОБА_7 надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням зміни предмету позову (вх. № 01-34/6526/24 від 24.06.2024).

24.06.2024 до суду від ОСОБА_10 надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням зміни предмету позову (вх. № 01-34/6529/24 від 24.06.2024).

Ухвалою від 25.06.2024 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/1557/23 та призначено справу № 902/1557/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 23.07.2024 о 14:00 год.

23.07.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшла заява про відшкодування судових витрат № б/н від 23.07.2024 (вх. № 01-34/7524/24 від 23.07.2024) та про розгляд справи за його відсутності (вх. № 01-34/7525/24 від 23.07.2024).

23.07.2024 до суду від ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності (вх. № 01-34/7526/24 від 23.07.2024).

За наслідком судового засідання 23.07.2024, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи № 902/1557/23 по суті до 10:00 08.08.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 08.08.2024, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи № 902/1557/23 по суті до 11:00 21.08.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

20.08.2024 до суду від ОСОБА_4 надійшли додаткові пояснення (вх. № 01-348263/24 від 20.08.2024)

21.08.2024 до суду від ОСОБА_9 надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 01-34/8287/24 від 21.08.2024).

21.08.2024 до суду від представника позивачів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 01-34/8290/24 від 21.08.2024).

За наслідком судового засідання 21.08.2024, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про задоволення клопотання представника позивачів про відкладення судового засідання, відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/1557/23 по суті на 14:00 01.10.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

20.09.2024 до суду від ОСОБА_9 надійшло викладене у супровідному листі клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 01-34/9303/24 від 20.09.2024).

01.10.2024 до суду від ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (вх. № 01-34/9625/24 від 01.10.2024).

У судовому засіданні 01.10.2024 суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи №902/1557/23 по суті до 10:00 18.10.2024.

Судове засідання 18.10.2024 не відбулось у зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області.

Ухвалою від 23.10.2024 судом повідомлено учасників справи про призначення судового засідання з розгляду справи № 902/1557/23 по суті на 08.11.2024 о 14:00.

На визначену судом дату у судове засідання з`явилися позивачі, представник позивачів та відповідачі 4, 8. Решта відповідачів правом участі у судовому засіданні не скористались, про дату, час та місце, розгляду справи повідомлялись ухвалою суду від 23.10.2024, про що свідчать трекінги поштових відправлень, довідки про доставку електронного листа.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідачі у свою чергу не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів.

Представник позивачів, позивачі у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити. Відповідач-4 зазначив, що частково підтримує позовні вимоги в частині визнання недійсним договору дарування укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та просив не стягувати судові витрати з відповідача-4. Відповідач-8 проти позову заперечила, у задоволенні позову просила відмовити.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі та орієнтовний час повернення.

Після виходу з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 29.10.2024 № 4024-ІХ "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 29.10.2024 № 4024-ІХ, судом розглянуто справу у розумний строк, який був об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав та обов`язків.

Суть спору:

Громадяни ОСОБА_1 (далі-позивач-1) та ОСОБА_2 (далі-позивач-2) звернулися до Господарського суду Вінницької області зі спільним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1", ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання недійсними договорів дарування часток у статутному капіталі СТОВ "Україна-1", акту приймання передачі частки у статутному капіталі, стягнення (витребування з володіння) часток у статутному капіталі, визначення розміру статутного капіталу СТОВ "Україна-1" та розміру часток учасників товариства у зазначеному позивачами розмірі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 липня 2000 року ОСОБА_1 , ОСОБА_11 (батько ОСОБА_8 , яка є його спадкоємицею), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 (дід ОСОБА_3 ) та ОСОБА_13 стали учасниками Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" код ЄДРПОУ згідно 05527717; місцезнаходження: 24026, Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258 (далі - СТОВ "Україна-1") після реорганізації СВАТ "Україна-1".

Позивачі зазначили, що згідно п. 1.10 Статуту, на момент його затвердження та згідно п. 7 Установчого договору між засновниками від 28 червня 2000 року засновниками СТОВ "Україна-1" з частками у Статутному фонді виступали: громадяни України ОСОБА_1 - 964 грн, що становить 8,17% статутного фонду, ОСОБА_11 - 964 грн, що становить 8,17% статутного фонду, ОСОБА_14 - 964 грн, що становить 8,17% статутного фонду, ОСОБА_12 - 6018 грн, що становить 51% статутного фонду, ОСОБА_4 - 964 грн, що становить 8,17% статутного фонду, ОСОБА_5 - 963 грн, що становить 8,16% статутного фонду, ОСОБА_6 - 963 грн, що становить 8,16% статутного фонду.

У подальшому, як зазначено позивачем-1 ним було прийнято рішення про викуп частки інших шести засновників та 07 червня 2005 року ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 було написано заяви на ім`я голови зборів засновників СТОВ "Україна-1" ОСОБА_1 про відступ їх часток статутного фонду СТОВ "Україна-1" у розмірі належних їм часток.

Вказані заяви було розглянуто зборами засновників СТОВ "Україна-1" та за результатом їх розгляду прийнято рішення (оформлене протоколом № 2 від 07.06.2005) про задоволення поданих заяв засновників, перерозподіл по новому часток у статному фонді СТОВ "Україна-1" та про внеення відповідних зміни до статуту СТОВ "Україна-1".

09 червня 2005 року ОСОБА_1 , уклав наступні договори купівлі-продажу частки (долі) в статутному фонді, а саме:

1) Договір купівлі-продажу частки (долі) в статутному фонді №б/н від 09.06.2005 р. між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_14 (продавець) відповідно до якого продавець продав, а покупець купив частку (долю) в статутному фонді товариства у розмірі 8,17% в сумі 964,00 грн.

2) Договір купівлі-продажу частки (долі) в статутному фонді №б/н від 09.06.2005 р. між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_5 (продавець) відповідно до якого продавець продав, а покупець купив частку (долю) в статутному фонді товариства у розмірі 8,16% в сумі 963,00 грн.

3) Договір купівлі-продажу частки (долі) в статутному фонді №б/н від 09.06.2005 р. між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_4 (продавець) відповідно до якого продавець продав, а покупець купив частку (долю) в статутному фонді Товариства у розмірі 8,17% в сумі 964,00 грн.

4) Договір купівлі-продажу частки (долі) в статутному фонді №б/н від 09.06.2005 р. між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_6 (продавець) відповідно до якого продавець продав, а покупець купив частку (долю) в статутному фонді товариства у розмірі 8,16% в сумі 963,00 грн.

5) Договір купівлі-продажу частки (долі) в статутному фонді №б/н від 09.06.2005 р. між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_12 (продавець) відповідно до якого продавець продав, а покупець купив частку (долю) в статутному фонді товариства у розмірі 51% в сумі 6018,00 грн.

Також, як зазначено позивачами, до позивача-1, як до голови зборів засновників звернувся громадянин України ОСОБА_2 (позивач-2), який подавши заяву просив на засіданні засновників СТОВ "Україна- 1" розглянути питання щодо придбання ним частки (8,17% статутного фонду). Вказану заяву та заяву ОСОБА_11 про відступ його частки (8,17%) в статутному фонді, що становить 964 грн було розглянуто зборами засновників СТОВ "Україна-1" та за результатом їх розгляду прийнято рішення (оформлене протоколом № 3 від 20.06.2005) про задоволення поданих заяв засновників, перерозподіл по новому часток у статному фонді СТОВ "Україна-1" та про внеення відповідних змін до статуту СТОВ "Україна-1".

Позивачами зазначено, що позивач-1 у червні 2005 року за договорами купівлі-продажу набув право власності на частки п`яти засновників СТОВ "Україна-1", а саме: громадян України ОСОБА_14 у розмірі 8,17% статутного капіталу; ОСОБА_12 у розмірі 51% статутного капіталу; ОСОБА_4 у розмірі 8,17% статутного капіталу; ОСОБА_5 у розмірі 8,16% статутного капіталу та ОСОБА_6 у розмірі 8,16% статутного капіталу. У свою чергу, позивач-2 у червні 2005 року уклав договір купівлі-продажу із ОСОБА_11 та набув право власності на 8,17% статутного капіталу СТОВ "Україна-1".

Позивачами наголошено у позовній заяві, що на виконання домовленостей щодо викупу часток статутного фонду СТОВ "Україна-1" позивачами, ОСОБА_1 , як покупець, уклав договори купівлі-продажу із іншими учасниками товариства, які, в свою чергу, мали сформувати заяви про вихід зі складу засновників (учасників) СТОВ "Україна-1" та надати позивачу-1 відповідні нотаріально посвідчені копії таких заяв. Аналогічна домовленість існувала й між позивачем-2 та ОСОБА_11 .

При цьому, як зауважено позивачами, з огляду на те, що станом на момент укладення договорів, сторони домовленостей неодноразово уникали від нотаріального посвідчення таких заяв, а позивачі не мали змоги здійснити таке нотаріальне посвідчення без їх участі, було прийняте рішення щодо реєстрації таких змін пізніше, після зібрання усіх необхідних документів.

В свою чергу, позивачами зазначено, що між відповідачем-1, як обдарованим та відповідачем-2, відповідачем-3, відповідачем-4, як дарувальниками, було укладено договір дарування часток у статному капіталі СТОВ "Україна-1" та складено Акт приймання-передачі частки у статному капіталі СТОВ "Україна-1" від 31.10.2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Серебряковою Ю.В.

На підставі вказаного акту були проведені та зареєстровані зміни до відомостей щодо складу учасників СТОВ "Україна-1" 01.11.2023 р., тоді як фактично на переконання позивачів частки статутного капіталу СТОВ "Україна-1" перерозподілені та знаходяться у власності ОСОБА_1 , розмір частки засновника (учасника) 91,83% статутного капіталі, вартість 10 836,00 грн., якому належать частки ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , розмір частки засновника (учасника): 8,17% статутного капіталі, вартість 964,00 грн., якому належить частка ОСОБА_11 .

Наведені обставини стали підставою для звернення позивачів до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів.

ОСОБА_8 у поданому до суду відзиві проти позову заперечила, зазначила, що згідно протоколу №1 зборів засновників СТОВ "Україна-1" від 28 червня 2000року на базі майна реорганізованого СВАТ "Україна" було створено СТОВ "Україна-1", яке являлося правонаступником СВАТ "Україна" із статутним фондом в розмірі 11800 гривень та батькові ОСОБА_8 ОСОБА_11 належало 964 гривні статутного фонду, що становило 8,17 % від статутного капіталу.

