ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
07.11.2024Справа № 910/5327/24Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прості рішення"
до Міністерства оборони України
про стягнення 98853204 грн.
за зустрічним позовом Міністерства оборони України
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прості рішення", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект"
про визнання договору недійсним
за участі представників:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Тарасюк О.І.
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Заведій В.І.
від відповідача-2 за зустрічним позовом: не з`явився,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прості рішення" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України, в якій просило стягнути заборгованість у сумі 11576568 грн. за договором від 23.02.2023 № 286/3/23/113 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) та заборгованість у сумі 87276636 грн. за договором від 23.02.2023 № 286/3/23/114 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.06.2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 задоволено повністю клопотання Міністерства оборони України про продовження процесуального строку на подання заперечень на відповідь на відзив та продовжено відповідний строк до 06.06.2024 включно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 прийнято зустрічну позовну заяву Міністерства оборони України до розгляду (спільно з первісним позовом). Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Підготовче засідання за зустрічним позовом ухвалено провести разом із підготовчим засіданням за первісним позовом 20.06.2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 задоволено клопотання Міністерства оборони України про розгляд справи в закритому судовому засіданні. Також, протокольною ухвалою суду від 20.06.2024 зобов`язано сторони надати оригінали документів для огляду.
У судовому засіданні 04.07.2024 судом оглянуто оригінали документів, доданих до позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про призначення судової експертизи та витребування доказів відмовлено.
Протокольною ухвалою суду від 04.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Протокольною ухвалою суду від 03.09.2024 задоволено клопотання позивача від 19.08 та долучено до матеріалів справи копію договору факторингу №PR_F_118 від 18.04.2024, а також долучено клопотання відповідача від 03.09.2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про поновлення процесуального строку на подання клопотання про виклик свідка відмовлено. Клопотання Міністерства оборони України від 21.08.2024 залишено без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 у задоволенні клопотання Міністерства оборони України від 28.08.2024 про поновлення процесуального строку на подання клопотання про письмове опитування та про долучення доказів відмовлено. Клопотання Міністерства оборони України від 28.08.2024 про письмове опитування та про долучення доказів залишено без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 у задоволенні клопотання Міністерства оборони України від 12.09.2024 про повернення в підготовче провадження та поновлення процесуального строку на подання доказів відмовлено. Клопотання Міністерства оборони України від 12.09.2024 про долучення доказів залишено без розгляду.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
23.02.2023 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" (постачальник) укладено договір № 286/3/23/113 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України), відповідно до п. 1.1, 1.2. якого постачальник зобов`язувався у 2023 році поставити замовнику індивідуальне обмундирування (35810000-5) штани костюму літнього польового з тканини тип 4, клас 7) (далі по тексту - товар) в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.
У пунктах 1.3, 3.1 договору вказано, що ціна договору становить 74848500 грн., у т.ч. ПДВ 12474750 грн.
Також, 23.02.2023 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" (постачальник) укладено договір № 286/3/23/114 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України), у пунктах 1.1, 1.2 якого передбачено, що постачальник зобов`язується у 2023 році поставити замовнику індивідуальне обмундирування (35810000-5) (костюм літній польовий з тканини тип 4, клас 7 (без нарукавних знаків «Державний Прапор України до польової форми» захисних кольорів, 30x45 мм) (далі по тексту - товар), в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.
Згідно з пунктами 1.3, 3.1 договору ціна договору становить 199800000 грн., у т.ч. ПДВ 33300000 грн.
Відповідно до пунктів 4.2 договорів № 286/3/23/113 та № 286/3/23/114, розрахунки за фактично поставлений Товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 30 банківських днів після пред`явлення постачальником рахунку на їх оплату.
У пунктах 4.4 договорів № 286/3/23/113 та № 286/3/23/114 встановлено, що до рахунку додаються: видаткова накладна Постачальника; акт приймального контролю (якості) Товару, що підтверджує одержання Товару відповідної якості, що відповідає вимогам Договору та який оформлений та підписаний відповідно до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що затверджений наказом Міністерства оборони України 19 липня 2017 року №375; відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу П), що затверджений наказом Міністерства оборони України 19 липня 2017 року № 375 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за №1461/31329 оформлені та підписані: Оголошення, Повідомлення та Посвідчення, що підписані Одержувачем товару та вказано фактичну кількість Товару, що прийнятий на облік Одержувачем товару; повідомлення-підтвердження, яке оформлюється Одержувачем товару відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, що затверджений Наказом Міністерства оборони України 31 грудня 2016 року № 757.
За положеннями пунктів 4.5 договорів № 286/3/23/113 та № 286/3/23/114 у випадку, якщо документи передбачені п.4.4 договору постачальником надано після закінчення бюджетного року, то такі документи до оплати замовником не приймаються, оплата за такими документами не здійснюється та комплект документів повертається постачальнику без реалізації.
