Рішення

від 11.11.2024 по справі 908/2142/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/148/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2024 Справа № 908/2142/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участі секретаря судового засідання Бойко Н.А., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стіл Ворк, 50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, буд. 32

до відповідача Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь, 69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача (в режимі відеоконференції): Золотарьова М.К., адвокат, ордер АЕ № 1248001 від 06.02.2024;

від відповідача: Прокопенко М.О., адвокат, довіреність №20-144 від 25.12.2023;

суть спору

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Стіл Ворк до відповідача Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь про стягнення заборгованість за договором № 20/2023/2099 від 23.05.2023 в розмірі 7 858 161,44 грн, з яких: основний борг в розмірі 7 249 934,83 грн, пеня в розмірі 132 673,80 грн, 3 % річних в розмірі 140 661,32 грн, інфляційне збільшення в розмірі 334 891,49 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2024, справу № 908/2142/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 16.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2142/24. Справі присвоєно номер провадження 15/148/24. Розгляд справи призначено здійснювати за загальними правилами позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 09.09.2024 о 12:00 год.

19.08.2024 через систему Електронний суд до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Золотарьової Марії Карлівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 908/2142/24.

Ухвалою суду від 23.08.2024 задоволено заяву представника позивача адвоката Золотарьової М.К. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

02.09.2024 через підсистему Електронний суд від відповідача суд отримав: відзив на позовну заяву від 02.09.2024; заяву про зменшення розміру неустойки від 02.09.2024; заяву про розстрочку виконання рішення від 02.09.2024.

05.09.2024 через підсистему Електронний суд суд отримав від позивача відповідь на відзив від 05.09.2024.

09.09.2024 до початку судового засідання через підсистему Електронний суд суд отримав від представника відповідача адвоката Прокопенка Максима Олександровича заяву від 08.09.2024 про приєднання (допуск) до участі у справі в засіданні 09.09.2024 о 12:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 09.09.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 17.10.2024 о 15:00 год.

23.09.2024 через підсистему Електронний суд суд отримав від відповідача заперечення на відповідь на відзив (вих. б/н від 20.09.2024).

24.09.2024 через підсистему Електронний суд суд отримав від позивача пояснення на заперечення.

Ухвалою суду від 17.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 11.11.2024 о 12:00 год.

Судове засідання 11.11.2024 проводилось в режимі відеоконференції, технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з своєчасної оплати виконаних позивачем робіт по договору підряду № 20/2023/2099 від 23.05.2023 на суму 7 249 934,83 грн. У зв`язку із чим позивачем додатково нараховано на суму заборгованості на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних в сумі 140 661,32 грн та інфляційні витрати в сумі 334 891,49 грн, а також пеня на підставі п. 10.2 договору в сумі 132 673,80 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву навів свої заперечення проти позовних вимог. Зазначає, що позивачем не було виконано приписи договору щодо надання всіх документів для проведення оплати за виконанні роботи, тому у відповідача була відсутня можливість для проведення оплати.