ОСОБА_8 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер, про що свідчить відповідне свідоцтво та нею було прийнято його спадщину. В числі спадкового майна були дві земельні ділянки та частка, яка належала батькові в статутному капіталі СТОВ "Україна-1". На земельні ділянки 28 лютого 2017 року державним нотаріусом Кориняк Л.М. було видано свідоцтва про право на спадщину за законом, а на частку в статутному капіталі ОСОБА_8 спадщину не оформляла.

Відповідачем-7 у відзиві зауважено, що заява ОСОБА_11 про відступ від своєї частки і заява ОСОБА_2 про дозвіл на купівлю частки ОСОБА_11 розглянуті зборами раніше укладеного між ОСОБА_11 і ОСОБА_2 (09 червня 2005 року) договору.

Також на переконання заявника протоколи загальних зборів, заява від імені мого батька ОСОБА_11 та договір купівлі-продажу є підробленими, ОСОБА_2 не набув на законних підставах права на частку у статутному капіталі СТОВ "Україна-1", а тому у задоволенні вимог ОСОБА_2 слід відмовити.

ОСОБА_4 у поданому до суду відзиві проти позову заперечила, зазначила, що у період з 2000 р. по 2005 р. збори ніяких рішень не приймали, предмет спору відсутній, так як прав позивачів на частки засновників не виникло в порядку ст. 220 ЦК України, оскільки недодержання вимог щодо вчинення правочину автоматично робить його недійсним та нікчемним. Нікчемний правочин за ст. 215 ЦК України не потрібно доводити чи визнавати в суді, а тому він не створив жодних юридичних наслідків щодо набуття права ОСОБА_1 та реального відчуження права у всіх засновників і не може оспорюватися, а частки є оплаченими і належать їм у повному обсязі з моменту створення товариства у 2000 році.

ОСОБА_4 зауважено, що ОСОБА_1 як директором товариства рішення зборів не виконано, не внесено зміни в статут (щодо зміни складу засновників (учасників) товариства) та не вчинено реєстраційні дії (щодо реєстрації зміни складу засновників (учасників) товариства), а значить на переконання відповідача-2 такі рішення зборів є недійсними.

Також відповідачем-2 зазначено, що статут не приведений у відповідність до вимог нового Закону України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю" від 2018р. і є ще на сьогоднішній день в редакції 2000 року; заяви засновників не зареєстровані у вхідній документації товариства та без резолюції директора ОСОБА_1 про їх прийняття та виконання; у заявах не вказано на чию користь мав бути відступ, а значить на думку відповідача-2 - на користь самого товариства, також в протоколі зборів не вказано кому саме засновники надають право на викуп їхніх часток, адже таке право викупу було у всіх інших засновників, які могли скористатися ним.

На переконання відповідача-2 у 2005 році не був передбачений порядок посвідчення договорів купівлі-продажу в присутності цивільних простих людей, а тому це не є уповноважені державою особи, які мають право засвідчувати факт відчуження корпоративного права, тобто власності особи на користь іншої, адже неможливо встановити наявність свідомого та вільного волевиявлення, а тому такі договори вважаються нікчемними та недійсними в силу положень ЦКУ.

Відповідач-2 зауважує, що підпис на протоколі зборів засновників №2 від 07.06.2005р. їй не належить, участі у засіданні зборів засновників товариства вина не брала. Заява та договір купівлі - продажу які подав позивач про відступ частки у статутному капіталі товариства, не свідчать про правомірність та достовірність використання цих документів як доказів у справі, тому що всупереч чинним вимогам Закону які діяли у 2005 році (ч. 3 ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців)", вони не є нотаріально посвідчені та зареєстровані в реєстрі, а тому просила закрити провадження у справі або відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_5 у поданому до суду відзиві зазначив, що підпис на протоколі зборів засновників №2 від 07.06.2005р. йому не належить, участі у засіданні зборів засновників товариства він не брав та з питань розподілення часток чи їх відступу не голосував, в тому числі і щодо своєї частки.

ОСОБА_5 зазначив, що заява та договір купівлі-продажу які подав позивач про відступ частки у статутному капіталі товариства, не свідчать про правомірність та достовірність використання цих документів як доказів у справі, тому що всупереч чинним вимогам Закону які діяли у 2005 році (ч. з ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців)", вони не є нотаріально посвідчені та зареєстровані в реєстрі.

Також відповідачем-3 заявлено про застосування загального строку позовної давності, наголошено, що позивачі не дійшли згоди та не оформили нотаріальних і реєстраційних дій протягом досить тривалого періоду часу більше як 20 років та враховуючи викладене, відповідач-3 просив закрити провадження у даній справі або відмовити позивачам у задоволенні їх позовних вимог.

ОСОБА_6 у поданому до суду відзиві зазначив, що укладав із ОСОБА_1 договір та відчужив йому свою частку, а не ОСОБА_12 чи іншим особами, і що фактично ця частка вибула із його володіння ще у 2005 році.

ОСОБА_6 зазначає, що 07.06.2005 року написав заву на ім`я голови зборів засновників СТОВ «Україна-1» ОСОБА_1 про відступ своєї частки статутного фонду СТОВ «Україна-1» у розмірі 8,16% статутного фонду, того ж дня були проведені загальні збори засновників товариства, на яких було прийняте рішення про задоволення поданих заяв засновників та перерозподіл часток у статутному фонді СТОВ «Україна-1». 09.06.2005 року між ОСОБА_6 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу частки (долі) в статутному фонді № б/н від 09.06.2005 р.

Відповідач-4 зазначає, що ОСОБА_1 здійснено з ним розрахунок за договором та ОСОБА_6 мав нотаріально посвідчити заяву для належного переоформлення частки у статутному капіталі, однак проживав поза межами Вінницької області, рідко навідувався до с. Серебрія, що перешкодило нотаріальному посвідченню вказаної заяви. Як стверджує відповідач-4 відношення до вказаного товариства він не мав, оскільки відступив свою частку, не був учасником СТОВ «Україна-1», його корпоративні права перейшли ОСОБА_1 .

Відповідач-4 вважає, що після його виходу із складу засновників СТОВ «Україна-1» виконавчий орган товариства зобов`язаний був повідомити його про необхідність здійснення дій щодо завершення процесу зміни складу засновників (учасників), одноосібно він не зміг здійснити відповідні зміни до установчих документів за відсутності оригіналів установчих документів.

Таким чином, на переконання відповідача-4, враховуючи несвоєчасне внесення змін до Єдиного державного реєстру, відповідач 1 ввів його в оману та отримав від відповідача-4 у дар частку в статутному капіталі, що на цей час вже йому не належала, а тому вважає, що укладений договір дарування є недійсним. Щодо корпоративних прав позивачів на 100% часток статутного капіталу СТОВ «Україна-1» не заперечив, зазначаючи, що позивачі отримали їх у власність у 2005 році і є належними власниками таких часток.

З урахуванням наведеного позовні вимоги просив задовольнити частково.

ОСОБА_7 у поданому до суду відзиві зазначила, що 07.06.2005 року написала заву на ім`я голови зборів засновників СТОВ «Україна-1» ОСОБА_1 про відступ своєї частки статутного фонду СТОВ «Україна-1» у розмірі 8,17% статутного фонду, того ж дня були проведені загальні збори засновників товариства, на яких було прийняте рішення про задоволення поданих заяв засновників та перерозподіл часток у статутному фонді СТОВ «Україна-1». 09 червня 2005 року між ОСОБА_14 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу частки (долі) в статутному фонді № б/н від 09.06.2005 р.

Відповідач-6 зазначає, що з часу укладення договору від 09.06.2025 не була учасницею товариства та не претендувала на свою відчужену частку в статному капіталі СТОВ «Україна-1». У подальшому, відповідачу-6 стало відомо, що ОСОБА_3 уклав договори дарування із відповідачем 2, відповідачем 3 та відповідачем 4, який на думку відповідача-6 протиправно став учасником СТОВ «Україна-1», вважає, що позивачі отримали частки у статутному капіталі товариства у власність у 2005 році, є належними власниками таких часток, а тому позовні вимоги просила задовольнити.

ОСОБА_3 у поданому до суду відзиві заперечив проти заявлених позовних вимог, вважає що позивачами не обгрунтовано належними та допустимими доказами порушення права власності на частку у статутному капіталі товариства.

ОСОБА_3 зазначає, що головою зборів згідно протоколу № 2 від 07.06.2005 та протоколу № 3 від 20.06.2005 був ОСОБА_1 , який одночасно був директором товариства, що суперечить вимогам статті 62 ЦК України. Також відповідачем-1 зазначено, що у протоколі № 2 не зазначено часток учасників зборів, вказаний протокол не містить в собі достатньо інформації про те, яке саме рішення прийняли збори засновників (зазначено - вирішили задовольнити подані заяви засновників та по новому розподілити частки у статутному фонді СТОВ "Україна -1", внести відповідні зміни до статуту СТОВ "Україна". У протоколі № 3 зазначено, що на цих зборах присутні ОСОБА_1 , ОСОБА_11 без зазначення часток цих осіб, що не дозволяє здійснити підрахунок голосів (на переконання відповідача-1 ОСОБА_1 володів часткою 8,17%, Вусатий - 8,17%, що складає 16,34 % статутного капіталу). Водночас такі питання, як відступлення частки у товаристві приймаються лише загальними зборами, на яких має бути присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.

Відповідач-1 зауважує, що згода на відчуження частки статутного капіталу всіх учасників справи (згідно вимог статуту) у протоколі № 3 відсутня. Згідно ч. 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у редакції станом на 2005 рік при реєстрації змін складу засновників (учасників) юридичної особи поставлена вимога про надання нотаріально посвідченої копії заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, натомість позивачами нотаріально посвідчених заяв, договорів купівлі-продажу не надано. Відтак відповідач-1 посилається на положення статті 220 ЦК України, зазначаючи, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Також на думку відповідача-1 відсутність державної реєстрації за позивачами переходу корпоративних прав внаслідок їх відступлення іншими особами не створили жодних правових наслідків для нього. Таким чином корпоративні права позивачів не порушені з боку відповідачів.

ОСОБА_3 зазначено, що на переконання відповідача-1 акт приймання-передачі частки від 31.10.2023 є документом, що відображає волевиявлення сторін щодо передання володіння від учасника товариства до набувача частки, цей акт складено на підставі договорів дарування частки статутного капіталу товариства та одночасно з укладенням цих документів, були внесені зміни до ЄДРЮОФОПГФ, що відповідає вимогам законодавства.

Відповідачем-1 зазначено, що позивачі не є стороною договорів дарування та у них відсутні підстави для оспорювання правочину, доказів, які доводять порушення прав або інтересів позивачів ними не надано.

Відповідач-1 зазначив, що документи, якими позивачі підтверджують право власності на предмет спору є неналежними та не допустимими, оскільки не відповідають чинному законодавству, не підтверджують набуття права власності на корпоративні права товариства, а тому права позивачів не порушені.

З урахуванням наведеного у задоволенні позову відповідач-1 просив відмовити.

ОСОБА_9 у поданому до суду відзиві проти позову заперечила, зазначила, що в законний спосіб, відповідно до чинного законодавства, отримала право власності на частку статутного капіталу СТОВ "Україна -1". Позивачі не набули у відповідності до чинного законодавства права власності на частку статутного капіталу СТОВ "Україна - 1" про що свідчили зокрема і відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

ОСОБА_9 зазначила, що позивачами не надано доказів набуття ними у червні 2005 року частки у статутному капіталі СТОВ "Україна - 1", набуття ними права власності на ці частки. Зокрема, позивачами не надано до суду нотаріально засвідчених документів щодо набуття права власності на частки в статутному капіталі товариства, не подано доказів внесення з 2005 року до 2023 року змін щодо складу учасників СТОВ "Україна - 1" до Статуту товариства та до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань, як це вимагає чинне законодавство.

Відповідач-8 зауважила, що заяви засновників (учасників) товариства про відчуження частки в статутного фонді СТОВ "Україна - 1" не містять відомостей про умови відчуження (на платній основі чи безоплатній основі), не вказано на користь кого відчужується частка. Із протоколів № 2, № 3 загальних зборів засновників товариства на яких розглядалися заяви на переконання відповідача-8 не зрозуміло за що проголосували засновники, на яких умовах і на користь кого мало відбутися відчуження часток статутного капіталу товариства, не зазначена конкретна інформація проте, як здійснювався перерозподіл часток. Наведене на думку відповідача-8 свідчить про відсутність обставин щодо відчуження частки статутного капіталу товариства, у тому числі на основі вільного волевиявлення учасників товариства, договори купівлі-продажу не мали бути укладені на підставі рішень зборів що не містять конкретної інформації про те, як здійснювався перерозподіл часток товариства.

Також ОСОБА_9 зазначила, що зміни, які сталися в установчих документах товариства підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та ОСОБА_1 як виконавчий директор, зобов`язаний був вчинити дії щодо реєстрації таких змін, однак не зареєстрував змін щодо складу учасників, що на думку відповідача-8 свідчить про те, що фактичного відчуження часток не відбулось.

З урахуванням наведеного у задоволенні позову відповідач-8 просила відмовити.

Також відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у відзивах на позов та у окремих заявах заявлено клопотання про застосування позовної давності, у яких останні з посиланням на пропуск позивачами строку позовної давності при зверненні з позовом до суду просили суд застосувати позовну давність та відмовити позивачам у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

На обгрунтування своїх правових позицій учасниками справи подавалися відповіді на відзиви, заперечення, доповнення, пояснення щодо обставин справи та спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

28 червня 2000 року відбулися збори засновників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", за результатами проведення яких були прийняті рішення, оформлені протоколом №1 від 28.06.2000 року (т. 1 а.с. 41, т. 5 а.с. 113).

На порядок денний зборів були винесені наступні питання:

1. про створення сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", встановлення розміру Статутного фонду та порядок його розподілу між засновниками;

2. про підписання Установчого договору між засновниками, затвердження Статуту СТОВ "Україна" та зразків печатки і кутового штампу, з його найменуванням;

3. про призначення директора СТОВ "Україна";

4. про державну реєстрацію і здійснення необхідних заходів щодо початку діяльності створеного СТОВ "Україна".

З усіх питань порядку денного зборами були ухвалені рішення, зокрема:

З першого питання порядку денного зборами засновників СТОВ "Україна" прийнято наступне рішення: створити на базі майна реорганізованого СВАТ "Україна" (Протокол зборів акціонерів №1 від 23.06.2000 р.) та грошових коштів засновників Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" яке буде правонаступником всіх прав та обов`язків СВАТ "Україна", наділити його статутним фондом в розмірі 11 800 (одинадцять вісімсот тисяч) гривень і розподілити його наступним чином:

1) ОСОБА_1 - 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні, що становить - 8,17 % статутного фонду;

2) ОСОБА_11 - 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні, що становить - 8,17 % статутного фонду;

3) ОСОБА_14 - 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні, що становить - 8,17 % статутного фонду;

4) ОСОБА_12 - 6018 (шість тисяч вісімнадцять) гривні, що становить - 51 % статутного фонду;

5) ОСОБА_4 - 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні, що становить - 8,17 % статутного фонду;

6) ОСОБА_5 - 963 (дев`ятсот шістдесят три) гривні, що становить - 8,16% статутного фонду;

7) ОСОБА_6 - 963 (дев`ятсот шістдесят три) гривні, що становить - 8,16% статутного фонду.

З другого питання порядку денного зборами засновників СТОВ "Україна" прийнято наступне рішення: погодитися з текстом Установчого договору між засновниками та підписати його; затвердити Статут СТОВ "Україна" в запропонованому варіанті; затвердити зразки печатки та кутового штампу СТОВ "Україна" з його найменуванням.

Відповідно до преамбули та пункту 1 Установчого договору між засновниками СТОВ "Україна" у відповідності до законів України "Про господарські товариства", "Про власність". "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні" та інших законодавчих актів України, які регулюють підприємницьку діяльність на території України: ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (надалі засновники) створюють Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" з правом найму робочої сили. Товариство створюється на базі майна СВАТ "Україна" і є його правонаступником всіх майнових і немайнових прав і обов`язків. Місцезнаходження товариства - АДРЕСА_10 (т. 1 а.с. 42-44, т. 5 а.с. 114-118).

Згідно з пунктом 7 Установчого договору, посвідченого 03.07.2000 приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Федотовою Т.С., для забезпечення господарсько-фінансової діяльності засновники створюють статутний фонд в розмірі 11800 (одинадцять тисяч вісімсот) гривень. В створенні Статутного фонду приймають участь : 1) ОСОБА_1 - 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні, що становить - 8,17 % статутного фонду; 2) ОСОБА_11 - 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні, що становить - 8,17 % статутного фонду; 3) ОСОБА_14 - 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні, що становить - 8,17 % статутного фонду; 4) ОСОБА_12 - 6018 (шість тисяч вісімнадцять) гривні, що становить - 51 % статутного фонду; 5) ОСОБА_4 - 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні, що становить - 8,17 % статутного фонду; 6) ОСОБА_5 - 963 (дев`ятсот шістдесят три) гривні, що становить - 8,16% статутного фонду; 7) ОСОБА_6 - 963 (дев`ятсот шістдесят три) гривні, що становить - 8,16% статутного фонду.

05.07.2000 Могилів-Подільською Райдержадміністрацією зареєстровано у реєстрі за № 61 затверджений зборами засновників згідно протоколу № 1 від 28.06.2000 Статут Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1". (т. 1 а.с. 45-51, т. 5 а.с. 119-131).

Згідно пункту 1.1. статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1", зареєстрованого 05.07.2000 року, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" з правом найму робочої сили (надалі - товариство) створене згідно рішення зборів засновників (Протокол №1 від 28 червня 2000 року) та Установчого договору на засадах угоди між громадянами, шляхом реорганізації (перетворення) СВАТ "Україна" (Протокол №1 від 23 червня 2000 року) в Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" є його правонаступником всіх майнових і немайнових прав і обов`язків.

Пунктом 1.10 статуту СТОВ "Україна-1", зареєстрованого 05.07.2000 року, визначено, що засновниками товариства є: громадяни України ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Відповідно до пунктів 1.11., 1.12. статуту СТОВ "Україна-1", зареєстрованого 05.07.2000 року, порядок формування його статутного фонду, розміри частки кожного засновника, строки та порядок внесення ними вкладів визначаються установчим договором про створення товариства. 3міни до установчого договору і цього статуту вносяться за одноголосним рішенням зборів засновників, на яких присутні всі засновники (їх представники).

Як вбачається зі Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 829212 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 05.07.2000 було зареєстровано як юридичну особу Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна-1" з присвоєнням ідентифікаційного коду 05527717 (т. 1 а.с. 52, т. 5 а.с. 132).

Згідно з наказом № 20 від 18.06.2002 на ОСОБА_1 на підставі протоколу зборів засновників СТОВ "Україна-1" покладено тимчасово виконувати обов`язки виконавчого директора СТОВ "Україна-1" (т. 5 а.с. 142).

У матеріалах справи наявні заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 від 07.06.2005 адресовані голові зборів засновників СТОВ "Україна-1" ОСОБА_1 у яких заявники просять на засіданні зборів засновників розглянути їх рішення про відступ їх частини статутного фонду СТОВ "Україна-1" у розмірі належному кожному із заявників (т. 1 а.с. 53-57, т. 5 а.с. 133-137).

Судом установлено, що зазначені заяви складені у простій письмовій формі та не містять волевиявлення щодо відступлення учасниками їх часток на користь конкретного учасника СТОВ "Україна-1" або конкретної третьої особи.

07 червня 2005 року відбулися збори засновників СТОВ "Україна-1", за результатами проведення яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 2 від 07.06.2005 (т. 1 а.с. 53-58, т. 5 а.с. 13-138).

На порядок денний зборів було винесено питання про розгляд поданих заяв засновників і відступ їх часток у Статутному фонді сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1".

За результатом розгляду заяв, а саме: заяви ОСОБА_5 про відступ його частки (8,17%) в Статутному фонді, що становить 963 грн., заяви ОСОБА_14 про відступ її частки (8,17%) в Статутному фонді, що становить 964 грн., заяви ОСОБА_4 про відступ її частки (8,17%) в Статутному фонді, що становить 964 грн., заяви ОСОБА_6 про відступ його частки (8,17%) в Статутному фонді, що становить 963 грн., заяви ОСОБА_12 про відступ його частки (51%) в Статутному фонді, що становить 6018 грн. зборами засновників прийнято рішення задовольнити подані заяви засновників та по новому перерозподілити частки у Статному фонді СТОВ "Україна-1", внести відповідні зміни до Статуту СТОВ "Україна-1".