Відповідно до пунктів 5.9 договорів № 286/3/23/113 та № 286/3/23/114 датою поставки Товару вважається дата вказана одержувачем Товару у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до Додатку 1 до Порядку.
Із матеріалів справи слідує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" поставлено за договором № 286/3/23/113 товар у кількості 11 600 шт. на загальну суму 11576568,00 грн., на підтвердження чого надано акт приймального контролю за якістю № 1/999 від 28.12.2023, акт приймання-передачі військового майна №1225 від 28.12.2023; видаткову накладну № 200 від 28.12.2023; повідомлення-підтвердження №783, оголошення № 1 від 28.12.2023, повідомлення про доставлення товару на склад; посвідчення № 1225; рахунок на оплату № 227 від 28.12.2023; акт від 03.01.2024 звіряння розрахунків.
Також, на підтвердження поставки товару за договором № 286/3/23/114 на суму 87 276 636,00 грн. до матеріалів справи надано акт приймального контролю за якістю № 2/1004 від 28.12.2023; акт приймання-передачі військового майна №1230 від 28.12.2023; видаткову накладну №199 від 28.12.2023; оголошенням № 2 від 28.12.2023; повідомлення про доставлення товару на склад; посвідчення № 1230; повідомлення-підтвердження №785; рахунок на оплату № 226 від 28.12.2023; акт від 03.01.2024 звіряння розрахунків.
У подальшому, 18.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прості рішення" (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" (клієнт), укладено договір факторингу №PR_F_118, відповідно до пункту 1.1 якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в сумі 9 885 000,00 грн. (надалі іменуються «кошти») у розпорядження Клієнта за плату в розмірі 1 000,00 грн., а Клієнт зобов`язується відступити Факторові майнові права грошової вимоги за Договором №286/3/23/113 від « 23» лютого 2023 року у розмірі 11 576 568,00 грн. та Договором №286/3/23/114 від « 23» лютого 2023 року у розмірі 87 276 636,00 грн., а разом за обома договорами 98 853 204,00 грн., що надалі іменується «сума відступлення грошової вимоги», що набуто Клієнтом, в процесі виконання умов Договорів №286/3/23/113 від « 23» лютого 2023 року та № 286/3/23/114 від « 23» лютого 2023 року до Міністерства оборони України (надалі іменується «Боржник» та відповідно Акту № 286/3/23/113 від 03.01.2024 та Акту №286/3/23/114 від 03.01.2024 звіряння розрахунків між ТОВ "Будівельний Альянс Монтажпроект" та розпорядником коштів державного бюджету Міністерства оборони України за закуплені для державних потреб товари речової служби у 2023 році за Договорами №286/3/23/113 від « 23» лютого 2023 року та №286/3/23/114 від « 23» лютого 2023 року.
Відповідно до пункту 1.4 договору факторингу право грошової вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього Договору, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржника стосовно його Заборгованості. Разом з правом грошової вимоги Фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно з пунктом 2.1 договору факторингу Клієнт відступає та передає Факторові право грошової вимоги в сумі 98 853 204,00 грн.
Фактор сплачує Клієнтові грошові кошти у сумі 9 885 000,00 грн. до 31 грудня 2024 року включно шляхом перерахування на банківський рахунок за вказаними реквізитами (пункт 2.2 договору факторингу).
До вказаного договору факторингу №PR_F_118 укладено акт приймання-передачі документації (додаток 1 до договору), в якому наведено перелік переданої документації.
25.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прості рішення" направило, зокрема, Міністерству оборони України повідомлення про відступлення права вимоги.
Звернувшись із даним позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прості рішення" просило стягнути з Міністерства оборони України основний борг за договором № 286/3/23/113 у сумі 11576568 грн. та за договором № 286/3/23/114 у сумі 87276636 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
У статті 350 Господарського кодексу України факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.
За положеннями статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У той же час, відповідно до пункту 2.4 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України (далі - Казначейство), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 (далі - Порядок), розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати прийняття ними до виконання бюджетного фінансового зобов`язання, якщо інше не передбачено бюджетним зобов`язанням, подають до відповідного органу Казначейства Реєстр фінансових зобов`язань за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку в паперовій формі (у двох примірниках) разом із електронним носієм інформації, на якому записано файл проєкту цього документа, а також оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання та бюджетного фінансового зобов`язання.
