Ухвала

від 20.03.2025 по справі 910/10821/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/10821/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенко І. С. - головуючий, Багай Н. О., Берднік І. С.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Югнефтепродукт"</a>

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 (головуючий - Кравчук Г. А., судді: Коробенко Г. П., Скрипка І. М.) і рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 (суддя Князьков В. В.) у справі

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югнефтепродукт"</a>,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Головне управління Національної поліції у м. Києві

про стягнення 333 869,04 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Югнефтепродукт"</a> на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі № 910/10821/24.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2025 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/10821/24 визначено колегію суддів у складі: Міщенко І. С. - головуючий, Багай Н. О., Берднік І. С.

За наслідками перевірки цієї касаційної скарги, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 910/10821/24, виходячи з таких міркувань.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 ГПК, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Так, за змістом пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Оскільки ціна позову у цій справі становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 514 000,00 грн станом на 2024 рік), то у розумінні положень ГПК України ця справа підлягає касаційному оскарженню лише у разі наявності виключень, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу.

Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Отже, тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

В якості обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктами "б", "в" і "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що: (1) він позбавлений можливості спростувати обставини, що встановленні оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді іншої справи; (2) ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (3) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що випадок можливості касаційного оскарження, передбачений підпунктом "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України обумовлює наявність розгляду іншої справи, в якій сторона позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями.

Проте скаржник не обґрунтував та належним чином не довів, що позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, при розгляді іншої справи, так як у касаційні скарзі відсутнє посилання на таку справу.

Щодо ж "виняткового значення" справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником.

Водночас незгода скаржника із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій не може свідчити про те, що дана справа становить саме суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника. Саме власне твердження про те, що справа має виняткове значення для скаржника, що не обґрунтована іншими доводами, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Щодо тверджень скаржника про те, що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково, оскільки ціна позову складає 333 869,04 грн, Верховний Суд вбачає за необхідне зауважити, що відповідно до частин першої та другої статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В частині третій статті 247 ГПК України наведено критерії, які суд враховує при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження. Водночас в частині четвертій цієї статті міститься перелік справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.

З аналізу змісту норм статті 247 ГПК України вбачається, що справа з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути розглянута як в порядку загального, так і спрощеного, позовного провадження, і її розгляд саме в порядку спрощеного позовного провадження не вказує на віднесення справи до малозначних, а тому не свідчить про беззаперечну наявність виняткових випадків для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачених підпунктом "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

При цьому, варто враховувати, що використання судом касаційної інстанції оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики.

За наведеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Югнефтепродукт"</a> на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі № 910/10821/24, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 2, 12, 17, 163, 232, 234, 287, 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Югнефтепродукт"</a> на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2024 у справі № 910/10821/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Багай Н. О.

Берднік І. С.