Рішення

від 21.01.2025 по справі 910/14181/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2025Справа № 910/14181/24Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РС-ТАЙМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГФІНАНС"

про стягнення 280 000,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РС-ТАЙМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГФІНАНС" про стягнення 280 000,00 грн, обґрунтований тим, що вказана сума коштів була перерахована позивачем відповідачу помилково, а відтак підлягає поверненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки між сторонами відсутні договірні зобов`язання.

Разом із вказаним позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗИНГФІНАНС» (ЄДРПОУ 35466779): НОМЕР_1 в АТ «КРИСТАЛБАНК» та інші рахунки в усіх банківських установах у розмірі ціни позову - 280 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Іншою ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 відкрито провадження у справі № 910/14181/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи. Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

Судом встановлено, що відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі Електронний Суд ЄСІТС, у зв`язку з чим суд ухвалу про відкриття провадження у даній справі направив відповідачу в його електронний кабінет, дана ухвала вручена відповідачу 21.11.2024, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Однак, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до платіжної інструкції № 1845 від 18.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "РС-ТАЙМ" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Лізингфінанс" грошові кошти у розмірі 280 000,00 грн (призначення платежу - оплата за запчастини згідно договору №553370 від 30.03.2023).

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, між сторонами договір, на підставі якого позивач здійснив перерахування вказаної суми коштів, не укладався, будь-які запчастини від відповідача позивач не отримував.

З матеріалів справи вбачається, що 06.11.2024 позивач звернуся до відповідача із заявою від 01.11.2024 № 01-01-11 про повернення помилково сплачених відповідно до платіжною інструкції № 1845 від 18.09.2024 коштів.

Оскільки відповідач не повернув позивачу грошові кошти у сумі 280 000,00 грн, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 280 000,00 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Правовою підставою позову визначено положення ст. 1212 ЦК України, яка регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

Отже, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

Судом із матеріалів справи встановлено, що позивачем було перераховано відповідачу кошти в розмірі 280 000,00 грн за платіжною інструкцією № 1845 від 18.09.2024, у призначенні платежу якої вказано: «оплата за запчастини згідно договору № 553370 від 30.03.2023…».

Водночас, існування між сторонами будь-яких договірних відносин, у тому числі на підставі договору № 553370 від 30.03.2023, судом не встановлено, а відповідачем не надано суду будь-яких доказів зворотного (зокрема, підписаних актів виконаних робіт, виставлених рахунків, тощо).

Отже, оскільки договірні відносини між сторонами, на підставі яких позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 280 000,00 грн відсутні, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що ним було помилково, без будь-якої правової підстави перераховано на користь відповідача грошові кошти у сумі 280 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 06.11.2024 позивач звернуся до відповідача з листом, в якому просив повернути помилково перераховані грошові кошти у сумі 280 000,00 грн (відповідно до фіскального чеку від 06.11.2024 та опису вкладення від 06.11.2024 до цінного листа). Із наданої позивачем роздруківки трекінгу поштового відправлення, яким відповідачу направлено листа про повернення коштів вбачається, що останнім отримано такий лист 11.11.2024.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був повернути позивачу грошові кошти у сумі 280 000,00 грн у строк до 14.11.2024.

Доказів повернення грошових коштів у сумі 280 000,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Обов`язок відповідача повернути позивачу грошові кошти у розмірі 280 000,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не був спростований, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РС-ТАЙМ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингшфінанс" 280 000,00 грн безпідставно набутих коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГФІНАНС" (вул. Стеценка, 6, м. Київ, 04136, ідентифікаційний код 35466779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РС-ТАЙМ" (вул. Мікльоша К., буд. 15/69, м. Львів, Львівська область, 79045, ідентифікаційний код 44563430) 280 000,00 грн безпідставно набутих коштів та 4 200,00 грн судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21.01.2025.

Суддя Т. Ю. Трофименко