Рішення

від 20.11.2024 по справі 910/10821/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2024Справа № 910/10821/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Жалоби С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт», Миколаївська область, селище Весняне

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Головне управління Національної поліції у м.Києві

про стягнення 333 869,04 грн,

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Самборська Н.П.

від третьої особи: Глущенко О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» про стягнення заборгованості з орендної плати 275 441,03 грн, пені в розмірі 44 859,20 грн, інфляційних втрат в сумі 13 568,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором оренди №9153 від 26.10.2022 нерухомого майна, що належить до державної власності в частині своєчасного внесення орендних платежів.

Ухвалою від 09.09.2024 відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що 12.05.2023 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» направлено повідомлення № 30-06/3164 від 26.10.2022 про відмову від договору оренди нерухомого майна №9153, що належить до державної власності. В зазначеному повідомленні, зокрема зазначено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, як сторона за договором оренди, користуючись своїм правом, передбаченим статтею 782 Цивільного кодексу України, відмовляється від договору оренди. Зазначений лист про відмову від договору оренди нерухомого майна № 9153 також було направлено балансоутримувачу - Головному управлінню національної поліції в м. Києві, який у зв`язку із відмовою договору 10 травня 2023 прийняв від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» ключі від вказаних вище приміщень, що підтверджується листом Головного управління національної поліції м. Києва. Відповідно до звіту про періодичний комплексний огляд об`єкта оренди, який Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, встановлено, що майно не використовується, тобто після отримання вищезазначеного повідомлення від 12.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» не використовувало майно, оскільки договір № 9153 від 26.10.2022 припинив свою дію. У листі Головного управління Національної поліції у м. Києві зазначено, що в період з травня 2023 року по вересень 2024 року нежитлові приміщення, орендовані Товариством з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт», не використовувалися. Це свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» фактично не здійснювало жодної господарської діяльності у вказаних приміщеннях протягом зазначеного в позовній заяві часу. У зв`язку з цим вимоги про стягнення грошових коштів за період, коли майно вже не використовувалося відповідачем, є необґрунтованими і не мають правової підстави, оскільки правові відносини між сторонами на той момент вже не існували.

Ухвалою від 17.10.2024 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадженні з викликом сторін. Призначено судове засідання на 06.11.2024. Вказаною ухвалою залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Головне управління Національної поліції у м.Києві.

31.10.2024 третьою особою було надано пояснення по справі.

06.11.2024 відкладено розгляд справи на 20.11.2024.

Представник позивача у судове засідання 20.11.2024 не з`явився та подав клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на прийняття участі в іншій справі.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для його задоволення з урахуванням такого.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права, а саме нормами Господарського процесуального кодексу України.

Главою 4 роз. I Господарського процесуального кодексу України визначаються учасники судового процесу та їх права та обов`язки.

За п. 2 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (п. 3 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України ); а також подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначено наслідки неявки в судове засідання учасника справи. Згідно з ч. ч. 1, 3 зазначеної норми неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Процедура і підстави для відкладення розгляду справи чітко передбачені у статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Пунктом 2 частини першої згаданої статті визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засідання в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Верховний Суд у постанові від 14.07.2022 у справі № 260/4504/20 виклав правову позицію, відповідно до якої судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.

Судом вказувалось, що причиною неявки у судове засідання представником визначено необхідність участі в іншому судовому засіданні по справі №910/12761/24.

Наразі, з додаданої до заяви копії ухвали від 21.10.2024 Господарського суду міста Києва по справі №910/12761/24, що суддею було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.11.2024.

Одночасно, представником позивача у минулому засіданні 06.11.2024 не було висловлено жодних заперечень з приводу призначення розгляду справи по суті на 20.11.2024 незважаючи на існування ухвали від 21.10.2024 Господарського суду міста Києва по справі №910/12761/24.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу неможливості забезпечити явку іншого представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в судове засідання.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, неявка позивача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 20.11.2024. До того ж, судом враховано, що вказаним учасником було вислволено свою правову позицію по суті спору у позовній заяві, відповіді на відзив та у минулому судовому засіданні.

Представником відповдача у судовому засіданні 20.11.2024 проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.

Представником третьої особи було надано усні пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 20.11.2024 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

26.10.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» (орендар) та Головним управлінням національної поліції м. Києва (балансоутримувач) було укладено договір №9153 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами п.1.1 частини ІІ якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.

Згідно п.1.2 частини ІІ договору №9153 від 26.10.2022 майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 Умов.

Згідно п.4.1 частини І договору №9153 від 26.10.2022 об`єктом оренди є державне нерухоме майно - нежитлові будівлі загальною площею 126,0 кв.м. (будівля площею 113,6 кв.м (інв. №101310024) та будівля площею 12,4 кв.м, (інв.. №101310022) за адресою: м.Київ, вул.Голосіївська, 15.

Відповідно до п.9.1 частини І договору №9153 від 26.10.2022 місячна орендна плата, визначена за результатами аукціону, без податку на додану вартість становить 35001 грн.

За умовами п.3.1 частини ІІ договору №9153 від 26.10.2022 орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

У п.3.2 частини ІІ договору №9153 від 26.10.2022 вказано, що якщо орендна плата визначена за результатами аукціону, орендна плата за січень - грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. орендна плата за січень - грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.

Пунктом 3.3 частини ІІ договору №9153 від 26.10.2022 визначено, що орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в Іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця - до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону.

Згідно п.3.4 частини ІІ договору №9153 від 26.10.2022 орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується. на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. балансоутримувач надсилає Орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість.

У п.3.7 частини ІІ договору №9153 від 26.10.2022 вказано, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або балансоутримувачем (в частині, належній балансоутримувачу). орендодавець і балансоутримувач можуть за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов`язані з поданням позову.

Згідно п.3.8 частини ІІ договору №9153 від 26.10.2022 на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

У п.12.1 частини І договору №9153 від 26.10.2022 вказано, що строк дії договору визначено на період дії воєнного стану та 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану з дати набрання чинності цим договором.

У п. 16 частини І договору №9153 від 26.10.2022 сторонами визначено співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладання договору: балансоутримувачу 50% суми орендної плати та державному бюджету 50% суми орендної плати.

За умовами п.2.1 частини ІІ договору №9153 від 26.10.2022 орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється Фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до п.4.2 частини ІІ договору №9153 від 26.10.2022 протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього договору балансоутримувач зобов`язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором і за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю в акті повернення з оренди орендованого майна. Балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані балансоутримувачем примірники орендарю. Орендар зобов`язаний: підписати три примірники акта повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від Балансоутримувача і одночасно повернути Балансоутримувачу два примірники підписаних Орендарем актів разом із ключами від об`єкта оренди (у разі, коли доступ до об`єкта оренди забезпечується ключами); звільнити майно одночасно із поверненням підписаних орендарем актів. Не пізніше ніж на четвертий робочий день після припинення договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендодавцю примірник підписаного акта повернення з оренди орендованого майна або письмово повідомити орендодавцю про відмову орендаря від підписання акта та/або створення перешкод орендарем у доступі до орендованого майна з метою його огляду, та/або про неповернення підписаних орендарем примірників акта.

У п.4.3 частини ІІ договору №9153 від 26.10.2022 вказано, що майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.

За умовами п.4.4 частини ІІ договору №9153 від 26.10.2022 якщо орендар не повертає майно після отримання від балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує до державного бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору.

У п.12.1 частини ІІ договору №9153 від 26.10.2022 вказано, що цей договір укладено на строк, визначений у пункті 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

У п.12.7 частини ІІ договору №9153 від 26.10.2022 вказано, що договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар:

12.7.1. допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці;

12.7.2. використовує Майно не за цільовим призначенням, визначеним у пункті 7.1 Умов;

12.7.3. передає майно, його частину у користування іншій особі;

12.7.4. перешкоджає співробітникам орендодавця та/або балансоутримувача здійснювати контроль за використанням майна, виконанням умов цього договору.

Згідно п.12.8 частини ІІ договору №9153 від 26.10.2022 про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи орендодавця, передбачених пунктом 12.7 цього договору, орендодавець повідомляє орендареві та іншій стороні договору листом. У листі повинен міститись опис порушення і вимогу про його усунення в строк не менш як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати реєстрації листа (у строк п`яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні орендодавцем або балансоутримувачем контролю за використанням майна). Лист пересилається па адресу електронної пошти орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладання за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого Майна.

Якщо протягом встановленого у приписі часу орендар не усунув порушення, орендодавець надсилає орендарю лист, у якому повідомляє орендареві про дострокове припинення договору на вимогу орендодавця. У листі зазначається підстава припинення надіслання орендодавцем орендарю листа про дострокове припинення цього договору. Орендодавець надсилає орендарю лист про дострокове припинення цього договору електронною поштою, а також поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна. Дата дострокового припинення цього договору на вимогу орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відділення на поштовому відправленні орендодавця.

У п.3.2 частини І договору №9153 від 26.10.2022 визначено наступну адресу орендаря: вул..Космонавтів, 126/1, кв.26, м.Миколаїв, 54055 та адресу електронної пошти, на яку надсилаються офіційні повідомлення за цим договором: rent_kyiv_city@spfu.gov.ua.

Як свідчать матеріали справи, 26.10.2022 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, Товариством з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» та Головним управлінням національної поліції м. Києва було складено та підписано акт приймання-передаячі в оренду нерухомого майн, що належить до державної власності.

З матеріалів справи вбачається, що орендодавцем було направлено на адресу орендаря та балансоутримувача лист №30-06/1081 від 13.02.2023 про порядок нарахування орендної плати, в якому вказано про наявність у орендаря заборгованості станом на 08.02.2023 в розмірі 20887,70 грн.

17.05.2023 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву було направлено на електронні та поштові адреси Товариства з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» та Головного управління національної поліції м. Києва повідомлення №30-06/3164 від 12.05.2023 про відмову від договору оренди нерухомого майна №9153 від 26.10.2022. У вказаному повідомленні вказано, що станом на 03.05.2023 у орендаря існує заборгованість в сумі 87 354,62 грн, а отже, орендодавець керуючись п.12.7.1 повідомляє про одностороннє припинення. На підтвердження направлення вказаного повідомлення на адресу орендаря підтверджується поштовим повідомленням №0103283298772. При цьому, як вказує позивач, повідомлення, направлене засобами поштового зв`язку повернулось відправнику.

21.05.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» (орендар) та Головним управлінням національної поліції м. Києва (балансоутримувач) було підписано договір №9153/01 про припинення договору №9153 від 26.10.2022, згідно п.1 якого чинність договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9153 від 26.10.2022, яке розташоване за адресою: вул. Голосїївська, 15, м. Київ, загальною площею 126,0 Національної поліції у м. взаємною угодою сторін. Договір оренди вважається припиненим з моменту підписання акту повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

21.05.2024 сторонами складено та підписано акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. Одночасно, орендар в акті висловив незгоду із датою повернення об`єкта та датою припинення договору, визнав заборгованість станом на 15.05.2023 в сумі 168 3213,03 грн та вказав, що ключі від приміщення було повернуто балансоутримувачу 10.05.2023.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулось до відповідача з претензією №30-13/2848 від 22.05.2024. в якій вказано, що станом на 23.05.2024 сума заборгованості з орендної плати за договором №9153 від 26.10.2022 складає 275 441,03 грн.