Позивач у відповіді на відзив на спростування доводів відповідача зазначив, що необхідні для проведення оплати за виконанні роботи документи були надані відповідачу одночасно при повернення відремонтованого обладнання. У подальшому, додатково, засобом поштового зв`язку відповідачу були надіслані акти здачі-прийняття виконаних робіт та рахунки на оплату.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив, окрім раніше наведених доводів, додатково зауважив на ризик здійснення оплати на користь позивача. Відповідач посилається на інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно того, що засновником ТОВ Стіл Ворк є Приватне ТОВ Кіпауер Інвестмент Б.В. - Нідерланди, кінцевим беніфіціаром є Панфілов Андрій Іванович Україна. В ухвалі Київського апеляційного суду від 25.07.2024 у справі № 761/21197/24, провадження № 11-сс/824/4746/2024 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22023000000000761 від 27.07.2023 зазначено наступне: «Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.06.2007 року ОСОБА_7 здійснив реєстрацію ТОВ Стіл Ворк (код ЄДРПОУ 35006184), основним видом діяльності якого є: виробництво інших готових металевих виробів, іншими видами діяльності є: оброблення металів та нанесення покриття на метали, механічне оброблення металевих виробів, оптова торгівля металами та металевими рудами, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, установлення та монтаж машин і устаткування. Надалі, ОСОБА_7 29.04.2015 здійснив реєстрацію підприємства-нерезидента Кіпауер Інвестмент Б.В. Нідерланди, м. Амстердам, вул. Стравинськийлайн, 1431, 1077ХХ, єдиним власником та акціонером якої і являється, в тому числі, з метою зміни в подальшому засновника ТОВ Стіл Ворк (код ЄДРПОУ 35006184) на вказану компанію нерезидента… У ОСОБА_7 не пізніше 17.10.2017 року виник умисел, направлений на ведення господарської діяльності на території російської федерації… У подальшому…, не пізніше 17.10.2017, невстановлені під час досудового розслідування особи за вказівкою ОСОБА_13, перебуваючи у приміщенні «Управления Федеральной налоговой службы по Липецкой области» (ОГРН 1044800220057), яке розташоване за адресою: вул. Неділіна, 4, корп. «А» м. Липецьк, Російська Федерація, надали вказаним вище особам зазначеної установи вичерпний перелік документів для реєстрації у порядку, визначеному російським законодавством Товариства з обмеженою відповідальністю Стіл Ворк РУ (ООО Стіл Ворк РУ), якому присвоєно основний державний реєстраційний номер НОМЕР_8 у «Единый государственный реєстр юридических лиц», юридична адреса: російська редерація, м. Липецьк, вул. Кутова, буд. 11, офіс 16… Основним видом діяльності ТОВ Стіл Ворк РУ (рф, код 1174827018761) є виробництво будівельних металевих конструкцій, виробів та їхніх частин. Водночас, засновником ТОВ Стіл Ворк (код ЄДРПОУ 35006184), а також ТОВ Стіл Ворк РУ (рф, код 1174827018761) є підприємство - нерезидент Кіпауер Інвестмент Б.В., Нідерланди, м. Амстердам, вул. Стравинськийлайн, 1431, 1077ХХ, а ОСОБА_7 є єдиним власником і акціонером підприємства-нерезидента Кіпауер Інвестмент Б.В.. В засобах інформації (в мережі інтернет) також міститься інформація про пов`язаність ТОВ Стіл Ворк (код ЄДРПОУ 35006184), ТОВ Стіл Ворк РУ (рф, код 1174827018761) та підприємством - нерезидентом Кіпауер Інвестмент Б.В., Нідерланди. На думку відповідача, добровільна сплата ПАТ Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь коштів на користь позивача ТОВ Стіл Ворк, в тому числі на виконання рішення суду, може привести до негативних наслідків у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПАТ Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь та мати іміджеві ризики для компанії, оскільки такі дії в кінцевому результаті можуть бути розцінені як допомога державі-агресору.

Позивач у своїх поясненнях на заперечення відповідача щодо ризиків здійснення оплати за договором зауважив, що за приписами ст. 62 Конституції України в Україні діє принцип презумпції невинуватості, за яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Позивач, як і інші контрагенти відповідача, перед укладання договору проходив детальну перевірку самим відповідачем. Так, на офіційному сайті Метінвесту за посиланням https://metinvestholding.com/ua/procurement є процедура здійснення закупівель (відповідач, входить до активів Групи Метінвест, що є загальновідомою інформацією, зокрема з офіційних джерел групи Метінвест, посилання https://zaporizhstal.com/pidpriyemstvo/#istorija та https://metinvest smc.com/ua/articles/zaporizstal/?srsltid=AfmBOop5db4G0puQk4NaMxFHwLU4it3RIZk2Xys3ItDY38JBfd9utPL7). На момент укладення договору з відповідачем інформація про засновників підприємства - позивача була у вільному публічному доступі, зокрема містилася в реєстрах, тому відповідач достовірно на момент укладення договору з позивачем володів або міг володіти інформацією про кінцевих бенефіціарних власників позивача. Жодних питань з приводу цієї інформації на момент укладення договору у відповідача не виникало, у т.ч. щодо іміджевих та будь-яких інших ризиків при оплаті виконаних за договором робіт. Посилання на ухвалу Київського апеляційного суду від 25.07.2024 у справі № 761/21197/24, яка, як зазначає позивач, вирвана відповідачем з контексту та не показує реальної картини, яка існує на сьогодні, та не містить прямого посилання на те, що особа _7 це саме Панфілов А.І., та посилання на статті та інформацію у засобах масової інформації не можуть розглядатися як обставини, які унеможливлюють виконання взятих на себе зобов`язань щодо оплати виконаних робіт, та які можуть призвести до іміджевих ризиків та негативних наслідків у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПАТ «Запоріжсталь», як про це в своєму запереченнях зазначає відповідач. Відповідно до ст. 99 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Також позивач посилається на положення Закону України Про санкції, який передбачає можливість застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави. Згідно із Законом України Про санкції (стаття 5), рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій приймається Радою національної безпеки і оборони України та вводиться в дію указом Президента України, набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання. Стаття 5 3 Закону України Про санкції передбачає створення державного реєстру санкцій з метою надання безоплатного публічного доступу до актуальної та достовірної інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції. Дані Реєстру є відкритими і загальнодоступними, крім випадків, передбачених законом. На даний час інформація щодо застосування санкцій до ТОВ Стил ворк ру (ОДРН 1174827018761) і ТОВ Стіл ворк (код ЄДРПОУ 35006184) в зазначеному Реєстрі відсутня. Позивач наразі здійснює свою господарську діяльність, розрахункові рахунки підприємства діють і не заблоковані, будь-яких спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів до позивача в період дії договору до сьогоднішнього дня не застосовувалось. Таким чином відсутні будь-які ризики, пов`язані з виконанням відповідача взятих на себе договірних зобов`язань щодо оплати виконаних робіт позивачу.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги, з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях.

Відповідач щодо позову заперечив, підтримав доводи, викладені у відзиві, запереченнях на відповідь на відзив.

У судому засіданні 11.11.2024 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників, суд установив.

23.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Стіл Ворк (надалі позивач, підрядник за договором) та Публічним акціонерним товариством Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (надалі відповідач, замовник за договором) був укладений договір підряду №20/2023/2099 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах цього договору роботи з ремонту змінного обладнання - Скіпа V=10м3 скіпових витягів доменних печей № 3, № 4 інв.№10505792; 10500209; доменного цеху ПАТ Запоріжсталь, перелік яких наводиться в Специфікаціях (надалі роботи). Роботи виконуються на території ТОВ Стіл Ворк.

Згідно із п. 1.2. договору, замовник зобов`язується надати підряднику об`єкт для виконання робіт, прийняти та оплатити виконані роботи в порядку та строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору строки виконання робіт за цим договором, а також їх окремих обсягів (об`єктів, етапів, видів), визначаються у відповідних додатках (специфікаціях) на ремонт змінного обладнання (надалі - специфікація), що є невід`ємною частиною цього договору. В межах строків виконання робіт, зазначених у специфікаціях, роботи виконуються на загальних умовах, без урахування вихідних, святкових і неробочих днів, якщо інше не зазначено у специфікації.

Пунктом 2.3. договору визначено, що фактичний термін закінчення робіт за окремими об`єктами (обсягами, етапами, видами робіт) визначається датою підписання замовником акту здачі-приймання виконаних робіт. При цьому підрядник зобов`язаний передати замовнику документи, які засвідчують відповідність використаних матеріалів. На підставі згоди сторін у письмовій формі може бути визначено інший склад документів, що підтверджують фактичний термін закінчення робіт.

Розділом 3 договору сторонами була погоджена ціна робіт.

Так, в п. 3.1. договору передбачено, що вартість робіт складає 5 800 000,00 грн (п`ять мільйонів вісімсот тисяч грн 00 коп.), без урахування ПДВ. Крім того, замовник сплачує ПДВ за ставкою 20 %, що діє на момент укладання договору, в розмірі 1 160 000,00 грн. Усього надання послуг з договору з урахуванням ПДВ складає 6 960 000,00 грн (шість мільйонів дев`ятсот шістдесят тисяч грн. 00 коп.).

За умовами п. 3.2. договору вартість робіт визначається специфікацією з об`ємами (об`єктами, етапами, видами) робіт, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.3. договору у разі досягнення сторонами згоди щодо виконання робіт або їх окремих обсягів (об`єктів, етапів, видів) з використанням матеріалів підрядника, вартість зазначених матеріалів підлягає узгодженню сторонами шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

В п. 3.4. договору сторони погодили, що ціна робіт може бути змінена сторонами виключно шляхом укладання додаткової угоди до цього договору, якою затверджуються зміни до специфікації, нової редакції специфікацій або додаткові специфікації.

Відповідно до п. 3.5. договору вартість робіт може бути змінена у разі зміни обсягів робіт, виявлених при повному розбиранні об`єкта, за обов`язкової присутності замовника. При цьому складається двосторонній акт, уточнюється термін виконання ремонту, перелік робіт та перелік запасних частин та коригується вартість ремонту.

Згідно з п. 4.1. договору оплата замовником виконаних робіт проводиться поетапно протягом 10 (десяти) календарних днів від дати підписання замовником акту виконаних робіт на підставі наданих підрядником актів та рахунків. У разі відсутності зазначених документів термін оплати починає обчислюватись з моменту надання повного пакета документів.

23.05.2023 між позивачем та відповідачем підписано специфікацію № 1 до договору, відповідно до умов якої замовник доручає, а виконавець зобов`язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах договору роботи з ремонту змінного обладнання Скіпа V=10м3 скіпових витягів доменних печей № 3, № 4 інв.№10505792; 10500209; доменного цеху ПАТ Запоріжсталь у кількості 2 одиниць. Терміни виконання: 75 календарних днів-ремонт 1 одиниці при послідовному ремонті, можливий паралельний ремонт 2-х одиниць, з моменту передачі обладнання. Вартість робіт за 2 одиниці складає 6 960 000,60 грн. з ПДВ.

08.09.2023 між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду № 1 до договору щодо збільшення загальної вартості робіт за договором до 7 249 934,83 грн з ПДВ, а також договір доповнено додатком № 6 специфікацією № 2.

08.09.2023 між позивачем та відповідачем підписано специфікацію № 2 до договору, відповідно до умов якої замовник доручає, а виконавець зобов`язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах договору додатковий ремонт змінного обладнання Скіпа V=10м3 скіпових витягів доменних печей № 3, № 4 інв.№10505792; 10500209; доменного цеху ПАТ Запоріжсталь у кількості 2 одиниць. Терміни виконання: за інв. № 10505792 додатково 20 календарних днів, за інв. № 10500209 додатково 25 календарних днів. Вартість додаткових робіт за 2 одиниці складає 289 934,83 грн. з ПДВ.

12.12.2023 сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до договору, якою були змінені терміни виконання робіт, визначені у специфікації № 1 від 23.05.2023 до договору, і погоджено наступну редакцію розділу специфікації № 1 щодо термінів виконання робіт: Скіп V=10м3 скіпових витягів доменних печей № 3 по 17.11.2023; Скіп V=10м3 скіпових витягів доменних печей № 4 по 29.12.2023.

Позивачем на виконання своїх зобов`язань за договором були виконані обумовлені роботи для відповідача на суму 7 249 934,83 грн, про що свідчать акт № 158 здачі-прийняття виконаних робіт від 13.11.2023 на суму 3 480 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 580 000,00 грн; акт № 159 здачі-прийняття виконаних робіт від 13.11.2023 на суму 89 580,60 грн, у т.ч. ПДВ 14 930,10 грн; акт № 216 здачі-прийняття виконаних робіт від 29.12.2023 на суму 3 480 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 580 000,00 грн; акт № 217 здачі-прийняття виконаних робіт від 29.12.2023 на суму 200 354,23 грн, у т.ч. ПДВ 33 392,37 грн.

Акти здачі-прийняття виконаних підписані уповноваженими представниками замовника і підрядника без будь-яких зауважень та скріплений печатками обох підприємств.

На оплату виконаних робіт позивачем виставлені відповідачу відповідна рахунки на оплату № 343 від 13.11.2023 на суму 3 480 000,00 грн, № 344 від 13.11.2023 на суму 89 580,60 грн, № 447 від 29.12.2023 на суму 3 480 000,00 грн та № 448 від 29.12.2023 на суму 200 354,23 грн.

Відремонтоване обладнання (Скіпа V=10м3 скіпових витягів доменних печей № 3, № 4 інв.№10505792; 10500209) позивачем за товарно-транспортними накладними № 102 від 13.11.2023 та № 110 від 29.12.2023 передано відповідачу, і прийнято останнім без будь-яких зауважень.

Виконані позивачем роботи не були оплачені відповідачем в порушення умов договору.

Стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду № 20/2023/2099 від 23.05.2023 за виконані роботи на суму 7 249 934,83 грн та нарахованих на суму заборгованості пені в сумі 132 673,80 грн, 3 % річних в сумі 140 661,32 грн, інфляційних витрат в сумі 334 891,49 грн стало предметом розгляду даної справи.

З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Сторонами в п. 1.1 договору обумовлено роботи, які позивач зобов`язався виконати для відповідача, а саме: ремонт змінного обладнання - Скіпа V=10м3 скіпових витягів доменних печей № 3, № 4 інв.№10505792; 10500209; доменного цеху ПАТ Запоріжсталь.

Також було погоджено ціну робіт в розмірі 7 249 934,83 грн, окрім того ПДВ - 1 208 322,47 грн.

Із змісту п. 4.1. договору слідує, що оплата виконаних позивачем робіт проводиться відповідачем поетапно протягом 10 (десяти) календарних днів від дати підписання відповідачем акту виконаних робіт на підставі наданих позивачем актів та рахунків.

Виконані позивачем роботи на суму 7 249 934,83 грн були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень, акт здачі-прийняття виконаних підписано у двосторонньому порядку; відремонтоване обладнання повернуто позивачем відповідачу і прийнято останнім без зауважень.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідач виконані позивачем роботи на суму 7 249 934,83 грн у визначений умовами договору строк не оплатив, у зв`язку із чим утворилась заборгованість, яка несплачена.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем на користь позивача вартості робіт по договору в сумі 7 249 934,83 грн.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7 249 934,83 грн основного боргу є обґрунтованими та документально підтвердженими, тому задовольняються судом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За умовами п. 10.2. договору у разі порушення строку оплати виконаних робіт, замовник сплачує підрядникові пеню у розмірі 0,01 % від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на цей період, за який нараховується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 65 323,32 грн, нараховану за період з 23.11.2023 по 23.05.2024 на суму вартості виконаних робіт з ремонту скіпа скіпових витягів доменних печей № 3 - інв. №10505792 в розмірі 3 569 580,60 грн; а також пеню в сумі 67 350,48 грн, нараховану за період з 08.01.2024 по 08.07.2024 на суму вартості виконаних робіт з ремонту скіпа скіпових витягів доменних печей № 4 - інв. №10500209 в розмірі 3 680 354,23 грн.

Перевіривши розрахунок пені на загальну суму 132 673,80 грн, суд встановив, що позивачем правильно здійснено розрахунок, заявлено обґрунтовану суму пені в загальному розмірі 132 673,80 грн, тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. Сплата неустойки не звільняє сторони від викон6ання взятих на себе зобов`язань в натурі.

Перевіривши наведений позивачем в позовній заяві розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, суд встановив, що позивачем розрахунок здійснено правильно, за вказаний у розрахунку період з 23.11.2023 по 08.08.2024 розмір 3 % річних від суми заборгованості 3 569 580,60 грн становить 76 104,29 грн, за період з 08.01.2024 по 08.08.2024 розмір 3 % річних від суми заборгованості 3 680 354,23 грн становить 64 557,03 грн.

Розмір інфляційних витрат від суми заборгованості 3 569 580,60 грн за період з 23.11.2023 по 30.06.2024 становить 178 112,07 грн, від суми заборгованості 3 680 354,23 грн за період з 08.01.2024 по 30.06.2024 становить 156 779,42 грн.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат, наведений позивачем у позовній заяві, є правильним та обґрунтованим, вимоги позивача про стягнення 3 % річних в загальній сумі 140 661,32 грн та інфляційних витрат в загальній сумі 132 673,80 грн є правомірними, тому задовольняються судом.

Заперечення відповідача на не проведення оплати за виконані за договором роботи у порядку і строки, встановлені договором, через не надання позивачем рахунку на оплату, як то передбачено у п. 4.1 договору, суд не приймає з огляду на наступне.

Повертаючи відповідачу відремонтоване обладнання за товарно-транспортною накладною № 102 від 13.11.2023, позивач надав також акти здачі приймання виконаних робіт № 158 та № 159 від 13.11.2023 та рахунки на оплату № 343 та № 344 від 13.11.2023, про що вказано в самій товарно-транспортній накладній.

Товарно-транспортна накладна № 102 від 13.11.2023 підписана у двосторонньому порядку, скріплена печатками сторін та не містить будь-яких зауважень зі сторони відповідача.

Товарна-транспортна накладна № 110 від 29.12.2023 не містить інформації про надання позивачем відповідачу зазначених вище документів на вантаж.

Однак 12.07.2024 позивач засобом поштового зв`язку направив відповідачу оригінали рахунків на оплату № 343 та № 344 від 13.11.2023, № 447 та № 448 від 29.12.2023, про що свідчить опис вкладення до цінного листа з відбитком календарного штемпеля поштового відділення від 12.07.2024 та фіскальний чек відділення Укрпошти від 12.07.2024.

Судом за допомогою сайту Укрпошта здійснено відстеження вказаного відправлення за трек-номером 5007601338079 (номер зазначений на описі вкладення та фіскальному чеку) і встановлено, що поштове відправлення було вручено отримувачу 17.07.2024.

Однак оплату за договором відповідач після 17.07.2024 на користь позивача не здійснив, доказів на підтвердження вказаного суду не надав.

Слід також зазначити, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 920/1343/21 від 29.04.2020).

Суд не вважає обґрунтованими аргументи відповідача про те, що добровільна сплата коштів на користь позивача, у тому числі на виконання рішення суду, може привести до негативних наслідків у вигляді у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПАТ Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь та мати іміджеві ризики для компанії, оскільки такі дії в кінцевому результаті можуть бути розцінені як допомога державі-агресору через те,що кінцевий беніфіціарний власник ТОВ Стіл Ворк є компанія-неризедент, яка створена громадянином України Андрієм Панфіловим.

По-перше, такі твердження відповідача є лише його припущеннями, можливим варіантом настання подій у майбутньому. Однак процесуальне законодавство передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, а не вказати вірогідні припущення, та на підтвердження певних обставин сторона повинна надати реальні докази.

По-друге, стороною у даному спорі виступає юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю Стіл Ворк. Згідно з приписами ч. ч. 1-3 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

По-третє, в Україні діє принцип презумпції невинуватості, який закріплений в ст. 62 Конституції України, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Станом на день судового засідання відповідач не надав доказів того, що Особа _7, яка зазначається в тексті ухвали Київського апеляційного суду від 25.07.2024 у справі № 761/21197/24, є дійсно ОСОБА_1 . Обвинувальний вирок у вказаному відповідачем кримінальному провадженні № 22023000000000761 на цей час не винесено, а отже вказані в ухвалі Київського апеляційного суду від 25.07.2024 у справі №761/21197/24 обставини досудового розслідування не можуть бути розцінені судом як такі, що доведені в законному порядку, з огляду на ст. 62 Конституції України.

Крім того, інформація про те, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ Стіл Ворк є загальнодоступною, публічною інформацією. Отже відповідач достовірно на момент укладення договору з позивачем, володів або міг володіти інформацією про кінцевих бенефіціарних власників позивача. На момент укладення договору у відповідача не виникало питань щодо іміджевих та будь-яких інших ризиків при оплаті виконаних за договором робіт. Доказів протилежного суду не надано.

Згідно ст. 1 Закону України Про санкції визначено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (надалі - санкції).

Згідно з положеннями статті 5 Закону України Про санкції рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій приймається Радою національної безпеки і оборони України та вводиться в дію указом Президента України, набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання. Стаття 5 3 Закону України Про санкції передбачає створення державного реєстру санкцій з метою надання безоплатного публічного доступу до актуальної та достовірної інформації про всіх суб`єктів, щодо яких застосовано санкції. Дані Реєстру є відкритими і загальнодоступними, крім випадків, передбачених законом.

Суду не було надано відповідачем належних та допустимих доказів того, що на дату прийняття рішення у справі в зазначеному державному реєстрі санкцій міститься інформація щодо застосування санкцій до ТОВ Стил Ворк Ру (ОДРН 1174827018761), ТОВ Стіл Ворк (код ЄДРПОУ 35006184), ПТОВ "Кіпауер Інвестмент Б.В." (Нідерланди, м. Амстердам, вул. Стравинськийлайн, 1431, 1077ХХ Нідерланди, м. Амстердам, вул. Стравинськийлайн, 1431, 1077ХХ) або громадянина України ОСОБА_1 .

Таким чином, вказані доводи відповідача суд не може визнати обґрунтованими на момент прийняття рішення.

Посилання відповідача на статті та інформацію у засобах масової інформації не можуть розглядатися як обставини, які унеможливлюють виконання взятих на себе зобов`язань щодо оплати виконаних робіт, та які можуть призвести до іміджевих ризиків та негативних наслідків у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПАТ Запоріжсталь. Інших доказів щодо ризиків здійснення оплати на користь позивача відповідачем не надано.

Відповідач у відзиві на позов просив зменшити пеню та річні на 99% від суми стягнення, а також окремою заявою просив надати розстрочку виконання рішення терміном на 1 рік зі сплатою боргу щомісячно рівними частинами.

Вказані клопотання містять тотожні обґрунтування, які полягають в наступному. Позивач не поніс збитків у зв`язку з порушенням строків платежів з боку відповідача (позивачем не доведено зворотного). Крім того, наявні інші суттєві обставини, які істотно ускладнили виконання відповідачем грошових зобов`язань за Договором і які вказують на:

- погіршення умов господарювання та фінансового стану відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення росії на територію України,

- зменшення чисельності працівників відповідача (зокрема, з причин призову до служби в ЗСУ),

- надання суттєвої матеріальної підтримки Збройним силам України;

- часткова консервація основного та допоміжного обладнання, що задіяне у виробництві готової продукції відповідача, до дати закінчення бойових дій у м. Запоріжжя (частина обладнання з квітня 2022 залишилась законсервованою);

- відсутність доказів збитків заподіяних позивачу.

Позивач проти зменшення річних, пені і надання розстрочки виконання рішення заперечив, вказуючи, що відповідач посилається на обставини, які виникли ще до укладення договору, та ніяким чином не можуть впливати на виконання взятих на себе фінансових зобов`язань за договором. Після розконсервації основних фондів, в т.ч. доменних печей № 3 та № 4, минуло більше року і лише 23.05.2023 року відповідач укладає з позивачем договір № 20/2023/2099. Вказує, що застосування до відповідача штрафних санкцій є наслідком систематичного, довготривалого (з листопада 2023 по серпень 2024) порушення відповідачем взятих на себе на умовах п. 4.1. договору зобов`язань щодо своєчасного здійснення розрахунків за договором, що в свою чергу, спричинило завдання збитків позивачу у вигляді неодержаного позивачем прибутку від здійснення господарської діяльності. Невиконання або неналежне виконання умов господарського зобов`язання є підставою для відповідальності і застосування господарських санкцій за таке порушення. Вказує, що відповідачем не наданого жодних доказів на підтвердження існування виняткових обставин, наявність яких спричинила порушення відповідачем взятих на себе за договором зобов`язань щодо своєчасного здійснення розрахунків за договором. Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 тощо).