У разі змін умов бюджетних зобов`язань (додаткові договори, розірвання договору тощо) розпорядник бюджетних коштів повинен протягом 7 робочих днів з дати їх виникнення подати до органів Казначейства Реєстр та/або Реєстр фінансових зобов`язань і відповідні підтвердні документи щодо уточнення реквізитів та показників таких бюджетних зобов`язань (пункт 2.9 Порядку).
Відповідно до листа від 23.03.2023 № 3323-04/12604-06 Міністерства економіки України «Щодо використання постачальниками послуг факторингу», у випадку письмового повідомлення фактором або виконавцем замовника (боржника за зобов`язанням) про факт укладення договору факторинга та надання підтверджуючих документів, замовник, який є розпорядником або одержувачем бюджетних коштів, повинен у 7 денний строк звернутись до Казначейства із повідомленням про заміну кредитора у зобов`язанні, надавши, зокрема, Реєстр і відповідні підтвердні документи із уточненими реквізитами та показниками таких бюджетних зобов`язань щодо нового кредитора.
Однак, наразі докази внесення змін до Реєстру фінансових зобов`язань та прийняття щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прості рішення", як нового кредитора згідно з договором факторингу №PR_F_118 від 18.04.2024, бюджетних зобов`язань за договорами № 286/3/23/113 та № 286/3/23/114 відсутні.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що строк оплати за поставлений товар за договорами № 286/3/23/113 та № 286/3/23/114 не настав.
Відтак, у задоволенні позовних вимог первісного позову суд дійшов висновку відмовити повністю.
Щодо вимог зустрічного позову про визнання договору факторингу №PR_F_118 від 18.04.2024 недійсним, суд дійшов висновку про наступне.
На обґрунтування позовних вимог про визнання договору факторингу №PR_F_118 від 18.04.2024 недійсним позивачем наголошено, що договір укладено на шкоду Міністерству оборони України, так як ТОВ "Будівельний Альянс Монтажпроект" має непогашену заборгованість за поставку товарів, яка може бути частково погашена шляхом списання заборгованості Міністерства оборони України перед ТОВ "Будівельний Альянс Монтажпроект". Разом із цим, перерахування коштів не боржнику Міністерства оборони України, а іншій юридичній особі, унеможливить Міністерство оборони України звернути стягнення на такі кошти. До того ж, у позові наголошено, що договір факторингу вчинений між пов`язаними особами для уникнення виконання грошових зобов`язань перед Міністерством оборони України, що свідчить про його фраудаторну природу.
За змістом частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі N 755/17944/18 (провадження N 61-17511св19) вказано, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.
Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: - момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; - контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); - щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Із конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
Разом із цим, позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності ознак фраудаторності договору факторингу від 18.04.2024 №PR_F_118 та підстав для визнання вказаного правочину недійсним.
Щодо зауважень позивача про те, що до ТОВ «ФК «Прості рішення» не перейшло право вимоги за договором факторингу від 18.04.2024 №PR_F_118, оскільки з акту приймання-передачі від 18.04.2024 до договору факторингу від 18.04.2024 за №PR_F_118 не слідує факт передачі саме оригіналів документів, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1.4 договору факторингу право грошової вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього Договору, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржника стосовно його Заборгованості. Разом з правом грошової вимоги Фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
При цьому, обставина щодо передання первісним кредитором новому кредитору оригіналів документів не є тією підставою, з якою чинне законодавство пов`язує саме недійсність правочину з відступлення права вимоги.
Також, позивач наголошував, що ТОВ "Будівельний Альянс Монтажпроект" здійснило розповсюдження конфіденційної інформації (договір, специфікацію) без попередньої згоди Міністерства оборони України.
Згідно з пунктами 9.1, 9.2 договорів № 286/3/23/113 та № 286/3/23/114 сторони погоджуються вважати положення цього договору, у т.ч. специфікацій, конфіденційними. Сторона не має права розкривати, поширювати чи роботи доступною в будь-який іншій спосіб зміст цього договору будь-якій третій особі без попередньої письмової згоди іншої сторони, за винятком випадків, коли це вимагається законом чи обов`язковим до виконання рішенням відповідного органу державної влади. Постачальник повідомляє замовника, про настання такого випадку.
Утім, відповідно до частини 1 статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
З урахуванням всіх встановлених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку що пред`явлені позовні вимоги зустрічного позову не підлягають задоволенню.
Інші доводи учасників справи за обома позовами судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 129 ГПК України понесені позивачем витрати по оплаті судового збору за первісним позовом покладаються на позивача, та за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прості рішення" відмовити повністю.
У задоволенні позовних вимог зустрічного позову Міністерства оборони України відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено: 19.11.2024 року.
Суддя К.В. Полякова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 07.11.2024 |
Оприлюднено | 22.11.2024 |
Номер документу | 123155101 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Полякова К.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні