Ухвала

від 20.11.2024 по справі 910/14181/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.11.2024Справа № 910/14181/24Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РС-ТАЙМ»

про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РС-ТАЙМ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗИНГФІНАНС»

про стягнення 280 000,00 грн,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РС-ТАЙМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗИНГФІНАНС» про стягнення 280 000,00 грн, обґрунтований тим, що вказана сума коштів була перерахована позивачем відповідачу помилково, а відтак підлягає поверненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки між сторонами відсутні договірні зобов`язання.

Разом із вказаним позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗИНГФІНАНС» (ЄДРПОУ 35466779): НОМЕР_1 в АТ «КРИСТАЛБАНК» та інші рахунки в усіх банківських установах у розмірі ціни позову - 280 000,00 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «РС-ТАЙМ» вказує, що ним 18.09.2024 помилково перераховано на рахунок відповідача НОМЕР_1 в АТ «КРИСТАЛБАНК» грошові кошти в сумі 280 000,00 грн, після чого скеровано відповідачу заяву від 01.11.2024 № 01-01-11 про повернення помилково сплачених коштів з проханням повернути вказану суму коштів позивачу протягом трьох календарних днів. Як зазначає заявник, відповіді від відповідача на вказану заяву не надходило, кошти не було повернуто. Вказані обставини стали підставою для звернення із позовом до суду. При цьому, позивач вказує про наявність ризику невиконання рішення суду у разі задоволення позову. Зокрема, позивач вказує про наявність судових справ про стягнення заборгованості із заробітної плати колишньому директору відповідача (справа № 758/2157/24), про невиконання договірних зобов`язань (справа № 910/8400/24).

Позивач зазначає, що до завершення розгляду даної справи може відбутись звернення стягнення на майно відповідача або останній може збанкрутувати, що ускладнить виконання судового рішення. При цьому, позивачем наведено перелік майна відповідача, яке згідно з відомостями аналітичної системи «YouControl» вже перебуває в заставі. Крім цього, встановлено наявність поточної кредиторської заборгованості відповідача у розмірі 34 270 000,00 грн. Також позивач посилався на те, що кінцевий бенефіціарний власник відповідача є власником двох інших товариств, а тому після відкриття провадження у даній справі відповідач зможе перевести кошти на користь підконтрольних йому юридичних осіб.

Відтак, за доводами заявника невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗИНГФІНАНС» може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та забезпечити ефективний захист порушених прав позивача, оскільки існує обґрунтований ризик вчинення відповідачем дій щодо розпорядження грошовими коштами, розміщеними на його рахунках.

Водночас, заявник вважає, що запропоновані ним заходи забезпечення позову не обмежать прав відповідача у здійсненні ним підприємницької діяльності, не порушать прав та охоронюваних законом інтересів відповідача та інших осіб, а лише запровадять тимчасові обмеження для створення належних умов для запобігання перешкод у виконанні рішення суду.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Відповідний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вказаний викладено у постанові Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 903/533/21.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Однак, суд зазначає, що, звертаючись із вимогою про накладення арешту на рахунки відповідача в межах ціни позову, позивач не надав до суду належних та допустимих доказів в порядку приписів статей 76- 79 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують дійсну імовірність утруднення виконання або невиконання майбутнього рішення господарського суду в разі невжиття згаданих заходів забезпечення позову.

Натомість, викладені у заяві доводи щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІЗИНГФІНАНС» своїх договірних зобов`язань перед контрагентами чи невиплата заробітної плати не можуть бути обґрунтованими підставами для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки не стосуються позивача. Більше того, у наведених заявником судових справах № 758/2157/24 та № 910/8400/24 ще не прийнято рішень за результатами їх розгляду, а відтак відповідні доводи позивача про систематичне порушення відповідачем своїх зобов`язань є передчасними.

Щодо доводів заявника про перебування майна відповідача у заставі суд зазначає, що такі обставини також не можуть бути обґрунтованою підставою для вжиття запропонованих заходів забезпечення позову, оскільки застава майна фактично унеможливлює звернення стягнення на таке майно, тоді як позивач вказує, що єдиним джерелом повернення помилково сплачених на користь відповідача коштів у цій справі можуть бути лише грошові кошти, що перебувають на рахунках останнього.

Суд зазначає, що заявником не надано доказів на підтвердження того, що відповідач здійснив, здійснює чи має намір здійснити будь-які дії, спрямовані на витрачання коштів з метою ухилення від виконання зобов`язань, а саме лише посилання на потенційну можливість ухилення боржника від виконання грошових зобов`язань без відповідного доказового обґрунтування, зокрема, доказів витрачання коштів, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Жодних доказів на підтвердження обставин того, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред`явлення до нього заяви, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю, суду не надано. Посилання заявника на імовірне ускладнення чи унеможливлення поновлення порушених прав та інтересів позивача базуються лише на припущеннях останнього, оскільки не надано будь-яких доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення в зв`язку з відсутністю у відповідача грошових коштів.

Також суд звертає увагу позивача на неналежність обраного ним заходу забезпечення позову, оскільки ст. 137 Господарського процесуального кодексу України не передбачає накладення арешту на рахунки, можливим є лише накладення арешту, зокрема, на грошові кошти (п. 1 ч. 1 зазначеної статті).

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «РС-ТАЙМ» про забезпечення позову, у зв`язку з її необґрунтованістю.

Керуючись статтями 136-137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «РС-ТАЙМ» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання 20.11.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя Т.Ю. Трофименко