У відповідь на вимогу позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» листом №28-06-1 від 28.06.2024 повідомлено, що листом №30-06/3164 від 12.05.2023 орендодавець скористався правом на дострокове припинення договору оренди на підставі ст.782 Цивільного кодексу України. Також у листі вказано, що додаткова угода про припинення, а також акт повернення містять помилку, а саме не вірно визначений рік їх підписання, у рахуванням того, що договір та користування об`єктом оренди припинились ще у 2023 році. З огляду на наведене претензія орендодавця була залишена без задоволення.

Посилаючись на непогашення відповідачем заборгованості за договором №9153 від 26.10.2022 в частині внесення плати за період з травня (частина суми) 2023 по 21.05.2024, позивач і звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем наголошено, що 12.05.2023 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» направлено повідомлення № 30-06/3164 від 26.10.2022 про відмову від договору оренди нерухомого майна №9153, що належить до державної власності. В зазначеному повідомленні, зокрема зазначено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, як сторона за договором оренди, користуючись своїм правом, передбаченим статтею 782 Цивільного кодексу України, відмовляється від договору оренди. Зазначений лист про відмову від договору оренди нерухомого майна № 9153 також було направлено балансоутримувачу - Головному управлінню національної поліції в м. Києві, який у зв`язку із відмовою договору 10 травня 2023 прийняв від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» ключі від вказаних вище приміщень, що підтверджується листом Головного управління національної поліції м. Києва. Відповідно до звіту про періодичний комплексний огляд об`єкта оренди, який Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, встановлено, що майно не використовується, тобто після отримання вищезазначеного повідомлення від 12.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» не використовувало майно, оскільки договір № 9153 від 26.10.2022 припинив свою дію. У листі Головного управління Національної поліції у м. Києві зазначено, що в період з травня 2023 року по вересень 2024 року нежитлові приміщення, орендовані Товариством з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт», не використовувалися. Це свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» фактично не здійснювало жодної господарської діяльності у вказаних приміщеннях протягом зазначеного в позовній заяві часу. У зв`язку з цим вимоги про стягнення грошових коштів за період, коли майно вже не використовувалося відповідачем, є необґрунтованими і не мають правової підстави, оскільки правові відносини між сторонами на той момент вже не існували.

Оцінюючи подані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими, а позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Статтею 188 Господарського кодексу України унормовано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За приписами статей 651, 654 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується: Кабінетом Міністрів України - щодо майна державної власності; представницькими органами місцевого самоврядування - щодо майна комунальної власності. Якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив примірний договір оренди комунального майна, застосовується примірний договір оренди державного майна. Договір оренди може відрізнятися від примірного договору оренди, якщо об`єкт оренди передається в оренду з додатковими умовами. Рішенням Кабінету Міністрів України (представницького органу місцевого самоврядування - для комунального майна) можуть бути передбачені особливості договору оренди майна, що передається в оренду з додатковими умовами.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Статтею 782 Цивільного кодексу України уномровано, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як було встановлено вище, у п.12.7 частини ІІ договору №9153 від 26.10.2022 вказано, що договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар:

12.7.1. допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці;

12.7.2. використовує Майно не за цільовим призначенням, визначеним у пункті 7.1 Умов;

12.7.3. передає майно, його частину у користування іншій особі;

12.7.4. перешкоджає співробітникам орендодавця та/або балансоутримувача здійснювати контроль за використанням майна, виконанням умов цього договору.

Згідно п.12.8 частини ІІ договору №9153 від 26.10.2022 про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи орендодавця, передбачених пунктом 12.7 цього договору, орендодавець повідомляє орендареві та іншій стороні договору листом. У листі повинен міститись опис порушення і вимогу про його усунення в строк не менш як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати реєстрації листа (у строк п`яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні орендодавцем або балансоутримувачем контролю за використанням майна). Лист пересилається па адресу електронної пошти орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладання за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна.

Якщо протягом встановленого у приписі часу орендар не усунув порушення, орендодавець надсилає орендарю лист, у якому повідомляє орендареві про дострокове припинення договору на вимогу орендодавця. У листі зазначається підстава припинення надіслання орендодавцем орендарю листа про дострокове припинення цього договору. Орендодавець надсилає орендарю лист про дострокове припинення цього договору електронною поштою, а також поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна. Дата дострокового припинення цього договору на вимогу орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відділення на поштовому відправленні орендодавця.

Наразі, виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку щодо виникнення між сторонами спору щодо фактичного моменту припинення договору оренди №9153 від 26.10.2022.

Виходячи з умов договору №9153 від 26.10.2022 судом встановлено, що сторонами була встановлена як можливість одностороннього припинкення договору, так і порядок такого припинення, а тому для правильного вирішення цієї справи, а також прийняття судового рішення яке відповідає критеріям законності та обґрунтованості необхідно перевірити не тільки наявність правових підстав для одностороннього припинення договору, а і чи дотриманий сторонами погоджений ними у договорі порядок його одностороннього розірвання.

Як було встановлено вище, орендодавцем було направлено на адресу орендаря та балансоутримувача лист №30-06/1081 від 13.02.2023 про порядок нарахування орендної плати, в якому вказано про наявність у орендаря заборгованості станом на 08.02.2023 в розмірі 20887,70 грн.

17.05.2023 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву було направлено на електронні та поштові адреси Товариства з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» та Головного управління національної поліції м. Києва повідомлення №30-06/3164 від 12.05.2023 про відмову від договору оренди нерухомого майна №9153 від 26.10.2022. У вказаному повідомленні вказано, що станом на 03.05.2023 у орендаря існує заборгованість в сумі 87 354,62 грн, а отже, орендодавець керуючись п.12.7.1 повідомляє про одностороннє припинення. На підтвердження направлення вказаного повідомлення на адресу орендаря підтверджується поштовим повідомленням №0103283298772. При цьому, як вказує позивач, повідомлення, направлене засобами поштового зв`язку повернулось відправнику.

Наразі, судом враховано, що обставин наявності заборгованості станом на травень 2023 відповдіачем протягом розгляду справи не заперечувалось.

Одночасно, судом враховано, що фактично орендодавцем не було попередньо до повідомлення про відмову від договору на підставі п.12.7 договору та ст.782 Цивільного кодексу України направлено листа із повідомленням про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи орендодавця, передбачених пунктом 12.7 цього договору і вимоги про її усунення.

Проте, фактично орендодавцем було здійснено волевиявлення на дострокове припинення договору оренди шляхом направлення відповідного повідомлення на поштову та електронну адресу орендаря. В контексті означеного суд зауважує, що фактично неотримання повідомлення засобами поштового зв`язку не нівелює правових наслідків його направлення, оскільки сторонами було достягнуто згоди, що дата дострокового припинення цього договору на вимогу орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відділення на поштовому відправленні орендодавця. Згідно матеріалів справи такою датою є 17.05.2023. Одночасно, судом враховано пояснення відповідача стосовно отримання відповідного повідомлення на електронну поштову скриньку, адреса якої визначена у верхній частині самого повідомлення про відмову від договору.

До того ж, судом прийнято до уваги, що у листі №30-06/2327 від 24.04.2024 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву фактично підтверджено реалізацію свого права на відмову від договору шляхом направлення повідомлення. При цьому, у вказаному листі позивачем вказано про відсутність акту повернення майна з оренди.

Одночасно, як вказувалось судом вище, за поясненнями відповідача у травні 2023 останнім було повернуто ключі від орендованого приміщення балансоутримувачу. При цьому, судом враховано, що означені обставини було підтверджено представником третьої особи у судовому засіданні 20.11.2024.

Згідно наявного в матеріалах справи звіту від 19.07.2023 Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, складеного за наслідками періодичного комплексного огляду об`єкта оренди за договором оренди №9153 від 26.10.2022, майно не використовується.

Одночасно, твердження відповідача також підтверджуються змістом листа №200776/ВУМ-2024 від 09.10.2024 Головне управління Національної поліції у м.Києві, в якому вказано, що із травня 2023 по вересень 2024 приміщення не використовувалось, проте, акт повернення було підписано лише 21.05.2024.

Наразі, суд зауважує, що дострокове припинення договору оренди у даному випадку ніяким чином не ставиться у залежність від повернення об`єкта за актом приймання-передачі.

В контексті означеного слід звернути увагу на п.4.2 частини ІІ договору №9153 від 26.10.2022, згідно якого протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього договору балансоутримувач зобов`язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором і за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю в акті повернення з оренди орендованого майна. Балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані балансоутримувачем примірники орендарю. Орендар зобов`язаний: підписати три примірники акта повернення з оренди орендованого майна не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з моменту їх отримання від Балансоутримувача і одночасно повернути Балансоутримувачу два примірники підписаних Орендарем актів разом із ключами від об`єкта оренди (у разі, коли доступ до об`єкта оренди забезпечується ключами); звільнити майно одночасно із поверненням підписаних орендарем актів. Не пізніше ніж на четвертий робочий день після припинення договору балансоутримувач зобов`язаний надати орендодавцю примірник підписаного акта повернення з оренди орендованого майна або письмово повідомити орендодавцю про відмову орендаря від підписання акта та/або створення перешкод орендарем у доступі до орендованого майна з метою його огляду, та/або про неповернення підписаних орендарем примірників акта.

Тобто, обов`язок із складання відповідного акта за умовами укладеного між сторонами правочину покладено саме на третю особу, а не на відповідача.

Крім того, відсутність протягом року акту про повернення об`єкта оренди ніяким чином не нівелює правових наслідків реалізації орендодавцем права на дострокове припинення договору на підставі ст.782 Цивільного кодексу України та п.12.7 частини ІІ договору №9153 від 26.10.2022. В розрізі таких обставин сторонам слід звернути увагу на умови п.4.4 частини ІІ договору №9153 від 26.10.2022, згідно яких якщо орендар не повертає майно після отримання від балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує до державного бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього договору.

Одночасно, наявний в матеріалах договір №9153/01 від 21.05.2024, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» та Головним управлінням національної поліції м. Києва, згідно п.1 якого чинність договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 9153 від 26.10.2022, яке розташоване за адресою: вул. Голосїївська, 15, м. Київ, загальною площею 126,0 Національної поліції у м. взаємною угодою сторін, наведених вище висновків суду щодо реалізації орендодавцем права дострокового припинення договору, оскільки фактично дата його підписання майже через рік після дострокового припинення договору №9153 від 26.10.2022.

Одночасно, суд вважає за доцільне звернути увагу стоірн на те, що дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20).

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку. Доцільність застосування вказаної доктрини при оцінці доказів також підтверджено Верховним Судом у постановах від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 07.11.2019 у справі № 910/124484/18, від 14.05.2020 у справі № 910/7515/19, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 31.03.2021 по справі №923/875/19, від 29.03.2023 по справі № 910/14105/21.

Тобто, у даному випадку саме поведінка позивача містить ознаки суперечливості, оскільки останнім спочатку було заявлено про дострокове припинення договору, а через рік висунуто вимоги за договором, як чинним.

За таких обставин, враховуючи вище наведене у сукупності, суд дійшов висновку щодо дострокового припинення з 17.05.2023 (дата направлення повідомлення №30-06/3164 від 12.05.2023) договору №9153 від 26.10.2022, а отже, і відсутності підстав для стягнення орендних платежів після вказаної дати, а отже, і задоволення позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» про стягнення заборгованості з орендної плати 275 441,03 грн.

Позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 44 859,20 грн, інфляційних втрат в сумі 13 568,81 грн підлягають залишенню без задоволення як похідні.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю в задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югнефтепродукт» про стягнення заборгованості з орендної плати 275 441,03 грн, пені в розмірі 44 859,20 грн, інфляційних втрат в сумі 13 568,81 грн.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 20.11.2024.

Суддя В.В. Князьков