Розглянувши вказані клопотання суд прийшов до висновку про часткове задоволення клопотання щодо надання розстрочки виконання рішення.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем не було дотримано строків оплати за договором за виконані позивачем роботи, отже, допущено порушення взятих на себе за договором зобов`язань.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно з приписами ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, 3 % річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд не вбачає підстав для зменшення відповідачу присудженої до стягнення суми 3 % річних.

Стосовно пені слід зазначити, що згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З приводу зменшення розміру пені відповідач посилається на обставини, що стали наслідком військової агресії російської федерації проти України, розпочатою 24.02.2022, та на відсутність доказів збитків, заподіяних позивачу.

Зазначені відповідачем обґрунтування суд не приймає, оскільки відповідач був обізнаний про воєнний стан в країні станом на день укладання договору, однак попри це уклав з позивачем договір № 20/2023/2099, взявши на себе певні зобов`язання, у т.ч. зобов`язання з своєчасної оплати виконаних позивачем робіт.

Позивач у справі не перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі обставини, стосуються обох сторін договору.

У зв`язку із наведеним, суд не вбачає підстав для зменшення суми пені.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, а також обґрунтованість та доведеність позивачем позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Розглянувши відповідача про розстрочку виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання розстрочки виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених відповідною статтею ГПК України не вимагається. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, питання щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватись господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Питання про задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника і для стягувача.

Суд вважає, що питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим.

Беручи до уваги наведені вище сторонами обставини, враховуючи матеріальний стан обох сторін, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, суд доходить висновку про можливість задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення частково, розстрочивши виконання рішення на шість місяців з дня ухвалення рішення шляхом щомісячної сплати платежів рівними частинами. У задоволенні іншої частини заяви відповідача про розстрочку виконання рішення відмовити.

Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлює Закон України Про судовий збір.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем при звернення до суду на підтвердження сплати судового збору за заявленими вимогами (7 858 161,44 грн) було надано платіжну інструкцію № 2317 від 15.07.2024, яка свідчить про сплату позивачем судового збору в сумі 118 060,70 грн.

Враховуючи суму заявлених позовних вимог, сума судового збору, що мала бути сплачена позивачем, складає 117 872,42 грн. Отже, позивачем фактично сплачено судовий збір у більшій сумі (переплата становить 187,65 грн).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір, в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, - сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

У зв`язку із чим позивач не позбавлений права звернутися до суду із відповідним клопотанням щодо повернення суми зайво сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 123, 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72; ідентифікаційний код юридичної особи 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стіл Ворк (50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, буд. 32; ідентифікаційний код юридичної особи 35006184) основний борг за договором підряду № 20/2023/2099 від 23.05.2023 в сумі 7 249 934,83 грн (сім мільйонів двісті сорок дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять чотири гривні 83 коп.), пеню в сумі 132 673,80 грн (сто тридцять дві тисячі шістсот сімдесят три гривні 80 коп.), 3 % річних в сумі 140 661,32 грн (сто сорок тисяч шістсот шістдесят одну гривню 32 коп.) та інфляційні витрати в сумі 334 891,49 грн (триста тридцять чотири тисячі вісімсот дев`яносто одну гривню 49 коп.). Видати наказ.

Розстрочити виконання рішення суду у справі № 908/2142/24 на шість місяців з дня ухвалення рішення суду, шляхом щомісячної сплати платежів, а саме: листопад 2024 року 1 309 693,57 грн, грудень 2024 року 1 309 693,57 грн, січень 2025 року 1 309 693,57 грн, лютий 2025 року 1 309 693,57 грн, березень 2025 року 1 309 693,57 грн та квітень 2025 року 1 309 693,59 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72; ідентифікаційний код юридичної особи 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Стіл Ворк (50065, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, буд. 32; ідентифікаційний код юридичної особи 35006184) судовий збір в сумі 117 872,42 грн (сто сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят дві гривні 42 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 листопада 2024.

Суддя І. С. Горохов