Судом установлено, що наведене рішення загальних зборів не містить деталізації перерозподілу часток, відомостей щодо складу учасників товариства за наслідками перерозподілу та розміру їх часток у статутному капіталі товариства.

09 червня 2005 року між засновником (учасником) СТОВ "Україна-1" ОСОБА_14 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем укладено договір купівлі-продажу частки (долі) у статутному фонді (т. 1 а.с. 59, т. 5 а.с. 78).

За умовами пунктів 1.1., 1.2., 1.3. вказаного договору продавець продав, а покупець купив частку (долю) у статутному фонді товариства у розмірі 8.17% в сумі дев`ятсот шістдесят чотири гривні. Право на частку (долю) в статутному фонді товариства належить продавцю на підставі установчого договору від 28 червня 2000 року. Продаж вчинено за 964 гривні, які продавець одержав від покупця до підписання цього договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору за настання обставин, зазначених в п. 1.1 договору, продавець втрачає усі права та обов`язки по відношенню до товариства, які були обумовлені його статутом, як засновника товариства.

09 червня 2005 року між засновником (учасником) СТОВ "Україна-1" ОСОБА_5 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем укладено договір купівлі-продажу частки (долі) у статутному фонді (т. 1 а.с. 60, т. 5 а.с. 77).

За умовами пунктів 1.1., 1.2., 1.3. вказаного договору продавець продав, а покупець купив частку (долю) у статутному фонді товариства у розмірі 8.16% в сумі дев`ятсот шістдесят три гривні. Право на частку (долю) в статутному фонді товариства належить продавцю на підставі установчого договору від 28 червня 2000 року. Продаж вчинено за 963 гривні, які продавець одержав від покупця до підписання цього договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору за настання обставин, зазначених в п. 1.1 договору, продавець втрачає усі права та обов`язки по відношенню до товариства, які були обумовлені його статутом, як засновника товариства.

09 червня 2005 року між засновником (учасником) СТОВ "Україна-1" ОСОБА_4 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем укладено договір купівлі-продажу частки (долі) у статутному фонді (т. 1 а.с. 61, т. 5 а.с. 79).

За умовами пунктів 1.1., 1.2., 1.3. вказаного договору продавець продав, а покупець купив частку (долю) у статутному фонді товариства у розмірі 8.17% в сумі дев`ятсот шістдесят чотири гривні. Право на частку (долю) в статутному фонді товариства належить продавцю на підставі установчого договору від 28 червня 2000 року. Продаж вчинено за 964 гривні, які продавець одержав від покупця до підписання цього договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору за настання обставин, зазначених в п. 1.1 договору, продавець втрачає усі права та обов`язки по відношенню до товариства, які були обумовлені його статутом, як засновника товариства.

09 червня 2005 року між засновником (учасником) СТОВ "Україна-1" ОСОБА_6 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем укладено договір купівлі-продажу частки (долі) у статутному фонді (т. 1 а.с. 62, т. 5 а.с. 80).

За умовами пунктів 1.1., 1.2., 1.3. вказаного договору продавець продав, а покупець купив частку (долю) у статутному фонді товариства у розмірі 8.16% в сумі дев`ятсот шістдесят три гривні. Право на частку (долю) в статутному фонді товариства належить продавцю на підставі установчого договору від 28 червня 2000 року. Продаж вчинено за 963 гривні, які продавець одержав від покупця до підписання цього договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору за настання обставин, зазначених в п. 1.1 договору, продавець втрачає усі права та обов`язки по відношенню до товариства, які були обумовлені його статутом, як засновника товариства.

09 червня 2005 року між засновником (учасником) СТОВ "Україна-1" ОСОБА_12 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем укладено договір купівлі-продажу частки (долі) у статутному фонді (т. 1 а.с. 62, т. 5 а.с. 81).

За умовами пунктів 1.1., 1.2., 1.3. вказаного договору продавець продав, а покупець купив частку (долю) у статутному фонді товариства у розмірі 51% в сумі шість тисяч вісімнадцять гривень. Право на частку (долю) в статутному фонді товариства належить продавцю на підставі установчого договору від 28 червня 2000 року. Продаж вчинено за 6018 гривень, які продавець одержав від покупця до підписання цього договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору за настання обставин, зазначених в п. 1.1 договору, продавець втрачає усі права та обов`язки по відношенню до товариства, які були обумовлені його статутом, як засновника товариства.

Також 09 червня 2005 року між засновником (учасником) СТОВ "Україна-1" ОСОБА_11 як продавцем та ОСОБА_15 як покупцем укладено договір купівлі-продажу частки (долі) у статутному фонді (т. 1 а.с. 66, т. 5 а.с. 87).

За умовами пунктів 1.1., 1.2., 1.3. вказаного договору продавець продав, а покупець купив частку (долю) у статутному фонді товариства у розмірі 8.17% в сумі дев`ятсот шістдесят чотири гривні. Право на частку (долю) в статутному фонді товариства належить продавцю на підставі установчого договору від 28 червня 2000 року. Продаж вчинено за 964 гривні, які продавець одержав від покупця до підписання цього договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору за настання обставин, зазначених в п. 1.1 договору, продавець втрачає усі права та обов`язки по відношенню до товариства, які були обумовлені його статутом, як засновника товариства.

17.06.2005 ОСОБА_11 звернувся до голови зборів засновників СТОВ "Україна-1" ОСОБА_1 із заявою, у якій просив на засіданні зборів засновників розглянути його рішення про відступ його частини статутного фонду СТОВ "Україна-1" у розмірі належному йому (8,17% у сумі 964,00 грнивні) (т. 1 а.с. 64, т. 5 а.с. 139).

Вказана заява не містять волевиявлення щодо відступлення його частки на користь конкретного учасника СТОВ "Україна-1" або конкретної третьої особи.

Також у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 на ім`я голови зборів засновників СТОВ "Україна-1" ОСОБА_1 у якій останній просив дозволу засідання засновників на придбання частки (8,17%) у статутному фонді СТОВ "Україна-1" вартістю 964,00 гривень (т. 1 а.с. 65, т. 5 а.с. 140).

20 червня 2005 року відбулися збори засновників СТОВ "Україна-1", за результатами проведення яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 3 від 20.06.2005 (т. 1 а.с. 64, 65, 67, т. 5 а.с.139-141).

На порядок денний зборів було винесено питання про розгляд поданої заяви засновника ( ОСОБА_11 ) і відступ його частки у статутному фонді СТОВ "Україна-1" та заяви громадянина ОСОБА_2 про дозвіл на купівлю частки в статутному фонді СТОВ "Україна-1" в розмірі 8,17% .

За результатом розгляду заяв, а саме: заяви засновника ОСОБА_11 про відступ його частки (8,17%) в статутному фонді, що становить 964 грн. та заяви громадянина ОСОБА_2 про дозвіл на купівлю частки (8,17%) в статутному фонді СТОВ "Україна-1", яка становить 964 грн., зборами засновників СТОВ "Україна-1" прийнято рішення задовольнити подані заяви та по новому перерозподілити частки у статному фонді СТОВ "Україна-1", внести відповідні зміни до статуту СТОВ "Україна-1".

Судом установлено, що наведене рішення загальних зборів також не містить деталізації перерозподілу часток, відомостей щодо складу учасників товариства за наслідками перерозподілу та розміру їх часток у статутному капіталі товариства.

Судом установлено, що до статуту товариства, а також до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про зміну складу учасників товариства та розмірів їх часток внесено не було.

Із дослідженої судом реєстраційної справи вбачається, що редакція статуту товариства з 2000 року не змінювалася, керівником товариства подавалися заяви про підтвердження відомостей про юридичну особу, які містяться у державному реєстрі, якими підтверджувалася зареєстровані відомості про товариство, зокрема і щодо складу учасників та розміру їх часток.

Із матеріалів справи вбачається, що 11.07.2014 учасник товариства ОСОБА_11 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_10 від 11.07.2014 (т. 1 а.с. 237).

25.12.2014 до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи, про що свідчить відповідний витяг (т. 1 а.с. 238).

Згідно наявних у справі свідоцтв про право на спадщину за законом належні ОСОБА_11 земельні ділянки було успадковано його донькою ОСОБА_8 . Щодо частки у статутному капіталі СТОВ "Україна-1" ОСОБА_8 у відзиві на позовну заяву надано пояснення про те, що на вказане майно вона спадщину не оформляла (т. 1 а.с. 231-236).

23.07.2019 приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Орлюком В.К. складено заповіт щодо розпорядження всього належного ОСОБА_12 майна на випадок його смерті на користь ОСОБА_3 (т. 4 а.с. 10).

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.08.2023 року до переліку засновників СТОВ "Україна-1" внесено: ОСОБА_1 , розмір частки засновника - 964,00, ОСОБА_5 , розмір частки засновника - 963,00, ОСОБА_12 , розмір частки засновника - 6018,00, ОСОБА_11 , розмір частки засновника - 964,00, ОСОБА_14 , розмір частки засновника - 964,00, ОСОБА_4 , розмір частки засновника - 964,00 та ОСОБА_6 , розмір частки засновника - 963,00 (т. 3 а.с. 3-10, 18-24, 83-86) .

Із матеріалів справи вбачається, що 31.10.2023 між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено договір дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (т. 3 а.с. 136).

За умовами вказаного договору дарувальник ОСОБА_6 безоплатно передав обдарованому ( ОСОБА_3 ) належну йому частку у статутному капіталі товариства у розмірі 8,16%, що становить у грошовому еквіваленті 963,00 гривень.

31.10.2023 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" т. 3 а.с. 137).

За умовами вказаного договору дарувальник ОСОБА_5 безоплатно передав обдарованому ( ОСОБА_3 ) належну йому частку у статутному капіталі товариства у розмірі 8,16%, що становить у грошовому еквіваленті 963,00 гривень.

31.10.2023 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" т. 3 а.с. 138).

За умовами вказаного договору дарувальник ОСОБА_4 безоплатно передав обдарованому ( ОСОБА_3 ) належну йому частку у статутному капіталі товариства у розмірі 8,17%, що становить у грошовому еквіваленті 964,00 гривень.

Згідно Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ «Україна-1» від 31.10.2023 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 передали свої частки у статутному капіталі товариства в дар ОСОБА_3 , а саме: ОСОБА_4 передала 8,17%, що еквівалентно 964 грн., ОСОБА_5 передав 8,16%, що еквівалентно 963 грн, ОСОБА_6 передав 8,16%, що еквівалентно 963 грн.(т. 1 а.с. 71, т. 3 а.с. 135).

Відповідно до наданих із позовною заявою від 19.12.2023 року відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо СТОВ "Україна-1" (ідентифікаційний код 05527717) до переліку засновників (учасників) юридичної особи СТОВ "Україна-1" внесено ОСОБА_1 (розмір частки засновника 964,00), ОСОБА_12 (розмір частки засновника 6018,00), ОСОБА_11 (розмір частки засновника 964,00), ОСОБА_14 (розмір частки засновника 964,00), ОСОБА_3 (розмір частки засновника 2890,00) (т. 1 а.с. 72).

27 грудня 2023 між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 укладено договір дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (т. 5 а.с. 198).

За умовами вказаного договору дарувальник ОСОБА_3 безоплатно передав обдарованому ( ОСОБА_9 ) належну йому частку у статутному капіталі товариства у розмірі 24,49%, що становить у грошовому еквіваленті 2890,00 гривень. Сторони визначають вартість дарунка у розмірі 2890,00 гривень. Обдаровуваний приймає дарунок шляхом підписання Акта прийому-передачі. Дарувальник підтверджує, що є власником частки згідно з витягом з ЄДРПОУ про юридичну особу СТОВ "Україна-1" від 1.11.2023р. Дарувальник заявляє, що відчуження ним своєї частки не суперечить вимогам Статуту товариства, зазначена частка не продана, не подарована чи відчужена іншим способом, не перебуває в податковій заставі, не є предметом обтяження чи під забороною, відсутні права третіх осіб щодо частки, а дарувальник дійсно є учасником товариства в розмірі частки, що оплачена і йому належить. Разом з переходом права власності на визначену частку з моменту підписання цього договору, до обдарованого переходять усі корпоративні права та обов`язки, що належали дарувальнику у зв`язку з правом власності на дану частку, які передбачені установчими документами товариства та чинним законодавством.

27 грудня 2023 між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 у зв`язку з укладенням договору дарування частки у статутному капіталі СТОВ "Україна-1" складено акт приймання передачі частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" згідно якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_9 прийняла частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" у розмірі 24,49%, яка у грошовому еквіваленті становить 2890,00 гривень (т. 1 а.с. 178).

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо СТОВ "Україна-1" (ідентифікаційний код 05527717) станом на 29.12.2023 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо СТОВ "Україна-1" (ідентифікаційний код 05527717) було проведено 01.11.2023 та 28.12.2023 реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи., ОСОБА_16 , Відділ надання адміністративних послуг Могилів-Подільської міської ради (т. 1 а.с. 127-130).

До переліку засновників (учасників) юридичної особи СТОВ "Україна-1" внесено ОСОБА_1 (розмір частки засновника 964,00), ОСОБА_12 (розмір частки засновника 6018,00), ОСОБА_11 (розмір частки засновника 964,00), ОСОБА_14 (розмір частки засновника 964,00), ОСОБА_9 (розмір частки засновника 2890,00).

03.01.2024 року приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Орлюк В.К посвідчено спадкування за заповітом від ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкоємцем ОСОБА_3 частки у статутному капіталі СТОВ "Україна-1" у розмірі 6018,00 гривень, що складає 51% статутного капіталу та видано відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом (т. 1 а.с. 179).

Згідно наданих із заявою від 10.01.2024 року відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо СТОВ "Україна-1" (ідентифікаційний код 05527717) до переліку засновників (учасників) юридичної особи СТОВ "Україна-1" внесено ОСОБА_1 (розмір частки засновника 964,00), ОСОБА_11 (розмір частки засновника 964,00), ОСОБА_14 (розмір частки засновника 964,00), ОСОБА_9 (розмір частки засновника 2890,00), ОСОБА_3 (розмір частки засновника 6018,00) (т. 1 а.с. 176, 177).

Наведені обставини стали причиною звернення позивачів з позовом, що є предметом розгляду у цій справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги про визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (Код ЄДРПОУ: 05527717) №б/н від 31.10.2023 р., укладеного між ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_9 );

- визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (Код ЄДРПОУ: 05527717) №б/н від 31.10.2023 р., укладеного між ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_9 );

- визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (Код ЄДРПОУ: 05527717) №б/н від 31.10.2023 р., укладеного між ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_6 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_9 );

- визнання недійсним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (Код ЄДРПОУ: 05527717) від 31.10.2023 р., укладеного між ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_9 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_6 ).

- стягнення (витребування з володіння) у ОСОБА_9 (РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (Код ЄДРПОУ: 05527717, адреса: 24026, Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258) у розмірі 24,49%, що складає 2 890,00 грн. (дві тисячі вісімсот дев`яносто грн. 00 коп.).

- стягнення (витребування з володіння) у ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_9 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (Код ЄДРПОУ: 05527717, адреса: 24026, Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258) у розмірі 51%, що складає 6018,00 грн. (шість тисяч вісімнадцять грн. 00 коп.).

- визначення розміру статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (Код ЄДРПОУ: 05527717, адреса: 24026, Вінницька область, Могилів - Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258) та розміру часток учасників у такому товаристві наступним чином:

розмір частки в статутному капіталі ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) становить 10 836,00 грн., що відповідає 91,83% статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (Код ЄДРПОУ: 05527717);

розмір частки в статутному капіталі ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) становить 964,00 грн., що відповідає 8,17% статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (Код ЄДРПОУ: 05527717).

За позицією представника позивачів позовні вимоги про визнання недійсними договорів дарування частки у статутному капіталі та акту приймання - передачі частки від 31.10.2023, а також вимоги про стягнення (витребування з володіння) ОСОБА_3 , ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 часток у статутному капіталі є вимогами позивача-1 до відповідачів, оскільки стосуються лише прав та інтересів позивача-1 ОСОБА_1 .

Позовні вимоги про визначення розміру статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" та розміру часток учасників у такому товаристві у визначеному позивачами розмірі це спільні вимоги позивачів до відповідачів.

На обгрунтування позовних вимог позивачем-1 зазначено, що укладені відповідачами договори дарування від 31.10.2023 року є недійсними, права розпоряджатись частками у статутному капіталі СТОВ "Україна-1" відповідачі 2-4 не мали, оскільки розпорядились ними у 2005 році на підставі укладених 09 червня 2005 року договорів купівлі-продажу частки (долі) у статутному фонді за якими право власності на частки набув позивач-1.

Із матеріалів справи вбачається, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна-1" було створено у 2000 році.

Станом на дату укладення договорів, на які позивачі посилаються як на підставу набуття ними права власності на частки учасників СТОВ "Україна-1" чинним установчим документом товариства, що регулював його діяльність був статут, затверджений протоколом 28 червня 2000 року.

З моменту заснування підприємства та на дату укладення договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі від 09 червня 2005 року організаційно-правова форма підприємства не змінювалася.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин судом враховано наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Статтею 140 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про господарські товариства", статей 87, 88 ЦК України документом, який визначає правовий статус товариства є засновницький договір, статут.

Згідно із частиною 2 статті 4 Закону України "Про господарські товариства" до установчих документів включаються відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень та ін.

Згідно зі статтею 143 ЦК України статут товариства з обмеженою відповідальністю, зокрема містить відомості про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.

Згідно пункту 1.1. статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1", зареєстрованого 05.07.2000 року, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" з правом найму робочої сили (надалі - товариство) створене згідно рішення зборів засновників (Протокол №1 від 28 червня 2000 року) та Установчого договору на засадах угоди між громадянами, шляхом реорганізації (перетворення) СВАТ "Україна" (Протокол №1 від 23 червня 2000 року) в Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" є його правонаступником всіх майнових і немайнових прав і обов`язків.

Пунктом 1.10 статуту СТОВ "Україна-1", зареєстрованого 05.07.2000 року, визначено, що засновниками товариства є: громадяни України ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Згідно з пунктом 5.2 статуту СТОВ "Україна-1" кожний Засновник Товариства має право відступити за згодою решти Засновників свою частку або її частину одному чи кільком іншим Засновникам Товариства або третім особам після повного внесення свого вкладу до Статутного фонду Товариства. Засновники Товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) Засновника, який її відступив, пропорційно їх часткам у Статутному фонді або в іншому погодженому між ними розмірі. У разі передачі частки або її частини третій особі до останньої водночас переходять усі права і обов`язки Засновника, який її відступив. У разі коли частка або її частина переходить до Товариства, останнє передає її третім особам або іншим Засновникам у термін до 12 місяців. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на Зборах відбувається без урахування зазначеної частки (частини).

Відповідно до пункту 7 Установчого договору для забезпечення господарсько-фінансової діяльності засновники створюють статутний фонд в розмірі 11800 (одинадцять тисяч вісімсот) гривень. В створенні Статутного фонду приймають участь: 1) ОСОБА_1 - 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні, що становить - 8,17 % статутного фонду; 2) ОСОБА_11 - 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні, що становить - 8,17 % статутного фонду; 3) ОСОБА_14 - 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні, що становить - 8,17 % статутного фонду; 4) ОСОБА_12 - 6018 (шість тисяч вісімнадцять) гривні, що становить - 51 % статутного фонду; 5) ОСОБА_4 - 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні, що становить - 8,17 % статутного фонду; 6) ОСОБА_5 - 963 (дев`ятсот шістдесят три) гривні, що становить - 8,16% статутного фонду; 7) ОСОБА_6 - 963 (дев`ятсот шістдесят три) гривні, що становить - 8,16% статутного фонду.

Положеннями статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що корпоративні відносини - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Як вбачається із матеріалів справи 09 червня 2005 року між засновниками (учасниками) СТОВ "Україна-1" ОСОБА_4 (розмір частки у статутному капіталі 964,00), ОСОБА_5 (розмір частки у статутному капіталі 963,00), ОСОБА_6 (розмір частки у статутному капіталі 963,00), ОСОБА_12 (розмір частки у статутному капіталі 6018,00), ОСОБА_14 (розмір частки у статутному капіталі 964,00) та ОСОБА_1 були укладені договори купівлі-продажу частки (долі) у статутному фонді СТОВ "Україна-1", згідно умов яких ними було продано свої частки (долі) у статутному фонді товариства ОСОБА_1 .

Також 09 червня 2005 року між засновником (учасником) СТОВ "Україна-1" ОСОБА_11 (розмір частки у статутному капіталі 964,00) та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частки (долі) у статутному фонді СТОВ "Україна-1", згідно умов якого ним було продано свою частку (долі) у статутному фонді товариства ОСОБА_2 .

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 147 ЦК України визначено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відповідно до частини 2 статті 147 ЦК України відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Згідно зі статтею 53 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.

Передача частки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який її відступає.

При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов`язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.

Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю після повного внесення ним вкладу може бути придбана самим товариством. У цьому разі воно зобов`язане передати її іншим учасникам або третім особам у строк, що не перевищує одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі провадяться без урахування частки, придбаної товариством.

Відповідно до статті статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Згідно із частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини 4 статті 203 ЦК України правочин має вчиняться у формі, встановленій законом.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 206 ЦК України встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до частини 1 статті 209 ЦК України правочин, вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

ЦК України, а також Закон України "Про господарські товариства" не встановлюють вимоги щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу частки учасника у статутному капіталі товариства, проте така вимога може бути встановлена іншими законами або домовленістю сторін.

Згідно з частиною 1 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи засновники (учасники) або уповноважений ними орган чи особа повинні подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; нотаріально посвідчену копію рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, яким затверджено зміни до установчих документів; оригінал установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію; два примірники змін до установчих документів юридичної особи та два примірники установчих документів у новій редакції, або два примірники установчих документів у новій редакції; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

Положеннями частини 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Таким чином, приписами частини 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено вимогу до форми документа про передання права засновника (учасника) іншій особі, який повинен бути нотаріально посвідченим, зокрема нотаріально посвідченого оригіналу договору про передання прав засновника (учасника) іншій особі.

Як слідує із встановлених обставин цієї справи, обґрунтовуючи свої вимоги позивачі стверджували про набуття ними прав на частки у статутному капіталі СТОВ "Україна-1", у зв`язку із їх придбанням на підставі укладених між позивачами та засновниками (учасниками) СТОВ "Україна-1" 09.06.2005 року договорів купівлі-продажу частки (долі) у статутному фонді СТОВ "Україна-1".

Судом установлено, що договори купівлі-продажу частки (долі) у статутному фонді СТОВ "Україна-1" укладені у простій письмовій формі.

Інших документів, зміст яких би містив волевиявлення учасників щодо передання та приймання прав засновника (учасника) на користь безпосередньо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги фактичні обставини щодо оформлення у спірних правовідносинах передачі часток за договорами купівлі-продажу частки (долі) у статутному фонді СТОВ "Україна-1" та з огляду на вимоги частини 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо форми документу про передання права засновника (учасника) іншій особі, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , а також між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 договори купівлі-продажу частки (долі) у статутному фонді СТОВ "Україна-1" від 09.06.2005 року підлягали нотаріальному посвідченню.

Отже, саме цим законом встановлено вимогу щодо подання державному реєстратору, для проведення відповідних реєстраційних дій, пов`язаних зі змінами у складі засновників, зокрема оригіналу нотаріально посвідченого договору про перехід чи передання частки у статутному капіталі товариства. Встановлення вимоги нотаріального посвідчення таких договорів узгоджується з приписами статті 209 ЦК України. (постанова Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі № 917/207/14).

Згідно правового висновку викладеного у зазначеній постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі № 917/207/14 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства укладений у простій письмовій формі не породжує правових наслідків щодо набуття права власності і підстав для внесення змін до статуту.

Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору встановлені статтею 220 ЦК України.

За змістом частини 1 статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Всупереч вимог частини 1 статті 209 ЦК України, статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), укладені позивачами договори купівлі-продажу частки (долі) у статутному фонді СТОВ "Україна-1" нотаріально не посвідчені, а тому є нікчемними в силу частини 1 статті 220 ЦК України.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц).

Положеннями частини 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Обставина щодо нотаріального не посвідчення договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі позивачами не заперечувалась та не спростована.

У позовній заяві представником позивачів зазначено, що відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 мали сформувати заяви про вихід зі складу засновників (учасників) СТОВ "Україна-1" та надати позивачу-1 відповідні нотаріально посвідчені копії таких заяв. Аналогічна домовленість існувала й між позивачем-2 та ОСОБА_11 , проте станом на момент укладення договорів, сторони домовленостей неодноразово уникали від нотаріального посвідчення таких заяв, а позивачі не мали змоги здійснити таке нотаріальне посвідчення без їх участі, тому було прийняте рішення щодо реєстрації таких змін пізніше, після зібрання усіх необхідних документів.

Суд відхиляє наведені доводи, оскільки належних доказів звернення до сторін договорів від 09.06.2005 року щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу частки (долі) у статутному фонді СТОВ "Україна-1" або вчинення будь-яких інших дій з метою дотримання вимог законодавства про нотаріальне посвідчення вказаних договорів, зокрема листування з продавцями часток, запрошення до нотаріуса з цього питання, тощо позивачами суду не надано.

Таким чином, право власності на частки у статутному капіталі за договорами купівлі-продажу частки (долі) у статутному фонді СТОВ "Україна-1" від 09.06.2005 року позивачами не було набуто.

Отже, твердження позивачів, що за вказаними договорами до них перейшло право власності на частки у статутному капіталі та відповідачі надалі не мали права на розпорядження такими частками є безпідставними та необгрунтованими.

Судом установлено, що 31.10.2023 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 були укладені договори дарування частки у статутному капіталі СТОВ "Україна-1" згідно з якими останні передали свої частки у статутному капіталі товариства в дар ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 - 8,17%, що еквівалентно 964 грн., ОСОБА_5 - 8,16%, що еквівалентно 963 грн, ОСОБА_6 - 8,16%, що еквівалентно 963 грн.).

Згідно Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ «Україна-1» від 31.10.2023 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 передали свої частки у статутному капіталі товариства в дар ОСОБА_3 , а саме: ОСОБА_4 передала 8,17%, що еквівалентно 964 грн., ОСОБА_5 передав 8,16%, що еквівалентно 963 грн, ОСОБА_6 передав 8,16%, що еквівалентно 963 грн.(т. 1 а.с. 71, т. 3 а.с. 135).

Надалі, 27 грудня 2023 між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 укладено договір дарування частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" та 27 грудня 2023 між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 складено акт приймання передачі частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" згідно якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_9 прийняла частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" у розмірі 24,49%, яка у грошовому еквіваленті становить 2890,00 гривень (т. 1 а.с. 178).

Позивачем-1 заявлено вимогу про визнання недійсними спірних договорів дарування та акту приймання - передачі часток, посилаючись на те, що дарувальники не були власниками спірних часток та не мали права здійснювати їх відчуження на користь третьої особи.

Як уже було зазначено судом, договори купівлі - продажу часток у статутному капіталі від 09.06.2005 року є нікчемними, отже склад учасників товариства та обставина належності права власності на частки у статутному капіталі відповідно до відомостей установчого договору, статуту товариства та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо СТОВ "Україна-1" після укладення таких нікчемних договорів не змінилися.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Договір відчуження майна, предметом якого є частка (її частина) у статутному (складеному) капіталі товариства, укладається у письмовій формі.

17.06.2018 набрав чинності Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників (частина 1 статті 1).

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" протягом року з дня набрання чинності цим Законом положення статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, що не відповідають цьому Закону, є чинними в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності цим Законом. Цей пункт не застосовується після внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

У пункті 7.1 постанови Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 922/3010/18 викладено висновок щодо застосування норми права, згідно якого наведену норму необхідно тлумачити так, що протягом року з дня набрання чинності Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариства можуть здійснювати свою діяльність на підставі положень статуту в редакції, яка діє на момент набрання чинності цим Законом, за умови, що положення такого статуту відповідають чинному на той момент законодавству, зокрема, Закону України "Про господарські товариства". Якщо протягом "перехідного періоду" (одного року з дня набрання чинності законом) товариство вносить зміни до статуту, така редакція статуту товариства після внесення змін повинна відповідати Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Якщо товариство не внесе відповідні зміни до статуту через рік після набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", то у такому разі положення статуту, які не відповідають цьому Закону, не застосовуються. Натомість учасники товариства повинні керуватися нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Після закінчення зазначеного річного строку такий пріоритет статуту над Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" автоматично припиняється і положення статутів, які не відповідають вказаному Закону, не застосовуються. Натомість застосовуються норми Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (пункт 5.2.5 постанови Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 922/3010/18, постанова Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 922/2200/19, постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 904/1112/20).

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Частиною 1 статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно зі статтею 718 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Відповідно до частини 1 статті 720 ЦК України сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада.

З урахуванням наведеного, відповідачі, в силу нікчемності укладених 09.06.2005 року договорів купівлі-продажу частки (долі) у статутному фонді СТОВ "Україна-1", як засновники (учасники) СТОВ "Україна-1" мали право розпорядитись належними їм на праві власності частками у статутному капіталі СТОВ "Україна-1", у тому числі шляхом передання належних їм часток за договорами дарування.

Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 реалізували своє право на відчуження належної їм частки у статутному капіталі товариства безоплатно на користь третьої особи ОСОБА_3 , який після набуття права власності на ці частки, розпорядився ними шляхом укладення договору дарування на користь ОСОБА_9 .

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом приписів статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про визнання недійсними договорів дарування та акту приймання - передачі частки є безпідставними.

Згідно частини 1 статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.

Судом установлено, що 03.01.2024 року приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Орлюк В.К посвідчено спадкування за заповітом від учасника товариства ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкоємцем ОСОБА_3 частки у статутному капіталі СТОВ "Україна-1" у розмірі 6018,00 гривень, що складає 51% статутного капіталу та видано відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом (т. 1 а.с. 179).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо СТОВ "Україна-1" (ідентифікаційний код 05527717) за наслідками укладених договорів дарування часток та спадкування ОСОБА_3 частки у статутному капіталі до переліку засновників (учасників) юридичної особи СТОВ "Україна-1" внесено ОСОБА_1 (розмір частки учасника 964,00), ОСОБА_11 (розмір частки засновника 964,00), ОСОБА_14 (розмір частки засновника 964,00), ОСОБА_9 (розмір частки засновника 2890,00), ОСОБА_3 (розмір частки засновника 6018,00) (т. 1 а.с. 176, 177).

Позивачем-1 також заявлено вимогу про стягнення (витребування з володіння) на його користь у ОСОБА_9 частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" у розмірі 24,49%, що складає 2 890,00 грн., стягнення (витребування з володіння) у ОСОБА_3 на його користь частки у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" у розмірі 51%, що складає 6018,00 грн. та визначення розміру статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" та розміру часток учасників у такому товаристві, за яким розмір частки в статутному капіталі ОСОБА_1 становить 10 836,00 грн., що відповідає 91,83% статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1".

Надаючи оцінку заявленим вимогам судом враховано, що положеннями статті 387 ЦК України визначено, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Правовий аналіз положень статті 387 ЦК України дає підстави для висновку, що наведеною нормою визначено спосіб захисту та право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Частиною 3 статті 388 ЦК України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач-1 ОСОБА_1 є учасником товариства, якому належить частка у статутному капіталі у розмірі - 964 (дев`ятсот шістдесят чотири) гривні, що становить - 8,17 % статутного капіталу.

Як уже було зазначено, належних доказів набуття права власності на частки у статутному капіталі, які наразі належать відповідачу -1 ОСОБА_3 у розмірі 51%, що складає 6018,00 грн. (шість тисяч вісімнадцять грн. 00 коп.) та відповідачу-8 ОСОБА_9 у розмірі 24,49%, що складає 2 890,00 грн. позивачем -1 суду не надано, отже позивачем-1 не доведено набуття ним права власності на спірні частки, що спростовує його доводи про наявність підстав для витребування на його користь таких часток та визначення частки в статутному капіталі, що належить ОСОБА_1 у розмірі 10 836,00 грн., що відповідає 91,83% статутного капіталу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1".

Враховуючи викладене, вимоги позивача-1 щодо визнання недійсними договорів дарування частки у статутному капіталі СТОВ "Україна-1" від 31.10.2023 р., акту приймання-передачі частки у статутному капіталі СТОВ "Україна-1" від 31.10.2023 р., стягнення (витребування з володіння) у ОСОБА_9 , ОСОБА_3 часток у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" та визначення розміру статутного капіталу щодо розміру частки в статутному капіталі ОСОБА_1 - 10 836,00 грн., що відповідає 91,83% статутного капіталу СТОВ "Україна-1" є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Наведене також стосується вимог позивача-2 щодо визначення розміру статутного капіталу СТОВ "Україна-1" та зокрема розміру частки в статутному капіталі ОСОБА_2 - 964,00 грн., що відповідає 8,17% статутного капіталу СТОВ "Україна-1".

Враховуючи, що укладений між позивачем-2 та ОСОБА_11 09.06.2005 договір купівлі-продажу частки (долі) у статутному фонді СТОВ "Україна-1" не посвідчено нотаріально, вказаний договір є нікчемним відповідно до частини 1 статті 220 ЦК України, а тому позивач-2 не набув права власності на частку у статутному капіталі, яка належала продавцю.

Звертаючись до суду із вимогою щодо визначення розміру частки в статутному капіталі ОСОБА_2 - 964,00 грн., що відповідає 8,17% статутного капіталу СТОВ "Україна-1" позивач-2 фактично намагається легалізувати свої права щодо частки у статутному капіталі СТОВ "Україна-1" через судове рішення.

Таким чином, вимога позивача-2 ОСОБА_2 про визначення розміру статутного капіталу СТОВ "Україна-1" та зокрема розміру частки в статутному капіталі ОСОБА_2 - 964,00 грн., що відповідає 8,17% статутного капіталу СТОВ "Україна-1" є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, а тому потребують захисту.

Отже, підставою для звернення до суду є саме порушення, невизнання або оспорювання прав та законних інтересів особи. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

У зв`язку з цим суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин, обставини щодо наявності у позивача відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем/відповідачами з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Отже, при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушеного права, свободи або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідачів, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд вважає, що зазначені позивачами фактичні та правові підстави заявлених позовних вимог під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження, доводи викладені позивачами у позові про порушення їх прав та інтересів є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 у відзивах на позов та у окремих заявах заявлено клопотання про застосування позовної давності, у яких останні з посиланням на пропуск позивачами строку позовної давності при зверненні з позовом до суду просили суд застосувати позовну давність та відмовити позивачам у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Суд зазначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Тобто це строк, у межах якого особа може вимагати примусового здійснення та/або захисту свого права чи інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої відповідно до частини першої статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Приймаючи до уваги, що у задоволенні заявлених позовних вимог судом відмовлено з підстав необгрунтованості та відсутності порушених прав позивачів, питання щодо пропуску позивачами строку позовної давності і відсутності/наявності підстав для відмови у задоволенні позову з підстав спливу строку позовної давності судом не розглядається.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи викладене, суд не надає детальної відповіді на кожний аргумент та довід учасників справи, оскільки такі доводи та аргументи не впливають на висновки суду у цій справі.

Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами обгрунтованість позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід відмовити.

Щодо заходів забезпечення позову.

Згідно приписів частини 9, часини 10 статті 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Приймаючи до уваги, що у задоволенні позовних вимог позивачів судом відмовлено у повному обсязі, вжиті ухвалою суду від 12.01.2024 року заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивачів.

Представником відповідача-1 ОСОБА_3 у заяві від 01.05.2024 зазначено про те, що відповідачем-1 очікується понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 гривень, а також заявлено, що докази про понесені судові витрати будуть подані до закінчення розгляду справи по суті.

Відповідачем-1 ОСОБА_3 23.07.2024 подано до суду заяву про відшкодування судових витрат на правову допомогу у сумі 13 500,00 гривень та судові витрати на поштову кореспонденцію та транспортні витрати у сумі 9500,00 гривень. Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано представником відповідача-1 разом із заявою від 28.12.2023 та заявою від 31.05.2024.

У поданій до суду заяві відповідач-1 просить стягнути з позивачів судові витрати на правову допомогу у сумі 13 500,00 гривень та судові витрати на поштову кореспонденцію та транспортні витрати у сумі 9500,00 гривень.

Розглянувши заяву про відшкодування судових витрат, докази на підтвердження понесених відповідачем-1 витрат на професійну правничу допомогу, судом враховане таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.

Відповідно до положень статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що згідно ордера від 27.12.2023 представництво інтересів відповідача-1 ОСОБА_3 у справі № 902/1557/23 здійснювала адвокат Глівінська Світлана Йосипівна.

Представником відповідача-1 з дотриманням вимог, передбачених частиною 8 статті 129 ГПК України, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надіслано до суду разом із заявою від 28.12.2023 та заявою від 31.05.2024 докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, зокрема договір про надання правової (правничої) допомоги від 27.12.2023, акт № 1 про здачу - прийняття наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги від 27.12.2023.

За умовами пункту 1.1. укладеного між ОСОБА_3 (далі - клієнт) та адвокатом Глівінською Світланою Йосипівною (далі - адвокат) договору про надання правової (правничої) допомоги від 27.12.2023 (далі - договір) клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання-доручення, а адвокат зобов`язується відповідно до завдання-доручення клієнта надати йому за плату юридичні послуги адвоката щодо здійснення представництва (правової (правничої) допомоги) прав та інтересів клієнта в Господарському суді Вінницької області у справі №902/1557/23 (т. 1 а.с. 109).

Згідно з пунктом 1.2. договору клієнт делегує адвокату наступні права: представляти інтереси клієнта у підприємствах, установах, організаціях, отримувати конфіденційну інформацію про клієнта, клієнт надає згоду на розкриття адвокату відомостей, про нього, в тому числі на розкриття банківської таємниці; приймати участь у судових засіданнях, розробити правову позицію у справі, скласти позовну заяву, підготувати позовні матеріали та подати їх в суд, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового за сідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суд}, змінювати підставу або предмет позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, відмовитись від позову, визнати позов повністю або частково, пред`явити зустрічний позов, укладати мирову угоду, посвідчувати копії документів у справах, користуватися іншими процесуальними правами встановленими ГПКУ, знайомитися з матеріалами виконавчого провадження та здійснювати інші юридично значимі дії, тощо.

Відповідно до пункту 3.1. договору клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг адвоката (гонорар) у розмірі 18 700,0 грн., які оплачуються клієнтом готівкою.

За умовами пункту 3.2. договору додаткові витрати, що відповідно до завдання-доручення, що не були включені до загальної вартості юридичних послуг згідно договору, сплачуються клієнтом на підставі окремих рахунків.

Згідно з пунктом 5.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту набрання рішенням суду законної сили по справі або інших обставин за домовленістю між сторонами. Фотокопія договору з підписом сторони та надісланий на електронну пошту сторони, вважається за належно підписаний договір.

30.05.2024 між ОСОБА_3 та ОСОБА_17 підписано акт № 1 про здачу - прийняття наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги від 27.12.2023 (т. 7 а.с. 136, 140).

Відповідно до акту сторони склали цей акт в рамках виконання договору про надання правової (правничої) допомоги від 27.12.2023 про те, що адвокат надав послуги правової допомоги у справі №902/1557/23 згідно договору від 27.12.2023р., а саме: огляд наданих документів, вивчення та надання консультації - 2 год., на суму 1 000,00 гривень, огляд судової практики та аналіз законодавства - 2 год., на суму 1000,00 гривень, підготовка відзиву на позовну заяву - 2 год., на суму 1000,00 гривень, вивчення заяви про зміну предмету позову - 2 год., на суму 1000,00 гривень, підготовка заперечення на заяву про забезпечення позову - 2 год., на суму 1000,00 гривень, підготовка та подача апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду на ухвалу про забезпечення позову - 2 год., на суму 2000,00 гривень, участь в судовому засіданні у Північно-західному апеляційному господарському суді про розгляд апеляції на ухвалу суду про забезпечення позову 01.04.2024 - 1 год., на суму 500,00 гривень, підготовка та направлення додаткового відзиву на заяву про зміну предмету позову - 2 год., на суму 2000,00 гривень, участь в судових засідання Господарського суду Вінницької області 12.01.2024, 19.03.2024, 09.04.2024, 02.05.2024 - 4 год., на суму 2000,00 гривень.

Відповідно до пунктів 2, 3 вказаного акту вартість наданих послуг становить 13 500,00 гривень, замовник оплатив адвокату 10 000,00 гривень.

30.05.2024 між ОСОБА_3 та ОСОБА_17 укладено угоду про розірвання договору про надання правової (правничої) допомоги (т. 7 а.с. 136 (зворотна сторона), 140 (зворотна сторона)).

Згідно з абзацами 3, 4 вказаної угоди сторони дійшли згоди про розірвання договору від 27.12.2023р про надання правової домоги у справі №902/1557/23. Сторони не мають один до одного жодних претензій в зв`язку із розірванням цього договору.

Відповідно до вимог статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наразі, відповідного клопотання позивачами не заявлено та не спростовано вимог відповідача-1 у цій частині.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою - шостою статті 126, частинами п`ятою - дев`ятою статті 129 ГПК України, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до стягнення з урахуванням того, чи були такі витрати пов`язані зі справою та чи була їх сума обґрунтованою.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

У частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція слідує з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України.

Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 року у справі №903/643/21 зробив висновок, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у ч. 5-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (з власної ініціативи), так і в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (за клопотанням сторони).

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Cудові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу мають бути безпосередньо пов`язаними з розглядом справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 19.07.2022 у справі № 910/6807/21.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

У разі якщо суд дійде висновку щодо зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то в судовому рішенні повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, 01.06.2022 року у справі № 914/4/20.

Матеріалами справи підтверджується надання адвокатом Глівінською Світланою Йосипівною послуг з професійної правничої допомоги ОСОБА_3 у справі № 902/1557/23.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив, що заявлений відповідачем-1 до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є завищеним.

Згідно пунктів 2, 3 акту здачі-прийняття наданих послуг від 30.05.2024 до договору про надання професійної правової (правничої) допомоги від 30.05.2024 адвокатом надано позивачу послуги: огляд судової практики та аналіз законодавства - 2 год., 1000,00 грн.; підготовка відзиву на позовну заяву - 2 год., 2000,00 грн.

На переконання суду вказані види послуг, які зазначені позивачем окремо є одним і тим же видом послуг та охоплюються такою послугою як "підготовка відзиву на позовну заяву" з огляду на вимоги статей 161, 165 ГПК України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що послуга, яка зазначена у пункті 3 акту включає в себе правничі послуги, зазначені у пункті 2 акту.

Таким чином, покладення на позивачів витрат по оплаті правничих витрат, зазначених у пункті 2 акту не відповідає критерію розумності, обгрунтованості та є безпідставним.

В цій частині, обґрунтованою є вимога про відшкодування витрат щодо надання правової допомоги за пунктом 3 "підготовка відзиву на позовну заяву - 2 год., 2000,00 грн.".

Щодо заявлених витрат в частині надання послуг з вивчення заяви про зміну предмету позову - 2 год., на суму 1000,00 гривень; підготовка та направлення додаткового відзиву на заяву про зміну предмету позову - 2 год., на суму 2000,00 гривень (пункти 4, 8 акту від 30.05.2024).

Суд враховує, що вивчення заяви про зміну предмету позову є етапом підготовки додаткового відзиву на заяву про зміну предмету позову, що є одним із видів правничої допомоги. Отже, зазначення вказаного етапу підготовки додаткового відзиву на заяву про зміну предмету позову як окремого виду послуг є безпідставним.

На переконання суду написання додаткового відзиву на заяву про зміну предмету позову без вивчення заяви про зміну предмету позову є неможливим, оскільки ці послуги взаємопов`язані та послуга, яка зазначена у пункті 8 акту включає в себе правничі послуги, зазначені у пункті 4 акту.

Таким чином, покладення на позивачів витрат на правничу допомогу, зазначених у пункті 4 акту від 30.10.2024 не відповідає критерію розумності, обгрунтованості та є безпідставним.

В цій частині, обґрунтованою є вимога про відшкодування витрат щодо надання правової допомоги за пунктом 8 "підготовка та направлення додаткового відзиву на заяву про зміну предмету позову - 2 год., на суму 2000,00 гривень".

Відхиленню в силу положень статті 129 ГПК України підлягають вимоги про стягнення правничих витрат згідно акту - підготовка та подача апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду на ухвалу про забезпечення позову - 2 год., на суму 2000,00 гривень, участь в судовому засіданні у Північно-західному апеляційному господарському суді про розгляд апеляції на ухвалу суду про забезпечення позову 01.04.2024 - 1 год., на суму 500,00 гривень, оскільки у задоволенні вказаних вимог судом ухвалою від 27.03.2024 було відмовлено.

У свою чергу, витрати за послугою з огляду наданих документів, вивчення та надання консультації - 2 год., на суму 1 000,00 гривень, підготовка заперечення на заяву про забезпечення позову - 2 год., на суму 2000,00 гривень є такими що відповідають критерію розумності, обгрунтованості, надані витрати підтверджуються матеріалами справи та відповідають умовам укладеного між сторонами договору (пункти 1.2., 2.1.2. договору).

Також із протоколів судових засідань вбачається надання представником відповідача-1 послуг щодо представництва інтересів відповідача у судових засіданнях 12.01.2024, 19.03.2024, 09.04.2024, 02.05.2024.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем-1 доведено, документально обґрунтовано обсяг та розмір витрат на професійну правничу допомогу, що пов`язані з розглядом справи № 902/1557/23 у сумі 9 000,00 гривень.

У задоволенні заяви про стягнення заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 500,00 гривень, слід відмовити у зв`язку із їх невідповідністю критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності та обгрунтованості.

Враховуючи наведене, оцінивши подані відповідачем-1 докази на підтвердження понесених ним витрат, з огляду на критерії розподілу правничих витрат та обставини справи, суд дійшов висновку, що витрати ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи підлягають розподілу у сумі 9 000,00 гривень.

Відповідно до положень частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (зокрема - витрати на професійну правничу допомогу) у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 гривень покладаються на позивачів у рівних частинах.

Щодо заявлених судових витрат на поштову кореспонденцію та транспортні витрати у сумі 9 500,00 гривень судом враховано таке.

Положеннями частини 1 статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 4 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження понесених відповідачем-1 ОСОБА_3 витрат на поштові відправлення матеріали справи містять:

- копії поштових накладних та фіскальних чеків щодо відправлення учасникам справи заперечень щодо забезпечення позову на суму 220,50 гривень, зави про проведення судового засідання в режимі відеоконференції на суму 210 гривень, відзиву на позовну заяву на суму 287 гривень, доповнення до відзиву у зв`язку зі зміною предмету позову на суму 322,00 гривень, заперечення на заяву позивачів на суму 367 гривень, що загалом складає 1 406,50 гривень (т. 1 а.с. 151, 152, 167, 168, т. 3 а.с. 88-91, т. 6 а.с. 142-145, 160-165, т. 7 а.с. 67-75).

З урахуванням наведеного витрати відповідача-1 ОСОБА_3 на поштові відправлення у розмірі 1 406,50 гривень підтверджені та підлягають відшкодуванню.

Безпідставним в силу положень статті 129 ГПК України є покладення на позивачів судових витрат на поштові відправлення апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову (т. 2 а.с 230-233), оскільки у її задоволенні судом апеляційної інстанції відмовлено; а також на поштові відправлення клопотання про призначення експертизи та клопотання про призначення експертизи у новій редакції (т. 5 а.с. 13-20, 163, 186-193), оскільки вказані клопотання залишені судом без розгляду за заявою заявника ОСОБА_3 .

З урахуванням наведеного, заява відповідача-1 ОСОБА_3 про відшкодування судових витрат пов`язаних з розглядом справи підлягає задоволенню частково у сумі 1 406,50 гривень поштових витрат, в іншій частині (8 093,50 гривень (9500,00 гривень - 1406,50 гривень = 8 093,50 гривень)) у задоволенні заяви слід відмовити з підстав її необгрунтованості.

Положеннями частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

З огляду на викладене, заява відповідача-1 ОСОБА_3 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат пов`язаних з розглядом справи підлягає задоволенню частковому у розмірі 9 000,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу та 1406,50 гривень судових витрат пов`язаних із розглядом справи з покладенням вказаних витрат у рівних частинах на позивачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю.

3. Cудові витрати покласти на позивачів.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) 4 500,00 гривень (чотири тисячі п`ятсот гривень) судових витрат на професійну правничу допомогу та 703,25 гривень (сімсот три гривні, 25 копійок) судових витрат пов`язаних із розглядом справи.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) 4 500,00 гривень (чотири тисячі п`ятсот гривень) судових витрат на професійну правничу допомогу та 703,25 гривень (сімсот три гривні, 25 копійок) судових витрат пов`язаних із розглядом справи.

6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

7. У задоволенні вимог ОСОБА_3 про стягнення з позивачів 4500,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу та 8 093,50 гривень судових витрат пов`язаних із розглядом справи - відмовити.

8. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.01.2024 у справі № 902/1557/23, а саме:

- скасувати заборону суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" щодо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" (24026, Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258, ідентифікаційний код юридичної особи 05527717), а саме заборону вносити зміни щодо розміру статутного капіталу, зміни щодо засновників (учасників) або відомостей про таких осіб, зміни про керівника або відомостей про керівника, зміни щодо особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, або відомостей про таку особу.

9. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

10. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

11. Примірник судового рішення направити сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, у разі відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 19 листопада 2024 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 1 - ОСОБА_1 , до електронного кабінету у системі ЄСІТС;

3 - позивачу 2 - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ;

4 - відповідачу - 1, ОСОБА_3 , АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_6;

5 - відповідачу-2, ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 ;

6 - відповідачу - 3, ОСОБА_5 , АДРЕСА_5 ;

7 - відповідачу - 4, ОСОБА_6 , до електронного кабінету у системі ЄСІТС;

8 - відповідачу - 5, СТОВ "Україна-1", 24026, Вінницька область, Могилів-Подільський район, село Серебрія, вулиця Леніна, будинок 258;

9 - відповідачу-6, ОСОБА_7 ,

АДРЕСА_11 - відповідачу - 7, ОСОБА_8 , АДРЕСА_8 .

11 - відповідачу - 8, ОСОБА_9 , АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_9 ;

12 - представнику позивачів адвокату Корченюку А.В., до електронного кабінету у системі ЄСІТС.